Sagaing Kingdom
http://dbpedia.org/resource/Sagaing_Kingdom an entity of type: Thing
實皆王國（緬甸語：စစ်ကိုင်း နေပြည်တော်）是緬甸歷史上一個已不存在的撣族小王國，存在時間為1315年至1365年。該國原為彬牙王國北部省份實皆省。彬牙王底哈都之子蘇雲統治該省期間，取得了事實獨立的地位。1325年底哈都死後，正式宣告獨立。 實皆王國能夠獨立主要歸功於彬牙王國的內部分裂，而實皆王國內部也充滿著宮廷陰謀。1330年代中葉至1350年代，實皆王國的實權掌握在首相的手中，在此期間實皆國王權力甚弱。1350年代，成功修復了與彬牙王國之間的緊張關係，共同對抗北方的撣族政權孟卯。1356年至1364年期間，孟卯多次入侵上緬甸，實皆首當其衝。1364年，孟卯軍隊先後洗劫了實皆和彬牙。索敏之子德多明帕耶於同年控制了兩國被毀滅的首都，並於1365年建立阿瓦王國。
rdf:langString
Сікайн аабо Сагаінг — держава на території сучасної Центральної М'янми з однойменною столицею, яка відокремилася від царства Пінья. Віла тривалівійни проти останнього, а потім з шанськими князівствами. 1364 року знищило Піньї. 1365 року столицю перенесено до м. Ава, чим створено нове царство Ава.
rdf:langString
مملكة ساجينغ (بالبورمية: စစ်ကိုင်း နေပြည်တေ) هي مملكة صغيرة حكمها فرع صغير من سلالة مينساينغ من عام 1315 حتى عام 1365. وهي في الأصل مقاطعة ساجينغ الشمالية لمملكة بينيا، وأصبحت مستقلة بحكم الواقع بعد أن حارب الأمير ساو يون بنجاح من أجل الاستقلال عن والده الملك ثيهاذو في 1315-1317. وانفصلت ساجينغ رسميًا عن مملكة بينيا في عام 1325 بعد وفاة ثيهاذو. كانت ساجينغ، مثل ابنة عمها الأكبر بينيا، نموذجًا مصغرًا لفترة الممالك الصغيرة المنقسمة (1287-1555). تُذكر المملكة الصغيرة في تاريخ بورما على أنها الدولة التي ولدت آفا، القوة المهيمنة في مناطق ميانمار العليا من القرن الرابع عشر حتى القرن السادس عشر.
rdf:langString
Le Royaume de Sagaing (birman စစ်ကိုင်းခေတ်, zəɡáiɴ kʰɪʔ) est un État maître d'une partie de la Birmanie centrale de 1315 à 1364. Il était formé de la moitié occidentale de l'ancien royaume de Myinsaing, un des multiples petits États surgis après la chute du royaume de Pagan en 1287. Dirigé par des rois shans birmanisés, Sagaing affronta parfois son rival de l'autre côté de l'Irrawaddy pour le contrôle de la Birmanie centrale, le royaume de Pinya, mais resta le plus souvent sur la défensive du fait des fréquents raids shans contre son territoire. Les deux royaumes s'effondrèrent en 1364 après le sac de leurs deux capitales par les shans de Mogaung.
rdf:langString
The Sagaing Kingdom (Burmese: စစ်ကိုင်း နေပြည်တော်, [zəɡáɪɰ̃ nèpjìdɔ̀]) was a small kingdom ruled by a junior branch of the Myinsaing dynasty from 1315 to 1365. Originally the northern province of Sagaing of the Pinya Kingdom, it became de facto independent after Prince Saw Yun successfully fought for autonomy from his father King Thihathu in 1315–17. Sagaing formally seceded from Pinya in 1325 after Thihathu's death.
rdf:langString
Królestwo Sikongu (birm. စစ်ကိုင်းခေတ် /zəɡáɪɴ kʰɪʔ/) – państwo władające częścią środkowej Birmy (Mjanmy) w latach 1315–1364. Królestwo Sikongu obejmowało północno-zachodnią połowę dawnego królestwa Myinsaing, które z kolei było jednym z wielu miniaturowych państewek, jakie powstały po upadku Imperium Paganu w 1287 r. Rządzone przez zbirmanizowanych szańskich królów, co jakiś czas popadało w zbrojne konflikty ze znajdującym się po drugiej stronie rzeki Irawadi królestwem Pinya, z którym rywalizowało o władzę nad środkową Birmą. Zwykle jednak Sikong pozostawał w defensywie z powodu powtarzających się najazdów Szanów z północy. Królestwo Sikongu upadło w roku 1364, po splądrowaniu miasta Sikong przez szańskich najeźdźców z .
rdf:langString
Сикайн (бирм. စစ်ကိုင်းခေတ်) — средневековое государство, существовавшее на территории современной Мьянмы. В 1313 году Тхинатху перенёс столицу своего государства из Пинле на реку Иравади, в город Пинья. На коронации вдова правителя Паганского царства преподнесла Тхинатху символы царской власти, и он начал рассматривать себя как преемника правителей Пагана. Он усыновил Узану — сына Чосвы — и в 1315 году объявил его наследником престола.
