Phenomenalism
http://dbpedia.org/resource/Phenomenalism an entity of type: Thing
الظاهراتية هي وجهة نظر فلسفية تقول بأن الأجسام الفيزيائية لا يمكن بشكل قابل للتبرير القول بأنها موجودة بذاتها (أو بجوهرها)، ولكن فقط كظاهرة مدركة أو كمحفزات محسوسة (مثل الاحمرار والصلادة والطراوة والحلاوة إلخ) تقع في الزمان والمكان الذي يعيش فيه الإنسان. هناك بعض الآراء في الظاهراتية التي تقلص الحديث عن الأجسام الفيزيائية بشكل خاص إلى مجرد "حزم من البيانات الحسية". تعد الظاهراتية شكلاً جذرياً (ثورياً) من التجريبية، وتعود جذورها كنظرة وجودية للطبيعة إلى جورج بيركلي وآرائه المثالية الذاتية، والتي عمل عليها ديفيد هيوم لاحقاً.
rdf:langString
Δε πρέπει να συνδέεται με τη φαινομενολογία Ο φαινομενισμός (phenomenalism) είναι η άποψη ότι τα φυσικά αντικείμενα δεν υπάρχουν αφ' εαυτά στο πραγματικό κόσμο, αλλά μόνο ως προϊόν των αντιλήψεων ή αισθητήρια ερεθίσματα (π.χ. ερυθρότητα, σκληρότητα, απαλότητα, γλυκύτητα κ.λπ.) σε κάποιο συγκεκριμένο χρόνο και χώρο. Ειδικότερα, ορισμένες μορφές φαινομενισμού υποβαθμίζουν τη συζήτηση για φυσικά αντικείμενα στον εξωτερικό κόσμο σε συζήτηση για δέσμες δεδομένων αίσθησης .
rdf:langString
El fenomenalismo es una corriente filosófica que sostiene que no es posible el conocimiento de ninguna cosa en sí, sino que sólo es posible conocer el fenómeno, que corresponde al objeto tal como lo percibe el sujeto de acuerdo a su sistema cognoscitivo, es decir, que las personas solo podemos conocer los fenómenos tal y como se nos aparecen; no como son realmente. Esta postura, sin embargo, sí mantiene que existan las cosas reales.
rdf:langString
In metaphysics, phenomenalism is the view that physical objects cannot justifiably be said to exist in themselves, but only as perceptual phenomena or sensory stimuli (e.g. redness, hardness, softness, sweetness, etc.) situated in time and in space. In particular, some forms of phenomenalism reduce all talk about physical objects in the external world to talk about bundles of sense data.
rdf:langString
現象主義(げんしょうしゅぎ)独 Phänomenalismus、とは哲学用語のひとつ。 我々の認識の対象は知覚の範囲内で現象として現れるもののみであるという概念。現象主義の立場では意識内に存在するもののみが実となり、世界や自我も知覚現象として説明される。現象主義では感覚として現れない超越的存在は否定されている。その点で、現象からの超越へ到ることに価値を置く現象学とは対立する。
rdf:langString
현상론(現象論, 영어: phenomenalism)은 다음을 말한다. 1.
* 현상의 배후에 물(物) 자체(물의 본체, 실체)가 존재함을 부인하지는 않으나 우리의 경험에 주어지고 인간이 인식할 수 있는 것은 오직 그 현상뿐이라고 하는 설이다. 대표자는 칸트이다. 콩트, 스펜서도 이 입장에 속한다. 2.
* 물(物) 자체나 본체라는 것은 단순히 의식현상(체험, 감각)에 지나지 않는다고 생각한다. 흄과 마흐주의자 등이 이에 속한다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
In epistemologia e nella filosofia della percezione, il fenomenismo (dal greco tò phainómenon, "ciò che si manifesta" o "appare") è la concezione per cui gli oggetti fisici non esistono in quanto cose in sé, ma solamente come fenomeni percettivi o stimoli sensoriali (ad esempio il colore rosso, la durezza o la sofficità, la dolcezza, ecc.) collocati nel tempo e nello spazio. In particolare, il fenomenismo mira a ridurre il discorso sugli oggetti fisici del mondo esterno a un discorso riguardo a un insieme di dati sensoriali o strumentali.Il fenomenismo oltre che una dottrina gnoseologica è anche un settore della filosofia che può rivolgersi a tematiche ontologiche.
