Phlogiston theory
http://dbpedia.org/resource/Phlogiston_theory an entity of type: Thing
نظرية فلوجيستون (بالإنجليزية: Phlogiston theory) هي النظريات العلمية المستبدلة، تفترض أن عنصرا مثل النار يسمى فلوجيستون، الموجودة ضمن الهيئات القابلة للاحتراق، التي يتم تحريرها خلال الاحتراق. اسم يأتي من اليونانية القديمة φλογιστόν الفلوجستون ('حرق')، من φλόξ phlóx (لهب). وردت لأول مرة في 1667 من قبل يوهان يواكيم بيشر. حاولت النظرية شرح عمليات الاحتراق مثل الاحتراق والصدأ، التي أصبحت الآن تعرف باسم الأكسدة.
rdf:langString
Flogistonová teorie, poprvé vyslovená roku 1667 Johanem Joachimem Becherem, je překonaná vědecká teorie hoření látek. Stoupenci předpokládali existenci elementu zvaného flogiston, který měl být obsažen ve všech spalitelných objektech a uvolňován během spalování. Teorie byla vyvrácena na konci 18. století vysvětlením podstaty hoření jako oxidace.
rdf:langString
La flogistono (latine phlogiston) estas, laŭ arĥaika scienca teorio, substanco kiu ebligas brulon.
rdf:langString
Flogistoren teoria, sukoitasuna adierazten duen substantzia hipotetikoa, zaharkitutako teoria zientifiko bat da, zeinaren arabera errekuntza jasateko gai den substantzia orok flogistoa daukan eta errekuntza prozesua, funtsean, substantzia horren galeran datzan. Johann Becher alkimista/kimikari alemaniarrak 1667an postulatu zuen, lehen aldiz, errekuntza prozesu kimikoa azaltzeko.
rdf:langString
La teoría del flogisto, sustancia hipotética que representa la inflamabilidad, es una teoría científica obsoleta según la cual toda sustancia susceptible de sufrir combustión contiene flogisto, y el proceso de combustión consiste básicamente en la pérdida de dicha sustancia. Fue postulada por primera vez en 1667 por el alquimista/químico alemán Johann Becher para explicar el proceso químico de la combustión.
rdf:langString
Roimh 1800 bhí teoiric an fhlógastóin coitianta go leor leis an dó a mhíniú. De réir na teoirice seo, bhí ábhar a dtugtaí flógastón air i láthair i ngach rud indóite agus d'fhuasclaítí é le linn an dóite. Bhréagnaigh obair Lavoisier ar ocsaigin is a tábhacht sa phróiseas dóite an teoiric seo i 1788.
rdf:langString
Teori phlogiston adalah sebuah teori yang utamanya pada bidang Kimia. Teori ini penting bagi para ahli teori phlogiston, tetapi hampa bagi Lavoisier. Soal “aksi” pada suatu jarak yang tidak dapat diterangkan itu, diterima oleh kaum Newton, tetapi ditolak oleh kaum Cartesian sebagai hal yang metafisis bahkan gaib. Gerak tanpa sebab adalah mustahil bagi Aristoteles, tetapi dipandang sebagai aksiomatik bagi Newton.
* l
*
* s
rdf:langString
フロギストン説（フロギストンせつ、英: phlogiston theory [floʊˈdʒɪstən, flɔ-]、独: Phlogistontheorie [ˈfloːɡɪstɔn-]）とは、『「燃焼」はフロギストンという物質の放出の過程である』という科学史上の一つの考え方である。フロギストンは燃素（ねんそ）と和訳される事があり、「燃素説」とも呼ばれる。この説そのものは決して非科学な考察から生まれたものでなく、その当時知られていた科学的知見を元に提唱された学説であるが、後により現象を有効に説明する酸素説が提唱されたことで、忘れ去られていった。
rdf:langString
플로지스톤(플로기스톤)설은 모든 가연성 물질에는 플로지스톤(플로기스톤, 영어: phlogiston)이라는 입자가 있어 연소과정에서 플로지스톤이 소모되고, 플로지스톤이 모두 소모되면 연소과정이 끝난다는 옛 학설이다. 1783년 라부아지에에 의하여 존재하지 않음이 확인되었다.
