Shawm
http://dbpedia.org/resource/Shawm an entity of type: Thing
Šalmaj je dřevěný dechový nástroj s dvojitým plátkem (strojkem) a kónickým vývrtem. Je předchůdcem hoboje a anglického rohu. V mnoha zemích přetrval v rozličných podobách do současnosti a je hojně využíván v tradiční lidové hudbě, např. dulzaina (příp. chirimía) ve Španělsku, xirimia, dolçaina, gralla, tible či tenora v Katalánsku, charamela v Portugalsku nebo ciaramella v Itálii.
rdf:langString
Txirimia edo xaramela oboearen familiako antzinako musikako eta herri-musikako instrumentuen izen generikoa da. Mihi bikoitzekoak dira, giltzarik gabeak izaten dira, eta kanpai-formako pabiloia izaten dute. Europan, XIII-XVII. mende bitartean erabili ziren, eta herri-musikan iraun dute gaur arte. Munduko herri askotan erabiltzen dira. Familia honetakoak dira, funtsean, dultzaina, txanbela edo bonbarda. Ekialde Hurbilean, ziur asko duela 2000 urte, erabiltzen zuten eta Europan Gurutzadetan zehar sartu zituzten.
rdf:langString
El shawm o chirimía antigua es un instrumento de viento de lengüeta doble, predecesor del oboe. Su campanilla y pared interior cónicas son más amplias que las del oboe. Una rueda llamada pirueta, por lo común da soporte a los labios del músico. Las chirimías eran fabricadas en muchos tipos, desde agudos hasta bajos. Fueron usadas en el Medio Oriente posiblemente hace 2000 años y fueron introducidos en Europa durante las Cruzadas. Con su potente tono, las chirimías fueron clasificados como instrumentos "fuertes" o "de exteriores" siendo usados en bailes y para música ceremonial.
rdf:langString
La ciaramella o pipita è uno strumento musicale popolare aerofono della famiglia degli oboi con ancia doppia, cameratura conica e senza chiavi.
rdf:langString
Een schalmei, een herdersfluit, is een houten blaasinstrument met een rechte conische boring. De toon wordt gevormd met een dubbelriet. Vanwege zijn harde, doordringende geluid werd de fluit voornamelijk buiten bespeeld. Het woord is ontleend aan het Middelhoogduitse schalmïe, dat teruggaat op het Middelfranse woord chalemie ('herdersfluit'). Dat woord is verwant aan het Middelfranse chalemel ('riethalm') en het Latijnse calamellus ('riet, riethalm rietfluit'), dat op zijn beurt teruggaat op het Griekse kálamos ('riet, rietfluit').
rdf:langString
Шалмей (от лат. calamus — камыш, тростник; старофранц. chalemie, нем. Schalmayen) — язычковый двухсекционный деревянный духовой музыкальный инструмент с двойной тростью. Шалмей — один из самых громких акустических инструментов, второй после трубы. Диапазон шалмея бывает стандартный — дуодецима и расширенный — две полных октавы. Обычно шалмеи бывают в строе до или фа первой октавы. Для современных исполнителей выбор именно шалмея из ряда родственных инструментов может объяснятся несколькими его особенностями: его звук сильно отличается от звука гобоя, благодаря мундштуку на нём удобнее играть, чем на , благодаря возможности управления тростью шалмей имеет больше интонационных возможностей по сравнению с раушпфайфом.
rdf:langString
Skalmeja är ett blåsinstrument med dubbelt rörblad och konisk borrning som förekommer i nästan alla delar av världen. Den har ett gällt ljud, som kan jämföras med spelpipan på en säckpipa.
rdf:langString
Szałamaja – dawny instrument dęty drewniany z grupy aerofonów stroikowych, ze stroikiem podwójnym; podobny do oboju. Powstał ok. XIII wieku we Francji. Używany od średniowiecza do XVIII w. Była to piszczałka z bocznymi otworami i podwójnym stroikiem. W Europie znana od wczesnego średniowiecza w różnych odmianach i wielkościach (większe odmiany nosiły nazwę pomort). Ok. poł. XVII wieku wykształcił się z niej obój, który wyparł ją w XVIII w.
