Presidency of Harry S. Truman
http://dbpedia.org/resource/Presidency_of_Harry_S._Truman an entity of type: Thing
Het kabinet–Truman was de uitvoerende macht van de Verenigde Staten van Amerika van 12 april 1945 tot 20 januari 1953. Vicepresident Harry S. Truman werd de 33e president van de Verenigde Staten na het overlijden van president Franklin Delano Roosevelt aan de gevolgen van een beroerte waarna hij de termijn van Roosevelt afmaakte. Truman werd gekozen voor eigen termijn het winnen van de presidentsverkiezingen van 1948 over de kandidaat van de Republikeinse Partij zittend gouverneur van New York Thomas Dewey. In 1952 maakte Truman bekend zich niet verkiesbaar te stellen voor een nieuwe termijn.
rdf:langString
بدأت رئاسة هاري إس. ترومان الثالثة والثلاثين للولايات المتحدة في 12 أبريل عام 1945، وذلك بعد وفاة سلفه فرنكلين دي. روزفلت، وانتهت في 20 يناير عام 1953. بقي ترومان نائبًا للرئيس لمدة 82 يومًا فقط حتى وفاة روزفلت ووصوله إلى الرئاسة. ترشح ترومان، الديمقراطي من ولاية ميزوري، لولاية كاملة مدتها أربع سنوات وفاز بها في انتخابات عام 1948. لم يترشح مرة أخرى في انتخابات عام 1952 بسبب شعبيته المنخفضة؛ وذلك على الرغم من إعفائه من التعديل الثاني والعشرين الذي صُدِّق عليه حديثًا. خلفه الجمهوري دوايت دي. أيزنهاور الذي هاجم إخفاقات ترومان.
rdf:langString
Harry S. Truman übernahm am 12. April 1945 das Amt des Präsidenten der Vereinigten Staaten – als Nachfolger des verstorbenen Franklin D. Roosevelt. Erst knapp drei Monate zuvor war Truman dessen Vizepräsident geworden. Entgegen zahlreichen Prognosen behielt der Demokrat sein Amt auch nach der Präsidentschaftswahl 1948.
rdf:langString
Harry S. Truman's tenure as the 33rd president of the United States began on April 12, 1945, upon the death of Franklin D. Roosevelt, and ended on January 20, 1953. He had been vice president for only 82 days. A Democrat from Missouri, he ran for and won a full four–year term in the 1948 election. Although exempted from the newly ratified Twenty-second Amendment, Truman did not run again in the 1952 election because of his low popularity. He was succeeded by Republican Dwight D. Eisenhower in 1953.
rdf:langString
La présidence de Harry S. Truman débuta le 12 avril 1945, date de l'investiture de Harry S. Truman en tant que 33e président des États-Unis consécutivement au décès de son prédécesseur Franklin Delano Roosevelt, et prit fin le 20 janvier 1953. Membre du Parti démocrate, Truman était vice-président des États-Unis depuis seulement 82 jours lorsqu'il accéda à la fonction suprême. Il se présenta par la suite pour un mandat complet de quatre ans à l'élection présidentielle de 1948 et l'emporta. Bien que n'étant pas concerné par le 22e amendement de la Constitution qui venait d'être ratifié et qui empêchait le président d'effectuer plus de deux mandats, il renonça à se représenter à l'élection présidentielle de 1952 et fut remplacé par le républicain Dwight D. Eisenhower.
rdf:langString
La presidenza di Harry S. Truman è iniziata il 12 aprile 1945, quando Harry S. Truman divenne Presidente degli Stati Uniti d'America in seguito all'improvvisa morte di Franklin D. Roosevelt, ed è terminata il 20 gennaio 1953. Era stato Vice Presidente per soli 82 giorni quando è succeduto alla presidenza. Democratico, Truman ha corso ed ha vinto un mandato di quattro anni nelle elezioni del 1948. La sua vittoria in quelle elezioni, contro il repubblicano Thomas E. Dewey, è tuttora ricordata come uno dei più clamorosi errori di previsione dei sondaggisti nella storia elettorale presidenziale. Dopo l'elezione del 1952, Truman fu sostituito da repubblicano Dwight D. Eisenhower.