rdf:langString
Teoria flogistonu (φλογιστόν) – teoria mechanizmu spalania powstała w XVII w., wywodząca się z wcześniejszych koncepcji alchemicznych. Zakładała występowanie w ciałach palnych substancji zwanej flogistonem. Późniejsze prace eksperymentalne, m.in. Łomonosowa i Lavoisiera, wykazały, że jest ona całkowicie błędna.
rdf:langString
A teoria do flogisto (ou do flogístico) foi desenvolvida pelo químico e médico alemão Georg Ernst Stahl entre 1659 ou 60-1734. Segundo Stahl os corpos combustíveis possuiriam uma matéria chamada flogisto, liberada ao ar durante os processos de combustão (material orgânico) ou de calcinação (metais). "Flogisto" vem do grego e significa "inflamável", "passado pela chama" ou "queimado". A absorção dos flogistos do ar seria feita pelas plantas.
rdf:langString
燃素说（英語：Phlogiston theory），是一個已被取代的化學理論，起源於17世紀。這個理論假設，任何物質在燃燒時，都會釋放出一種名叫燃素（Phlogiston）的成分。 這個學說於18世紀被法國化學家安托万-洛朗·德·拉瓦節推翻。
rdf:langString
La teoria de flogist (del grec φλογιστόν phlŏgistón "inflamable" de φλόξ phlóx "foc") és una teoria científica antiga, creada el 1667 per Johann Joachim Becher, pel qual a més a més dels quatre elements clàssics dels grecs, hi havia un element addicional semblant a un foc, anomenat el flogist, que estava contingut dins dels cossos combustibles, i alliberat, a graus més petits o més grans, durant la combustió. La teoria era una temptativa d'explicar processos com la combustió, la calcinació dels metalls, la respiració, la fermentació i la putrefacció.
rdf:langString
Phlogiston (griechisch φλόγιστον, von φλογιστός phlogistós ,verbrannt‘) ist eine von Georg Ernst Stahl eingeführte hypothetische Substanz, von der man im späten 17. und im 18. Jahrhundert vermutete, dass sie allen brennbaren Körpern bei der Verbrennung entweicht sowie bei Erwärmung in sie eindringt. Die Phlogistontheorie war bei der Deutung von Reduktions- und Oxidationsvorgängen und dem unterschiedlichen Potenzial verschiedener Verbindungen (in moderner Sichtweise ihr Redoxpotential) hierfür von Bedeutung und aus Sicht der Zeitgenossen erfolgreich. In den 1770er Jahren erschienen erste Widerlegungen, und man begann, die Rolle des Sauerstoffs bei Verbrennungsvorgängen näher zu beschreiben und zu quantifizieren. Die Phlogistontheorie, die von etwa 1700 bis 1775 die vorherrschende chemische
rdf:langString
Ως φλογιστό αναφέρεται μια ανύπαρκτη ουσία, βασισμένη στην λανθασμένη θεωρία των αβαρών ρευστών, που αναπτύχθηκε το 17ο αιώνα από επιστήμονες της εποχής. Η θεωρία του φλογιστού διατυπώθηκε για πρώτη φορά από τον χημικό (Georg Ernst Stahl) ο οποίος διαμόρφωσε μία γενική θεωρία η οποία εξηγούσε τα φαινόμενα της καύσης και της οξείδωσης χρησιμοποιώντας την έννοια του φλογιστού. Σύμφωνα με την θεωρία αυτή, όλα τα υλικά που μπορούν να καούν εμπεριέχουν μια ποσότητα από φλογιστό. Όταν ένα σώμα καίγεται χάνει την ποσότητα του φλογιστού που περιέχει, η οποία περνάει στον αέρα. Αντίστοιχα τα άκαυστα υλικά είναι αυτά που δεν περιέχουν φλογιστό.
rdf:langString
The phlogiston theory is a superseded scientific theory that postulated the existence of a fire-like element called phlogiston (/flɒˈdʒɪstən, floʊ-, -ɒn/) contained within combustible bodies and released during combustion. The name comes from the Ancient Greek φλογιστόν phlogistón (burning up), from φλόξ phlóx (flame). The idea was first proposed in 1667 by Johann Joachim Becher and later put together more formally by Georg Ernst Stahl. Phlogiston theory attempted to explain chemical processes such as combustion and rusting, now collectively known as oxidation. It was challenged by the concomitant weight increase, and was abandoned before the end of the 18th century following experiments by Antoine Lavoisier and others. Phlogiston theory led to experiments which ultimately concluded with t
rdf:langString
La théorie du phlogistique est une théorie chimique révolue qui expliquait la combustion en postulant l'existence d'un « élément-flamme », fluide nommé φλογιστόν (phlogistón) (du grec φλόξ phlóx, flamme), présent au sein des corps combustibles. Elle a été conçue par le chimiste allemand Johann Joachim Becher à la fin du XVIIe siècle, et développée par Georg Ernst Stahl. Cette théorie, réfutée par la découverte du rôle de l'oxygène de l'air dans le processus de combustion, mis en évidence par Lavoisier au XVIIIe siècle, a été supplantée par la théorie du calorique.