rdf:langString
A charamela é um instrumento musical de sopro. Provavelmente originário da Eurásia, é construído em madeira, possui uma palheta (sopros). Em português o termo charamela, de modo geral, define os aerofones de insuflação bocal direta com ou .
rdf:langString
La xeremia és un tipus d'instrument de vent de fusta amb llengüeta doble i tub de perforació cònica que va estar en ús arreu d'Europa entre l'edat mitjana i el segle xviii. Com molts altres instruments, a partir del Renaixement es va construir en diferents mides i, per tant, en diferents afinacions i tessitures, constituint el que s'anomena una família, la qual cosa permetia interpretar la polifonia amb un grup d'instruments de timbre homogeni. A principis de segle xvii, la família va arribar a tenir set membres i els membres més greus i grans s'anomenaven bombarda.
rdf:langString
Die Schalmei, auch Schalmay, Schalmey, Ciaramella, Kalamaia, ist ein Holzblasinstrument mit Doppelrohrblatt und konisch gebohrter Röhre. Die Schalmei besitzt meist sieben vorderständige Grifflöcher. Ein Daumenloch für den linken Daumen kann ebenfalls vorhanden sein. Im 15. Jahrhundert entwickelte Schalmeien mit einem in tiefere Lagen erweiterten Tonumfang wurden Pommer genannt.
rdf:langString
La ŝalmo, ankaŭ Schalmay, Schalmey, Ciaramella, Kalamaia, bombardo, estas ligna blovinstrumento kun kaj konuse borita tubo. Ĝi plejofte havas sep antaŭajn tontruojn. Povas ankaŭ ekzisti truo por la maldekstra dikfingro. La sono estas ege laŭta, akra kaj precipe en la malalta pozicio nazuma. La tonamplekso estas 1½-2 oktavoj, je kiu oni unu fojon preterblovas en la oktavon. La instrumentoj estas escepte la malgranda sekundo al la plej malalta tono ludeblaj kromatike per forkoprenoj. La ŝalmo devenas de la orientlanda zurna kaj ekaperas en Eŭropo dum la mezepoko. En la renesancepoko oni konstruis ĝin en c/f-agordo en la tonpozicioj diskanto, sopraneto, soprano, aldo, tenoro kaj baso. La basŝalmo jam estas malfacilege manuzebla kaj bezonas multe da aero. Ekde meze de la 20-a jarcento oni den
rdf:langString
La chalemie est un instrument à vent et anche double de perce conique, de la famille du hautbois, très répandu au Moyen Âge et à la Renaissance, originaire de l'Espagne musulmane et cousin des mizmars, zurna, rajtas et ghaitas. C'est le dessus (l'instrument le plus aigu) de la famille des hautbois anciens, qui fut enrichie durant la Renaissance par des instruments plus graves à clés qu'on appelle aujourd'hui "bombardes". Classé dans la typologie du Moyen Âge comme "haut instrument", elle est utilisée dans de nombreuses occasions cérémonielles et festives (entrées royales et princières, couronnements, bals, champs de bataille...), et est avec le violon l'instrument emblématique des ménétriers de l'Ancien Régime.
rdf:langString
The shawm (/ʃɔːm/) is a conical bore, double-reed woodwind instrument made in Europe from the 12th century to the present day. It achieved its peak of popularity during the medieval and Renaissance periods, after which it was gradually eclipsed by the oboe family of descendant instruments in classical music. It is likely to have come to Western Europe from the Eastern Mediterranean around the time of the Crusades. Double-reed instruments similar to the shawm were long present in Southern Europe and the East, for instance the ancient Greek, and later Byzantine, aulos, the Persian sorna, and the Armenian duduk.
