Paliy uprising
http://dbpedia.org/resource/Paliy_uprising
Восстание Палия (Палея), Палиивщина, Палеевщина — народное восстание 1702—1704 годов на Правобережной Украине против польской власти, возглавленное белоцерковским полковником Семёном Палием. Восстание было вызвано принятым в 1699 году решением польского сейма о ликвидации казачества в Польской Руси.
rdf:langString
Paliy uprising (also Palej uprising) was a Cossack uprising, led by colonel Semen Paliy against the Polish–Lithuanian Commonwealth in 1702-1704. In 1699 a new Polish king Augustus II disbanded the Cossack militia and signed a peace treaty with Ottoman Turkey. Cossacks were angered by this situation, and in 1702 colonel (polkovnyk) Paliy started an open rebellion against the crown, the last of the major Cossack uprisings against the Commonwealth. Together with a number of other Cossack polkovnyks, Paliy and his rebels captured Bila Tserkva, Fastiv, Nemirov and a few other towns. Rebellious Cossacks massacred their traditional enemies - Polish szlachta, Catholic priests and Jews - in the area they controlled. On October 17, 1702 Paliy and his Cossacks were defeated by the Polish army under h
rdf:langString
Powstanie Paleja (ukr. Повстання Палія) – powstanie chłopów i Kozaków rejestrowych pod wodzą pułkownika Semena Paleja przeciwko Rzeczypospolitej w latach 1702–1704. Spowodowane było likwidacją rejestrowego wojska kozackiego przez sejm w 1699 roku po zawarciu traktatu pokojowego w Karłowicach. Do listopada 1702 ogarnęło województwo kijowskie, bracławskie, część Wołynia i Podola. Powstańcy kozaccy opanowali Białą Cerkiew, Berdyczów i Niemirów. W celu stłumienia powstania skierowano na Ukrainę znaczne siły pod wodzą hetmana wielkiego koronnego Adama Mikołaja Sieniawskiego. Kozacy zostali pobici pod Berdyczowem, Niemirowem, a w lutym 1703 pod . Resztki wojsk kozackich zamknęły się wraz z Semenem Palejem w Białej Cerkwi. W wyniku interwencji cara Piotra I wojska koronne wstrzymały likwidację os
rdf:langString
Повстання Палія (Паліївщина) — козацько-селянське повстання під проводом Фастівського полковника Семена Палія у 1702—1704 роках. У 1699 році сейм Речі Посполитої прийняв рішення про ліквідацію козацтва на підпольській Україні. 1702 року представники української шляхти, козаків, міщан та духівництва ухвалили на нараді у Фастові підняти антипольське повстання. У червні того ж року воно розпочалося збройними виступами на Поділлі та Брацлавщині й невдовзі охопило Київщину та Волинь.
rdf:langString
rdf:langString
Paliy uprising
rdf:langString
Powstanie Paleja
rdf:langString
Восстание Палия
rdf:langString
Повстання Палія
xsd:integer
41186161
xsd:integer
1052083461
rdf:langString
Paliy uprising (also Palej uprising) was a Cossack uprising, led by colonel Semen Paliy against the Polish–Lithuanian Commonwealth in 1702-1704. In 1699 a new Polish king Augustus II disbanded the Cossack militia and signed a peace treaty with Ottoman Turkey. Cossacks were angered by this situation, and in 1702 colonel (polkovnyk) Paliy started an open rebellion against the crown, the last of the major Cossack uprisings against the Commonwealth. Together with a number of other Cossack polkovnyks, Paliy and his rebels captured Bila Tserkva, Fastiv, Nemirov and a few other towns. Rebellious Cossacks massacred their traditional enemies - Polish szlachta, Catholic priests and Jews - in the area they controlled. On October 17, 1702 Paliy and his Cossacks were defeated by the Polish army under hetman Adam Mikołaj Sieniawski near the town of Berdychiv and later at Nemirov and at Webricze in February 1703. Paliy's last stand was at Bila Tserkva. Russian Tsar Peter I and left-bank Ukraine ataman Ivan Mazepa, who were allied with Poland against Sweden at the time, intervened diplomatically, arranging a ceasefire, and ordered Paliy to surrender Bila Tserkva, but he and his men refused. Mazepa convinced Russian Tsar Peter I to allow him to intervene, which he successfully did, taking over major portions of right-bank Ukraine. Fearing the popularity of Paliy, Mazepa had him exiled to Siberia in 1705.
rdf:langString
Powstanie Paleja (ukr. Повстання Палія) – powstanie chłopów i Kozaków rejestrowych pod wodzą pułkownika Semena Paleja przeciwko Rzeczypospolitej w latach 1702–1704. Spowodowane było likwidacją rejestrowego wojska kozackiego przez sejm w 1699 roku po zawarciu traktatu pokojowego w Karłowicach. Do listopada 1702 ogarnęło województwo kijowskie, bracławskie, część Wołynia i Podola. Powstańcy kozaccy opanowali Białą Cerkiew, Berdyczów i Niemirów. W celu stłumienia powstania skierowano na Ukrainę znaczne siły pod wodzą hetmana wielkiego koronnego Adama Mikołaja Sieniawskiego. Kozacy zostali pobici pod Berdyczowem, Niemirowem, a w lutym 1703 pod . Resztki wojsk kozackich zamknęły się wraz z Semenem Palejem w Białej Cerkwi. W wyniku interwencji cara Piotra I wojska koronne wstrzymały likwidację ostatnich ośrodków kozackiego oporu. W lipcu 1704 Palej został aresztowany przez Iwana Mazepę, przez rok więziony w twierdzy w stolicy Hetmanatu Baturynie, na żądanie Piotra I wydany i wywieziony do Rosji, zesłany do Tobolska. Wziętym do niewoli chłopom, których było około 70 000 obcięto lewe ucho chcąc ich oznaczyć w ten sposób jako nieposłusznych i skłonnych do buntu. Nie zostali ukarani śmiercią z powodu braku siły roboczej na Ukrainie. Śmierć ponieśli jedynie przywódcy powstania. Ukraina Prawobrzeżna została zajęta do 1713 przez wojska rosyjskie, a wystąpienia kozacko-chłopskie zostały stłumione ostatecznie przez wojska koronne w roku 1714.
rdf:langString
Восстание Палия (Палея), Палиивщина, Палеевщина — народное восстание 1702—1704 годов на Правобережной Украине против польской власти, возглавленное белоцерковским полковником Семёном Палием. Восстание было вызвано принятым в 1699 году решением польского сейма о ликвидации казачества в Польской Руси.
rdf:langString
Повстання Палія (Паліївщина) — козацько-селянське повстання під проводом Фастівського полковника Семена Палія у 1702—1704 роках. У 1699 році сейм Речі Посполитої прийняв рішення про ліквідацію козацтва на підпольській Україні. 1702 року представники української шляхти, козаків, міщан та духівництва ухвалили на нараді у Фастові підняти антипольське повстання. У червні того ж року воно розпочалося збройними виступами на Поділлі та Брацлавщині й невдовзі охопило Київщину та Волинь. Окрім Палія повстанців очолили Самійло Самусь та Захар Іскра. Восени повстанці захопили Білу Церкву, Немирів, Бердичів, Бар та інші міста. 1703 року війська Речі Посполитої, здолавши опір українських повстанців, установили контроль над Поділлям та Брацлавщиною, але Київщина залишалася під владою повстанців. 1704 року гетьман Іван Мазепа з українським військом перейшов на Правобережжя і встановив контроль над Київщиною та сусідніми територіями.
xsd:nonNegativeInteger
2114