rdf:langString
Президентство Гаррі С. Трумена розпочалося 12 квітня 1945 року, коли Гаррі Трумен став президентом Сполучених Штатів після смерті Франкліна Д. Рузвельта, і закінчилося 20 січня 1953 року він був віце-президентом Сполучених Штатів лише 82 дні, коли він перейшов на посаду президента. Демократ з Міссурі, він балотувався і переміг на виборах 1948 року. Незважаючи на звільнення від щойно ратифікованої Двадцять другої поправки, Трумен не балотувався на виборах 1952 року і його змінив на посаді республіканець Дуайт Д. Ейзенхауер.
rdf:langString
rdf:langString
Presidency of Harry S. Truman
rdf:langString
رئاسة هاري إس. ترومان
rdf:langString
Kabinett Truman
rdf:langString
Presidenza di Harry S. Truman
rdf:langString
Présidence de Harry S. Truman
rdf:langString
Kabinet-Truman
rdf:langString
Президентство Гаррі Трумена
rdf:langString
Presidency of Harry S. Truman
rdf:langString
Truman
xsd:integer
14458973
xsd:integer
1124560575
xsd:integer
1945
xsd:integer
1947
1949
1953
xsd:integer
1945
1947
1949
xsd:integer
1945
xsd:integer
1946
1953
xsd:integer
1945
1946
xsd:integer
1949
1953
xsd:integer
1945
1949
xsd:integer
1945
1947
xsd:integer
1947
xsd:integer
1945
rdf:langString
right
rdf:langString
''[[#Administration
rdf:langString
Harry S. Truman's speech on leaving office, and returning home to Independence, Missouri.
xsd:integer
1948
rdf:langString
Harry S. Truman's farewell address 1953.ogg
xsd:date
1953-01-20
xsd:date
1945-04-12
rdf:langString
Harry S. Truman's Farewell Address
rdf:langString
none
rdf:langString
بدأت رئاسة هاري إس. ترومان الثالثة والثلاثين للولايات المتحدة في 12 أبريل عام 1945، وذلك بعد وفاة سلفه فرنكلين دي. روزفلت، وانتهت في 20 يناير عام 1953. بقي ترومان نائبًا للرئيس لمدة 82 يومًا فقط حتى وفاة روزفلت ووصوله إلى الرئاسة. ترشح ترومان، الديمقراطي من ولاية ميزوري، لولاية كاملة مدتها أربع سنوات وفاز بها في انتخابات عام 1948. لم يترشح مرة أخرى في انتخابات عام 1952 بسبب شعبيته المنخفضة؛ وذلك على الرغم من إعفائه من التعديل الثاني والعشرين الذي صُدِّق عليه حديثًا. خلفه الجمهوري دوايت دي. أيزنهاور الذي هاجم إخفاقات ترومان. كانت رئاسة ترومان نقطة تحول في الشؤون الخارجية، فانخرطت الولايات المتحدة في سياسة خارجية أممية وتخلت عن الانعزالية. وافق ترومان على القصفين الذريين على هيروشيما وناغازاكي خلال سنته الأولى في المنصب، ووافق لاحقًا على استسلام اليابان، والتي كانت بمثابة نهاية الحرب العالمية الثانية. ساعد ترومان في إنشاء الأمم المتحدة وغيرها من مؤسسات ما بعد الحرب في أعقاب الحرب العالمية الثانية. تدهورت العلاقات مع الاتحاد