rdf:langString
ショーム（英:Shawm）はヨーロッパで13世紀後期から17世紀にかけて作られた、ルネッサンス期の木管楽器である。オリエントのズルナが進化したもので、現在のオーボエの祖先である。ショームはドイツ語ではシャルマイ(Schalmei)と呼ばれており、この語は葦や植物の茎を意味するラテン語のcalamusに由来すると言われている。しかし一方では、ヨーロッパのショームは十字軍の時代に近東からヨーロッパにもたらされた類似の楽器が進化したものと思われることから、エジプトの伝統的なオーボエの名であるアラビア語のsalamiyaあるいはsalameyaから来ているのではないかとする説もある。このことは、様々なヨーロッパの国々で伝統楽器として用いられている多くの民族的なショームが、非常に良く似た名で呼ばれていることからも証明される。例えばスペインのドゥルサイナ（w:dulzaina、チリミータchirimitaとも呼ばれる）、カタルーニャのショーム(w:Catalan shawm)（シリミアxirimia、ドルサイナdolçainaまたはグラリャgralla、ティブレtible、テノーラtenora）、ポルトガルのチャラメラ(charamela)、イタリアのチャラメッラ(ciaramella)などである。
rdf:langString
Шоломі́я, також шалома́й, шоломі́йка або шолома́йка — гобоєподібний інструмент, певно, різновид сурми. Був досить поширений в Україні та згадувався поряд із трубами й сурмами. Для видобування звуку використовувалася подвійна тростина. Сама ж назва цього інструмента прийшла в Україну із Заходу і походить від німецького «шалмай» (нім. Schalmei), яке своєю чергою походить від латинського слова «calamus», що означає очерет. Згадки про цей інструмент є в працях Гната Хоткевича, який зараховує шаломай до дерев'яної групи духових інструментів та називає його «прототипом гобоя». Він же наводить згадку інструмента в легенді про Мазепу, записаній Петром Чуйкевичем та виданій Пантелеймоном Кулішем
rdf:langString
rdf:langString
Xeremia
rdf:langString
Šalmaj
rdf:langString
Schalmei
rdf:langString
Ŝalmo
rdf:langString
Shawm
rdf:langString
Txirimia
rdf:langString
Chalemie
rdf:langString
Ciaramella
rdf:langString
ショーム
rdf:langString
Schalmei
rdf:langString
Szałamaja
rdf:langString
Shawm
rdf:langString
Charamela
rdf:langString
Шалмей
rdf:langString
Skalmeja
rdf:langString
Шоломія
rdf:langString
Shawm
xsd:integer
247215
xsd:integer
1099586843
rdf:langString
Baines. 1991..
rdf:langString
*Sorna
*Rhaita
*Aulos
*Suona
*Sopila
*Zurna
rdf:langString
La xeremia és un tipus d'instrument de vent de fusta amb llengüeta doble i tub de perforació cònica que va estar en ús arreu d'Europa entre l'edat mitjana i el segle xviii. Com molts altres instruments, a partir del Renaixement es va construir en diferents mides i, per tant, en diferents afinacions i tessitures, constituint el que s'anomena una família, la qual cosa permetia interpretar la polifonia amb un grup d'instruments de timbre homogeni. A principis de segle xvii, la família va arribar a tenir set membres i els membres més greus i grans s'anomenaven bombarda. La xeremia és la versió europea d'una tipologia d'instruments creada a l'Àsia Central i que avui en dia es troba estesa per moltes cultures, des d'Indonèsia fins al Magrib, a més d'Europa. Per això, sovint s'utilitza aquest mot per a designar, de manera genèrica, els instruments de vent de fusta de llengüeta doble i tub cònic de totes les cultures, independentment de les característiques i noms concrets de cada un. En la música medieval, la xeremia va quedar englobada dins dels instruments de música alta, és a dir, que sonaven fort, i que eren indicats especialment per fer música a l'exterior. Sobretot a la península Ibèrica, fou un dels instruments més freqüents en els grups de ministrers o ministrils i s'integrà, des del segle xvi, en els grups instrumentals de música civil, sovint pagats pels governs municipals, juntament amb els sacabutxos. També tingueren un paper destacat en la interpretació de la polifonia religiosa, sobretot acompanyant la música vocal, sovint doblant les diferents veus. Aquest ús de les anomenades cobles de ministrers, juntament amb les capelles de música, durà fins al segle xvii. Al segle xviii i fins i tot al xix, aquests grups de xeremies participaren en altres tipus de músiques religioses, com processons; la partitura que figura al costat n'és un exemple. La seva desaparició dels àmbits de la música religiosa no va pas privar que es continués utilitzant aquest mateix instrument o bé altres variants, que durant aquests segles s'havien anat desenvolupant de maneres més o menys diferenciades en els diferents territoris de la península Ibèrica. Així, són instruments derivats de la xeremia medieval, renaixentista i barroca, la gralla, els diferents tipus de dolçaina, el tible, la tenora, la tarota, i alguns instruments de la mateixa família reben el nom de gaita. En la classificació d'Hornbostel-Sachs, es troba en el grup 422.12 dels aeròfons de llengüeta doble i tub cònic.
