Polysyllogism
http://dbpedia.org/resource/Polysyllogism an entity of type: Thing
مفارقة الكومة أو مفارقة سوريتس، إحدى المفارقات المنطقية التي تشير إلى مفهوم الكومة الغامض، واستحالة تحديد كم الأشياء التي نحتاجها لتشكيل كومة، إذ لا يوجد عدد يفصل بين مجموعة الأشياء التي تشكل كومة والتي لا تشكلها، وتتضمن الحالة النموذجية للمفارقة كومة رمل تتم إزالة الحبوب منها بشكل فردي وتدريجي، مع افتراض أن إزالة حبة واحدة من الرمل لا تلغي صفة الكومة، وتتجلى المفارقة في النظر بعد تكرار عملية الإزالة إلى ما تبقى من الكومة، إذ أن إزالة حبتين أو ثلاثة أو أكثر لا يلغي الصفة، فمتى تصبح الكومة غير كومة؟ وحبة واحدة عقب إبعاد كل حبوب الرمل لا يمكنها أن تمثل كومة؛ لأن الكومة هي عبارة عن مجموعة من الأشياء، وحبتان من الرمل ليستا كومة أيضًا لأن الكومة أكثر من مجرد زوج، إذاً كل ما كان لدينا في البداية من حبات الرمل هو ليس بكومة.
rdf:langString
Polysylogismus, někdy nazývaný vícepředpokladový (vícepremisní) sylogismus, je řetězec konečného sylogismů, kde závěr jednoho je předpokladem následujícího, a tak dále. Specifickým případem polysylogismu je sorites. Sorites pochází z řeckého slova pro „hromadění“ nebo „hromadu“. Jinak řečeno, sorites je množinou dohromady zřetězených předpokladů. Například: Všechna A jsou B.Všechna B jsou C.Všechna C jsou D.Všechna D jsou E.Proto všechna A jsou E.
rdf:langString
El sorites és un recurs estilístic usat habitualment en retòrica (per altres significats, vegeu paradoxa sorites). Es tracta d'un raonament resultat de la concatenació de diverses proposicions veritables de manera que el subjecte de cadascuna és el predicat de l'anterior. Partint d'unes premisses vertaderes es pot anar introduint retòricament, fàcilment i gradual una falsedat, de manera que es falti a alguna regla sil·logística de manera capciosa. El seu nom ve de la paradoxa sorites.
rdf:langString
Als Kettenschluss werden in der traditionellen und in der modernen Logik zwei unterschiedliche, aber optisch ähnliche Schlussfiguren (Implikationsserien) bezeichnet.
rdf:langString
El sorites es un recurso estilístico usado habitualmente en la retórica (para otros significados, véase Paradoja sorites). Se trata de un razonamiento resultado de la concatenación de varios enunciados verdaderos, siendo el sujeto de cada uno el predicado del anterior. Partiendo de unas premisas verdaderas se puede ir introduciendo retórica, fácil y gradualmente una falsedad, en cuanto se falte a alguna regla silogística de forma capciosa. Su nombre viene de la paradoja de sorites.
rdf:langString
Le paradoxe sorite, aussi connu comme le paradoxe du tas, est un paradoxe dû à une terminologie vague (par exemple, un tas de sable). Il décrit un raisonnement qui conclut à l'impossibilité de constituer un tas (par ex. de sable) en accumulant un grain après l'autre. Ce paradoxe met en jeu un raisonnement par récurrence tout en exploitant dans ses prédicats, le flou sémantique qui entoure les mots du langage courant. Ce paradoxe fut formulé au IVe siècle av. J.-C. par Eubulide, qui fut dirigeant de l'École mégarique. La version symétrique du paradoxe conclut au fait qu'en éliminant un à un les grains d'un tas, on aboutit à un tas constitué d'un seul grain.
rdf:langString
Un polysyllogisme (aussi appelé syllogisme multi-prémisse, sorite, ou gradatio) est une chaîne d'un nombre quelconque de propositions formant ensemble une séquence de syllogismes tels que la conclusion de chaque syllogisme, en même temps que la proposition suivante, est une prémisse pour la suivante, et ainsi de suite. Chaque syllogisme constituant cette chaîne est appelé prosyllogisme, sauf la dernière, car la conclusion du dernier syllogisme n'est pas un prémisse pour un autre syllogisme.
rdf:langString
A polysyllogism (also called multi-premise syllogism, sorites, climax, or gradatio) is a string of any number of propositions forming together a sequence of syllogisms such that the conclusion of each syllogism, together with the next proposition, is a premise for the next, and so on. Each constituent syllogism is called a prosyllogism except the last, because the conclusion of the last syllogism is not a premise for another syllogism.
