Senate of the Ottoman Empire
http://dbpedia.org/resource/Senate_of_the_Ottoman_Empire an entity of type: Artifact100021939
مجلس الأعيان العثماني (بالتركية العثمانية: Heyet-i Ayan، بالتركية الحديثة: Meclis-i Âyân)، كان يمثل الغرفة العلية من المجلس العمومي العثماني. كان أعضاؤه من الأعيان الذين تعينهم الحكومة العثمانية، ويشكل مع مجلس المبعوثان المجلس العمومي العثماني . أسس مجلس الأعيان بموجب الدستور العثماني الصادر في عام 1876، وأُدخلت عليه إصلاحات بعدما حول نظام الحكم في الدولة العثمانية إلى الملكية الدستورية.
rdf:langString
Der Senat (osmanisch هيئت اعيان Heyʾet-i Aʿyān oder Meclis-i Ayan, türkisch Ayan Meclisi zu deutsch Versammlung der Notablen) war laut der Osmanischen Verfassung von 1876 (Art. 60–64, Abschnitt 6) das Oberhaus des Osmanischen Parlaments und bildete mit dem Abgeordnetenhaus das Osmanische Parlament. Der Senat kam am 19. März 1877 zum ersten Mal zusammen. Zum ersten Präsidenten des Senats wurde ernannt.
rdf:langString
Η Γερουσία της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας (οθωμανικά τουρκικά: Heyet-i Âyân ή Meclis-i Âyân, τουρκικά: Ayan Meclisi, κατά λέξη "Συνέλευση των Προυχόντων") ήταν η Άνω Βουλή του Κοινοβουλίου της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας, της Γενικής Συνελεύσεως. Τα μέλη της ήσαν ορισθέντες προύχοντες εντός της Οθωμανικής Κυβερνήσεως οι οποίοι, μαζί με την εκλεχθείσα Κάτω Βουλή της (τουρκικά: Meclis-i Mebusan), αποτελούσαν την Γενική Συνέλευση. Ιδρύθηκε υπό την πρώτη της μορφή σύμφωνα με το , στόχος του οποίου ήταν η μεταρρύθμιση της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας σε συνταγματική μοναρχία.
rdf:langString
The Senate of the Ottoman Empire (Ottoman Turkish: مجلس أعيان, Heyet-i Ayan or Meclis-i Ayan; Turkish: Ayan Meclisi; lit. "Assembly of Notables"; French: Chambre des Seigneurs/Sénat) was the upper house of the parliament of the Ottoman Empire, the General Assembly. Its members were appointed notables in the Ottoman government who, along with the elected lower house Chamber of Deputies (Turkish: Meclis-i Mebusan), made up the General Assembly. It was created in its first incarnation according to the Ottoman constitution of 1876, which sought to reform the Ottoman Empire into a constitutional monarchy.
rdf:langString
Il Senato dell'Impero ottomano (in turco ottomano Heyet-i Ayan ,مجلس أعيان; in turco Ayan Meclisi; let. "Assemblea dei notabili"; in francese Chambre des Seigneurs/Sénat), era la camera alta del parlamento dell'Impero ottomano, l'Assemblea Generale. I suoi membri erano nominati notabili nel governo ottomano che, insieme alla Camera dei Deputati eletta alla camera bassa (in turco Meclis-i Mebusan), costituiva l'Assemblea generale. Fu creata nella sua prima incarnazione secondo la costituzione ottomana del 1876, che cercò di riformare l'impero ottomano in una monarchia costituzionale.
