Principate
http://dbpedia.org/resource/Principate an entity of type: Thing
Η εποχή της Ηγεμονίας, αγγλ.: Principate είναι το όνομα που δίνεται μερικές φορές στην πρώτη περίοδο της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας από την αρχή της βασιλείας του Αυγούστου το 27 π.Χ. έως το τέλος τής Κρίσης του 3ου αι. το 284 μ.Χ., μετά την οποία εξελίχθηκε η λεγόμενη Δεσποτεία. Η περίοδος της Ηγεμονίας χαρακτηρίζεται από τη βασιλεία ενός μόνο ηγεμόνα (princeps) και από μία προσπάθεια εκ μέρους των πρώτων Αυτοκρατόρων να διατηρήσουν τουλάχιστον την ψευδαίσθηση της τυπικής συνέχειας, ορισμένων πτυχών της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας.
rdf:langString
Le principat est le nom communément donné par les historiens de l'Antiquité au régime politique mis en place par Auguste et restant en vigueur dans l'Empire romain de 27 av. J.-C. à 284 environ (le règne de Dioclétien correspondant selon les historiens à l'avènement d'une autre forme de gouvernement : le dominat). Le terme équivaut sensiblement à la notion d'empire, mais désigne tout particulièrement la nature du pouvoir et la position du monarque romain, à savoir celui du premier des citoyens de la cité, surpassant tous les autres par son prestige et son autorité, son inspiration divine et sa puissance agissante.
rdf:langString
Principatus (27 SM - 235 M) adalah periode pertama dalam Kekaisaran Romawi, dimulai dari awal pemerintahan Kaisar Augustus sampai Krisis Abad Ketiga, periode ini diikuti oleh masa Dominatus. Kata Principatus secara etimologis berasal dari Bahasa Latin princeps, yang berarti "ketua" atau "yang dipertua". Periode ini dicirikan dengan usaha para kaisar untuk menunjukkan diri bahwa mereka tidaklah terlalu berkuasa dan bahwa kaisar sederajat dengan rakyatnya. Pada kenyatannya, ini hanyalah cara kaisar untuk mengelabui rakyat karena pada praktiknya Principatus adalah periode pada waktu kaisar memperoleh kekuasaan absolut.
rdf:langString
The Principate is the name sometimes given to the first period of the Roman Empire from the beginning of the reign of Augustus in 27 BC to the end of the Crisis of the Third Century in AD 284, after which it evolved into the so-called Dominate. The Principate is characterised by the reign of a single emperor (princeps) and an effort on the part of the early emperors, at least, to preserve the illusion of the formal continuance, in some aspects, of the Roman Republic.
rdf:langString
プリンキパトゥス（羅: Principatus）は、帝政ローマ初期における政治形態の呼称である。「プリンケプス（元首）による統治」を意味し、日本語では元首政（げんしゅせい）と訳される。
rdf:langString
원수정(元帥政, 라틴어: Principatus 프린키파투스[*])는 제정 로마 전기의 정치형태이다. 원수(프린켑스)에 의한 통치를 의미한다.
rdf:langString
Nell'ambito della storia romana, con principato si intende comunemente la forma di governo dell'alto impero, contrapposta al dominato del tardo impero. Il principato, instaurato nel 27 a.C. da Augusto, segnò il passaggio dalla forma repubblicana a quella autocratica dell'Impero: senza abolire formalmente le istituzioni repubblicane, il principe (in latino princeps) assumeva la guida della res publica e ne costituiva il perno politico. Gradualmente rafforzatasi la forma assolutistica con i successivi imperatori della dinastia Giulio-Claudia e dei loro successori, il principato entrò in crisi con la fine della dinastia dei Severi nel 235 d.C.. La successiva anarchia militare durante la crisi del III secolo condusse alla forma imperiale più dispotica del dominato.
rdf:langString
O Principado é a fase convencionada pelos historiadores para designar o Império Romano desde 27 a.C., quando o senado investiu Otaviano — o futuro Augusto — no poder supremo com a denominação de príncipe (princeps) (primeiro em latim), até 285 d.C., quando iniciou-se o dominato por Diocleciano. Durante esse período, a verdadeira natureza do regime era escondida atrás de conceitos republicanos e os imperadores eram muitas vezes relutantes por falsa modéstia em se assumir como tal.
