Positive law
http://dbpedia.org/resource/Positive_law an entity of type: Thing
Pozitiva juro estas agnoskata kaj aplikata de ŝtato iam ie. Oni kreis tiun esprimon por distingi homfaritan juron disde natura juro. Pozitiva juro estas la objekto de jurscienco.
rdf:langString
Le droit positif (du latin positum, posé en français, pour désigner le droit tel qu'il existe réellement) est constitué de l'ensemble des règles juridiques en vigueur dans un État ou dans un ensemble d'États de la Communauté internationale, à un moment donné, quelles que soient leurs sources. Du fait de sa nature contingente, il s'oppose au droit naturel. Il peut se définir comme l'ensemble des lois écrites et rassemblées dans des codes et qui s’appliquent dans une société donnée à un moment donné de son histoire.
rdf:langString
Il diritto positivo (ius in civitate positum) è il diritto vigente in un determinato ambito politico-territoriale e spazio di tempo, creato ed imposto da uno Stato sovrano mediante norme giuridiche e volto a regolamentare il comportamento dei propri cittadini.
rdf:langString
실정법(實定法, 영어: positive law, 라틴어: ius positum)은 일반적으로 새로운 권리를 만드는 법이다. 다시 말해 경험적이고 역사적인 사실을 통하여 현실적인 제도로 시행하는 법을 말한다. 이는 생득법, 즉 입법을 통해 만든 게 아닌 법을 말하는 자연법과는 대비된다.
rdf:langString
Prawo pozytywne (łac. ius positum) – prawo stanowione lub inaczej prawo tworzone przez człowieka (w odróżnieniu od prawa naturalnego), w tym także przez uprawnione do tego władze państwowe (tzw. prawo stanowione – ius civile). Prawo pozytywne to prawo pojmowane przede wszystkim jako – zależne od czasu i miejsca – dzieło danego społeczeństwa, tworzone w ramach nowoczesnej demokracji parlamentarnej, uwzględniającej prawotwórczą rolę organów państwa, partii politycznych, organizacji pozarządowych i grup nacisku.
rdf:langString
Позити́вное пра́во, положи́тельное пра́во (лат. ius positivum) — система общеобязательных норм, формализованных государством, выражающих волю суверена (в роли которого может выступать народ или монарх), либо не противоречащих данной воле, посредством которых регулируется жизнь субъектов права на некой территории, которые являются регуляторами общественных отношений и которые поддерживаются силой государственного принуждения. Может как соблюдать, так и нарушать моральные права человека с позиции моральной концепции, именуемой «Правами человека» (см. естественное право), в таких случаях правовые нормы, противоречащие моральным правам человека, называются противоправными/антиправовыми.
rdf:langString
实在法（拉丁語：ius positum；positive law）或稱實證法、實定法，指的是人为制定要求或阐述某个行为的法律，它也描述了个人或团体具体权利的建立，由享有立法权的君主、或代议制立法机构、或直接民主制民众大会制定。实在法的概念与自然法相对。
rdf:langString
القوانين الوضعية هي القوانين التي وضعها الإنسان من دون الاعتماد على التشريعات السماوية (الشريعة الإسلامية، الشريعة اليهودية، الشريعة المسيحية) وتسمى أيضًا قوانين مدنية وقد تحولت أغلب القوانين الأوروبية إلى هذا النوع من القوانين بعد أن كانت تشريعاتها سماوية في الأغلب في فترة الخروج عن الكنيسة. في فلسفة القانون يتم تمحيص ونقاش ماهية القانون. فالسؤال الذي ناقشه الفلاسفة بشكل مركز: ماهو القانون؟ ومن هنا نبعت عدة اجابات ومذاهب فكرية مُتعددة. أهم هذه المذاهب الفكرية هي كالتالي:
rdf:langString
El dret positiu és el conjunt de en un àmbit territorial en què de manera puntual genera polèmica de ser el més normatiu, i que abasta tota la creació jurídica del legislador, mai del passat i només la vigent, no només recollida en forma del que ve sent la llei. El concepte de dret positiu està basat en el positivisme, corrent de pensament jurídic que considera el dret com una creació de l'ésser humà. L'home crea el dret, les lleis (sent aquestes la voluntat del sobirà) creen dret. Al contrari del dret natural, segons el qual el dret era al món prèviament, i l'ésser humà es limitava merament a descobrir-lo i aplicar-lo en tot el sentit de la paraula.
