Passion (music)
http://dbpedia.org/resource/Passion_(music) an entity of type: Thing
Με τον όρο πάθος στην εκκλησιαστική μουσική αναφερόμαστε γενικά στην μουσική εξιστόρηση των Αγίων Παθών που λαμβάνει χώρα κατά κύριο λόγο στη διάρκεια της Μεγάλης Εβδομάδας και ακολουθεί τα Ευαγγέλια της Καινής Διαθήκης. Οι ρίζες του ανάγονται στο οδοιπορικό της Αιθερίας, τον 4ο αιώνα, και εξελίχθηκε από μια απλή ανάγνωση των Παθών σε μία πιο σύνθετη πολυφωνική μουσική σύνθεση, ειδικότερα μετά τον 15ο αιώνα.
rdf:langString
Die musikalische Passion stellt die Vertonung des biblischen Passionstextes dar, wie er in einem der Evangelien überliefert ist.
rdf:langString
Muzika pasiono estas la muzikigo de la biblia pasiono-teksto, kiel ĝi estas fiksita en unu el la evangelioj.
rdf:langString
La pasión es un género musical que consiste en la musicalización de un texto relacionado directamente con la pasión y muerte de Cristo. El texto se basa generalmente en alguno de los cuatro evangelios: según San Mateo, Marcos, Lucas o Juan, aunque también puede retomar elementos de los cuatro. En la mayoría de los casos, sin embargo, se presenta la historia tal como aparece en uno de ellos.
rdf:langString
Dans la musique sacrée « classique », une passion est une catégorie d'oratorio, c'est-à-dire une composition musicale pour solistes vocaux, chœur et orchestre, dont la principale caractéristique est d'être écrite à partir du récit de la passion du Christ.
rdf:langString
수난곡(受難曲)은 배우의 연기 없이 무대에 올려지는 성악을 주로 한 종합 예술이다. 이러한 의미에서 오라토리오와 비슷하지만, 성경의 사복음서를 기초로 한 예수 그리스도의 생애를 주로 담았다는 데에서 차이가 있고, 독일 계열 작곡가들에게 주로 쓰인 개념이다. 수난 또는 수난곡을 뜻하는 영어 'Passion' 2세기에 나타난 라틴어 passio에서 유래하며, 예수의 생애와 고난이란 의미를 담고 있다. 사복음서명을 따서 '마태오 수난곡', '마르코 수난곡', '루카 수난곡', '요한 수난곡'의 4개가 있다.
rdf:langString
受難曲（じゅなんきょく、英: passion）は、新約聖書のマタイ、マルコ、ルカ、ヨハネの4つの福音書に基づくイエス・キリストの受難を描いた音楽作品をいう。受難曲はキリスト教の聖週間における典礼と密接に結びつき、中世以来の長い伝統を有しており、17世紀から18世紀には、ルター派圏内で合唱や管弦楽を伴うオラトリオ受難曲が数多く作曲された。現代においても、演奏会または典礼用の受難曲が新たに創作されている。
rdf:langString
Passionsmusik är, inom den kristna musiken, oratorier som handlar om Jesu lidande. Johann Sebastian Bach har efterlämnat de två mest framförda passionerna: Johannespassionen och Matteuspassionen. En svensk Markuspassion är ett nytt tillskott i passionsmusikrepertoaren. Tonsättaren Fredrik Sixten har tillsammans med författaren Bengt Pohjanen skapat en helt ny svensk passionsmusik byggt på influenser av svensk folkton.
rdf:langString
Страсти (пассион; нем. Passion, от лат. passio — страдание) — вокально-драматическое произведение, посвящённое событиям Страстной недели (Страсти Христовы), основанное на евангельских текстах. Среди наиболее известных произведений этого жанра «Страсти по Матфею» и «Страсти по Иоанну» Иоганна Себастьяна Баха.
