Sfumato
http://dbpedia.org/resource/Sfumato an entity of type: WikicatArtisticTechniques
مزج الألون أو اسفوماتو (بالإيطالية: Sfumato) تقنية رسم فني في تمازج الألوان. وتعني وصف الشخصية أو رسمها ببراعة وذلك باستخدام تحولات الألوان بين منطقة وأخرى بحيث لا يشعر بتغيير اللون، مشكلا بذلك بعدا شفافا أو تأثيرا مبهرا. فلقد ارتبطت هذه التقنية بالرسام ليوناردو دا فينشي، في أشهر الأمثلة على ذلك لوحة موناليزا. إذ تجلت هذه التقنية بوضوح في ثوب السيدة وابتسامتها.
rdf:langString
Sfumato je druh malířské techniky, ve které malíř překrývá průsvitné vrstvy barvy, aby vytvořil zjemněný prostorový dojem hloubky, objemu a tvaru. Míchá přitom barevné tóny tak jemně, že nejsou vidět žádná rozhraní mezi jednotlivými barevnými odstíny. Celá malba tak získá dojem jemného, jakoby kouřového oparu, ve kterém se ztrácejí ostré kontury i hranice vržených stínů – sfumato snižuje kontrast, zmírňuje nejjasnější místa (odlesky) a zviditelňuje nejtemnější stíny. Bylo používáno i jako stylistický prvek – ve snaze zjemnit rysy jemné (zejména ženské) tváře, paže a zbytku těla, nebo vytvořit specifickou, iluzorní atmosféru (i za cenu odklonu od realismu).
rdf:langString
Sfumato estas unu el la kvar kanonaj pentromodoj de la Renesanco (la aliaj tri estus , Chiaroscuro, kaj ). Sfumato devenas el la itala "sfumare", “svagiĝi” aŭ “forvaporiĝi kiel fumo”. Laŭ Francisko Azorín sfumi estas Malintensigi pograde, ĉe desegno aŭ tuĉo, la naturan nigron de karbo, krajono, inko, k. c. Fari la samon rilate aliajn kolorilojn. Li indikas etimologion el la latina ex + fumo (de fumo).
rdf:langString
Sfumato (deutsch verraucht, verschwommen) bezeichnet eine Technik in der Ölmalerei, die Konturen nicht mit scharfen zeichnerischen Umrissen darstellt, sondern mit rein malerischen Mitteln weich verschwimmen zu lassen und alles mit Weichheit zu umgeben. Auch Hintergründe wie Landschaften können so in einen nebligen Dunst gehüllt erscheinen. Als Erfinder dieser Maltechnik gilt Leonardo da Vinci (1452–1519), der besonders im Spätwerk einen sfumato gearbeiteten Farbauftrag über seine Darstellungen legte und den Begriff prägte.
rdf:langString
Teicníc i réimse na péintéireachta is ea sfumato, ag déanamh imlínte na bpictiúr doiléir le scáthanna doiléire. Mar shampla, tá an teicnic seo le feiceáil timpeall na súl agus an bhéil sa Mona Lisa nó Naomh Anne de chuid Léonardo de Vinci. Ba dhul ar aghaidh teicniúil é seo ar na himlínte géara i bpéintéireacht an 15ú céad (mar shampla, i gcás Botticelli, Correggio is ), agus chabhraigh sé le sármháistrí an 16ú céad nádúrachas feabhsaithe a bhaint amach.
rdf:langString
Sfumato adalah istilah yang digunakan dan dipopulerkan Leonardo da Vinci untuk merujuk pada lukisannya yang melapiskan warna-warna yang berdekatan untuk menciptkan ilusi kedalaman, volume, dan bentuk. Sebagai hasil akhir, perpindahan warna tersebut tidak lagi terlihat jelas. Dalam bahasa Italia, sfumato berarti berasap, tetapi dibedakan dengan istilah fumo yang berarti asap. Leonardo sendiri mendeskripsikan sfumato sebagai "tanpa outline", dalam pengertian berkabut atau detail yang tidak dihasilkan oleh penggunaan garis secara disengaja.
