Pact of Vilnius and Radom
http://dbpedia.org/resource/Pact_of_Vilnius_and_Radom
El Pacto de Vilnius y Radom (polaco: Unia wileńsko-radomska, lituano: Vilniaus-Radomo sutartis) fue un conjunto de tres actos aprobados en Vilna, Gran Ducado de Lituania, y confirmados por el Consejo de la Corona en Radom, Reino de Polonia en 1401. El sindicato enmendó el acto anterior de la Unión de Krewo (1385) y confirmó el Acuerdo de Ostrów (1392). Vitautas, Gran Duque de Lituania, se hizo completamente a cargo de los asuntos de Lituania, mientras que Vladislao II de Polonia, Rey de Polonia, se reservó los derechos de un señor supremo. Después de la muerte de Vitautas, Lituania sería gobernada por Vladislao II o su heredero legal. La unión se ve generalmente como un fortalecimiento de la unión polaco-lituana.
rdf:langString
L’union de Vilnius et Radom est une série d'actes signés à Vilnius (Lituanie), en 1401 et ratifiés à Radom (Pologne) dans la même année. L'union amende l'acte précédent de l'union de Krewo et accorde au grand-duché de Lituanie une plus grande autonomie interne. Vytautas le Grand est fait grand-duc de Lituanie tandis que son cousin, Ladislas II, est reconnu comme son suzerain.
rdf:langString
The Pact of Vilnius and Radom (Polish: Unia wileńsko-radomska, Lithuanian: Vilniaus-Radomo sutartis) was a set of three acts passed in Vilnius, Grand Duchy of Lithuania, and confirmed by the Crown Council in Radom, Kingdom of Poland in 1401. The union amended the earlier act of the Union of Krewo (1385) and confirmed the Ostrów Agreement (1392). Vytautas, Grand Duke of Lithuania, became fully in charge of the Lithuanian affairs, while Władysław II Jagiełło, King of Poland, reserved the rights of an overlord. After the death of Vytautas, Lithuania was to be ruled by Władysław II Jagiełło or his legal heir. The union is generally seen as strengthening of the Polish–Lithuanian union.
rdf:langString
Het Pact van Vilnius en Radom (Pools: Unia wileńsko-radomska, Litouws: Vilniaus-Radomo sutartis) was een reeks overeenkomsten tussen het groothertogdom Litouwen en het koninkrijk Polen die in januari 1401 werden afgesproken in Vilnius en later door de Poolse kroonraad in Radom werd geratificeerd.
rdf:langString
L'unione di Vilnius e Radom (in polacco Unia wileńsko-radomska, in lituano Vilniaus-Radomo sutartis) fu una serie di tre atti passati a Vilnius, nel Granducato di Lituania, e confermati dal consiglio della Corona a Radom, nel Regno di Polonia nel 1401. L'unione corresse la precedente unione di Krewo (1385) e confermò il trattato di Astrava (1392). Vitoldo, granduca di Lituania, diventò pienamente a capo delle questioni lituane, mentre Jogaila, re di Polonia si tenne il titolo di Duca Supremo. Dopo la morte di Vitoldo, la Lituania sarebbe governata da Jogaila o dal suo erede. L'unione è generalmente vista come un rafforzamento dell'unione polacco-lituana.
rdf:langString
Unia wileńsko-radomska (1401) – porozumienie oddające dożywotnio rządy na Litwie Witoldowi Kiejstutowiczowi jako wielkiemu księciu z zachowaniem dla Władysława Jagiełły władzy zwierzchniej.
rdf:langString
Die Union von Vilnius und Radom umfasste eine Reihe von Abkommen zwischen Litauen und Polen, die 1401 in Wilna geschlossen und vom Kronrat in Radom im selben Jahr bestätigt wurden. Sie ergänzten das Abkommen von Krewo und gaben dem Großherzogtum Litauen weitgehende innere Autonomie. Die litauischen Bojaren bestätigten die Abkommen zuerst in Wilna, die polnischen Edelleute danach in Radom. Nach dem siegreichen Feldzug der Polnisch-Litauischen Union gegen die Deutschen Orden 1410 wurde 1413 die Union von Horodło geschlossen, die die beiden Landesteile noch stärker miteinander verband.