rdf:langString
Paradoks sorites atau sorites paradox (dikenal juga sebagai paradoks tumpukan) adalah paradoks yang terjadi dari predikat yang tidak jelas. Formulasi khas mengambil contoh tumpukan pasir ketika butiran-butirannya diambil satu per satu. Dengan asumsi bahwa memindahkan satu butir pasir tidak menyebabkan konsep tumpukan berubah menjadi bukan-tumpukan; paradoksnya adalah mempertimbangkan apa yang terjadi ketika proses diulang berkali-kali sehingga hanya satu butir yang tersisa: apakah masih disebut tumpukan? Jika tidak, kapan berubah dari tumpukan menjadi bukan-tumpukan?
rdf:langString
砂山のパラドックス（すなやまのパラドックス、英: paradox of the heap）は、述語の曖昧性から生じるパラドックスである。古典ギリシア語で"heap"を意味する「ソリテス」（σωρίτης、sōritēs）にちなんで、ソリテス・パラドックス、ソライティーズ・パラドックス（英: sorites paradox）とも呼ばれる。 砂山から砂粒を取り去っても依然として砂山のままだが、それから何度も取り続けて、最終的に一粒だけが残ったとき、その一粒だけを指して「これは砂山である」と言えるのか、という問題である。定義や境界値が明確でなく曖昧な概念をどう扱うかという問題であり、主に論理学の哲学・言語哲学において問題になる。というのも、論理学や数学などの科学においては、全ての概念が明確でなければならず、通常の方法では曖昧な概念を扱えないからである。
rdf:langString
Il paradosso del sorite (dal greco antico σωρίτης sōritēs aggettivo di σωρός sōros, che significa "mucchio") è un paradosso generalmente attribuito al filosofo greco Eubulide di Mileto, noto anche per una formulazione del paradosso del mentitore.
rdf:langString
Polisylogizm – układ kolejno następujących po sobie sylogizmów, taki że wniosek poprzedniego sylogizmu jest jedną z przesłanek kolejnego sylogizmu. Na przykład:
rdf:langString
Soritesparadoxen är en logisk paradox knuten till kvantitetsbegreppet. Paradoxen uppstår genom tanken om bivalent logik, där endast två sanningsvärden förekommer: P eller icke-P. Kritiker av bivalent logik menar att det inte går att säga att allt är P eller icke-P. I vissa fall råder vaghet – fall där det inte kan finnas någon skarp gräns mellan P och icke-P. Soritesparadoxen är en illustration av detta.
rdf:langString
Полісилогізм — складний силогізм, що утворюється шляхом послідовного поєднання кількох простих силогізмів у логічно зв'язане міркування. Полісилогізм може бути дво-, трискладовим і більше, залежно від кількості силогізмів, що його утворюють. У полісилогізмі висновок попереднього силогізму (просилогізму) становить засновок наступного (епісилогізму). Формальна логіка формулює деякі загальні умови, що характеризують правильність різних видів полісилогізмів.
rdf:langString
Парадокс нагромадження (англ. sorites paradox від дав.-гр. σωρείτης) — парадокс, що постає через невизначеність присудка. Парадокс ку́пи — приклад цього парадокса, коли ми уявляємо купу піску з якої одна за одною прибираються крупинки. Чи це все ще купа коли лиш одна крупинка залишилась? Якщо ні, тоді коли відбувся перехід від купи до не купи?
rdf:langString
連鎖悖論（英語：Sorites paradox），又稱堆垛悖論，最早由古希臘的墨伽拉學派哲學家歐布利德斯等人提出的古老悖論。因人類的語言多具有含糊的語詞，所以由一系列正確的推理，卻能得到一個明顯為假的結果。
rdf:langString
La paradoxa del munt (o la paradoxa sorites, sorites en grec significa 'pila, munt') és una paradoxa que apareix quan la gent utilitza el "sentit comú" sobre conceptes vagues, com ara en la pregunta: En quin moment un munt de sorra deixa de ser-ho quan es van traient grans? Més específicament, la paradoxa es produeix perquè mentre el sentit comú suggereix que els munts de sorra tenen les següents propietats, aquestes propietats són inconsistents: El que mostra la paradoxa és que aquestes dues idees són contradictòries. És a dir, que una persona no pot afirmar, quan està classificant X s:
rdf:langString
Paradox hromady (nebo také sorites paradox, zkráceně sorites; z řec. σωρειτης) je označení pro skupinu paradoxů (zahrnující např. původní Eubúlidovy paradoxy hromady a holohlavého) vycházejících z vágnosti použitých termínů. Vágní termíny nemají přesně vymezené použití, takže není možné jednoznačně určit, v jakých případech je aplikace termínu správná a v jakých již nikoli. Sorites paradox využívá tuto nemožnost určení přesné hranice aplikovatelnosti termínu. Paradox hromady lze formulovat následovně:
rdf:langString
Το Σόφισμα του σωρείτη, ή σόφισμα του σωρού ή σόφισμα του μη σωρού, είναι ένα λογικό παράδοξο που ασχολείται με την ασάφεια των σε μία λογική πρόταση δείχνοντας ότι είναι πιθανό να μην υπάρχει ένα σαφές όριο ανάμεσα σε ένα κατηγόρημα και την άρνησή του..
