Pinya Kingdom
http://dbpedia.org/resource/Pinya_Kingdom an entity of type: Thing
ピンヤ朝(ビルマ語: ပင်းယခေတ)とは、1312年から1364年にかけて上ビルマ(ミャンマー北部)に存在していたシャン族の王朝である。
rdf:langString
Пінья — держава на території сучасної Центральної М'янми з однойменною столицею, яка прийшла на зміну державі М'їнсайн. Відома також як царство Віджайя. У 1315 році від неї відкололася держава Сікайн. 1364 року знищено державою Сікайну, яка перетворилася на царство Ава.
rdf:langString
彬牙王國(緬甸語:ပင်းယခေတ်)是1313年至1365年期間統治中緬甸的一個王國,首都位於彬牙。這個國家是敏象王國的繼承國。1313年,底哈都建立彬牙王國,宣稱法理上繼承蒲甘王國。 彬牙王國從建立伊始就面臨著內部分裂。北部省份實皆由底哈都的長子蘇雲統治,蘇雲成功為實皆贏得了自治,後來又在1325年底哈都死後正式從彬牙王國獨立。底哈都的兒子烏茲那和覺蘇瓦一世一直在為維持殘存的王國而苦苦掙扎,而彬牙王國對其治下的附庸控制能力弱小;最南端的東吁和卑謬事實上是獨立的。覺蘇瓦一世在位期間曾一度恢復中央的權威,但他死後再度分裂。覺蘇瓦二世在位期間修復了與實皆王國之間的緊張關係,共同對抗北方崛起的撣族政權孟卯。孟卯曾於1358年–1359年以及1362年–1363年兩度摧毀了彬牙城的郊外,這個事件使東吁成功擺脫彬牙的統治。在1364年孟卯軍隊洗劫了實皆和彬牙之後,底哈都的玄孫德多明帕耶於同年控制了兩國被毀滅的首都,並於1365年建立阿瓦王國。
rdf:langString
El Reino de Pinya (en birmano: ပင်းယခေတ်, pronounced [pɪ́ɰ̃ja̰ kʰɪʔ]) fue un Estado monárquico que gobernó la actual región cetral de Birmania entre los años 1313 y 1365. Este Estado sucedió al Reino de Myinsaing, el cuál había controlado el norte de Birmania desde 1297 hasta 1313. Fundado como un Estado sucesor de jure del antiguo Reino de Pagan por Thihathu, Pinya enfrentó divisiones internas desde el principio. La provincia boreal de Sagaing liderada por hijo mayor de Thihathu, Saw Yun, combatió por la autonomía en el período 1315−17, conciguiendo la victoria. Saw Yun sucedió formalmente a su padre en 1325 luego la muerte de este.
rdf:langString
The Kingdom of Pinya (Burmese: ပင်းယခေတ်, pronounced [pɪ́ɰ̃ja̰ kʰɪʔ]), also known as the Vijaia State (၀ိဇယတိုင်း), was the kingdom that ruled Central Myanmar (Burma) from 1313 to 1365. It was the successor state of Myinsaing, the polity that controlled much of Upper Burma between 1297 and 1313. Founded as the de jure successor state of the Pagan Empire by Thihathu, Pinya faced internal divisions from the start. The northern province of Sagaing led by Thihathu's eldest son Saw Yun successfully fought for autonomy in 1315−17, and formally seceded in 1325 after Thihathu's death.
rdf:langString
Le Royaume de Pinya (birman ပင်းယခေတ်, pɪ́ɴja̰ kʰɪʔ) est un état maître d'une partie de la Birmanie centrale de 1310 à 1364. Il succédait au royaume de Myinsaing, un des multiples petits états surgis après la chute du royaume de Pagan en 1287. Dirigé par des rois shans birmanisés, Pinya affronta parfois son rival de l'autre côté de l'Irrawaddy pour le contrôle de la Birmanie centrale, le royaume de Sagaing, mais resta le plus souvent sur la défensive du fait des fréquents raids shans contre son territoire. Les deux royaumes s'effondrèrent en 1364 après le sac de leurs deux capitales par les shans de Mogaung.
