Prometheus: The Poem of Fire
http://dbpedia.org/resource/Prometheus:_The_Poem_of_Fire an entity of type: Thing
Prometeu, el poema del foc és l'última obra simfònica que Alexander Scriabin va compondre. Amb una duració d'uns vint minuts i un sol moviment, es considera part poema simfònic, part concert per a piano i part simfonia. Publicat el 1910, el Poema del Foc reflecteix les teories teològiques que el compositor havia anat desenvolupant els anys anteriors.
rdf:langString
Prometeo: El poema de fuego, op. 60 es una obra del compositor ruso Aleksandr Skriabin para piano, orquesta, coro opcional y clavier à lumières o "Chromola", compuesta entre 1909 y 1910. Se basa en el mito de Prometeo, el titán que desafió a los dioses para llevar el fuego a los hombres, quien después de esto fue castigado, atado a una piedra, siendo su hígado devorado por un águila,o por los buitres según otras versiones, para toda la eternidad.
rdf:langString
Prométhée ou le Poème du feu est l'opus 60 d'Alexandre Scriabine. L'œuvre est d'un genre intermédiaire entre le poème symphonique à la Franz Liszt et le concerto pour piano post-romantique à la Tchaïkovski ; sa composition, commencée en 1908, a duré jusqu'en 1910.
rdf:langString
Prometheus: The Poem of Fire, Op. 60 (1910), is a tone poem by the Russian composer Alexander Scriabin for piano, orchestra, optional choir, and clavier à lumières or "Chromola" (a color organ invented by Preston Millar, in fact rarely featured in performances of the piece, including those during Scriabin's lifetime). Prometheus is only loosely based on the myth of Prometheus. It premiered in Moscow on 2 March 1911. A typical performance lasts about 20 minutes.
rdf:langString
Prométhée - Le poème du feu, opus 60 is een symfonisch werk van de Russische componist Alexander Skrjabin. Skrjabin componeerde dit "radicale" muziekstuk in de periode 1908-1910.
rdf:langString
『プロメテ - 火の詩』（プロメテ - ひのし、フランス語: Promethée, ou le Poème du Feu、ラテン語でプロメテウス Prometheus とも呼ぶ）は、1910年にアレクサンドル・スクリャービンが《交響曲第5番》作品60として完成させた作品。スクリャービンの最後の交響曲。タイトルは日本語の響きと意訳の習慣から『炎』または『焔』（ほのお flamme）の文字が良く好まれるが、正確には『火（feu）の詩』である。
rdf:langString
Prométhée. Le Poème du feu, (Sinfonia n. 5), Op. 60, è un poema sinfonico scritto da Aleksandr Nikolaevič Skrjabin nel 1910 for pianoforte, orchestra, coro opzionale e clavier à lumières o "Chromola" (un color organ inventato da Preston Millar, di fatto raramente presente nelle esecuzioni del pezzo, comprese quelle durante la vita di Skrjabin). Prométhée è solo vagamente basato sul mito di Prometeo. Una esecuzione tipica dura circa 20 minuti.
rdf:langString
Прометей (Поэма огня) Op. 60 — музыкальная поэма (продолжительность 20 — 24 мин.) Александра Скрябина для фортепиано, оркестра (включая орган), голосов (хора ad libitum) и партии света Luce (итал. tastiera per luce). В «Прометее» утверждается новая ладогармоническая система, в которой опорным аккордом, устоем и центральным элементом становится диссонирующее начальное созвучие (Холопов Ю). Аккорд позднее назвали «прометеевским».
rdf:langString
Prométhée. Le Poème du feu, op. 60, (deutsch etwa: „Prometheus. Die Dichtung vom Feuer“) ist eine Sinfonische Dichtung des russischen Komponisten Alexander Skrjabin für großbesetztes Orchester, Klavier, Orgel, Chor und Farbenklavier (auch als „Lichtklavier“ bezeichnet). Der Titel des 1909/10 komponierten Werkes nimmt Bezug auf den antiken Prometheus-Mythos. Die Spieldauer beträgt etwa 20 bis 25 Minuten.
