Parrondo's paradox
http://dbpedia.org/resource/Parrondo's_paradox an entity of type: WikicatMathematicsParadoxes
Parrondův paradox v teorii her byl popsán jako: kombinace prohrávajících strategií se stává vítěznou strategií. Je pojmenován po tvůrci, , který tento paradox objevil v roce 1996. Více vysvětlující popis je:
* Existuje dvojice strategií hry, každá s vyšší pravděpodobností prohry, než vítězství, pro které je možné postavit vítěznou strategii tím, že hráč užívá strategie střídavě.
rdf:langString
Das Parrondo-Paradoxon ist ein Paradoxon der Spieltheorie, das besagt, dass es in bestimmten Fällen möglich ist, aus zwei Spielen mit (auf lange Sicht) sicherem Verlust ein Spiel mit sicherem Gewinn zu machen, wenn man sie abwechselnd spielt. Der spanische Physiker Juan Manuel Rodriguez Parrondo (* 1964) beschrieb das Paradoxon 1996 im Rahmen von Brownschen Ratschen und Maxwells Dämon. Es wurde vom Biomedizin-Ingenieur Derek Abbott 1999 analysiert, der es nach Parrondo benannte.
rdf:langString
La paradoja de Parrondo, descrita por el físico español Juan Parrondo (nacido en 1964), dice que: Existen pares de juegos, cada uno con mayor probabilidad de perder que de ganar, para los cuales es posible construir una estrategia ganadora jugando los juegos alternativamente El nombre actual "la paradoja de Parrondo" fue acuñado por el ingeniero biomédico Derek Abbot de la Universidad de Adelaida (Australia), quien publicó en 1999 un trabajo confirmando los resultados del juego paradójico que Parrondo había ideado en 1996.
rdf:langString
Parrondo's paradox, a paradox in game theory, has been described as: A combination of losing strategies becomes a winning strategy. It is named after its creator, Juan Parrondo, who discovered the paradox in 1996. A more explanatory description is: There exist pairs of games, each with a higher probability of losing than winning, for which it is possible to construct a winning strategy by playing the games alternately.
rdf:langString
Le paradoxe de Parrondo est un paradoxe de la théorie des jeux qui est bien souvent décrit comme « une stratégie qui gagne avec des jeux perdants ». Elle a été nommée du nom de son créateur Juan Parrondo, un physicien de l'Université complutense de Madrid. Une description mathématiquement plus rigoureuse est : Étant donné 2 jeux, chacun ayant une probabilité de perte plus grande que celle de gain, il est parfois possible de construire une stratégie gagnante en jouant les 2 jeux alternativement.
rdf:langString
Paradoxo de Parrondo é um paradoxo da teoria dos jogos que preza que uma combinação de duas estratégias perdedoras produz uma estratégia vencedora. Uma descrição mais explicativa é: Existem pares de jogos, cada um com uma maior probabilidade de perder do que ganhar, para o qual é possível construir uma estratégia vencedora jogando os jogos alternadamente. O paradoxo de Parrondo é amplamente utilizado na teoria dos jogos, e sua aplicação à engenharia, dinâmica populacional, risco financeiro, etc. O paradoxo de Parrondo.
rdf:langString
Парадо́кс Парро́ндо — парадокс в теории игр, который обычно характеризуют как комбинацию проигрышных стратегий, которая выигрывает. Парадокс назван в честь его создателя, Хуана Паррондо, испанского физика. Утверждение парадокса выглядит следующим образом: Возможно выиграть, играя поочерёдно в две заведомо проигрышные игры. Более точная с точки зрения математики версия парадокса звучит следующим образом: В двух играх с зависимыми исходами, в каждой из которых вероятность проигрыша больше вероятности выигрыша, можно построить выигрышную стратегию, манипулируя очерёдностью между ними.
rdf:langString
Парадокс Паррондо — парадокс у теорії ігор, який зазвичай характеризують як програвальну стратегію, яка перемагає. Парадокс названо на честь його автора, , іспанського фізика. Твердження парадоксу виглядає наступним чином: Можливо виграти, граючи по черзі у дві заздалегідь відомо програшні ігри. Умовою виникнення парадокса Паррондо є зв'язок між результатами ігор А та Б.