rdf:langString
Šalmaj je dřevěný dechový nástroj s dvojitým plátkem (strojkem) a kónickým vývrtem. Je předchůdcem hoboje a anglického rohu. V mnoha zemích přetrval v rozličných podobách do současnosti a je hojně využíván v tradiční lidové hudbě, např. dulzaina (příp. chirimía) ve Španělsku, xirimia, dolçaina, gralla, tible či tenora v Katalánsku, charamela v Portugalsku nebo ciaramella v Itálii.
rdf:langString
Die Schalmei, auch Schalmay, Schalmey, Ciaramella, Kalamaia, ist ein Holzblasinstrument mit Doppelrohrblatt und konisch gebohrter Röhre. Die Schalmei besitzt meist sieben vorderständige Grifflöcher. Ein Daumenloch für den linken Daumen kann ebenfalls vorhanden sein. Im 15. Jahrhundert entwickelte Schalmeien mit einem in tiefere Lagen erweiterten Tonumfang wurden Pommer genannt. Der Klang ist sehr laut, scharf und vor allem in der tiefen Lage nasal. Der Tonumfang beträgt 1½-2 Oktaven, wobei einmal in die Oktave überblasen wird. Die Instrumente sind mittels Gabelgriffen chromatisch mit Ausnahme der kleinen Sekunde zum tiefsten Ton spielbar. Bei diesem direkt angeblasenen Rohrblattinstrument wird häufig eine Pirouette (Lippenstütze) zur Entlastung der Lippen verwendet. Die Schalmei hat asiatische Vorläufer, die in Iran und Zentralasien sornay, in der Türkei zurna genannt werden, und erschien in Europa im Mittelalter. In der Renaissance wurde sie in c/f-Stimmung in den bei Blockflöten üblichen Stimmlagen Garklein, Sopranino, Sopran, Alt, Tenor und Bass gebaut. Die Bassschalmei ist unhandlich und muss mit sehr viel Luft geblasen werden. Mit Entwicklung der Oboe im Barockzeitalter wurde die Schalmei aus der höfischen Musik bzw. aus dem Konzert vollständig verdrängt. In einigen Regionen des westlichen Mittelmeerraums und der Bretagne werden Schalmeien jedoch bis in die Gegenwart als Volksinstrumente weiterverwendet (zum Teil revitalisiert, siehe Bombarde, Tarota, Autbòi, Ciaramella, Piffero, Sopila). Außereuropäische, vor allem orientalische Schalmeiinstrumente waren und sind weit verbreitet. Seit der Mitte des 20. Jahrhunderts werden wieder Schalmeien nach historischen Vorbildern gebaut und gespielt. Neben der Wiedergabe von Musik aus Mittelalter und Renaissance werden sie vereinzelt auch im Folk und moderner Musik eingesetzt.
