Paolo Renier
http://dbpedia.org/resource/Paolo_Renier an entity of type: Thing
Ο Πάολο Ρενιέρ (Ιταλικά : Paolo Renier, Βενετία, 21 Νοεμβρίου 1710 - Βενετία, 13 Φεβρουαρίου 1789) ήταν ο 119ος και προτελευταίος Δόγης της Βενετίας (14 Ιανουαρίου 1779 - 13 Φεβρουαρίου 1789). Ο Πάολο ήταν σημαντικός πολιτικός και διπλωμάτης, η Δημοκρατία της Βενετίας τον διόρισε πρέσβη στην Κωνσταντινούπολη και στη Βιέννη. Η εκλογή του στη θέση του Δόγη μετά τον θάνατο του προκατόχου του Αλβίζε Δ΄ Μοτσενίγκο δεν έγινε δεκτή από τον λαό της Βενετίας και φαίνεται ότι ήταν αποτέλεσμα εκβιαστικών επιστολών. Τον Πάολο Ρενιέρ διαδέχθηκε ο Λουντοβίκο Μανίν, τελευταίος Δόγης της Βενετίας. Παντρεύτηκε σε πρώτο γάμο (1733) τη Χριστίνα Ντονά (πέθανε το 1751) και σε δεύτερο γάμο (1751) τη Μαργαρίτα Ντελμάζ (πέθανε το 1817).
rdf:langString
Paolo Renier (* 21. November 1710 in Venedig; † 13. Februar 1789 ebenda) war der vorletzte Doge von Venedig. Er trat zunächst als Reformer auf, war Botschafter am Hof des Kaisers in Wien und am Hof des Sultans in Konstantinopel. Als Doge regierte von 1779 bis 1789.
rdf:langString
Paolo Renier, né le 21 novembre 1710 et mort le 13 février 1789 est le 119e doge de Venise élu en 1779. Pendant son dogat, l'avant-dernier de l'histoire de Venise, il ne se produit aucun fait important même si à l'extérieur les bases de la Révolution française se dessinent, qui peu d'années après la mort de Renier mettra fin à la république de Venise.
rdf:langString
Paolo Renier (Venecia, 21 de noviembre de 1710 - ibídem, 23 de febrero de 1789) fue dux de la República de Venecia desde su elección en el año 1779.
rdf:langString
Paolo Renier adalah Doge Republik Venesia. Doge sendiri adalah jabatan yang dipegang oleh pemimpin Republik Venesia pada masa lampau. Ia mulai menjabat pada tahun 1779. Masa kekuasaannya sebagai Doge Venesia kemudian berakhir pada tahun 1789.
rdf:langString
Paolo Renier (Venezia, 21 novembre 1710 – Venezia, 14 febbraio 1789) fu un politico e diplomatico, doge della repubblica di Venezia dal 1779 fino alla sua morte.
rdf:langString
Paolo Renier, född 1710, död 1789, var regerande doge av Venedig 1779-1789.
rdf:langString
Паоло Реньєр (італ. Paolo Renier) — 119-й венеціанський дож. Він був оратором і тактиком, служив послом у Константинополі та Відні. Його обрання дожем було непопулярним, і він був предметом численних загрозливих листів в той час. Реньєр змінив на цій посаді дожа Людовіко Манін, який стане останнім дожем Венеції.У 1733 році він одружився з Джустіною Доною (пом. 1751) а в 1751 році на Маргариті Дельмаз (пом. 1817).
* Дружина Паоло Реньє Джустина Дона далле Роза (1715–1751) картина Людовико Галліна
* 50 дзеккіні з часів правління Паоло Реньєр (1779–89), передостаннього дожа Венеції.
rdf:langString
保罗·莱尼尔 (義大利語：Paolo Renier，1710年11月20日 – 1789年2月13日)是威尼斯共和国政治家，第119任威尼斯总督。他是一位优良的演说家和策略家，曾任驻君士坦丁堡和维也纳大使。他的总督任职并不受欢迎，曾受到多次恐吓。 他先后与朱斯蒂娜·多纳与玛格丽塔·戴尔玛兹结婚。
rdf:langString
Paolo Renier (21 November 1710 – 13 February 1789) was a Venetian statesman, the 119th and penultimate Doge of Venice. He was a noted orator, and served as ambassador to the Ottoman Empire and to Austria. His election as Doge was unpopular, and he was the subject of numerous menacing letters at the time. Renier was succeeded as Doge by Ludovico Manin, who would be the last Doge of Venice. He married Giustina Donà (d. 1751) in 1733, and Margherita Delmaz (d. 1817) in 1751.
