Piano Sonata No. 30 (Beethoven)
http://dbpedia.org/resource/Piano_Sonata_No._30_(Beethoven) an entity of type: Thing
La Sonata per a piano núm. 30 en mi major, op. 109 de Ludwig van Beethoven va ser composta el 1820. Després de la immensa Sonata Hammerklavier, Op. 106, Beethoven va retornar a una forma més sòbria i un caràcter més íntim. Pertany al període tardà del catàleg de Beethoven, caracteritzat per una gran concisió i expressivitat extrema. Comprèn tres moviments i la seva execució dura aproximadament vint minuts.
rdf:langString
Pianosonato n-o 30 de Ludwig van Beethoven op. 109 en E-maĵoro el la jaro 1820 estas la trialasta el liaj pianosonatoj. Post la ampleksa Hammerklaviersonate op. 106 Beethoven en tiu revenis al pli malgrandaj dimensioj kaj al pli intima karaktero. Li dediĉis la sonaton al Maximiliane Brentano, filino de la longjara amikino de Beethoven, Antonie Brentano, por kiu Beethoven en 1812 jam komponis la malgrandan pianotrion B-maĵoran (verko sen opusnumero) 39. Muzike la trimovimenta verko distingiĝas per libera kaj originala traktado de la sonatformo. Ĝia pezocentro situas sur la tria movimento, variacio-movimento, kiu interpretas sian temon individue kaj pokaze laŭ tute malsama maniero.
rdf:langString
La sonata para piano n.º 30 en mi mayor, Op. 109 fue compuesta por Ludwig van Beethoven entre 1820 y 1822, y es la primera de sus sonatas tardías. Al igual que el Op. 110 y el 111, presenta varias características notables, como la utilización de estructuras armónicas ricas, contrapuntos intrincados, la adherencia estricta a las formas clásicas, y el desplazamiento del centro de gravedad de la obra hacia el último movimiento, en tiempo moderado y de mayor extensión que el resto. Dura aproximadamente 18 minutos.
rdf:langString
Ludwig van Beethovenen pianoarentzako 30. sonata op. 109, 1820 eta 1822 artean idatzia, alemaniar konpositorearen sonata berantiarren artean lehena da. Op. 110 eta Op. 111k bezala, zenbait ezaugarri nabarmengarri ditu, egitura harmoniko aberatsen erabilera, kontrapuntu korapilotsuak, forma klasikoak zorrotz jarraitzea, eta lanaren pisua azken mugimendura pasatzea, tempo moderatoan idatzia eta beste mugimenduak baino luzeagoa dena. 18 minutu inguruko luzera du.
rdf:langString
La Sonate pour piano no 30 en mi majeur, opus 109, de Ludwig van Beethoven, fut composée en 1820. Le compositeur la dédia à Maximiliana Brentano.
rdf:langString
Ludwig van Beethoven's Piano Sonata No. 30 in E major, Op. 109, composed in 1820, is the third-to-last of his piano sonatas. In it, after the huge Hammerklavier Sonata, Op. 106, Beethoven returns to a smaller scale and a more intimate character. It is dedicated to Maximiliane Brentano, the daughter of Beethoven's long-standing friend Antonie Brentano, for whom Beethoven had already composed the short Piano Trio in B♭ major WoO 39 in 1812. Musically, the work is characterised by a free and original approach to the traditional sonata form. Its focus is the third movement, a set of variations that interpret its theme in a wide variety of individual ways.
rdf:langString
《피아노 소나타 30번 마장조, 작품 번호 109》는 1820년에 루트비히 판 베토벤에 의해 쓰인 피아노 소나타로, 베토벤 피아노 소나타의 전형으로 여겨지고 있는 작품이다. 베토벤은 바로 이전 작품인 거대한 《하머클라비어 소나타》 이후, 보다 더 작은 규모와 더 친밀한 성격으로 돌아가고 있다. 악보의 초판은 베를린의 슐레진저 출판사를 통해 간행되었고, 헌정은 베토벤의 오랜 친구인 안토니 브렌타노의 딸, 막시밀리아네 브렌타노에게 이루어지고 있다. 베토벤은 이미 1812년에 《내림나장조, WoO 39》에서 막시밀리아네를 위해 짧은 피아노 삼중주를 쓴 바 있다. 음악적으로 이 작품은 전통적인 소나타 형식이며, 그 초점은 다양한 개별적인 방식으로 주제를 해석하는 세 번째 악장의 일련의 변주곡이다.