* l
* b
* s
rdf:langString
스푸마토(이탈리아어: Sfumato)는 "연기와 같이(사라지다)"라는 뜻의 이탈리아어에서 나온 미술 용어이다. 회화에서 색과 색 사이 경계선 구분을 명확하게 하지 않고 부드럽게 처리하는 기술적 방법이다. 레오나르도 다빈치가 처음 이 기법을 사용했다. 이 방법을 쓴 대표적 작품은 〈모나리자〉이다.
rdf:langString
スフマート（イタリア語:Sfumato）は、深み、ボリュームや形状の認識を造り出すため、色彩の透明な層を上塗りする絵画の技法。特に、色彩の移り変わりが認識できない程に僅かな色の混合を指す。レオナルド・ダ・ヴィンチ（1452年 - 1519年）ほか16世紀の画家が創始したとされる。 イタリア語の「スフマート」は「くすんだ」という付帯的な意味もある、「薄れる」という意味合いの言葉であり、これはイタリア語で「煙」を意味するフモ（fumo）という言葉の派生語である。 スフマート技法が使用されている有名な例の一つに、レオナルド・ダ・ヴィンチが描いた「モナ・リザ」がある。これは、モナ・リザの口の周囲にスフマート技法が施されているためであり、口の周りにある影は微笑んでいる結果現れているものなのか、あるいは陰影をつけた結果微笑のように見えているものなのかがしばしば議論の対象となっている。
rdf:langString
Sfumato, av italienska fumo som betyder "rök", är en karakteristisk teknik inom måleri för konst från Renässansen. Det är en blandning av färger och nyanser som är så subtil, att allt smälter samman och ger en "disig" effekt.
rdf:langString
O sfumato é uma técnica artística usada para gerar suaves gradientes entre as tonalidades, é comumente aplicado em desenhos ou pinturas. Sfumato vem do italiano "sfumare", que significa "de tom baixo" ou "evaporar como fumaça". Em materiais de fricção como grafite, pastel seco ou carvão, o sfumato pode ser realizado esfregando-se o dedo no suporte pictórico, para que os riscos desapareçam e fique apenas o degradê. Outro recurso é usar o esfuminho, um tipo de lápis com algodão na ponta, que substitui o dedo a fim de evitar a interferência da oleosidade da pele.
rdf:langString
晕涂法（義大利語：sfumato），亦作渐隐法、朦胧法等，是文艺复兴绘画的技法之一，与、明暗对照法、同为文艺复兴四大经典绘画技法。 sfumato一词源于意大利语，派生自fumo（烟雾），意为“雾状的、模糊的”。这一技法是指用色彩调和的方法使得轮廓变得模糊、柔和，以此创造朦胧的过渡效果。晕涂法最重要的实践者为达芬奇，其名作《蒙娜丽莎》便是使用晕涂法的代表。除达芬奇外，柯雷乔、拉菲尔、乔尔乔内等文艺复兴艺术家也都以晕涂法见长。
rdf:langString
L'esfumat (de l'italià sfumato) és una tècnica emprada en pintura amb la qual s'aconsegueix un efecte vaporós, que s'obté per la superposició de diverses capes de pintura extremament delicades, proporcionant a la composició uns contorns imprecisos, així com un aspecte de vaguetat i llunyania mitjançant les gradacions del color i la llum. S'utilitzava per donar una impressió de profunditat als quadres, principalment del Renaixement. Aquest efecte fa que els tons s'esfumin fins a valors més obscurs com en la Mona Lisa i en el Sant Joan Baptista.
rdf:langString
Η τεχνική του σφουμάτο (ιταλικά: sfumato) είναι η ικανότητα του καλλιτέχνη - ζωγράφου να περνάει αργά από τον ένα τόνο στον άλλο χωρίς αισθητή οπτική διαφοροποίηση. Είναι το αργό πέρασμα από το φωτεινό στο σκιερό. Συναντάται σε τεχνικές chiaroscuro, πιο συχνά στα ξερά υλικά της ζωγραφικής, όπως το μολύβι, το κάρβουνο, το παστέλ, αλλά και σε υγρά, όπως το λάδι που είναι ιδανικό υλικό για "σφουματούρες" λόγω του παρατεταμένου χρόνου στεγνώματος, που επιτρέπει στον ζωγράφο το πλάσιμο των όγκων και την μίξη των χρωμάτων στον καμβά. Αντίθετα, στην ακουαρέλλα (δουλεμένη σε υγρό χαρτί) είναι αδύνατη η πραγματοποίηση σφουματούρας. Η τεχνική αυτή αναπτύχθηκε την περίοδο της ιταλικής Αναγέννησης. Την τεχνική αυτή χρησιμοποίησε εξαιρετικά ο Λεονάρντο ντα Βίντσι.
rdf:langString
El esfumado (del italiano sfumato) es una técnica pictórica que se obtiene por aumentar varias capas de pintura extremadamente delicadas, proporcionando a la composición unos contornos imprecisos, así como un aspecto de antigüedad y lejanía. Se utilizaba en los cuadros del Renacimiento para dar una impresión de profundidad. La invención de esta técnica, así como su nombre sfumato, se deben a Leonardo da Vinci, que la describía como "sin líneas o bordes, en forma de humo o más allá del plano de enfoque".