rdf:langString
Fenomenalisme is de opvatting dat van fysieke objecten niet met recht kan worden gezegd dat ze op zichzelf bestaan, maar alleen als perceptuele verschijnselen of zintuiglijke prikkels (bijv. roodheid, hardheid, zachtheid, zoetheid, enz.) die zich in tijd en ruimte bevinden. Met name sommige vormen van fenomenalisme reduceren het praten over fysieke objecten in de buitenwereld tot het praten over bundels sense-data.
rdf:langString
Fenomenalism är en filosofisk teori om varseblivning. I ontologin menas med fenomenalism att endast de mentala fenomenen existerar. I epistemologin menas istället att det enda vi kan uppnå kunskap om är dessa fenomen, som även kallas sinnesdata. Enligt fenomenalismen är påståenden som innehåller referenser till externa objekt bara förkortade referenser till sinnesdata. Fenomenalism ska inte förväxlas med fenomenologi.
rdf:langString
现象主义(Phenomenalism ),认为物理对象无法被证明是自在存在的,而只能作为出现在时空中的感知现象或感觉刺激(如红色性、硬度、柔软度、甜味度等)而存在。特别是某些形式的现象主义,它们尽可能不讨论外部世界中的物理对象,转而讨论“感觉数据束”。
rdf:langString
Phänomenalismus ist eine im 19. Jahrhundert entstandene Bezeichnung für bestimmte philosophische Lehren und leitet sich von dem griechischen phainomenon ab, was so viel wie Erscheinung bedeutet. Dementsprechend ist gemeint, dass ein Ding an sich nicht durch Erfahrung erkannt werden kann, sondern vielmehr seine Erscheinung ein Gegenstand der erfahrungsbezogenen Erkenntnis ist. Somit kann sich die Erkenntnis eines Gegenstandes lediglich auf die bewussten Sinneseindrücke beziehen, nicht aber auf das Ding an sich. Weiterhin ist zu unterscheiden, ob überhaupt eine Realität hinter den Erscheinungen vermutet wird, wie es bei Immanuel Kant, Arthur Schopenhauer, Johann Friedrich Herbart oder Eduard von Hartmann der Fall ist, oder ob die Erscheinungen als bloße Sinneseindrücke oder Gegenstände des B
rdf:langString
Le phénoménisme, ou phénoménalisme, est une théorie ou conviction philosophique concernant la perception, la connaissance et la réalité physique. Pour le phénoméniste, il n'y a pas d'autre réalité que celle des phénomènes et tout ce qui existe, existe en tant que phénomène. Contrairement à l'idéalisme, auquel on l'associe souvent, le phénoménisme admet qu'il existe des objets extérieurs à notre esprit, mais il considère que ces objets se réduisent à leurs apparences sensibles. Il s'agit d'une forme radicale d'empirisme et d'antiréalisme pour laquelle rien ne correspond à la prétendue notion de chose en soi ou de noumène.
rdf:langString
Fenomenalisme adalah teori yg menyatakan bahwa semua pengetahuan adalah fenomena dan semua yg ada itu adalah fenomenal. Sehingga, pengetahuan manusia hanya terbatas pada gejala-gejala yang tampak, yang dapat diamati oleh indra dan diberikan atau ditambahkan sebuah kesadaraan. Teori ini dikemukakan oleh Immanuel Kant, seorang filsuf asal Jerman. Ia berusaha mendamaikan pertentangan antara empirisme dan rasionalisme. Menurutnya, dalam proses pemerolehan ilmu pengetahuan unsur rasio dan indra sama-sama berperan. Tidak mungkin yang satu bekerja tanpa yang lain.
rdf:langString
Fenomenalizm – pogląd filozoficzny głoszący, iż bezpośrednio dostępne są ludziom tylko układy doznań zmysłowych i emocjonalnych (nazywane fenomenami) i nie istnieje możliwość bezpośredniego poznania bytów „samych w sobie”. Pogląd ten stoi w opozycji do esencjalizmu.
rdf:langString
Fenomenalismo é a visão de que objetos físicos não existem como coisas em si, mas só como fenômenos perceptivos ou estímulos sensórios (vermelhidão, dureza, maciez, doçura etc.) situados no tempo e no espaço. O termo deriva do adjectivo fenomenal, e não do substantivo fenómeno. Trata-se de uma posição que defende que tudo tem o carácter de fenómeno.
rdf:langString
Феноменали́зм — философское учение о том, что мы познаем не сущность вещей, «вещи в себе», а лишь явления. В основе феноменализма лежит исследование объектов познания с онтологической и гносеологической точек зрения. 1.