rdf:langString
Principatet benämns en period mellan 27 f.Kr. och 284 e.Kr. i det romerska rikets historia.
rdf:langString
عهد الزعامة (باللاتينية: Principate) (امتدَّ من 27 ق.م - 284 م) هو الاسم الدارج للفترة الأولى من تاريخ الإمبراطورية الرومانية، يمتدُّ هذا العهد بدءاً من تتويج أغسطس قيصر إمبراطوراً لروما وحتى وقوع أزمة القرن الثالث، حيث يدخل وقتها عهد السيادة. امتاز عهد الزعامة بجهود متكرّرة بذلها مختلف الأباطرة الرومان، ليحاولوا الحفاظ قدر إمكانهم على المظاهر الشكلية الرسمية للجمهورية الرومانية، التي كانت قد اندثرت واختفت بالحقيقة آنذاك.
rdf:langString
El Principat és el nom que rep el sistema polític vigent durant el primer període de l'Imperi Romà, estenent-se des del regne de Cèsar August (27 aC) fins a la mort d'Alexandre Sever l'any 235, quan es va iniciar el període conegut amb el nom d'Anarquia militar. Després d'aquest període, Dioclecià, l'any 284, va instaurar el Dominat. Per posar fi a la Crisi del Tercer Segle, l'emperador Dioclecià va refundar l'imperi i va substituir el Principat pel Dominat, que abandonaria les pretensions de donar aparença dels antics costums republicans i evolucionaria cap a una monarquia absoluta.
rdf:langString
Jako principatus - principát se označovala forma státního útvaru za rané císařské vlády v antické římské říši od Octavia Augusta do Diokleciána (císařem v letech 284–305), který zavedl centralizovanější a více absolutistický dominát. Principát byl sice již monarchií, ale zachovával řadu principů republikánského zřízení. Existoval senát, který byl formálně považován za rozhodující státní orgán, konzul, tribuni lidu a další římští úředníci, ale jejich pravomoce byly postupně oslabovány.
rdf:langString
Der (oder das) Prinzipat (von lateinisch principatus) ist eine moderne Bezeichnung für die Herrschaftsstruktur des Römischen Reiches in der frühen und hohen Kaiserzeit (27 v. Chr. bis 284 n. Chr.). Im Jahr 27 v. Chr. verlieh der Senat den Ehrennamen Augustus an den von Caesar adoptierten – und im Kampf um Caesars Erbe letztlich siegreichen – Octavian. Dadurch wurde die Grundlage für ein neues Herrschaftssystem gelegt, das die Zusammenführung der republikanischen Traditionen mit der Vorherrschaft eines Einzelnen ermöglichen sollte. Dieser Charakter der neuen monarchischen Ordnung erklärt sowohl die damit ursprünglich verknüpfte Vorstellung einer angeblichen Wiederherstellung der Republik (res publica restituta) nach dem Ende der Bürgerkriege als auch den gleichsam evolutionären Ausbau der k
rdf:langString
El Principado es el período de la historia del Alto Imperio romano que va desde el ascenso de Octavio Augusto (27 a. C.) hasta el año 284 d. C., con el fin de la Crisis del siglo III. El Principado fue seguido por el Dominado. El Principado fue una monarquía colegiada —a la cual sucede el Dominado que se va a caracterizar por ser una monarquía absoluta sin asociados al gobierno, a diferencia del Principado, que es una democracia autoritaria—. El Principado evolucionó notoriamente hacia una autocracia fundada en el poder militar desde Augusto hasta Diocleciano.
rdf:langString
Het principaat was de staatsvorm die Imperator Caesar Augustus heeft geënt op de overblijfselen van de oudere Romeinse Republiek. Hij deed dit door de oud-republikeinse titel van princeps te bekleden met de verschillende bevoegdheden die aan zijn persoon waren toegekend door de senaat. Het principaat was de eerste fase van het Romeinse Keizerrijk. .
