Peloponnesian War

http://dbpedia.org/resource/Peloponnesian_War an entity of type: Thing

La Guerra del Peloponès va ser un conflicte bèl·lic que va afectar a Grècia en els anys des del 431 aC fins al 404 aC i va enfrontar la Lliga de Delos (conduïda per Atenes) i els seus aliats, de tendència democràtica, contra Esparta i els seus, de tendència oligàrquica. Amb la victòria de la Lliga del Peloponès es va dissoldre la Lliga de Delos, però en 395 aC esclataria la guerra de Corint, amb la que Atenes va recuperar part de la seva influència. rdf:langString

Peloponesoko Gerra K.a. 431tik K.a. 404ra arte iraun zuen Atenas eta Espartaren arteko guda izan zen. Hiri hauek izan ziren mediar gudetan aurrea hartu zuten hiriak eta eredu politiko eta gizarte-eredu kontrajarriak adierazten zituzten. rdf:langString

Ba chogadh cathartha idir an Aithin agus Sparta agus a gcuid comhghuaillithe ar an dá thaobh Cogadh na Peilipinéise ó 431-404 R.Ch. Níor tharla aon chath mór le linn an chogaidh. Bhí cabhlach na hAithine ní ba threise ná cabhlach Sparta ach ba laige a n-arm. Mharaigh plá an ceathrú cuid de mhuintir na hAithine i 430 R.Ch., rud a d'fhág an cathairstát sin an-lag ar fad. Chloígh Sparta an Aithin sa bhliain 404 R.Ch. le cabhlach nua a thóg siad le cabhair ón sean-namhaid, an Pheirs. Rinne Thucydides cur síos ar an gcogadh seo ina leabhar Stair na Cogadh Peilipinéise, agus aithnítear é seo mar thosach na staireolaíochta nua-aimseartha. rdf:langString

ペロポネソス戦争（ペロポネソスせんそう、古希: Πελοποννησιακός Πόλεμος、英: Peloponnesian War、紀元前431年 - 紀元前404年）は、アテナイを中心とするデロス同盟とスパルタを中心とするペロポネソス同盟との間に発生した、古代ギリシア世界全域を巻き込んだ戦争である。 rdf:langString

Wojna peloponeska zwana też wielką wojną peloponeską (431–404 p.n.e.) między Atenami i wspierającym je Ateńskim Związkiem Morskim a Spartą i Związkiem Peloponeskim. Powodem wojny była rywalizacja dwóch największych potęg greckich o hegemonię nad całą Grecją. Już pierwszy okres był niepomyślny dla Aten. Spartanie złupili Attykę. W Atenach, gdzie schronili się mieszkańcy Attyki, wybuchła groźna zaraza, której ofiarą padł Perykles. Po jego śmierci do głosu doszli przywódcy radykalnej grupy demokratów: najpierw Kleon, a następnie Hyperbolos. Sukcesem Aten było utrzymanie twierdzy Pylos i zdobycie wyspy Sfakterii, broniącej wstępu do Zatoki Pylońskiej. rdf:langString

Peloponnesiska kriget var en serie väpnade konflikter i det antika Grekland mellan åren 431 och 404 f.Kr. Striden stod mellan det attiska sjöförbundet, under Aten och det peloponnesiska förbundet under Sparta. rdf:langString

A guerra do Peloponeso foi um conflito armado entre Atenas (centro político e civilizacional do mundo ocidental no século V a.C.) e Esparta (cidade-Estado de tradição militarista e costumes austeros), de 431 a 404 a.C. Sua história foi detalhadamente registrada por Tucídides, na obra História da Guerra do Peloponeso, e por Xenofonte, na obra Helênicas. De acordo com Tucídides, a razão fundamental da guerra foi o crescimento do poder ateniense e o temor que tal despertava entre os espartanos. A cidade de Corinto foi especialmente atuante, pressionando Esparta a fim de que esta declarasse guerra contra Atenas. rdf:langString

伯罗奔尼撒战争是以雅典为首的提洛同盟与以斯巴达为首的伯罗奔尼撒联盟之间的一场战争。这场战争从前431年一直持续到前404年，期间双方曾幾度停战，最终斯巴达一方获得胜利，但也付出了巨大的代价。这场战争标志着希腊的黄金时代的终结，从政治、经济、文化、社会心理风气等改变了希腊的各个城邦。几乎所有希腊的城邦参加这场战争，其战场几乎涉及整个当时希腊世界。在现代西方研究者中也有人称这场战争为“古代世界大战”。这场战争不但对古代希腊而且对历史学本身有重要的意义，其本身也是第一次被历史学家记录下来的史实：希腊历史学家修昔底德在他的《伯罗奔尼撒战争史》中详细记录当时的事件，该纪录到前411年冬中止。修昔底德分析了这场战争的原因和背景，他的分析对欧洲的历史学具有先驱作用。修昔底德死后，色诺芬在他的《希腊史》中延续修昔底德的工作，记录前411年后的事件。修昔底德是雅典人，他从雅典人的角度出发，其著作命名为《伯罗奔尼撒战争史》，而当时的伯罗奔尼撒人称这场战争为雅典战争。雅典的修昔底德纪录伯罗奔尼撒人与雅典人之间的战争。他在战争爆发时开始他的纪录，他当时想到这场战争可能是非常重要的，可能比此前的战争都有历史意义。他这样想因为战争双方使用它们所有的手段，而其它的希腊城市迟早参加这场战争。这场战争深刻影响希腊和一部分野蛮人，可以说这场战争影响整个人类社会。 ——修昔底德， rdf:langString

الحرب البيلوبونيسية (431-404 قبل الميلاد) حرب يونانية قديمة نشبت بين الحلف الديلي بقيادة أثينا ضد الاتحاد البيلوبونيزي بقيادة أسبرطة. قسم المؤرخون الحرب إلى ثلاث مراحل. المرحلة الأولى تعرف باسم حرب الأركيدميان، شنت فيها أسبرطة غزوات متكررة على أتيكا، في حين استغلت أثينا تفوقها البحري لمداهمة ساحل البيلوبونيز ومحاولة قمع الاضطرابات داخل إمبراطوريتها، انتهت هذه الفترة من الحرب عام 421 قبل الميلاد، بتوقيع معاهدة سلام نيكياس، ولكن، قُوّضت تلك المعاهدة بسبب تجدد القتال في بيلوبونيز. في عام 415 قبل الميلاد، أرسلت أثينا قوة استطلاعية ضخمة لمهاجمة سرقوسة في صقلية، لكن الهجوم فشل على نحو كارثي، ودمرت القوة بالكامل عام 413 قبل الميلاد، وقد أدى ذلك إلى بداية المرحلة الأخيرة من الحرب، والتي عرفت عمومًا بالحرب الأيونية. في هذه المرحلة، تلقت أسبرطة تعزيزات من الإمبراطورية الأخمينية، ودعمت تمردات في الدو rdf:langString

