Pickering series

http://dbpedia.org/resource/Pickering_series

Die Pickering-Serie ist eine im Jahr 1896 von dem amerikanischen Astronomen Edward Charles Pickering entdeckte von einfach ionisiertem Helium (He+ oder He II) im Licht des Sterns ζ-Puppis (Zeta-Puppis, Naos). rdf:langString
سلسلة بيكرينغ (وهي تعرف أيضًا باسم سلسلة بيكرينغ-فولر) هي عبارة عن ثلاثة خطوط طيفية ناتجة عن انتقالات ذرات الهيليوم المتأين، وهي تتواجد في العادة في أطياف الامتصاص الخاصة بنجوم وولف-رايت. واسمها يُنسب في أصله إلى العالمين إدوارد تشارلز بيكرينغ وألفريد فولر. وهذه الخطوط الطيفية هي نتيجة انتقال الإلكترونات من مستوى طاقة أعلى إلى مستوى الطاقة الرئيسي الذي يحمل الرقم 4. والأطوال الموجية الخاصة بهذه الخطوط هي كما يلي: * 4551 Å (انتقال من مستوى n = 9 إلى مستوى n = 4) * 5411 Å (من n = 7 إلى n = 4) * 10123 Å (من n = 5 إلى n = 4) rdf:langString
The Pickering series (also known as the Pickering–Fowler series) consists of three lines of singly ionized helium found, usually in absorption, in the spectra of hot stars like Wolf–Rayet stars. The name comes from Edward Charles Pickering and Alfred Fowler. The lines are produced by transitions from a higher energy level of an electron to a level with principal quantum number n = 4. The lines have wavelengths: * 4339 Å (n = 10 to n = 4) * 4541 Å (n = 9 to n = 4) * 4859 Å (n = 8 to n = 4) * 5412 Å (n = 7 to n = 4) * 6560 Å (n = 6 to n = 4) * 10124 Å (n = 5 to n = 4) rdf:langString
Серия Пикеринга или серия Пикеринга-Фаулера — серия из трёх спектральных линий однократно ионизованного гелия, обычно обнаруживаемая среди линий поглощения в спектрах горячих звёзд типа звёзд Вольфа — Райе. Название серия получила в честь Эдварда Чарльза Пикеринга и Альфреда Фаулера. Линии возникают при переходах с более высокого уровня энергии электрона на уровень с главным квантовым числом n = 4. Линии соответствуют длинам волн * 4551 Å (с n = 9 на n = 4), * 5411 Å (с n = 7 на n = 4), * 10123 Å (с n = 5 на n = 4). rdf:langString
Серія Пікерінга або серія Пікерінга-Фаулера — серія з трьох спектральних ліній одноразово йонізованого гелію, зазвичай виявляється серед ліній поглинання в спектрах найгарячіших зір типу зір Вольфа — Райє. Серія отримала назву на честь Едварда Чарлза Пікерінга і Альфреда Фаулера. Лінії виникають під час переходів з вищого рівня енергії електрона на рівень з головним квантовим числом n = 4. Лінії відповідають довжинам хвиль * 4551 Å (з n = 9 на n = 4), * 5411 Å (з n = 7, на n = 4), * 10123 Å (з n = 5 на n = 4). rdf:langString
rdf:langString سلسلة بيكرينغ
rdf:langString Pickering-Serie
rdf:langString Pickering series
rdf:langString Серия Пикеринга
rdf:langString Серія Пікерінга
xsd:integer 31896081
xsd:integer 1036859476
rdf:langString سلسلة بيكرينغ (وهي تعرف أيضًا باسم سلسلة بيكرينغ-فولر) هي عبارة عن ثلاثة خطوط طيفية ناتجة عن انتقالات ذرات الهيليوم المتأين، وهي تتواجد في العادة في أطياف الامتصاص الخاصة بنجوم وولف-رايت. واسمها يُنسب في أصله إلى العالمين إدوارد تشارلز بيكرينغ وألفريد فولر. وهذه الخطوط الطيفية هي نتيجة انتقال الإلكترونات من مستوى طاقة أعلى إلى مستوى الطاقة الرئيسي الذي يحمل الرقم 4. والأطوال الموجية الخاصة بهذه الخطوط هي كما يلي: * 4551 Å (انتقال من مستوى n = 9 إلى مستوى n = 4) * 5411 Å (من n = 7 إلى n = 4) * 10123 Å (من n = 5 إلى n = 4) أما الانتقالات التي تحدث من مستويا الطاقة 6 و 8 فهي تتصادف مع انتقالات ذرات الهيدروجين، وبالتالي لا تظهر خطوطها في الطيف النجمي. وفي عام 1896، نشر بيكرينغ أبحاثه عن ظهور خطوط لم يسبق معرفتها من قبل في طيف النجم سهيل (ζ-Puppis). ومن ثم أوعز بيكرينغ سبب وجود هذه الخطوط إلى وجود نوع معين من الهيدروجين يسمح بانتقالات ذرية بين مستويات أنصاف الأعداد الصحيحة وبعضها. وفي عام 1912 استطاع فولر أن يصنع خطوط طيف مشابهة من خليط من الهيدروجين والهيليوم، وبذلك أكد على استنتاجات بيكرينغ عن أصل هذه الخطوط. ولكن لاحقًا قام نيلز بور بتحليل سلسلة بيكرينغ في ثلاثيته التي تحوم حول بنية الذرة، وتوصل إلى أن استنتاجات كلٍ من بيكرينغ وفولر خاطئة، وأن السبب الحقيقي لظهور هذه الخطوط الطيفية هو انتقالات الهيليوم المتأين، +He. وفي البداية شكك فولر في استنتاجات بور، ولكنه اقتنع في النهاية أن بور كان على صواب. وبحلول عام 1915 أجمع علماء تحليل الأطياف الضوئية بما لا يدع مجالًا للشك على أن سلسلة بيكرينغ تتبع انتقالات الهيليوم وليس الهيدروجين. ومن هنا بينت أعمال بور النظرية وجود حاجة ملحة إلى إعادة تقييم المسائل التي كنا نعتقد مسبقًا أن النظريات الكلاسيكية قد قضت في أمرها.
