Pinyin
http://dbpedia.org/resource/Pinyin an entity of type: Thing
نظام بينيين هو النظام الرسمي لكتابة الصينية بالحروف اللاتينية في الصين. تأسس في 1958 وأصبح النظام الرسمي في 1979. يختلف نطق كثير الحروف فيها من نطقها في لغات أخرى.
rdf:langString
Le hanyu pinyin (chinois simplifié : 汉语拼音 ; chinois traditionnel : 漢語拼音 ; : Hànyǔ Pīnyīn ; Wade : Han⁴-yü³ P'in¹-yin¹ ; EFEO : Han-yu P'in-yin) est un système de romanisation du chinois mandarin, promu officiellement en 1979 en Chine continentale, puis en 2008 à Taïwan. C'est la méthode de transcription de cette langue utilisant l'alphabet latin la plus répandue de nos jours dans les ouvrages modernes. Les principales difficultés à son usage, pour les locuteurs étrangers, viennent de la prononciation spécifique de plusieurs consonnes, et de la fréquente omission des accents tonals.
rdf:langString
拼音(ピンイン、: pīnyīn)は、中国語で音節を音素文字に分け、ラテン文字化して表記する発音表記体系を指す。一般的な場合この語は、漢語拼音(かんごピンイン、: Hànyǔ Pīnyīn, ハンユィーピンイン)と呼ばれる1958年に中華人民共和国が制定した漢語拼音方案という表記法、またはそれに基づく漢語拼音字母という文字を指す。 通用拼音のように中国大陸とは異なる「拼音」もあり、ウェード式、イェール式などの他のラテン文字による表記法も中国語では拼音と称することがある。漢語拼音の名称は、それらと特に区別する必要がある場合用いられる。 拼音は、当初は将来的に漢字に代わる文字として中国で位置づけられていたが、現在では中国語の発音記号として使用されている。
rdf:langString
( 병음은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 병음 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 한어병음(중국어 정체자: 漢語拼音, 병음: Hànyǔ pīnyīn 한위핀인[*])은 중국어의 발음을 로마자로 표기하는 발음 기호이다. 한어 병음 자모(중국어 정체자: 漢語拼音字母, 병음: Hànyǔ pīnyīn zìmǔ)는 현대 표준어인 보통화(普通话) 발음을 로마자 자모로 표기하여 성모(聲母)는 b, p, m, f, d, t, n, l, g, k, h, j, q, x, zh, ch, sh, r, z, c, s 등 21개, 운모(韻母)는 yi(-i), wu(-u), yu(-ü, -u), a, o, e, ai, ei, ao, ou, an, en, ang, eng, er 등 15개, 총 36개로 구성되어 있다.
rdf:langString
Hanyu pinyin (vereenvoudigd Chinees: 汉语拼音; traditioneel Chinees: 漢語拼音; : Hànyǔ pīnyīn; IPA: [han.jyː.pʰín.ín ]), (spelling van klanken van het Chinees) ook wel eenvoudig pinyin (IPA: [pʰín.ín]), is een systeem van transliteratie om de officiële taal van China, het Standaardmandarijn, in Latijnse letters weer te geven.
rdf:langString
Піньї́нь (кит. 拼音, pīnyīn), повна офіційна назва Ханьюй піньїнь (кит. 汉语拼音, Hànyǔ pīnyīn, «Запис звуків китайської мови») — найпоширеніший стандарт латинізування китайської мови (мандаринського діалекту), тобто позначення звуків китайської за допомогою латинської абетки. Піньїнь був розроблений наприкінці 50-х років XX століття, офіційно прийнятий на континентальній частині Китаю в 1979 році і прийнятий як міжнародний стандарт у 1991 році. Піньїнь також використовують для введення ієрогліфів на комп'ютері та для пошуку слів у словнику. Альтернативна назва — «китайський фонетичний алфавіт» (КФА).
rdf:langString
El pinyin, o més formalment el hanyu pinyin (xinès tradicional: 漢語拼音, xinès simplificat: 汉语拼音, pinyin: Hànyǔ Pīnyīn) és un sistema de romanització de l'idioma mandarí que utilitza l'alfabet llatí. Hanyu es refereix a la llengua mandarina (literalment «llengua dels Han»), i pinyin vol dir «lletrejar sons». D'altres sistemes de transcripció fonètica de mandarí també es diuen pinyin, per exemple el Tongyong pinyin, el sistema oficial de la República de la Xina entre el 2002 i el 2008, i el sistema Wade-Giles, anomenat Wēituǒmǎ Pīnyīn en mandarí.
rdf:langString
Pchin-jin, též pinyin (čínsky 拼音, v samotném pchin-jinu pīnyīn, doslova „hláskování“; celým názvem schéma čínské hláskové abecedy, čínsky 汉语拼音方案, hànyǔ pīnyīn fāng'àn, chan-jü pchin-jin fang-an) je oficiální systém romanizace standardní čínštiny v kontinentální Číně a do určité míry na Tchaj-wanu. Užívá se při výuce čínštiny a také pro zápis čínských znaků skrze počítačové vstupní systémy jako jsou klávesnice. Slouží k zachycení výslovnosti čínských znaků včetně čtyř tónů, k čemuž používá čtyři diakritická znaménka a plní funkci transkripce čínských znaků do latinky (přijat jako mezinárodní standard ISO 7098). Proto je důležitý zejména pro jednotný přepis čínských zeměpisných názvů a osobních jmen osob čínské národnosti.
rdf:langString
To Πινγίν ή επίσημα Χανγιού Πινγίν (Κινεζική: 汉语拼音, Πινγίν: Hànyǔ pīnyīn) είναι το επίσημο φωνητικό σύστημα για μεταγραφή της Μανδαρινής προφοράς των κινεζικών χαρακτήρων με λατινικούς χαρακτήρες στη Λαϊκή Δημοκρατία της Κίνας, στη Σιγκαπούρη και την Ταϊβάν. Χρησιμοποιείται συχνά για τη διδασκαλία της καθομιλουμένης κινεζικής και πολλές φορές για τη γραφή κινεζικών ονομάτων σε ξενόγλωσσες εκδόσεις.
rdf:langString
Pinjino (ĉine 汉语拼音, Hànyǔ pīnyīn, "ĉinlingvaj kunmetitaj sonoj"; aŭ simpla Pīnyīn) estas la oficiala metodo en la Ĉeftera Ĉinio, Tajvano, Singapuro, kaj Malajzio skribi la ĉinan lingvon per la latina alfabeto anstataŭ per la tradicia ĉina skribo (汉字, hànzì). Oni uzas pinjinon eksterlande por helpi lernantojn de la ĉina lingvo, por transskribi ĉinajn nomojn en aliaj lingvoj, kaj por instrui ĉinajn skribsignojn ĉe ĉinaj lernejoj. Ĉinparolantoj ofte uzas ĝin por tajpi ĉinajn signojn sur komputilojn kaj poŝtelefonojn.
rdf:langString
Hanyu Pinyin Fang’an (chinesisch 漢語拼音方案 / 汉语拼音方案, Pinyin Hànyǔ Pīnyīn Fāng’àn – „Programm zur Fixierung der Laute im Chinesischen“), meist nur kurz Pinyin (拼音), zur Abgrenzung von Tongyong Pinyin (通用拼音, Tōngyòng Pīnyīn) auch Hanyu Pinyin (漢語拼音 / 汉语拼音) genannt, ist die offizielle chinesische Romanisierung des Hochchinesischen in der Volksrepublik China. Diese von Zhou Youguang entwickelte phonetische Umschrift auf der Basis des lateinischen Alphabets wurde vom Staatsrat am 6. Februar 1956 offiziell beschlossen und Ende 1957 genehmigt. Sie löste damit auf dem Festland die 1921 eingeführte nicht-lateinische Zhuyin-Umschrift (Bopomofo) ab.
rdf:langString
Hanyu pinyin (txinera sinplifikatuaz: 汉语拼音; txinera tradizionalaz: 漢語拼音; Hanyu pinyin: Hànyǔ pīnyīn, berez "Han hizkuntzaren notazio fonetikoa", askotan pinyin soilik) erromatartze sistema bat da, mandarin txinera latin letretara (erromatar alfabetora) aldatzeko modu bat. Hanyu pinyin sistema 1958an baietsi zen eta 1979an ofizialtzat hartu Txinako Herri Errepublikan. Aurreko erromatartze sistemak ordeztu zituen, hala nola, Wade-Giles (1859) eta Posta Sistemako pinyina. Harrezkeroztik, Singapurreko gobernuak eta nazioarteko erakundeek mandarin txineraren transkripzio sistematzat hartu dute.