rdf:langString
La teoria del flogisto sulla combustione dei materiali è una teoria elaborata nel XVII secolo con l'intento di spiegare i processi di ossidazione e combustione, successivamente smentita e abbandonata dopo che fu resa pubblica la legge della conservazione della massa di Antoine Lavoisier. La teoria in sostanza sostiene che i materiali combustibili e metalli arroventati si trasformavano in "calci" (oggi diremmo semplicemente che si ossidano) producendo durante il processo di combustione o di calcinazione, il "flogisto", un misterioso principio di infiammabilità o principio solforoso.
rdf:langString
De flogistontheorie is een thans niet meer aanvaarde 17e-eeuwse hypothese over de achtergrond van verbranding. De theorie, geformuleerd door de Duitse arts Georg Ernst Stahl (1660-1734), stelde dat alle brandbare materialen 'flogiston' (of phlogiston) (uitspraak flo-GIS-ton) bevatten, een substantie zonder kleur, geur, smaak of gewicht, die de eigenschap van 'hitte' in zich zou dragen. Flogiston zou uit het materiaal vrijgemaakt worden door verbranding. Overigens gebruikte voor hem Johann Joachim Becher (1635-1681) de term 'flogiston' al als karakteristiek voor brandbare en zwarte aarde.
rdf:langString
Флогисто́н (от греч. φλογιστός «горючий, воспламеняемый») в истории химии — гипотетическая «сверхтонкая материя», «огненная субстанция», якобы наполняющая все горючие вещества и высвобождающаяся из них при горении. Теория флогистона давно опровергнута наукой. Роль термина «флогистон» показывают работы по истории науки.
rdf:langString
Flogiston (från grekiskans φλογιστόν, neutrum av φλογιστός, "brännbar"; ytterst av φλόξ, "flamma") var namnet på ett hypotetiskt ämne som man förr trodde ingick i alla brännbara ämnen och som antogs försvinna när dessa förbrändes. Den kvarvarande askan betraktades enligt denna föreställning som renare och mer grundläggande än det ursprungliga ämnet. Flogiston betraktades närmast som ett grundämne, och rena metaller troddes vara en förening mellan flogiston och metalloxider (så kallade kalker).
rdf:langString
Флогістон (грец. φλογιστόν — займистий, горючий) — в уявленнях хіміків XVIII ст. гіпотетична основа горючості, особлива невагома речовина («вогненна субстанція», «вогняна матерія»), що нібито міститься в усіх горючих речовинах і вивільнюється з них при горінні.
rdf:langString
rdf:langString
فلوجستون
rdf:langString
Teoria del flogist
rdf:langString
Flogistonová teorie
rdf:langString
Phlogiston
rdf:langString
Φλογιστό
rdf:langString
Flogistono
rdf:langString
Teoría del flogisto
rdf:langString
Flogistoaren teoria
rdf:langString
Phlogistique
rdf:langString
Flógastón
rdf:langString
Teori phlogiston
rdf:langString
Teoria del flogisto
rdf:langString
플로지스톤설
rdf:langString
フロギストン説
rdf:langString
Flogistontheorie
rdf:langString
Phlogiston theory
rdf:langString
Teoria flogistonu
rdf:langString
Teoria do flogisto
rdf:langString
Флогистон
rdf:langString
Flogiston
rdf:langString
燃素说
rdf:langString
Флогістон
xsd:integer
23886
xsd:integer
1120009984
rdf:langString
نظرية فلوجيستون (بالإنجليزية: Phlogiston theory) هي النظريات العلمية المستبدلة، تفترض أن عنصرا مثل النار يسمى فلوجيستون، الموجودة ضمن الهيئات القابلة للاحتراق، التي يتم تحريرها خلال الاحتراق. اسم يأتي من اليونانية القديمة φλογιστόν الفلوجستون ('حرق')، من φλόξ phlóx (لهب). وردت لأول مرة في 1667 من قبل يوهان يواكيم بيشر. حاولت النظرية شرح عمليات الاحتراق مثل الاحتراق والصدأ، التي أصبحت الآن تعرف باسم الأكسدة.