rdf:langString
rdf:langString
Parrondův paradox
rdf:langString
Parrondo-Paradoxon
rdf:langString
Paradoja de Parrondo
rdf:langString
Paradoxe de Parrondo
rdf:langString
Parrondo's paradox
rdf:langString
Paradoxo de Parrondo
rdf:langString
Парадокс Паррондо
rdf:langString
Парадокс Паррондо
xsd:integer
4185466
xsd:integer
1100639914
rdf:langString
March 2022
rdf:langString
There are an excessive number of references to non-notable research articles. Only original notable and significant contributions should be included.
rdf:langString
Parrondův paradox v teorii her byl popsán jako: kombinace prohrávajících strategií se stává vítěznou strategií. Je pojmenován po tvůrci, , který tento paradox objevil v roce 1996. Více vysvětlující popis je:
* Existuje dvojice strategií hry, každá s vyšší pravděpodobností prohry, než vítězství, pro které je možné postavit vítěznou strategii tím, že hráč užívá strategie střídavě. Parrondo vymyslel paradox v souvislosti s jeho analýzou Brownovy západky, myšlenkového experimentu o stroji, který údajně extrahoval energii z náhodných tepelných pohybů. Nicméně, paradox zmizí, když bude důsledně analyzován.
rdf:langString
Das Parrondo-Paradoxon ist ein Paradoxon der Spieltheorie, das besagt, dass es in bestimmten Fällen möglich ist, aus zwei Spielen mit (auf lange Sicht) sicherem Verlust ein Spiel mit sicherem Gewinn zu machen, wenn man sie abwechselnd spielt. Der spanische Physiker Juan Manuel Rodriguez Parrondo (* 1964) beschrieb das Paradoxon 1996 im Rahmen von Brownschen Ratschen und Maxwells Dämon. Es wurde vom Biomedizin-Ingenieur Derek Abbott 1999 analysiert, der es nach Parrondo benannte. Inzwischen wurde es zur Erklärung der verschiedensten Phänomene herangezogen, zum Beispiel in der Evolutions- und Populationsbiologie sowie bei Finanzinvestitionen. Zum Beispiel wurde versucht damit zu erklären, warum Lebewesen einzellige und vielzellige Formeln abwechseln oder Tierpopulationen zwischen Kolonien und Wanderung Einzelner wechseln.
rdf:langString
La paradoja de Parrondo, descrita por el físico español Juan Parrondo (nacido en 1964), dice que: Existen pares de juegos, cada uno con mayor probabilidad de perder que de ganar, para los cuales es posible construir una estrategia ganadora jugando los juegos alternativamente El nombre actual "la paradoja de Parrondo" fue acuñado por el ingeniero biomédico Derek Abbot de la Universidad de Adelaida (Australia), quien publicó en 1999 un trabajo confirmando los resultados del juego paradójico que Parrondo había ideado en 1996. Parrondo ideó la paradoja en relación con su análisis del , un experimento mental sobre una máquina que supuestamente puede extraer energía de movimientos de calor aleatorios, popularizado por el físico Richard Feynman. Sin embargo, la paradoja desaparece cuando se analiza rigurosamente. Las estrategias ganadoras que consisten en una combinación de estrategias perdedoras se habían explorado en biología antes de que se publicara la paradoja de Parrondo. Más recientemente, los problemas de la biología evolutiva y la ecología se han modelado y explicado en términos de la paradoja.
rdf:langString
Le paradoxe de Parrondo est un paradoxe de la théorie des jeux qui est bien souvent décrit comme « une stratégie qui gagne avec des jeux perdants ». Elle a été nommée du nom de son créateur Juan Parrondo, un physicien de l'Université complutense de Madrid. Une description mathématiquement plus rigoureuse est : Étant donné 2 jeux, chacun ayant une probabilité de perte plus grande que celle de gain, il est parfois possible de construire une stratégie gagnante en jouant les 2 jeux alternativement. Ce paradoxe est inspiré par les propriétés mécaniques des cliquets, instruments à dents de scie, couramment utilisés en automobile et dans les montres que l'on remonte manuellement.