rdf:langString
Królestwo Pinya (birm. ပင်းယခေတ် /pɪ́ɴja̰ kʰɪʔ/) – królestwo zajmujące część środkowej Mjanmy (Birmy) w latach 1310–1364. Było ono sukcesorem Królestwa Myinsaing, jednego z wielu drobnych królestw, jakie powstały po upadku Imperium Paganu w roku 1287. Rządzona przez zbirmanizowanych królów szańskich Pinya ścierała się co jakiś czas z położonym po drugiej stronie rzeki Irawadi rywalem – Królestwem Sikongu – w walce o kontrolę nad środkową Birmą. Jednak przez większość czasu królestwo to pozostawało w defensywie z powodu najazdów Szanów z północy. Zarówno Królestwo Pinya, jak i Królestwo Sikong upadły w roku 1364, gdy szańscy najeźdźcy z zajęli ich stolice.
rdf:langString
Пинья (бирм. ပင်းယခေတ်) — средневековое государство, существовавшее на территории современной Мьянмы. В 1287 году под ударом монголов пало Паганское царство. из народности шан, бывшие военачальниками в Паганском царстве, взяли под контроль значительную часть бывшей его территории, и севшему на трон в Пагане после ухода монголов сыну погибшего правителя ничего не оставалось, кроме как формально признать их управляющими регионом в районе реки Чаусхе. В 1293 году он назначил старшего брата правителем Мьинсайна, среднего — правителем Меккайи, а младшего — правителем Пинле. В 1297 году братья заставили паганского правителя Чосву отречься от престола, а в 1301 году отбили нападение монголов, пытавшихся наказать братьев за смещение назначенного ими марионеточного правителя.
rdf:langString
rdf:langString
Pinya Kingdom
rdf:langString
Reino de Pinya
rdf:langString
Royaume de Pinya
rdf:langString
ピンヤ朝
rdf:langString
Królestwo Pinya
rdf:langString
Пинья (царство)
rdf:langString
Пінья (царство)
rdf:langString
彬牙王国
rdf:langString
Pinya Kingdom
rdf:langString
Kingdom of Pinya
xsd:integer
25338691
xsd:integer
1070502191
rdf:langString
Regent
xsd:integer
1365
xsd:integer
1313
1325
1344
1359
xsd:integer
1340
xsd:integer
1313
rdf:langString
Pinya Kingdom
xsd:gMonthDay
--02-26
xsd:gMonthDay
--02-07
rdf:langString
rdf:langString
Maw raids
rdf:langString
Uzana I–Kyawswa I rivalry
rdf:langString
Monarchy
rdf:langString
Burma c. 1350.png
rdf:langString
Hluttaw
rdf:langString
ပင်းယခေတ်
rdf:langString
Myinsaing Kingdom
rdf:langString
Ari Buddhism, Animism
rdf:langString
Ava Kingdom
rdf:langString
Sagaing Kingdom
rdf:langString
Kingdom
rdf:langString
Pinya Kingdom 1350
rdf:langString
El Reino de Pinya (en birmano: ပင်းယခေတ်, pronounced [pɪ́ɰ̃ja̰ kʰɪʔ]) fue un Estado monárquico que gobernó la actual región cetral de Birmania entre los años 1313 y 1365. Este Estado sucedió al Reino de Myinsaing, el cuál había controlado el norte de Birmania desde 1297 hasta 1313. Fundado como un Estado sucesor de jure del antiguo Reino de Pagan por Thihathu, Pinya enfrentó divisiones internas desde el principio. La provincia boreal de Sagaing liderada por hijo mayor de Thihathu, Saw Yun, combatió por la autonomía en el período 1315−17, conciguiendo la victoria. Saw Yun sucedió formalmente a su padre en 1325 luego la muerte de este.
* Datos: Q3446213
rdf:langString
Le Royaume de Pinya (birman ပင်းယခေတ်, pɪ́ɴja̰ kʰɪʔ) est un état maître d'une partie de la Birmanie centrale de 1310 à 1364. Il succédait au royaume de Myinsaing, un des multiples petits états surgis après la chute du royaume de Pagan en 1287. Dirigé par des rois shans birmanisés, Pinya affronta parfois son rival de l'autre côté de l'Irrawaddy pour le contrôle de la Birmanie centrale, le royaume de Sagaing, mais resta le plus souvent sur la défensive du fait des fréquents raids shans contre son territoire. Les deux royaumes s'effondrèrent en 1364 après le sac de leurs deux capitales par les shans de Mogaung. Le royaume d'Ava, fondé par un prince de Sagaing, Thadominbya, leur succéda à tous deux en 1364 et devint la puissance dominante en Birmanie centrale pour les 150 années suivantes.