rdf:langString
Сенат Османської імперії (осман. Heyet-i Ayan ,مجلس أعيان або Мекліс-і Аян; тур. Ayan Meclisi; фр. Chambre des Seigneurs/Sénat) був верхньою палатою парламенту Османської імперії. У своєму першому втіленні був утворений відповідно до османської конституції 1876 р., яка прагнула реформувати Османську імперію в конституційну монархію.Члени Сенату обиралися султаном, і їх кількість обмежувалася однією третиною складу представницької палати депутатів. Членам та президенту Сенату яким повинно бути не менше 40 років. Крім того, згідно з 62-м пунктом конституції 1876 р., міністри уряду, губернатори провінцій, воєначальники, казаскер, посли, східно-православні патріархи, рабині, а також військові та військово-морські феріки, якщо вони виконують певні умови, також можуть стати членами Сенату через
rdf:langString
rdf:langString
مجلس الأعيان العثماني
rdf:langString
Senat (Osmanisches Reich)
rdf:langString
Γερουσία της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας
rdf:langString
Senato dell'Impero ottomano
rdf:langString
Senate of the Ottoman Empire
rdf:langString
Сенат Османської імперії
xsd:integer
40425714
xsd:integer
1124366048
rdf:langString
مجلس الأعيان العثماني (بالتركية العثمانية: Heyet-i Ayan، بالتركية الحديثة: Meclis-i Âyân)، كان يمثل الغرفة العلية من المجلس العمومي العثماني. كان أعضاؤه من الأعيان الذين تعينهم الحكومة العثمانية، ويشكل مع مجلس المبعوثان المجلس العمومي العثماني . أسس مجلس الأعيان بموجب الدستور العثماني الصادر في عام 1876، وأُدخلت عليه إصلاحات بعدما حول نظام الحكم في الدولة العثمانية إلى الملكية الدستورية. يختار السلطان ثلث أعضاء مجلس الأعيان . يشترط في أعضاء المجلس ورئيسه المراد تعيينهم أن يكونوا محل ثقة وذوي سمعة طيبة في البلاد، وسنهم لا يقل عن 40 عام. علاوة على ذلك، فحسب المادة 62 من دستور 1876، إذا ما انطبقت شروط العضوية على وزراء الحكومة، الولاة، القادة العسكريون، وقضاة العسكر، السفراء، البطاركة الأرثوذكس الشرقيون، الحاخامات، وفريق الجيش والبحرية، يصبحوا أعضاء في مجلس الأعيان بحكم مناصبهم. يجتمع أعضاء المجلسين، ووزراء الحكومة برئاسة الصدر الأعظم، مرة واحدة سنوياً لمناقشة واقرار قائمة بالأمور التي يجب على السلطان أن يصدر مراسيم بها في السنة القادمة، وللنظر في القرارات التي اتخذها السنة الماضية. في اليوم نفسه، يحلف الأعضاء القسم بالولاء للدستور، والسلطان، والبلاد، ومهام مناصبهم. تذهب القوانين والميزانيات التي يصدق عليها أعضاء مجلس المبعوثان إلى لمجلس الأعيان، حيث يتم مراجعة توافقها مع أحكام الدين، الأخلاق، الاقتصاد، القضايا الاقتصادية، والعسكرية، وتعدّل عند الضرورة أو ترسل مرة أخرى لمجلس المبعوثان. لمجلس الأعيان أيضاً الحق في إصدار تشريعات أصلية خاصة به.
rdf:langString
Der Senat (osmanisch هيئت اعيان Heyʾet-i Aʿyān oder Meclis-i Ayan, türkisch Ayan Meclisi zu deutsch Versammlung der Notablen) war laut der Osmanischen Verfassung von 1876 (Art. 60–64, Abschnitt 6) das Oberhaus des Osmanischen Parlaments und bildete mit dem Abgeordnetenhaus das Osmanische Parlament. Der Senat kam am 19. März 1877 zum ersten Mal zusammen. Zum ersten Präsidenten des Senats wurde ernannt. Die Anzahl der Senatsmitglieder war auf höchstens ein Drittel der Anzahl der Mitglieder des Abgeordnetenhauses beschränkt. Der Präsident sowie die Mitglieder des Senats wurden vom Sultan auf Lebenszeit ernannt (Art. 60). Diese mussten mindestens 40 Jahre alt sein (Art. 61) und konnten „auf eigenes Verlangen vom Staat in ein anderes Amt versetzt“ werden (vgl. Art. 62). Das monatliche Gehalt der Senatoren betrug 10.000 Kurūsch (Art. 63). Die Aufgabe des Senats bestand darin, vom Abgeordnetenhaus vorgelegte Gesetzes- und Budgetentwürfe auf Verstöße „gegen den Glauben, die Souveränitätsrechte des Sultans, die Freiheit, die Verfassung, die territoriale Einheit des Staates, die innere Sicherheit im Lande, die zum Schutze und zur Verteidigung des Vaterlandes ergriffenen Maßnahmen oder gegen die öffentliche Sicherheit“ zu prüfen und gegebenenfalls an das Abgeordnetenhaus zurückzusenden oder an den Großwesir weiterzuleiten (Art. 64). Zudem stand das Auslegungsrecht (تفسير / tefsīr) bezüglich der Verfassung nach Art. 117 dem Senat zu. Im Februar 1878, zwei Wochen nach dem Waffenstillstand von Edirne, beendete Sultan Abdülhamid II. die Sitzungsperiode des osmanischen Parlaments und berief es in den folgenden 30 Jahren nicht mehr ein. Die Mitglieder der Meclis-i Ayân behielten aber ihren Rang und ihre Bezüge. Als mit der Jungtürkischen Revolution 1908 die konstitutionelle Monarchie wiederherstellt wurde und die Zweite osmanische Verfassungsperiode begann, traf der Senat am 17. Dezember 1908 erneut zusammen. Er tagte bis zur Besetzung von Istanbul durch die Mitglieder der Entente am 13. November 1918.