rdf:langString
Pozitivním právem (označovaným též – ne zcela přesně – jako platné právo) se rozumí takové právo, které lze odvodit ze systému vesměs psaných právních norem, které jsou v dané době platné. Jeho protikladem[zdroj?!] je právo přirozené. Toto právo není však ani úplné, protože pozitivní právo nemůže zachytit všechny myslitelné situace, které v reálném životě vznikají, ani nutně spravedlivé, neboť obecně formulovaná právní norma může být v případě konkrétní aplikace právem pociťována jako neadekvátní (lat. dura lex, sed lex – „tvrdý zákon, ale zákon“).
rdf:langString
Positives Recht oder gesatztes Recht ist das „vom Menschen gesetzte Recht“. Der Gegenbegriff ist das überpositive Recht oder Naturrecht. Anschaulich erklärt ist positives Recht das Recht, das vom Menschen erschaffen wird, während Naturrecht vom Menschen bloß entdeckt wird. Der Ausdruck wird spezifisch in der Rechtswissenschaft und Rechtsphilosophie verwendet. Positives Recht sind nicht nur förmliche parlamentarische Gesetze, sondern unter anderem auch das Gewohnheitsrecht und das Richterrecht – soweit als Rechtsquelle anerkannt.
rdf:langString
El derecho positivo es el conjunto de normas jurídicas escritas por una soberanía (por el órgano estatal que ejerza la función legislativa). El derecho positivo puede ser de aplicación vigente o no vigente, dependiendo si la norma rige para una población determinada, o la norma ya ha sido derogada por la promulgación de una posterior. No solo se considera derecho positivo a la ley, sino además a toda norma jurídica que se encuentre escrita (decretos, acuerdos, reglamentos, etc.).
rdf:langString
Zuzenbide positiboa entitate burujabe batek (botere legegilea duen estatu-organoak emana) idatzitako arau juridikoen multzoa da. Zuzenbide positiboa indarrean egon daiteke edo ez, arauak biztanleria jakin batentzat agintzen duen edo geroagoko arau bat aldarrikatzeak dagoeneko indargabetu duen kontuan hartuta.
rdf:langString
Positive laws (Latin: ius positum) are human-made laws that oblige or specify an action. Positive law also describes the establishment of specific rights for an individual or group. Etymologically, the name derives from the verb to posit.
rdf:langString
Hukum Real (Bahasa Latin: ius positum) adalah hukum yang dibuat oleh manusia yang mewajibkan atau menetapkan suatu tindakan. Istilah ini juga mendeskripsikan penetapan hak-hak tertentu untuk suatu individu atau kelompok.
rdf:langString
実定法（じっていほう : ius positivum; positives Recht）とは、人為により定立された法又は特定の社会内で実効的に行われている法のことをいう。人定法とも呼ばれる。人間や事物の本性を基礎とする法とされる自然法、と対立する概念である。 もっとも、歴史的には、実定法に相当するラテン語の ius positivum は、広く権威的な意思により定められた法という意味で用いられていたことがあり、近世においては神の意思による法のことを ius positivum として扱う用法も見られる。ただし、近代以降においては、冒頭のような限定された意味で用いられている。 実定法は、人為により定立される現実的な法なので、あらゆる時代や場所に妥当する内容を持つものではなく、特定の時代や場所に限定されて妥当することになる。その意味において、あらゆる時代や場所に妥当するとされる自然法と対立することになる。 実定法のみを法であるとする立場を法実証主義という。
rdf:langString
Het positief recht - ook wel vigerend recht of objectief recht genoemd - is het recht dat op een bepaald tijdstip en op een bepaalde plaats geldt. Zo is het recht dat vandaag in België of Nederland van kracht is, het Belgische of Nederlandse positief recht. De Latijnse term (die vooral in Duitse literatuur wordt gebruikt) is , in zinsverband: recht de lege lata. Het positief recht staat ook in tegenstelling tot het recht dat nog niet van toepassing is, maar dat iemand wenselijk acht, wat uiteraard subjectief is. De Latijnse term is hier lex ferenda, in zinsverband: recht de lege ferenda.