Peloponéská válka probíhala v letech 431 př. n. l. až 404 př. n. l. mezi athénským námořním spolkem, vedeným Athénami, a peloponéským spolkem, jehož vedoucím státem byla Sparta. Válka byla přerušena několika příměřími a skončila vítězstvím Sparty. Peloponéská válka znamenala ukončení vrcholného období Athén a a trvale otřásla celým Řeckem. Války se zúčastnily všechny řecké městské státy (poleis) a válečné události zasáhly bezmála celý řecký svět. Moderní badatelé označují proto tento konflikt jako „antickou světovou válku“. rdf:langString

Ο Πελοποννησιακός Πόλεμος ήταν Αρχαιοελληνική στρατιωτική σύγκρουση μεταξύ της Δηλιακής Συμμαχίας (υπό την ηγεσία της Αθήνας) και της Πελοποννησιακής Συμμαχίας (υπό την ηγεσία της Σπάρτης) που ξεκίνησε το 431 π.Χ., με την εισβολή των Σπαρτιατών και των συμμάχων τους, στην Αττική, καθώς και με τη λεηλασία της Αθηναϊκής υπαίθρου και έληξε το 404 π.Χ με τη νίκη των Σπαρτιατών και την ήττα των Αθηναίων, οι οποίοι, πολιορκημένοι από τη στεριά και τη θάλασσα, αναγκάστηκαν να συνθηκολογήσουν. Οι Κορίνθιοι και οι Θηβαίοι ζήτησαν να καταστραφεί η Αθήνα και οι κάτοικοι της να γίνουν δούλοι. Οι Σπαρτιάτες, όμως, σεβόμενοι την προσφορά της Αθήνας στους Περσικούς πολέμους, αρνήθηκαν. rdf:langString

La Peloponeza milito estis milito inter la urboŝtatoj Ateno kaj Sparto de antikva Grekio kaj iliaj aliancanoj inter la jaroj 431 kaj 404 antaŭ Kristo. Dum la plejparto de la 5-a jarcento a.K. estis rivalado inter Ateno kaj Sparto, kio fine eksplodis en longdaŭran militon. La plej proksima kaŭzo estis la interveno de Ateno en kverelo inter Korinto kaj Kerkiro (moderna Korfuo). Dum la unua fazo, Sparto ripete invadis Atikon, la regionon kies ĉefurbo estis Ateno. Ateno, kiu posedis potencan mararmeon, atakis la bordojn de la Peloponezo. La rezulto estis ne decidiga, kaj dum 421 a.K. la du urboj signis traktaton - la "paco de Nikio". rdf:langString

Der Peloponnesische Krieg zwischen dem von Athen geführten Attischen Seebund und dem Peloponnesischen Bund unter seiner Führungsmacht Sparta dauerte, unterbrochen von einigen Waffenstillständen, von 431 v. Chr. bis 404 v. Chr. und endete mit dem Sieg der Spartaner. Der Krieg beendete das klassische Zeitalter Athens und der attischen Demokratie und erschütterte die griechische Staatenwelt nachhaltig. Fast alle griechischen Stadtstaaten (Poleis) nahmen an ihm teil, und die Kampfhandlungen umfassten nahezu die gesamte griechischsprachige Welt. rdf:langString

La guerra del Peloponeso (431 a. C.-404 a. C.) fue un conflicto militar de la Antigua Grecia que enfrentó a las ciudades formadas por la Liga de Delos (encabezada por Atenas) y la Liga del Peloponeso (encabezada por Esparta). rdf:langString

The Peloponnesian War (431–404 BC) was an ancient Greek war fought between Athens and Sparta and their respective allies for the hegemony of the Greek world. The war remained undecided for a long time until the decisive intervention of the Persian Empire in support of Sparta. Led by Lysander, the Spartan fleet built with Persian subsidies finally defeated Athens and started a period of Spartan hegemony over Greece. rdf:langString

Perang Peloponnesos (431–404 SM) adalah konflik militer pada zaman Yunani Kuno, terjadi antara Athena dan kekaisarannya melawan Liga Peloponnesos, dipimpin Archidamia. Sparta melancarkan invasi ke Attica, sementara Athena mengambil kesempatan keunggulan angkatan lautnya dan menyerang pantai Peloponnesos untuk menekan mereka. Periode perang ini berakhir pada tahun 421 SM, dengan ditandatanganinya . Namun, pertempuran kembali meletus. Pada tahun 415 SM, Athena melakukan invasi besar-besaran ke Syracusa di Sisilia. Serangan ini gagal, dengan kehancuran seluruh tentara tahun 413 SM. Kegagalan ini diikuti dengan fase ketiga perang, yang disebut Perang Decelea atau Ionia. Sparta, yang menerima dukungan dari Persia, mendukung pemberontakan di Athena, menghalangi keunggulan angkatan laut Athena. K rdf:langString

La guerre du Péloponnèse est le conflit qui oppose la ligue de Délos, menée par Athènes, et la ligue du Péloponnèse, sous l'hégémonie de Sparte. Le déroulement du conflit est principalement connu à travers les récits qu'en ont fait Thucydide et Xénophon. Provoquée par trois crises successives en peu de temps, la guerre est cependant principalement causée par la crainte de l'impérialisme athénien chez les alliés de Sparte. Ce conflit met fin à la pentécontaétie et s'étend de 431 à 404 en trois périodes généralement admises : la période archidamique de 431 à 421, la guerre indirecte de 421 à 413, et la guerre de Décélie et d'Ionie, de 413 à 404. Il est caractérisé par une transformation totale des modes de combats traditionnels de la Grèce antique, notamment par un abandon progressif de la b rdf:langString

( 기원전 460년 시작된 전쟁에 관해서는 제1차 펠로폰네소스 전쟁 문서를 보십시오.) 펠로폰네소스 전쟁(Πελοποννησιακός Πόλεμος)은 기원전 431년에서 404년까지 고대 그리스에서 아테네 주도의 델로스 동맹과 스파르타 주도의 펠로폰네소스 동맹 사이에 일어난 전쟁이다. 역사가들은 전통적으로 이 전쟁을 세 단계로 구분한다. 첫 번째는 ‘아르키다모스 전쟁’으로 스파르타는 아티케의 침략을 되풀이하였고, 아테네는 자신의 세력권에 불안의 징조를 억누르기 위하여 자국의 해군력을 이용하여 펠로폰네소스 반도 해안을 습격하였다. 전쟁의 첫 단계는 기원전 421년에 니키아스 평화조약이 체결되어 막을 내렸다. 그러나 펠로폰네소스에서 다시 교전이 일어나 이내 조약의 효력은 약해졌다. 기원전 415년 아테네는 시켈리아(시칠리아)의 시라쿠사이를 공격하기 위해 거대한 시켈리아 원정대를 파견하였으나, 기원전 413년 공격군은 대패하여 군대 전체가 궤멸되었다. 이 패배로 전쟁은 마지막 단계에 돌입하였는데, 보통 ‘데켈레이아 전쟁’ 혹은 ‘이오니아 전쟁’으로 불린다. 이때 스파르타는 페르시아의 도움을 받아 아테네에 종속된 에게 해와 이오니아의 나라에서 일어난 반란을 지원하여 아테네의 패권을 잠식하였으며, 결국 아테네의 제해권을 빼앗았다. 아이고스포타모이 해전에서 아테네 함대가 궤멸되면서 사실상 전쟁은 끝났으며, 아테네는 이듬해에 항복하였다. rdf:langString