* Το Σόφισμα του σωρείτη ανήκει στη κατηγορία των "σοφισμάτων παρά τα πράγματα" και ειδικότερα σ΄ εκείνα των "πολλαπλών ερωτήσεων". Το σόφισμα έχει, με μία από τις πιθανές διατύπωσεις, ως εξής:
rdf:langString
Die Paradoxie des Haufens, auch Sorites-Paradoxie (von griechisch sorós: Haufen), ist ein Phänomen, das bei vagen Begriffen auftritt. Die Paradoxie zeigt sich, wenn versucht wird, etwas als Haufen zu bestimmen: Es lässt sich keine konkrete, nicht willkürlich beschlossene Anzahl von Elementen angeben, aus denen ein Haufen mindestens bestehen müsste, denn der Begriff des Haufens beinhaltet, dass etwas, das ein Haufen ist, auch ein Haufen bleibt, wenn ein Teil seiner Elemente entfernt wird. Kehrt man diesen Gedanken um, so wird es schwierig zu sagen, ab wann eine Ansammlung von Elementen als Haufen gelten kann. Der Begriff „Haufen“, verstanden als Anhäufung gleichartiger Teile, lässt sich anscheinend nicht klar definieren. Auch bei anderen ähnlich gelagerten vagen Prädikaten wird von Sorites-
rdf:langString
La paradoja del montón (o la paradoja sorites, sorites (σωρείτης) en griego significa «pila», «montón») es una paradoja que aparece cuando la gente utiliza el «sentido común» sobre conceptos vagos, preguntándose por ejemplo: ¿En qué momento un montón de arena deja de serlo cuando se van quitando granos? Más específicamente, la paradoja se produce porque mientras el sentido común sugiere que los montones de arena tienen las siguientes propiedades, estas propiedades son inconsistentes:
rdf:langString
Paradoks stosu (paradoks sorytu, z gr. σωρείτης sōreitēs) – klasyczny problem z zakresu filozofii języka. Jego autorstwo jest przypisywane Eubulidesowi z Miletu bądź Zenonowi z Elei. Istnieje kilka wersji paradoksu, najczęściej spotykaną jest następująca: Wyobraź sobie stos piasku, z którego pojedynczo usuwane są kolejne ziarna, aż do momentu, kiedy zostanie już tylko jedno. Czy jest ono nadal stosem? Jeśli nie, to kiedy stos przestał nim być?
rdf:langString
O paradoxo sorites — conhecido também por paradoxo do monte, com "monte" no sentido de grande quantidade (o termo sorites em grego significa "pilha, monte, montão", sendo σωρός (sōros) a palavra grega para "monte" e σωρίτης, sōritēs (o adjetivo)) — , é um paradoxo que aparece quando se utiliza o "sentido comum" sobre conceitos vagos. É adequadamente descrito pela pergunta: Em que momento um monte de areia deixa de sê-lo quando se vai removendo grãos? O que mostra o paradoxo é que estas duas ideias são contraditórias. Isto é, que uma pessoa não pode afirmar, quando está classificando Xs:
rdf:langString
Сори́т (от греч. σωρός — «куча») — цепь последовательных силлогизмов, в которых заключение является одной из посылок следующего за ним, а одна из посылок при этом не выражается в явной форме. Один из видов опосредованных умозаключений. Например в «Логике» от Уэтли дан следующий сорит:
rdf:langString
Парадокс кучи («Куча», «Сорит») — логический парадокс, сформулированныйЕвбулидом из Милета (IV век до н. э.), связанный с неопределённостью предиката «быть кучей». Формулировка парадокса основана на базисной предпосылке, согласно которой одно зёрнышко не образует кучи, и индуктивной предпосылке, по которой добавление одного зёрнышка к совокупности, кучей не являющейся, несущественно для образования кучи. При принятии этих предпосылок никакая совокупность из сколь угодно большого количества зёрен не будет образовывать кучи, что противоречит представлению о существовании кучи из зёрен.