rdf:langString
O conceito de direito positivo, também referido como direito positivado, designa o conjunto de princípios e normas jurídicas aplicáveis a um determinado povo em determinada época. O Direito Positivista se opõe ao Direito Natural, tendo em vista que o direito natural, ou jusnaturalismo, é o direito supostamente inerente a todo ser humano, desde o nascimento. Ele não depende do Estado e de nenhuma lei, sendo de carácter universal, imutável e atemporal. Este direito se baseia nos princípios humanos e na moral. No Brasil tem como base a Constituição da República Federativa do Brasil de 1988.
rdf:langString
Позитивне право (від лат. posit - покласти) — термін теорії права, який означає право, визначене законодавством у рамках конкретної правової системи, тобто право, чинне в даному суспільстві. Позитивне право протиставляється теоретичній концепції природного права, як права, визначеного самою природою. Позитивне право є штучним правом, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. Існує і інший підхід до визначення поняття позитивного права, позитивне право - це право, виражене в законах та інших джерелах.
rdf:langString
rdf:langString
قانون وضعي
rdf:langString
Dret positiu
rdf:langString
Pozitivní právo
rdf:langString
Positives Recht
rdf:langString
Pozitiva juro
rdf:langString
Zuzenbide positibo
rdf:langString
Derecho positivo
rdf:langString
Hukum positif
rdf:langString
Droit positif
rdf:langString
Diritto positivo
rdf:langString
실정법
rdf:langString
実定法
rdf:langString
Positive law
rdf:langString
Prawo pozytywne
rdf:langString
Positief recht
rdf:langString
Direito positivo
rdf:langString
Позитивное право
rdf:langString
Позитивне право
rdf:langString
实在法
xsd:integer
1690294
xsd:integer
1116556715
rdf:langString
القوانين الوضعية هي القوانين التي وضعها الإنسان من دون الاعتماد على التشريعات السماوية (الشريعة الإسلامية، الشريعة اليهودية، الشريعة المسيحية) وتسمى أيضًا قوانين مدنية وقد تحولت أغلب القوانين الأوروبية إلى هذا النوع من القوانين بعد أن كانت تشريعاتها سماوية في الأغلب في فترة الخروج عن الكنيسة. في فلسفة القانون يتم تمحيص ونقاش ماهية القانون. فالسؤال الذي ناقشه الفلاسفة بشكل مركز: ماهو القانون؟ ومن هنا نبعت عدة اجابات ومذاهب فكرية مُتعددة. أهم هذه المذاهب الفكرية هي كالتالي: القانون الطبيعي: تُشير نظرية القانون الطبيعي إلى ان هنالك قوانين تفرضها الطبيعة وعليه فإن القانون النافذ يجب أن يحاكي الطبيعة بأكبر قدر ممكن. ويقول مُناصرو هذه النظرية إنّ القانون غير العادل ليس صحيحًا، لأن اللاعدل (أو الظلم) مناهض للقانون الطبيعي. التشريع الوضعي: هو وجهة نظر تقول بأن القانون يتم تعريفه بحسب الممارسات والتقاليد الاجتماعية التي تُنظم بعض العادات وتجعلها قوانين. من أوائل المفكرين الوضعيين هو جيريمي بنتام، وقام طالبه جون اوستين بنشر افكاره. ويتفق الاثنان بإن القانون هو حكم ذوي السيادة بالاستناد إلى التهديد بالعقوبات. ولكن تطورت مفاهيم التشريع الوضعي للتجاوز تلك النظرة. في القرن العشرين ظهر مُفكرين وضعيين كانت لهم بصمتهم في فلسفة القانون ككل. مثل المُفكر هانز كلسن الذي طرح فكرة «العرف الأساسي» الذي تقول أن من المفترض أن يكون هناك أساس للعرف القانوني، أي انه لا بد من إيجاد الأصل الذي ينبثق منه القانون. وماتزال افكار المُفكر هانز كلسن ذات إهمية إلى حد ما. كما يجدُر بنا ذكر الكاتب والمُفكر هربيرت ليونل أدولفوس هارت، والذي جادل بأن القانون يجب أن يدرس كمنظومة العادات والأحكام الاجتماعية. أما القانون الوضعي: هو مجموعة من اللوائح والقوانين التي وضعها الإنسان التي تُنظم حياة البشر وتُيسر المعاملة بين البشر...حيث يهتم بدراسة القانون في حاضره بمعنى القانون المُطبق فعلًا في الدولة سواء كان هذا القانون قانونًا خاصًا أو قانونًا عامًا.
