Selfless service

rdf:langString Суспільне служіння

rdf:langString Суспільне служіння — добровільна та безоплатна праця людини, групи, громади на благо інших, мотивована бажанням дієво стверджувати свої світоглядні переконання.З огляду на таке визначення служіння, необхідно вказати на певну послугу як процес та , цим суспільне служіння чітко відрізняється від, наприклад: * молитви за ближнього, яка позбавлена практичної складової; * богослужіння, «адресатом» якого не можна назвати особу, що потребує допомоги; * військової служби, яка замість «перетворення предметів праці за допомогою засобів праці у життєві блага (продукт)» передбачає знищення предметів (техніки, живої сили ворога). З огляду на мотивацію та безоплатний характер, служіння вирізняється з-поміж інших діяльностей, спрямованих на благо інших людей: * соціальної роботи, де вагомою ознакою є професійність, а рушіями — цілі конкретної організації; * державного управління, яке, хоч і має служити інтересам громади, часто-густо ігнорує або суперечить їм; * комерційних послуг (побутових, інформаційних та інших), які, за визначенням, мають на меті отримання доходу. Це виокремлення не означає протиставлення: в ідеалі, названі види діяльности мали б збігатися з поняттям служіння, тобто ставити в центр взаємин інтерес загалу (який би природно містив у собі й особистий зиск), базуватись на свідомому моральному виборі. Така продуктивна і безкорислива праця може бути організованою або спонтанною, тривалою чи короткотерміновою, не має значення кваліфікація виконавців та категорія споживачів послуг. Оскільки немає жодної специфіки в змісті та характері роботи, яку виконують ті, хто займається суспільним служінням, визначальним критерієм є мотивація та самовизначення виконавців, а також ставлення й оцінка тих, на кого вона спрямована. Світоглядними мотивами суспільного служіння можуть бути релігійні переконання, ідеологія гуманізму або філантропія, патріотизм.Додатково слід згадати про альтруїзм, який визначають як поведінкову звичку, рису характеру або, навіть, похідним від фізіологічних функцій мозку. Він є частим, але не обов'язковим супутником суспільного служіння, адже схильність не спричинює діяльності, а лише робить її перебіг більш або менш комфортним. Головним же чинником слід вважати свідомий вибір людини діяти на користь ближнього.