Princess Victoria Melita of Saxe-Coburg and Gotha

rdf:langString Вікторія Федорівна

rdf:langString Вікторія Меліта Саксен-Кобург-Готська (англ. Victoria Melita of Saxe-Coburg and Gotha), у другому шлюбі — Вікторія Федорівна (нар. 25 листопада 1876, Аттард — пом. 2 березня 1936, Аморбах) — дочка Альфреда, герцога Саксен-Кобург-Готського і Единбурзького, і великої княжни Марії Олександрівни; по батькові — внучка королеви Вікторії, по матері — імператора Олександра II. Дитячі роки Вікторії Меліти пройшли у Великій Британії і на острові Мальта, де її батько служив у королівському військово-морському флоті. У 1889 принцеса разом з сім'єю переїхала у Кобург, і в 1893 році її батько став правлячим герцогом Саксен-Кобург-Готи. В юності Вікторія Меліта закохалася в кузена з боку матері великого князя Кирила Володимировича, проте шлюб між ними був неможливий, оскільки православ'я не схвалювало близькоспоріднені зв'язки. Під тиском родичів, зокрема бабусі королеви Вікторії, в 1894 році принцеса вийшла заміж за гессенського кузена герцога Ернста Людвіга. Шлюб, в якому народилося двоє дітей, одна з яких народилася мертвою або померла в дитинстві, не був щасливим. Вікторія Меліта жадала розлучення, проте королева Вікторія, яка любила доньку принцеси Єлизавети, не дозволяла подружжю розлучитися. Коли в 1901 році королева померла, Вікторія Меліта змогла домогтися розірвання шлюбу. Через два роки після цього померла від тифу її єдина дочка. Після розлучення Вікторія Меліта оселилася в Кобурзі в будинку матері-вдови. У 1905 році принцеса вийшла заміж за великого князя Кирила Володимировича. Шлюб був укладений з порушенням як англійських, так і російських законів: не було отримано формальний дозвіл короля Едуарда VII, як це передбачалось законом про королівські шлюби від 1772 року, і було проігноровано заборону імператора Миколи II на цей шлюб. За наказом імператора Кирило Володимирович був позбавлений усіх посад і привілеїв члена імператорської родини, крім того подружжю було заборонено проживати в Російській імперії. Переїхати на батьківщину Кирила Володимировича Вікторії Меліті вдалося тільки в 1909 році, коли у них народилися дві дочки, Марія та Кіра, і вони проживали в Парижі. За три дні до народження старшої дочки Вікторія Меліта прийняла православ'я під ім'ям «Вікторія Федорівна». Незабаром після народження Марії імператор Микола II визнав шлюб її батьків, дозволив Вікторії Федорівні прийняти титул «великої княгині» і повернув Кирилу Володимировичу всі привілеї. З 1910 року подружжя проживали в Російській імперії. Під час Першої світової війни Вікторія Федорівна, як і інші представниці імператорської роду, активно займалася благодійною діяльністю. Після лютневої революції влітку 1917 року Вікторія Федорівна разом з чоловіком та доньками поїхала до Фінляндії, де народилася її остання дитина — син Володимир. У 1920-х роках подружжя багато подорожували по Європі, де зустрічалися з іншими вигнаними членами сім'ї. У 1924 році на правах старшого представника династії Кирило Володимирович прийняв титул імператора, а Вікторія Федорівна — імператриці, хоча ці дії оскаржуються іншими представниками династії. У 1936 році Вікторія Федорівна вирушила в Аморбах, щоб відвідати старшу дочку. Тут вона перенесла інсульт і померла від запалення легенів 2 березня. Вікторія Федорівна була похована 10 березня 1936 року в родинній усипальні герцогів Саксен-Кобург-Готських в Кобурзі; 7 березня 1995 року прах великої княгині був перепохований в Великокнязівської усипальниці в Санкт-Петербурзі.