rdf:langString
Pryncypat (od łac. princeps civium Romanorum) – forma rządów w okresie Cesarstwa Rzymskiego wprowadzona po 27 roku p.n.e. przez Oktawiana Augusta. Władza skupiona była w rękach jednostki przy zachowaniu pozorów instytucji republikańskich. Cesarze okresu pryncypatu:
rdf:langString
古羅馬的元首制，是拉丁文Principatus（英文：Principate）此一政治制度的中文翻譯。Principatus源自於Princeps——直譯為第一公民。由這位第一公民來領導國家的制度，就稱為元首制。在羅馬史的劃分上，羅馬的「元首制」始於公元前23年，終止於三世紀的末期。 公元前一世紀的羅馬共和發生了連番的內戰，最後由屋大維掃除群雄，建立不可動搖的政治地位。由於羅馬共和在傳統上，一向厭惡「國王」的稱號，於是屋大維便在共和國的架構上，讓第一公民同時擁有傳統的保民官、統帥等統治大權，並時常參與執政官的競選。基本上，元首制通常被認為是「披著共和制外衣」的君主制，而後代史學家通常用皇帝來指稱這個時期的國家領導人，並將屋大維改制後的羅馬國家視為羅馬帝國的開端。 雖然元首制時代的羅馬帝國領導人已經是一位終生執政的獨裁者，而共和時期的象徵——羅馬元老院——對於第一公民並不具備必要的抗衡之力，但元首制時期的羅馬皇帝仍需經過元老院的附議，法案才得以成立。並且當前任皇帝去世之後，即使國家群雄發起內戰奪權，繼任皇帝也必須經由元老院的認可，才算是法理上的羅馬皇帝。公元69年的維斯帕先皇帝受軍隊擁立為帝之後，終結，羅馬元老院便以共同決議的方式，明文訂立了羅馬皇帝的各項權力。從現今的銅版銘刻殘本中，後人可以得知元首制下的皇權特徵：
rdf:langString
Принципа́т (лат. principatus, от princeps — «первый сенатор, сенатор, открывающий заседание») — условный термин в исторической литературе, обозначавший сложившуюся в Древнем Риме в период ранней Империи (27 до н. э. — 284) особую форму монархии, совмещавшую в себе монархические и республиканские черты. Обладатели высшей императорской власти, преимущественно, именовались титулом Принцепс (этим подчёркивался их статус не монарха-самодержца, а так называемого первого среди равных).
rdf:langString
Принципат (лат. principatus, від лат. princeps — перший, головний) — умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася за часів ранньої Римської імперії (27 до н. е. — 284 н. е.), і яка суміщала монархічні і республіканські риси. В історіографії закріпився перший титул — «імператор», хоча основні повноваження голова держави мав як народний трибун і принцепс.
rdf:langString
rdf:langString
عهد الزعامة
rdf:langString
Principat (Roma)
rdf:langString
Principát
rdf:langString
Prinzipat
rdf:langString
Ηγεμονία (Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία)
rdf:langString
Principado (Antigua Roma)
rdf:langString
Principatus
rdf:langString
Principat
rdf:langString
Principato (storia romana)
rdf:langString
プリンキパトゥス
rdf:langString
원수정
rdf:langString
Principaat
rdf:langString
Pryncypat (Rzym)
rdf:langString
Principate
rdf:langString
Principado romano
rdf:langString
Принципат
rdf:langString
Principatet
rdf:langString
元首制
rdf:langString
Принципат
xsd:integer
1442482
xsd:integer
1117366235
rdf:langString
Principate
rdf:langString
yes
rdf:langString
El Principat és el nom que rep el sistema polític vigent durant el primer període de l'Imperi Romà, estenent-se des del regne de Cèsar August (27 aC) fins a la mort d'Alexandre Sever l'any 235, quan es va iniciar el període conegut amb el nom d'Anarquia militar. Després d'aquest període, Dioclecià, l'any 284, va instaurar el Dominat. El Principat es caracteritza per l'esforç per part dels emperadors de preservar una il·lusió de continuïtat respecte a la República Romana. En general els emperadors respectaven la llei i els costums, i no feien excessiva ostentació de poder. A la pràctica però va ser un període d'absolutisme il·lustrat, amb algunes derives cap a sistemes de monarquies gairebé constitucionals. El sistema el va instaurar Cèsar August, que com el seu antecessor Juli Cèsar, no va voler proclamar-se rei per evitar conflictes amb els republicans. Es va originar a partir de l'acumulació de càrrecs que tenia August, que després de la batalla d'Actium (31 aC) tenia els poders de tribú de la plebs, i per tant immunitat i dret a veto de les decisions dels senadors, cònsol, governant suprem, comandant en cap de l'exèrcit, i amb capacitat de promulgar lleis, i princeps senatus (primer home del Senat). Per això es va fer nomenar princeps, que en llatí significa "el primer", per transmetre la idea que tan sols era un Primus inter pares (primer entre iguals). La intenció inicial era que aquest càrrec especial fos temporal, però les circumstàncies del moment el van convertir en hereditari i es va perllongar en el temps. Per posar fi a la Crisi del Tercer Segle, l'emperador Dioclecià va refundar l'imperi i va substituir el Principat pel Dominat, que abandonaria les pretensions de donar aparença dels antics costums republicans i evolucionaria cap a una monarquia absoluta.