السوفيتي بعد عام 1945، ودخل البلدان بحلول عام 1947 فترة طويلة من التوتر والاستعداد للحرب المعروفة باسم الحرب الباردة، والتي تجنبا خلالها حرب قتالية ساخنة مع موسكو. انفصل ترومان عن نائب رئيس روزفلت هنري أغارد والاس، الذي دعا إلى الصداقة مع موسكو. كان والاس مرشح الحزب الثالث للرئاسة من اليسار المتطرف في عام 1948. أصدر ترومان في عام 1947 مبدأ ترومان، الذي دعا الولايات المتحدة إلى منع انتشار الشيوعية من خلال المساعدات الخارجية لليونان وتركيا. وافق الكونغرس الذي يسيطر عليه الجمهوريون في عام 1948 على خطة مارشال، وهي حزمة مساعدات مالية ضخمة مصممة لإعادة بناء أوروبا الغربية. صممت إدارة ترومان وترأست إنشاء حلف الناتو في عام 1949، وهو تحالف عسكري من الدول الغربية مصمم لمنع التوسع الغربي للقوة السوفيتية. اقترح ترومان أجندة ليبرالية محلية طموحة تُعرف باسم الصفقة العادلة. حظر الائتلاف المحافظ للجمهوريين والديمقراطيين الجنوبيين المحافظين جميع مبادراته تقريبًا. سيطر الجمهوريون على الكونغرس في انتخابات عام 1946 بعد موجة الإضراب في عام 1945-1946. عانى ترومان من هزيمة كبرى أخرى على يد الائتلاف المحافظ عندما أقر الكونغرس الثمانين قانون تافت-هارتلي ليصبح قانونًا بسبب حق النقض. عكست أيضًا بعض التشريعات المؤيدة لاتحاد العمال والتي كانت مركزية للصفقة الجديدة. حقق ترومان برنامجًا ليبراليًا جديدًا عندما أيد روبرت إيه. تافت، المتحدث الجمهوري المحافظ، بشكل غير متوقع قانون الإسكان لعام 1949. اتخذ ترومان موقفًا قويًا من الحقوق المدنية، وأمر بحقوق متساوية في الجيش لإثارة اشمئزاز السياسيين البيض في أعماق الجنوب. دعموا مرشح حزب «دكسيكرات» (الحزب الديمقراي لحقوق الدول) الثالث، ستروم ثورموند، في عام 1948. دفع ترومان لاحقًا من أجل دمج الجيش في خمسينيات القرن العشرين. أدت المخاوف من التجسس السوفيتي خلال فترة رئاسته إلى الخوف الأحمر. شجب ترومان أولئك الذين وجهوا اتهامات لا أساس لها من التعاطف مع السوفييت، ولكنه طهّر الموظفين الفيدراليين اليساريين الذين رفضوا نكران الشيوعية. أرسل ترومان قوات أمريكية لمنع سقوط كوريا الجنوبية عندما غزت كوريا الشمالية الشيوعية كوريا الجنوبية في عام 1950. استقرت الحرب بعد النجاحات الأولية في طريق مسدود خلال السنوات الأخيرة من رئاسة ترومان. ترك ترومان منصبه كواحد من أكثر الرؤساء غير المحبوبين في القرن العشرين، ويرجع ذلك أساسًا إلى الحرب الكورية وقراره المثير للجدل حينها بإقالة الجنرال دوغلاس ماكارثر، مما أدى إلى خسارة فادحة في الدعم. شن أيزنهاور في انتخابات عام 1952 حملة ناجحة ضد ما وصفه بإخفاقات ترومان المتجسدة في «كوريا، والشيوعية والفساد». احتفظ ترومان بسمعة طيبة بين العلماء، وتحسنت سمعته العامة في نهاية المطاف في ستينيات القرن العشرين. صُنِّف ترومان عمومًا واحدًا من أعظم عشرة رؤساء في استطلاعات الرأي التي أجريت على المؤرخين وعلماء السياسة.