rdf:langString
rdf:langString
مفارقة الكومة
rdf:langString
Sorites
rdf:langString
Paradoxa sorites
rdf:langString
Paradox hromady
rdf:langString
Polysylogismus
rdf:langString
Kettenschluss
rdf:langString
Paradoxie des Haufens
rdf:langString
Σόφισμα του σωρείτη
rdf:langString
Sorites
rdf:langString
Paradoja sorites
rdf:langString
Paradoks sorites
rdf:langString
Paradosso del sorite
rdf:langString
Paradoxe sorite
rdf:langString
Polysyllogisme
rdf:langString
砂山のパラドックス
rdf:langString
Polisylogizm
rdf:langString
Polysyllogism
rdf:langString
Paradoks stosu
rdf:langString
Парадокс кучи
rdf:langString
Paradoxo sorites
rdf:langString
Сорит
rdf:langString
Soritesparadoxen
rdf:langString
連鎖悖論
rdf:langString
Парадокс нагромадження
rdf:langString
Полісилогізм
xsd:integer
673094
xsd:integer
1112683301
rdf:langString
مفارقة الكومة أو مفارقة سوريتس، إحدى المفارقات المنطقية التي تشير إلى مفهوم الكومة الغامض، واستحالة تحديد كم الأشياء التي نحتاجها لتشكيل كومة، إذ لا يوجد عدد يفصل بين مجموعة الأشياء التي تشكل كومة والتي لا تشكلها، وتتضمن الحالة النموذجية للمفارقة كومة رمل تتم إزالة الحبوب منها بشكل فردي وتدريجي، مع افتراض أن إزالة حبة واحدة من الرمل لا تلغي صفة الكومة، وتتجلى المفارقة في النظر بعد تكرار عملية الإزالة إلى ما تبقى من الكومة، إذ أن إزالة حبتين أو ثلاثة أو أكثر لا يلغي الصفة، فمتى تصبح الكومة غير كومة؟ وحبة واحدة عقب إبعاد كل حبوب الرمل لا يمكنها أن تمثل كومة؛ لأن الكومة هي عبارة عن مجموعة من الأشياء، وحبتان من الرمل ليستا كومة أيضًا لأن الكومة أكثر من مجرد زوج، إذاً كل ما كان لدينا في البداية من حبات الرمل هو ليس بكومة.
rdf:langString
Polysylogismus, někdy nazývaný vícepředpokladový (vícepremisní) sylogismus, je řetězec konečného sylogismů, kde závěr jednoho je předpokladem následujícího, a tak dále. Specifickým případem polysylogismu je sorites. Sorites pochází z řeckého slova pro „hromadění“ nebo „hromadu“. Jinak řečeno, sorites je množinou dohromady zřetězených předpokladů. Například: Všechna A jsou B.Všechna B jsou C.Všechna C jsou D.Všechna D jsou E.Proto všechna A jsou E.
rdf:langString
Paradox hromady (nebo také sorites paradox, zkráceně sorites; z řec. σωρειτης) je označení pro skupinu paradoxů (zahrnující např. původní Eubúlidovy paradoxy hromady a holohlavého) vycházejících z vágnosti použitých termínů. Vágní termíny nemají přesně vymezené použití, takže není možné jednoznačně určit, v jakých případech je aplikace termínu správná a v jakých již nikoli. Sorites paradox využívá tuto nemožnost určení přesné hranice aplikovatelnosti termínu. Paradox hromady lze formulovat následovně: Ke vzniku dochází díky vlastnosti vágních termínů známé jako tolerance. U precizních termínů je jednoznačně určena jejich oblast aplikovatelnosti, takže i když dojde k nepatrné změně týkající se rysů určujících aplikovatelnost termínu, může vlivem této malé změny dojít ke změně aplikovatelosti termínu. Pokud například přičteme k celému číslu 0,000001, nebude již výsledkem celé číslo. Vágní termíny oproti tomu takto drobné změny „tolerují“ – nechceme tvrdit, že přidáním jediného zrnka písku k něčemu, co není hromada, najednou hromada vznikne.