rdf:langString
Η Γερουσία της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας (οθωμανικά τουρκικά: Heyet-i Âyân ή Meclis-i Âyân, τουρκικά: Ayan Meclisi, κατά λέξη "Συνέλευση των Προυχόντων") ήταν η Άνω Βουλή του Κοινοβουλίου της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας, της Γενικής Συνελεύσεως. Τα μέλη της ήσαν ορισθέντες προύχοντες εντός της Οθωμανικής Κυβερνήσεως οι οποίοι, μαζί με την εκλεχθείσα Κάτω Βουλή της (τουρκικά: Meclis-i Mebusan), αποτελούσαν την Γενική Συνέλευση. Ιδρύθηκε υπό την πρώτη της μορφή σύμφωνα με το , στόχος του οποίου ήταν η μεταρρύθμιση της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας σε συνταγματική μοναρχία. Τα μέλη της Γερουσίας επιλέγονταν από τον , ενώ ο αριθμός αυτών περιοριζόταν στο ένα τρίτο (1/3) του αριθμού των μελών της αντιπροσωπευτικής Βουλής των Αντιπροσώπων. Τα μέλη και ο πρόεδρος της Γερουσίας ορίζονταν προκειμένου να είναι αξιόπιστοι και ικανοί διοικούντες του κράτους, ενώ υπήρχε η απαίτηση να είναι τουλάχιστον 40 ετών. Επίσης, σύμφωνα με τον 62ο όρο του , κυβερνητικοί υπουργοί, επαρχιακοί κυβερνήτες, στρατιωτικοί διοικητές, καζασκέρηδες, πρεσβευτές, Ανατολικοί Ορθόδοξοι Πατριάρχες, ραβίνοι, καθώς και του στρατού και του ναυτικού, εφόσον πληρούσαν ορισμένους όρους, μπορούσαν, επίσης, να καταστούν μέλη της Γερουσίας μέσω των αξιωμάτων τους. Μέλη και των δύο Βουλών, μαζί με τους κυβερνητικούς υπουργούς υπό την ηγεσία του Μέγα Βεζίρη (του de facto Πρωθυπουργού της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας), συναντιόνταν μια φορά τον χρόνο προκειμένου να συζητήσουν και να συντάξουν μια σειρά αιτημάτων προς τον , προκειμένου αυτός να τα εξετάσει και να τα ικανοποιήσει στην διάρκεια του αμέσως επόμενου έτους, καθώς και να εξετάσουν τις ενέργειες στις οποίες ο τελευταίος προέβη στην διάρκεια του αμέσως προηγούμενου έτους. Στην διάρκεια της ίδιας ημέρας, οι Γερουσιαστές προέβαιναν σε όρκο πίστης προς το Σύνταγμα, τον Σουλτάνο, το Έθνος, καθώς και τα καθήκοντά τους. Οι λογαριασμοί και προϋπολογισμοί που εγκρίνονταν από την Βουλή των Αντιπροσώπων αποστέλλονταν στην Γερουσία, όπου και ελέγχονταν από θρησκευτικής, ηθικής, οικονομικής, κοινωνικής και στρατιωτικής άποψης, καθώς και τροποποιούνται ή αποστέλλονται εκ νέου προς την Βουλή. Η Γερουσία, επίσης, είχε την εξουσία της θέσπισης αρχικών νομικών διατάξεων.