rdf:langString
Jako principatus - principát se označovala forma státního útvaru za rané císařské vlády v antické římské říši od Octavia Augusta do Diokleciána (císařem v letech 284–305), který zavedl centralizovanější a více absolutistický dominát. Principát byl sice již monarchií, ale zachovával řadu principů republikánského zřízení. Existoval senát, který byl formálně považován za rozhodující státní orgán, konzul, tribuni lidu a další římští úředníci, ale jejich pravomoce byly postupně oslabovány. Rozhodující moc měl v rukou , první muž ve státě – císař (princeps inter pares – první mezi rovnými), který převzal také úřad nejvyššího velekněze (pontifex maximus). Výkonnou moc postupně přebralo jeho úřednictvo. Zákonodárná a soudní moc příslušela v principátu senátu. Již v průběhu tohoto období se ale vyskytovali císaři, kteří svými absolutistickými sklony předjímali dominátní zřízení – Domitianus a Aurelianus se nechávali oficiálně titulovat jako dominus et deus (Pán a Bůh).
rdf:langString
عهد الزعامة (باللاتينية: Principate) (امتدَّ من 27 ق.م - 284 م) هو الاسم الدارج للفترة الأولى من تاريخ الإمبراطورية الرومانية، يمتدُّ هذا العهد بدءاً من تتويج أغسطس قيصر إمبراطوراً لروما وحتى وقوع أزمة القرن الثالث، حيث يدخل وقتها عهد السيادة. امتاز عهد الزعامة بجهود متكرّرة بذلها مختلف الأباطرة الرومان، ليحاولوا الحفاظ قدر إمكانهم على المظاهر الشكلية الرسمية للجمهورية الرومانية، التي كانت قد اندثرت واختفت بالحقيقة آنذاك. على أرض الواقع، كان عهد الزعامة فترةً من الحكم المطلق المستنير، مع انتقالات عارضةٍ إلى نظام حكم شبيه بالملكية الدستورية، فقد كان يميل الأباطرة خلال هذه الفترة إلى عدم الإفراط باستعمال سلطاتهم، وكانوا - بصورةٍ عامة - يحترمون حقوق المواطنين ولا يتعدون عليها تحت الظروف العادية.
rdf:langString
Der (oder das) Prinzipat (von lateinisch principatus) ist eine moderne Bezeichnung für die Herrschaftsstruktur des Römischen Reiches in der frühen und hohen Kaiserzeit (27 v. Chr. bis 284 n. Chr.). Im Jahr 27 v. Chr. verlieh der Senat den Ehrennamen Augustus an den von Caesar adoptierten – und im Kampf um Caesars Erbe letztlich siegreichen – Octavian. Dadurch wurde die Grundlage für ein neues Herrschaftssystem gelegt, das die Zusammenführung der republikanischen Traditionen mit der Vorherrschaft eines Einzelnen ermöglichen sollte. Dieser Charakter der neuen monarchischen Ordnung erklärt sowohl die damit ursprünglich verknüpfte Vorstellung einer angeblichen Wiederherstellung der Republik (res publica restituta) nach dem Ende der Bürgerkriege als auch den gleichsam evolutionären Ausbau der kaiserlichen Herrschaftslegitimation in der langen Regierungszeit des Augustus und seines Nachfolgers Tiberius, der über die zeitlich befristeten Imperien des Augustus hinaus ein prokonsularisches Imperium auf Lebenszeit erhielt. Dennoch war die Kaiserwürde auch in der Folgezeit de iure nie erblich, sondern ihre Wurzeln als Ausnahmeamt blieben stets erkennbar. Als Begriff ist der Prinzipat herzuleiten von lateinisch princeps („der Erste“), und dies auch wieder in einem doppelten Sinn: Der princeps stand sowohl für den ersten Bürger (princeps civitatis) als auch für den angesehensten unter den Senatoren (princeps senatus), dem als Erstem unter Gleichen (primus inter pares) in allen wichtigen Beschlussfragen auch das Recht der ersten Rede eingeräumt wurde. Als zeitlicher Endpunkt des Prinzipats, das bereits in der Zeit der Reichskrise des 3. Jahrhunderts einen Transformationsprozess durchlief, gilt in der Regel die Herrschaft Diokletians (seit 284), dessen Reformen den Beginn der römischen Spätantike markieren, die in der älteren Forschung im Unterschied zum Prinzipat oft (wenngleich nicht zutreffend) als Dominat bezeichnet wurde.