rdf:langString
El Hànyǔ Pīnyīn (en chino simplificado, 汉语拼音; literalmente, ‘deletreo de sonidos del chino’), normalmente llamado pinyin, es el sistema de transcripción del chino mandarín más utilizado. Fue desarrollado en la década de 1950 por lingüistas de la República Popular China para superar los complejos e inexactos sistemas de transcripción del chino anteriores y fue adoptado por la ISO y la ONU en los 80.
rdf:langString
Is éard is Pinyin (Sínis: 拼音; Pinyin: pīnyīn) ann ná córas oifigiúil Dhaon-Phoblacht na Síne (DPS) le haghaidh carachtar Sínise a thras-scríobh. Úsáidtear an córas seo freisin i Hong Cong, Macau, bPoblacht na Síne (An Téaváin/PnaS), Malaeisia agus Singeapór le haghaidh na a theagaisc. Úsáidtear é freisin go minic chun ainmneacha agus sloinnte Sínise a litriú i bhfoilseacháin eachtracha agus mar mhodh ionchur chun (hansaí, hanzi) a chur isteach i ríomhairí. Ghlac an Téaváin (PnaS) leis an gcóras rómhánaithe seo mar 'Chaighdeán Náisiúnta' ar 1 Eanáir, 2009.
rdf:langString
Hanyu Pinyin (simplified Chinese: 汉语拼音; traditional Chinese: 漢語拼音; pinyin: hànyǔ pīnyīn), often shortened to just pinyin, is the official romanization system for Standard Mandarin Chinese in China, and to some extent, in Singapore and Malaysia. It is often used to teach Mandarin, normally written in Chinese form, to learners already familiar with the Latin alphabet. The system includes four diacritics denoting tones, but pinyin without tone marks is used to spell Chinese names and words in languages written in the Latin script, and is also used in certain computer input methods to enter Chinese characters. The word Hànyǔ (simplified Chinese: 汉语; traditional Chinese: 漢語) literally means "Han language" (i.e. Chinese language), while Pīnyīn (拼音) means "spelled sounds".
rdf:langString
Hànyǔ Pīnyīn (汉语拼音, arti harfiah: "ejaan bunyi bahasa Han") atau sering disingkat Pīnyīn (拼音, arti harfiah: "ejaan bunyi") dalam bahasa Mandarin adalah sistem romanisasi (notasi fonetis dan alih aksara ke aksara Latin) untuk bahasa Mandarin yang digunakan di Republik Rakyat Tiongkok, Taiwan, Malaysia, dan Singapura.
rdf:langString
Con il termine pinyin (拼音, letteralmente "trascrivere-suoni") ci si riferisce generalmente allo Hànyǔ Pīnyīn (汉语拼音S, letteralmente "trascrizione di lingua cinese"), che è un sistema per trascrivere in alfabeto latino la pronuncia del cinese moderno. Il pinyin è stato riconosciuto come standard internazionale (ISO). È il sistema di trascrizione ufficiale adottato dalla Repubblica Popolare Cinese, da Singapore e Taiwan.
rdf:langString
Hanyu pinyin – oficjalna transkrypcja standardowego języka mandaryńskiego (putonghua, hanyu pinyin: pǔtōnghuà) – urzędowego języka Chin – na alfabet łaciński. Hanyu pinyin został opracowany przez Komitet Reformy Języka z Zhou Youguangiem na czele w 1956 i zatwierdzony przez rząd chiński w 1958 roku. Jego celem było upowszechnienie wymowy putonghua i pomoc w nauce znaków chińskiego pisma. Do szerszego użytku wprowadzony został dopiero w 1979 r., po otwarciu Chin na świat. Miał zastąpić starsze metody transkrypcji:
rdf:langString
O pinyin (em chinês: 拼音, pīnyīn) ou, mais formalmente, hanyu pinyin (汉语拼音 / 漢語拼音) é o método de transliteração (romanização) mais utilizado atualmente para o mandarim padrão (标准普通话 / 標準普通話). A palavra hànyǔ (汉语 / 漢語) significa "língua han" (isto é, 'chinês' ou 'mandarim'), e pīnyīn (拼音) significa "fonética" (literalmente "som soletrado"). O sistema é utilizado apenas para o mandarim padrão, e não para os outros idiomas chineses, incluindo o antigo chinês oficial, (广韵 / 廣韻). O sistema é usado na China continental, em Hong Kong, Macau, partes de Taiwan, Malásia e Singapura, para o ensino do mandarim e internacionalmente, para ensinar o mandarim como segundo idioma. Também é utilizado para grafar os nomes chineses em publicações estrangeiras, e pode ser utilizado para a inserção de caractere
rdf:langString
Pinyin (förenklat och traditionellt 拼音, pinyin pīnyīn), mera fullständigt hanyu pinyin (förenklat 汉语拼音, traditionellt 漢語拼音, pinyin hànyǔ pīnyīn), är det idag dominerande systemet för att återge standardkinesiskt uttal av kinesiska skrivtecken. Ordet pinyin översätts enklast med "ljudskrift", och hela namnet med "ljudskrift för det talade kinesiska språket" (hanyu). Det är officiellt påbjudet i Folkrepubliken Kina, Singapore, Malaysia och Taiwan samt är sedan 1982 en internationell standard. Det använder hela det latinska alfabetet som på engelska utom bokstaven V och med tillägg av bokstaven Ü. Ett antal bokstäver och bokstavskombinationer har emellertid avvikande uttal mot vad som är vanligt i västerländska språk. De fyra tonerna i standardkinesiskan markeras med diakritiska tecken på ton
rdf:langString
Пиньи́нь (кит. 拼音, pīnyīn; более официально: 汉语拼音, Hànyǔ pīnyīn, Ханьюй пиньинь, то есть «Запись звуков китайского языка») — система романизации для путунхуа. В Китайской Народной Республике (КНР) пиньинь имеет официальный статус. С 1 января 2009 года пиньинь стал официальным стандартом романизации на Тайване. Пиньинь был принят в 1958 году, одним из авторов пиньиня является Чжоу Югуан. С 1979 года пиньинь используется во всём мире в качестве официальной латинской транскрипции имён и названий из КНР. Она заменила существовавшие ранее транскрипции Уэйда—Джайлза и чжуинь.