rdf:langString
The Senate of the Ottoman Empire (Ottoman Turkish: مجلس أعيان, Heyet-i Ayan or Meclis-i Ayan; Turkish: Ayan Meclisi; lit. "Assembly of Notables"; French: Chambre des Seigneurs/Sénat) was the upper house of the parliament of the Ottoman Empire, the General Assembly. Its members were appointed notables in the Ottoman government who, along with the elected lower house Chamber of Deputies (Turkish: Meclis-i Mebusan), made up the General Assembly. It was created in its first incarnation according to the Ottoman constitution of 1876, which sought to reform the Ottoman Empire into a constitutional monarchy. Members of the Senate were selected by the Sultan and their numbers were limited to one-third (1/3) of the membership of the representative Chamber of Deputies. Members and the president of the Senate were designated to be reliable and reputable leaders of the country, required to be at least 40 years old. Furthermore, according to the 62nd clause of the 1876 constitution, government ministers, provincial governors, military commanders, kazaskers, ambassadors, Eastern Orthodox patriarchs, rabbis, and army and navy feriks, if they met certain conditions, could also become Senate members through their offices. Members of both houses, along with the government ministers led by the grand vizier (the de facto prime minister of the Ottoman Empire), met together once a year to discuss and compile a list of things for the sultan to enact in the following year, and to review his actions taken in the previous year. The same day, Senators would swear oaths to stay loyal to the constitution, the sultan, the nation, and their duties. Bills and budgets passed by the Chamber of Deputies went to the Senate, where they were scrutinized in matters of religion, morality, economics, social issues, and military, and modified as necessary or sent back to the Chamber. The Senate also had the power to create original legislation itself.
rdf:langString
Il Senato dell'Impero ottomano (in turco ottomano Heyet-i Ayan ,مجلس أعيان; in turco Ayan Meclisi; let. "Assemblea dei notabili"; in francese Chambre des Seigneurs/Sénat), era la camera alta del parlamento dell'Impero ottomano, l'Assemblea Generale. I suoi membri erano nominati notabili nel governo ottomano che, insieme alla Camera dei Deputati eletta alla camera bassa (in turco Meclis-i Mebusan), costituiva l'Assemblea generale. Fu creata nella sua prima incarnazione secondo la costituzione ottomana del 1876, che cercò di riformare l'impero ottomano in una monarchia costituzionale. I membri del Senato erano selezionati dal Sultano e il loro numero era limitato a un terzo (1/3) dei membri della Camera dei Deputati rappresentativa. I membri e il presidente del Senato venivano designati per essere capi affidabili e rispettabili del paese, con il requisito di avere almeno 40 anni. Inoltre, secondo la clausola 62 della costituzione del 1876, i ministri del governo, i governatori provinciali, i comandanti militari, i kazasker, gli ambasciatori, i patriarchi ortodossi orientali, i rabbini e i ferik dell'esercito e della marina, se soddisfacevano determinate condizioni, potevano anche diventare membri del Senato attraverso i loro uffici. I membri di entrambe le camere, insieme ai ministri del governo guidati dal gran visir (il primo ministro de facto dell'Impero ottomano), si incontravano una volta all'anno per discutere e compilare un elenco di temi che il sultano doveva emanare l'anno successivo, e di rivedere le sue azioni intraprese nell'anno precedente. Lo stesso giorno, i senatori avrebbero giurato di rimanere fedeli alla costituzione, al sultano, alla nazione e ai loro doveri. I progetti di legge e di bilancio approvati dalla Camera dei deputati andavano al Senato, dove venivano esaminati in materia di religione, morale, economia, questioni sociali e militari, e modificati, se necessario, o rinviati alla Camera. Il Senato aveva anche il potere di creare esso stesso le leggi.
rdf:langString
Сенат Османської імперії (осман. Heyet-i Ayan ,مجلس أعيان або Мекліс-і Аян; тур. Ayan Meclisi; фр. Chambre des Seigneurs/Sénat) був верхньою палатою парламенту Османської імперії. У своєму першому втіленні був утворений відповідно до османської конституції 1876 р., яка прагнула реформувати Османську імперію в конституційну монархію.Члени Сенату обиралися султаном, і їх кількість обмежувалася однією третиною складу представницької палати депутатів. Членам та президенту Сенату яким повинно бути не менше 40 років. Крім того, згідно з 62-м пунктом конституції 1876 р., міністри уряду, губернатори провінцій, воєначальники, казаскер, посли, східно-православні патріархи, рабині, а також військові та військово-морські феріки, якщо вони виконують певні умови, також можуть стати членами Сенату через свої офіси. Члени обох палат разом з міністрами уряду на чолі з великим візиром (фактичним прем'єр-міністром Османської імперії) збиралися разом раз на рік, щоб обговорити та скласти перелік речей, які султан повинен прийняти наступного року, та переглянути свої дії, вчинені у попередньому році. Того ж дня сенатори присягали зберігати вірність конституції, султану, нації та своїм обов'язкам. Законопроєкти та бюджети, прийняті Палатою депутатів, надходили до Сенату, де їх перевіряли з питань релігії, моралі, економіки, соціальних питань та військових питань та, за необхідності, змінювали або надсилали назад до палати. Сенат також мав право самостійно створювати оригінальне законодавство.
xsd:nonNegativeInteger
12364