rdf:langString
Η εποχή της Ηγεμονίας, αγγλ.: Principate είναι το όνομα που δίνεται μερικές φορές στην πρώτη περίοδο της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας από την αρχή της βασιλείας του Αυγούστου το 27 π.Χ. έως το τέλος τής Κρίσης του 3ου αι. το 284 μ.Χ., μετά την οποία εξελίχθηκε η λεγόμενη Δεσποτεία. Η περίοδος της Ηγεμονίας χαρακτηρίζεται από τη βασιλεία ενός μόνο ηγεμόνα (princeps) και από μία προσπάθεια εκ μέρους των πρώτων Αυτοκρατόρων να διατηρήσουν τουλάχιστον την ψευδαίσθηση της τυπικής συνέχειας, ορισμένων πτυχών της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας.
rdf:langString
El Principado es el período de la historia del Alto Imperio romano que va desde el ascenso de Octavio Augusto (27 a. C.) hasta el año 284 d. C., con el fin de la Crisis del siglo III. El Principado fue seguido por el Dominado. Este tipo de gobierno es el resultado de la evolución de las instituciones republicanas, adaptándolas a las provincias imperiales y su propio tesoro (fiscus), y los antiguos organismos con las provincias senatoriales y el aerarium o tesoro público. Pero en la práctica el gobierno es un protectorado, donde el príncipe ostenta todos los poderes (auctoritas, maiestas y potestas) y vigila a las autoridades clásicas. El Principado fue una monarquía colegiada —a la cual sucede el Dominado que se va a caracterizar por ser una monarquía absoluta sin asociados al gobierno, a diferencia del Principado, que es una democracia autoritaria—. El Principado evolucionó notoriamente hacia una autocracia fundada en el poder militar desde Augusto hasta Diocleciano. El Principado nació a partir de la acumulación de cargos realizada por el heredero de Julio César, César Augusto, que tras la batalla de Actium (año 31 a. C.) acumuló los poderes de tribuno de la plebe (inmunidad tribunicia y derecho a veto de las decisiones senatoriales), cónsul (gobernante supremo de Roma, comandante en jefe del ejército y promulgador de leyes) y princeps senatus (primer hombre del Senado). Estos cargos fueron los mismos que acumuló el propio Julio César, padre adoptivo de Augusto, durante su mandato como dictador vitalicio y que provocaron que fuera asesinado por una facción conservadora que le acusaba de querer proclamarse rey de Roma. La razón de que Augusto no fuera asesinado de igual forma se debió a la manera en que adquirió esos cargos y el título que se dio a sí mismo como nuevo autócrata de la Antigua Roma.
rdf:langString
Le principat est le nom communément donné par les historiens de l'Antiquité au régime politique mis en place par Auguste et restant en vigueur dans l'Empire romain de 27 av. J.-C. à 284 environ (le règne de Dioclétien correspondant selon les historiens à l'avènement d'une autre forme de gouvernement : le dominat). Le terme équivaut sensiblement à la notion d'empire, mais désigne tout particulièrement la nature du pouvoir et la position du monarque romain, à savoir celui du premier des citoyens de la cité, surpassant tous les autres par son prestige et son autorité, son inspiration divine et sa puissance agissante.