rdf:langString
La teoria de flogist (del grec φλογιστόν phlŏgistón "inflamable" de φλόξ phlóx "foc") és una teoria científica antiga, creada el 1667 per Johann Joachim Becher, pel qual a més a més dels quatre elements clàssics dels grecs, hi havia un element addicional semblant a un foc, anomenat el flogist, que estava contingut dins dels cossos combustibles, i alliberat, a graus més petits o més grans, durant la combustió. La teoria era una temptativa d'explicar processos com la combustió, la calcinació dels metalls, la respiració, la fermentació i la putrefacció. La teoria del flogist fou la reformulació científica de l’antic principi del foc. Segons Stahl, el flogist formava part de totes les substàncies combustibles o transformables per la calor i es desprenia en cremar-les o en calcinar-les. Una reincorporació de flogist podia, en certs casos, regenerar-les, i així s’explicava que els òxids es retransformessin en metalls en escalfar-los amb carbó, que era considerat com a flogist gairebé pur. Malgrat que avui sembli absurda a la llum dels conceptes moderns de massa, de matèria i d’energia, la teoria del flogist permeté d’ordenar d’una manera lògica els coneixements aleshores existents, i fou adoptada amb entusiasme pels químics d’aquella època; no perdé vigència fins a l’aparició de la teoria de l’oxidació de Lavoisier, base de la química moderna, i conservà partidaris fins ben avançat el segle XIX.
rdf:langString
Flogistonová teorie, poprvé vyslovená roku 1667 Johanem Joachimem Becherem, je překonaná vědecká teorie hoření látek. Stoupenci předpokládali existenci elementu zvaného flogiston, který měl být obsažen ve všech spalitelných objektech a uvolňován během spalování. Teorie byla vyvrácena na konci 18. století vysvětlením podstaty hoření jako oxidace.
rdf:langString
Phlogiston (griechisch φλόγιστον, von φλογιστός phlogistós ,verbrannt‘) ist eine von Georg Ernst Stahl eingeführte hypothetische Substanz, von der man im späten 17. und im 18. Jahrhundert vermutete, dass sie allen brennbaren Körpern bei der Verbrennung entweicht sowie bei Erwärmung in sie eindringt. Die Phlogistontheorie war bei der Deutung von Reduktions- und Oxidationsvorgängen und dem unterschiedlichen Potenzial verschiedener Verbindungen (in moderner Sichtweise ihr Redoxpotential) hierfür von Bedeutung und aus Sicht der Zeitgenossen erfolgreich. In den 1770er Jahren erschienen erste Widerlegungen, und man begann, die Rolle des Sauerstoffs bei Verbrennungsvorgängen näher zu beschreiben und zu quantifizieren. Die Phlogistontheorie, die von etwa 1700 bis 1775 die vorherrschende chemische Lehre war, wird daher seit der Entdeckung des Sauerstoffs zu den wissenschaftlichen Irrtümern gezählt und als überholtes wissenschaftliches Paradigma ihrer Zeit gesehen.