rdf:langString
汉语拼音(Hànyǔ Pīnyīn),是一種以拉丁字母為現代標準漢語標音的方案,為現代標準漢語羅馬拼音的國際標準規範。汉语拼音在中国大陆和新加坡作为基础教育内容全面使用,是义务教育的重要内容。在海外,特别是常用現代標準漢語的地区如新加坡、马来西亚、菲律宾和美国唐人街等,目前也在汉语教育中进行汉语拼音教学。臺灣自2008年開始,中文譯音使用原則也採用漢語拼音,但部分地名、道路名稱和護照姓名仍採用威妥瑪拼音、郵政式拼音、國語羅馬字、國音二式抑或通用拼音。 汉语拼音系统是在1950年代由包括周有光在内的一群中国语言学家基于早期汉字拉丁化的基础开发的。汉语拼音同时是将汉字转写为拉丁字母的规范方式,也是国际普遍承认的汉语普通话拉丁转写标准。 国际标准ISO 7098(《中文罗马字母拼写法》)写道:“本国际标准解释了中国的官方语言现代标准汉语(普通话)的罗马化原则,由国务院于 1956-02-06 颁布的《普通话推广方针》中定义。本国际标准可用于书目、目录、索引、地名列表等的文件编制。” 《中华人民共和国国家通用语言文字法》第十八条规定:“《汉语拼音方案》是中国人名、地名和中文文献罗马字母拼写法的统一规范,并用于汉字不便或不能使用的领域。”
rdf:langString
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
بينيين
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Pchin-jin
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Πινγίν
rdf:langString
Pinjino
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Hanyu pinyin
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Hanyu Pinyin
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Hanyu pinyin
rdf:langString
한어병음
rdf:langString
拼音
rdf:langString
Hanyu pinyin
rdf:langString
Hanyu pinyin
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Пиньинь
rdf:langString
Піньїнь
rdf:langString
汉语拼音
rdf:langString
Hanyu Pinyin
xsd:integer
23588
xsd:integer
1124787596
rdf:langString
hàn-gú phing-im hong-àn
rdf:langString
phing-im
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
hoe去 nyiu上 phin平 in平 faon平 oe去
rdf:langString
phin平 in平
rdf:langString
ㄆㄧㄣ ㄧㄣ
rdf:langString
ㄏㄢˋ ㄩˇ ㄆㄧㄣ ㄧㄣ ㄈㄤ ㄢˋ
rdf:langString
rdf:langString
,
rdf:langString
Scheme for the Chinese Phonetic Alphabet
rdf:langString
no
rdf:langString
安
rdf:langString
阿
rdf:langString
超
rdf:langString
北京
rdf:langString
化
rdf:langString
大
rdf:langString
先
rdf:langString
西
rdf:langString
家
rdf:langString
包公
rdf:langString
之
rdf:langString
了
rdf:langString
些
rdf:langString
你
rdf:langString
初
rdf:langString
可
rdf:langString
哪
rdf:langString
子
rdf:langString
我
rdf:langString
朋友
rdf:langString
那
rdf:langString
非
rdf:langString
孔子
rdf:langString
半
rdf:langString
人
rdf:langString
洞庭湖
rdf:langString
衣
rdf:langString
反
rdf:langString
光明
rdf:langString
性
rdf:langString
本
rdf:langString
老
rdf:langString
阿三
rdf:langString
巧克力
rdf:langString
北京市
rdf:langString
北大
rdf:langString
唐朝
rdf:langString
小
rdf:langString
手
rdf:langString
河北省
rdf:langString
泰山
rdf:langString
海外
rdf:langString
西安
rdf:langString
所
rdf:langString
李先生
rdf:langString
Category:Pinyin
rdf:langString
一二·九
rdf:langString
一些
rdf:langString
三五天
rdf:langString
三十三
rdf:langString
五四
rdf:langString
京津
rdf:langString
亮堂堂
rdf:langString
佛教
rdf:langString
你和我
rdf:langString
初中
rdf:langString
初十
rdf:langString
前附成分
rdf:langString
副
rdf:langString
千百次
rdf:langString
各
rdf:langString
呒
rdf:langString
呣
rdf:langString
唔
rdf:langString
啊!真美!
rdf:langString
嗯
rdf:langString
在前面
rdf:langString
地下
rdf:langString
多
rdf:langString
大些
rdf:langString
大李
rdf:langString
天上
rdf:langString
川芎
rdf:langString
年年
rdf:langString
弓箭
rdf:langString
很好
rdf:langString
快去吧!
rdf:langString
快慢
rdf:langString
慢慢地走
rdf:langString
我校
rdf:langString
打死
rdf:langString
整理好
rdf:langString
方以智
rdf:langString
最快
rdf:langString
某
rdf:langString
每
rdf:langString
每年
rdf:langString
田主任
rdf:langString
的/地/得
rdf:langString
看信
rdf:langString
看看
rdf:langString
矇矇亮
rdf:langString
研究研究
rdf:langString
磨刀霍霍
rdf:langString
空中
rdf:langString
第 356
rdf:langString
者
rdf:langString
般
rdf:langString
雪白雪白
rdf:langString
非常大
rdf:langString
𠮾
rdf:langString
Microsoft Pinyin IME
rdf:langString
Q42222
<second>
1950.0
rdf:langString
us
rdf:langString
When using pinyin IME, choosing ḿ/ǹ outputs PUA U+E7C7 and U+E7C8.
rdf:langString
hon55 ngi24 pin24 im24 fong24 on55
rdf:langString
pin24 im24
rdf:langString
Microsoft Pinyin ḿǹ.png
rdf:langString
Hon3jyu5 Ping3jam1 Fong1on3
rdf:langString
Ping3jam1
rdf:langString
Aid to the Eyes and Ears of Western Literati
rdf:langString
Miracle of Western Letters
rdf:langString
donkey
rdf:langString
oven
rdf:langString
syllable-dividing mark
rdf:langString
no
rdf:langString
no
rdf:langString
no
rdf:langString
no
rdf:langString
no
rdf:langString
st
rdf:langString
dàicí
rdf:langString
jiégòu zhùcí
rdf:langString
liáncí
rdf:langString
xíngróngcí
rdf:langString
xūcí
rdf:langString
Pīnyīn
rdf:langString
Guójiā Jiàoyù Wěiyuánhuì
rdf:langString
Guójiā Yǔyán Wénzì Gōngzuò Wěiyuánhuì
rdf:langString
Hànyǔ Pīnyīn Fāng'àn
rdf:langString
Hànyǔ Pīnyīn Zhèngcífǎ Jīběn Guīzé
rdf:langString
dòngcí
rdf:langString
fùcí
rdf:langString
fùyùnmǔ
rdf:langString
géyīn fúhào
rdf:langString
hànyǔ pīnyīn
rdf:langString
hòufù chéngfèn
rdf:langString
jiècí
rdf:langString
liàngcí
rdf:langString
lüèyǔ
rdf:langString
míngcí
rdf:langString
qiánfù chéngfèn
rdf:langString
shùcí
rdf:langString
shēngmǔ
rdf:langString
yùnmǔ
xsd:integer
200
rdf:langString
Table of Hanyu Pinyin syllables, which includes 23 initials and 24 finals
rdf:langString
hàn-gú pheng-im hong-àn
rdf:langString
pheng-im
rdf:langString
no
rdf:langString
Current
xsd:integer
4
xsd:integer
635
rdf:langString
no
rdf:langString
黑龙江
rdf:langString
个
rdf:langString
介词
rdf:langString
们
rdf:langString
几
rdf:langString
形容词
rdf:langString
无
rdf:langString
时
rdf:langString
来
rdf:langString
汉语
rdf:langString
着
rdf:langString
结构助词
rdf:langString
虚词
rdf:langString
过
rdf:langString
这
rdf:langString
连词
rdf:langString
里
rdf:langString
量词
rdf:langString
东四十条
rdf:langString
儿
rdf:langString
李华
rdf:langString
全国
rdf:langString
张三
rdf:langString
东京
rdf:langString
京剧
rdf:langString
北京大学
rdf:langString
拼音
rdf:langString
阿沛·阿旺晋美
rdf:langString
隔音符号
rdf:langString
孟尝君
rdf:langString
少数民族语地名汉语拼音字母音译转写法
rdf:langString
一点儿
rdf:langString
一百多个
rdf:langString
两个人
rdf:langString
么
rdf:langString
乘务员
rdf:langString
九亿七万二千三百五十六
rdf:langString
人人
rdf:langString
代词
rdf:langString
会儿
rdf:langString
你来还是不来?
rdf:langString
你知道吗?
rdf:langString
公共关系
rdf:langString
公关
rdf:langString
几十
rdf:langString
几十根钢管
rdf:langString
几家人
rdf:langString
初级中学
rdf:langString
副词
rdf:langString
副部长
rdf:langString
动词
rdf:langString
化为
rdf:langString
十七八岁
rdf:langString
十几
rdf:langString
十几个人
rdf:langString
十来万个
rdf:langString
千千万万
rdf:langString
只许州官放火,不许百姓点灯
rdf:langString
吃鱼
rdf:langString
各国
rdf:langString
名词
rdf:langString
后附成分
rdf:langString
员
rdf:langString
哪张报纸
rdf:langString
围
rdf:langString
国家教育委员会
rdf:langString
国家标准
rdf:langString
国家语言文字工作委员会
rdf:langString
国际书店
rdf:langString
声母
rdf:langString
复韵母
rdf:langString
头
rdf:langString
孩子们
rdf:langString
小刘
rdf:langString
常用词
rdf:langString
开玩笑
rdf:langString
快一点儿
rdf:langString
总
rdf:langString
我爱中国。
rdf:langString
我的书
rdf:langString
打骂
rdf:langString
挥金如土
rdf:langString
搞坏
rdf:langString
改写为
rdf:langString
数词
rdf:langString
无缝钢管
rdf:langString
春天来了。
rdf:langString
来来往往
rdf:langString
某工厂
rdf:langString
欸
rdf:langString
汉语拼音正词法基本规则
rdf:langString
河里
rdf:langString
海风
rdf:langString
火车上面
rdf:langString
火车到了
rdf:langString
炉
rdf:langString
点儿
rdf:langString
王建国
rdf:langString
王部长
rdf:langString
环境保护规划
rdf:langString
琼州海峡
rdf:langString
略语
rdf:langString
看着
rdf:langString
纸笔墨砚
rdf:langString
老吴
rdf:langString
老钱
rdf:langString
背黑锅
rdf:langString
英汉
rdf:langString
西施
rdf:langString
该
rdf:langString
诸葛孔明
rdf:langString
谁说的?