rdf:langString
Прометей (Поема вогню) (рос. Прометей (Поэма огня))Op. 60 — симфонічна поема Олександра Скрябіна за мотивами міфу про Прометея для фортепіано, оркестру (включаючи орган), голосів (хору ad libitum) і «світлової клавіатури» (італ. tastiera per luce),915 року в нью-йоркському Карнегі-Холі Оркестром Російського симфонічного товариства під орудою . Для цієї прем'єри Альтшулер замовив інженеру Престону Міллару новий світловий інструмент, якому винахідник дав назву «хромола»(англ. chromola); виконання світлової партії викликало численні проблеми і було холодно зустріли критикою. За повідомленнями тогочасної преси, публічній прем'єрі передувало приватне виконання 10 лютого у вузькому колі обраних цінУ 1962 році, за повідомленням режисера Булата Галеєва, повна версія «Прометея» була виконана в Каза
rdf:langString
rdf:langString
Prometeu, el poema del foc
rdf:langString
Prométhée. Le Poème du feu
rdf:langString
Prometeo: El poema del fuego
rdf:langString
Prométhée ou le Poème du feu
rdf:langString
Prométhée. Le Poème du feu
rdf:langString
プロメテ - 火の詩
rdf:langString
Prometheus: The Poem of Fire
rdf:langString
Symfonie nr. 5 (Skrjabin)
rdf:langString
Прометей (Поэма огня)
rdf:langString
Прометей (Поема вогню)
xsd:integer
899279
xsd:integer
1106934181
rdf:langString
Prometheus: The Poem of Fire
rdf:langString
Symphony_No.5%2C_'Prometheus%2C_Poem_of_Fire'._Op.60_
rdf:langString
Prometeu, el poema del foc és l'última obra simfònica que Alexander Scriabin va compondre. Amb una duració d'uns vint minuts i un sol moviment, es considera part poema simfònic, part concert per a piano i part simfonia. Publicat el 1910, el Poema del Foc reflecteix les teories teològiques que el compositor havia anat desenvolupant els anys anteriors.
rdf:langString
Prométhée. Le Poème du feu, op. 60, (deutsch etwa: „Prometheus. Die Dichtung vom Feuer“) ist eine Sinfonische Dichtung des russischen Komponisten Alexander Skrjabin für großbesetztes Orchester, Klavier, Orgel, Chor und Farbenklavier (auch als „Lichtklavier“ bezeichnet). Der Titel des 1909/10 komponierten Werkes nimmt Bezug auf den antiken Prometheus-Mythos. Die Uraufführung (ohne Lichtstimme) erfolgte am 15. März 1911 unter der Leitung von Sergei Kussewizki in Moskau. Mit der Lichtstimme wurde es im März 1915 unter Modest Altschuler in der Carnegie Hall zum ersten Mal mit Hilfe des so genannten „Chromola“ aufgeführt, einer „Farborgel“, die von Preston Millar erfunden worden ist. Pianistin war Marguerite Volavy, begleitet vom Russian Symphony Orchestra. Dabei wurden die Farben auf eine Leinwand über dem Orchester projiziert. Die von Skrjabin angestrebte mystische Atmosphäre oder Intensivierung der Musik konnte zu Lebzeiten des Komponisten nur mit sehr einfachen technischen Mitteln erreicht werden. So konstruierte der Moskauer Alexander Moser (Chemiker) ein Lichtklavier, das vermutlich bei privaten Voraufführungen einer Klavierfassung des Prométhée in der Wohnung Skrjabins zum Einsatz kam. Von diesem Gerät ist ein Modell im Moskauer Skrjabin-Museum erhalten. Auch heute wird das Werk zumeist ohne zusätzliche Lichteffekte aufgeführt. Die Spieldauer beträgt etwa 20 bis 25 Minuten.
rdf:langString
Prometeo: El poema de fuego, op. 60 es una obra del compositor ruso Aleksandr Skriabin para piano, orquesta, coro opcional y clavier à lumières o "Chromola", compuesta entre 1909 y 1910. Se basa en el mito de Prometeo, el titán que desafió a los dioses para llevar el fuego a los hombres, quien después de esto fue castigado, atado a una piedra, siendo su hígado devorado por un águila,o por los buitres según otras versiones, para toda la eternidad.
rdf:langString
Prométhée ou le Poème du feu est l'opus 60 d'Alexandre Scriabine. L'œuvre est d'un genre intermédiaire entre le poème symphonique à la Franz Liszt et le concerto pour piano post-romantique à la Tchaïkovski ; sa composition, commencée en 1908, a duré jusqu'en 1910.