rdf:langString
《受難曲》（Passion）是以耶穌受難史為題材所創作的音樂，而大部分歌詞取自《聖經》福音書的內容，這也同時是受難曲整體的主要架構。受難曲的發展甚早，不同時空其形式也不盡相同。在新教德國，成熟的受難曲主要採用清唱劇的形式演出，也就是純粹歌唱而不演戲，並以不同音域的歌手充當其中角色，類似題材較為狹隘的神劇。
rdf:langString
Una passió en música és una composició vocal que utilitza com a text el fragment dels Evangelis que narra la Passió de Jesús. Des de l'edat mitjana, dins de les funcions litúrgiques corresponents als dies de Setmana Santa -sobretot Diumenge de Rams i Divendres Sant- es llegia aquest text amb cant gregorià. A mitjan segle xv, alguns passatges d'aquest text van començar a ser tractats polifònicament i a principis del segle xvi ja era completament polifònica i va seguir molt més de prop els estils i els gèneres de la resta de la música religiosa del moment. Així, del segle xvi data la primera passió composta amb la tècnica i l'estil del motet. D'aquell mateix segle daten les primeres obres del gènere provinents de l'església luterana i són obra de Johann Walter: els textos corresponents als p
rdf:langString
In Christian music, a Passion is a setting of the Passion of Christ. Liturgically, most Passions were intended to be performed as part of church services in the Holy Week. Passion settings developed from Medieval intoned readings of the Gospel texts relating Christ's Passion, to which later polyphonic settings were added. Passion Plays, another tradition that originated in the Middle Ages, could be provided with music such as hymns, contributing to Passion as a genre in music.
rdf:langString
La Passione è un genere vocale strumentale della musica sacra barocca. Utilizza coro, solisti e orchestra. Narra la passione di Cristo, cioè gli avvenimenti inerenti agli ultimi momenti della sua vita: arresto, morte e resurrezione. Tale narrazione, in latino Passio, ha origine nei Vangeli. Etimologicamente deriva dal verbo latino patior, "patire" = "soffrire". Il più grande compositore di passioni è stato Johann Sebastian Bach (Passione secondo Giovanni, 1724; Passione secondo Matteo, 1727).
rdf:langString
Passiemuziek is een muziekstuk dat de passie, het lijden van Jezus Christus, als uitgangspunt heeft. Passiemuziek heeft in de loop der eeuwen een grote ontwikkeling doorgemaakt. Oorspronkelijk werd de muziek eenstemmig gezongen. Rond de 10e eeuw werden de rollen van Christus, de verteller, het volk en anderen verdeeld over verschillende zangers, zowel solistisch als in groepen. Men noemt dit de koraalpassie of responsori. De gezongen tekst komt hier letterlijk overeen met een van de Evangelies.
rdf:langString
Pasja – utwór muzyczny powstał w XII wieku w kościołach katolickich, część chorału gregoriańskiego. Tematem pasji jest męka i śmierć Jezusa Chrystusa, tekst opiera się zazwyczaj na dwóch-trzech z Ewangelii. Pasja chorałowa – pierwsze jednogłosowe pasje wykonywane były przez trzech kapłanów śpiewających kolejno partie: Chrystusa (najniższą, w tempie wolnym, w skali c – f, najczęściej był to bas), narratora, czyli ewangelisty (umiarkowane tempo, skala f – c, najczęściej był to tenor) oraz tłumu (szybkie tempo, wysoki rejestr: c – f]).
rdf:langString
Страсті, пасіон (лат. passio — страждання) — вокально-драматичне храмове дійство для солістів, хору і оркестру на євангельський текст про страждання і смерть Христа. В церковну практику страсті увійшли в IV столітті. У середньовіччі розрізняли два роди страстей — хоральну (оперту на григоріанський хорал) і драматичну. Найвищого рівня жанр досяг у творчості Й. С. Баха («Страсті за Матвієм», ), Л. Бетховена («Христос на оливковій горі»), Ш. Гуно, Ф. Ліста, Л. Шпора та ін. В кінці XX століття до жанру страстей зверталися К. Пендерецький («Страсті від Луки»), А. Пярт («Страсті за Йоаном»).