rdf:langString
El dret positiu és el conjunt de en un àmbit territorial en què de manera puntual genera polèmica de ser el més normatiu, i que abasta tota la creació jurídica del legislador, mai del passat i només la vigent, no només recollida en forma del que ve sent la llei. El concepte de dret positiu està basat en el positivisme, corrent de pensament jurídic que considera el dret com una creació de l'ésser humà. L'home crea el dret, les lleis (sent aquestes la voluntat del sobirà) creen dret. Al contrari del dret natural, segons el qual el dret era al món prèviament, i l'ésser humà es limitava merament a descobrir-lo i aplicar-lo en tot el sentit de la paraula. En aquest sentit, el dret positiu descansa en la teoria del normativisme (elaboració del teòric del dret Hans Kelsen segle XX), i que estructura al dret segons una . Des del punt de vista d'altres escoles de pensament jurídic, que no exclouen l'existència del dret natural o , el dret positiu seria aquell que emana de les persones, de la societat, i que ha d'obeir als anteriors per ser just i legítim. Així, s'entén el dret positiu com un dret lloc o donat des de l'Estat. El es divideix en i . El primer estudia les formes jurídiques i sorgeix al segle xix amb dues escoles com precursores d'aquest corrent: a França l', i a Alemanya l' alemanya. Pel que fa al positivisme jurídic de caràcter sociològic, estudia l'impacte del dret positiu en la societat. Les seves escoles precursores són a França l' francesa, ia Alemanya el alemany, ambdues del segle XIX-XX. La concepció del positivisme jurídic abasta un sol dret, el que també es coneix com a : el dret positiu. En canvi, per al iusnaturalisme o dret natural, hi ha dos drets: el dret positiu i el dret natural. Aquest últim es defineix com el conjunt de principi sobre valors superiors als quals podem accedir a través de la capacitat humana i que prevalen sobre el dret positiu i són sempre vàlids. L'origen d'aquesta doctrina és tan antic com el Dret, i pot rastrejar intelectualment des del pas del mite al logos al Grècia Antiga. Els drets positius, en plural, són per tant conceptualment diferents dels drets naturals.
rdf:langString
Pozitivním právem (označovaným též – ne zcela přesně – jako platné právo) se rozumí takové právo, které lze odvodit ze systému vesměs psaných právních norem, které jsou v dané době platné. Jeho protikladem[zdroj?!] je právo přirozené. Toto právo není však ani úplné, protože pozitivní právo nemůže zachytit všechny myslitelné situace, které v reálném životě vznikají, ani nutně spravedlivé, neboť obecně formulovaná právní norma může být v případě konkrétní aplikace právem pociťována jako neadekvátní (lat. dura lex, sed lex – „tvrdý zákon, ale zákon“). Z toho důvodu moderní právní řády připouštějí, aby se státní orgán aplikující platné právo od dikce právní normy odchýlil, pokud je to v souladu s účelem nebo duchem zákona a pokud to lépe vyhovuje obecně chápanému pojmu přirozeného práva nebo spravedlnosti, a aby v případě, že pozitivní úprava pro určitý právní případ chybí, rozhodl podle analogie nebo na základě obecných principů daného právního řádu (např. zásady dobrých mravů nebo poctivého obchodního styku). Doktrína, která zdůrazňuje význam pozitivního práva na úkor práva přirozeného, se někdy nazývá juspozitivismem, opačný směr se jmenuje jusnaturalismus. Pojem pozitivního a přirozeného práva se omezuje na kontinentální právní kulturu, v systému anglo-americkém obdobnou roli hraje dichotomie Common law v. Equity.