rdf:langString
赵同志
rdf:langString
车水马龙
rdf:langString
轰隆一声
rdf:langString
边
rdf:langString
这个
rdf:langString
这人
rdf:langString
这边
rdf:langString
进行过
rdf:langString
那次会议
rdf:langString
那里
rdf:langString
长话
rdf:langString
长途电话
rdf:langString
门外
rdf:langString
问答
rdf:langString
陆海空军
rdf:langString
韵母
rdf:langString
风平浪静
rdf:langString
驴
rdf:langString
高锰酸钾
rdf:langString
鸭绿江
rdf:langString
黄河以南
rdf:langString
no
xsd:integer
635
rdf:langString
東京
rdf:langString
黑龍江
rdf:langString
兩個人
rdf:langString
介詞
rdf:langString
來
rdf:langString
個
rdf:langString
們
rdf:langString
幾
rdf:langString
時
rdf:langString
漢語
rdf:langString
無
rdf:langString
結構助詞
rdf:langString
總
rdf:langString
著
rdf:langString
虛詞
rdf:langString
這
rdf:langString
連詞
rdf:langString
過
rdf:langString
量詞
rdf:langString
兒
rdf:langString
李華
rdf:langString
張三
rdf:langString
老吳
rdf:langString
北京大學
rdf:langString
員
rdf:langString
拼音
rdf:langString
聲母
rdf:langString
孟嘗君
rdf:langString
阿沛·阿旺晉美
rdf:langString
京劇
rdf:langString
少數民族語地名漢語拼音字母音譯寫法
rdf:langString
《西儒耳目資》
rdf:langString
一百多個
rdf:langString
一點兒
rdf:langString
乘務員
rdf:langString
九億七萬二千三百五十六
rdf:langString
人人
rdf:langString
代詞
rdf:langString
你來還是不來?
rdf:langString
你知道嗎?
rdf:langString
來來往往
rdf:langString
全國
rdf:langString
公共關係
rdf:langString
公關
rdf:langString
初級中學
rdf:langString
副詞
rdf:langString
副部長
rdf:langString
動詞
rdf:langString
化為
rdf:langString
十七八歲
rdf:langString
十來萬個
rdf:langString
十幾
rdf:langString
十幾個人
rdf:langString
千千萬萬
rdf:langString
只許州官放火,不許百姓點燈
rdf:langString
吃魚
rdf:langString
各國
rdf:langString
名詞
rdf:langString
哪張報紙
rdf:langString
問答
rdf:langString
國家教育委員會
rdf:langString
國家標準
rdf:langString
國家語言文字工作委員會
rdf:langString
國際書店
rdf:langString
圍
rdf:langString
孩子們
rdf:langString
小劉
rdf:langString
常用詞
rdf:langString
幾十
rdf:langString
幾十根鋼管
rdf:langString
幾家人
rdf:langString
形容詞
rdf:langString
後附成分
rdf:langString
快一點兒
rdf:langString
我愛中國。
rdf:langString
我的書
rdf:langString
打罵
rdf:langString
揮金如土
rdf:langString
搞壞
rdf:langString
改寫為
rdf:langString
數詞
rdf:langString
春天來了。
rdf:langString
會兒
rdf:langString
東四十條
rdf:langString
某工廠
rdf:langString
河裏
rdf:langString
海風
rdf:langString
漢語拼音正詞法基本規則
rdf:langString
火車上面
rdf:langString
火車到了
rdf:langString
無縫鋼管
rdf:langString
爐
rdf:langString
王建國
rdf:langString
王部長
rdf:langString
環境保護規劃
rdf:langString
瓊州海峽
rdf:langString
略語
rdf:langString
看著
rdf:langString
紙筆墨硯
rdf:langString
老錢
rdf:langString
背黑鍋
rdf:langString
英漢
rdf:langString
裏
rdf:langString
複韻母
rdf:langString
西字奇蹟
rdf:langString
該
rdf:langString
誒
rdf:langString
誰說的?
rdf:langString
諸葛孔明
rdf:langString
趙同志
rdf:langString
車水馬龍
rdf:langString
轟隆一聲
rdf:langString
這人
rdf:langString
這個
rdf:langString
這邊
rdf:langString
進行過
rdf:langString
邊
rdf:langString
那次會議
rdf:langString
那裏
rdf:langString
長話
rdf:langString
長途電話
rdf:langString
門外
rdf:langString
開玩笑
rdf:langString
陸海空軍
rdf:langString
隔音符號
rdf:langString
韻母
rdf:langString
頭
rdf:langString
風平浪靜
rdf:langString
驢
rdf:langString
高錳酸鉀
rdf:langString
鴨綠江
rdf:langString
麼
rdf:langString
黃河以南
rdf:langString
點兒
rdf:langString
Pinyin
rdf:langString
Romanization used by the United Nations
rdf:langString
no
rdf:langString
no
rdf:langString
Fang I-chih
rdf:langString
Han4-yü3 Pin1-yin1 Fang1-an4
rdf:langString
Hsi Ju Erh-mu Tzu
rdf:langString
Hsi-tzu Ch'i-chi
rdf:langString
Pin1-yin1
xsd:integer
200
rdf:langString
Honyúh Pingyām Fōng'on
rdf:langString
Pingyām
xsd:integer
1958
1978
1986
2009
rdf:langString
Hànzì
rdf:langString
Fāng Yǐzhì
rdf:langString
Xīzì Qíjī
rdf:langString
Hon3yue5 Ping3yam1° Fong1°on3
rdf:langString
Ping3yam1°
rdf:langString
El pinyin, o més formalment el hanyu pinyin (xinès tradicional: 漢語拼音, xinès simplificat: 汉语拼音, pinyin: Hànyǔ Pīnyīn) és un sistema de romanització de l'idioma mandarí que utilitza l'alfabet llatí. Hanyu es refereix a la llengua mandarina (literalment «llengua dels Han»), i pinyin vol dir «lletrejar sons». D'altres sistemes de transcripció fonètica de mandarí també es diuen pinyin, per exemple el Tongyong pinyin, el sistema oficial de la República de la Xina entre el 2002 i el 2008, i el sistema Wade-Giles, anomenat Wēituǒmǎ Pīnyīn en mandarí. El pinyin es fa servir com a sistema oficial de romanització a la Xina continental i Taiwan, i arreu del món per a ensenyar el mandarí com a segona llengua. També es fa servir per a escriure noms xinesos en publicacions en escriptura romana, i en alguns sistemes informàtics per a teclejar caràcters xinesos. D'una banda, l'escriptura xinesa es basa en un sistema morfosil·làbic amb caràcters o sinogrames, els quals no han variat gaire els últims 2000 anys. D'altra banda, el xinès, més que una llengua, és una família de llengües, amb una gran variació de pronunciacions. Durant el segle xx es van impulsar diferents mètodes per a homogeneïtzar les diferents pronunciacions. Un d'ells és la transcripció fonètica en pinyin, que es basa en l'idioma putonghua o mandarí (xinès tradicional: 普通話, xinès simplificat: 普通话, pinyin: pǔtōnghuà) i en la variant dialectal de Pequín. El sistema pinyin va ser desenvolupat per un comitè de la República Popular de la Xina i va ser aprovat el 1958. L'Organització Internacional per a l'Estandardització (ISO) el va escollir com a romanització estàndard el 1982, i el govern de Taiwan va canviar el seu sistema de romanització oficial al pinyin el 2009. A causa que el pinyin va ser desenvolupat fa relativament poc temps, tanmateix, encara es veuen sovint paraules i noms romanitzats amb el sistema Wade-Giles en llengües europees. D'altres transcripcions fonètiques per al xinès són:
* el sistema Wade-Giles, obsolet però encara usat en alguns préstecs com, per exemple, Tao i I Ching
* el sistema Tongyong pinyin, molt semblant al sistema hanyu pinyin, que va ser el sistema oficial de Taiwan entre el 2002 i el 2008.