rdf:langString
Prometheus: The Poem of Fire, Op. 60 (1910), is a tone poem by the Russian composer Alexander Scriabin for piano, orchestra, optional choir, and clavier à lumières or "Chromola" (a color organ invented by Preston Millar, in fact rarely featured in performances of the piece, including those during Scriabin's lifetime). Prometheus is only loosely based on the myth of Prometheus. It premiered in Moscow on 2 March 1911. A typical performance lasts about 20 minutes.
rdf:langString
Prométhée - Le poème du feu, opus 60 is een symfonisch werk van de Russische componist Alexander Skrjabin. Skrjabin componeerde dit "radicale" muziekstuk in de periode 1908-1910.
rdf:langString
『プロメテ - 火の詩』（プロメテ - ひのし、フランス語: Promethée, ou le Poème du Feu、ラテン語でプロメテウス Prometheus とも呼ぶ）は、1910年にアレクサンドル・スクリャービンが《交響曲第5番》作品60として完成させた作品。スクリャービンの最後の交響曲。タイトルは日本語の響きと意訳の習慣から『炎』または『焔』（ほのお flamme）の文字が良く好まれるが、正確には『火（feu）の詩』である。
rdf:langString
Prométhée. Le Poème du feu, (Sinfonia n. 5), Op. 60, è un poema sinfonico scritto da Aleksandr Nikolaevič Skrjabin nel 1910 for pianoforte, orchestra, coro opzionale e clavier à lumières o "Chromola" (un color organ inventato da Preston Millar, di fatto raramente presente nelle esecuzioni del pezzo, comprese quelle durante la vita di Skrjabin). Prométhée è solo vagamente basato sul mito di Prometeo. Una esecuzione tipica dura circa 20 minuti.
rdf:langString
Прометей (Поэма огня) Op. 60 — музыкальная поэма (продолжительность 20 — 24 мин.) Александра Скрябина для фортепиано, оркестра (включая орган), голосов (хора ad libitum) и партии света Luce (итал. tastiera per luce). В «Прометее» утверждается новая ладогармоническая система, в которой опорным аккордом, устоем и центральным элементом становится диссонирующее начальное созвучие (Холопов Ю). Аккорд позднее назвали «прометеевским».
rdf:langString
Прометей (Поема вогню) (рос. Прометей (Поэма огня))Op. 60 — симфонічна поема Олександра Скрябіна за мотивами міфу про Прометея для фортепіано, оркестру (включаючи орган), голосів (хору ad libitum) і «світлової клавіатури» (італ. tastiera per luce),915 року в нью-йоркському Карнегі-Холі Оркестром Російського симфонічного товариства під орудою . Для цієї прем'єри Альтшулер замовив інженеру Престону Міллару новий світловий інструмент, якому винахідник дав назву «хромола»(англ. chromola); виконання світлової партії викликало численні проблеми і було холодно зустріли критикою. За повідомленнями тогочасної преси, публічній прем'єрі передувало приватне виконання 10 лютого у вузькому колі обраних цінУ 1962 році, за повідомленням режисера Булата Галеєва, повна версія «Прометея» була виконана в Казані, а в 1965 р. на музику Скрябіна був знятий світломузичний фільм. 4 травня 1972 р. у лондонському Альберт-холі «Прометей» був виконаний зі світловою партією Лондонським симфонічним оркестром під управлінням , 24 вересня 1975 року Симфонічний оркестр Університету Айови під управлінням Джеймса Діксона вперше виконав поему в супроводі лазерного шоу, установка для якого була сконструйована ; цей концерт був знятий і змонтований у вигляді документального фільму, а в 2005 році перевипущений на DVD. Поема також дала назву «прометеєву акорду» — співзвуччу з 6 звуків, що став гармонічним стрижнем твору. Серед найпомітніших записів «Прометея» — виконання Берлінського філармонічного оркестру під орудою Клаудіо Аббадо (партія фортепіано Марта Аргеріх), Чиказького симфонічного оркестру під орудою П'єра Булеза (соліст ), Філадельфійського оркестру під орудою Рікардо Муті (соліст Дмитро Алексєєв), Лондонського філармонічного оркестру під орудою Лоріна Маазеля (соліст Володимир Ашкеназі).
xsd:nonNegativeInteger
7616