rdf:langString
The Kingdom of Pinya (Burmese: ပင်းယခေတ်, pronounced [pɪ́ɰ̃ja̰ kʰɪʔ]), also known as the Vijaia State (၀ိဇယတိုင်း), was the kingdom that ruled Central Myanmar (Burma) from 1313 to 1365. It was the successor state of Myinsaing, the polity that controlled much of Upper Burma between 1297 and 1313. Founded as the de jure successor state of the Pagan Empire by Thihathu, Pinya faced internal divisions from the start. The northern province of Sagaing led by Thihathu's eldest son Saw Yun successfully fought for autonomy in 1315−17, and formally seceded in 1325 after Thihathu's death. The rump Pinya Kingdom was left embroiled in an intense rivalry between Thihathu's other sons Uzana I and Kyawswa I until 1344. Pinya had little control over its vassals; its southernmost vassals Toungoo (Taungoo) and Prome (Pyay) were practically independent. Central authority briefly returned during Kyawswa I's reign (1344−50) but broke down right after his death. In the 1350s, Kyawswa II repaired Pinya's long-strained relationship with Sagaing, in order to face off against the northern Shan state of Maw. Two Maw raids in 1358–59 and 1362–63 thoroughly devastated Pinya's countryside during which Toungoo successfully broke away. Narathu switched sides and aided the Maw attack on Sagaing in 1363–64. But after the Maw troops sacked both Sagaing and Pinya in succession in 1364, Thihathu's great grandson Thado Minbya of Sagaing seized both devastated capitals in 1364, and founded the Ava Kingdom in 1365. Pinya was a microcosm of the small kingdoms period (1287–1555) of Burmese history. Weakened by internal divisions, Pinya despite controlling two of the three main granaries never reached its potential. Although its successor Ava would prove more successful in reassembling major parts of the erstwhile empire, it too would be hampered by fierce regional rivalries, and Myanmar would remain divided into the mid-16th century.
rdf:langString
ピンヤ朝(ビルマ語: ပင်းယခေတ)とは、1312年から1364年にかけて上ビルマ(ミャンマー北部)に存在していたシャン族の王朝である。
rdf:langString
Królestwo Pinya (birm. ပင်းယခေတ် /pɪ́ɴja̰ kʰɪʔ/) – królestwo zajmujące część środkowej Mjanmy (Birmy) w latach 1310–1364. Było ono sukcesorem Królestwa Myinsaing, jednego z wielu drobnych królestw, jakie powstały po upadku Imperium Paganu w roku 1287. Rządzona przez zbirmanizowanych królów szańskich Pinya ścierała się co jakiś czas z położonym po drugiej stronie rzeki Irawadi rywalem – Królestwem Sikongu – w walce o kontrolę nad środkową Birmą. Jednak przez większość czasu królestwo to pozostawało w defensywie z powodu najazdów Szanów z północy. Zarówno Królestwo Pinya, jak i Królestwo Sikong upadły w roku 1364, gdy szańscy najeźdźcy z zajęli ich stolice. Obydwa królestwa zostały zastąpione w roku 1364 przez Królestwo Ava, założone przez Thadominbya, księcia z Sikongu. Stało się ono głównym królestwem środkowej Birmy na ponad 150 następnych lat.