rdf:langString
Ως φλογιστό αναφέρεται μια ανύπαρκτη ουσία, βασισμένη στην λανθασμένη θεωρία των αβαρών ρευστών, που αναπτύχθηκε το 17ο αιώνα από επιστήμονες της εποχής. Η θεωρία του φλογιστού διατυπώθηκε για πρώτη φορά από τον χημικό (Georg Ernst Stahl) ο οποίος διαμόρφωσε μία γενική θεωρία η οποία εξηγούσε τα φαινόμενα της καύσης και της οξείδωσης χρησιμοποιώντας την έννοια του φλογιστού. Σύμφωνα με την θεωρία αυτή, όλα τα υλικά που μπορούν να καούν εμπεριέχουν μια ποσότητα από φλογιστό. Όταν ένα σώμα καίγεται χάνει την ποσότητα του φλογιστού που περιέχει, η οποία περνάει στον αέρα. Αντίστοιχα τα άκαυστα υλικά είναι αυτά που δεν περιέχουν φλογιστό. Τα αβαρή ρευστά ήταν μια έννοια που χρησιμοποιήθηκε από τους χημικούς του 17ου και 18ου αιώνα. Θεωρούνταν ουσίες που είχαν φυσικές ιδιότητες αλλά δεν ήταν κανονική ύλη. Τα ρευστά αυτά μπορούσαν να κινηθούν μεταφέροντας τις φυσικές τους ιδιότητες, χωρίς να μεταφέρουν μάζα. Κατά μια έννοια, αυτή ήταν μια επιστροφή στα αλχημιστικά στοιχεία, αλλά σε αντίθεση με εκείνα, τα αβαρή ρευστά ήταν αυτά που μπορούσαν να υποστούν ποσοτικές μετρήσεις εξελίσσοντας την . Η επιστήμη φιλοδοξούσε να είναι υλιστική και αυτές οι θεμελιώδεις αρχές χρησίμευαν ως φυσικοί φορείς φαινομένων που δεν μπορούσαν να εξηγηθούν διαφορετικά. Ο μέσα από τα πειράματά του έδωσε έμφαση στην διασταλτική ιδιότητα του "αέρα", και κατ' επέκταση αυτή η αυτο-απωστική ή διασταλτική ιδιότητα έγινε ιδιότητα των αβαρών ρευστών, όπως και της "φωτιάς". Η φωτιά υπήρχε σε όλα τα σώματα και μπορούσε να μεταφερθεί από το ένα στο άλλο χωρίς να καταστραφεί. Στα μέσα του 17ου αιώνα ο Ρόμπερτ Μπόιλ πραγματοποίησε πειράματα που έδειξαν ότι υπήρχε στον αέρα μια ουσία που ήταν απαραίτητη για την διατήρηση της φλόγας και της ζωής. Τον ακολούθησαν ο και ο Ρόμπερτ Χουκ που συμπέραναν ότι το ζωτικό στοιχείο για την καύση ήταν μια ουσία που ο Μέιο ονόμασε "νιτρο-αερώδες πνεύμα". Ο Χουκ ισχυρίστηκε ότι η φωτιά ήταν διάλυση του καιόμενου σώματος από τον αέρα. Αυτή ήταν μια ιδέα προερχόμενη από την αλχημεία, που τα πειράματα των φυσικών, της έδωσαν επιστημονική βάση και ακρίβεια. Στις αρχές του 18ου αιώνα ο διατύπωσε την θεωρία του φλογιστού. Ο Σταλ βασίστηκε σε παλαιότερες αντιλήψεις του αλχημιστή (Johann Becher). Σύμφωνα με αυτή, η ζωτική ουσία για την καύση βρίσκονταν στο καύσιμο και όχι στον αέρα. Όταν καίγεται ένα σώμα, αποβάλλεται το φλογιστό που εμπεριέχεται μέσα του. Σε αντίθεση με την θεωρία, τα πειράματα του Μπόυλ είχαν δείξει ότι το μέταλλο που περιείχε φλογιστό, ζύγιζε λιγότερο από την τέφρα του από όπου είχε αποβληθεί το φλογιστό. Αυτό σήμαινε ότι το φλογιστό θα έπρεπε να έχει αρνητικό βάρος. Αυτό ήταν σύμφωνο με την έννοια του αριστοτελικού στοιχείου της "φωτιάς" που είχε την ιδιότητα της ελαφρότητας, αλλά η έννοια του αρνητικού βάρους δεν ήταν πολύ δημοφιλής. Ωστόσο η θεωρία του φλογιστού έδινε μια καλή περιγραφή των φαινομένων και ήταν δημοφιλής ως θεωρητικό εργαλείο για πάνω από είκοσι χρόνια. Η θεωρία του φλογιστού ανατράπηκε στα τέλη του 18ου αιώνα όταν ο Αντουάν Λωράν Λαβουαζιέ μέσα από αυστηρά πειραματική μεθοδολογία κατέληξε να περιγράψει την καύση, αναγνωρίζοντας ως απαραίτητο στοιχείο για αυτήν το "οξυγόνο". Σύμφωνα με την θεωρία του Λαβουαζιέ, η καύση είναι η εξώθερμη χημική αντίδραση ενός σώματος με το οξυγόνο