rdf:langString
rdf:langString
Passió (música)
rdf:langString
Passion (Musik)
rdf:langString
Πάθος (μουσική)
rdf:langString
Pasiono (muziko)
rdf:langString
Pasión (música)
rdf:langString
Passione (musica)
rdf:langString
Passion (musique)
rdf:langString
수난곡
rdf:langString
Passiemuziek
rdf:langString
受難曲
rdf:langString
Passion (music)
rdf:langString
Pasja (muzyka)
rdf:langString
Страсти (музыкальный жанр)
rdf:langString
Passion (musik)
rdf:langString
受難曲
rdf:langString
Страсті
xsd:integer
14714251
xsd:integer
1113827798
rdf:langString
Una passió en música és una composició vocal que utilitza com a text el fragment dels Evangelis que narra la Passió de Jesús. Des de l'edat mitjana, dins de les funcions litúrgiques corresponents als dies de Setmana Santa -sobretot Diumenge de Rams i Divendres Sant- es llegia aquest text amb cant gregorià. A mitjan segle xv, alguns passatges d'aquest text van començar a ser tractats polifònicament i a principis del segle xvi ja era completament polifònica i va seguir molt més de prop els estils i els gèneres de la resta de la música religiosa del moment. Així, del segle xvi data la primera passió composta amb la tècnica i l'estil del motet. D'aquell mateix segle daten les primeres obres del gènere provinents de l'església luterana i són obra de Johann Walter: els textos corresponents als personatges individuals hi són monòdics, i les aparicions del poble o de les multituds són polifòniques. Les passions d'Orlando di Lasso al segle xvi i de Heinrich Schütz al xvii són considerats punts culminants de l'anomenada passió responsorial en la qual alternen aquests tractaments monòdic i polifònic amb una visió dramàtica. Seguint els dictats de la moda, a finals del segle xvii les parts monòdiques van començar a aparèixer acompanyades del quasi inevitable baix continu, moda que havia imposat l'òpera italiana. De mica en mica, als textos bíblics s'hi anaven afegint altres textos que -a solo o bé polifònicament glossaven o comentaven els esdeveniments de la narració central. Així, durant tot el Barroc (i els períodes posteriors, tot i que ja no va gaudir de la mateixa dedicació per part dels compositors), la passió va seguir els cànons formals de l'oratori, tot i que va mantenir algunes peculiaritats, provinents del seu origen anterior i específic: un gènere d'origen medieval s'acomodà a un gènere nascut en el Barroc. Les Passions s'acostumen a denominar en funció de quin dels quatre evangelis es pren com a base per al text. Així, es pot tractar d'un Passió segons Sant Joan, Passió segons Sant Mateu, etc. Tot i que les Passions més conegudes són les de Johann Sebastian Bach, i en especial la Passió segons Sant Mateu, són destacables, també, la Brockes-Passion (Händel) de Haendel, o les més de 40 que va deixar Telemann. Entre els compositors més actuals destaca la Passió segons Sant Lluc de Penderecki. A Catalunya, es conserven Passions polifòniques de Francesc Escorsell (tres, corresponents als anys 1878, 1889 i 1890, a tres i a quatre veus), de Caietà Mensa, (a quatre veus, de finals del segle xviii o principis del xix, de Josep Pujol (del 1885), i una d'autor anònim del 1852), totes elles a l', la qual cosa testimonia un cert grau d'ús d'aquest tipus de música a la Seu de Manresa durant aquell període.
rdf:langString
Με τον όρο πάθος στην εκκλησιαστική μουσική αναφερόμαστε γενικά στην μουσική εξιστόρηση των Αγίων Παθών που λαμβάνει χώρα κατά κύριο λόγο στη διάρκεια της Μεγάλης Εβδομάδας και ακολουθεί τα Ευαγγέλια της Καινής Διαθήκης. Οι ρίζες του ανάγονται στο οδοιπορικό της Αιθερίας, τον 4ο αιώνα, και εξελίχθηκε από μια απλή ανάγνωση των Παθών σε μία πιο σύνθετη πολυφωνική μουσική σύνθεση, ειδικότερα μετά τον 15ο αιώνα.