rdf:langString
ピアノソナタ第30番ホ長調作品109は、ルートヴィヒ・ヴァン・ベートーヴェンが1820年に作曲したピアノソナタ。
rdf:langString
La sonata per pianoforte n. 30 è la terzultima delle 32 composte da Beethoven; vide la luce nel 1819-1820, in un periodo libero da altre commissioni ma i cui sforzi erano rivolti principalmente per la creazione della Messa Solenne Op. 123. Il 31 maggio 1820 si impegnò con l'editore Schlesinger a consegnare tre sonate entro tre mesi. Tuttavia in autunno soltanto l'Op. 109 era terminata; per le future Op. 110 e Op. 111 dovrà attendere più di un anno. Autografo della prima pagina della sonata Op. 109
rdf:langString
De Pianosonate nr. 30 (opus 109) in E-majeur (uit 1820) van Ludwig van Beethoven is de eerste in de serie van de drie grote, en laatste sonates die Beethoven schreef. Deze drie sonates omvatten opus 109, 110, en 111.
rdf:langString
Соната для фортепиано № 30 ми мажор, op. 109, написана Бетховеном в 1820 году и посвящена Максимилиане Брентано, дочери близкой подруги композитора, Антонии Брентано. Произведение характеризуется достаточно вольным подходом к традиционной сонатной форме, наиболее ярким является третья часть, представляющая собой несколько различных вариаций основной темы. В сонате три части: 1.
* Vivace ma non troppo — Adagio expressivo: 2.
* Prestissimo: 3.
* Andante, molto cantabile con espressivo. Вариации:
rdf:langString
E大調第30號鋼琴奏嗚曲，作品編號109，是路德维希·范·贝多芬的鋼琴奏鳴曲，創作於1820年，是他晚期最後三首鋼琴奏鳴曲中的第一首。作品題獻給貝多芬的好友的女兒。過往貝多芬在1812年、密斯米蘭10歲生日時，亦曾將《》題獻給她，以作為生日禮物。 全曲演奏時間約為19至22分鐘。
rdf:langString
Η Σονάτα για Πιάνο No. 30 σε Μι μείζονα, Op. 109 (αγγλικά: Piano Sonata No. 30, γερμανικά: Nr. 30 op. 109 in E-Dur) είναι μία σύνθεση του Λούντβιχ βαν Μπετόβεν, γραμμένη το 1820, και αφιερωμένη στην Μαξιμιλιανή Μπρετάνο, την κόρη του φίλου του, Αντόνι Μπρετάνο. Η σονάτα αυτή χαρακτηρίζεται από την ελευθερία και αυθεντικότητα μίας σονάτας. Η εστίασή της επικεντρώνεται στο τρίτο μέρος, με μια σειρά από παραλλαγές που ερμηνεύουν το θέμα της σε μια ευρεία ποικιλία των επιμέρους τρόπων.
rdf:langString
Die Klaviersonate Nr. 30 op. 109 in E-Dur aus dem Jahr 1820 ist die drittletzte von Ludwig van Beethovens Klaviersonaten. Nach der gewaltigen Hammerklaviersonate op. 106 kehrte er, längst taub, mit ihr zu kleineren Dimensionen und einem intimeren Charakter zurück. Die Sonate ist Maximiliane Brentano gewidmet, der Tochter von Beethovens langjähriger Freundin Antonie Brentano. Für sie hatte Beethoven 1812 bereits das kleine Klaviertrio B-Dur WoO 39 komponiert.
rdf:langString
A Sonata para piano n.° 30 em mi maior, opus 109, é uma sonata para piano composta por Ludwig van Beethoven em 1820. É uma obra dedicada a Maximiliana Brentano, filha do seu amigo e patrono das artes . Antepenúltima das sonatas de Beethoven, a sonata n.° 30 tem três movimentos:
* Vivace ma non troppo - Adagio espressivo
* Prestissimo
* Andante molto cantabile ed espressivo et Variations I à VI indicado em alemão como Gesangvoll, mit innigster Empfindung
rdf:langString
Соната для фортепіано №30 Л. ван Бетховена мі мажор, op. 109 Написана в 1820 році і присвячена Максиміліані Брентано. Складається з 3-х частин: 1.