* el sistema Gwoyeu romatzyh, el qual, únicament entre sistemes de transcripció del xinès, fa servir canvis de lletres per a indicar el to d'una síl·laba i no signes diacrítics (com el pinyin) o números (com el Wade-Giles)
* bopomofo (ㄅㄆㄇㄈ), utilitzat a Taiwan Encara que el sistema pinyin ignora completament l'Alfabet fonètic internacional, ha resultat ser molt efectiu. Avui dia, en ciutats com Pequín o Xangai es poden trobar textos escrits en pinyin en molts llocs públics, al costat del xinès, per a facilitar la lectura als estrangers. El pinyin també es fa servir per a introduir els caràcters xinesos als ordinadors amb teclats occidentals, mitjançant un sistema de substitució automàtica.
rdf:langString
Hanyu Pinyin Fang’an (chinesisch 漢語拼音方案 / 汉语拼音方案, Pinyin Hànyǔ Pīnyīn Fāng’àn – „Programm zur Fixierung der Laute im Chinesischen“), meist nur kurz Pinyin (拼音), zur Abgrenzung von Tongyong Pinyin (通用拼音, Tōngyòng Pīnyīn) auch Hanyu Pinyin (漢語拼音 / 汉语拼音) genannt, ist die offizielle chinesische Romanisierung des Hochchinesischen in der Volksrepublik China. Diese von Zhou Youguang entwickelte phonetische Umschrift auf der Basis des lateinischen Alphabets wurde vom Staatsrat am 6. Februar 1956 offiziell beschlossen und Ende 1957 genehmigt. Sie löste damit auf dem Festland die 1921 eingeführte nicht-lateinische Zhuyin-Umschrift (Bopomofo) ab. Die durch die Pinyin-Umschrift angegebene Aussprache basiert auf dem Hochchinesischen (普通話 / 普通话, pǔtōnghuà). Pinyin ist bei der Internationalen Organisation für Normung (ISO) als ISO 7098:1991 (zweite Auflage nach 1982) registriert und damit als internationaler Standard anerkannt. In der Volksrepublik China wird Pinyin durch die nationale Norm GB/T 16159 definiert, die zuletzt 2012 revidiert wurde (GB/T 16159-2012); für die Schreibung von Personennamen gilt die Norm GB/T 28039-2011. Seit 1. Januar 2009 ist auch in der Republik China auf Taiwan auf Beschluss der 2008 gewählten Kuomintang-Regierung Hanyu Pinyin offizieller Standard. In einigen von der Demokratischen Fortschrittspartei regierten Städten wird diese Verordnung jedoch nicht befolgt und weiterhin die 2002 eingeführte Umschrift Tongyong Pinyin verwendet.
rdf:langString
Pchin-jin, též pinyin (čínsky 拼音, v samotném pchin-jinu pīnyīn, doslova „hláskování“; celým názvem schéma čínské hláskové abecedy, čínsky 汉语拼音方案, hànyǔ pīnyīn fāng'àn, chan-jü pchin-jin fang-an) je oficiální systém romanizace standardní čínštiny v kontinentální Číně a do určité míry na Tchaj-wanu. Užívá se při výuce čínštiny a také pro zápis čínských znaků skrze počítačové vstupní systémy jako jsou klávesnice. Slouží k zachycení výslovnosti čínských znaků včetně čtyř tónů, k čemuž používá čtyři diakritická znaménka a plní funkci transkripce čínských znaků do latinky (přijat jako mezinárodní standard ISO 7098). Proto je důležitý zejména pro jednotný přepis čínských zeměpisných názvů a osobních jmen osob čínské národnosti. Prvotním významem čínského slova pchin-jin je „hláskování“, takže tímto pojmem v čínštině může být označena jakákoliv hlásková abeceda (srovnej např. 捷克拼音, jiékè pīnyīn, ťie-kche pchin-jin = „česká abeceda“). Bez bližšího určení tento výraz nicméně označuje převážně chan-jü pchin-jin pro mandarínskou čínštinu.
rdf:langString
To Πινγίν ή επίσημα Χανγιού Πινγίν (Κινεζική: 汉语拼音, Πινγίν: Hànyǔ pīnyīn) είναι το επίσημο φωνητικό σύστημα για μεταγραφή της Μανδαρινής προφοράς των κινεζικών χαρακτήρων με λατινικούς χαρακτήρες στη Λαϊκή Δημοκρατία της Κίνας, στη Σιγκαπούρη και την Ταϊβάν. Χρησιμοποιείται συχνά για τη διδασκαλία της καθομιλουμένης κινεζικής και πολλές φορές για τη γραφή κινεζικών ονομάτων σε ξενόγλωσσες εκδόσεις. Το σύστημα Πινγίν αναπτύχθηκε στη δεκαετία του 1950, με βάση προηγούμενες μορφές εκλατινισμού από την κινεζική κυβέρνηση και ολοκληρώθηκε το 1958 αφού αναθεωρήθηκε αρκετές φορές. Ο διεθνής οργανισμός τυποποίησης (ISO) υιοθέτησε το σύστημα Πινγίν ως διεθνές πρότυπο, το 1982. Το σύστημα υιοθετήθηκε ως επίσημο πρότυπο στην Ταϊβάν το 2009, όπου χρησιμοποιείται για τον εκλατινισμό της γραφής μόνο. Το δεύτερο πιο γνωστό σύστημα είναι το Γουέιντ-Τζάιλς που εφευρέθηκε το 1859 από τον Τόμας Ουέιντ και αλλάχτηκε το 1892 από τον Χέρμπερτ Τζάιλς. Καθώς το σύστημα αυτό προσομοιώνει τη φωνητική της Μανδαρινικής σε αγγλόφωνα σύμφωνα και φωνήεντα, ήταν ιδιαίτερα χρήσιμο σε αγγλόφωνους μαθητές. Το σύστημα ήταν σε χρήση σε ακαδημαϊκά περιβάλλοντα στις Η.Π.Α. κυρίως πριν τη δεκαετία του 1980 και μέχρι πρόσφατα ήταν διαδεδομένο στην Ταϊβάν. Εκτός από τη μεταγραφή των φωνητικών διαφέρουν και στη χρήση σημείων τονισμού. Στο σύστημα "Χάνγιου Πινγίν" οι τόνοι εκφράζονται με τονικά σύμβολα πάνω από τις συλλαβές, ενώ στο "Ουέιντ-Τζάιλς" με αριθμούς στο τέλος κάθε συλλαβής.
rdf:langString
نظام بينيين هو النظام الرسمي لكتابة الصينية بالحروف اللاتينية في الصين. تأسس في 1958 وأصبح النظام الرسمي في 1979. يختلف نطق كثير الحروف فيها من نطقها في لغات أخرى.
rdf:langString
Pinjino (ĉine 汉语拼音, Hànyǔ pīnyīn, "ĉinlingvaj kunmetitaj sonoj"; aŭ simpla Pīnyīn) estas la oficiala metodo en la Ĉeftera Ĉinio, Tajvano, Singapuro, kaj Malajzio skribi la ĉinan lingvon per la latina alfabeto anstataŭ per la tradicia ĉina skribo (汉字, hànzì). Oni uzas pinjinon eksterlande por helpi lernantojn de la ĉina lingvo, por transskribi ĉinajn nomojn en aliaj lingvoj, kaj por instrui ĉinajn skribsignojn ĉe ĉinaj lernejoj. Ĉinparolantoj ofte uzas ĝin por tajpi ĉinajn signojn sur komputilojn kaj poŝtelefonojn. La sistemo pinjino baziĝas sur la prononco de la oficiala norma formo de la ĉina lingvo, la Pǔtōnghuà (普通话). En anglalingvaj landoj, hanyu pinyin anstataŭadas la antaŭan sistemon Wade-Giles. Bopomofo estas silabaro uzita en Tajvano por indiki prononcojn, por eduki infanojn pri elparolo, kaj por tajpi. Tamen, ekde 2009 Pinjino estas la oficiala maniero skribi ĉinajn vortojn per latinaj literoj en Tajvano.