rdf:langString
Esfumatura (italieraz Sfumato) Pizkunde garaiko artistek sortutako teknika bat da, irudiari halako efektu lanbrotsua eragiten diona. Margolariak hainbat pintura kapa fin bata bestearen gainean metatuko ditu, objektuen eta figuren siluetak zehaztasun osoz errepresentatu barik. Konposizioaren ilunak eta argiak ez dira erabatekoak, ñabartuta ageri dira. Hona urratsak zeintzuk diren: Horrela eginda ez da nabarituko pintzela hor zehar ibili dela, eta oso zaila da asmatzea zein teknika erabili duen artistak.
rdf:langString
Le sfumato est une technique picturale qui donne au sujet des contours imprécis au moyen de glacis d'une texture lisse et transparente. « Il consiste en une manière de peindre extrêmement moelleuse, qui laisse une certaine incertitude sur la terminaison du contour et sur les détails des formes quand on regarde l'ouvrage de près, mais qui n'occasionne aucune indécision, quand on se place à une juste distance ». Le sfumato, en italien « enfumé », s'oppose à la vigueur et à l'accentuation du trait qu'on appelle, dans la peinture classique, « sentiment ».
rdf:langString
Sfumato (Italian: [sfuˈmaːto], English: /sfjuːˈmeɪtoʊ/) is a painting technique for softening the transition between colours, mimicking an area beyond what the human eye is focusing on, or the out-of-focus plane. It is one of the canonical painting modes of the Renaissance. Leonardo da Vinci was the most prominent practitioner of sfumato, based on his research in optics and human vision, and his experimentation with the camera obscura. He introduced it and implemented it in many of his works, including the Virgin of the Rocks and in his famous painting of the Mona Lisa. He described sfumato as "without lines or borders, in the manner of smoke".
rdf:langString
Lo sfumato è una tecnica pittorica che tende a sfumare, appunto, i contorni delle figure, con sottili gradazioni di luce e colore che si fondono impercettibilmente. Il primo a fare largo uso e a diffondere tale tecnica fu Leonardo da Vinci, che con i suoi viaggi la rese popolare in aree quali la Lombardia e in Veneto; a Venezia, tramite la rielaborazione di Giorgione, del giovane Tiziano e di altri pittori portò alla nascita del tonalismo. Con la diffusione del leonardismo lo sfumato divenne uno degli stilemi fondamentali della pittura del XVI secolo, popolare anche al di fuori dell'Italia, tra maestri quali Hans Holbein il Giovane o Jean Clouet.
rdf:langString
Sfumato is een techniek waarmee schilders de omtrekken in een schilderij wazig maken en laten vervloeien. De techniek wordt het meest in verband gebracht met Leonardo da Vinci, maar de techniek van Da Vinci is nagevolgd door latere schilders. Door deze techniek staan zijn onderwerpen, zoals de Mona Lisa, niet stil en volkomen gefixeerd voor de achtergrond, maar lijken deze te leven en te bewegen. Dit in tegenstelling tot de primitiever aandoende werken van zijn tijdgenoten.
* De ogen van Mona Lisa
* Venus en Amor, door Hans Holbein de Jonge
* Jonge man met pijl, door Giorgione
rdf:langString
Sfumato (termin wywodzący się z włoskiego słowa fumo, oznaczającego dym) – w malarstwie olejnym łagodne przejścia z partii ciemnych do jasnych, dające mgliste, "miękkie" efekty kolorystyczne. Technika ta wykorzystywana była szczególnie przez Rafaela Santi oraz Leonarda da Vinci i jego szkołę; w Polsce m.in. Daniela Schultza, Jacka Mierzejewskiego i . Sfumato jest to zacieranie wyrazistości konturu dzięki łagodnym przejściom światłocieniowym - daje wrażenie oglądania obiektu przez mgłę lub dym.Leonardo da Vinci eksperymentował z techniką sfumato rozpościerając nad dziedzińcem płachtę materiału, która rozpraszała słoneczne światło, zalecał też swoim uczniom pracę nie w pełnym słońcu.Przykładem użycia tej techniki jest obraz Leonarda da Vinci św. Jan Chrzciciel oraz Mona Lisa.Sfumato było cha
rdf:langString
Сфумато (італ. sfumato — затушований, буквально — той, що зникає, як дим) — у живописі пом'якшення фігур і предметів, яке дозволяє передати повітря, що закутує їх. Спосіб сфумато розробив Леонардо да Вінчі в теорії і художній практиці.
rdf:langString
Сфума́то (итал. sfumato «затуманенный, неясный, расплывчатый» ← лат. fumus «дым, туман») — термин, обозначающий в изобразительном искусстве мягкость моделировки, особое качество живописной манеры, плавность тональных переходов, расплывчатость, размытость контуров. Как правило, используется для передачи глубины изобразительного пространства, воздушной среды и в этом смысле является одним из приёмов воздушной и тональной перспективы.