rdf:langString
rdf:langString
مملكة ساجينغ
rdf:langString
Royaume de Sagaing
rdf:langString
Sagaing Kingdom
rdf:langString
Królestwo Sikongu
rdf:langString
Сикайн (царство)
rdf:langString
实皆王国
rdf:langString
Сікайн (царство)
rdf:langString
Kingdom of Sagaing
rdf:langString
Sagaing Kingdom
xsd:integer
25339193
xsd:integer
1051157005
xsd:integer
1365
xsd:integer
1315
1327
1339
1352
xsd:integer
1315
rdf:langString
Sagaing Kingdom
xsd:gMonthDay
--02-26
xsd:gMonthDay
--05-15
rdf:langString
rdf:langString
Maw raids
rdf:langString
Maw Sack of Sagaing
rdf:langString
Secession from Pinya
rdf:langString
Monarchy
rdf:langString
Burma c. 1350.png
rdf:langString
Hluttaw
rdf:langString
Pinya Kingdom
rdf:langString
Ava Kingdom
rdf:langString
Kingdom
rdf:langString
Sagaing Kingdom 1350
rdf:langString
مملكة ساجينغ (بالبورمية: စစ်ကိုင်း နေပြည်တေ) هي مملكة صغيرة حكمها فرع صغير من سلالة مينساينغ من عام 1315 حتى عام 1365. وهي في الأصل مقاطعة ساجينغ الشمالية لمملكة بينيا، وأصبحت مستقلة بحكم الواقع بعد أن حارب الأمير ساو يون بنجاح من أجل الاستقلال عن والده الملك ثيهاذو في 1315-1317. وانفصلت ساجينغ رسميًا عن مملكة بينيا في عام 1325 بعد وفاة ثيهاذو. ظلت الولاية الشمالية الصغيرة مستقلة على مدى العقود الأربعة التالية بسبب الانقسامات الداخلية في بينيا. وكانت ساجينغ نفسها تعاني من المؤامرات داخل القصر، وسيطر القصر بقيادة ناندا باكيان على سلسلة من الملوك الضعفاء من منتصف ثلاثينيات القرن الثالث عشر حتى خمسينيات القرن الثالث عشر. وفي خمسينيات القرن الثالث عشر، نجحت الأميرة سوي مين في إصلاح علاقة ساجينغ المتوترة مع بينيا من أجل الدفاع المشترك ضد ولاية شان الشمالية في ماو. وتحملت ساجينغ العبء الأكبر من غزوات ماو المتكررة لميانمار العليا (بورما) (1356–1364). بدأ توغل قوات ماو عام 1364، ونهبت القوات عاصمتي ساجينغ وبينيا على التوالي. وفي أعقاب غارة ماو الأخيرة، استولى حفيد ساو يون الأمير ثادو مينبيا على كلتا العاصمتين المدمرتين في عام 1364، وأسس مملكة آفا في عام 1365. كانت ساجينغ، مثل ابنة عمها الأكبر بينيا، نموذجًا مصغرًا لفترة الممالك الصغيرة المنقسمة (1287-1555). تُذكر المملكة الصغيرة في تاريخ بورما على أنها الدولة التي ولدت آفا، القوة المهيمنة في مناطق ميانمار العليا من القرن الرابع عشر حتى القرن السادس عشر.
rdf:langString
Le Royaume de Sagaing (birman စစ်ကိုင်းခေတ်, zəɡáiɴ kʰɪʔ) est un État maître d'une partie de la Birmanie centrale de 1315 à 1364. Il était formé de la moitié occidentale de l'ancien royaume de Myinsaing, un des multiples petits États surgis après la chute du royaume de Pagan en 1287. Dirigé par des rois shans birmanisés, Sagaing affronta parfois son rival de l'autre côté de l'Irrawaddy pour le contrôle de la Birmanie centrale, le royaume de Pinya, mais resta le plus souvent sur la défensive du fait des fréquents raids shans contre son territoire. Les deux royaumes s'effondrèrent en 1364 après le sac de leurs deux capitales par les shans de Mogaung. Le royaume d'Ava, fondé par un prince de Sagaing, Thadominbya, leur succéda à tous deux en 1364 et devint la puissance dominante en Birmanie centrale pour les 150 années suivantes.
rdf:langString
The Sagaing Kingdom (Burmese: စစ်ကိုင်း နေပြည်တော်, [zəɡáɪɰ̃ nèpjìdɔ̀]) was a small kingdom ruled by a junior branch of the Myinsaing dynasty from 1315 to 1365. Originally the northern province of Sagaing of the Pinya Kingdom, it became de facto independent after Prince Saw Yun successfully fought for autonomy from his father King Thihathu in 1315–17. Sagaing formally seceded from Pinya in 1325 after Thihathu's death. The northern petty state stayed independent for the next four decades mainly due to Pinya's internal divisions. Sagaing itself was full of palace intrigues, and the court led by Nanda Pakyan came to control a string of weak monarchs from the mid-1330s to the 1350s. In the 1350s, Princess Soe Min successfully repaired Sagaing's long-strained relationship with Pinya in order to defend against the northern Shan state of Maw. Sagaing bore the brunt of repeated Maw invasions of Upper Myanmar (Burma) (1356–64). Maw forces broke through in 1364, sacking both capitals of Sagaing and Pinya in succession. In the wake of the latest Maw raid, Saw Yun's grandson Prince Thado Minbya seized both devastated capitals in 1364, and founded the Ava Kingdom in 1365. Sagaing, like its bigger cousin Pinya, was a microcosm of the fractious small kingdoms period (1287–1555). The small kingdom is remembered in Burmese history as the polity that gave birth to Ava, the dominant power of Upper Myanmar from the 14th to 16th centuries.