rdf:langString
Die musikalische Passion stellt die Vertonung des biblischen Passionstextes dar, wie er in einem der Evangelien überliefert ist.
rdf:langString
Muzika pasiono estas la muzikigo de la biblia pasiono-teksto, kiel ĝi estas fiksita en unu el la evangelioj.
rdf:langString
La pasión es un género musical que consiste en la musicalización de un texto relacionado directamente con la pasión y muerte de Cristo. El texto se basa generalmente en alguno de los cuatro evangelios: según San Mateo, Marcos, Lucas o Juan, aunque también puede retomar elementos de los cuatro. En la mayoría de los casos, sin embargo, se presenta la historia tal como aparece en uno de ellos.
rdf:langString
Dans la musique sacrée « classique », une passion est une catégorie d'oratorio, c'est-à-dire une composition musicale pour solistes vocaux, chœur et orchestre, dont la principale caractéristique est d'être écrite à partir du récit de la passion du Christ.
rdf:langString
In Christian music, a Passion is a setting of the Passion of Christ. Liturgically, most Passions were intended to be performed as part of church services in the Holy Week. Passion settings developed from Medieval intoned readings of the Gospel texts relating Christ's Passion, to which later polyphonic settings were added. Passion Plays, another tradition that originated in the Middle Ages, could be provided with music such as hymns, contributing to Passion as a genre in music. While Passion music in Catholic countries had to compete with other devotions such as the Stations of the Cross, the Improperia and Tenebrae, in Protestant Germany settings of the Gospels became a focal point of Passiontide services, with Passion cantatas (and later Passions in oratorio format) performed on Passion Sunday, Palm Sunday and Good Friday. Its best known examples, the Bach Passions, date from the first half of the 18th century. Later musical settings of the Passion of Christ, such as the Jesus Christ Superstar Rock opera, or Arvo Pärt's Passio refer to these earlier Christian traditions to varying degrees.
rdf:langString
La Passione è un genere vocale strumentale della musica sacra barocca. Utilizza coro, solisti e orchestra. Narra la passione di Cristo, cioè gli avvenimenti inerenti agli ultimi momenti della sua vita: arresto, morte e resurrezione. Tale narrazione, in latino Passio, ha origine nei Vangeli. Etimologicamente deriva dal verbo latino patior, "patire" = "soffrire". Il più grande compositore di passioni è stato Johann Sebastian Bach (Passione secondo Giovanni, 1724; Passione secondo Matteo, 1727). In epoca moderna il genere è stato ripreso nel 1966 con la composizione Passio et mors Domini nostri Jesu Christi secundum Lucam del compositore polacco Krzysztof Penderecki. La Passione, o Orologio della Passione, è anche un canto tradizionale tipico delle Marche e del centro Italia. Suonando di casa in casa nel periodo pasquale, i cantori ripercorrono tutte le fasi della vita di Gesù. È un canto che dimostra lo stretto rapporto tra musica popolare e musica colta. Si pensa infatti che la Passione affondi le radici nella “” del 1200 di Jacopone da Todi in quanto testi e musica sono molto simili.
rdf:langString
수난곡(受難曲)은 배우의 연기 없이 무대에 올려지는 성악을 주로 한 종합 예술이다. 이러한 의미에서 오라토리오와 비슷하지만, 성경의 사복음서를 기초로 한 예수 그리스도의 생애를 주로 담았다는 데에서 차이가 있고, 독일 계열 작곡가들에게 주로 쓰인 개념이다. 수난 또는 수난곡을 뜻하는 영어 'Passion' 2세기에 나타난 라틴어 passio에서 유래하며, 예수의 생애와 고난이란 의미를 담고 있다. 사복음서명을 따서 '마태오 수난곡', '마르코 수난곡', '루카 수난곡', '요한 수난곡'의 4개가 있다.