rdf:langString Die Pickering-Serie ist eine im Jahr 1896 von dem amerikanischen Astronomen Edward Charles Pickering entdeckte von einfach ionisiertem Helium (He+ oder He II) im Licht des Sterns ζ-Puppis (Zeta-Puppis, Naos).
rdf:langString The Pickering series (also known as the Pickering–Fowler series) consists of three lines of singly ionized helium found, usually in absorption, in the spectra of hot stars like Wolf–Rayet stars. The name comes from Edward Charles Pickering and Alfred Fowler. The lines are produced by transitions from a higher energy level of an electron to a level with principal quantum number n = 4. The lines have wavelengths: * 4339 Å (n = 10 to n = 4) * 4541 Å (n = 9 to n = 4) * 4859 Å (n = 8 to n = 4) * 5412 Å (n = 7 to n = 4) * 6560 Å (n = 6 to n = 4) * 10124 Å (n = 5 to n = 4) The transitions from the even-n states overlap with hydrogen lines and are therefore masked in typical absorption stellar spectra. However, they are seen in emission in the spectra of Wolf-Rayet stars, as these stars have little or no hydrogen. In 1896, Pickering published observations of previously unknown lines in the spectra of the star Zeta Puppis. Pickering attributed the observation to a new form of hydrogen with half-integer transition levels. Fowler managed to produce similar lines from a hydrogen–helium mixture in 1912, and supported Pickering's conclusion as to their origin. Niels Bohr, however, included an analysis of the series in his 'trilogy' on atomic structure and concluded that Pickering and Fowler were wrong and that the spectral lines arise instead from ionised helium, He+. Fowler was initially skeptical but was ultimately convinced that Bohr was correct, and by 1915 "spectroscopists had transferred [the Pickering series] definitively [from hydrogen] to helium." Bohr's theoretical work on the Pickering series had demonstrated the need for "a re-examination of problems that seemed already to have been solved within classical theories" and provided important confirmation for his atomic theory.
rdf:langString Серія Пікерінга або серія Пікерінга-Фаулера — серія з трьох спектральних ліній одноразово йонізованого гелію, зазвичай виявляється серед ліній поглинання в спектрах найгарячіших зір типу зір Вольфа — Райє. Серія отримала назву на честь Едварда Чарлза Пікерінга і Альфреда Фаулера. Лінії виникають під час переходів з вищого рівня енергії електрона на рівень з головним квантовим числом n = 4. Лінії відповідають довжинам хвиль * 4551 Å (з n = 9 на n = 4), * 5411 Å (з n = 7, на n = 4), * 10123 Å (з n = 5 на n = 4). Переходи зі станів з n = 6 n = 8 перекриваються з серіями ліній водню і їх не видно в спектрах зірок.
rdf:langString Серия Пикеринга или серия Пикеринга-Фаулера — серия из трёх спектральных линий однократно ионизованного гелия, обычно обнаруживаемая среди линий поглощения в спектрах горячих звёзд типа звёзд Вольфа — Райе. Название серия получила в честь Эдварда Чарльза Пикеринга и Альфреда Фаулера. Линии возникают при переходах с более высокого уровня энергии электрона на уровень с главным квантовым числом n = 4. Линии соответствуют длинам волн * 4551 Å (с n = 9 на n = 4), * 5411 Å (с n = 7 на n = 4), * 10123 Å (с n = 5 на n = 4). Переходы из состояний с n = 6 и n = 8 перекрываются с сериями линий водорода и не видны в спектрах звёзд.
xsd:nonNegativeInteger 8021

data from the linked data cloud