rdf:langString
Królestwo Sikongu (birm. စစ်ကိုင်းခေတ် /zəɡáɪɴ kʰɪʔ/) – państwo władające częścią środkowej Birmy (Mjanmy) w latach 1315–1364. Królestwo Sikongu obejmowało północno-zachodnią połowę dawnego królestwa Myinsaing, które z kolei było jednym z wielu miniaturowych państewek, jakie powstały po upadku Imperium Paganu w 1287 r. Rządzone przez zbirmanizowanych szańskich królów, co jakiś czas popadało w zbrojne konflikty ze znajdującym się po drugiej stronie rzeki Irawadi królestwem Pinya, z którym rywalizowało o władzę nad środkową Birmą. Zwykle jednak Sikong pozostawał w defensywie z powodu powtarzających się najazdów Szanów z północy. Królestwo Sikongu upadło w roku 1364, po splądrowaniu miasta Sikong przez szańskich najeźdźców z . W roku 1364 założone przez Thadominbyę królestwo Ava zajęło miejsce królestw Sikongu i Pinya zostając największym królestwem środkowej Birmy na następnych ponad 150 lat.
rdf:langString
實皆王國（緬甸語：စစ်ကိုင်း နေပြည်တော်）是緬甸歷史上一個已不存在的撣族小王國，存在時間為1315年至1365年。該國原為彬牙王國北部省份實皆省。彬牙王底哈都之子蘇雲統治該省期間，取得了事實獨立的地位。1325年底哈都死後，正式宣告獨立。 實皆王國能夠獨立主要歸功於彬牙王國的內部分裂，而實皆王國內部也充滿著宮廷陰謀。1330年代中葉至1350年代，實皆王國的實權掌握在首相的手中，在此期間實皆國王權力甚弱。1350年代，成功修復了與彬牙王國之間的緊張關係，共同對抗北方的撣族政權孟卯。1356年至1364年期間，孟卯多次入侵上緬甸，實皆首當其衝。1364年，孟卯軍隊先後洗劫了實皆和彬牙。索敏之子德多明帕耶於同年控制了兩國被毀滅的首都，並於1365年建立阿瓦王國。
rdf:langString
Сикайн (бирм. စစ်ကိုင်းခေတ်) — средневековое государство, существовавшее на территории современной Мьянмы. В 1313 году Тхинатху перенёс столицу своего государства из Пинле на реку Иравади, в город Пинья. На коронации вдова правителя Паганского царства преподнесла Тхинатху символы царской власти, и он начал рассматривать себя как преемника правителей Пагана. Он усыновил Узану — сына Чосвы — и в 1315 году объявил его наследником престола. Савьюн — родной сын Тхинатху — не смирился с тем, что его обошли в вопросе престолонаследия. Не бунтуя формально против отца, он 16 мая 1315 года переправился на западный берег Иравади, и обосновался в лежащем напротив Пиньи Сикайне. Когда в 1325 году Тхинатху скончался, Савьюн не стал подчиняться Узане, и стал правителем независимого царства: Пинья контролировала восточные и южные части Центральной Мьянмы, Сикайн — западные и северные. Царства Сикайн и Пинья периодически воевали друг с другом, но ни одна из сторон не могла взять вверх. Кроме того, угрозу обоим представляли шанские княжества, образовавшиеся после ухода монголов в северных землях Мьянмы. В 1350-х годах шанские набеги стали усиливаться. В 1364 году правивший тогда в Пинье царь Наратху решил избавиться и от Сикайна, и от шанов. Он предложил Саопхе — шанскому правителю Могаунга — вместе напасть на Сикайн. Хотя Наратху предал шанских союзников и не стал участвовать в битве, шаны смогли уничтожить Сикайн в одиночку.
rdf:langString
Сікайн аабо Сагаінг — держава на території сучасної Центральної М'янми з однойменною столицею, яка відокремилася від царства Пінья. Віла тривалівійни проти останнього, а потім з шанськими князівствами. 1364 року знищило Піньї. 1365 року столицю перенесено до м. Ава, чим створено нове царство Ава.
rdf:langString
Burmese
rdf:langString
Shan
rdf:langString
Kingdom of Sagaing
xsd:integer
1315
xsd:integer
1325
xsd:integer
1356
rdf:langString
<second>
-50.0
rdf:langString
April 1364
xsd:date
1313-02-07
rdf:langString
rdf:langString
rdf:langString
rdf:langString
Sagaing autonomy proclaimed
xsd:nonNegativeInteger
27313