La guerra del Peloponneso, o seconda guerra del Peloponneso per distinguerla da un conflitto antecedente, durò all'incirca 27 anni, dal 431 a.C. al 404 a.C., e vide interessate le due potenze greche, Atene e Sparta. Gli storici dividono la guerra in tre fasi. Nella prima, la fase Archidamica, Sparta effettuò continue incursioni contro l'Attica, mentre Atene utilizzava la propria potente flotta per colpire le coste del Peloponneso. Questo periodo di scontri si concluse nel 421 a.C. con la firma della pace di Nicia. rdf:langString

De Peloponnesische Oorlog (431 – 404 v.Chr.), soms ook wel de Tweede Peloponnesische Oorlog genoemd (om het onderscheid te maken met de eerste), was een strijd tussen de Delische bond, geleid door de stadstaat Athene en de Peloponnesische bond, geleid door Sparta. De oorlog, die meestal in drie verschillende fasen wordt onderverdeeld, was volgens Thucydides, de belangrijkste bron over deze oorlog, de meest verwoestende oorlog tot dan toe. rdf:langString

Пелопонне́сская война́ (431—404 до н. э.) — военный конфликт в Древней Греции, в котором участвовали Делосский союз во главе с Афинами с одной стороны и Пелопоннесский союз под предводительством Спарты — с другой. rdf:langString

Пелопоннеська війна (431 до н. е. — 404 до н. е.) — військовий конфлікт у Стародавній Греції, в якому брали участь Делоський союз на чолі з Афінами з одного боку і Пелопоннесський союз під проводом Спарти - з іншого. rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Peloponnesian War

rdf:langString الحرب البيلوبونيسية

rdf:langString Guerra del Peloponès

rdf:langString Peloponéská válka

rdf:langString Peloponnesischer Krieg

rdf:langString Πελοποννησιακός Πόλεμος

rdf:langString Peloponeza milito

rdf:langString Guerra del Peloponeso

rdf:langString Peloponesoko Gerra

rdf:langString Cogadh na Peilipinéise

rdf:langString Perang Peloponnesos

rdf:langString Guerra del Peloponneso

rdf:langString Guerre du Péloponnèse

rdf:langString ペロポネソス戦争

rdf:langString 펠로폰네소스 전쟁

rdf:langString Peloponnesische Oorlog

rdf:langString Wojna peloponeska (431–404 p.n.e.)

rdf:langString Guerra do Peloponeso

rdf:langString Пелопоннесская война

rdf:langString Peloponnesiska kriget

rdf:langString Пелопоннеська війна

rdf:langString 伯罗奔尼撒战争

foaf:name

rdf:langString Peloponnesian War

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 24121

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1119177375

dbpprop:caption

rdf:langString The Peloponnesian war alliances at 431 BC. Orange: Athenian Empire and Allies; Green: Spartan Confederacy

dbpprop:casualties

rdf:langString unknown

rdf:langString At least 18,070 soldiers

rdf:langString unknown number of civilian casualties.

dbpprop:combatant

rdf:langString

rdf:langString Supported by:

dbpprop:commander

rdf:langString Demosthenes

rdf:langString Cleon

rdf:langString Alcibiades

rdf:langString Brasidas

rdf:langString Nicias

dbpprop:conflict

rdf:langString Peloponnesian War

dbpprop:date

xsd:gMonthDay --04-25

dbpprop:imageSize

xsd:integer 300

dbpprop:place

rdf:langString Mainland Greece, Asia Minor, Sicily

dbpprop:result

rdf:langString Peloponnesian League victory * Thirty Tyrants installed in Athens * Spartan hegemony

dbpprop:territory

rdf:langString

rdf:langString Dissolution of the Delian League;

rdf:langString Spartan hegemony over Athens and its allies;

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString Peloponéská válka probíhala v letech 431 př. n. l. až 404 př. n. l. mezi athénským námořním spolkem, vedeným Athénami, a peloponéským spolkem, jehož vedoucím státem byla Sparta. Válka byla přerušena několika příměřími a skončila vítězstvím Sparty. Peloponéská válka znamenala ukončení vrcholného období Athén a a trvale otřásla celým Řeckem. Války se zúčastnily všechny řecké městské státy (poleis) a válečné události zasáhly bezmála celý řecký svět. Moderní badatelé označují proto tento konflikt jako „antickou světovou válku“. Stejně významná jako pro další vývoj antického Řecka byla tato válka také pro rozvoj samotného dějepisectví, neboť to byla první událost v dějinách lidstva, která byla odborně a historicky zdokumentována, a to prostřednictvím Dějin peloponéské války řeckého historika Thúkydida. Průběh válečného konfliktu je v tomto díle popsán až do zimy roku 411 př. n. l. Thúkydidés analyzoval příčiny a pozadí konfliktu způsobem, který se stal vzorem pozdější evropské historiografii. Zbylou část války (po roce 411 př. n. l.) zachytil později Xenofón ve svém díle (Ελληνικά). Pojem „peloponéská válka“ je až pozdějšího původu; Thúkydidés ve svém díle nazýval tento konflikt „válkou mezi Peloponésany a Athéňany“.

rdf:langString La Guerra del Peloponès va ser un conflicte bèl·lic que va afectar a Grècia en els anys des del 431 aC fins al 404 aC i va enfrontar la Lliga de Delos (conduïda per Atenes) i els seus aliats, de tendència democràtica, contra Esparta i els seus, de tendència oligàrquica. Amb la victòria de la Lliga del Peloponès es va dissoldre la Lliga de Delos, però en 395 aC esclataria la guerra de Corint, amb la que Atenes va recuperar part de la seva influència.

rdf:langString الحرب البيلوبونيسية (431-404 قبل الميلاد) حرب يونانية قديمة نشبت بين الحلف الديلي بقيادة أثينا ضد الاتحاد البيلوبونيزي بقيادة أسبرطة. قسم المؤرخون الحرب إلى ثلاث مراحل. المرحلة الأولى تعرف باسم حرب الأركيدميان، شنت فيها أسبرطة غزوات متكررة على أتيكا، في حين استغلت أثينا تفوقها البحري لمداهمة ساحل البيلوبونيز ومحاولة قمع الاضطرابات داخل إمبراطوريتها، انتهت هذه الفترة من الحرب عام 421 قبل الميلاد، بتوقيع معاهدة سلام نيكياس، ولكن، قُوّضت تلك المعاهدة بسبب تجدد القتال في بيلوبونيز. في عام 415 قبل الميلاد، أرسلت أثينا قوة استطلاعية ضخمة لمهاجمة سرقوسة في صقلية، لكن الهجوم فشل على نحو كارثي، ودمرت القوة بالكامل عام 413 قبل الميلاد، وقد أدى ذلك إلى بداية المرحلة الأخيرة من الحرب، والتي عرفت عمومًا بالحرب الأيونية. في هذه المرحلة، تلقت أسبرطة تعزيزات من الإمبراطورية الأخمينية، ودعمت تمردات في الدول الخاضعة لحكم أثينا في بحر إيجة وإيونية، الأمر الذي قوض إمبراطورية أثينا، وسلبها في النهاية قوتها وتفوقها البحري، وقد أدى تدمير أسطولها في معركة ايجبوسبوتامي إلى إنهاء الحرب فعليًا، واستسلمت أثينا في العام التالي. طالبت كل من كورنث وثيفا بتدمير أثينا بالكامل واستعباد مواطنيها، ولكن أسبرطة رفضت ذلك. أعادت الحرب البيلوبونيسية تشكيل العالم اليوناني القديم، فقد أصبحت أثينا، المدينة الأقوى في اليونان قبل بداية الحرب، في حالة من الخضوع شبه الكامل، كما أصبحت أسبرطة القوة الرائدة في اليونان. دفع المواطنون في كل أنحاء اليونان ثمن التكاليف الاقتصادية المترتبة على الحرب؛ إذ أصبح الفقر منتشرًا على نطاق واسع في مناطق البيلوبونيز، ودمرت أثينا بشكل كامل، ولم تتمكن قط من استعادة الرخاء والازدهار اللذان تمتعت بهما قبل الحرب. أحدثت الحرب أيضًا تغييرات طفيفة في المجتمع اليوناني، الصراع بين أثينا الديمقراطية وأسبرطة الأوليغاركية، ودعم كل منها للفصائل السياسية الصديقة داخل دول أخرى، جعل الحرب حدثًا شائعًا في العالم اليوناني. تبعت هذه الحرب مباشرة بالحرب الكورنثية (394-386 قبل الميلاد)، والتي، على الرغم من أنها انتهت بشكل غير حاسم، ساعدت أثينا على استعادة بعض عظمتها السابقة.