rdf:langString
Principatus (27 SM - 235 M) adalah periode pertama dalam Kekaisaran Romawi, dimulai dari awal pemerintahan Kaisar Augustus sampai Krisis Abad Ketiga, periode ini diikuti oleh masa Dominatus. Kata Principatus secara etimologis berasal dari Bahasa Latin princeps, yang berarti "ketua" atau "yang dipertua". Periode ini dicirikan dengan usaha para kaisar untuk menunjukkan diri bahwa mereka tidaklah terlalu berkuasa dan bahwa kaisar sederajat dengan rakyatnya. Pada kenyatannya, ini hanyalah cara kaisar untuk mengelabui rakyat karena pada praktiknya Principatus adalah periode pada waktu kaisar memperoleh kekuasaan absolut.
rdf:langString
The Principate is the name sometimes given to the first period of the Roman Empire from the beginning of the reign of Augustus in 27 BC to the end of the Crisis of the Third Century in AD 284, after which it evolved into the so-called Dominate. The Principate is characterised by the reign of a single emperor (princeps) and an effort on the part of the early emperors, at least, to preserve the illusion of the formal continuance, in some aspects, of the Roman Republic.
rdf:langString
プリンキパトゥス（羅: Principatus）は、帝政ローマ初期における政治形態の呼称である。「プリンケプス（元首）による統治」を意味し、日本語では元首政（げんしゅせい）と訳される。
rdf:langString
원수정(元帥政, 라틴어: Principatus 프린키파투스[*])는 제정 로마 전기의 정치형태이다. 원수(프린켑스)에 의한 통치를 의미한다.
rdf:langString
Nell'ambito della storia romana, con principato si intende comunemente la forma di governo dell'alto impero, contrapposta al dominato del tardo impero. Il principato, instaurato nel 27 a.C. da Augusto, segnò il passaggio dalla forma repubblicana a quella autocratica dell'Impero: senza abolire formalmente le istituzioni repubblicane, il principe (in latino princeps) assumeva la guida della res publica e ne costituiva il perno politico. Gradualmente rafforzatasi la forma assolutistica con i successivi imperatori della dinastia Giulio-Claudia e dei loro successori, il principato entrò in crisi con la fine della dinastia dei Severi nel 235 d.C.. La successiva anarchia militare durante la crisi del III secolo condusse alla forma imperiale più dispotica del dominato.
rdf:langString
Het principaat was de staatsvorm die Imperator Caesar Augustus heeft geënt op de overblijfselen van de oudere Romeinse Republiek. Hij deed dit door de oud-republikeinse titel van princeps te bekleden met de verschillende bevoegdheden die aan zijn persoon waren toegekend door de senaat. Het principaat was de eerste fase van het Romeinse Keizerrijk. In tegenstelling tot zijn adoptievader Julius Caesar belemmerde Augustus de republikeinse instellingen niet, maar hij beheerste ze wel. De princeps was door zijn bevoegdheden in staat in te grijpen tegen de republikeinse magistraten. Zo verloor de senaat ook zijn laatste restje aan macht. Na zijn dood in 14 neemt zijn adoptiezoon Tiberius, aan wiens persoon ook al verschillende bevoegdheden waren toegekend, op aandringen van de Senaat en zijn moeder aarzelend de positie van princeps in. Hierdoor wordt het instituut van het principaat officieel een feit. Vanaf nu zal bij de dood van een princeps een nieuwe princeps worden aangesteld die dezelfde bevoegdheden zal krijgen als zijn voorganger. Deze bevoegdheden, die aan de persoon van de princeps verbonden waren, werden meestal al op voorhand verleend aan de beoogde opvolger(s). Deze bevoegdheden impliceerden altijd de tribunicia potestas, d.i. (de facto) de bevoegdheid van tribunis plebis, omdat het tot diens prerogatieven behoorde om besluiten van iedere magistraat en elk publiek lichaam (Senaat en Volksvergadering) te verbieden, waar de term veto (ik verbied) afkomstig van is. Met al deze vergaande bevoegdheden aan een persoon toegekend was deze feitelijk een alleenheerser die acties van de senaat en andere personen of lichamen in het Romeinse staatsapparaat die hem niet aanstonden effectief kon blokkeren. In de praktijk had Augustus (en zijn opvolgers) de absolute macht van de vroegere Romeinse dictator. Dit was een tijdelijke functie (voor 6 maanden) echter met vergaande bevoegdheden die oorspronkelijk in crisistijd door de senaat aan een magistraat werd toegekend om, ongehinderd door het staatsapparaat, de crisis te lijf te gaan. De republikeinse façade werd door de opvolgers van Augustus nog lang opgehouden. Allengs etaleerden de opvolgende keizers hun macht echter steeds ongegeneerder en lieten zich uiteindelijk openlijk heer en god (dominus et deus) over alle Romeinen noemen tijdens het Dominerende tijdsperk .