* познаваемого объекта 2.
* познающего субъекта (наблюдателя) 3.
* посредствующей среды, влияние которой должно быть принято во внимание во всех тех случаях, когда непосредственное взаимодействие субъекта и объекта не может быть твёрдо установлено.
rdf:langString
Феноменалізм — філософське вчення про те, що ми пізнаємо не сутність речей, «речі в собі», а лише явища. Основою феноменалізму є дослідження об'єктів пізнання з онтологічної та епістемологічної точок зору. 1.
* пізнаваного об'єкта 2.
* того, хто пізнає суб'єкта (спостерігача) 3.
* дієвого середовища, вплив якого треба брати до уваги у всіх тих випадках, коли безпосередню взаємодію суб'єкта та об'єкта неможливо твердо встановити.
rdf:langString
rdf:langString
ظاهراتية
rdf:langString
Phänomenalismus
rdf:langString
Φαινομενισμός
rdf:langString
Fenomenalismo
rdf:langString
Fenomenalisme
rdf:langString
Phénoménisme
rdf:langString
Fenomenismo
rdf:langString
現象主義
rdf:langString
현상주의
rdf:langString
Fenomenalisme
rdf:langString
Phenomenalism
rdf:langString
Fenomenalizm
rdf:langString
Феноменализм
rdf:langString
Fenomenalismo
rdf:langString
Fenomenalism
rdf:langString
Феноменалізм
rdf:langString
现象主义
xsd:integer
325736
xsd:integer
1120659718
rdf:langString
الظاهراتية هي وجهة نظر فلسفية تقول بأن الأجسام الفيزيائية لا يمكن بشكل قابل للتبرير القول بأنها موجودة بذاتها (أو بجوهرها)، ولكن فقط كظاهرة مدركة أو كمحفزات محسوسة (مثل الاحمرار والصلادة والطراوة والحلاوة إلخ) تقع في الزمان والمكان الذي يعيش فيه الإنسان. هناك بعض الآراء في الظاهراتية التي تقلص الحديث عن الأجسام الفيزيائية بشكل خاص إلى مجرد "حزم من البيانات الحسية". تعد الظاهراتية شكلاً جذرياً (ثورياً) من التجريبية، وتعود جذورها كنظرة وجودية للطبيعة إلى جورج بيركلي وآرائه المثالية الذاتية، والتي عمل عليها ديفيد هيوم لاحقاً.
rdf:langString
Phänomenalismus ist eine im 19. Jahrhundert entstandene Bezeichnung für bestimmte philosophische Lehren und leitet sich von dem griechischen phainomenon ab, was so viel wie Erscheinung bedeutet. Dementsprechend ist gemeint, dass ein Ding an sich nicht durch Erfahrung erkannt werden kann, sondern vielmehr seine Erscheinung ein Gegenstand der erfahrungsbezogenen Erkenntnis ist. Somit kann sich die Erkenntnis eines Gegenstandes lediglich auf die bewussten Sinneseindrücke beziehen, nicht aber auf das Ding an sich. Weiterhin ist zu unterscheiden, ob überhaupt eine Realität hinter den Erscheinungen vermutet wird, wie es bei Immanuel Kant, Arthur Schopenhauer, Johann Friedrich Herbart oder Eduard von Hartmann der Fall ist, oder ob die Erscheinungen als bloße Sinneseindrücke oder Gegenstände des Bewusstseins angesehen werden und eine Realität nicht als gegeben angesehen wird, wie es beispielsweise bei Ernst Mach oder Hans Vaihinger zu finden ist. Bei ersterem spricht man von objektivem Phänomenalismus, bei letzterem von subjektivem oder extremen Phänomenalismus. Die Auffassung des subjektiven oder extremen Phänomenalismus ist vielfach implizit im Denken der modernen Physik gegeben, insofern körperliche Gegenstände und Veränderungen „als Erscheinungen von korpuskularen und atomaren Vorgängen aller Art im Mikrokosmos erklärt werden.“ Als Gegenteil des Phänomenalismus kann der Realismus angesehen werden.