rdf:langString
Hanyu pinyin (txinera sinplifikatuaz: 汉语拼音; txinera tradizionalaz: 漢語拼音; Hanyu pinyin: Hànyǔ pīnyīn, berez "Han hizkuntzaren notazio fonetikoa", askotan pinyin soilik) erromatartze sistema bat da, mandarin txinera latin letretara (erromatar alfabetora) aldatzeko modu bat. Hanyu pinyin sistema 1958an baietsi zen eta 1979an ofizialtzat hartu Txinako Herri Errepublikan. Aurreko erromatartze sistemak ordeztu zituen, hala nola, Wade-Giles (1859) eta Posta Sistemako pinyina. Harrezkeroztik, Singapurreko gobernuak eta nazioarteko erakundeek mandarin txineraren transkripzio sistematzat hartu dute. Adibidez, beste barne aldaketa batzuez gain, sistema berriak Txinako Herri Errepublikako hiriburuaren izena idazteko modu ofiziala aldatu du: Pekin (Peking) > Beijing nahiz Běijīng (北京). Sistemaren aldaketak hasierako terminoa bakarrik aldatu du: pe > běi (北 = iparraldea); bigarren zatiaren aldaketa eboluzio fonetikoa da soilik, antzinako mandarinetik gaurkora (京 = king ala jīng = hiriburua). Doinuak bokalen gainean jarritako zeinu batzuen bidez irudikatzen dira:
* lehena (laua), makroiaren bidez: mā
* bigarrena (goranzkoa), tilde zorrotzaren bidez: má
* hirugarrena (hasieran, pixka bat beheranzkoa eta segidan, goranzkoa), háček baten bidez: mǎ
* laugarrena (beheranzkoa eta laburra), tilde kamutsaren bidez: mà, eta
* bosgarrena (neutroa), tilderik gabe: ma.
rdf:langString
El Hànyǔ Pīnyīn (en chino simplificado, 汉语拼音; literalmente, ‘deletreo de sonidos del chino’), normalmente llamado pinyin, es el sistema de transcripción del chino mandarín más utilizado. Fue desarrollado en la década de 1950 por lingüistas de la República Popular China para superar los complejos e inexactos sistemas de transcripción del chino anteriores y fue adoptado por la ISO y la ONU en los 80. Para representar la compleja fonología del chino estándar el pinyin se vale de todas las letras del alfabeto latino básico (excepto la V) más cuatro dígrafos (sh, ch, zh, ng) y la u con diéresis (ü), además de cuatro acentos (ō, ó, ǒ, ò) que sirven para marcar los tonos del chino. El sistema pinyin también dicta normas sobre el uso de mayúsculas y la separación de palabras. Para el oyente hispanohablante, el uso de las vocales ⟨a,o,u⟩ es similar, pero ⟨e⟩ suena más oscura, ⟨i⟩ representa dos íes diferentes según la consonante, mientras que ⟨ü,ju,qu,xu,yu⟩ representan la u francesa. En las consonantes hay aún más divergencia. Algunas diferencias notables son que ⟨b,d,g⟩ representan los sonidos hispanos p, t, k, mientras que ⟨p,t,k⟩ representan esos mismos sonidos pero con aspiración. También contrastan el par ⟨c,z⟩, que suenan como /ts/ (con y sin aspiración), así como los pares ⟨ch,zh⟩ y ⟨q,j⟩, que son sonidos africados que recuerdan a la /ch/ del español. Los sonidos que representan ⟨x⟩ y ⟨r⟩ no existen en español. Estas y otras diferencias hacen que el pinyin requiera estudio para poder pronunciarse correctamente.
rdf:langString
Le hanyu pinyin (chinois simplifié : 汉语拼音 ; chinois traditionnel : 漢語拼音 ; : Hànyǔ Pīnyīn ; Wade : Han⁴-yü³ P'in¹-yin¹ ; EFEO : Han-yu P'in-yin) est un système de romanisation du chinois mandarin, promu officiellement en 1979 en Chine continentale, puis en 2008 à Taïwan. C'est la méthode de transcription de cette langue utilisant l'alphabet latin la plus répandue de nos jours dans les ouvrages modernes. Les principales difficultés à son usage, pour les locuteurs étrangers, viennent de la prononciation spécifique de plusieurs consonnes, et de la fréquente omission des accents tonals.
rdf:langString
Is éard is Pinyin (Sínis: 拼音; Pinyin: pīnyīn) ann ná córas oifigiúil Dhaon-Phoblacht na Síne (DPS) le haghaidh carachtar Sínise a thras-scríobh. Úsáidtear an córas seo freisin i Hong Cong, Macau, bPoblacht na Síne (An Téaváin/PnaS), Malaeisia agus Singeapór le haghaidh na a theagaisc. Úsáidtear é freisin go minic chun ainmneacha agus sloinnte Sínise a litriú i bhfoilseacháin eachtracha agus mar mhodh ionchur chun (hansaí, hanzi) a chur isteach i ríomhairí. D'fhorbraigh coiste rialtais sa Dhaon-Phoblacht (DPS) an córas rómhánaithe seo agus foilsíodh é sa bhliain 1958. Ghlac an Eagraíocht Idirnáisiúnta na gCaighdeán le phinyin mar an caighdeán idirnáisiúnta sa bhliain 1982. Ghlac an Téaváin (PnaS) leis an gcóras rómhánaithe seo mar 'Chaighdeán Náisiúnta' ar 1 Eanáir, 2009.
rdf:langString
Hanyu Pinyin (simplified Chinese: 汉语拼音; traditional Chinese: 漢語拼音; pinyin: hànyǔ pīnyīn), often shortened to just pinyin, is the official romanization system for Standard Mandarin Chinese in China, and to some extent, in Singapore and Malaysia. It is often used to teach Mandarin, normally written in Chinese form, to learners already familiar with the Latin alphabet. The system includes four diacritics denoting tones, but pinyin without tone marks is used to spell Chinese names and words in languages written in the Latin script, and is also used in certain computer input methods to enter Chinese characters. The word Hànyǔ (simplified Chinese: 汉语; traditional Chinese: 漢語) literally means "Han language" (i.e. Chinese language), while Pīnyīn (拼音) means "spelled sounds". The pinyin system was developed in the 1950s by a group of Chinese linguists including Zhou Youguang and was based on earlier forms of romanizations of Chinese. It was published by the Chinese Government in 1958 and revised several times. The International Organization for Standardization (ISO) adopted pinyin as an international standard, ISO 7098, in 1982 and was followed by the United Nations in 1986. Attempts to make pinyin standard in the ROC (Taiwan) occurred in 2002 and 2009, but "today Taiwan has no standardized spelling system" so that in 2019 "alphabetic spellings in Taiwan are marked more by a lack of system than the presence of one". Moreover, "some cities, businesses, and organizations, notably in the south of Taiwan, did not accept [efforts to introduce pinyin], as it suggested that Taiwan is more closely tied to the PRC", so it remains one of several rival romanization systems in use. When a foreign writing system with one set of coding and decoding systems is taken to write a language, certain compromises may have to be made. The result is that the decoding systems used in some foreign languages will enable non-native speakers to produce sounds more closely resembling the target language than will the coding and decoding systems used by other foreign languages. Native speakers of English will decode pinyin spellings to fairly close approximations of Mandarin except in the case of certain speech sounds that are not ordinarily produced by most native speakers of English: j /tɕ/, q /tɕʰ/, x /ɕ/, z /ts/, c /tsʰ/, zh /ʈʂ/, ch /ʈʂʰ/, h /x/ and r /ɻ/ exhibit the greatest discrepancies. In this system, the correspondence between the Latin letters and the sound is sometimes idiosyncratic, though not necessarily more so than the way the Latin script is employed in other languages. For example, the aspiration distinction between b, d, g and p, t, k is similar to that of these syllable-initial consonants in English (in which the two sets are, however, also differentiated by voicing), but not to that of French. Letters z and c also have that distinction, pronounced as [ts] and [tsʰ] (which is reminiscent of these letters being used to represent the phoneme /ts/ in the German language and Slavic languages written in the Latin script, respectively). From s, z, c come the digraphs sh, zh, ch by analogy with English sh, ch. Although this analogical use of digraphs introduces the novel combination zh, it is internally consistent in how the two series are related. In the x, j, q series, the pinyin use of x is similar to its use in Portuguese, Galician, Catalan, Basque, and Maltese to represent /ʃ/; the pinyin q is close to its value of /c͡ç/ in Albanian, though to the untrained ear both pinyin and Albanian pronunciations may sound similar to the ch. Pinyin vowels are pronounced in a similar way to vowels in Romance languages. The pronunciations and spellings of Chinese words are generally given in terms of initials and finals, which represent the language’s segmental phonemic portion, rather than letter by letter. Initials are initial consonants, whereas finals are all possible combinations of medials (semivowels coming before the vowel), a nucleus vowel, and coda (final vowel or consonant).