rdf:langString
La ŝalmo, ankaŭ Schalmay, Schalmey, Ciaramella, Kalamaia, bombardo, estas ligna blovinstrumento kun kaj konuse borita tubo. Ĝi plejofte havas sep antaŭajn tontruojn. Povas ankaŭ ekzisti truo por la maldekstra dikfingro. La sono estas ege laŭta, akra kaj precipe en la malalta pozicio nazuma. La tonamplekso estas 1½-2 oktavoj, je kiu oni unu fojon preterblovas en la oktavon. La instrumentoj estas escepte la malgranda sekundo al la plej malalta tono ludeblaj kromatike per forkoprenoj. La ŝalmo devenas de la orientlanda zurna kaj ekaperas en Eŭropo dum la mezepoko. En la renesancepoko oni konstruis ĝin en c/f-agordo en la tonpozicioj diskanto, sopraneto, soprano, aldo, tenoro kaj baso. La basŝalmo jam estas malfacilege manuzebla kaj bezonas multe da aero. Ekde meze de la 20-a jarcento oni denove konstruas kaj ŝalmojn. krom la reproduktado de muziko el mezepoko kaj renesanco oni utiligas la ŝalmon foje ankaŭ por popola kaj moderna muziko.
rdf:langString
Txirimia edo xaramela oboearen familiako antzinako musikako eta herri-musikako instrumentuen izen generikoa da. Mihi bikoitzekoak dira, giltzarik gabeak izaten dira, eta kanpai-formako pabiloia izaten dute. Europan, XIII-XVII. mende bitartean erabili ziren, eta herri-musikan iraun dute gaur arte. Munduko herri askotan erabiltzen dira. Familia honetakoak dira, funtsean, dultzaina, txanbela edo bonbarda. Ekialde Hurbilean, ziur asko duela 2000 urte, erabiltzen zuten eta Europan Gurutzadetan zehar sartu zituzten.
rdf:langString
El shawm o chirimía antigua es un instrumento de viento de lengüeta doble, predecesor del oboe. Su campanilla y pared interior cónicas son más amplias que las del oboe. Una rueda llamada pirueta, por lo común da soporte a los labios del músico. Las chirimías eran fabricadas en muchos tipos, desde agudos hasta bajos. Fueron usadas en el Medio Oriente posiblemente hace 2000 años y fueron introducidos en Europa durante las Cruzadas. Con su potente tono, las chirimías fueron clasificados como instrumentos "fuertes" o "de exteriores" siendo usados en bailes y para música ceremonial.
rdf:langString
La chalemie est un instrument à vent et anche double de perce conique, de la famille du hautbois, très répandu au Moyen Âge et à la Renaissance, originaire de l'Espagne musulmane et cousin des mizmars, zurna, rajtas et ghaitas. C'est le dessus (l'instrument le plus aigu) de la famille des hautbois anciens, qui fut enrichie durant la Renaissance par des instruments plus graves à clés qu'on appelle aujourd'hui "bombardes". Classé dans la typologie du Moyen Âge comme "haut instrument", elle est utilisée dans de nombreuses occasions cérémonielles et festives (entrées royales et princières, couronnements, bals, champs de bataille...), et est avec le violon l'instrument emblématique des ménétriers de l'Ancien Régime. La détermination du diapason original des instruments conservés est difficile, car à ce jour aucun bocal ni aucune anche de l'époque n'a été retrouvée. L'expérimentation montre néanmoins que les instruments originaux fonctionnent correctement à un diapason proche de A = 464 Hz si l'instrument est considéré comme conçu en mi six trous bouchés (un demi-ton au-dessus du diapason moderne à 440 Hz), ou 520 Hz si l'instrument est considéré conçu comme en ré six trous bouchés (une tierce mineure au-dessus du diapason moderne). Dans tous les cas, l'usage d'un diapason haut concorde avec la vocation d'un tel instrument dont le timbre clair et brillant devait pouvoir être perçu fort et loin, et représenter la puissance des princes qui les utilisaient. De nos jours, certains luthiers proposent des copies fidèles d'instruments conservés dans le musée, mais également des versions modifiées pour être jouées avec des instruments modernes à 440 Hz. Au XVe siècle, on invente un instrument « alto » sonnant une quinte plus bas, aujourd'hui appelé en France bombarde Renaissance ou « taille de hautbois ». L'instrument possède une clé en métal protégée par un barillet en bois qu'on nomme la fontanelle. La formation mêlant chalemie, bombarde et