του αέρα κατά την οποία μπορεί να εκλύεται ή όχι ακτινοβολία (δηλαδή να έχουμε ή να μην έχουμε φλόγα) ανάλογα με τη θερμοκρασία στην οποία βρίσκονται τα προϊόντα της καύσης (καυσαέρια). Διαπίστωσε λοιπόν ότι το στοιχείο αυτό ενώνεται με το καιόμενο σώμα, αντί να φεύγει από αυτό όπως περιέγραφε η θεωρία του φλογιστού. Η έννοια των αβαρών ρευστών δεν εξαφανίστηκε μονομιάς. Ο Λαβουαζιέ έδωσε το όνομα "θερμιδικό ρευστό" στην ουσία που θεωρούνταν ότι ενωνόταν με άλλες για να τις μετατρέψει σε αέρια κατάσταση. Η αντιμετώπιση της αριστοτελικής φωτιάς δεν έγινε δυνατή μέχρι τον 19ο αιώνα. Παρότι το φλογιστό ήταν αποκύημα της φαντασίας βοηθούσε να συνταιριαστούν τα φαινόμενα με ορθολογικό τρόπο. Αυτό όμως κατέληξε να είναι περισσότερο ποιοτική παρά ποσοτική επιστήμη, αν και βοήθησε την χημεία να ξεφύγει από τον μυστικισμό της αλχημείας. Η θεωρία του φλογιστού έγινε εμπόδιο όταν οι παρατηρήσεις των πειραμάτων σχετικά με τα αέρια δεν μπορούσαν να προσαρμοστούν γύρω της, περιπλέκοντάς της περισσότερο.
rdf:langString
La flogistono (latine phlogiston) estas, laŭ arĥaika scienca teorio, substanco kiu ebligas brulon.
rdf:langString
Flogistoren teoria, sukoitasuna adierazten duen substantzia hipotetikoa, zaharkitutako teoria zientifiko bat da, zeinaren arabera errekuntza jasateko gai den substantzia orok flogistoa daukan eta errekuntza prozesua, funtsean, substantzia horren galeran datzan. Johann Becher alkimista/kimikari alemaniarrak 1667an postulatu zuen, lehen aldiz, errekuntza prozesu kimikoa azaltzeko.
rdf:langString
La teoría del flogisto, sustancia hipotética que representa la inflamabilidad, es una teoría científica obsoleta según la cual toda sustancia susceptible de sufrir combustión contiene flogisto, y el proceso de combustión consiste básicamente en la pérdida de dicha sustancia. Fue postulada por primera vez en 1667 por el alquimista/químico alemán Johann Becher para explicar el proceso químico de la combustión.
rdf:langString
Roimh 1800 bhí teoiric an fhlógastóin coitianta go leor leis an dó a mhíniú. De réir na teoirice seo, bhí ábhar a dtugtaí flógastón air i láthair i ngach rud indóite agus d'fhuasclaítí é le linn an dóite. Bhréagnaigh obair Lavoisier ar ocsaigin is a tábhacht sa phróiseas dóite an teoiric seo i 1788.
rdf:langString
La théorie du phlogistique est une théorie chimique révolue qui expliquait la combustion en postulant l'existence d'un « élément-flamme », fluide nommé φλογιστόν (phlogistón) (du grec φλόξ phlóx, flamme), présent au sein des corps combustibles. Elle a été conçue par le chimiste allemand Johann Joachim Becher à la fin du XVIIe siècle, et développée par Georg Ernst Stahl. Cette théorie, réfutée par la découverte du rôle de l'oxygène de l'air dans le processus de combustion, mis en évidence par Lavoisier au XVIIIe siècle, a été supplantée par la théorie du calorique. L'idée de base est que, puisque les flammes sont évidemment réelles, il doit nécessairement exister un élément qui participe à la constitution des corps combustibles, fluide comme les flammes le sont manifestement et qui, à la suite de la combustion, serait le constituant concret principal de ces flammes. L'idée se rattache aux quatre éléments d’Empédocle censés constituer toute chose selon la philosophie naturelle.