rdf:langString
Δε πρέπει να συνδέεται με τη φαινομενολογία Ο φαινομενισμός (phenomenalism) είναι η άποψη ότι τα φυσικά αντικείμενα δεν υπάρχουν αφ' εαυτά στο πραγματικό κόσμο, αλλά μόνο ως προϊόν των αντιλήψεων ή αισθητήρια ερεθίσματα (π.χ. ερυθρότητα, σκληρότητα, απαλότητα, γλυκύτητα κ.λπ.) σε κάποιο συγκεκριμένο χρόνο και χώρο. Ειδικότερα, ορισμένες μορφές φαινομενισμού υποβαθμίζουν τη συζήτηση για φυσικά αντικείμενα στον εξωτερικό κόσμο σε συζήτηση για δέσμες δεδομένων αίσθησης .
rdf:langString
Le phénoménisme, ou phénoménalisme, est une théorie ou conviction philosophique concernant la perception, la connaissance et la réalité physique. Pour le phénoméniste, il n'y a pas d'autre réalité que celle des phénomènes et tout ce qui existe, existe en tant que phénomène. Contrairement à l'idéalisme, auquel on l'associe souvent, le phénoménisme admet qu'il existe des objets extérieurs à notre esprit, mais il considère que ces objets se réduisent à leurs apparences sensibles. Il s'agit d'une forme radicale d'empirisme et d'antiréalisme pour laquelle rien ne correspond à la prétendue notion de chose en soi ou de noumène. La thèse centrale du phénoménisme est qu'il n'y a pas de différence entre le monde et l'expérience que nous en avons. Les objets qui constituent le monde sont des objets de perception qui, comme tels, ne peuvent exister qu'au sein de notre expérience. Il n'existe donc pas d'entités douées d'une existence autonome, ni de monde métaphysique subsistant « en dehors » de notre expérience. Le phénoménisme soutient également que les objets sont des constructions logiques à partir des nombreuses perceptions que nous en avons.
rdf:langString
El fenomenalismo es una corriente filosófica que sostiene que no es posible el conocimiento de ninguna cosa en sí, sino que sólo es posible conocer el fenómeno, que corresponde al objeto tal como lo percibe el sujeto de acuerdo a su sistema cognoscitivo, es decir, que las personas solo podemos conocer los fenómenos tal y como se nos aparecen; no como son realmente. Esta postura, sin embargo, sí mantiene que existan las cosas reales.
rdf:langString
In metaphysics, phenomenalism is the view that physical objects cannot justifiably be said to exist in themselves, but only as perceptual phenomena or sensory stimuli (e.g. redness, hardness, softness, sweetness, etc.) situated in time and in space. In particular, some forms of phenomenalism reduce all talk about physical objects in the external world to talk about bundles of sense data.
rdf:langString
Fenomenalisme adalah teori yg menyatakan bahwa semua pengetahuan adalah fenomena dan semua yg ada itu adalah fenomenal. Sehingga, pengetahuan manusia hanya terbatas pada gejala-gejala yang tampak, yang dapat diamati oleh indra dan diberikan atau ditambahkan sebuah kesadaraan. Teori ini dikemukakan oleh Immanuel Kant, seorang filsuf asal Jerman. Ia berusaha mendamaikan pertentangan antara empirisme dan rasionalisme. Menurutnya, dalam proses pemerolehan ilmu pengetahuan unsur rasio dan indra sama-sama berperan. Tidak mungkin yang satu bekerja tanpa yang lain. Sebagai contoh, ketika kita membaca koran dan melihat foto teman lama kita berada di koran tersebut. Ketika kita pertama kali melihat koran tersebut,kita akan mengatakan "oh, ini Seno yang begini, begitu dan lain sebagainya". Tapi setelah melihat terlalu lama kepada foto tersebut, anda menjadi kurang yakin bahwa orang yang berada di koran tersebut merupakan teman anda atau bukan karena ternyata di foto tersebut teman anda mungkin terlihat lebih ,, atau gemuk. Kemudian, anda mencoba mengingat ciri khas orang tersebut dan perubahan fisik yang terjadi selama anda tidak bertemu dengannya. Contoh di atas menunjukkan bahwa di sini indra dan rasio sama-sama berperan. Mata melihat gambar, tetapi ingatan juga berperan. Oleh sebab itu, contoh ini dapat dikategorikan ke dalam contoh dari teori fenomenalisme.