cuivres (trompettes à coulisse ou saqueboute) est nommée alta capella et est représentée dans de très nombreuses iconographies dans toute l'Europe. Le terme « bombarde » est également utilisé de nos jours pour désigner des instruments populaires ayant un rapport organologique indirect avec l'instrument historique comme la bombarde bretonne. Au XVIe siècle, les progrès de la facture instrumentale permettent de concevoir des instruments plus grands et plus longs comme la bombarde ténor et la bombarde basse. La chalemie est alors utilisée en consort (ensemble de plusieurs tailles du même instrument), mais également avec des saqueboutes ou des bassons. Durant la seconde moitié du XVIIe siècle, les familles Hotteterre et Philidor parviennent à transformer la chalemie pour la rendre plus flexible et plus chromatique et l'adapter aux goûts musicaux de la France de Louis XIV. C'est la naissance d'un instrument qu'on appelle de nos jours le « hautbois baroque », et qui la supplantera progressivement. Parallèlement à ces pratiques polyphoniques savantes, la chalemie est également représentée durant tout le Moyen Âge et la Renaissance accompagnée d'une cornemuse, à l'image d'un couple bombarde et biniou. De nos jours, la chalemie est principalement jouée par des instrumentistes abordant le répertoire spécifique du Moyen Âge et de la Renaissance, mais certains groupes comme Tri Yann n'hésitent pas à l'utiliser en musique folk rock.
rdf:langString
The shawm (/ʃɔːm/) is a conical bore, double-reed woodwind instrument made in Europe from the 12th century to the present day. It achieved its peak of popularity during the medieval and Renaissance periods, after which it was gradually eclipsed by the oboe family of descendant instruments in classical music. It is likely to have come to Western Europe from the Eastern Mediterranean around the time of the Crusades. Double-reed instruments similar to the shawm were long present in Southern Europe and the East, for instance the ancient Greek, and later Byzantine, aulos, the Persian sorna, and the Armenian duduk. The body of the shawm is usually turned from a single piece of wood, and terminates in a flared bell somewhat like that of a trumpet. Beginning in the 16th century, shawms were made in several sizes, from sopranino to great bass, and four- and five-part music could be played by a consort consisting entirely of shawms. All later shawms (excepting the smallest) have at least one key allowing a downward extension of the compass; the keywork is typically covered by a perforated wooden cover called the fontanelle. The bassoon-like double reed, made from the same arundo donax cane used for oboes and bassoons, is inserted directly into a socket at the top of the instrument, or in the larger types, on the end of a metal tube called the bocal. The pirouette, a small wooden attachment with a cavity in the center resembling a thimble, surrounds the lower part of the reed—this provides support for the lips and embouchure. Since only a short portion of the reed protrudes past the pirouette, the player has only limited contact with the reed, and therefore limited control of dynamics. The shawm's conical bore and flaring bell, combined with the style of playing dictated by the use of a pirouette, gives the instrument a piercing, trumpet-like sound, well-suited for outdoor performances.
rdf:langString
La ciaramella o pipita è uno strumento musicale popolare aerofono della famiglia degli oboi con ancia doppia, cameratura conica e senza chiavi.
rdf:langString
Een schalmei, een herdersfluit, is een houten blaasinstrument met een rechte conische boring. De toon wordt gevormd met een dubbelriet. Vanwege zijn harde, doordringende geluid werd de fluit voornamelijk buiten bespeeld. Het woord is ontleend aan het Middelhoogduitse schalmïe, dat teruggaat op het Middelfranse woord chalemie ('herdersfluit'). Dat woord is verwant aan het Middelfranse chalemel ('riethalm') en het Latijnse calamellus ('riet, riethalm rietfluit'), dat op zijn beurt teruggaat op het Griekse kálamos ('riet, rietfluit').