* Vivace ma non troppo — Adagio expressivo 2.
* Prestissimo 3.
* Andante, molto cantabile con expressivo.
rdf:langString
rdf:langString
Sonata per a piano núm. 30 (Beethoven)
rdf:langString
Klaviersonate Nr. 30 (Beethoven)
rdf:langString
Σονάτα για πιάνο No. 30 (Μπετόβεν)
rdf:langString
Pianosonato n-o 30 (Beethoven)
rdf:langString
Sonata para piano n.º 30 (Beethoven)
rdf:langString
Pianoarentzako 30. Sonata (Beethoven)
rdf:langString
Sonata per pianoforte n. 30 (Beethoven)
rdf:langString
Sonate pour piano no 30 de Beethoven
rdf:langString
피아노 소나타 30번 (베토벤)
rdf:langString
ピアノソナタ第30番 (ベートーヴェン)
rdf:langString
Piano Sonata No. 30 (Beethoven)
rdf:langString
Pianosonate nr. 30 (Beethoven)
rdf:langString
Sonata para piano n.º 30 (Beethoven)
rdf:langString
Соната для фортепиано № 30 (Бетховен)
rdf:langString
第30號鋼琴奏鳴曲 (貝多芬)
rdf:langString
Соната для фортепіано № 30 (Бетховен)
xsd:integer
4453327
xsd:integer
1124967090
rdf:langString
Piano Sonata No. 30, Op. 109
rdf:langString
Played by Artur Schnabel
rdf:langString
Klaviersonate Nr. 30 E-Dur op. 109 - I. Vivace, ma non troppo.ogg
rdf:langString
Klaviersonate Nr. 30 E-Dur op. 109 - II. Prestissimo.ogg
rdf:langString
Klaviersonate Nr. 30 E-Dur op. 109 - III. Andante.ogg
rdf:langString
First movement
rdf:langString
Second movement
rdf:langString
Third movement
rdf:langString
music
rdf:langString
Piano Sonata No.30, Op.109
rdf:langString
La Sonata per a piano núm. 30 en mi major, op. 109 de Ludwig van Beethoven va ser composta el 1820. Després de la immensa Sonata Hammerklavier, Op. 106, Beethoven va retornar a una forma més sòbria i un caràcter més íntim. Pertany al període tardà del catàleg de Beethoven, caracteritzat per una gran concisió i expressivitat extrema. Comprèn tres moviments i la seva execució dura aproximadament vint minuts.
rdf:langString
Η Σονάτα για Πιάνο No. 30 σε Μι μείζονα, Op. 109 (αγγλικά: Piano Sonata No. 30, γερμανικά: Nr. 30 op. 109 in E-Dur) είναι μία σύνθεση του Λούντβιχ βαν Μπετόβεν, γραμμένη το 1820, και αφιερωμένη στην Μαξιμιλιανή Μπρετάνο, την κόρη του φίλου του, Αντόνι Μπρετάνο. Η σονάτα αυτή χαρακτηρίζεται από την ελευθερία και αυθεντικότητα μίας σονάτας. Η εστίασή της επικεντρώνεται στο τρίτο μέρος, με μια σειρά από παραλλαγές που ερμηνεύουν το θέμα της σε μια ευρεία ποικιλία των επιμέρους τρόπων. Το έργο αποτελείται από τρία μέρη: I. Vivace ma non troppo / Adagio espressivo, Μι μείζονα, 2/4 - II. Prestissimo, Μι ελάσσονα, 6/8 - III. Gesangvoll, mit innigster Empfindung. Andante molto cantabile ed espressivo, Μι μείζονα, 3/4. Μία τυπική εκτέλεση της σονάτας διαρκεί περίπου 20 λεπτά, με το τελευταίο μέρος να διαρκεί πάνω από τον μισό συνολικό χρόνο. Συνολικά, η σονάτα είναι "προικισμένη" με πλούσια μελωδία και ενδιαφέρουσα, περίπλοκη αρμονία.