rdf:langString
現象主義(げんしょうしゅぎ)独 Phänomenalismus、とは哲学用語のひとつ。 我々の認識の対象は知覚の範囲内で現象として現れるもののみであるという概念。現象主義の立場では意識内に存在するもののみが実となり、世界や自我も知覚現象として説明される。現象主義では感覚として現れない超越的存在は否定されている。その点で、現象からの超越へ到ることに価値を置く現象学とは対立する。
rdf:langString
현상론(現象論, 영어: phenomenalism)은 다음을 말한다. 1.
* 현상의 배후에 물(物) 자체(물의 본체, 실체)가 존재함을 부인하지는 않으나 우리의 경험에 주어지고 인간이 인식할 수 있는 것은 오직 그 현상뿐이라고 하는 설이다. 대표자는 칸트이다. 콩트, 스펜서도 이 입장에 속한다. 2.
* 물(物) 자체나 본체라는 것은 단순히 의식현상(체험, 감각)에 지나지 않는다고 생각한다. 흄과 마흐주의자 등이 이에 속한다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
In epistemologia e nella filosofia della percezione, il fenomenismo (dal greco tò phainómenon, "ciò che si manifesta" o "appare") è la concezione per cui gli oggetti fisici non esistono in quanto cose in sé, ma solamente come fenomeni percettivi o stimoli sensoriali (ad esempio il colore rosso, la durezza o la sofficità, la dolcezza, ecc.) collocati nel tempo e nello spazio. In particolare, il fenomenismo mira a ridurre il discorso sugli oggetti fisici del mondo esterno a un discorso riguardo a un insieme di dati sensoriali o strumentali.Il fenomenismo oltre che una dottrina gnoseologica è anche un settore della filosofia che può rivolgersi a tematiche ontologiche.
rdf:langString
Fenomenalizm – pogląd filozoficzny głoszący, iż bezpośrednio dostępne są ludziom tylko układy doznań zmysłowych i emocjonalnych (nazywane fenomenami) i nie istnieje możliwość bezpośredniego poznania bytów „samych w sobie”. Pogląd ten stoi w opozycji do esencjalizmu. Koncepcję fenomenalizmu wprowadzili do nowożytnej, europejskiej filozofii George Berkeley i David Hume jako rezultat doprowadzenia do ostatecznych konsekwencji koncepcji brytyjskich empiryków. Koncepcje fenomenalizmu rozwinął znacznie Immanuel Kant, który starał się przezwyciężyć niektóre jego paradoksy poprzez koncepcję umysłu praktycznego. Współczesnym rozwinięciem fenomenalizmu jest z jednej strony neokantyzm, a z drugiej fenomenologia.
rdf:langString
Fenomenalismo é a visão de que objetos físicos não existem como coisas em si, mas só como fenômenos perceptivos ou estímulos sensórios (vermelhidão, dureza, maciez, doçura etc.) situados no tempo e no espaço. O termo deriva do adjectivo fenomenal, e não do substantivo fenómeno. Trata-se de uma posição que defende que tudo tem o carácter de fenómeno. Tendemos a pressupor que as outras coisas, por exemplo os objectos materiais, existem para lá destes dados imediatos. Pontos de vista fenomelistas, como os que foram propostos por Carnap e Alfred Jules Ayer, as nossas crenças e afirmações sobre as coisas só podem fazer sentido se forem redutíveis a crenças ou afirmações sobre os dados sensíveis. John Stuart Mill havia sugerido uma análise de conceito de objecto material como o conceito de uma possibilidade permanente de experiências sensíveis. Isto implica que crenças e afirmações sobre objectos materiais podem ser reduzidas a crenças e afirmações em termos de dados sensíveis, de tal modo que a tese de Mill pode também ser apropriadamente descrita como fenomenalista. Em versões mais recentes do fenomenalismo, todas as afirmações sobre coisas ou estados de coisas são em última análise redutíveis a afirmações sobre experiências sensíveis efectivas ou possíveis. Alguns autores, contudo, propuseram o fenomenalismo não como uma teoria geral do conhecimento, mas apenas como teoria do conhecimento científico.