rdf:langString
ショーム（英:Shawm）はヨーロッパで13世紀後期から17世紀にかけて作られた、ルネッサンス期の木管楽器である。オリエントのズルナが進化したもので、現在のオーボエの祖先である。ショームはドイツ語ではシャルマイ(Schalmei)と呼ばれており、この語は葦や植物の茎を意味するラテン語のcalamusに由来すると言われている。しかし一方では、ヨーロッパのショームは十字軍の時代に近東からヨーロッパにもたらされた類似の楽器が進化したものと思われることから、エジプトの伝統的なオーボエの名であるアラビア語のsalamiyaあるいはsalameyaから来ているのではないかとする説もある。このことは、様々なヨーロッパの国々で伝統楽器として用いられている多くの民族的なショームが、非常に良く似た名で呼ばれていることからも証明される。例えばスペインのドゥルサイナ（w:dulzaina、チリミータchirimitaとも呼ばれる）、カタルーニャのショーム(w:Catalan shawm)（シリミアxirimia、ドルサイナdolçainaまたはグラリャgralla、ティブレtible、テノーラtenora）、ポルトガルのチャラメラ(charamela)、イタリアのチャラメッラ(ciaramella)などである。 ショームは長い直管にベル（朝顔）がついた楽器であった。管体は円錐管で、バスーンのリードを小さくしたようなダブルリードで演奏され、大きな音が出た。中世のショームと非常に良く似た楽器は、現在でもなお多くの国々で、ストリート・ミュージシャンや時には軍楽隊によって、演奏されているのを聴くことが出来る。軍楽隊での利用は、十字軍の兵士たちにとって馴染みの深いものであったろう。彼らはしばしば、ショームとネイカー（w:naker、中東地域の太鼓）によるイスラム教諸国の巨大な楽隊に直面していたからである。それは心理的な兵器として使われていたのであった。これは深い印象を与えたとみられ、ショームは軍事目的のみならずダンスのためにも、ヨーロッパ人たちにすぐに受容された。15世紀における標準的な屋外のダンスバンドは、流行歌の旋律を演奏する1本のスライド・トランペットと、これに即興で対旋律をつける2本のショームとで構成されていた。16世紀の初頭までには、ショームは顕著な進化を遂げた。当初の鋭い音色は、長さがほぼ倍になることによって柔らかなものとなり、倍音を変化させるために付加管が設けられた。とりわけそれなりの人数で合奏した際の大きく堂々とした音色が、都市当局者の要求にとても良く合致したために、ショームは都市の楽隊、すなわちウェイト（wait、英国の都市楽隊）に標準装備される楽器となった。ショームはウェイトと切っても切り離せないものになったために、ウェイト・パイプ(wait-pipe)とも呼ばれた。 ラウシュプファイフェ(w:rauschpfeife)は、リードにキャップがかぶせられた楽器で、ショームと近い同族関係にある。これはバグパイプやクルムホルンのように、歌口のキャップの中にダブルリードが納められており、奏者の口がリードに触れないようになっていた。 ショームの大規模な合奏は、実に壮麗な音色を持っていたにもかかわらず、とりわけ行進の際などには、構造的な欠陥を持っていた。ソプラノ・ショームは2フィート程の長さがあり、さらに低音の楽器はその比率で長くなって行き、バスは床にベルの端を置いて演奏しなければならないほどの巨大なものであったからである。とある機智に富んだ無名の作者が、1本の木材に2本の穴を開けて底の部分でこれを繋ぐという方法を発明し、オリジナルの半分の長さで持ち運びが容易な、屈曲式のショームを作り出した。この新しい楽器は英国ではカータル(curtal)あるいはダルシアン(w:dulcian)と呼ばれ、低音楽器として一般的に使われるポピュラーなものとなり、より高音のショームが不適当だとされるような上品な編成においてすら使用されていた。 オーボエはショームを元にして、17世紀の中頃にフランスの音楽家(Jean Hotteterre)とミシェル・ダニカン・フィリドール(Michel Danican Philidor)によって改良が加えられ、より細い内径を持ち楽器の端のリードを奏者が唇でくわえる形で演奏する楽器として誕生した。
rdf:langString
Шалмей (от лат. calamus — камыш, тростник; старофранц. chalemie, нем. Schalmayen) — язычковый двухсекционный деревянный духовой музыкальный инструмент с двойной тростью. Шалмей — один из самых громких акустических инструментов, второй после трубы. Диапазон шалмея бывает стандартный — дуодецима и расширенный — две полных октавы. Обычно шалмеи бывают в строе до или фа первой октавы. Для современных исполнителей выбор именно шалмея из ряда родственных инструментов может объяснятся несколькими его особенностями: его звук сильно отличается от звука гобоя, благодаря мундштуку на нём удобнее играть, чем на , благодаря возможности управления тростью шалмей имеет больше интонационных возможностей по сравнению с раушпфайфом.