rdf:langString
Hànyǔ Pīnyīn (汉语拼音, arti harfiah: "ejaan bunyi bahasa Han") atau sering disingkat Pīnyīn (拼音, arti harfiah: "ejaan bunyi") dalam bahasa Mandarin adalah sistem romanisasi (notasi fonetis dan alih aksara ke aksara Latin) untuk bahasa Mandarin yang digunakan di Republik Rakyat Tiongkok, Taiwan, Malaysia, dan Singapura. Hanyu Pinyin dikembangkan sejak tahun 1950-an berdasarkan bentuk-bentuk romanisasi sebelumnya. Hanyu Pinyin disetujui penggunaannya oleh pemerintah Republik Rakyat Tiongkok pada tahun 1958 dan telah direvisi beberapa kali. Sistem ini menggantikan sistem alih aksara lama seperti Wade-Giles (1859; dimodifikasi pada 1912) dan Bopomofo. Sejak saat itu, Hanyu Pinyin telah diterima sebagai sistem alih aksara utama untuk bahasa Mandarin di dunia. Pada tahun 1982, Organisasi Internasional untuk Standardisasi (ISO) mengadopsi Hanyu Pinyin sebagai sebuah standar internasional romanisasi untuk bahasa Mandarin. Sistem ini diadopsi sebagai standar resmi di Taiwan pada tahun 2009 yang umumnya disebut sebagai Sistem Fonetis Baru.
rdf:langString
拼音(ピンイン、: pīnyīn)は、中国語で音節を音素文字に分け、ラテン文字化して表記する発音表記体系を指す。一般的な場合この語は、漢語拼音(かんごピンイン、: Hànyǔ Pīnyīn, ハンユィーピンイン)と呼ばれる1958年に中華人民共和国が制定した漢語拼音方案という表記法、またはそれに基づく漢語拼音字母という文字を指す。 通用拼音のように中国大陸とは異なる「拼音」もあり、ウェード式、イェール式などの他のラテン文字による表記法も中国語では拼音と称することがある。漢語拼音の名称は、それらと特に区別する必要がある場合用いられる。 拼音は、当初は将来的に漢字に代わる文字として中国で位置づけられていたが、現在では中国語の発音記号として使用されている。
rdf:langString
( 병음은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 병음 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 한어병음(중국어 정체자: 漢語拼音, 병음: Hànyǔ pīnyīn 한위핀인[*])은 중국어의 발음을 로마자로 표기하는 발음 기호이다. 한어 병음 자모(중국어 정체자: 漢語拼音字母, 병음: Hànyǔ pīnyīn zìmǔ)는 현대 표준어인 보통화(普通话) 발음을 로마자 자모로 표기하여 성모(聲母)는 b, p, m, f, d, t, n, l, g, k, h, j, q, x, zh, ch, sh, r, z, c, s 등 21개, 운모(韻母)는 yi(-i), wu(-u), yu(-ü, -u), a, o, e, ai, ei, ao, ou, an, en, ang, eng, er 등 15개, 총 36개로 구성되어 있다.
rdf:langString
Con il termine pinyin (拼音, letteralmente "trascrivere-suoni") ci si riferisce generalmente allo Hànyǔ Pīnyīn (汉语拼音S, letteralmente "trascrizione di lingua cinese"), che è un sistema per trascrivere in alfabeto latino la pronuncia del cinese moderno. Il pinyin è più precisamente un sistema di romanizzazione, ovvero una trascrizione in caratteri latini che include una notazione fonetica. Usando sillabe composte da lettere latine, dotate di alcuni segni diacritici per rappresentare i toni (声调) con cui pronunciare le sillabe stesse, il pinyin fornisce una rappresentazione scritta della pronuncia del cinese moderno. Con questo termine ci si riferisce al cinese mandarino (普通话, Pǔtōnghuà, letteralmente "Parlata Comune"), la lingua ufficiale della Repubblica Popolare Cinese (中华人民共和国) e dell'isola di Taiwan (台湾岛). Il pinyin è stato riconosciuto come standard internazionale (ISO). È il sistema di trascrizione ufficiale adottato dalla Repubblica Popolare Cinese, da Singapore e Taiwan. In ambito internazionale il pinyin è usato per traslitterare nomi e parole cinesi sulla carta stampata e su Internet essendosi ormai affermato come standard internazionale (e nell'uso della Cina stessa), con l'abbandono del sistema Wade-Giles basato sulla fonetica inglese, oltre a essere impiegato nell'insegnamento della lingua cinese e a costituire un metodo di input assai diffuso per digitare caratteri cinesi servendosi della tastiera di un computer.
rdf:langString
Hanyu pinyin (vereenvoudigd Chinees: 汉语拼音; traditioneel Chinees: 漢語拼音; : Hànyǔ pīnyīn; IPA: [han.jyː.pʰín.ín ]), (spelling van klanken van het Chinees) ook wel eenvoudig pinyin (IPA: [pʰín.ín]), is een systeem van transliteratie om de officiële taal van China, het Standaardmandarijn, in Latijnse letters weer te geven.
rdf:langString
Hanyu pinyin – oficjalna transkrypcja standardowego języka mandaryńskiego (putonghua, hanyu pinyin: pǔtōnghuà) – urzędowego języka Chin – na alfabet łaciński. Hanyu pinyin został opracowany przez Komitet Reformy Języka z Zhou Youguangiem na czele w 1956 i zatwierdzony przez rząd chiński w 1958 roku. Jego celem było upowszechnienie wymowy putonghua i pomoc w nauce znaków chińskiego pisma. Do szerszego użytku wprowadzony został dopiero w 1979 r., po otwarciu Chin na świat. Miał zastąpić starsze metody transkrypcji:
* oparty na grafice chińskiej, a nie łacińskiej, alfabet bopomofo (w zasadzie system nauczania poprawnej wymowy, stąd inna nazwa zhuyin zimu), który stworzono w Chinach na początku XIX wieku,
* system Gwoyeu Romatzyh z 1909 – skomplikowany, gdyż zapisuje się w nim tony bez użycia znaków diakrytycznych, a poprzez modyfikację wyglądu sylaby podstawowej,
* transkrypcje zagraniczne, np. najpopularniejszą brytyjską transkrypcję Wade’a i Gilesa z 1859 (wersja zmodyfikowana z 1912 r.). Zamierzenie to się powiodło. Obecnie pinyin jest akceptowany przez większość międzynarodowych instytucji (m.in. ONZ), jako system transkrypcji współczesnego języka chińskiego ogólnonarodowego. W 1979 roku Rada Państwa ChRL podjęła decyzję o wyłącznym stosowaniu transkrypcji hanyu pinyin w publikacjach dyplomatycznych i tłumaczeniach na języki obce. W 1981 roku Międzynarodowa Organizacja Normalizacyjna (ISO) na wniosek ONZ zaadaptowała pinyin jako jedyny sposób współczesnego chińskiego. Pinyin wyparł wcześniejsze systemy transkrypcji, m.in. angielski system Wade-Gilesa. W języku angielskim stara angielska forma nazwy Pekinu – Peking została wyparta przez zapis w pinyin – Beijing. Pinyin jest stosowany przy zapisie chińskich nazw i nazwisk, stosuje się go również w publikacjach prasowych i fachowych, a także w słownikach oraz podręcznikach putonghua dla cudzoziemców. Wypiera powoli systemy lokalne stosowane w Hongkongu, Makau i Singapurze. Przez długi czas nie przyjęto go natomiast na Tajwanie, gdzie królował angielski system Wade-Gilesa. Z dniem 1 stycznia 2009 r. również Tajwan przeszedł oficjalnie na system hanyu pinyin. W Chinach pinyin jest również nauczany w szkołach podstawowych, co ma pomagać w opanowaniu putonghua. Większość dzieci używa bowiem w domu lokalnego dialektu. Opanowanie pinyinu ułatwia dzieciom także naukę języków europejskich, z drugiej strony przyspiesza proces inkorporacji łacińskich liter do pisma chińskiego. Nazwa hanyu pinyin oznacza zapis fonetyczny języka chińskiego (pełna nazwa: 漢語拼音方案 hànyǔ pīnyīn fāng’àn – schemat fonetyzacji języka chińskiego) i bywa często skracana do samego słowa pinyin (dosł. „składanie dźwięków [w słowa]”, od 拼 „łączyć coś w całość, składać”, 音 „dźwięk/dźwięki”). Chociaż najczęściej chodzi właśnie o hanyu pinyin, warto pamiętać, że istnieją inne pinyiny, m.in. opracowany w 2000 r. na Tajwanie tongyong pinyin.
