Philippe Gille
http://dbpedia.org/resource/Philippe_Gille an entity of type: Thing
Philippe Gille (spr. schīl') (* 10. Dezember 1831 in Paris; † 19. März 1901 ebenda) war ein französischer Bühnendichter und Publizist.
rdf:langString
Philippe Gille, cuyo nombre completo era Philippe Émile François Gille (París, 10 de diciembre de 1831-ibídem, 19 de marzo de 1901), fue un dramaturgo y libretista de ópera francés. Escribió más de veinte libretos entre 1857 y 1893, siendo los más famosos el Manon de Massenet y el Lakmé de Delibes. Aunque estudió Derecho y trabajó durante un tiempo en la Prefectura del Sena, se convirtió en secretario del Théâtre Lyrique y colaboró con las secciones de arte y música de Le Figaro. Fue elegido miembro de la Academia de Bellas Artes en 1889.
rdf:langString
Philippe Émile François Gille, né le 10 décembre 1831 à Paris où il est mort le 19 mars 1901 dans le 17e arrondissement, est un journaliste, librettiste d’opéra français.
rdf:langString
Philippe Emile François Gille (10 December 1831 – 19 March 1901) was a French dramatist and opera librettist, who was born and died in Paris. He wrote over twenty librettos between 1857 and 1893, the most famous of which are Massenet's Manon and Delibes' Lakmé. Although Gille studied law and was a clerk for a time at the Préfecture de la Seine, he became secretary of the Théâtre Lyrique then from 1869 an art and music critic for Le Figaro. Gille was elected to the Académie des beaux-arts in 1899.
rdf:langString
Émile François Philippe Gille, född 10 december 1831, död 19 mars 1901, var en fransk teaterförfattare och kritiker. Gille har skrivit åtskilliga opera- och operettexter, flera med musik av Léo Delibes såsom Lakmé (1883, svensk översättning 1889), samt libretton till Jules Massenets Manon (1884, svensk översättning 1896). Gille utgav även flera samlingar konst- och litteraturessäer.
rdf:langString
Филипп Жиль (фр. Philippe Gille, полное имя Филипп Эмиль Франсуа Жиль; 10 декабря 1831, Париж — 19 марта 1901, Париж) — французский публицист и драматург. В молодости занимался скульптурой. В 1861 году стал секретарём «». Писал в газетах и журналах Le Petit Journal, , «Ле Солей», , с 1869 года писал в «Фигаро», где под псевдонимом «Железная маска» (Le Masque de fer) вёл театральную хронику. Активно выступал как литературный критик со статьями о новых книгах Виктора Гюго, Анатоля Франса, Пьера Лоти, Эрнеста Ренана и других видных французских писателей (собраны в пять сборников под общим названием «Литературная борьба» (фр. La bataille littéraire; 1889—1893). В 1899 году был избран членом Академии изящных искусств.
rdf:langString
Філіпп Жіль (фр. Philippe Gille; повне ім'я Філіпп Еміль Франсуа Жіль; 10 грудня 1831, Париж — 19 березня 1901, там само) — французький публіцист і драматург. У молодості займався скульптурою. 1861 року став секретарем «Театр Лірик». Писав в газетах і журналах Le Petit Journal, L'Écho de Paris, «Ле Солей», L'Histoire, з 1869 року писав у «Фігаро», де під псевдонімом «Залізна маска» (Le Masque de fer) вів театральну хроніку. Активно виступав як літературний критик зі статтями про нові книги Віктора Гюго, Анатоля Франса, П'єра Лоті, Ернеста Ренана й інших видатних французьких письменників (зібрані в п'ять збірок під загальною назвою «Літературна боротьба» (фр. La bataille littéraire; 1889—1893). 1899 року був обраний членом Академії вишуканих мистецтв.
rdf:langString
rdf:langString
Philippe Gille
rdf:langString
Philippe Gille
rdf:langString
Philippe Gille
rdf:langString
Philippe Gille
rdf:langString
Жиль, Филипп Эмиль Франсуа
rdf:langString
Philippe Gille
rdf:langString
Філіпп Еміль Франсуа Жіль
xsd:integer
7818390
xsd:integer
1067690505
rdf:langString
Philippe Gille (spr. schīl') (* 10. Dezember 1831 in Paris; † 19. März 1901 ebenda) war ein französischer Bühnendichter und Publizist.
rdf:langString
Philippe Gille, cuyo nombre completo era Philippe Émile François Gille (París, 10 de diciembre de 1831-ibídem, 19 de marzo de 1901), fue un dramaturgo y libretista de ópera francés. Escribió más de veinte libretos entre 1857 y 1893, siendo los más famosos el Manon de Massenet y el Lakmé de Delibes. Aunque estudió Derecho y trabajó durante un tiempo en la Prefectura del Sena, se convirtió en secretario del Théâtre Lyrique y colaboró con las secciones de arte y música de Le Figaro. Fue elegido miembro de la Academia de Bellas Artes en 1889.
rdf:langString
Philippe Émile François Gille, né le 10 décembre 1831 à Paris où il est mort le 19 mars 1901 dans le 17e arrondissement, est un journaliste, librettiste d’opéra français.