rdf:langString
Пинья (бирм. ပင်းယခေတ်) — средневековое государство, существовавшее на территории современной Мьянмы. В 1287 году под ударом монголов пало Паганское царство. из народности шан, бывшие военачальниками в Паганском царстве, взяли под контроль значительную часть бывшей его территории, и севшему на трон в Пагане после ухода монголов сыну погибшего правителя ничего не оставалось, кроме как формально признать их управляющими регионом в районе реки Чаусхе. В 1293 году он назначил старшего брата правителем Мьинсайна, среднего — правителем Меккайи, а младшего — правителем Пинле. В 1297 году братья заставили паганского правителя Чосву отречься от престола, а в 1301 году отбили нападение монголов, пытавшихся наказать братьев за смещение назначенного ими марионеточного правителя. Самый младший из трёх братьев — Тхинатху — хотел быть единоличным правителем. Когда умер средний брат, он в апреле 1310 года отравил старшего брата. После этого он решил перенести резиденцию из Пинле на реку Иравади, и по совету придворных астрологов новой столицей стал город Пинья, куда двор переехал 11 февраля 1313 года. На коронации вдова правителя Паганского царства преподнесла Тхинатху символы царской власти, и он начал рассматривать себя как преемника правителей Пагана. Он усыновил Узану — сына Чосвы — и в 1315 году объявил его наследником престола. Савьюн — родной сын Тхинатху — не смирился с тем, что его обошли в вопросе престолонаследия. Не бунтуя формально против отца, он 16 мая 1315 года переправился на западный берег Иравади, и обосновался в лежащем напротив Пиньи Сикайне. Когда в 1325 году Тхинатху скончался, Савьюн не стал подчиняться Узане, и стал правителем независимого царства: Пинья контролировала восточные и южные части Центральной Мьянмы, Сикайн — западные и северные. Узана I, будучи мьянманцем (наследником паганской династии), был белой вороной среди министров и военачальников, относящихся к народности шан. В 1340 году он отрёкся от престола и стал отшельником. Взошедший после Узаны I на престол Чосва I — сын Тхинатху — был наследником одновременно и мьянманской паганской династии, и шанской мьинсайнской династии, став идеальным вариантом для ликвидации династических проблем. Царства Сикайн и Пинья периодически воевали друг с другом, но ни одна из сторон не могла взять вверх. Кроме того, угрозу обоим представляли шанские княжества, образовавшиеся после ухода монголов в северных землях Мьянмы. В 1350-х годах шанские набеги стали усиливаться. В 1364 году правивший тогда в Пинье царь Наратху решил избавиться и от Сикайна, и от шанов. Он предложил Саопхе — шанскому правителю Могаунга — вместе напасть на Сикайн, однако когда могаунгские войска атаковали Сикайн — пиньяская армия просто смотрела с другой стороны реки. Однако шаны смогли в одиночку разгромить Сикайн, а затем повернули оружие против предавших их пиньясцев. В 1368 году царство Пинья исчезла с исторической арены.
rdf:langString
Пінья — держава на території сучасної Центральної М'янми з однойменною столицею, яка прийшла на зміну державі М'їнсайн. Відома також як царство Віджайя. У 1315 році від неї відкололася держава Сікайн. 1364 року знищено державою Сікайну, яка перетворилася на царство Ава.
rdf:langString
彬牙王國(緬甸語:ပင်းယခေတ်)是1313年至1365年期間統治中緬甸的一個王國,首都位於彬牙。這個國家是敏象王國的繼承國。1313年,底哈都建立彬牙王國,宣稱法理上繼承蒲甘王國。 彬牙王國從建立伊始就面臨著內部分裂。北部省份實皆由底哈都的長子蘇雲統治,蘇雲成功為實皆贏得了自治,後來又在1325年底哈都死後正式從彬牙王國獨立。底哈都的兒子烏茲那和覺蘇瓦一世一直在為維持殘存的王國而苦苦掙扎,而彬牙王國對其治下的附庸控制能力弱小;最南端的東吁和卑謬事實上是獨立的。覺蘇瓦一世在位期間曾一度恢復中央的權威,但他死後再度分裂。覺蘇瓦二世在位期間修復了與實皆王國之間的緊張關係,共同對抗北方崛起的撣族政權孟卯。孟卯曾於1358年–1359年以及1362年–1363年兩度摧毀了彬牙城的郊外,這個事件使東吁成功擺脫彬牙的統治。在1364年孟卯軍隊洗劫了實皆和彬牙之後,底哈都的玄孫德多明帕耶於同年控制了兩國被毀滅的首都,並於1365年建立阿瓦王國。
rdf:langString
Burmese
rdf:langString
Mon, Shan
rdf:langString
Kingdom of Pinya
xsd:integer
1315
xsd:integer
1325
xsd:integer
1358
rdf:langString
xsd:date
1297-12-17
rdf:langString
rdf:langString
rdf:langString
Pinya Kingdom founded
xsd:nonNegativeInteger
34011
rdf:langString
ပင်းယခေတ်