rdf:langString
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
سفوماتو
rdf:langString
Esfumat
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Σφουμάτο
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Esfumado
rdf:langString
Esfumatura
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
스푸마토
rdf:langString
スフマート
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Сфумато
rdf:langString
Sfumato
rdf:langString
Сфумато
rdf:langString
晕涂法
xsd:integer
165442
xsd:integer
1123717707
rdf:langString
مزج الألون أو اسفوماتو (بالإيطالية: Sfumato) تقنية رسم فني في تمازج الألوان. وتعني وصف الشخصية أو رسمها ببراعة وذلك باستخدام تحولات الألوان بين منطقة وأخرى بحيث لا يشعر بتغيير اللون، مشكلا بذلك بعدا شفافا أو تأثيرا مبهرا. فلقد ارتبطت هذه التقنية بالرسام ليوناردو دا فينشي، في أشهر الأمثلة على ذلك لوحة موناليزا. إذ تجلت هذه التقنية بوضوح في ثوب السيدة وابتسامتها.
rdf:langString
L'esfumat (de l'italià sfumato) és una tècnica emprada en pintura amb la qual s'aconsegueix un efecte vaporós, que s'obté per la superposició de diverses capes de pintura extremament delicades, proporcionant a la composició uns contorns imprecisos, així com un aspecte de vaguetat i llunyania mitjançant les gradacions del color i la llum. S'utilitzava per donar una impressió de profunditat als quadres, principalment del Renaixement. Aquest efecte fa que els tons s'esfumin fins a valors més obscurs com en la Mona Lisa i en el Sant Joan Baptista. La invenció d'aquesta tècnica, així com el seu nom sfumato, es deuen a Leonardo da Vinci. Més exactament, era una tècnica consistent a eliminar les línies negres i, per tant, suavitzar o difuminar els contorns mitjançant ombres i colors per aconseguir un efecte d'immersió en l'atmosfera, de vaguetat i llunyania i, alhora, de dolçor i suavitat. Es fa servir, en definitiva, per a donar una impressió de profunditat als quadres del Renaixement. Veiem aquesta tècnica en La Gioconda, que es manifesta en el difuminat dels tons a valors més foscos, i també en les gases del mantell i, principalment, en l'enigmàtic somriure. En el fons, vaporós i menys detallat, s'utilitza un sfumato més accentuat, amb el qual s'aconsegueix una sensació de realisme i distància més gran.
rdf:langString
Sfumato je druh malířské techniky, ve které malíř překrývá průsvitné vrstvy barvy, aby vytvořil zjemněný prostorový dojem hloubky, objemu a tvaru. Míchá přitom barevné tóny tak jemně, že nejsou vidět žádná rozhraní mezi jednotlivými barevnými odstíny. Celá malba tak získá dojem jemného, jakoby kouřového oparu, ve kterém se ztrácejí ostré kontury i hranice vržených stínů – sfumato snižuje kontrast, zmírňuje nejjasnější místa (odlesky) a zviditelňuje nejtemnější stíny. Bylo používáno i jako stylistický prvek – ve snaze zjemnit rysy jemné (zejména ženské) tváře, paže a zbytku těla, nebo vytvořit specifickou, iluzorní atmosféru (i za cenu odklonu od realismu).
rdf:langString
Η τεχνική του σφουμάτο (ιταλικά: sfumato) είναι η ικανότητα του καλλιτέχνη - ζωγράφου να περνάει αργά από τον ένα τόνο στον άλλο χωρίς αισθητή οπτική διαφοροποίηση. Είναι το αργό πέρασμα από το φωτεινό στο σκιερό. Συναντάται σε τεχνικές chiaroscuro, πιο συχνά στα ξερά υλικά της ζωγραφικής, όπως το μολύβι, το κάρβουνο, το παστέλ, αλλά και σε υγρά, όπως το λάδι που είναι ιδανικό υλικό για "σφουματούρες" λόγω του παρατεταμένου χρόνου στεγνώματος, που επιτρέπει στον ζωγράφο το πλάσιμο των όγκων και την μίξη των χρωμάτων στον καμβά. Αντίθετα, στην ακουαρέλλα (δουλεμένη σε υγρό χαρτί) είναι αδύνατη η πραγματοποίηση σφουματούρας. Η τεχνική αυτή αναπτύχθηκε την περίοδο της ιταλικής Αναγέννησης. Την τεχνική αυτή χρησιμοποίησε εξαιρετικά ο Λεονάρντο ντα Βίντσι. Την τεχνική πιθανώς επινόησε ο Λεονάρντο ντα Βίντσι στη ζωγραφική. Παρουσιάζει τις φόρμες με απαλές τονικές διαβαθμίσεις, χωρίς να χρησιμοποιεί έντονα περιγράμματα. Έτσι οι φόρμες μοιάζουν να σβήνουν η μια μέσα στην άλλη, οι μορφές προβάλλουν κάπως αόριστες και δεν είναι σκληρές και άκαμπτες. Οι μορφές του ντα Βίντσι φαίνονται σαν να καλύπτονται με ομίχλη κι αυτό τους προσδίδει μυστήριο, έχουν δε μια απαλότητα που τις συνδέει οργανικά με το τοπίο, στο οποίο είναι τοποθετημένες. Στα ιταλικά sfumato σημαίνει όπως ο καπνός που διαλύεται.