rdf:langString
Positives Recht oder gesatztes Recht ist das „vom Menschen gesetzte Recht“. Der Gegenbegriff ist das überpositive Recht oder Naturrecht. Anschaulich erklärt ist positives Recht das Recht, das vom Menschen erschaffen wird, während Naturrecht vom Menschen bloß entdeckt wird. Der Ausdruck wird spezifisch in der Rechtswissenschaft und Rechtsphilosophie verwendet. Der deutsche Ausdruck ist eine Lehnübersetzung des lateinischen ius positivum. „Positiv“ (von lateinisch ponere „setzen“, Partizip positum „gesetzt“) bedeutet dabei insbesondere „durch Rechtsetzung entstanden“ oder „durch Rechtsprechung entstanden“. Positives Recht sind nicht nur förmliche parlamentarische Gesetze, sondern unter anderem auch das Gewohnheitsrecht und das Richterrecht – soweit als Rechtsquelle anerkannt.
rdf:langString
Pozitiva juro estas agnoskata kaj aplikata de ŝtato iam ie. Oni kreis tiun esprimon por distingi homfaritan juron disde natura juro. Pozitiva juro estas la objekto de jurscienco.
rdf:langString
Zuzenbide positiboa entitate burujabe batek (botere legegilea duen estatu-organoak emana) idatzitako arau juridikoen multzoa da. Zuzenbide positiboa indarrean egon daiteke edo ez, arauak biztanleria jakin batentzat agintzen duen edo geroagoko arau bat aldarrikatzeak dagoeneko indargabetu duen kontuan hartuta. Legea ez ezik, idatzita dagoen arau juridiko oro (dekretuak, akordioak, erregelamenduak, etab.) zuzenbide positibokotzat ere hartzen da. Beste era batera esanda, zuzenbide positiboa idatzita dagoen zuzenbidea da. Zuzenbide naturala (gizakiari datxekiona) eta ohiturazkoa (ohiturak emana) ez bezala, zuzenbide positiboa kolektiboki ezartzen da pertsonen bizikidetza arautzeari dagokionez, eta Estatuko erakundeek kode komun batean — lege idatzien multzo batean — ezarritakoaren arabera zigortzen dute, zeinak, aldi berean, adostasunez alda baitaitezke. Itun juridiko eta sozial batean oinarritutako legeak dira.
rdf:langString
El derecho positivo es el conjunto de normas jurídicas escritas por una soberanía (por el órgano estatal que ejerza la función legislativa). El derecho positivo puede ser de aplicación vigente o no vigente, dependiendo si la norma rige para una población determinada, o la norma ya ha sido derogada por la promulgación de una posterior. No solo se considera derecho positivo a la ley, sino además a toda norma jurídica que se encuentre escrita (decretos, acuerdos, reglamentos, etc.). En otras palabras, el derecho positivo es el derecho que está escrito. A diferencia del derecho natural (inherente al ser humano) y del consuetudinario (dictado por la costumbre), el derecho positivo es impuesto colectivamente a favor de normar la convivencia de las personas, sancionado por las instituciones del Estado conforme a lo establecido en un código común —un cuerpo de leyes escritas— que, a su vez, pueden ser cambiadas por consenso. Se trata de leyes fundamentadas en un pacto jurídico y social.