rdf:langString
Pianosonato n-o 30 de Ludwig van Beethoven op. 109 en E-maĵoro el la jaro 1820 estas la trialasta el liaj pianosonatoj. Post la ampleksa Hammerklaviersonate op. 106 Beethoven en tiu revenis al pli malgrandaj dimensioj kaj al pli intima karaktero. Li dediĉis la sonaton al Maximiliane Brentano, filino de la longjara amikino de Beethoven, Antonie Brentano, por kiu Beethoven en 1812 jam komponis la malgrandan pianotrion B-maĵoran (verko sen opusnumero) 39. Muzike la trimovimenta verko distingiĝas per libera kaj originala traktado de la sonatformo. Ĝia pezocentro situas sur la tria movimento, variacio-movimento, kiu interpretas sian temon individue kaj pokaze laŭ tute malsama maniero.
rdf:langString
Die Klaviersonate Nr. 30 op. 109 in E-Dur aus dem Jahr 1820 ist die drittletzte von Ludwig van Beethovens Klaviersonaten. Nach der gewaltigen Hammerklaviersonate op. 106 kehrte er, längst taub, mit ihr zu kleineren Dimensionen und einem intimeren Charakter zurück. Die Sonate ist Maximiliane Brentano gewidmet, der Tochter von Beethovens langjähriger Freundin Antonie Brentano. Für sie hatte Beethoven 1812 bereits das kleine Klaviertrio B-Dur WoO 39 komponiert. Musikalisch zeichnet sich das dreisätzige Werk durch einen freien Umgang mit der überlieferten Sonatenform aus. Sein Schwerpunkt liegt auf dem dritten Satz, einem komplexen Variationensatz wie in op. 111.
rdf:langString
La sonata para piano n.º 30 en mi mayor, Op. 109 fue compuesta por Ludwig van Beethoven entre 1820 y 1822, y es la primera de sus sonatas tardías. Al igual que el Op. 110 y el 111, presenta varias características notables, como la utilización de estructuras armónicas ricas, contrapuntos intrincados, la adherencia estricta a las formas clásicas, y el desplazamiento del centro de gravedad de la obra hacia el último movimiento, en tiempo moderado y de mayor extensión que el resto. Dura aproximadamente 18 minutos.
rdf:langString
Ludwig van Beethovenen pianoarentzako 30. sonata op. 109, 1820 eta 1822 artean idatzia, alemaniar konpositorearen sonata berantiarren artean lehena da. Op. 110 eta Op. 111k bezala, zenbait ezaugarri nabarmengarri ditu, egitura harmoniko aberatsen erabilera, kontrapuntu korapilotsuak, forma klasikoak zorrotz jarraitzea, eta lanaren pisua azken mugimendura pasatzea, tempo moderatoan idatzia eta beste mugimenduak baino luzeagoa dena. 18 minutu inguruko luzera du.
rdf:langString
La Sonate pour piano no 30 en mi majeur, opus 109, de Ludwig van Beethoven, fut composée en 1820. Le compositeur la dédia à Maximiliana Brentano.
rdf:langString
Ludwig van Beethoven's Piano Sonata No. 30 in E major, Op. 109, composed in 1820, is the third-to-last of his piano sonatas. In it, after the huge Hammerklavier Sonata, Op. 106, Beethoven returns to a smaller scale and a more intimate character. It is dedicated to Maximiliane Brentano, the daughter of Beethoven's long-standing friend Antonie Brentano, for whom Beethoven had already composed the short Piano Trio in B♭ major WoO 39 in 1812. Musically, the work is characterised by a free and original approach to the traditional sonata form. Its focus is the third movement, a set of variations that interpret its theme in a wide variety of individual ways.
rdf:langString
《피아노 소나타 30번 마장조, 작품 번호 109》는 1820년에 루트비히 판 베토벤에 의해 쓰인 피아노 소나타로, 베토벤 피아노 소나타의 전형으로 여겨지고 있는 작품이다. 베토벤은 바로 이전 작품인 거대한 《하머클라비어 소나타》 이후, 보다 더 작은 규모와 더 친밀한 성격으로 돌아가고 있다. 악보의 초판은 베를린의 슐레진저 출판사를 통해 간행되었고, 헌정은 베토벤의 오랜 친구인 안토니 브렌타노의 딸, 막시밀리아네 브렌타노에게 이루어지고 있다. 베토벤은 이미 1812년에 《내림나장조, WoO 39》에서 막시밀리아네를 위해 짧은 피아노 삼중주를 쓴 바 있다. 음악적으로 이 작품은 전통적인 소나타 형식이며, 그 초점은 다양한 개별적인 방식으로 주제를 해석하는 세 번째 악장의 일련의 변주곡이다.