rdf:langString Der Peloponnesische Krieg zwischen dem von Athen geführten Attischen Seebund und dem Peloponnesischen Bund unter seiner Führungsmacht Sparta dauerte, unterbrochen von einigen Waffenstillständen, von 431 v. Chr. bis 404 v. Chr. und endete mit dem Sieg der Spartaner. Der Krieg beendete das klassische Zeitalter Athens und der attischen Demokratie und erschütterte die griechische Staatenwelt nachhaltig. Fast alle griechischen Stadtstaaten (Poleis) nahmen an ihm teil, und die Kampfhandlungen umfassten nahezu die gesamte griechischsprachige Welt. Ebenso bedeutend wie für den Verlauf der Geschichte des antiken Griechenlands war der Krieg aber auch für die Geschichtsschreibung selbst. Denn er war das erste Ereignis, das Gegenstand einer wissenschaftlichen historischen Darstellung wurde: Der griechische Historiker Thukydides lieferte in seiner Geschichte des Peloponnesischen Kriegs eine ausführliche zeitgenössische Darstellung bis zum Winter des Jahres 411 v. Chr., in der er die Ursachen und Hintergründe des Krieges in einer Weise analysierte, die für die europäische Geschichtsschreibung vorbildlich wurde. Sein Geschichtswerk prägt das heutige Wissen über den Verlauf des Peloponnesischen Krieges maßgeblich. Für die Zeit nach 411 v. Chr. setzte später Xenophon mit seinem Werk Hellenika Thukydides’ unvollendete Arbeit fort, ohne aber dessen Niveau zu erreichen. Die Bezeichnung Peloponnesischer Krieg ist nicht zeitgenössisch, sondern kam erst später auf. Thukydides selbst sprach vom Krieg zwischen den Peloponnesiern und den Athenern.

rdf:langString Ο Πελοποννησιακός Πόλεμος ήταν Αρχαιοελληνική στρατιωτική σύγκρουση μεταξύ της Δηλιακής Συμμαχίας (υπό την ηγεσία της Αθήνας) και της Πελοποννησιακής Συμμαχίας (υπό την ηγεσία της Σπάρτης) που ξεκίνησε το 431 π.Χ., με την εισβολή των Σπαρτιατών και των συμμάχων τους, στην Αττική, καθώς και με τη λεηλασία της Αθηναϊκής υπαίθρου και έληξε το 404 π.Χ με τη νίκη των Σπαρτιατών και την ήττα των Αθηναίων, οι οποίοι, πολιορκημένοι από τη στεριά και τη θάλασσα, αναγκάστηκαν να συνθηκολογήσουν. Οι Κορίνθιοι και οι Θηβαίοι ζήτησαν να καταστραφεί η Αθήνα και οι κάτοικοι της να γίνουν δούλοι. Οι Σπαρτιάτες, όμως, σεβόμενοι την προσφορά της Αθήνας στους Περσικούς πολέμους, αρνήθηκαν. Μετά τη λήξη των Περσικών Πολέμων, οι πόλεις-κράτη της Αθήνας και της Σπάρτης είχαν ηγεμονικό ρόλο στην Ελλάδα: η Σπάρτη στην ξηρά και η Αθήνα στη θάλασσα. Στην Αθήνα ξεκίνησε το 461 π.Χ., η χρυσή εποχή του Περικλή, με το χτίσιμο του Παρθενώνα και τη μεγάλη πολιτιστική, οικονομική και πνευματική ανάπτυξη της Αθήνας. Οι Αθηναίοι, με πρόταση του Περικλή, περιέφραξαν τον Πειραιά και τον ένωσαν με την Αθήνα με τα Μακρά Τείχη. Η κίνηση αυτή προκάλεσε τη ρήξη στις σχέσεις της Αθήνας με τη Σπάρτη, ενώ η έριδα μεταξύ της Κορίνθου και της Κέρκυρας και η επέμβαση της Αθήνας ήταν η αφορμή του πολέμου. Ο πόλεμος χωρίστηκε από τους ιστορικούς σε τρεις φάσεις: τον Αρχιδάμειο (431 - 421 π.Χ), τη Σικελική εκστρατεία (415 - 413 π.Χ) και τον Δεκελεικό πόλεμο (413 - 404 π.Χ). Στα πλαίσια του Αρχιδάμειου πολέμου, οι Σπαρτιάτες διεξήγαγαν επιδρομές στα εδάφη της Αττικής, με τους Αθηναίους να λεηλατούν τις ακτές της Πελοποννήσου. Η περίοδος αυτή έληξε με την υπογραφή της ειρήνης του Νικία (421 - 415 π.Χ). Παρ' ολ' αυτά, οι δύο πλευρές συνέχιζαν να εχθρεύονται η μια την άλλη. Το 420 π.Χ., έκανε την εμφάνιση του ένας νέος και φιλόδοξος πολιτικός, ο Αλκιβιάδης, ο οποίος τάχθηκε με τη φιλοπόλεμη παράταξη των Αθηνών, η οποία τασσόταν κατά της ειρήνης και υπέρ της συνέχισης του πολέμου. Το 415 π.Χ., οδήγησε τους Αθηναίους στη Σικελική εκστρατεία. Η εκστρατεία, αν και ξεκίνησε με επιτυχίες για το αθηναϊκό στράτευμα, ολοκληρώθηκε με πανωλεθρία για τους Αθηναίους, οι οποίοι έχασαν, σχεδόν, ολόκληρο τον στόλο και αρκετούς άνδρες, οι οποίοι είτε σφαγιάστηκαν από τους Συρακούσιους, είτε κατέληξαν στα λατομεία της πόλης, όπου και πέθαναν. Ελάχιστοι επέζησαν και κατάφεραν να επιστρέψουν στην πατρίδα τους. Τότε, οι Σπαρτιάτες, με προτροπή του Αλκιβιάδη συμμάχησαν με τους Πέρσες και προχώρησαν στη δημιουργία δικού τους στόλου και έπεισαν τους συμμάχους της Αθήνας, να εξεγερθούν κατά της Αθήνας. Οι Αθηναίοι, ωστόσο, τους επανέφεραν στη συμμαχία. Τελική πράξη του πολέμου ήταν η ναυμαχία στους Αιγός Ποταμούς το 405 π.Χ, η οποία έληξε με αποφασιστική νίκη των Σπαρτιατών. Το επόμενο έτος, η Αθήνα παραδόθηκε και υπέγραψε συνθήκη ειρήνης με τη Σπάρτη. Μετά το τέλος του πολέμου, η Σπάρτη ήταν πλέον η ισχυρότερη δύναμη στην Ελλάδα (Σπαρτιατική ηγεμονία), ωστόσο είχε αποδυναμωθεί από τον διαρκή πόλεμο με τους Αθηναίους με αποτέλεσμα να μην είναι σε θέση να εδραιώσει τη κυριαρχία της στον Ελλαδικό χώρο. Η προσπάθεια επιβολής των συμφερόντων των εις βάρος των ελληνικών πόλεων οδήγησε στον Κορινθιακό Πόλεμο (395 - 387 π.Χ) και την Ανταλκίδειο ειρήνη. Η ηγεμονία της Σπάρτης έληξε με την ήττα της στη μάχη των Λεύκτρων από τους Θηβαίους.