rdf:langString
Sfumato estas unu el la kvar kanonaj pentromodoj de la Renesanco (la aliaj tri estus , Chiaroscuro, kaj ). Sfumato devenas el la itala "sfumare", “svagiĝi” aŭ “forvaporiĝi kiel fumo”. Laŭ Francisko Azorín sfumi estas Malintensigi pograde, ĉe desegno aŭ tuĉo, la naturan nigron de karbo, krajono, inko, k. c. Fari la samon rilate aliajn kolorilojn. Li indikas etimologion el la latina ex + fumo (de fumo).
rdf:langString
Sfumato (deutsch verraucht, verschwommen) bezeichnet eine Technik in der Ölmalerei, die Konturen nicht mit scharfen zeichnerischen Umrissen darstellt, sondern mit rein malerischen Mitteln weich verschwimmen zu lassen und alles mit Weichheit zu umgeben. Auch Hintergründe wie Landschaften können so in einen nebligen Dunst gehüllt erscheinen. Als Erfinder dieser Maltechnik gilt Leonardo da Vinci (1452–1519), der besonders im Spätwerk einen sfumato gearbeiteten Farbauftrag über seine Darstellungen legte und den Begriff prägte.
rdf:langString
El esfumado (del italiano sfumato) es una técnica pictórica que se obtiene por aumentar varias capas de pintura extremadamente delicadas, proporcionando a la composición unos contornos imprecisos, así como un aspecto de antigüedad y lejanía. Se utilizaba en los cuadros del Renacimiento para dar una impresión de profundidad. La invención de esta técnica, así como su nombre sfumato, se deben a Leonardo da Vinci, que la describía como "sin líneas o bordes, en forma de humo o más allá del plano de enfoque". Este efecto hace que los tonos se difuminen hasta valores más oscuros como en La Virgen de las Rocas (1483-1486), donde ya se considera totalmente logrado y sobre todo en Mona Lisa o el San Juan Bautista (cuadros conservados en el Louvre de París).
rdf:langString
Esfumatura (italieraz Sfumato) Pizkunde garaiko artistek sortutako teknika bat da, irudiari halako efektu lanbrotsua eragiten diona. Margolariak hainbat pintura kapa fin bata bestearen gainean metatuko ditu, objektuen eta figuren siluetak zehaztasun osoz errepresentatu barik. Konposizioaren ilunak eta argiak ez dira erabatekoak, ñabartuta ageri dira. Leonardo da Vinci izan zen esfumaturaren teknikaren aitzindaria. Gerora artista gutxik lortu dute haren maisutasuna baliabide hau erabiltzean. Pascal Cotte ikerlariak, Gioconda lanaren azterketa eginda, teknika zertan den azaltzeko ahalegina egin du. Hona urratsak zeintzuk diren: 1.
* Makal zurezko ohol baten gainean igeltsu eta lekeda berezi batez (gesso delakoaz) osaturiko prestakina zabalduko dugu. 2.
* Pintzelaz irudiaren aurreneko zirriborroa egingo dugu. 3.
* Oholari olio kolore-geruza mehetxoa emango diogu. 4.
* Itzalak eta tarteko tonoak ezarriko ditugu. Mona Lisaren ezker begian artistak Sienako lur ureztatua erabili bide zuen. 5.
* Pintzelaren muturraz aipatu itzalak eta tarteko tonoak "lausotzen" saiatuko gara. 6.
* Koadroari koloretako kapa fin gardena ezarriko diogu, aldean aldeko koloreak kontuan hartuta. 7.
* Lausotutako guneak errepasatuko ditugu, euren bitarteko guneak ukitu leun eta txikiz pintatuz. 8.