rdf:langString
Fenomenalisme is de opvatting dat van fysieke objecten niet met recht kan worden gezegd dat ze op zichzelf bestaan, maar alleen als perceptuele verschijnselen of zintuiglijke prikkels (bijv. roodheid, hardheid, zachtheid, zoetheid, enz.) die zich in tijd en ruimte bevinden. Met name sommige vormen van fenomenalisme reduceren het praten over fysieke objecten in de buitenwereld tot het praten over bundels sense-data.
rdf:langString
Fenomenalism är en filosofisk teori om varseblivning. I ontologin menas med fenomenalism att endast de mentala fenomenen existerar. I epistemologin menas istället att det enda vi kan uppnå kunskap om är dessa fenomen, som även kallas sinnesdata. Enligt fenomenalismen är påståenden som innehåller referenser till externa objekt bara förkortade referenser till sinnesdata. Fenomenalism ska inte förväxlas med fenomenologi.
rdf:langString
Феноменали́зм — философское учение о том, что мы познаем не сущность вещей, «вещи в себе», а лишь явления. В основе феноменализма лежит исследование объектов познания с онтологической и гносеологической точек зрения. В первом случае объекты рассматриваются независимо от вопроса об их воспроизводимости в познании, исключительно с точки зрения взаимозависимости и относительного значения их свойств как известных форм и проявлений бытия. При этом оказывается, что одни свойства могут быть признаны постоянными и первоначальными, другие — сменяющимися и производными. Так, например, плотность или масса представляет постоянное свойство всех материальных объектов сравнительно с их цветом, формой и другими чувственно воспринимаемыми свойствами. Эти последние при известной точке зрения могут быть признаны лишь различными проявлениями массы. В такое же отношение могут быть поставлены ощущения, чувства, представления и другие сменяющиеся элементы сознания к той постоянной основе душевной жизни, которая принимается в некоторых философских системах и называется душой или субстанциальным единством сознания. Неизменные и основные свойства и состояния выражают пребывающую, или субстанциальную, сущность вещей, производные же и изменчивые относятся к сущности вещей, лишь поскольку она является, то есть, оставаясь внутренне тождественной, обнаруживает те или другие поверхностные видоизменения своего бытия. Всё, что относится ко второй категории, признается явлениями, или феноменами. Отнесение вещей и их свойств к области феноменов или к области субстанциальной действительности зависит от принятия той или иной философской или специально-научной точки зрения. Если с химической точки зрения лёд, вода и водяной пар должны быть признаны феноменами одной и той же сущности, то есть определённого соединения водорода с кислородом, то в натурфилософии под понятие феномена могут подойти как сам кислород и водород, так и вообще все виды вещественности, коль скоро все они понимаются как видоизменение одной первоосновы, например, материи — в традиционном материализме, силы и энергии — в . Когда философское исследование приводит к отрицанию всего субстанциального — как, например, в философии Юма, — понятие феномена не теряет своего значения, а напротив, вытесняет понятие субстанции, выражая собой единственную форму бытия. При гносеологическом исследовании состава нашего опыта и познания смысл понятия феномена существенно изменяется. В этом случае содержание восприятий и основных форм познания рассматривается с точки зрения воспроизводимости в нём сущности вещей, какова она сама в себе, то есть вне всякого отношения к познанию. При этом сам акт восприятия и познания рассматривается как слагающийся из воздействий трёх различных факторов: 1.
* познаваемого объекта 2.
* познающего субъекта (наблюдателя) 3.
* посредствующей среды, влияние которой должно быть принято во внимание во всех тех случаях, когда непосредственное взаимодействие субъекта и объекта не может быть твёрдо установлено. Исходя из такой точки зрения, теория познания выводит, что во многих случаях содержание как восприятий, так и познавательных актов вовсе не передает свойств познаваемых нами объектов, но обусловливается в своей качественности и форме природой самого познавательного акта. Так, например, цветность, звучность, твёрдость, мягкость и другие чувственные качества, несмотря на их видимую принадлежность материальным вещам, должны быть признаны состояниями нашего сознания, реагирующего через посредство органов чувств на совершенно иные свойства и процессы внешних объектов, вовсе не воспроизводимые в наших чувственных восприятиях. Такое же значение в смысле воспроизведения познаваемой нами действительности может быть приписано формам времени и пространства, представлениям, понятиям и всем формальным и конститутивным принципам познания.