rdf:langString
El sorites és un recurs estilístic usat habitualment en retòrica (per altres significats, vegeu paradoxa sorites). Es tracta d'un raonament resultat de la concatenació de diverses proposicions veritables de manera que el subjecte de cadascuna és el predicat de l'anterior. Partint d'unes premisses vertaderes es pot anar introduint retòricament, fàcilment i gradual una falsedat, de manera que es falti a alguna regla sil·logística de manera capciosa. El seu nom ve de la paradoxa sorites.
rdf:langString
La paradoxa del munt (o la paradoxa sorites, sorites en grec significa 'pila, munt') és una paradoxa que apareix quan la gent utilitza el "sentit comú" sobre conceptes vagues, com ara en la pregunta: En quin moment un munt de sorra deixa de ser-ho quan es van traient grans? Més específicament, la paradoxa es produeix perquè mentre el sentit comú suggereix que els munts de sorra tenen les següents propietats, aquestes propietats són inconsistents: 1.
* Dos o tres grans de sorra no són un munt. 2.
* Un milió de grans de sorra sí que són un munt. 3.
* Si n grans de sorra no formen un munt, tampoc ho seran (n+1) grans. 4.
* Si n grans de sorra són un munt, també ho seran (n-1) grans. Si s'aplica la inducció matemàtica, es comprova que la tercera propietat juntament amb la primera impliquen que un milió de grans de sorra no formen un munt, contradient la segona propietat. De manera anàloga, combinant la segona i la quarta propietat es demostra que dos o tres grans sí que són un munt, contradient la primera propietat. Què produeix aquesta contradicció? Per descobrir-ho, examinem les propietats anteriors. Les dues últimes expressen clarament la idea que no hi ha una separació clara entre el que és un munt i el que no és un munt. Observa, però, que les quatre juntes impliquen que un conjunt de grans de sorra pot classificar-se sense cap problema com a "munt" o com a "no munt". (Això de nou s'obté per inducció matemàtica.) El que mostra la paradoxa és que aquestes dues idees són contradictòries. És a dir, que una persona no pot afirmar, quan està classificant X s: 1.
* Que no hi ha un límit clar que separa les X s que són I de les X s que no són I 2.
* Que cadascuna de les X s es pot classificar com a I o com a no-I
rdf:langString
Als Kettenschluss werden in der traditionellen und in der modernen Logik zwei unterschiedliche, aber optisch ähnliche Schlussfiguren (Implikationsserien) bezeichnet.
rdf:langString
Το Σόφισμα του σωρείτη, ή σόφισμα του σωρού ή σόφισμα του μη σωρού, είναι ένα λογικό παράδοξο που ασχολείται με την ασάφεια των σε μία λογική πρόταση δείχνοντας ότι είναι πιθανό να μην υπάρχει ένα σαφές όριο ανάμεσα σε ένα κατηγόρημα και την άρνησή του..
* Το Σόφισμα του σωρείτη ανήκει στη κατηγορία των "σοφισμάτων παρά τα πράγματα" και ειδικότερα σ΄ εκείνα των "πολλαπλών ερωτήσεων". Το σόφισμα έχει, με μία από τις πιθανές διατύπωσεις, ως εξής: Κατηγόρημα 1: Ένας σωρός άμμου αποτελείται από μεγάλο αριθμό κόκκων άμμουΚατηγόρημα 2: Αν αφαιρέσουμε έναν κόκκο ο σωρός θα παραμείνει σωρός.Αν συνεχίσουμε να αφαιρούμε κόκκους άμμου θα αργήσει πολύ για να φθάσει η στιγμή που θα πάψει να είναι σωρός όταν θα απομείνει μόνο ένας κόκκος άμμου.
rdf:langString
Die Paradoxie des Haufens, auch Sorites-Paradoxie (von griechisch sorós: Haufen), ist ein Phänomen, das bei vagen Begriffen auftritt. Die Paradoxie zeigt sich, wenn versucht wird, etwas als Haufen zu bestimmen: Es lässt sich keine konkrete, nicht willkürlich beschlossene Anzahl von Elementen angeben, aus denen ein Haufen mindestens bestehen müsste, denn der Begriff des Haufens beinhaltet, dass etwas, das ein Haufen ist, auch ein Haufen bleibt, wenn ein Teil seiner Elemente entfernt wird. Kehrt man diesen Gedanken um, so wird es schwierig zu sagen, ab wann eine Ansammlung von Elementen als Haufen gelten kann. Der Begriff „Haufen“, verstanden als Anhäufung gleichartiger Teile, lässt sich anscheinend nicht klar definieren. Auch bei anderen ähnlich gelagerten vagen Prädikaten wird von Sorites-Fällen gesprochen, so z. B. beim Paradox vom Kahlköpfigen. Die Formulierung als Haufenparadoxie geht vermutlich auf Eubulides oder auf Zenon von Elea zurück, wie auch eine Reihe weiterer berühmter Paradoxien.
