Pombaline style
http://dbpedia.org/resource/Pombaline_style an entity of type: WikicatArchitecturalStyles
ポンバル様式（英語: Pombaline style）とは、1755年のリスボン大地震後に再建された、ポルトガルのリスボン市街（バイシャ・ポンバリーナ）の建築様式である。ポンバル侯爵セバスティアン・デ・カルヴァーリョが、リスボン大地震からの再建の任に当たったことから、この名で呼ばれる。
rdf:langString
Помба́льський сти́ль (порт. Estilo pombalino) — стиль та період у розвитку португальської архітектури другої половини XVIII століття. Названий по імені видатного державного діяча помбальського маркіза Себаштіана де Карвалю, який був фактичним правителем Португалії при королі Жузе I (1750-1777) і керував відновленням країни після руйнівного Лісабонського землетрусу 1755. Для стилю характерна увага до палацової та садово-паркової архітектури.
rdf:langString
The Pombaline style was a Portuguese architectural style of the 18th century, named after Sebastião José de Carvalho e Melo, the first Marquês de Pombal, who was instrumental in reconstructing Lisbon after the earthquake of 1755. Pombal supervised the plans drawn up by the military engineers Manuel da Maia, Eugénio dos Santos and (later succeeded by Carlos Mardel). The new city (mostly the Baixa area now called Baixa Pombalina) was laid out on a grid plan with roads and pavements fixed at 40 ft wide (12 m). The previously standing Royal Palace was replaced with the Praça do Comércio which, along with square Rossio, defines the limits of the new city.
rdf:langString
Le style pombalin fut un style architectural portugais du XVIIIe siècle, nommé ainsi en référence à Sebastião José de Carvalho e Melo, premier marquis de Pombal, qui joua un rôle dans la reconstruction de Lisbonne après le tremblement de terre de 1755. Pombal supervisa les plans établis par les ingénieurs militaires Manuel da Maia, Eugénio dos Santos et (remplacé ensuite par (pt)). La nouvelle ville (mais surtout le quartier de Baixa, appelé aussi Baixa pombalina) reçut un plan d'urbanisme en grille où la chaussée et les trottoirs des rues sont fixés à douze mètres de large. À l'emplacement du palais royal initialement prévu fut finalement aménagé la Praça do Comércio qui, avec la place de Rossio, définit les limites de la nouvelle ville. Maia et Santos ont aussi défini les formes des fa
rdf:langString
Lo stile pombalino era uno stile architettonico portoghese del XVIII secolo, che prese il nome da Sebastião José de Carvalho e Melo, primo marchese di Pombal, che fu determinante nella ricostruzione di Lisbona dopo il terremoto del 1755. Pombal supervisionò i progetti elaborati dagli ingegneri militari Manuel da Maia, Eugénio dos Santos e Elias Sebastian Pope (ai quali si aggiunse in seguito Carlos Mardel). Il tessuto urbano medievale di Lisbona, gravemente danneggiato dal terremoto, fu sostituito, in particolare nella parte bassa della città, da una pianta a scacchiera, con ampi viali e ampi marciapiedi, avente quale suo asso principale la Rua Augusta.L'area occupata dal Palazzo della Ribeira, già principale residenza reale, fu occupata dalla Praça do Comércio che insieme alla piazza Ross
rdf:langString
O estilo pombalino é um estilo arquitetônico português do século XVIII, batizado em homenagem a Sebastião José de Carvalho e Melo, o primeiro marquês de Pombal, que foi fundamental na reconstrução de Lisboa após o sismo de 1755. Pombal supervisionou os planos elaborados pelos engenheiros militares Manuel da Maia, Eugénio dos Santos e Elias Sebastião Pope (posteriormente sucedido por Carlos Mardel). A malha urbana medieval e orgânica da cidade (principalmente a área da Baixa, agora denominada Baixa Pombalina) foi substituída por um plano de grade com estradas e pavimentos largos, que tinha como eixo principal a Rua Augusta.
rdf:langString
Помбали́но, помбалевский стиль — стиль и период в развитии португальской архитектуры второй половины XVIII века. Назван по имени выдающегося государственного деятеля маркиза Себастьяна Жозе Помбала, который был фактическим правителем Португалии при короле Жозе I (с 1750 по 1777 гг.) и руководил восстановлением страны после разрушительного Лиссабонского землетрясения 1755 года. Для стиля характерно внимание к дворцовой и садово-парковой архитектуре.