rdf:langString
Феноменалізм — філософське вчення про те, що ми пізнаємо не сутність речей, «речі в собі», а лише явища. Основою феноменалізму є дослідження об'єктів пізнання з онтологічної та епістемологічної точок зору. В онтології об'єкти розглядають незалежно від питання про їхню відтворюваність у пізнанні, винятково з точки зору взаємозалежності й відносного значення їхніх властивостей як відомих форм і проявів буття. При цьому виявляється, що одні властивості можна визнати постійними і первісними, інші — змінними і похідними. Так, наприклад, густина або маса є постійною властивістю всіх матеріальних об'єктів порівняно з кольором, формою та іншими властивостями, що надходять через органи чуття. Такі під певним кутом зору можуть бути визнані лише різними проявами маси. Такий самий стосунок можуть мати відчуття, почуття, уявлення та інші змінювані елементи свідомості до тієї постійної основи душевного життя, яку визнають деякі філософські системи і називають душею або субстанціальною єдністю свідомості. Незмінні й основні властивості та стани виражають наявну, або субстанціальну, сутність речей, похідні ж і мінливі належать до сутності речей, лише оскільки вона проявляє себе, тобто, залишаючись внутрішньо тотожною, виявляє ті чи інші поверхневі видозміни свого буття. Все, що належить до другої категорії, визнається явищами, або феноменами. Віднесення речей і їхніх властивостей до сфери феноменів або до сфери субстанціальної дійсності залежить від прийняття тієї чи іншої філософської або спеціально-наукової точки зору. Якщо з хімічної точки зору лід, вода та водяна пара мають бути визнані феноменами однієї і тієї ж сутності, тобто певної сполуки Гідрогену з Оксигеном, то в натурфілософії під поняття феномена можуть підійти як сам оксиген та водень, так і взагалі всі види матеріальності, якщо розуміти їх усі як видозміну однієї першооснови, наприклад, матерії — в традиційному матеріалізмі, сили і енергії — в . Коли філософське дослідження приводить до заперечення всього субстанціального — як, наприклад, у філософії Юма, — поняття феномена не втрачає свого значення, а навпаки, витісняє поняття субстанції, виражаючи собою єдину форму буття. При гносеологічному дослідженні складу нашого досвіду й пізнання сенс поняття феномена суттєво змінюється. У цьому випадку зміст сприймань і основних форм пізнання розглядають з точки зору відтворюваності в ньому сутності речей, яка вона (сутність) сама в собі, тобто поза всіляким стосунком до пізнання. При цьому сам акт сприйняття та пізнання розглядають як складений з впливів трьох різних факторів: 1.
* пізнаваного об'єкта 2.
* того, хто пізнає суб'єкта (спостерігача) 3.
* дієвого середовища, вплив якого треба брати до уваги у всіх тих випадках, коли безпосередню взаємодію суб'єкта та об'єкта неможливо твердо встановити. Виходячи з такої точки зору, теорія пізнання виводить, що в багатьох випадках зміст як сприймань, так і пізнавальних актів зовсім не передає властивості об'єктів, які ми пізнаємо, але обумовлений у своїй якісності й формі природою самого пізнавального акту. Так, наприклад, кольоровість, звучність, твердість, м'якість та інші чуттєві якості, попри їх видиму приналежність до матеріальних речей, потрібно визнати станами нашої свідомості, що реагує за посередництва органів чуття на зовсім інші властивості та процеси зовнішніх об'єктів, зовсім не відтворювані в наших чуттєвих сприйняттях. Таке саме значення в сенсі відтворення дійсності, що ми пізнаємо, можна приписати формам часу і простору, уявленням, поняттям і всім формальним і конститутивним принципам пізнання.
rdf:langString
现象主义(Phenomenalism ),认为物理对象无法被证明是自在存在的,而只能作为出现在时空中的感知现象或感觉刺激(如红色性、硬度、柔软度、甜味度等)而存在。特别是某些形式的现象主义,它们尽可能不讨论外部世界中的物理对象,转而讨论“感觉数据束”。
xsd:nonNegativeInteger
11212