rdf:langString La Peloponeza milito estis milito inter la urboŝtatoj Ateno kaj Sparto de antikva Grekio kaj iliaj aliancanoj inter la jaroj 431 kaj 404 antaŭ Kristo. Dum la plejparto de la 5-a jarcento a.K. estis rivalado inter Ateno kaj Sparto, kio fine eksplodis en longdaŭran militon. La plej proksima kaŭzo estis la interveno de Ateno en kverelo inter Korinto kaj Kerkiro (moderna Korfuo). Dum la unua fazo, Sparto ripete invadis Atikon, la regionon kies ĉefurbo estis Ateno. Ateno, kiu posedis potencan mararmeon, atakis la bordojn de la Peloponezo. La rezulto estis ne decidiga, kaj dum 421 a.K. la du urboj signis traktaton - la "paco de Nikio". Dum 415 a.K. Ateno sendis mararmeon kontraŭ Sirakuzo, Sicilio sed la afero fiaskis kaj ege malfortigis Atenon. Tio kondukis al la fina fazo de la milito, dum kiu Sparto, aliancano de la persa imperio, instigis ribelojn de anoj de la Atena imperio. Dum 404 a.K., la Atena mararmeo estis katastrofe venkita de la spartanoj en la batalo de Aegospotami, kaj la sekvantan jaron kapitulacis Ateno. La Spartanoj estigis en Ateno tiranan registaron de "la tridek". Tamen la oligarkoj estis forpelataj dum 403 a.K., kaj oni restaŭris la demokration. Rezulte de la alianco de Sparto kaj la Persa Imperio, dum la sekvantaj jardekoj la persoj grave influis grekajn aferojn. Per tiel longa milito multaj grekaj ŝtatoj senriĉiĝis. Ateno mem iom reakiris sian potencon kaj influon, tamen neniam ĝis la antaŭa grado. La malfortigo de Ateno kaj Sparto kreis oportunojn por aliaj grekaj ŝtatoj, inkluzive de Makedonio (v. Antikva Makedonio). Gravan historion pri la milito verkis Tucidido, kiu estis atena generalo dum la unua fazo.

rdf:langString Peloponesoko Gerra K.a. 431tik K.a. 404ra arte iraun zuen Atenas eta Espartaren arteko guda izan zen. Hiri hauek izan ziren mediar gudetan aurrea hartu zuten hiriak eta eredu politiko eta gizarte-eredu kontrajarriak adierazten zituzten.

rdf:langString La guerra del Peloponeso (431 a. C.-404 a. C.) fue un conflicto militar de la Antigua Grecia que enfrentó a las ciudades formadas por la Liga de Delos (encabezada por Atenas) y la Liga del Peloponeso (encabezada por Esparta). Tradicionalmente, los historiadores han dividido la guerra en tres fases. Durante la primera, llamada la guerra arquidámica, Esparta lanzó repetidas invasiones sobre el Ática, mientras que Atenas aprovechaba su supremacía naval para atacar las costas del Peloponeso y trataba de sofocar cualquier signo de malestar dentro de su Imperio. Este período de la guerra concluyó en 421 a. C., con la firma de la Paz de Nicias. Sin embargo, al poco tiempo el tratado fue roto por nuevos combates en el Peloponeso lo que llevó a la segunda fase. En 415 a. C., Atenas envió una inmensa fuerza expedicionaria para atacar a varios aliados de Esparta. La expedición ateniense, que se prolongó del 415 al 413 a. C., terminó en desastre, con la destrucción de gran parte del ejército y la reducción a la esclavitud de miles de soldados atenienses y aliados. Esto precipitó la fase final de la guerra, que suele ser llamada la guerra de Decelia. En esta etapa, Esparta, con la nueva ayuda de Persia y los sátrapas (gobernadores regionales) de Asia Menor, apoyó rebeliones en estados bajo el dominio de Atenas en el mar Egeo y en Jonia, con lo cual debilitó a la Liga de Delos y, finalmente, privó a Atenas de su supremacía marítima. La destrucción de la flota ateniense en Egospótamos puso fin a la guerra y Atenas se rindió al año siguiente. La guerra del Peloponeso cambió el mapa de la Antigua Grecia. Desde un punto de vista helénico, Atenas, la principal ciudad antes de la guerra, fue reducida prácticamente a un estado de sometimiento, mientras Esparta se establecía como el mayor poder de Grecia. El costo económico de la guerra se sintió en toda Grecia; un estado de pobreza se extendió por el Peloponeso, mientras que Atenas se encontró a sí misma completamente devastada y jamás pudo recuperar su antigua prosperidad. La guerra también acarreó cambios más sutiles dentro de la sociedad griega; el conflicto entre la democracia ateniense y la oligarquía espartana, cada una de las cuales apoyaba a facciones políticas amigas dentro de otras ciudades estado, hizo de las guerras civiles algo común en el mundo griego. Mientras tanto, las guerras entre ciudades, que originariamente eran una forma de conflicto limitado y formal, se convirtieron en luchas sin cuartel entre ciudades estado que incluían atrocidades a gran escala. La guerra del Peloponeso, que destrozó tabúes religiosos y culturales, devastó extensos territorios y destruyó ciudades enteras, marcando el dramático final del dorado siglo V a. C. de Grecia.