* Azken pausua: Itzal-argi guneak ukitu are txikiagoz perfilatuko ditugu, lanbrotzea agerikoago eginez. Horrela eginda ez da nabarituko pintzela hor zehar ibili dela, eta oso zaila da asmatzea zein teknika erabili duen artistak.
rdf:langString
Le sfumato est une technique picturale qui donne au sujet des contours imprécis au moyen de glacis d'une texture lisse et transparente. « Il consiste en une manière de peindre extrêmement moelleuse, qui laisse une certaine incertitude sur la terminaison du contour et sur les détails des formes quand on regarde l'ouvrage de près, mais qui n'occasionne aucune indécision, quand on se place à une juste distance ». Le sfumato, en italien « enfumé », s'oppose à la vigueur et à l'accentuation du trait qu'on appelle, dans la peinture classique, « sentiment ». Le sfumato est l'un des quatre effets de peinture canoniques de la Renaissance. Les trois autres sont l' (en), le chiaroscuro (ou clair-obscur) et le cangiante. Il ne faut pas le confondre avec la perspective atmosphérique, qui fait l'objet d'une toute autre réflexion théorique et ne s'obtient généralement pas par les mêmes moyens. La technique permet cependant une autre interprétation : Léonard de Vinci s'est penché avec l'acuité d'un physicien sur les effets de l'éclairage et sur les passages insensibles de l'ombre à la lumière qui abolissent les contours. La traduction de telles observations sur le plan pictural produit l'enveloppement vaporeux des formes (sfumato) et suggère l'atmosphère qui les environne.
rdf:langString
Teicníc i réimse na péintéireachta is ea sfumato, ag déanamh imlínte na bpictiúr doiléir le scáthanna doiléire. Mar shampla, tá an teicnic seo le feiceáil timpeall na súl agus an bhéil sa Mona Lisa nó Naomh Anne de chuid Léonardo de Vinci. Ba dhul ar aghaidh teicniúil é seo ar na himlínte géara i bpéintéireacht an 15ú céad (mar shampla, i gcás Botticelli, Correggio is ), agus chabhraigh sé le sármháistrí an 16ú céad nádúrachas feabhsaithe a bhaint amach.
rdf:langString
Sfumato (Italian: [sfuˈmaːto], English: /sfjuːˈmeɪtoʊ/) is a painting technique for softening the transition between colours, mimicking an area beyond what the human eye is focusing on, or the out-of-focus plane. It is one of the canonical painting modes of the Renaissance. Leonardo da Vinci was the most prominent practitioner of sfumato, based on his research in optics and human vision, and his experimentation with the camera obscura. He introduced it and implemented it in many of his works, including the Virgin of the Rocks and in his famous painting of the Mona Lisa. He described sfumato as "without lines or borders, in the manner of smoke". According to the theory of the art historian Marcia B. Hall, which has gained considerable acceptance, sfumato is one of four modes of painting colours available to Italian High Renaissance painters, along with cangiante, chiaroscuro, and unione.
rdf:langString
Sfumato adalah istilah yang digunakan dan dipopulerkan Leonardo da Vinci untuk merujuk pada lukisannya yang melapiskan warna-warna yang berdekatan untuk menciptkan ilusi kedalaman, volume, dan bentuk. Sebagai hasil akhir, perpindahan warna tersebut tidak lagi terlihat jelas. Dalam bahasa Italia, sfumato berarti berasap, tetapi dibedakan dengan istilah fumo yang berarti asap. Leonardo sendiri mendeskripsikan sfumato sebagai "tanpa outline", dalam pengertian berkabut atau detail yang tidak dihasilkan oleh penggunaan garis secara disengaja.
* l
* b
* s
rdf:langString
스푸마토(이탈리아어: Sfumato)는 "연기와 같이(사라지다)"라는 뜻의 이탈리아어에서 나온 미술 용어이다. 회화에서 색과 색 사이 경계선 구분을 명확하게 하지 않고 부드럽게 처리하는 기술적 방법이다. 레오나르도 다빈치가 처음 이 기법을 사용했다. 이 방법을 쓴 대표적 작품은 〈모나리자〉이다.
rdf:langString
Lo sfumato è una tecnica pittorica che tende a sfumare, appunto, i contorni delle figure, con sottili gradazioni di luce e colore che si fondono impercettibilmente. Il primo a fare largo uso e a diffondere tale tecnica fu Leonardo da Vinci, che con i suoi viaggi la rese popolare in aree quali la Lombardia e in Veneto; a Venezia, tramite la rielaborazione di Giorgione, del giovane Tiziano e di altri pittori portò alla nascita del tonalismo. Con la diffusione del leonardismo lo sfumato divenne uno degli stilemi fondamentali della pittura del XVI secolo, popolare anche al di fuori dell'Italia, tra maestri quali Hans Holbein il Giovane o Jean Clouet. Lo sfumato applicato al paesaggio, in particolare alla resa della lontananza degli oggetti tramite lo sfocamento e schiarimento per effetto della foschia, è detto "prospettiva aerea".