rdf:langString
Positive laws (Latin: ius positum) are human-made laws that oblige or specify an action. Positive law also describes the establishment of specific rights for an individual or group. Etymologically, the name derives from the verb to posit. The concept of positive law is distinct from "natural law", which comprises inherent rights, conferred not by act of legislation but by "God, nature, or reason." Positive law is also described as the law that applies at a certain time (present or past) and at a certain place, consisting of statutory law, and case law as far as it is binding. More specifically, positive law may be characterized as "law actually and specifically enacted or adopted by proper authority for the government of an organized jural society."
rdf:langString
Hukum Real (Bahasa Latin: ius positum) adalah hukum yang dibuat oleh manusia yang mewajibkan atau menetapkan suatu tindakan. Istilah ini juga mendeskripsikan penetapan hak-hak tertentu untuk suatu individu atau kelompok. Konsep hukum real merupakan konsep yang berlawanan dengan konsep hukum alam. Dalam konsep ini, hak-hak diberikan bukan lewat undang-undang, tetapi oleh "Tuhan, alam atau nalar". Hukum positif juga dideskripsikan sebagai hukum yang berlaku pada waktu tertentu (masa lalu atau sekarang) dan di tempat tertentu. Hukum ini terdiri dari hukum tertulis atau keputusan hakim asalkan hukum tersebut mengikat.
rdf:langString
Le droit positif (du latin positum, posé en français, pour désigner le droit tel qu'il existe réellement) est constitué de l'ensemble des règles juridiques en vigueur dans un État ou dans un ensemble d'États de la Communauté internationale, à un moment donné, quelles que soient leurs sources. Du fait de sa nature contingente, il s'oppose au droit naturel. Il peut se définir comme l'ensemble des lois écrites et rassemblées dans des codes et qui s’appliquent dans une société donnée à un moment donné de son histoire.
rdf:langString
実定法（じっていほう : ius positivum; positives Recht）とは、人為により定立された法又は特定の社会内で実効的に行われている法のことをいう。人定法とも呼ばれる。人間や事物の本性を基礎とする法とされる自然法、と対立する概念である。 もっとも、歴史的には、実定法に相当するラテン語の ius positivum は、広く権威的な意思により定められた法という意味で用いられていたことがあり、近世においては神の意思による法のことを ius positivum として扱う用法も見られる。ただし、近代以降においては、冒頭のような限定された意味で用いられている。 実定法は、人為により定立される現実的な法なので、あらゆる時代や場所に妥当する内容を持つものではなく、特定の時代や場所に限定されて妥当することになる。その意味において、あらゆる時代や場所に妥当するとされる自然法と対立することになる。 実定法のみを法であるとする立場を法実証主義という。 なお、「実定法」という語は、条文の形を採っている法（制定法）の意味と誤解されることがある。法の法典化が進んだ結果、制定法が法源の中心を占めるようになったことや、文献で「実定法」という言葉が使われている場合に、それを「制定法」や「法令」と読み替えても支障がないことがほとんどであることもあり、ある意味やむを得ない部分もあるが、実際には慣習法や判例法も含む概念であることに注意を要する。
rdf:langString
Il diritto positivo (ius in civitate positum) è il diritto vigente in un determinato ambito politico-territoriale e spazio di tempo, creato ed imposto da uno Stato sovrano mediante norme giuridiche e volto a regolamentare il comportamento dei propri cittadini.
rdf:langString
실정법(實定法, 영어: positive law, 라틴어: ius positum)은 일반적으로 새로운 권리를 만드는 법이다. 다시 말해 경험적이고 역사적인 사실을 통하여 현실적인 제도로 시행하는 법을 말한다. 이는 생득법, 즉 입법을 통해 만든 게 아닌 법을 말하는 자연법과는 대비된다.