rdf:langString
Harry S. Truman übernahm am 12. April 1945 das Amt des Präsidenten der Vereinigten Staaten – als Nachfolger des verstorbenen Franklin D. Roosevelt. Erst knapp drei Monate zuvor war Truman dessen Vizepräsident geworden. Entgegen zahlreichen Prognosen behielt der Demokrat sein Amt auch nach der Präsidentschaftswahl 1948. Während Harry Trumans Präsidentschaft wurde das Marineministerium in eine Unterbehörde des neu geschaffenen Verteidigungsministeriums umgewandelt; diesen Status erhielt auch das Heeresamt als Nachfolgebehörde des Kriegsministeriums. Nur der Verteidigungsminister besaß fortan noch Kabinettsrang. Der Großteil der von Präsident Roosevelt übernommenen Minister war bereits im Jahr 1946 nicht mehr im Amt. Lediglich James V. Forrestal, seit 1944 Marineminister, wurde bei der Kabinettsumbildung nicht berücksichtigt. Er übernahm dann auch den neu geschaffenen Posten des Verteidigungsministers.
rdf:langString
La présidence de Harry S. Truman débuta le 12 avril 1945, date de l'investiture de Harry S. Truman en tant que 33e président des États-Unis consécutivement au décès de son prédécesseur Franklin Delano Roosevelt, et prit fin le 20 janvier 1953. Membre du Parti démocrate, Truman était vice-président des États-Unis depuis seulement 82 jours lorsqu'il accéda à la fonction suprême. Il se présenta par la suite pour un mandat complet de quatre ans à l'élection présidentielle de 1948 et l'emporta. Bien que n'étant pas concerné par le 22e amendement de la Constitution qui venait d'être ratifié et qui empêchait le président d'effectuer plus de deux mandats, il renonça à se représenter à l'élection présidentielle de 1952 et fut remplacé par le républicain Dwight D. Eisenhower. Sous la présidence de Truman, les États-Unis menèrent une politique étrangère engagée sur le plan international, renonçant ainsi à l'isolationnisme. Durant la première année de son mandat, Truman approuva les bombardements atomiques d'Hiroshima et de Nagasaki et reçut peu après la capitulation du Japon, ce qui mit fin à la Seconde Guerre mondiale. Après la fin du conflit, il contribua entre autres à la création de l'Organisation des Nations unies. Cependant, les relations avec l'Union soviétique se détériorèrent à partir de 1945, et l'année 1947 vit un accroissement des tensions géopolitiques entre les deux pays qui marqua le début de la guerre froide. La même année, le président américain promulgua la doctrine Truman qui se donnait pour objectif d'empêcher l'expansion du communisme à travers le monde. En 1948, il persuada le Congrès de voter le plan Marshall, une aide matérielle et financière massive à destination des pays d'Europe de l'Ouest ravagés par la guerre. L'année suivante, il présida également à la naissance de l'OTAN qui rassemblait les pays occidentaux hostiles à l'URSS. Truman mit en œuvre sur le plan intérieur une politique ambitieuse baptisée le Fair Deal, mais la plupart de ses initiatives furent bloquées par une coalition formée de républicains et de démocrates sudistes conservateurs. Les élections législatives de 1946 donnèrent aux républicains la majorité au Congrès après les nombreuses grèves de l'hiver 1945-1946 ; Truman mit son veto à la loi Taft-Hartley mais le Congrès, dominé par la coalition conservatrice, passa outre. En dépit de ces difficultés, Truman perpétua de nombreux programmes hérités du New Deal et imposa un certain nombre de décisions majeures, comme la loi sur le logement de 1949. Il prit fermement position sur la question des droits civiques en favorisant l'intégration des Noirs au sein de l'armée. Sous son mandat, les États-Unis furent secoués par une « peur rouge » engendrée par la crainte de l'espionnage soviétique. Truman dénonça ceux qui accusaient faussement des citoyens de sympathie pour l'URSS mais limogea dans le même temps des fonctionnaires de gauche qui refusaient de désavouer le communisme. Lorsque la Corée du Nord d'obédience communiste envahit la Corée du Sud en 1950, Truman envoya des troupes américaines sur place afin d'empêcher l'effondrement de ce dernier pays. Après des succès initiaux, la guerre se transforma néanmoins en impasse, une situation qui perdura jusqu'à la fin de la présidence de Truman. Au moment de quitter ses fonctions, celui-ci battait des records d'impopularité et Eisenhower fit campagne en 1952 sur ce qu'il pensait être les principaux échecs de Truman : « Corée, communisme et corruption ». Truman continua cependant d'être tenu en haute estime par les universitaires et sa réputation au sein de l'opinion publique s'améliora largement dans les années 1960. Il est aujourd'hui considéré par les historiens et les politologues comme l'un des dix plus grands présidents de l'histoire américaine.