* Giustina Donà dalle Rose (1715–1751) by Lodovico Gallina
*
rdf:langString
Paolo Renier (Wenecja, 21 listopada 1710 – Wenecja, 13 lutego 1789) – polityk włoski i 119. doża Wenecji. Jego ojcem był , matką . Paolo Reniera uważano za dobrego taktyka i mówcę. Służył jako ambasador Republiki Weneckiej w Konstantynopolu i przy dworze wiedeńskim. Wsławił się ostrą walką z szerzącą się w Republice korupcją, co przyniosło mu urząd inkwizytora stanu (Inquisitore del Stato). Renier, pokonał w wyborach Andreę Trona, który zaniepokoił elity swymi dążeniami do ograniczenia ilości klasztorów i do innych reform.
rdf:langString
Паоло Реньер (итал. Paolo Renier; 21 ноября 1710, Венеция — 13 февраля 1789, Венеция) — 119-й (предпоследний) дож Венецианской республики. Был избран дожем Венеции 14 января 1779 и правил до самой своей смерти. Его родителями были Андреа Реньер и Елизавета Морозини. По матери он принадлежал к знатному венецианскому роду Морозини, давшему Республике четырёх дожей и других её представителей, занимавших разнообразные государственные должности. Получил хорошее образование, преуспев в изучении истории, древних языков и философии. Переводил Платона и был инициатором издания его трудов.
rdf:langString
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Πάολο Ρενιέρ
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Реньер, Паоло
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Паоло Реньєр
rdf:langString
保罗·雷尼尔
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Paolo Renier
rdf:langString
Venice
xsd:date
1789-02-13
xsd:date
1710-11-21
xsd:integer
25216122
xsd:integer
1099784013
xsd:date
1710-11-21
rdf:langString
Paolo Renier, painted by A. Longhi c. 1779
xsd:date
1789-02-13
rdf:langString
Margherita Delmaz
rdf:langString
Giustina Dona
xsd:integer
1789
xsd:integer
1779
xsd:integer
1779
rdf:langString
Ο Πάολο Ρενιέρ (Ιταλικά : Paolo Renier, Βενετία, 21 Νοεμβρίου 1710 - Βενετία, 13 Φεβρουαρίου 1789) ήταν ο 119ος και προτελευταίος Δόγης της Βενετίας (14 Ιανουαρίου 1779 - 13 Φεβρουαρίου 1789). Ο Πάολο ήταν σημαντικός πολιτικός και διπλωμάτης, η Δημοκρατία της Βενετίας τον διόρισε πρέσβη στην Κωνσταντινούπολη και στη Βιέννη. Η εκλογή του στη θέση του Δόγη μετά τον θάνατο του προκατόχου του Αλβίζε Δ΄ Μοτσενίγκο δεν έγινε δεκτή από τον λαό της Βενετίας και φαίνεται ότι ήταν αποτέλεσμα εκβιαστικών επιστολών. Τον Πάολο Ρενιέρ διαδέχθηκε ο Λουντοβίκο Μανίν, τελευταίος Δόγης της Βενετίας. Παντρεύτηκε σε πρώτο γάμο (1733) τη Χριστίνα Ντονά (πέθανε το 1751) και σε δεύτερο γάμο (1751) τη Μαργαρίτα Ντελμάζ (πέθανε το 1817).
rdf:langString
Paolo Renier (* 21. November 1710 in Venedig; † 13. Februar 1789 ebenda) war der vorletzte Doge von Venedig. Er trat zunächst als Reformer auf, war Botschafter am Hof des Kaisers in Wien und am Hof des Sultans in Konstantinopel. Als Doge regierte von 1779 bis 1789.
rdf:langString
Paolo Renier, né le 21 novembre 1710 et mort le 13 février 1789 est le 119e doge de Venise élu en 1779. Pendant son dogat, l'avant-dernier de l'histoire de Venise, il ne se produit aucun fait important même si à l'extérieur les bases de la Révolution française se dessinent, qui peu d'années après la mort de Renier mettra fin à la république de Venise.
rdf:langString
Paolo Renier (Venecia, 21 de noviembre de 1710 - ibídem, 23 de febrero de 1789) fue dux de la República de Venecia desde su elección en el año 1779.
rdf:langString
Paolo Renier (21 November 1710 – 13 February 1789) was a Venetian statesman, the 119th and penultimate Doge of Venice. He was a noted orator, and served as ambassador to the Ottoman Empire and to Austria. His election as Doge was unpopular, and he was the subject of numerous menacing letters at the time. Renier was succeeded as Doge by Ludovico Manin, who would be the last Doge of Venice. He married Giustina Donà (d. 1751) in 1733, and Margherita Delmaz (d. 1817) in 1751.