rdf:langString
Het positief recht - ook wel vigerend recht of objectief recht genoemd - is het recht dat op een bepaald tijdstip en op een bepaalde plaats geldt. Zo is het recht dat vandaag in België of Nederland van kracht is, het Belgische of Nederlandse positief recht. De Latijnse term (die vooral in Duitse literatuur wordt gebruikt) is , in zinsverband: recht de lege lata. Positief recht wordt door mensen geschapen. Het omvat het ongeschreven gewoonterecht en het door overheden geschapen .Daardoor onderscheidt het zich van het natuurrecht dat geacht wordt buiten de mensheid om te bestaan. Het een sluit het ander overigens niet uit: een gemeenschap kan een natuurrechtelijk geïnspireerde regel tot positief recht verklaren. Het positief recht staat ook in tegenstelling tot het recht dat nog niet van toepassing is, maar dat iemand wenselijk acht, wat uiteraard subjectief is. De Latijnse term is hier lex ferenda, in zinsverband: recht de lege ferenda. Positief recht heeft in beginsel niets met rechtvaardigheid te maken. De regels die bijvoorbeeld een dictatuur uitvaardigt en handhaaft zijn volgens het rechtspositivisme per definitie "positief recht", hoe onrechtvaardig ze in onze ogen misschien ook zijn. De gruwelen tijdens de naziperiode brachten de rechtspositivist Gustav Radbruch echter tot de Radbruchformule waarmee hij alsnog rechtvaardigheid introduceerde als de kloof tussen gerechtigheid en rechtszekerheid onverdraaglijk groot wordt.
rdf:langString
Prawo pozytywne (łac. ius positum) – prawo stanowione lub inaczej prawo tworzone przez człowieka (w odróżnieniu od prawa naturalnego), w tym także przez uprawnione do tego władze państwowe (tzw. prawo stanowione – ius civile). Prawo pozytywne to prawo pojmowane przede wszystkim jako – zależne od czasu i miejsca – dzieło danego społeczeństwa, tworzone w ramach nowoczesnej demokracji parlamentarnej, uwzględniającej prawotwórczą rolę organów państwa, partii politycznych, organizacji pozarządowych i grup nacisku.
rdf:langString
Позити́вное пра́во, положи́тельное пра́во (лат. ius positivum) — система общеобязательных норм, формализованных государством, выражающих волю суверена (в роли которого может выступать народ или монарх), либо не противоречащих данной воле, посредством которых регулируется жизнь субъектов права на некой территории, которые являются регуляторами общественных отношений и которые поддерживаются силой государственного принуждения. Может как соблюдать, так и нарушать моральные права человека с позиции моральной концепции, именуемой «Правами человека» (см. естественное право), в таких случаях правовые нормы, противоречащие моральным правам человека, называются противоправными/антиправовыми.
rdf:langString
O conceito de direito positivo, também referido como direito positivado, designa o conjunto de princípios e normas jurídicas aplicáveis a um determinado povo em determinada época. O Direito Positivista se opõe ao Direito Natural, tendo em vista que o direito natural, ou jusnaturalismo, é o direito supostamente inerente a todo ser humano, desde o nascimento. Ele não depende do Estado e de nenhuma lei, sendo de carácter universal, imutável e atemporal. Este direito se baseia nos princípios humanos e na moral. Já o direito positivo, ou juspositivismo, é um conjunto concreto de normas jurídicas, construído de forma cultural, tem validade por determinado tempo e base territorial. Diretamente ligado ao conceito de vigência, o conceito de direito positivo compreende as leis, regulamentos e demais espécies normativas que no momento presente integram o direito de um território. Por definir-se em função de um lugar e de um tempo, seu conteúdo é variável. Ele é defendido e aplicado pelo Estado. O conceito de direito positivo se inter-relaciona — e, portanto, não se confunde — com o conceito de direito, que designa o fenômeno jurídico em si; e de ordenamento ou sistema jurídico, que expressa a dimensão hierárquica do direito positivo, que se caracteriza por sua unidade, coerência e completude. Determina o direito como um fator, e não somente como um valor. E a infração é considerada crime. As duas principais teorias acerca das relações entre o direito e o Estado divergem quanto à natureza do direito positivo. Para a teoria dualística do direito, Estado e direito positivo seriam duas realidades distintas. Já a teoria monística entende que só existe um direito, o positivo, com o qual o Estado se confunde. Esta última corrente, portanto, iguala o direito positivo ao Estado que o produz. Há também uma teoria pluralista, minoritária, que afirma ser o direito positivo apenas uma dentre outras manifestações jurídicas, ao lado do direito canônico e outros. No Brasil tem como base a Constituição da República Federativa do Brasil de 1988.