rdf:langString
受難曲（じゅなんきょく、英: passion）は、新約聖書のマタイ、マルコ、ルカ、ヨハネの4つの福音書に基づくイエス・キリストの受難を描いた音楽作品をいう。受難曲はキリスト教の聖週間における典礼と密接に結びつき、中世以来の長い伝統を有しており、17世紀から18世紀には、ルター派圏内で合唱や管弦楽を伴うオラトリオ受難曲が数多く作曲された。現代においても、演奏会または典礼用の受難曲が新たに創作されている。
rdf:langString
Passiemuziek is een muziekstuk dat de passie, het lijden van Jezus Christus, als uitgangspunt heeft. Passiemuziek heeft in de loop der eeuwen een grote ontwikkeling doorgemaakt. Oorspronkelijk werd de muziek eenstemmig gezongen. Rond de 10e eeuw werden de rollen van Christus, de verteller, het volk en anderen verdeeld over verschillende zangers, zowel solistisch als in groepen. Men noemt dit de koraalpassie of responsori. De gezongen tekst komt hier letterlijk overeen met een van de Evangelies. Rond 1500 kwam de polyfone muziek op. Ook de passiemuziek werd hierbij aangepast. Er kwamen harmonieën en meerstemmigheid bij, wat resulteerde in de 'motetpassie'. Later, in de 17e en 18e eeuw, schreven componisten als Dietrich Buxtehude, Heinrich Schütz, Reinhard Keiser, Johann Sebastian Bach, Georg Friedrich Händel en Georg Philipp Telemann passies in de vorm van een of een oratorium, de 'oratoriumpassie'. In de oratorische passie wordt de letterlijke evangelietekst afgewisseld met teksten die het evangelieverhaal becommentariëren. Een volgende stap was de zogenaamde 'Brockes-passie', een passie op teksten van de Hamburgse magistraat Barthold Heinrich Brockes, waarbij de Bijbelteksten herdicht zijn. Van de vele oratoria zijn Bachs Matthäus-Passion en Johannes-Passion de bekendste en de meest gespeelde. Ze worden in de tijd voor Pasen overal in de westerse wereld uitgevoerd. Twintigste-eeuwse passies werden gecomponeerd door onder anderen Frank Martin (Golgotha), Krzysztof Penderecki (Lukas-Passie), Sofia Goebaidoelina (Johannes Passie) en Arvo Pärt (Passio Domini nostri Jesu Christi secundum Johannem). Een populaire passie zou men de musical Jesus Christ Superstar van Andrew Lloyd Webber kunnen noemen.
rdf:langString
Pasja – utwór muzyczny powstał w XII wieku w kościołach katolickich, część chorału gregoriańskiego. Tematem pasji jest męka i śmierć Jezusa Chrystusa, tekst opiera się zazwyczaj na dwóch-trzech z Ewangelii. Pasja chorałowa – pierwsze jednogłosowe pasje wykonywane były przez trzech kapłanów śpiewających kolejno partie: Chrystusa (najniższą, w tempie wolnym, w skali c – f, najczęściej był to bas), narratora, czyli ewangelisty (umiarkowane tempo, skala f – c, najczęściej był to tenor) oraz tłumu (szybkie tempo, wysoki rejestr: c – f]). Pasja motetowa – wokalna pasja wielogłosowa powstała pod koniec XV w., wykorzystywała ona w głosie tenorowym melodię chorału (tzw. cantus firmus). Utwory w takiej formie komponowali w XVI w. m.in.: Orlando di Lasso, F. Guerrero, William Byrd, Jacob Obrecht, Cypriano de Rore. Pasja kantatowo-oratoryjna – na początku XVII w. pasja stała się formą wokalno-instrumentalną, składającą się z recytatywów (muzycznych deklamacji), arii, duetów, tercetów oraz chórów. Do arcydzieł tego gatunku należą: Pasja według św. Mateusza (BWV 244) (1729) oraz Pasja