rdf:langString
Pryncypat (od łac. princeps civium Romanorum) – forma rządów w okresie Cesarstwa Rzymskiego wprowadzona po 27 roku p.n.e. przez Oktawiana Augusta. Władza skupiona była w rękach jednostki przy zachowaniu pozorów instytucji republikańskich. Cesarz był princepsem, „pierwszym obywatelem republiki”, piastującym jednocześnie funkcje imperatora, przywódcy senatu, prokonsula zarządzającego 18 prowincjami, najwyższego kapłana, trybuna ludowego i cenzora ustalającego listy senatorów. Pryncypat nie był dziedziczny, ale władca miał możliwość wyznaczenia swego następcy. Pryncypat trwał w Rzymie aż do rządów Dioklecjana. Cesarze okresu pryncypatu: Dynastia Julijsko-Klaudyjska
* Oktawian August
* Tyberiusz
* Kaligula
* Klaudiusz
* NeronLata 68-69
* Galba
* Othon
* WiteliuszDynastia flawijska (Flawiuszy)
* Wespazjan
* Tytus
* DomicjanDynastia Antoninów
* Nerwa
* Trajan
* Hadrian
* Antonin Pius
* Marek Aureliusz (początkowo wraz z Lucjuszem Werusem)
* KommodusOkres przed Sewerami
* Pertynaks
* Didiusz Julianus (W tym czasie cesarzami ogłaszają się również Pescenniusz Niger, Septymiusz Sewer oraz Klodiusz Albin)Dynastia Sewerów
* Septymiusz Sewer
* Karakalla (początkowo wraz z Getą)Obalenie Karakalli
* MakrynusDynastia Sewerów
* Heliogabal
* Aleksander Sewer Następnie cesarzem poprzez zamach stanu został Maksymin Trak, po nim Gordian I i jego syn Gordian II. Przez pół wieku cesarzami ogłaszało się samowolnie wielu wpływowych ludzi, większość z nich nigdy nawet nie była w Rzymie. Proceder ten osłabiał i rozbijał wewnętrznie Rzym aż do czasów Dioklecjana i jego prób wzmocnienia autorytetu władzy, owocujących dominatem – najpierw wprowadzeniem tetrarchii, a po śmierci Dioklecjana monarchii cesarskiej.
rdf:langString
O Principado é a fase convencionada pelos historiadores para designar o Império Romano desde 27 a.C., quando o senado investiu Otaviano — o futuro Augusto — no poder supremo com a denominação de príncipe (princeps) (primeiro em latim), até 285 d.C., quando iniciou-se o dominato por Diocleciano. Durante esse período, a verdadeira natureza do regime era escondida atrás de conceitos republicanos e os imperadores eram muitas vezes relutantes por falsa modéstia em se assumir como tal.
rdf:langString
Principatet benämns en period mellan 27 f.Kr. och 284 e.Kr. i det romerska rikets historia.
rdf:langString
Принципа́т (лат. principatus, от princeps — «первый сенатор, сенатор, открывающий заседание») — условный термин в исторической литературе, обозначавший сложившуюся в Древнем Риме в период ранней Империи (27 до н. э. — 284) особую форму монархии, совмещавшую в себе монархические и республиканские черты. Обладатели высшей императорской власти, преимущественно, именовались титулом Принцепс (этим подчёркивался их статус не монарха-самодержца, а так называемого первого среди равных). В историографии закрепился титул «Император», хотя основные юридические полномочия глава государства имел как народный трибун и принцепс. Система принципата стала оформляться при Августе, власть которого основывалась на соединении различных магистратур. Октавиан Август и его преемники, будучи принцепсами сената, одновременно сосредотачивали в своих руках высшую гражданскую («пожизненный народный трибун») и военную власть. Формально продолжало существовать республиканское устройство: сенат, комиции (народные собрания), магистратуры (кроме цензоров). Но эти институты утратили прежнее политическое значение, так как выборы в них и их деятельность регулировались принцепсом. Реальная власть была сосредоточена в руках принцепса-императора и приближённых к нему людей, его личной канцелярии, штат которой непрерывно рос, а сфера деятельности расширялась. Термину «принципат» в исторической литературе соответствует термин «ранняя империя», который считается более точным.На смену принципату пришёл доминат, где монархические черты видны гораздо более явственно, а республиканские институты большей частью упразднены, некоторые реорганизованы в монархические. Возникновению принципата предшествовал, как выделяет его проф. СПбГУ А. Б. Егоров, один из больших системных кризисов в древнеримской истории — эпохи гражданских войн 133—31 годы до н. э. Профессор МГУ В. С. Сергеев отмечал, что первые десятилетия принципата для всего римского мира характеризовались оживлением во всех областях экономической и культурной жизни. Как отмечает Э. Д. Фролов, создатели принципата стремились восстановить значение традиционных языческих римских культов, авторитет которых во II—I веках до н. э. сильно пошатнулся.