rdf:langString
ヴィリニュス・ラドム合同（ヴィリニュス・ラドムごうどう）は、一連の3つの条文が、リトアニア大公国のヴィリニュスで認められ、1401年にポーランド王国のラドムで開かれた議会で承認されたものである。 1398年にヴィータウタスは貴族たちの選出によりリトアニア王となり、クレヴォの合同は解消された。合同の目的自体は両国とも既に達せられており、もとより一時的なものと認識していたため問題はなかった。しかしヴィータウタスの下で中央集権が進められたリトアニアは強力な軍を備え、また正教派貴族を多く取り込んでいた。ポーランドは彼らが敵になることも、ドイツ騎士団とリトアニアが良好な関係を保持することも望まなかった。
rdf:langString
Ви́ленско-Ра́домская у́ния — государственный союз Королевства Польского и Великого княжества Литовского, заключённый в 1401 году. В условиях тяжелого поражения литовского войска в битве на Ворскле в 1399 году, а также усиления влияния Свидригайло, претендента на власть в Великом княжестве Литовском, Витовт, проводивший самостоятельную политику по отношению к Королевству Польскому, дал согласие на заключение нового союза между государствами. Акт, заложивший основы будущих отношений между государствами, был подписан двоюродным братом Витовта королём польским Ягайло в конце 1400 года около озера Круды между Гродно и Меречью (документ не сохранился).
rdf:langString
Віленсько-Радомська унія 1401 року — договір про державний і політичний союз між Великим князівством Литовським та Королівством Польським. Підписаний литовськими феодалами 18 січня 1401 у Вільні і польськими 11 березня 1401 — в Радомі. Належить до державно-правових актів, що визначали різні форми стосунків між вказаними державами — від спроб інкорпорації Литви до союзу між ними. Такі акти впливали на зміну державно-правового статусу Великого князівства Литовського, у тому числі українських земель, що входили до його складу.
rdf:langString
rdf:langString
Union von Vilnius und Radom
rdf:langString
Pacto de Vilna y Radom
rdf:langString
Unione di Vilnius e Radom
rdf:langString
Union de Vilnius et Radom
rdf:langString
ヴィリニュス・ラドム合同
rdf:langString
Pact van Vilnius en Radom
rdf:langString
Pact of Vilnius and Radom
rdf:langString
Unia wileńsko-radomska
rdf:langString
Виленско-Радомская уния
rdf:langString
Віленсько-Радомська унія
xsd:integer
1270087
xsd:integer
1123702185
rdf:langString
Die Union von Vilnius und Radom umfasste eine Reihe von Abkommen zwischen Litauen und Polen, die 1401 in Wilna geschlossen und vom Kronrat in Radom im selben Jahr bestätigt wurden. Sie ergänzten das Abkommen von Krewo und gaben dem Großherzogtum Litauen weitgehende innere Autonomie. Die Abkommen stärkten die Polnisch-Litauische Union und verbesserten vor allem die juristische Position des litauischen Fürsten Vytautas, der zum Großfürsten von Litauen ernannt wurde. Sie bestimmten, dass im Falle des Todes von Vytautas Litauen an seinen Vetter, den Fürsten Jogaila, fallen würde. Falls Jogaila zuerst stürbe, müsste Vytautas bei der Wahl eines polnischen Königs konsultiert werden. Beide – Vytautas wie Jogaila – hofften Söhne zu zeugen, die sowohl das Königreich Polen wie das Großherzogtum Litauen erben würden. Es sollte schließlich Jogaila sein, der hierin Erfolg hatte. Die litauischen Bojaren bestätigten die Abkommen zuerst in Wilna, die polnischen Edelleute danach in Radom. Durch die Abkommen war es Vytautas möglich, eine Kampagne gegen seine früheren Verbündeten, den Deutschen Orden, zu beginnen. Dieser Konflikt mit dem Orden führte in der Folge zur Schlacht von Tannenberg (1410) und zur entscheidenden Niederlage des Ordens gegen die vereinigten polnisch-litauischen Heere. Im Jahre 1411 musste der Orden im 1. Thorner Frieden 1411 die Provinz Samogitien wieder an das Großfürstentum Litauen abtreten. Nach dem siegreichen Feldzug der Polnisch-Litauischen Union gegen die Deutschen Orden 1410 wurde 1413 die Union von Horodło geschlossen, die die beiden Landesteile noch stärker miteinander verband.