rdf:langString La guerre du Péloponnèse est le conflit qui oppose la ligue de Délos, menée par Athènes, et la ligue du Péloponnèse, sous l'hégémonie de Sparte. Le déroulement du conflit est principalement connu à travers les récits qu'en ont fait Thucydide et Xénophon. Provoquée par trois crises successives en peu de temps, la guerre est cependant principalement causée par la crainte de l'impérialisme athénien chez les alliés de Sparte. Ce conflit met fin à la pentécontaétie et s'étend de 431 à 404 en trois périodes généralement admises : la période archidamique de 431 à 421, la guerre indirecte de 421 à 413, et la guerre de Décélie et d'Ionie, de 413 à 404. Il est caractérisé par une transformation totale des modes de combats traditionnels de la Grèce antique, notamment par un abandon progressif de la bataille en formation de phalange vers ce que l'historien Victor Davis Hanson qualifiera de premier conflit « total » de l'Histoire. La première décennie de guerre est marquée par les invasions annuelles de l'Attique par les Spartiates, la peste d'Athènes qui emporte une part importante de la population de cette cité, et une série de succès, puis de revers, athéniens. La paix de Nicias de 421, respectée seulement en partie et ne réglant aucunement les griefs du début du conflit, entraîne une paix larvée de huit ans, qui s'achève sur le désastre athénien de l'expédition de Sicile en 413. La guerre ouverte reprend alors et se déroule essentiellement sur mer, les Spartiates pouvant désormais rivaliser avec Athènes dans le domaine naval en raison de l'aide financière perse et des pertes importantes subies par leurs adversaires en Sicile. Le conflit se termine par la victoire de Sparte et l'effondrement de l'empire athénien. La domination spartiate sur le monde grec est cependant de courte durée. Sur le plan culturel, le conflit modifie radicalement, par son ampleur et sa férocité, la vision de la guerre dans la Grèce antique et marque la fin de son âge d'or.

rdf:langString Ba chogadh cathartha idir an Aithin agus Sparta agus a gcuid comhghuaillithe ar an dá thaobh Cogadh na Peilipinéise ó 431-404 R.Ch. Níor tharla aon chath mór le linn an chogaidh. Bhí cabhlach na hAithine ní ba threise ná cabhlach Sparta ach ba laige a n-arm. Mharaigh plá an ceathrú cuid de mhuintir na hAithine i 430 R.Ch., rud a d'fhág an cathairstát sin an-lag ar fad. Chloígh Sparta an Aithin sa bhliain 404 R.Ch. le cabhlach nua a thóg siad le cabhair ón sean-namhaid, an Pheirs. Rinne Thucydides cur síos ar an gcogadh seo ina leabhar Stair na Cogadh Peilipinéise, agus aithnítear é seo mar thosach na staireolaíochta nua-aimseartha.

rdf:langString The Peloponnesian War (431–404 BC) was an ancient Greek war fought between Athens and Sparta and their respective allies for the hegemony of the Greek world. The war remained undecided for a long time until the decisive intervention of the Persian Empire in support of Sparta. Led by Lysander, the Spartan fleet built with Persian subsidies finally defeated Athens and started a period of Spartan hegemony over Greece. Historians have traditionally divided the war into three phases. The first phase (431–421 BC) was named the Ten Years War, or the Archidamian War, after the Spartan king Archidamus II, who launched several invasions of Attica with the full hoplite army of the Peloponnesian League, the alliance network dominated by Sparta. However, the Long Walls of Athens rendered this strategy ineffective, while the superior navy of the Delian League (Athens' alliance) raided the Peloponnesian coast to trigger rebellions within Sparta. The precarious Peace of Nicias was signed in 421 BC and lasted until 413 BC. Several proxy battles took place during this period, notably the battle of Mantinea in 418 BC, won by Sparta against an ad-hoc alliance of Elis, Mantinea (both former Spartan allies), Argos and Athens. The main event was nevertheless the Sicilian Expedition between 415 and 413 BC, during which Athens lost almost all its navy in the attempted capture of Syracuse, an ally of Sparta. The Sicilian disaster prompted the third phase of the war (413–404 BC), named the Decelean War, or the Ionian War, when the Persian Empire supported Sparta in order to recover the suzerainty of the Greek cities of Asia Minor, incorporated into the Delian League at the end of the Persian Wars. With Persian money, Sparta built a massive fleet under the leadership of Lysander, who won a streak of decisive victories in the Aegean Sea, notably at Aegospotamos in 405 BC. Athens capitulated the following year and lost all its empire; Lysander imposed puppet oligarchies on the former members of the Delian League, including Athens, where the regime was known as the Thirty Tyrants. The Peloponnesian War was followed ten years later by the Corinthian War (394–386 BC), which, although it ended inconclusively, helped Athens regain its independence from Sparta. The Peloponnesian War reshaped the ancient Greek world. On the level of international relations, Athens, the strongest city-state in Greece prior to the war's beginning, was reduced to a state of near-complete subjection, while Sparta became established as the leading power of Greece. The economic costs of the war were felt all across Greece; poverty became widespread in the Peloponnese, while Athens was completely devastated, and never regained its pre-war prosperity. The war also wrought subtler changes to Greek society; the conflict between democratic Athens and oligarchic Sparta, each of which supported friendly political factions within other states, made war a common occurrence in the Greek world. Ancient Greek warfare, meanwhile, originally a limited and formalized form of conflict, was transformed into an all-out struggle between city-states, complete with atrocities on a large scale. Shattering religious and cultural taboos, devastating vast swathes of countryside, and destroying whole cities, the Peloponnesian War marked the dramatic end to the fifth century BC and the golden age of Greece.

rdf:langString Perang Peloponnesos (431–404 SM) adalah konflik militer pada zaman Yunani Kuno, terjadi antara Athena dan kekaisarannya melawan Liga Peloponnesos, dipimpin Archidamia. Sparta melancarkan invasi ke Attica, sementara Athena mengambil kesempatan keunggulan angkatan lautnya dan menyerang pantai Peloponnesos untuk menekan mereka. Periode perang ini berakhir pada tahun 421 SM, dengan ditandatanganinya . Namun, pertempuran kembali meletus. Pada tahun 415 SM, Athena melakukan invasi besar-besaran ke Syracusa di Sisilia. Serangan ini gagal, dengan kehancuran seluruh tentara tahun 413 SM. Kegagalan ini diikuti dengan fase ketiga perang, yang disebut Perang Decelea atau Ionia. Sparta, yang menerima dukungan dari Persia, mendukung pemberontakan di Athena, menghalangi keunggulan angkatan laut Athena. Kehancuran angkatan laut Athena di mengakhiri perang, dan Athena menyerah pada tahun berikutnya.