rdf:langString
Pinyin (förenklat och traditionellt 拼音, pinyin pīnyīn), mera fullständigt hanyu pinyin (förenklat 汉语拼音, traditionellt 漢語拼音, pinyin hànyǔ pīnyīn), är det idag dominerande systemet för att återge standardkinesiskt uttal av kinesiska skrivtecken. Ordet pinyin översätts enklast med "ljudskrift", och hela namnet med "ljudskrift för det talade kinesiska språket" (hanyu). Det är officiellt påbjudet i Folkrepubliken Kina, Singapore, Malaysia och Taiwan samt är sedan 1982 en internationell standard. Det använder hela det latinska alfabetet som på engelska utom bokstaven V och med tillägg av bokstaven Ü. Ett antal bokstäver och bokstavskombinationer har emellertid avvikande uttal mot vad som är vanligt i västerländska språk. De fyra tonerna i standardkinesiskan markeras med diakritiska tecken på tonbärande vokaler, men dessa tontecken utelämnas ofta. Hanyu pinyin används som organiserande princip i moderna ordböcker över kinesiska språket och används idag allmänt vid inskrivning av kinesisk text på datorer och mobiltelefoner. Hanyu pinyin är ett av flera system för att återge kinesisk skrift med det latinska alfabetet, så kallad romanisering. Åtminstone ett av dessa andra system, tongyong pinyin, har ordet pinyin i namnet. När ordet pinyin används i västerländsk text utan bestämningar, avses alltid hanyu pinyin.
rdf:langString
O pinyin (em chinês: 拼音, pīnyīn) ou, mais formalmente, hanyu pinyin (汉语拼音 / 漢語拼音) é o método de transliteração (romanização) mais utilizado atualmente para o mandarim padrão (标准普通话 / 標準普通話). A palavra hànyǔ (汉语 / 漢語) significa "língua han" (isto é, 'chinês' ou 'mandarim'), e pīnyīn (拼音) significa "fonética" (literalmente "som soletrado"). O sistema é utilizado apenas para o mandarim padrão, e não para os outros idiomas chineses, incluindo o antigo chinês oficial, (广韵 / 廣韻). O sistema é usado na China continental, em Hong Kong, Macau, partes de Taiwan, Malásia e Singapura, para o ensino do mandarim e internacionalmente, para ensinar o mandarim como segundo idioma. Também é utilizado para grafar os nomes chineses em publicações estrangeiras, e pode ser utilizado para a inserção de caracteres chineses (hanzi) em computadores e telefones celulares. O sistema de romanização foi desenvolvido por um comitê governamental da República Popular da China (RPC), liderado por Zhou Youguang, e aprovado pelo governo do país em 11 de fevereiro de 1958. A Organização Internacional de Padronização (International Organization for Standarzation, ISO) adotou o pinyin como um padrão internacional em 1982, para a romanização padrão do chinês moderno (ISO-7098:1991), e desde então ele foi adotado por diversas outras organizações, como o Singapura, pela Biblioteca do Congresso dos Estados Unidos, e pela Associação de Bibliotecas Americanas (American Library Association). O sistema de romanização também se tornou o padrão nacional na República da China, comumente conhecida como Taiwan ou Formosa, em 1 de janeiro de 2009. O hanyu pinyin superou sistemas anteriores de romanização, tais como o Wade-Giles (1859), que foi modificado em 1892, e o , e também substituiu o zhuyin como o método de instrução fonética chinesa na China Continental. O pinyin é uma romanização e não uma anglicização, ou seja, ele utiliza letras latinas para representar sons no mandarim padrão; a maneira de efetuar tal representação no pinyin difere, em alguns casos, do estilo de simbolização escrita de sons em outras línguas que usam o alfabeto latino. Por exemplo, os sons indicados nesse dialeto pela letra b e g correspondem mais precisamente aos sons representados, respectivamente, pela letra p e k no emprego ocidental do alfabeto latino. Outras letras, como j, q, x ou zh indicam sons que não correspondem exatamente a nenhum som em inglês. Algumas das transcrições no pinyin, tais como a terminação "ang", também não correspondem a pronúncias da língua inglesa ou portuguesa. O pinyin foi desenvolvido levando em consideração as necessidades dos falantes da língua chinesa, especificamente do mandarim padrão, e não é uma forma de transliteração dos caracteres chineses direcionada aos ocidentais. Ao permitir que caracteres latinos se refiram a sons chineses específicos, o pinyin realiza uma romanização precisa e compacta, o que é conveniente para falantes nativos chineses e acadêmicos, mas nem sempre aos falantes de idiomas ocidentais. Isso significa que uma pessoa que nunca estudou chinês, ou o sistema do pinyin, está sujeita a cometer graves erros de pronúncia. Este, no entanto, é um problema menos sério com sistemas de romanização se comparado com os anteriores, tais como o Wade-Giles.
rdf:langString
Піньї́нь (кит. 拼音, pīnyīn), повна офіційна назва Ханьюй піньїнь (кит. 汉语拼音, Hànyǔ pīnyīn, «Запис звуків китайської мови») — найпоширеніший стандарт латинізування китайської мови (мандаринського діалекту), тобто позначення звуків китайської за допомогою латинської абетки. Піньїнь був розроблений наприкінці 50-х років XX століття, офіційно прийнятий на континентальній частині Китаю в 1979 році і прийнятий як міжнародний стандарт у 1991 році. Піньїнь також використовують для введення ієрогліфів на комп'ютері та для пошуку слів у словнику. Альтернативна назва — «китайський фонетичний алфавіт» (КФА).
rdf:langString
Пиньи́нь (кит. 拼音, pīnyīn; более официально: 汉语拼音, Hànyǔ pīnyīn, Ханьюй пиньинь, то есть «Запись звуков китайского языка») — система романизации для путунхуа. В Китайской Народной Республике (КНР) пиньинь имеет официальный статус. С 1 января 2009 года пиньинь стал официальным стандартом романизации на Тайване. Пиньинь был принят в 1958 году, одним из авторов пиньиня является Чжоу Югуан. С 1979 года пиньинь используется во всём мире в качестве официальной латинской транскрипции имён и названий из КНР. Она заменила существовавшие ранее транскрипции Уэйда—Джайлза и чжуинь. Транскрипция была одобрена Международной организацией по стандартизации (ISO) в качестве основной латинской транскрипции китайского языка. В пиньине используются все буквы латинского алфавита, кроме V, и добавлена буква Ü (u-умляут; при вводе в компьютер буква V может использоваться вместо Ü). Обозначение тонов в пиньине предусмотрено с помощью надстрочных знаков. Обычно их пишут только в учебной литературе. В словарях номер тона иногда указывается за словом, записанным пиньинем, например: dong2 или dong² (= dóng).
rdf:langString
汉语拼音(Hànyǔ Pīnyīn),是一種以拉丁字母為現代標準漢語標音的方案,為現代標準漢語羅馬拼音的國際標準規範。汉语拼音在中国大陆和新加坡作为基础教育内容全面使用,是义务教育的重要内容。在海外,特别是常用現代標準漢語的地区如新加坡、马来西亚、菲律宾和美国唐人街等,目前也在汉语教育中进行汉语拼音教学。臺灣自2008年開始,中文譯音使用原則也採用漢語拼音,但部分地名、道路名稱和護照姓名仍採用威妥瑪拼音、郵政式拼音、國語羅馬字、國音二式抑或通用拼音。 汉语拼音系统是在1950年代由包括周有光在内的一群中国语言学家基于早期汉字拉丁化的基础开发的。汉语拼音同时是将汉字转写为拉丁字母的规范方式,也是国际普遍承认的汉语普通话拉丁转写标准。 国际标准ISO 7098(《中文罗马字母拼写法》)写道:“本国际标准解释了中国的官方语言现代标准汉语(普通话)的罗马化原则,由国务院于 1956-02-06 颁布的《普通话推广方针》中定义。本国际标准可用于书目、目录、索引、地名列表等的文件编制。” 《中华人民共和国国家通用语言文字法》第十八条规定:“《汉语拼音方案》是中国人名、地名和中文文献罗马字母拼写法的统一规范,并用于汉字不便或不能使用的领域。” 无论是ISO国际标准还是中国大陆法律规范,都明确指出了汉语拼音的性质和地位,即汉语普通话的拉丁拼写法或转写系统,而非汉语正寫法或汉语的文字系统。汉语拼音字母只是对方案所用拉丁字母个体的称谓,并不意味着汉语拼音是一种拼音文字(全音素文字)。
rdf:langString
Hon3yu5 Ping3yem1 Fong1on3
rdf:langString
Ping3yem1
xsd:nonNegativeInteger
117400