rdf:langString
The phlogiston theory is a superseded scientific theory that postulated the existence of a fire-like element called phlogiston (/flɒˈdʒɪstən, floʊ-, -ɒn/) contained within combustible bodies and released during combustion. The name comes from the Ancient Greek φλογιστόν phlogistón (burning up), from φλόξ phlóx (flame). The idea was first proposed in 1667 by Johann Joachim Becher and later put together more formally by Georg Ernst Stahl. Phlogiston theory attempted to explain chemical processes such as combustion and rusting, now collectively known as oxidation. It was challenged by the concomitant weight increase, and was abandoned before the end of the 18th century following experiments by Antoine Lavoisier and others. Phlogiston theory led to experiments which ultimately concluded with the discovery of oxygen.
rdf:langString
Teori phlogiston adalah sebuah teori yang utamanya pada bidang Kimia. Teori ini penting bagi para ahli teori phlogiston, tetapi hampa bagi Lavoisier. Soal “aksi” pada suatu jarak yang tidak dapat diterangkan itu, diterima oleh kaum Newton, tetapi ditolak oleh kaum Cartesian sebagai hal yang metafisis bahkan gaib. Gerak tanpa sebab adalah mustahil bagi Aristoteles, tetapi dipandang sebagai aksiomatik bagi Newton.
* l
*
* s
rdf:langString
La teoria del flogisto sulla combustione dei materiali è una teoria elaborata nel XVII secolo con l'intento di spiegare i processi di ossidazione e combustione, successivamente smentita e abbandonata dopo che fu resa pubblica la legge della conservazione della massa di Antoine Lavoisier. La teoria in sostanza sostiene che i materiali combustibili e metalli arroventati si trasformavano in "calci" (oggi diremmo semplicemente che si ossidano) producendo durante il processo di combustione o di calcinazione, il "flogisto", un misterioso principio di infiammabilità o principio solforoso. Tale teoria di un principio di infiammabilità fu elaborata inizialmente dal chimico tedesco Johann Joachim Becher (1635-1682) e successivamente sviluppata e formulata dal connazionale Georg Ernst Stahl (1660-1734), grande medico appassionato di chimica, che nel 1697 la propose nel suo libro Zymotechnia fundamentalis sive fermentationis theoria generalis (trad.: Zimotecnia fondamentale ovvero teoria generale della fermentazione).
rdf:langString
フロギストン説（フロギストンせつ、英: phlogiston theory [floʊˈdʒɪstən, flɔ-]、独: Phlogistontheorie [ˈfloːɡɪstɔn-]）とは、『「燃焼」はフロギストンという物質の放出の過程である』という科学史上の一つの考え方である。フロギストンは燃素（ねんそ）と和訳される事があり、「燃素説」とも呼ばれる。この説そのものは決して非科学な考察から生まれたものでなく、その当時知られていた科学的知見を元に提唱された学説であるが、後により現象を有効に説明する酸素説が提唱されたことで、忘れ去られていった。
rdf:langString
플로지스톤(플로기스톤)설은 모든 가연성 물질에는 플로지스톤(플로기스톤, 영어: phlogiston)이라는 입자가 있어 연소과정에서 플로지스톤이 소모되고, 플로지스톤이 모두 소모되면 연소과정이 끝난다는 옛 학설이다. 1783년 라부아지에에 의하여 존재하지 않음이 확인되었다.
rdf:langString
Teoria flogistonu (φλογιστόν) – teoria mechanizmu spalania powstała w XVII w., wywodząca się z wcześniejszych koncepcji alchemicznych. Zakładała występowanie w ciałach palnych substancji zwanej flogistonem. Późniejsze prace eksperymentalne, m.in. Łomonosowa i Lavoisiera, wykazały, że jest ona całkowicie błędna.
rdf:langString
De flogistontheorie is een thans niet meer aanvaarde 17e-eeuwse hypothese over de achtergrond van verbranding. De theorie, geformuleerd door de Duitse arts Georg Ernst Stahl (1660-1734), stelde dat alle brandbare materialen 'flogiston' (of phlogiston) (uitspraak flo-GIS-ton) bevatten, een substantie zonder kleur, geur, smaak of gewicht, die de eigenschap van 'hitte' in zich zou dragen. Flogiston zou uit het materiaal vrijgemaakt worden door verbranding. Overigens gebruikte voor hem Johann Joachim Becher (1635-1681) de term 'flogiston' al als karakteristiek voor brandbare en zwarte aarde. Aanwijzingen voor deze theorie: wanneer kwik wordt verwarmd tot net onder 500 °C, ontstaat er een rood gekleurde substantie die men "per se" noemde, omdat de neerslag "uit zichzelf" ontstond. Men geloofde dat per se kwik zonder flogiston was (per se + flogiston = kwik). Toen Joseph Priestley de rode stof verwarmde boven de 500 °C in een vacuüm (luchtledige ruimte), kwam een gas (air vital) vrij dat kaarsen langer deed branden, en muizen langer liet overleven in een afgesloten kamer: gedeflogistonneerde lucht.