rdf:langString ( 기원전 460년 시작된 전쟁에 관해서는 제1차 펠로폰네소스 전쟁 문서를 보십시오.) 펠로폰네소스 전쟁(Πελοποννησιακός Πόλεμος)은 기원전 431년에서 404년까지 고대 그리스에서 아테네 주도의 델로스 동맹과 스파르타 주도의 펠로폰네소스 동맹 사이에 일어난 전쟁이다. 역사가들은 전통적으로 이 전쟁을 세 단계로 구분한다. 첫 번째는 ‘아르키다모스 전쟁’으로 스파르타는 아티케의 침략을 되풀이하였고, 아테네는 자신의 세력권에 불안의 징조를 억누르기 위하여 자국의 해군력을 이용하여 펠로폰네소스 반도 해안을 습격하였다. 전쟁의 첫 단계는 기원전 421년에 니키아스 평화조약이 체결되어 막을 내렸다. 그러나 펠로폰네소스에서 다시 교전이 일어나 이내 조약의 효력은 약해졌다. 기원전 415년 아테네는 시켈리아(시칠리아)의 시라쿠사이를 공격하기 위해 거대한 시켈리아 원정대를 파견하였으나, 기원전 413년 공격군은 대패하여 군대 전체가 궤멸되었다. 이 패배로 전쟁은 마지막 단계에 돌입하였는데, 보통 ‘데켈레이아 전쟁’ 혹은 ‘이오니아 전쟁’으로 불린다. 이때 스파르타는 페르시아의 도움을 받아 아테네에 종속된 에게 해와 이오니아의 나라에서 일어난 반란을 지원하여 아테네의 패권을 잠식하였으며, 결국 아테네의 제해권을 빼앗았다. 아이고스포타모이 해전에서 아테네 함대가 궤멸되면서 사실상 전쟁은 끝났으며, 아테네는 이듬해에 항복하였다. 역사가 투키디데스가 그의 《펠로폰네소스 전쟁사》에서 이미 잘 지적하였듯, 이 전쟁은 고대 그리스의 도시국가의 정치, 역사 그리고 문화에 끼친 영향은 매우 주목할 만한 것으로 평가된다. 이 전쟁은 고대 그리스 세계의 정세를 뒤바꾸었다. 국제 관계 면에서 전쟁 전 그리스에서 가장 강대한 도시 국가였던 아테네는 종속국에 가까운 상태로 전락하였으며, 반면 스파르타는 그리스의 주도국이 되었다. 전쟁에 따른 경제적 영향은 그리스 전역에 미쳐, 펠로폰네소스에서는 빈곤이 만연하였고, 아테네는 완전히 유린당하여 전쟁 전의 영화를 되찾지 못하였다 또 이 전쟁으로 그리스 사회에는 앞서 말한 영향보다 포착하기 어려운 변화가 생겼는데, 민주주의 국가인 아테네와 과두정 국가인 스파르타의 전쟁으로 서로의 나라에 자국에 우호적인 정치 세력이 등장하면서 그리스 세계에서 내전이 잦아지는 원인이 되었다. 또, 그리스의 전쟁은 원래 제한되고 정형적인 형태였으나, 나라 사이의 전면전으로 변화하였으며, 대규모 잔학 행위도 등장하였다. 전쟁은 종교적, 문화적 금기를 훼손했으며, 농촌과 도시를 파괴하였다. 펠로폰네소스 전쟁은 기원전 5세기 그리스의 황금 시대를 극적으로 종식시킨 일대 사건이었다.

rdf:langString ペロポネソス戦争（ペロポネソスせんそう、古希: Πελοποννησιακός Πόλεμος、英: Peloponnesian War、紀元前431年 - 紀元前404年）は、アテナイを中心とするデロス同盟とスパルタを中心とするペロポネソス同盟との間に発生した、古代ギリシア世界全域を巻き込んだ戦争である。

rdf:langString Wojna peloponeska zwana też wielką wojną peloponeską (431–404 p.n.e.) między Atenami i wspierającym je Ateńskim Związkiem Morskim a Spartą i Związkiem Peloponeskim. Powodem wojny była rywalizacja dwóch największych potęg greckich o hegemonię nad całą Grecją. Już pierwszy okres był niepomyślny dla Aten. Spartanie złupili Attykę. W Atenach, gdzie schronili się mieszkańcy Attyki, wybuchła groźna zaraza, której ofiarą padł Perykles. Po jego śmierci do głosu doszli przywódcy radykalnej grupy demokratów: najpierw Kleon, a następnie Hyperbolos. Sukcesem Aten było utrzymanie twierdzy Pylos i zdobycie wyspy Sfakterii, broniącej wstępu do Zatoki Pylońskiej.

rdf:langString De Peloponnesische Oorlog (431 – 404 v.Chr.), soms ook wel de Tweede Peloponnesische Oorlog genoemd (om het onderscheid te maken met de eerste), was een strijd tussen de Delische bond, geleid door de stadstaat Athene en de Peloponnesische bond, geleid door Sparta. De oorlog, die meestal in drie verschillende fasen wordt onderverdeeld, was volgens Thucydides, de belangrijkste bron over deze oorlog, de meest verwoestende oorlog tot dan toe. In de eerste fase van de oorlog viel de aristocratische, oligarchische landmacht Sparta herhaaldelijk Attica binnen, terwijl de democratische zeemogendheid Athene de Peloponnesische kusten aanviel. Dit onderdeel van de oorlog werd in 421 v.Chr. onbeslist afgesloten met de Vrede van Nicias. In 415 v.Chr. lanceert Athene de Siciliaanse expeditie, die uiteindelijk desastreus afloopt voor Athene. Dit leidt tot de laatste fase van de oorlog, waarin Sparta formeel de vijandelijkheden hervat, en met financiële steun van de Achaemeniden de Atheense vloot uiteindelijk verslaat in de Slag bij Aegospotami.

rdf:langString La guerra del Peloponneso, o seconda guerra del Peloponneso per distinguerla da un conflitto antecedente, durò all'incirca 27 anni, dal 431 a.C. al 404 a.C., e vide interessate le due potenze greche, Atene e Sparta. Gli storici dividono la guerra in tre fasi. Nella prima, la fase Archidamica, Sparta effettuò continue incursioni contro l'Attica, mentre Atene utilizzava la propria potente flotta per colpire le coste del Peloponneso. Questo periodo di scontri si concluse nel 421 a.C. con la firma della pace di Nicia. La pace durò poco, infatti risale al 415 a.C. la spedizione ateniese in Sicilia, evento disastroso per le forze della Lega delio-attica (costituita da Atene e da varie città-stato greche nel 478-477 a.C., durante la fase conclusiva delle guerre persiane), tanto da rinnovare il contrasto tra le due coalizioni greche che si contendevano l'egemonia. Nel 413 a.C. ebbe inizio la , caratterizzata dall'intenzione spartana di fomentare moti di ribellione tra le forze sottoposte ad Atene; questa strategia, unita agli aiuti economici provenienti dalla Persia e a diversi errori strategici da parte di Atene, portò nel 404 a.C. alla vittoria della Lega peloponnesiaca, dopo la battaglia navale di Egospotami. La guerra del Peloponneso cambiò il volto della Grecia antica: Atene, che dalle guerre persiane aveva visto crescere enormemente il proprio potere, dovette sopportare alla fine dello scontro con Sparta un gravissimo crollo e riconoscere l'egemonia del Peloponneso. Tutta la Grecia interessata dalla guerra risentì fortemente del lungo periodo di devastazione, sia dal punto di vista della perdita di vite umane sia da quello economico e, proprio per questo motivo, il conflitto viene considerato come evento finale del secolo d'oro della civiltà ellenica; Atene, in particolare, non avrebbe mai più recuperato la sua antica prosperità. Fonte fondamentale per la ricostruzione storica rimane l'imponente opera di Tucidide, la Guerra del Peloponneso. Lo storico ateniese concluse però la trattazione della guerra con la battaglia di Cinossema (411 a. C.). Della fase finale dello scontro danno conto le Elleniche di Senofonte, il quale continuò l'esposizione del conflitto da dove Tucidide l'aveva interrotta.