rdf:langString
Sfumato is een techniek waarmee schilders de omtrekken in een schilderij wazig maken en laten vervloeien. De techniek wordt het meest in verband gebracht met Leonardo da Vinci, maar de techniek van Da Vinci is nagevolgd door latere schilders. Door deze techniek staan zijn onderwerpen, zoals de Mona Lisa, niet stil en volkomen gefixeerd voor de achtergrond, maar lijken deze te leven en te bewegen. Dit in tegenstelling tot de primitiever aandoende werken van zijn tijdgenoten. Het effect wordt bereikt door verschillende transparante kleurlagen aan te brengen. Sfumato is alleen mogelijk met transparante soorten olieverf en niet met de dekkende temperaverf, die voor de uitvinding van de olieverf werd gebruikt. Sfumato komt uit het Italiaans en is het verleden deelwoord van sfumare, dat 'verdampen' betekent en teruggaat op Latijnse ex (uit) + fumare (roken, dampen). Met sfumato wordt aangeduid dat iets zacht of vaag is. Zo staat biondo sfumato voor bleekblond haar.
* De ogen van Mona Lisa
* Venus en Amor, door Hans Holbein de Jonge
* Jonge man met pijl, door Giorgione
rdf:langString
スフマート（イタリア語:Sfumato）は、深み、ボリュームや形状の認識を造り出すため、色彩の透明な層を上塗りする絵画の技法。特に、色彩の移り変わりが認識できない程に僅かな色の混合を指す。レオナルド・ダ・ヴィンチ（1452年 - 1519年）ほか16世紀の画家が創始したとされる。 イタリア語の「スフマート」は「くすんだ」という付帯的な意味もある、「薄れる」という意味合いの言葉であり、これはイタリア語で「煙」を意味するフモ（fumo）という言葉の派生語である。 スフマート技法が使用されている有名な例の一つに、レオナルド・ダ・ヴィンチが描いた「モナ・リザ」がある。これは、モナ・リザの口の周囲にスフマート技法が施されているためであり、口の周りにある影は微笑んでいる結果現れているものなのか、あるいは陰影をつけた結果微笑のように見えているものなのかがしばしば議論の対象となっている。
rdf:langString
Sfumato (termin wywodzący się z włoskiego słowa fumo, oznaczającego dym) – w malarstwie olejnym łagodne przejścia z partii ciemnych do jasnych, dające mgliste, "miękkie" efekty kolorystyczne. Technika ta wykorzystywana była szczególnie przez Rafaela Santi oraz Leonarda da Vinci i jego szkołę; w Polsce m.in. Daniela Schultza, Jacka Mierzejewskiego i . Sfumato jest to zacieranie wyrazistości konturu dzięki łagodnym przejściom światłocieniowym - daje wrażenie oglądania obiektu przez mgłę lub dym.Leonardo da Vinci eksperymentował z techniką sfumato rozpościerając nad dziedzińcem płachtę materiału, która rozpraszała słoneczne światło, zalecał też swoim uczniom pracę nie w pełnym słońcu.Przykładem użycia tej techniki jest obraz Leonarda da Vinci św. Jan Chrzciciel oraz Mona Lisa.Sfumato było charakterystyczną techniką dla okresu renesansu (od połowy XIV do końca XVI wieku).
rdf:langString
Sfumato, av italienska fumo som betyder "rök", är en karakteristisk teknik inom måleri för konst från Renässansen. Det är en blandning av färger och nyanser som är så subtil, att allt smälter samman och ger en "disig" effekt.
rdf:langString
O sfumato é uma técnica artística usada para gerar suaves gradientes entre as tonalidades, é comumente aplicado em desenhos ou pinturas. Sfumato vem do italiano "sfumare", que significa "de tom baixo" ou "evaporar como fumaça". Em materiais de fricção como grafite, pastel seco ou carvão, o sfumato pode ser realizado esfregando-se o dedo no suporte pictórico, para que os riscos desapareçam e fique apenas o degradê. Outro recurso é usar o esfuminho, um tipo de lápis com algodão na ponta, que substitui o dedo a fim de evitar a interferência da oleosidade da pele.