rdf:langString
ピアノソナタ第30番ホ長調作品109は、ルートヴィヒ・ヴァン・ベートーヴェンが1820年に作曲したピアノソナタ。
rdf:langString
La sonata per pianoforte n. 30 è la terzultima delle 32 composte da Beethoven; vide la luce nel 1819-1820, in un periodo libero da altre commissioni ma i cui sforzi erano rivolti principalmente per la creazione della Messa Solenne Op. 123. Il 31 maggio 1820 si impegnò con l'editore Schlesinger a consegnare tre sonate entro tre mesi. Tuttavia in autunno soltanto l'Op. 109 era terminata; per le future Op. 110 e Op. 111 dovrà attendere più di un anno. Autografo della prima pagina della sonata Op. 109
rdf:langString
A Sonata para piano n.° 30 em mi maior, opus 109, é uma sonata para piano composta por Ludwig van Beethoven em 1820. É uma obra dedicada a Maximiliana Brentano, filha do seu amigo e patrono das artes . Antepenúltima das sonatas de Beethoven, a sonata n.° 30 tem três movimentos:
* Vivace ma non troppo - Adagio espressivo
* Prestissimo
* Andante molto cantabile ed espressivo et Variations I à VI indicado em alemão como Gesangvoll, mit innigster Empfindung O primeiro andamento, na forma allegro-sonata, é surpreendentemente breve: dura entre 3 e 4 minutos, com um primeiro tema cuja exposição dura apenas cinco segundos. O segundo andamento, em mi menor, segue o primeiro sem que tenha finalizado o seu último acorde, um processo similar ao usado antes pelo compositor, por exemplo, para ligar o segundo e terceiro andamentos da sua sonata n.º 13. Embora a sua estrutura responda à forma sonata, apresenta carácter de scherzo e passagens contrapontísticas. O último andamento é um tema com seis variações, cujo tempo base se mantém constante, enquanto a velocidade e virtuosismo aumentam ao subdividir progressivamente os compassos. A data da estreia desta peça é desconhecida. Os primeiros pianistas a executar em público as últimas sonatas de Beethoven, incluindo a opus 109, foram Franz Liszt, que as incluía regularmente nos seus programas da década de 1830, e Hans von Bülow, que tocava várias num mesmo serão musical.
rdf:langString
De Pianosonate nr. 30 (opus 109) in E-majeur (uit 1820) van Ludwig van Beethoven is de eerste in de serie van de drie grote, en laatste sonates die Beethoven schreef. Deze drie sonates omvatten opus 109, 110, en 111.
rdf:langString
Соната для фортепиано № 30 ми мажор, op. 109, написана Бетховеном в 1820 году и посвящена Максимилиане Брентано, дочери близкой подруги композитора, Антонии Брентано. Произведение характеризуется достаточно вольным подходом к традиционной сонатной форме, наиболее ярким является третья часть, представляющая собой несколько различных вариаций основной темы. В сонате три части: 1.
* Vivace ma non troppo — Adagio expressivo: 2.
* Prestissimo: 3.
* Andante, molto cantabile con espressivo. Вариации:
rdf:langString
E大調第30號鋼琴奏嗚曲，作品編號109，是路德维希·范·贝多芬的鋼琴奏鳴曲，創作於1820年，是他晚期最後三首鋼琴奏鳴曲中的第一首。作品題獻給貝多芬的好友的女兒。過往貝多芬在1812年、密斯米蘭10歲生日時，亦曾將《》題獻給她，以作為生日禮物。 全曲演奏時間約為19至22分鐘。
rdf:langString
Соната для фортепіано №30 Л. ван Бетховена мі мажор, op. 109 Написана в 1820 році і присвячена Максиміліані Брентано. Складається з 3-х частин: 1.
* Vivace ma non troppo — Adagio expressivo 2.
* Prestissimo 3.
* Andante, molto cantabile con expressivo. Ця соната належить до сонат Бетховена типу фантазії, що відрізняються вільнішим трактуванням музичної форми. Перша частина - один з небагатьох прикладів у творчості Бетховена, де головна і побічна партія написані в різних темпах (Vivace ma non troppo та Adagio expressivo). Друга частина, написана також в формі сонатного алерго - енергйна, рішуча і лаконічна. Третя частина являє собою тему з варіаціями.
xsd:nonNegativeInteger
27761