* Giustina Donà dalle Rose (1715–1751) by Lodovico Gallina
* 50 Zecchini from the reign of Paolo Renier (1779–89), penultimate Doge of Venice.
rdf:langString
Paolo Renier adalah Doge Republik Venesia. Doge sendiri adalah jabatan yang dipegang oleh pemimpin Republik Venesia pada masa lampau. Ia mulai menjabat pada tahun 1779. Masa kekuasaannya sebagai Doge Venesia kemudian berakhir pada tahun 1789.
rdf:langString
Paolo Renier (Venezia, 21 novembre 1710 – Venezia, 14 febbraio 1789) fu un politico e diplomatico, doge della repubblica di Venezia dal 1779 fino alla sua morte.
rdf:langString
Paolo Renier (Wenecja, 21 listopada 1710 – Wenecja, 13 lutego 1789) – polityk włoski i 119. doża Wenecji. Jego ojcem był , matką . Paolo Reniera uważano za dobrego taktyka i mówcę. Służył jako ambasador Republiki Weneckiej w Konstantynopolu i przy dworze wiedeńskim. Wsławił się ostrą walką z szerzącą się w Republice korupcją, co przyniosło mu urząd inkwizytora stanu (Inquisitore del Stato). Renier, pokonał w wyborach Andreę Trona, który zaniepokoił elity swymi dążeniami do ograniczenia ilości klasztorów i do innych reform. Renier był 119. dożą od dnia 14 stycznia 1779 do swej śmierci. Jego wybór (wygrał tylko 41 głosami przeciw 40) nie podobał się wielu kręgom politycznych nacisków. Renier otrzymywał liczne listy z pogróżkami. Podejrzliwie patrzył na idee rewolucyjne lansowane wcześniej przez m.in. Ludovico Muratoriego i wstrzymywał druk jego książek. Z czasem jego polityka stawał się coraz bardziej konserwatywna, a przy tym także despotyczna. Zmarł 13 lutego 1789 roku po trwającej 37 dni chorobie. Jego śmierć ogłoszono dopiero 2 marca, by żałoba nie przeszkodziła karnawałowi.
rdf:langString
Paolo Renier, född 1710, död 1789, var regerande doge av Venedig 1779-1789.
rdf:langString
Паоло Реньер (итал. Paolo Renier; 21 ноября 1710, Венеция — 13 февраля 1789, Венеция) — 119-й (предпоследний) дож Венецианской республики. Был избран дожем Венеции 14 января 1779 и правил до самой своей смерти. Его родителями были Андреа Реньер и Елизавета Морозини. По матери он принадлежал к знатному венецианскому роду Морозини, давшему Республике четырёх дожей и других её представителей, занимавших разнообразные государственные должности. Получил хорошее образование, преуспев в изучении истории, древних языков и философии. Переводил Платона и был инициатором издания его трудов. Реньер был известен как отличный оратор и тактик. Исполнял обязанности посла Венеции в Константинополе и при дворе Вены. Несмотря на крайнее недовольство в политических кругах и непопулярность среди большинства венецианцев, Реньер был избран на должность дожа с незначительным перевесом голосов (41 голос против 40). Его правление было отмечено строительством дамбы послужившей для защиты города от наводнений. Во время его пребывания в должности, Венецию посетил папа Пий VI, великий князь Павел Петрович и король Швеции Густав III. Посетивший в 1786 году Венецию Гёте оставил свои впечатления о Реньере в . В это же время, в 1785—1786 годах, венецианский флот в последний раз участвует в военных действиях под командованием , подвергнув бомбардировке убежища пиратов в некоторых портах Северной Африки. В январе 1789 года, Реньер серьёзно заболел и 13 февраля умер. Чтобы не испортить празднование карнавала, о его смерти было объявлено только 2 марта, накануне Великого Поста. Паоло Реньер похоронен в церкви в Венеции.
rdf:langString
Паоло Реньєр (італ. Paolo Renier) — 119-й венеціанський дож. Він був оратором і тактиком, служив послом у Константинополі та Відні. Його обрання дожем було непопулярним, і він був предметом численних загрозливих листів в той час. Реньєр змінив на цій посаді дожа Людовіко Манін, який стане останнім дожем Венеції.У 1733 році він одружився з Джустіною Доною (пом. 1751) а в 1751 році на Маргариті Дельмаз (пом. 1817).
* Дружина Паоло Реньє Джустина Дона далле Роза (1715–1751) картина Людовико Галліна
* 50 дзеккіні з часів правління Паоло Реньєр (1779–89), передостаннього дожа Венеції.
rdf:langString
保罗·莱尼尔 (義大利語：Paolo Renier，1710年11月20日 – 1789年2月13日)是威尼斯共和国政治家，第119任威尼斯总督。他是一位优良的演说家和策略家，曾任驻君士坦丁堡和维也纳大使。他的总督任职并不受欢迎，曾受到多次恐吓。 他先后与朱斯蒂娜·多纳与玛格丽塔·戴尔玛兹结婚。
xsd:nonNegativeInteger
2903