rdf:langString
Philippe Emile François Gille (10 December 1831 – 19 March 1901) was a French dramatist and opera librettist, who was born and died in Paris. He wrote over twenty librettos between 1857 and 1893, the most famous of which are Massenet's Manon and Delibes' Lakmé. Although Gille studied law and was a clerk for a time at the Préfecture de la Seine, he became secretary of the Théâtre Lyrique then from 1869 an art and music critic for Le Figaro. Gille was elected to the Académie des beaux-arts in 1899.
rdf:langString
Філіпп Жіль (фр. Philippe Gille; повне ім'я Філіпп Еміль Франсуа Жіль; 10 грудня 1831, Париж — 19 березня 1901, там само) — французький публіцист і драматург. У молодості займався скульптурою. 1861 року став секретарем «Театр Лірик». Писав в газетах і журналах Le Petit Journal, L'Écho de Paris, «Ле Солей», L'Histoire, з 1869 року писав у «Фігаро», де під псевдонімом «Залізна маска» (Le Masque de fer) вів театральну хроніку. Активно виступав як літературний критик зі статтями про нові книги Віктора Гюго, Анатоля Франса, П'єра Лоті, Ернеста Ренана й інших видатних французьких письменників (зібрані в п'ять збірок під загальною назвою «Літературна боротьба» (фр. La bataille littéraire; 1889—1893). 1899 року був обраний членом Академії вишуканих мистецтв. Жіль найбільш відомий як лібретист двох знаменитих опер: «Лакме» Лео Деліба (1883, у співавторстві з ) і «Манон» Жуля Массне (1884, у співавторстві з ). На лібрето Жіля написані також кілька інших опер Деліба, в тому числі «Жан де Нівель» (1880) і залишилася незавершеною «Кассія» (1893), ряд оперет Жака Оффенбаха — «Вечірній вітер» (фр. Vent du soir; 1857), «Жанна плаче, Жан сміється» (фр. Jeanne qui pleure et Jean qui rit; 1864), «Пастушки» (фр. Les bergers; 1865), «Доктор Окс» (фр. Le docteur Ox; 1877) й інші, — оперета Робера Планкета «Ріп Ван Вінкль» (1884) і т. д. Жіль також виступив співавтором Ежена Лабіша у водевілі «30 мільйонів Гладіатора» (фр. Les 30 millions de Gladiator; 1875) й Анрі Мельяка в комедії «Чоловік для Бабетти» (фр. Le mari à Babette; 1881), випустив книгу віршів «Гербарій» (фр. L’herbier; 1887), яка дозволила критику Полю Жіністі помітити, що, всупереч назві, «у поетичних квітів цього чарівного збірника свіжий колір і живі фарби тільки що зібраного врожаю».
rdf:langString
Émile François Philippe Gille, född 10 december 1831, död 19 mars 1901, var en fransk teaterförfattare och kritiker. Gille har skrivit åtskilliga opera- och operettexter, flera med musik av Léo Delibes såsom Lakmé (1883, svensk översättning 1889), samt libretton till Jules Massenets Manon (1884, svensk översättning 1896). Gille utgav även flera samlingar konst- och litteraturessäer.
rdf:langString
Филипп Жиль (фр. Philippe Gille, полное имя Филипп Эмиль Франсуа Жиль; 10 декабря 1831, Париж — 19 марта 1901, Париж) — французский публицист и драматург. В молодости занимался скульптурой. В 1861 году стал секретарём «». Писал в газетах и журналах Le Petit Journal, , «Ле Солей», , с 1869 года писал в «Фигаро», где под псевдонимом «Железная маска» (Le Masque de fer) вёл театральную хронику. Активно выступал как литературный критик со статьями о новых книгах Виктора Гюго, Анатоля Франса, Пьера Лоти, Эрнеста Ренана и других видных французских писателей (собраны в пять сборников под общим названием «Литературная борьба» (фр. La bataille littéraire; 1889—1893). В 1899 году был избран членом Академии изящных искусств. Жиль наиболее известен как либреттист двух знаменитых опер: «Лакме» Лео Делиба (1883, в соавторстве с Эдмоном Гондине) и «Манон» Жюля Массне (1884, в соавторстве с Анри Мельяком). На либретто Жиля написаны также несколько других опер Делиба, в том числе «Жан де Нивель» (1880) и оставшаяся незавершённой «Кассия» (1893), ряд оперетт Жака Оффенбаха — «Вечерний ветер» (фр. Vent du soir; 1857), «Жанна плачет, Жан смеётся» (фр. Jeanne qui pleure et Jean qui rit; 1864), «Пастушки» (фр. Les bergers; 1865), «Доктор Окс» (фр. Le docteur Ox; 1877) и другие, — оперетта Робера Планкета «Рип Ван Винкль» (1884) и т. д. Жиль также выступил соавтором Эжена Лабиша в водевиле «30 миллионов Гладиатора» (фр. Les 30 millions de Gladiator; 1875) и Анри Мельяка в комедии «Муж для Бабетты» (фр. Le mari à Babette; 1881), выпустил книгу стихотворений «Гербарий» (фр. L’herbier; 1887), позволившую критику Полю Жинисти заметить, что, вопреки названию, «у поэтических цветов этого очаровательного сборника свежий цвет и живые краски только что собранного урожая».
xsd:nonNegativeInteger
1931