rdf:langString
rdf:langString
Style pombalin
rdf:langString
Stile pombalino
rdf:langString
ポンバル様式
rdf:langString
Pombaline style
rdf:langString
Estilo pombalino
rdf:langString
Помбалино
rdf:langString
Помбальський стиль
xsd:integer
9002184
xsd:integer
1108186698
rdf:langString
The Pombaline style was a Portuguese architectural style of the 18th century, named after Sebastião José de Carvalho e Melo, the first Marquês de Pombal, who was instrumental in reconstructing Lisbon after the earthquake of 1755. Pombal supervised the plans drawn up by the military engineers Manuel da Maia, Eugénio dos Santos and (later succeeded by Carlos Mardel). The new city (mostly the Baixa area now called Baixa Pombalina) was laid out on a grid plan with roads and pavements fixed at 40 ft wide (12 m). The previously standing Royal Palace was replaced with the Praça do Comércio which, along with square Rossio, defines the limits of the new city. Maia and Santos also outlined the form of the facades that were to line the streets, conceived on a hierarchical scheme whereby detail and size were delineated by the importance of the street. These were in a notably restrained Neoclassical style partly the result of limited funds and the urgency of building but also thanks to the enlightenment concept of architectural rationality adhered to by Pombal. A standardized system of decoration was applied both inside and out with a distinctively reduced application of azulejo tiling.
rdf:langString
Lo stile pombalino era uno stile architettonico portoghese del XVIII secolo, che prese il nome da Sebastião José de Carvalho e Melo, primo marchese di Pombal, che fu determinante nella ricostruzione di Lisbona dopo il terremoto del 1755. Pombal supervisionò i progetti elaborati dagli ingegneri militari Manuel da Maia, Eugénio dos Santos e Elias Sebastian Pope (ai quali si aggiunse in seguito Carlos Mardel). Il tessuto urbano medievale di Lisbona, gravemente danneggiato dal terremoto, fu sostituito, in particolare nella parte bassa della città, da una pianta a scacchiera, con ampi viali e ampi marciapiedi, avente quale suo asso principale la Rua Augusta.L'area occupata dal Palazzo della Ribeira, già principale residenza reale, fu occupata dalla Praça do Comércio che insieme alla piazza Rossio definisce i limiti della nuova città. Maia e Santos inoltre definirono razionalmente le caratteristiche degli edifici, secondo uno schema gerarchico in cui i dettagli e le dimensioni erano determinati dall'importanza della strada in cui si le strutture si affacciavano. Gli edifici erano in uno stile neoclassico notevolmente contenuto, dovuto sia alla limitatezza dei fondi a disposizione e all'urgenza della ricostruzione, sia ai principi di razionalità architettonica voluti da Pombal. Venne adottato un sistema standardizzato di decorazione sia degli interni che degli esterni, con un utilizzo più limitato rispetto al passato dell'azulejo.
rdf:langString
Le style pombalin fut un style architectural portugais du XVIIIe siècle, nommé ainsi en référence à Sebastião José de Carvalho e Melo, premier marquis de Pombal, qui joua un rôle dans la reconstruction de Lisbonne après le tremblement de terre de 1755. Pombal supervisa les plans établis par les ingénieurs militaires Manuel da Maia, Eugénio dos Santos et (remplacé ensuite par (pt)). La nouvelle ville (mais surtout le quartier de Baixa, appelé aussi Baixa pombalina) reçut un plan d'urbanisme en grille où la chaussée et les trottoirs des rues sont fixés à douze mètres de large. À l'emplacement du palais royal initialement prévu fut finalement aménagé la Praça do Comércio qui, avec la place de Rossio, définit les limites de la nouvelle ville. Maia et Santos ont aussi défini les formes des façades qui bordaient les rues, conçues sur un système de hiérarchies dans lequel la taille et les détails des bâtiments sont prédéterminés par l'importance de la rue dans laquelle ils sont situés. Le style néoclassique assez sobre auquel le style pombalin se rattache est dû en grande partie au manque de moyens financiers et à l'urgence dans laquelle les événements avaient plongé la ville. Mais il est aussi le fruit des idées des Lumières, prônant la rationalité en tout et aussi en architecture, et pour lesquelles le marquis avait une grande inclination. Un procédé standardisé de décoration fut appliqué à l'intérieur comme à l'extérieur, réduisant considérablement le recours aux azulejos. Le style pombalin se retrouve aussi à Porto et à Reinaldo Manuel dos Santos Vila Real de Santo António (1773–1774) dans l'Algarve. Il fut repris aussi plus tardivement, au milieu du XIXe siècle.