rdf:langString
Позитивне право (від лат. posit - покласти) — термін теорії права, який означає право, визначене законодавством у рамках конкретної правової системи, тобто право, чинне в даному суспільстві. Позитивне право протиставляється теоретичній концепції природного права, як права, визначеного самою природою. Позитивне право є штучним правом, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. Існує і інший підхід до визначення поняття позитивного права, позитивне право - це право, виражене в законах та інших джерелах. Для позитивного права характерні наступні риси: 1) значною мірою створюється людьми, суспільними утвореннями - законодавцями, судами, самими суб'єктами права і т.д., є результатом їхньої творчості, цілеспрямованої вольової діяльності; 2) існує у вигляді законів, інших джерел, тобто особливою, зовні вираженою реальності (а не просто у вигляді думки, ідеї, як це властиво природному праву). Природні права для свого існування не вимагають їх закріплення і формулювання в будь-яких особливих нормах. Вони знаходяться як би за нормами, поза ними. Однак такого закріплення вимагає їх реалізація. Існуючи як об'єктивні вимоги, що випливають із самого життя, у вигляді ідей, уявлень, природні права потім закріплюються в конкретних нормах і реалізуються в них: у звичаях, у моральних нормах і - що особливо значимо - в юридичних нормах. Також існує співвідношення понять природного та позитивного права. Позитивне і природне право розглядаються разом, як нерозривні, немислимі одне без одного, оскільки природне право справедливе, але не реалізується саме собою (його реалізація залежить від держави), тоді як позитивне право реалізується, але не обов'язково є справедливим (його справедливість визначається відповідністю природному праву). У філософії права існує напрям правового позитивізму, який визнає тільке конкретне позитивне право відповідної епохи та держави, без огляду на його справедливість. Більш загальну характеристику позитивного права дає : "Позитивне право - це реальний, існуючий в законах, інших документах фактично відчутний (й тому« позитивний ») нормативний регулятор, на основі якого визначається юридично дозволене і юридично недозволене поведінку і виносяться судами, іншими державними установами юридично обов'язкові імперативно-владні рішення »2. В обох випадках позитивне право розглядається як штучне створення цивілізації, як прояв владної волі конкретних соціальних суб'єктів і, в першу чергу, держави. Головне достоїнство позитивного права полягає в тому, що вона, як важливий елемент суспільства в умовах цивілізації, є нормативно-ціннісним регулятором. Право у такому найбільш загальному вигляді покликане регулювати поведінку людей, що складаються в суспільстві відносини. Причому цей регулятор, з одного боку, має нормативний характер, що виражається в тому, що право, яке складається з нормативних засобів і механізмів регулювання суспільних відносин, призначене для того, аби запровадити в життя людей початку єдиної впорядкованості, загальновизнана, а з іншого боку - ціннісний характер, тому що право, запроваджуючи в життя нормативні початки, тим самим дає оцінку життєвих явищ і процесів, і тому є основою для того, щоб діяти «по праву» і визнавати ті чи інші вчинки людей як таких, які здійснені «не по праву». Первинне значення належить і таким властивості позитивного права, як державна забезпеченість, тобто висока гарантованість дій права, можливість зробити реальним (головним чином за допомогою державної влади, його примусової сили) вводиться порядок прав та обов'язків. Зазначені властивості позитивного права дають можливість в тому або іншому ступені виключити з суспільного життя сваволю, в якійсь мірі гарантувати стабільність, виключити хаос в поведінці людей, свавілля у відношенні особистості.
rdf:langString
实在法（拉丁語：ius positum；positive law）或稱實證法、實定法，指的是人为制定要求或阐述某个行为的法律，它也描述了个人或团体具体权利的建立，由享有立法权的君主、或代议制立法机构、或直接民主制民众大会制定。实在法的概念与自然法相对。
xsd:nonNegativeInteger
9008