rdf:langString
Skalmeja är ett blåsinstrument med dubbelt rörblad och konisk borrning som förekommer i nästan alla delar av världen. Den har ett gällt ljud, som kan jämföras med spelpipan på en säckpipa.
rdf:langString
Szałamaja – dawny instrument dęty drewniany z grupy aerofonów stroikowych, ze stroikiem podwójnym; podobny do oboju. Powstał ok. XIII wieku we Francji. Używany od średniowiecza do XVIII w. Była to piszczałka z bocznymi otworami i podwójnym stroikiem. W Europie znana od wczesnego średniowiecza w różnych odmianach i wielkościach (większe odmiany nosiły nazwę pomort). Ok. poł. XVII wieku wykształcił się z niej obój, który wyparł ją w XVIII w.
rdf:langString
A charamela é um instrumento musical de sopro. Provavelmente originário da Eurásia, é construído em madeira, possui uma palheta (sopros). Em português o termo charamela, de modo geral, define os aerofones de insuflação bocal direta com ou .
rdf:langString
Шоломі́я, також шалома́й, шоломі́йка або шолома́йка — гобоєподібний інструмент, певно, різновид сурми. Був досить поширений в Україні та згадувався поряд із трубами й сурмами. Для видобування звуку використовувалася подвійна тростина. Сама ж назва цього інструмента прийшла в Україну із Заходу і походить від німецького «шалмай» (нім. Schalmei), яке своєю чергою походить від латинського слова «calamus», що означає очерет. Згадки про цей інструмент є в працях Гната Хоткевича, який зараховує шаломай до дерев'яної групи духових інструментів та називає його «прототипом гобоя». Він же наводить згадку інструмента в легенді про Мазепу, записаній Петром Чуйкевичем та виданій Пантелеймоном Кулішем Київська дослідниця Богдана Фільц наводить також цитату з відомого письменника-полеміста XVI ст. Івана Вишенського, де той у переліку музикантів згадує зокрема «трубача, сурмача, пищальника, шаламайника, органіста, інструменталіста, рекгаліста і бубеніста», цит. за. В історичній праці Вячеслава Липинського «Україна на переломі 1657—1659» шоломійка згадується як одна з ознак європеїзації козацького війська, як специфічний запорізький військовий інструмент, — запозичена з Заходу французька дудка шалюме (фр. chalumeau), сам звук якої мав прищеплювати і викликати в козаків-[європейців] «…дух тієї військовости, оце європейське чуття військової чести, до якого ніколи не вдалося приучити східного московського дворянства». Трапляються вказівки на те, що французька шалюме використовувала одинарну тростину. Словом "шалюмо" також називалася трубка-співаниця мюзету, інструменту з тембром гобоя - вдосконаленого "шляхетського" варіанту волинки, який на балах французьких королів використовувався для акомпанементу пасторальним танцям в епоху барокко Музикознавець Черкаський Л. М. вважає, що шоломія — це те саме, що й .
xsd:nonNegativeInteger
17606