rdf:langString Peloponnesiska kriget var en serie väpnade konflikter i det antika Grekland mellan åren 431 och 404 f.Kr. Striden stod mellan det attiska sjöförbundet, under Aten och det peloponnesiska förbundet under Sparta.

rdf:langString Пелопоннеська війна (431 до н. е. — 404 до н. е.) — військовий конфлікт у Стародавній Греції, в якому брали участь Делоський союз на чолі з Афінами з одного боку і Пелопоннесський союз під проводом Спарти - з іншого. Між Афінами та Спартою давно існували протиріччя. Неабиякою мірою вони були зумовлені різним політичним устроєм країн. Афіни були демократією, тоді як у Спарті влада перебувала в руках олігархії. У полісах, що входили з ними в союз, обидві сторони намагалися утвердити аналогічний власний державний устрій. Політичні протиріччя посилювалися різницею у походження: афіняни (як і більшість їх союзників) були іонійцями, тоді як спартанці і, своєю чергою, їх союзники — переважно дорійцями. Традиційно Пелопоннеська війна ділиться істориками на два періоди. У період («Архідамова війна») спартанці робили регулярні вторгнення до Аттику, тоді як Афіни використовували свою перевагу на морі для рейдів узбережжя Пелопоннесу і придушення будь-яких ознак невдоволення у своїй державі. Цей період закінчився 421 року до н. е. з підписанням Нікіївського миру. Договір, однак, незабаром був порушений відновленими сутичками в Пелопоннесі. У 415 р. до н. е. Афіни відправили експедиційні сили до Сицилії для атаки Сіракуз. Атака закінчилася нищівною поразкою афінян; експедиційні сили повністю знищені. Це призвело до заключної фази війни, яку зазвичай називають Декелейською, або Іонійською війною. У її ході Спарта, отримавши значну підтримку від Персії, збудувала значний флот. Це дозволило їй надати допомогу в Егейському морі та в Іонії залежним від Афін державам-членам Делоського морського союзу, які побажали вийти з останнього (Хіосу, Мілету, Евбеї та ін.), підриваючи міць Афінської держави і остаточно позбавляючи Афіни та їх союзників, що залишилися, переваги на морі. Знищення афінського флоту в морській битві при Егоспотамах (405 р. до н. е.) не залишило афінянам шансів на продовження війни, і наступного року Афіни здалися.

rdf:langString A guerra do Peloponeso foi um conflito armado entre Atenas (centro político e civilizacional do mundo ocidental no século V a.C.) e Esparta (cidade-Estado de tradição militarista e costumes austeros), de 431 a 404 a.C. Sua história foi detalhadamente registrada por Tucídides, na obra História da Guerra do Peloponeso, e por Xenofonte, na obra Helênicas. De acordo com Tucídides, a razão fundamental da guerra foi o crescimento do poder ateniense e o temor que tal despertava entre os espartanos. A cidade de Corinto foi especialmente atuante, pressionando Esparta a fim de que esta declarasse guerra contra Atenas.

rdf:langString Пелопонне́сская война́ (431—404 до н. э.) — военный конфликт в Древней Греции, в котором участвовали Делосский союз во главе с Афинами с одной стороны и Пелопоннесский союз под предводительством Спарты — с другой. Между Афинами и Спартой давно существовали противоречия. В немалой степени они были обусловлены различным политическим устройством государств. Афины представляли собой демократию, тогда как в Спарте власть находилась в руках олигархии. В полисах, входивших с ними в союз, обе стороны старались утвердить аналогичный собственному государственный строй. Политические противоречия усугублялись различием в происхождении: афиняне (как и бо́льшая часть их союзников) были ионийцами, тогда как спартанцы и, в свою очередь, их союзники — в основном дорийцами. Традиционно Пелопоннесская война делится историками на два периода. В первый период («Архидамова война») спартанцы предпринимали регулярные вторжения в Аттику, в то время как Афины использовали своё преимущество на море для рейдов на побережье Пелопоннеса и подавления любых признаков недовольства в своей державе. Этот период закончился в 421 году до н. э. с подписанием Никиева мира. Договор, однако, был вскоре нарушен возобновившимися стычками в Пелопоннесе. В 415 г. до н. э. Афины отправили экспедиционные силы в Сицилию для атаки Сиракуз. Атака закончилась сокрушительным поражением афинян; экспедиционные силы были полностью уничтожены. Это привело к заключительной фазе войны, которую обычно называют Декелейской, или Ионийской войной. В её ходе Спарта, получив внушительную поддержку от Персии, построила значительный флот. Это позволило ей оказать помощь в Эгейском море и в Ионии зависимым от Афин государствам-членам Делосского морского союза, пожелавшим выйти из последнего (Хиосу, Милету, Эвбее и пр.), подрывая мощь Афинской державы и окончательно лишая Афины и их оставшихся союзников превосходства на море. Уничтожение афинского флота в морском сражении при Эгоспотамах (405 г. до н. э.) не оставило афинянам шансов на продолжение войны, и в следующем году Афины сдались.

rdf:langString 伯罗奔尼撒战争是以雅典为首的提洛同盟与以斯巴达为首的伯罗奔尼撒联盟之间的一场战争。这场战争从前431年一直持续到前404年，期间双方曾幾度停战，最终斯巴达一方获得胜利，但也付出了巨大的代价。这场战争标志着希腊的黄金时代的终结，从政治、经济、文化、社会心理风气等改变了希腊的各个城邦。几乎所有希腊的城邦参加这场战争，其战场几乎涉及整个当时希腊世界。在现代西方研究者中也有人称这场战争为“古代世界大战”。这场战争不但对古代希腊而且对历史学本身有重要的意义，其本身也是第一次被历史学家记录下来的史实：希腊历史学家修昔底德在他的《伯罗奔尼撒战争史》中详细记录当时的事件，该纪录到前411年冬中止。修昔底德分析了这场战争的原因和背景，他的分析对欧洲的历史学具有先驱作用。修昔底德死后，色诺芬在他的《希腊史》中延续修昔底德的工作，记录前411年后的事件。修昔底德是雅典人，他从雅典人的角度出发，其著作命名为《伯罗奔尼撒战争史》，而当时的伯罗奔尼撒人称这场战争为雅典战争。雅典的修昔底德纪录伯罗奔尼撒人与雅典人之间的战争。他在战争爆发时开始他的纪录，他当时想到这场战争可能是非常重要的，可能比此前的战争都有历史意义。他这样想因为战争双方使用它们所有的手段，而其它的希腊城市迟早参加这场战争。这场战争深刻影响希腊和一部分野蛮人，可以说这场战争影响整个人类社会。 ——修昔底德，

dbpedia-owl:wikiPageLength

xsd:nonNegativeInteger 49529

dbpedia-owl:causalties

xsd:string At least 18,070 soldiers

xsd:string unknown number of civilian casualties.

dbpedia-owl:combatant

xsd:string Supported by:

xsd:string Delian League

xsd:string Peloponnesian League

xsd:string (led byAthens)

xsd:string (led bySparta)

dbpedia-owl:date