rdf:langString
El sorites es un recurso estilístico usado habitualmente en la retórica (para otros significados, véase Paradoja sorites). Se trata de un razonamiento resultado de la concatenación de varios enunciados verdaderos, siendo el sujeto de cada uno el predicado del anterior. Partiendo de unas premisas verdaderas se puede ir introduciendo retórica, fácil y gradualmente una falsedad, en cuanto se falte a alguna regla silogística de forma capciosa. Su nombre viene de la paradoja de sorites.
rdf:langString
La paradoja del montón (o la paradoja sorites, sorites (σωρείτης) en griego significa «pila», «montón») es una paradoja que aparece cuando la gente utiliza el «sentido común» sobre conceptos vagos, preguntándose por ejemplo: ¿En qué momento un montón de arena deja de serlo cuando se van quitando granos? Más específicamente, la paradoja se produce porque mientras el sentido común sugiere que los montones de arena tienen las siguientes propiedades, estas propiedades son inconsistentes: 1.
* Dos o tres granos de arena no son un montón. 2.
* Un millón de granos de arena juntos sí son un montón. 3.
* Si n granos de arena no forman un montón, tampoco lo serán (n+1) granos. 4.
* Si n granos de arena son un montón, también lo serán (n−1) granos. Si se aplica la inducción matemática, se comprueba que la tercera propiedad junto con la primera implican que un millón de granos de arena no forman un montón, contradiciendo la segunda propiedad. De modo análogo, combinando la segunda y la cuarta propiedad se demuestra que dos o tres granos sí son un montón, contradiciendo la primera propiedad. La contradicción se descubre examinando las propiedades anteriores. Las dos últimas expresan claramente la idea de que no hay una separación clara entre lo que es un montón y lo que no es un montón. Sin embargo, las cuatro juntas implican que un conjunto de granos de arena puede clasificarse sin ningún problema como "montón" o "no montón". Lo que muestra la paradoja es que estas dos ideas son contradictorias. Esto es, que una persona no puede afirmar, cuando está clasificando X: 1.
* Que no hay un límite claro que separa las X que son Y de las X que no son Y 2.
* Que cada una de las X se puede clasificar como Y o como no Y
rdf:langString
Le paradoxe sorite, aussi connu comme le paradoxe du tas, est un paradoxe dû à une terminologie vague (par exemple, un tas de sable). Il décrit un raisonnement qui conclut à l'impossibilité de constituer un tas (par ex. de sable) en accumulant un grain après l'autre. Ce paradoxe met en jeu un raisonnement par récurrence tout en exploitant dans ses prédicats, le flou sémantique qui entoure les mots du langage courant. Ce paradoxe fut formulé au IVe siècle av. J.-C. par Eubulide, qui fut dirigeant de l'École mégarique. La version symétrique du paradoxe conclut au fait qu'en éliminant un à un les grains d'un tas, on aboutit à un tas constitué d'un seul grain.
rdf:langString
Un polysyllogisme (aussi appelé syllogisme multi-prémisse, sorite, ou gradatio) est une chaîne d'un nombre quelconque de propositions formant ensemble une séquence de syllogismes tels que la conclusion de chaque syllogisme, en même temps que la proposition suivante, est une prémisse pour la suivante, et ainsi de suite. Chaque syllogisme constituant cette chaîne est appelé prosyllogisme, sauf la dernière, car la conclusion du dernier syllogisme n'est pas un prémisse pour un autre syllogisme.
rdf:langString
A polysyllogism (also called multi-premise syllogism, sorites, climax, or gradatio) is a string of any number of propositions forming together a sequence of syllogisms such that the conclusion of each syllogism, together with the next proposition, is a premise for the next, and so on. Each constituent syllogism is called a prosyllogism except the last, because the conclusion of the last syllogism is not a premise for another syllogism.
rdf:langString
Paradoks sorites atau sorites paradox (dikenal juga sebagai paradoks tumpukan) adalah paradoks yang terjadi dari predikat yang tidak jelas. Formulasi khas mengambil contoh tumpukan pasir ketika butiran-butirannya diambil satu per satu. Dengan asumsi bahwa memindahkan satu butir pasir tidak menyebabkan konsep tumpukan berubah menjadi bukan-tumpukan; paradoksnya adalah mempertimbangkan apa yang terjadi ketika proses diulang berkali-kali sehingga hanya satu butir yang tersisa: apakah masih disebut tumpukan? Jika tidak, kapan berubah dari tumpukan menjadi bukan-tumpukan?