rdf:langString
Harry S. Truman's tenure as the 33rd president of the United States began on April 12, 1945, upon the death of Franklin D. Roosevelt, and ended on January 20, 1953. He had been vice president for only 82 days. A Democrat from Missouri, he ran for and won a full four–year term in the 1948 election. Although exempted from the newly ratified Twenty-second Amendment, Truman did not run again in the 1952 election because of his low popularity. He was succeeded by Republican Dwight D. Eisenhower in 1953. Truman's presidency was a turning point in foreign affairs, as the United States engaged in an internationalist foreign policy and renounced isolationism. During his first year in office, Truman approved the atomic bombings of Hiroshima and Nagasaki and subsequently accepted the surrender of Japan, which marked the end of World War II. In the aftermath of World War II, he helped establish the United Nations and other post-war institutions. Relations with the Soviet Union declined after 1945, and by 1947 the two countries had entered a long period of tension and war preparation known as the Cold War, during which a hot fighting war with Moscow was avoided. Truman broke with Roosevelt's Vice President Henry A. Wallace, who called for friendship with Moscow. Wallace was the third-party presidential candidate of the far left in 1948. In 1947, Truman promulgated the Truman Doctrine, which called for the United States to prevent the spread of Communism through foreign aid to Greece and Turkey. In 1948 the Republican-controlled Congress approved the Marshall Plan, a massive financial aid package designed to rebuild Western Europe. In 1949, the Truman administration designed and presided over the creation of NATO, a military alliance of Western countries designed to prevent the further westward expansion of Soviet power. Truman proposed an ambitious domestic liberal agenda known as the Fair Deal. However nearly all his initiatives were blocked by the conservative coalition of Republicans and conservative Southern Democrats. Republicans took control of Congress in the 1946 elections after the strike wave of 1945–46. Truman suffered another major defeat by the conservative coalition when the 80th Congress passed the Taft–Hartley Act into law over his veto. It reversed some of the pro-labor union legislation that was central to the New Deal. When Robert A. Taft, the conservative Republican senator, unexpectedly supported the Housing Act of 1949, Truman achieved one new liberal program. Truman took a strong stance on civil rights, ordering equal rights in the military to the disgust of the white politicians in the Deep South. They supported a "Dixiecrat" third-party candidate, Strom Thurmond, in 1948. Truman later pushed for the integration of the military in the 1950s. During his presidency, fears of Soviet espionage led to a Red Scare; Truman denounced those who made unfounded accusations of Soviet sympathies, but also purged left-wing federal employees who refused to disavow Communism. When Communist North Korea invaded South Korea in 1950, Truman sent U.S. troops to prevent the fall of South Korea. After initial successes, however, the war settled into a stalemate that lasted throughout the final years of Truman's presidency. Truman left office as one of the most unpopular presidents of the twentieth century, mainly due to the Korean War and his then controversial decision to dismiss General Douglas MacArthur, resulting in a huge loss of support. In the 1952 election Eisenhower successfully campaigned against what he denounced as Truman's failures: "Korea, Communism and Corruption". Nonetheless, Truman retained a strong reputation among scholars, and his public reputation eventually recovered in the 1960s. In polls of historians and political scientists, Truman is generally ranked as one of the ten greatest presidents.