według św. Jana (BWV 245) (1723) Johanna Sebastiana Bacha. Partie Chrystusa oraz narratora mają w nich formę recytatywu opartego na tekście Ewangelii, arie i duety komentujące akcję dramatyczną skomponowane zostały do tekstów współczesnych Bachowi twórców, chór pełni rolę tłumu. Pamiętać należy, że choć zbliżona jest formą do opery, to jednak pozbawiona jest akcji scenicznej, charakteryzacji, kostiumów i scenografii. Na początku XVIII wieku komponowano pasje do tekstu "Der für die Sünde der Welt gemarterte und Sterbende Jesus" autorstwa Bartolda Heinricha Brockesa. Muzykę do jej tekstu tworzyli najwybitniejsi niemieccy kompozytorzy Georg Friedrich Händel, Johann Mattheson, Georg Philipp Telemann, Reinhard Keiser, Johann Friedrich Fasch, Gottfried Heinrich Stölzel. W XVII i XVIII wieku pasje komponowali: Heinrich Schütz, Georg Philipp Telemann, Carl Philipp Emanuel Bach. W XX w. powstała m.in. Pasja według św. Łukasza Krzysztofa Pendereckiego (1965), nawiązująca do tradycji gatunku, lecz wykorzystująca współczesny język dźwiękowy, Pasja według św. Jana estońskiego kompozytora Arvo Pärta oraz Pasja według św. Marka Pawła Mykietyna (2008).
rdf:langString
Passionsmusik är, inom den kristna musiken, oratorier som handlar om Jesu lidande. Johann Sebastian Bach har efterlämnat de två mest framförda passionerna: Johannespassionen och Matteuspassionen. En svensk Markuspassion är ett nytt tillskott i passionsmusikrepertoaren. Tonsättaren Fredrik Sixten har tillsammans med författaren Bengt Pohjanen skapat en helt ny svensk passionsmusik byggt på influenser av svensk folkton.
rdf:langString
Страсти (пассион; нем. Passion, от лат. passio — страдание) — вокально-драматическое произведение, посвящённое событиям Страстной недели (Страсти Христовы), основанное на евангельских текстах. Среди наиболее известных произведений этого жанра «Страсти по Матфею» и «Страсти по Иоанну» Иоганна Себастьяна Баха.
rdf:langString
《受難曲》（Passion）是以耶穌受難史為題材所創作的音樂，而大部分歌詞取自《聖經》福音書的內容，這也同時是受難曲整體的主要架構。受難曲的發展甚早，不同時空其形式也不盡相同。在新教德國，成熟的受難曲主要採用清唱劇的形式演出，也就是純粹歌唱而不演戲，並以不同音域的歌手充當其中角色，類似題材較為狹隘的神劇。
rdf:langString
Страсті, пасіон (лат. passio — страждання) — вокально-драматичне храмове дійство для солістів, хору і оркестру на євангельський текст про страждання і смерть Христа. В церковну практику страсті увійшли в IV столітті. У середньовіччі розрізняли два роди страстей — хоральну (оперту на григоріанський хорал) і драматичну. В XVI ст. перетворились в самостійну форму духовної музики, певний час співіснували страсті одноголосні і багатоголосні, що писалися за зразком мотетів. Розквіту жанру сприяло введення національних мов у богослужіння в епоху реформації. У XVIII столітті композитори стали відходити від канонічного тексту і вживати також поетичний. Найвищого рівня жанр досяг у творчості Й. С. Баха («Страсті за Матвієм», ), Л. Бетховена («Христос на оливковій горі»), Ш. Гуно, Ф. Ліста, Л. Шпора та ін. В кінці XX століття до жанру страстей зверталися К. Пендерецький («Страсті від Луки»), А. Пярт («Страсті за Йоаном»).
xsd:nonNegativeInteger
15821