rdf:langString
砂山のパラドックス（すなやまのパラドックス、英: paradox of the heap）は、述語の曖昧性から生じるパラドックスである。古典ギリシア語で"heap"を意味する「ソリテス」（σωρίτης、sōritēs）にちなんで、ソリテス・パラドックス、ソライティーズ・パラドックス（英: sorites paradox）とも呼ばれる。 砂山から砂粒を取り去っても依然として砂山のままだが、それから何度も取り続けて、最終的に一粒だけが残ったとき、その一粒だけを指して「これは砂山である」と言えるのか、という問題である。定義や境界値が明確でなく曖昧な概念をどう扱うかという問題であり、主に論理学の哲学・言語哲学において問題になる。というのも、論理学や数学などの科学においては、全ての概念が明確でなければならず、通常の方法では曖昧な概念を扱えないからである。
rdf:langString
Il paradosso del sorite (dal greco antico σωρίτης sōritēs aggettivo di σωρός sōros, che significa "mucchio") è un paradosso generalmente attribuito al filosofo greco Eubulide di Mileto, noto anche per una formulazione del paradosso del mentitore.
rdf:langString
Polisylogizm – układ kolejno następujących po sobie sylogizmów, taki że wniosek poprzedniego sylogizmu jest jedną z przesłanek kolejnego sylogizmu. Na przykład:
rdf:langString
Paradoks stosu (paradoks sorytu, z gr. σωρείτης sōreitēs) – klasyczny problem z zakresu filozofii języka. Jego autorstwo jest przypisywane Eubulidesowi z Miletu bądź Zenonowi z Elei. Istnieje kilka wersji paradoksu, najczęściej spotykaną jest następująca: Wyobraź sobie stos piasku, z którego pojedynczo usuwane są kolejne ziarna, aż do momentu, kiedy zostanie już tylko jedno. Czy jest ono nadal stosem? Jeśli nie, to kiedy stos przestał nim być? Usuwanie kolejnych ziaren, do momentu kiedy zaistnieje opisana sytuacja, doprowadza do następującej konkluzji: stos może składać się z jednego ziarna. Wynika z tego, że: jeśli jedno ziarno piachu to wciąż stos, usunięcie tego jedynego ziarna i tak nie sprawi, że stos nie przestanie istnieć, a jedynie wartość liczbowa ziaren przybierze niepoprawną wartość.
rdf:langString
Парадокс кучи («Куча», «Сорит») — логический парадокс, сформулированныйЕвбулидом из Милета (IV век до н. э.), связанный с неопределённостью предиката «быть кучей». Формулировка парадокса основана на базисной предпосылке, согласно которой одно зёрнышко не образует кучи, и индуктивной предпосылке, по которой добавление одного зёрнышка к совокупности, кучей не являющейся, несущественно для образования кучи. При принятии этих предпосылок никакая совокупность из сколь угодно большого количества зёрен не будет образовывать кучи, что противоречит представлению о существовании кучи из зёрен. Известно множество вариаций в формулировке парадокса. Кроме позитивной («если к одному зерну добавлять по зёрнышку, то в какой момент образуется куча?»), встречается и негативная формулировка: «если удалять из кучи в 1 млн зёрен по одному зёрнышку, с какого момента она перестаёт быть кучей?». Среди множества переложений самому Евбулиду принадлежит негативный вариант парадокса, известный как парадокс лысого: «если волосы с головы выпадают по одному, с какого момента человек становится лысым?». Упоминание парадокса в той или иной форме нередко встречается в художественных произведениях, например, в мультфильме «Как лечить удава» из цикла «38 попугаев» Слонёнок задаётся вопросом: «Сколько орехов нужно собрать, чтобы получилась целая куча?» — после чего персонажи в шуточной форме обсуждают парадокс кучи и связанные с ним сложности. Парадокс используется как одно из обоснований рассмотрения нечёткой логики.
rdf:langString
O paradoxo sorites — conhecido também por paradoxo do monte, com "monte" no sentido de grande quantidade (o termo sorites em grego significa "pilha, monte, montão", sendo σωρός (sōros) a palavra grega para "monte" e σωρίτης, sōritēs (o adjetivo)) — , é um paradoxo que aparece quando se utiliza o "sentido comum" sobre conceitos vagos. É adequadamente descrito pela pergunta: Em que momento um monte de areia deixa de sê-lo quando se vai removendo grãos? Mais especificamente, o paradoxo se produz porque enquanto o sentido comum sugere que os montes de areia têm as seguintes propriedades, estas propriedades são inconsistentes: 1.