rdf:langString
Het kabinet–Truman was de uitvoerende macht van de Verenigde Staten van Amerika van 12 april 1945 tot 20 januari 1953. Vicepresident Harry S. Truman werd de 33e president van de Verenigde Staten na het overlijden van president Franklin Delano Roosevelt aan de gevolgen van een beroerte waarna hij de termijn van Roosevelt afmaakte. Truman werd gekozen voor eigen termijn het winnen van de presidentsverkiezingen van 1948 over de kandidaat van de Republikeinse Partij zittend gouverneur van New York Thomas Dewey. In 1952 maakte Truman bekend zich niet verkiesbaar te stellen voor een nieuwe termijn.
rdf:langString
La presidenza di Harry S. Truman è iniziata il 12 aprile 1945, quando Harry S. Truman divenne Presidente degli Stati Uniti d'America in seguito all'improvvisa morte di Franklin D. Roosevelt, ed è terminata il 20 gennaio 1953. Era stato Vice Presidente per soli 82 giorni quando è succeduto alla presidenza. Democratico, Truman ha corso ed ha vinto un mandato di quattro anni nelle elezioni del 1948. La sua vittoria in quelle elezioni, contro il repubblicano Thomas E. Dewey, è tuttora ricordata come uno dei più clamorosi errori di previsione dei sondaggisti nella storia elettorale presidenziale. Dopo l'elezione del 1952, Truman fu sostituito da repubblicano Dwight D. Eisenhower. Truman, il 33º presidente degli Stati Uniti, ha presieduto la sconfitta finale di Germania e Giappone nella seconda guerra mondiale, il lancio del Piano Marshall per ricostruire l'economia dell'Europa occidentale, l'impresa della guerra di Corea e l'inizio della Guerra Fredda contro l'Unione Sovietica. Negli affari interni, le sue proposte liberali erano la continuazione del New Deal di Franklin Roosevelt, ma la coalizione conservatrice del Congresso ne bloccò la maggior parte. Egli usò l'autorità presidenziale per imporre la parità di trattamento per i neri nelle forze armate e mettere i diritti civili nell'agenda politica nazionale. La presidenza di Truman fu una svolta negli affari esteri, poiché gli Stati Uniti si impegnarono in una politica estera internazionalista e rinunciò all'isolazionismo. A metà del 1945, Truman contribuì a stabilire le Nazioni Unite come Roosevelt aveva programmato. Quando i rapporti con l'Unione Sovietica diventarono ostili nel 1947, emanò la Dottrina Truman nel 1947 per contenere il comunismo; è spesso usato per segnare l'inizio della Guerra Fredda. Nel 1948 ottenne il piano Marshall da $ 13 miliardi emanato per ricostruire l'Europa occidentale. I timori di spionaggio sovietico hanno portato a una paura rossa e all'aumento del maccartismo. Truman ha supervisionato il ponte aereo di Berlino del 1948 e la creazione della NATO nel 1949. Quando la Corea del Nord comunista ha invaso la Corea del Sud nel 1950, ha inviato truppe statunitensi e ottenuto l'approvazione dell'ONU per aver conquistato la Corea del Nord nella guerra di Corea . Dopo i primi successi, tuttavia, le forze americane / ONU furono respinte dall'intervento cinese verso la fine del 1950. La sanguinosa guerra fu impantanata durante gli ultimi anni della presidenza di Truman.