rdf:langString
Сфума́то (итал. sfumato «затуманенный, неясный, расплывчатый» ← лат. fumus «дым, туман») — термин, обозначающий в изобразительном искусстве мягкость моделировки, особое качество живописной манеры, плавность тональных переходов, расплывчатость, размытость контуров. Как правило, используется для передачи глубины изобразительного пространства, воздушной среды и в этом смысле является одним из приёмов воздушной и тональной перспективы. Термин ввел выдающийся художник эпохи итальянского Возрождения Леонардо да Винчи. В сборнике записей Леонардо, получившем название «Трактат о живописи», приводятся его наставления молодому живописцу: «Вещи на расстоянии кажутся тебе двусмысленными и сомнительными; делай и ты их с такой же расплывчатостью, иначе они в твоей картине покажутся на одинаковом расстоянии… не ограничивай вещи, отдалённые от глаза, ибо на расстоянии не только эти границы, но и части тел неощутимы… Напоследок, чтобы твои тени и света были объединены, без черты или края, как дым» (итал. fumo) Наиболее ясно этот приём Леонардо да Винчи продемонстрировал в знаменитом портрете Моны Лизы дель Джокондо на дальнем плане — в «лунном пейзаже», как его назвали из-за загадочности самого мотива, — но также и в других поздних произведениях. Не будучи колористом, как и другие мастера флорентийской школы периода кватроченто, и даже римской школы начала XVI века, Леонардо нашёл собственный способ объединения различных частей композиции, прежде всего фигур переднего и дальнего планов, свето-воздушной средой. Он писал, следуя фламандской манере, тончайшими лессировками. Поэтому закономерно связал сфумато с принципом воздушной перспективы, согласно которому удалённые предметы необходимо изображать более холодным цветом и с «размытыми контурами»: «Существует ещё другая перспектива, которую я называю воздушной, ибо вследствие изменения воздуха можно распознать разные расстояния до различных зданий… В этом случае следует изображать воздух несколько плотным. Ты знаешь, что в таком воздухе самые последние предметы, в нём видимые, как, например, горы, вследствие большого количества воздуха, находящегося между твоим глазом и горою, кажутся синими, почти цвета воздуха…» Однако, вопреки собственным «научным принципам», Леонардо в поздний период творчества использовал сфумато в иных целях — для придания изобразительным образам «нежности и очарования», некоей загадочности, граничащей с манерностью. Именно это поверхностное качество леонардовской живописи усвоили его эпигоны — «леонардески» и маньеристы второй половины XVI века. Термин сфумато использовали в истории искусства и далее: в отношении живописи малых голландцев, французских художников барбизонской школы, импрессионистов, для характеристики индивидуальных манер отдельных мастеров. В 2010 году приём сфумато стал одним из объектов рентгенологического исследования, которому учёный (англ. Philippe Walter) и его коллеги подвергли несколько полотен Леонардо, в том числе «Мону Лизу». Рентгеновский луч позволяет исследовать слои красок, не повреждая основу живописного произведения. Выяснилось, что Леонардо да Винчи наносил слои краски толщиной всего в пару микрометров, общая толщина слоя не превышала 30−40 мкм. Также учёные заявили, что не обнаружили на доске ни одного явного мазка или отпечатка пальцев художника. Это стало ещё одним секретом картины.
rdf:langString
晕涂法（義大利語：sfumato），亦作渐隐法、朦胧法等，是文艺复兴绘画的技法之一，与、明暗对照法、同为文艺复兴四大经典绘画技法。 sfumato一词源于意大利语，派生自fumo（烟雾），意为“雾状的、模糊的”。这一技法是指用色彩调和的方法使得轮廓变得模糊、柔和，以此创造朦胧的过渡效果。晕涂法最重要的实践者为达芬奇，其名作《蒙娜丽莎》便是使用晕涂法的代表。除达芬奇外，柯雷乔、拉菲尔、乔尔乔内等文艺复兴艺术家也都以晕涂法见长。
rdf:langString
Сфумато (італ. sfumato — затушований, буквально — той, що зникає, як дим) — у живописі пом'якшення фігур і предметів, яке дозволяє передати повітря, що закутує їх. Спосіб сфумато розробив Леонардо да Вінчі в теорії і художній практиці. Сфумато – термін, що позначає м'якість манери живопису, плавність тональних переходів, розпливчастість, розмитість контурів. Термін ввів видатний художник епохи Італійського Відродження Леонардо да Вінчі (1452-1519). У «Трактаті про живопис» Леонардо дає настанови молодому живописцю: слідом за перспективою і «рельєфністю» необхідно об'єднувати «тіні та світло» (див. Світлотінь), щоб вони були «без риси або краю, як дим» (італ. Fumo) Не бувши колористом, як і інші майстри флорентійської школи періоду кватроченто, Леонардо знайшов власний спосіб об'єднання різних частин композицій, насамперед фігур переднього і далекого планів, світло-повітряним середовищем. Тому він закономірно прив'язав «сфумато» до принципу «повітряної перспективи», згідно з яким віддалені предмети необхідно зображати більш холодним кольором і з «розмитими контурами». Однак, всупереч власним «науковим принципам», Леонардо в пізній період творчості використовував сфумато з іншою метою – для додання образотворчим образам «ніжності і чарівності» певної загадковості, що межує з манірністю. Саме цю поверхневу рису леонардівского живопису засвоїли його епігони - «леонардескі».
xsd:nonNegativeInteger
4112