* Dois ou três grãos de areia não são um monte. 2.
* Um milhão de grãos de areia, sim, são um monte. 3.
* Se n grãos de areia não formam um monte, tampouco o seriam (n+1) grãos. 4.
* Se n grãos de areia são um monte, também o seriam (n−1) grãos. Se aplicada a indução matemática, comprova-se que a terceira propriedade junto com a primeira implicam que um milhão de grãos de areia não formam um monte, contradizendo a segunda propriedade. De modo análogo, combinando a segunda e a quarta propriedade se demonstra que dois ou três grãos sim são um monte, contradizendo a primeira propriedade. Pode-se descobrir o que produz esta contradição examinando as propriedades anteriores. As duas últimas expressam claramente a ideia de que não há uma separação clara entre o que é um monte e o que não é um monte. Observe-se, entretanto, que as quatro juntas implicam que um conjunto de grãos de areia pode ser classificado sem nenhum problema como "monte" ou "não monte". (Isto novamente se obtém através de indução matemática). O que mostra o paradoxo é que estas duas ideias são contraditórias. Isto é, que uma pessoa não pode afirmar, quando está classificando Xs: 1.
* que não há um limite claro que separa as Xs que são Y das Xs que não são Y 2.
* que cada uma das Xs podem ser classificadas como Y ou como não-Y
rdf:langString
Soritesparadoxen är en logisk paradox knuten till kvantitetsbegreppet. Paradoxen uppstår genom tanken om bivalent logik, där endast två sanningsvärden förekommer: P eller icke-P. Kritiker av bivalent logik menar att det inte går att säga att allt är P eller icke-P. I vissa fall råder vaghet – fall där det inte kan finnas någon skarp gräns mellan P och icke-P. Soritesparadoxen är en illustration av detta.
rdf:langString
Сори́т (от греч. σωρός — «куча») — цепь последовательных силлогизмов, в которых заключение является одной из посылок следующего за ним, а одна из посылок при этом не выражается в явной форме. Один из видов опосредованных умозаключений. Например в «Логике» от Уэтли дан следующий сорит: В сорите посылки могут быть расположены двояким способом — аристотелевский сорит начинается с посылки, заключающей в себе заключение-субъект, и оканчивается посылкой, содержащей заключение-предикат (см. вышеприведённый пример); но сорит может начинаться и с посылки, содержащей заключение-предикат, и оканчиваться посылкой, содержащей заключение-субъект; этот вид сорита называется гоклениевым (Гоклениус, писатель XVI в., впервые указал на него в сочинении «Isagoge in Organon Aristotelis»). Если сорит разложить на несколько отдельных силлогизмов, то заключение каждого отдельного силлогизма служит меньшей посылкой следующего. В сорите может быть лишь одна отрицательная посылка; каждый сорит требует последовательности среднего термина, иначе получается перерыв в процессе умозаключения (лат. Saltus in concludendo) и заключение получится не значащее.
rdf:langString
Полісилогізм — складний силогізм, що утворюється шляхом послідовного поєднання кількох простих силогізмів у логічно зв'язане міркування. Полісилогізм може бути дво-, трискладовим і більше, залежно від кількості силогізмів, що його утворюють. У полісилогізмі висновок попереднього силогізму (просилогізму) становить засновок наступного (епісилогізму). Формальна логіка формулює деякі загальні умови, що характеризують правильність різних видів полісилогізмів.
rdf:langString
Парадокс нагромадження (англ. sorites paradox від дав.-гр. σωρείτης) — парадокс, що постає через невизначеність присудка. Парадокс ку́пи — приклад цього парадокса, коли ми уявляємо купу піску з якої одна за одною прибираються крупинки. Чи це все ще купа коли лиш одна крупинка залишилась? Якщо ні, тоді коли відбувся перехід від купи до не купи?
rdf:langString
連鎖悖論（英語：Sorites paradox），又稱堆垛悖論，最早由古希臘的墨伽拉學派哲學家歐布利德斯等人提出的古老悖論。因人類的語言多具有含糊的語詞，所以由一系列正確的推理，卻能得到一個明顯為假的結果。
xsd:nonNegativeInteger
2706