rdf:langString
Флогисто́н (от греч. φλογιστός «горючий, воспламеняемый») в истории химии — гипотетическая «сверхтонкая материя», «огненная субстанция», якобы наполняющая все горючие вещества и высвобождающаяся из них при горении. Термин введён в 1667 году Иоганном Бехером и в 1703 году Георгом Шталем для объяснения процессов горения. Флогистон представляли как невесомый флюид, улетучивавшийся из вещества при сжигании. В то время считалось, что металл — это соединение «земли» (оксида металла) с флогистоном, и при горении металл разлагается на «землю» и флогистон, который смешивается с воздухом и не может быть отделён от него. Открытое позже увеличение массы металла при прокаливании стали объяснять отрицательной массой флогистона. Способность выделять флогистон из воздуха приписывали растениям. Теория флогистона давно опровергнута наукой. Роль термина «флогистон» показывают работы по истории науки.
rdf:langString
Flogiston (från grekiskans φλογιστόν, neutrum av φλογιστός, "brännbar"; ytterst av φλόξ, "flamma") var namnet på ett hypotetiskt ämne som man förr trodde ingick i alla brännbara ämnen och som antogs försvinna när dessa förbrändes. Den kvarvarande askan betraktades enligt denna föreställning som renare och mer grundläggande än det ursprungliga ämnet. Flogiston betraktades närmast som ett grundämne, och rena metaller troddes vara en förening mellan flogiston och metalloxider (så kallade kalker). Flogistonhypotesen grundlades av den tyske kemisten Georg Ernst Stahl i början av 1700-talet, och förblev förhärskande fram till mitten av 1770-talet då den franske kemisten Antoine Laurent de Lavoisier förklarade att förbränning i själva verket är oxidering, det vill säga att ett ämne förenar sig kemiskt med syre (som då nyligen hade upptäckts). Förkastandet av flogistonteorin innebar en så total omvälvning av kemins grundläggande föreställningar att det brukar omnämnas som den kemiska revolutionen.Det fanns även kemister som delvis bekände sig till flogistonteorin exempelvis Johan Gadolin. Denna kemist ansåg att vid förbränning förenade sig den brännbara kroppen med syre, men att det samtidigt avgav flogiston som var ovägbar samt att flogiston utgjorde huvudbeståndselan av ljuset.
rdf:langString
A teoria do flogisto (ou do flogístico) foi desenvolvida pelo químico e médico alemão Georg Ernst Stahl entre 1659 ou 60-1734. Segundo Stahl os corpos combustíveis possuiriam uma matéria chamada flogisto, liberada ao ar durante os processos de combustão (material orgânico) ou de calcinação (metais). "Flogisto" vem do grego e significa "inflamável", "passado pela chama" ou "queimado". A absorção dos flogistos do ar seria feita pelas plantas.
rdf:langString
Флогістон (грец. φλογιστόν — займистий, горючий) — в уявленнях хіміків XVIII ст. гіпотетична основа горючості, особлива невагома речовина («вогненна субстанція», «вогняна матерія»), що нібито міститься в усіх горючих речовинах і вивільнюється з них при горінні. Термін введений Йоганном Бехером і Георгом Шталем у 1703 році для пояснення процесів горіння. Флогістон уявляли як невагому рідину, що вилітала з речовини при спалюванні. У той час вважалося, що метал — це сполука «землі» (оксиду металу) із флогістоном, і при горінні метал розкладається на «землю» і флогістон, який змішується з повітрям і не може бути відділений від нього. Збільшення маси металу при згорянні пояснювали від'ємною масою флогістону. Здатність виділяти флогістон з повітря приписували рослинам.
rdf:langString
燃素说（英語：Phlogiston theory），是一個已被取代的化學理論，起源於17世紀。這個理論假設，任何物質在燃燒時，都會釋放出一種名叫燃素（Phlogiston）的成分。 這個學說於18世紀被法國化學家安托万-洛朗·德·拉瓦節推翻。
xsd:nonNegativeInteger
18922