rdf:langString
古羅馬的元首制，是拉丁文Principatus（英文：Principate）此一政治制度的中文翻譯。Principatus源自於Princeps——直譯為第一公民。由這位第一公民來領導國家的制度，就稱為元首制。在羅馬史的劃分上，羅馬的「元首制」始於公元前23年，終止於三世紀的末期。 公元前一世紀的羅馬共和發生了連番的內戰，最後由屋大維掃除群雄，建立不可動搖的政治地位。由於羅馬共和在傳統上，一向厭惡「國王」的稱號，於是屋大維便在共和國的架構上，讓第一公民同時擁有傳統的保民官、統帥等統治大權，並時常參與執政官的競選。基本上，元首制通常被認為是「披著共和制外衣」的君主制，而後代史學家通常用皇帝來指稱這個時期的國家領導人，並將屋大維改制後的羅馬國家視為羅馬帝國的開端。 雖然元首制時代的羅馬帝國領導人已經是一位終生執政的獨裁者，而共和時期的象徵——羅馬元老院——對於第一公民並不具備必要的抗衡之力，但元首制時期的羅馬皇帝仍需經過元老院的附議，法案才得以成立。並且當前任皇帝去世之後，即使國家群雄發起內戰奪權，繼任皇帝也必須經由元老院的認可，才算是法理上的羅馬皇帝。公元69年的維斯帕先皇帝受軍隊擁立為帝之後，終結，羅馬元老院便以共同決議的方式，明文訂立了羅馬皇帝的各項權力。從現今的銅版銘刻殘本中，後人可以得知元首制下的皇權特徵：
* 皇帝的權力基礎係由元老院和人民的授予，而非天授。
* 皇帝沒有整體與無所不包的權力，係由若干個別的執權，如行政、立法、外交、任免大權的集合，包括人民對其所生的威望。
* 皇帝必須受到法律的約束，亦即「（Leges super principem）」。 在羅馬帝國時代，能夠成功施行元首制的皇帝，首推安敦尼王朝的五賢帝時期，皇權與上層階級合作，讓國政推行順暢。而在尼祿、圖密善時期，則是因為這兩股勢力彼此互相仇視，造成所謂的恐怖統治與政治騷動。 到了羅馬帝國的三世紀危機時期，元首制無論在實質或形式上，皆無法再維持舊的的政治面貌。直到皇帝戴克里先執政，毋需元老院背書的「」已成為帝國行政的方式，元老院退化成皇帝的「諮詢機構」，使得元首制結束。
rdf:langString
Принципат (лат. principatus, від лат. princeps — перший, головний) — умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася за часів ранньої Римської імперії (27 до н. е. — 284 н. е.), і яка суміщала монархічні і республіканські риси. В історіографії закріпився перший титул — «імператор», хоча основні повноваження голова держави мав як народний трибун і принцепс. Система принципату стала оформлятися при Октавіані Августі, влада якого ґрунтувалася на поєднанні різних магістратур. Август і його наступники, бувши принцепсом сенату, одночасно зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури (крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне значення, бо вибори до них та їх діяльність регулювалися принцепсом. Реальна влада була зосереджена в руках імператора і близьких до нього людей, його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера діяльності розширювалася. Терміну «принципат» в історичній літературі відповідає термін «рання імперія», який вважається точнішим.
rdf:langString
no
rdf:langString
yes
rdf:langString
yes
xsd:nonNegativeInteger
13792