rdf:langString
ポンバル様式（英語: Pombaline style）とは、1755年のリスボン大地震後に再建された、ポルトガルのリスボン市街（バイシャ・ポンバリーナ）の建築様式である。ポンバル侯爵セバスティアン・デ・カルヴァーリョが、リスボン大地震からの再建の任に当たったことから、この名で呼ばれる。
rdf:langString
O estilo pombalino é um estilo arquitetônico português do século XVIII, batizado em homenagem a Sebastião José de Carvalho e Melo, o primeiro marquês de Pombal, que foi fundamental na reconstrução de Lisboa após o sismo de 1755. Pombal supervisionou os planos elaborados pelos engenheiros militares Manuel da Maia, Eugénio dos Santos e Elias Sebastião Pope (posteriormente sucedido por Carlos Mardel). A malha urbana medieval e orgânica da cidade (principalmente a área da Baixa, agora denominada Baixa Pombalina) foi substituída por um plano de grade com estradas e pavimentos largos, que tinha como eixo principal a Rua Augusta. O Paço da Ribeira, antigo palácio real, foi substituído pela Praça do Comércio, que junto com a praça D. Pedro IV definem os limites da nova cidade. Maia e Santos também delinearam a forma das fachadas que estavam alinhadas nas ruas, concebidas em um esquema hierárquico que determinava seus detalhes e tamanho de acordo com importância da rua na qual estavam localizadas. Estes estavam em um estilo neoclássico notavelmente contido, em parte o resultado de recursos limitados e da urgência de construir, mas também graças ao conceito de iluminação da racionalidade arquitetônica adotado por Pombal. Um sistema padronizado de decoração foi aplicado tanto dentro como fora com uma aplicação distintamente reduzida de azulejos. Como princípio, foram proibidos quaisquer elementos que saissem das paredes: degraus, consoles, prateleiras para vasos de flores, anéis para prender cavalos ... Também não há refinamento, porque tudo é baseado em princípios de economia dos mais rígidos. Também com a possibilidade de adaptação, foi utilizado o trabalho do azulejo, que iria inspirar-se no estilo do Séc. XVII. Todos os azulejos teriam a mesma dimensão, podendo variar na sua cor e tema, o que permitia, com a junção de elementos individuais, criar painéis de qualquer dimensão, adaptáveis a todo o tipo de espaços, como corredores, escadarias, entre outros. A união destes azulejos formava uma rede que, embora de forma simplificada e empobrecida, fruto das necessidades daquela época, não deixaria de ter uma relação próxima com o estilo rococó.
rdf:langString
Помбали́но, помбалевский стиль — стиль и период в развитии португальской архитектуры второй половины XVIII века. Назван по имени выдающегося государственного деятеля маркиза Себастьяна Жозе Помбала, который был фактическим правителем Португалии при короле Жозе I (с 1750 по 1777 гг.) и руководил восстановлением страны после разрушительного Лиссабонского землетрясения 1755 года. Для стиля характерно внимание к дворцовой и садово-парковой архитектуре. В 1755 году произошло одно из страшнейших землетрясений за всю историю Европы. Его эпицентр находился в океане, в прибрежной зоне Лиссабона, поэтому от этой катастрофы больше всего пострадала португальская столица. Подземные толчки, а позже — пожары, разрушили весь район Байша. Однако не только Лиссабон, но и другие прибрежные города пострадали от землетрясения, поэтому в середине века пришлось заново выстраивать значительную часть страны.После землетрясения азулежу стали применять по-новому. Городу требовалось много материала для реконструкции, и маркиз Помбал (крупнейший государственный деятель при короле Жозе I) нашёл, что изразец является достаточно дешёвым, прочным и долговечным материалом для отделки домов, что спровоцировало огромный спрос на плитку. Таким образом, изразцы с простыми узорами стали украшать многие дома в лиссабонском районе Байша. Они стали одной из отличительных черт стиля, который, по имени маркиза Помбала, перестроившего город после землетрясения, стали называть стиль помбалино.После землетрясения, затронувшего всю страну, и больше всего Лиссабон, на фасадах многих домов стали делать изображения святых, которые должны, по мнению жителей, сохранить их от катастроф. Такие изображения, выложенные изразцами, до сих пор можно увидеть на португальских домах.
rdf:langString
Помба́льський сти́ль (порт. Estilo pombalino) — стиль та період у розвитку португальської архітектури другої половини XVIII століття. Названий по імені видатного державного діяча помбальського маркіза Себаштіана де Карвалю, який був фактичним правителем Португалії при королі Жузе I (1750-1777) і керував відновленням країни після руйнівного Лісабонського землетрусу 1755. Для стилю характерна увага до палацової та садово-паркової архітектури.
xsd:nonNegativeInteger
5955