rdf:langString
Parrondo's paradox, a paradox in game theory, has been described as: A combination of losing strategies becomes a winning strategy. It is named after its creator, Juan Parrondo, who discovered the paradox in 1996. A more explanatory description is: There exist pairs of games, each with a higher probability of losing than winning, for which it is possible to construct a winning strategy by playing the games alternately. Parrondo devised the paradox in connection with his analysis of the Brownian ratchet, a thought experiment about a machine that can purportedly extract energy from random heat motions popularized by physicist Richard Feynman. However, the paradox disappears when rigorously analyzed. Winning strategies consisting of various combinations of losing strategies were explored in biology before Parrondo's paradox was published.
rdf:langString
Paradoxo de Parrondo é um paradoxo da teoria dos jogos que preza que uma combinação de duas estratégias perdedoras produz uma estratégia vencedora. Uma descrição mais explicativa é: Existem pares de jogos, cada um com uma maior probabilidade de perder do que ganhar, para o qual é possível construir uma estratégia vencedora jogando os jogos alternadamente. O paradoxo tem esse nome em homenagem ao seu criador, o físico espanhol , que o descobriu em 1996. criou o paradoxo em relação à sua análise da , um experimento mental em uma máquina que supostamente pode extrair energia de movimentos de calor aleatórios, popularizado pelo físico Richard Feynman. No entanto, o paradoxo desaparece quando rigorosamente analisado. Estratégias vencedoras que consistem em uma combinação de estratégias perdidas foram exploradas na biologia antes da publicação do paradoxo de Parrondo. Mais recentemente, os problemas da biologia evolutiva e da ecologia foram modelados e explicados em termos de paradoxo. O paradoxo de Parrondo é amplamente utilizado na teoria dos jogos, e sua aplicação à engenharia, dinâmica populacional, risco financeiro, etc. O paradoxo de Parrondo.
rdf:langString
Парадокс Паррондо — парадокс у теорії ігор, який зазвичай характеризують як програвальну стратегію, яка перемагає. Парадокс названо на честь його автора, , іспанського фізика. Твердження парадоксу виглядає наступним чином: Можливо виграти, граючи по черзі у дві заздалегідь відомо програшні ігри. Парадокс полягає в наступному: граючи у дві спеціально підібрані гри А та Б, кожна з яких має більш високу ймовірність поразки, чим перемоги, можна побудувати переможну стратегію, граючи в ці ігри по черзі. Тобто, граючи в одну гру, в якій на 5 поразок припадає 4 перемоги, гравець неминуче програє, за підсумками великої кількості розіграшів. Потім, граючи в іншу, в якій на 10 поразок припадає 9 перемог, гравець також програє. Але якщо чергувати ці ігри, наприклад, АББАББ и т. п., то загальна ймовірність перемоги буде більшою за ймовірність поразки. Умовою виникнення парадокса Паррондо є зв'язок між результатами ігор А та Б.
rdf:langString
Парадо́кс Парро́ндо — парадокс в теории игр, который обычно характеризуют как комбинацию проигрышных стратегий, которая выигрывает. Парадокс назван в честь его создателя, Хуана Паррондо, испанского физика. Утверждение парадокса выглядит следующим образом: Возможно выиграть, играя поочерёдно в две заведомо проигрышные игры. Более точная с точки зрения математики версия парадокса звучит следующим образом: В двух играх с зависимыми исходами, в каждой из которых вероятность проигрыша больше вероятности выигрыша, можно построить выигрышную стратегию, манипулируя очерёдностью между ними. Парадокс заключается в следующем: играя в две специально подобранные игры А и Б, каждая из которых имеет более высокую вероятность проигрыша, чем победы, можно построить выигрышную стратегию, играя в эти игры поочерёдно. То есть, играя в одну игру, в которой на 5 проигрышей выпадает 4 выигрыша, игрок неизбежно проиграет по итогам большого количества розыгрышей. Затем, играя в другую, в которой на 10 проигрышей выпадает 9 выигрышей, игрок также проиграет. Но если чередовать эти игры, например АББАББ и т. п., то общая вероятность выигрыша может оказаться больше вероятности проигрыша. Условием возникновения парадокса Паррондо является связь между результатами игр А и Б (игры с «капиталом» игрока), либо общий предмет в правилах игры.
xsd:nonNegativeInteger
24975