rdf:langString
Президентство Гаррі С. Трумена розпочалося 12 квітня 1945 року, коли Гаррі Трумен став президентом Сполучених Штатів після смерті Франкліна Д. Рузвельта, і закінчилося 20 січня 1953 року він був віце-президентом Сполучених Штатів лише 82 дні, коли він перейшов на посаду президента. Демократ з Міссурі, він балотувався і переміг на виборах 1948 року. Незважаючи на звільнення від щойно ратифікованої Двадцять другої поправки, Трумен не балотувався на виборах 1952 року і його змінив на посаді республіканець Дуайт Д. Ейзенхауер. Президентство Трумена стало поворотним моментом у зовнішніх справах, оскільки США займалися міжнародною зовнішньою політикою та відмовились від ізоляціонізму. Під час свого першого року перебування на посаді Трумен схвалив ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі, а згодом прийняв капітуляцію Японії, що ознаменувало кінець Другої світової війни. У період після Другої світової війни, він допоміг створити Організацію Об'єднаних Націй та інші післявоєнні установи. Відносини з Радянським Союзом занепали після 1945 року, і до 1947 року дві країни вступили в період геополітичної напруги, відомої як «холодна війна». У 1947 р. Трумен оприлюднив доктрину Трумена, яка закликала США запобігти поширенню комунізму за допомогою іноземної допомоги та інших засобів. Наступного року він переконав Конгрес схвалити план Маршалла, масивний пакет допомоги, покликаний відновити Західну Європу. У 1949 р. Трумен головував у створенні НАТО, альянсу західних країн, що протистояли Радянському Союзу. Трумен проводив амбітний внутрішній порядок денний, відомий як «Справедливий курс», але більшість його головних ініціатив були заблоковані консервативною коаліцією республіканців та консервативними південними демократами. Республіканці взяли під контроль Конгрес на виборах 1946 року після хвилі страйків 1945–46 років, а Трумен зазнав ще однієї поразки від консервативної коаліції, коли 80-й Конгрес прийняв закон Тафта-Гартлі подолавши його вето. Незважаючи на ці невдачі, Трумен забезпечив продовження різноманітних програм «Нового Курсу» та прийняв кілька важливих політик, включаючи Закон про житло 1949 року. Він також зайняв рішучу позицію щодо громадянських прав, головуючи про інтеграцію військових. Під час його президентства побоювання радянського шпигунства призвели до Червоної загрози, Трумен засуджував тих, хто висунув необгрунтовані звинувачення в радянських симпатіях, але також звільнив лівих федеральних службовців, які відмовилися відкликати комунізм. Коли комуністична Північна Корея в 1950 р. вторглась до Південної Кореї, Трумен послав американські війська, щоб запобігти падінню Південної Кореї. Однак після початкових успіхів війна перетворилася на тупикову ситуацію, яка тривала протягом останніх років президентства Трумена. Трумен залишив свою посаду як один з непопулярних президентів XX століття, а на виборах 1952 року Ейзенхауер успішно проводив кампанію проти того, що він звинувачував як невдачі Трумена: «Корея, комунізм і корупція». Тим не менше, Трумен зберіг міцну репутацію серед науковців, і його суспільна репутація відновилася в 1960-х роках. У опитуваннях істориків та політологів ранг Трумена, як правило, відноситься до числа десяти найкращих президентів.
xsd:integer
1945
xsd:integer
1948
1953
xsd:integer
1945
1948
xsd:integer
1946
1948
1953
xsd:integer
1945
1946
1948
xsd:integer
1949
1950
1951
1953
xsd:integer
1947
1949
1950
1951
xsd:integer
1946
1949
1953
xsd:integer
1945
1946
1949
xsd:integer
1945
xsd:integer
1949
1952
1953
xsd:integer
1945
1949
1952
xsd:integer
1945
xsd:integer
1948
1953
xsd:integer
1945
1948
xsd:integer
1947
xsd:integer
1945
xsd:integer
1945
xsd:integer
1947
1953
xsd:integer
1945
1947
xsd:integer
1953
rdf:langString
President of the United States
xsd:integer
1945
rdf:langString
Seal of the President of the United States .png
rdf:langString
rdf:langString
Seal of the President
xsd:nonNegativeInteger
171948