rdf:langString
El Pacto de Vilnius y Radom (polaco: Unia wileńsko-radomska, lituano: Vilniaus-Radomo sutartis) fue un conjunto de tres actos aprobados en Vilna, Gran Ducado de Lituania, y confirmados por el Consejo de la Corona en Radom, Reino de Polonia en 1401. El sindicato enmendó el acto anterior de la Unión de Krewo (1385) y confirmó el Acuerdo de Ostrów (1392). Vitautas, Gran Duque de Lituania, se hizo completamente a cargo de los asuntos de Lituania, mientras que Vladislao II de Polonia, Rey de Polonia, se reservó los derechos de un señor supremo. Después de la muerte de Vitautas, Lituania sería gobernada por Vladislao II o su heredero legal. La unión se ve generalmente como un fortalecimiento de la unión polaco-lituana.
rdf:langString
L’union de Vilnius et Radom est une série d'actes signés à Vilnius (Lituanie), en 1401 et ratifiés à Radom (Pologne) dans la même année. L'union amende l'acte précédent de l'union de Krewo et accorde au grand-duché de Lituanie une plus grande autonomie interne. Vytautas le Grand est fait grand-duc de Lituanie tandis que son cousin, Ladislas II, est reconnu comme son suzerain.
rdf:langString
The Pact of Vilnius and Radom (Polish: Unia wileńsko-radomska, Lithuanian: Vilniaus-Radomo sutartis) was a set of three acts passed in Vilnius, Grand Duchy of Lithuania, and confirmed by the Crown Council in Radom, Kingdom of Poland in 1401. The union amended the earlier act of the Union of Krewo (1385) and confirmed the Ostrów Agreement (1392). Vytautas, Grand Duke of Lithuania, became fully in charge of the Lithuanian affairs, while Władysław II Jagiełło, King of Poland, reserved the rights of an overlord. After the death of Vytautas, Lithuania was to be ruled by Władysław II Jagiełło or his legal heir. The union is generally seen as strengthening of the Polish–Lithuanian union.
rdf:langString
ヴィリニュス・ラドム合同（ヴィリニュス・ラドムごうどう）は、一連の3つの条文が、リトアニア大公国のヴィリニュスで認められ、1401年にポーランド王国のラドムで開かれた議会で承認されたものである。 1398年にヴィータウタスは貴族たちの選出によりリトアニア王となり、クレヴォの合同は解消された。合同の目的自体は両国とも既に達せられており、もとより一時的なものと認識していたため問題はなかった。しかしヴィータウタスの下で中央集権が進められたリトアニアは強力な軍を備え、また正教派貴族を多く取り込んでいた。ポーランドは彼らが敵になることも、ドイツ騎士団とリトアニアが良好な関係を保持することも望まなかった。 合同の解消後、ヨガイラは法的に正式なポーランド王であったわけではないが、ヤドヴィガの夫としてポーランドに留まっていた。ヤドヴィガの死後、リトアニアに帰国しようとしたヨガイラはポーランド人に捕まって連れ戻され、改めてポーランド王として即位させられる。ポーランドの強引な行為にヴィータウタスは妥協し、ヴィリニュス・ラドム合同の交渉に入った。この合同により、1385年のクレヴォの合同は改められ、1392年のオストルフ合意と同様、ヴィータウタスの統治権が認められた。ポーランド王ヨガイラが大君の権利を保持する間、リトアニア大公ヴィータウタスがリトアニアを統治することとなった。ヴィータウタスの死後、リトアニアはヨガイラもしくは彼の法定推定相続人により統治されることとなった。一般的に、これによりポーランド・リトアニア連合はより強固になったとみなされる。後にホロドウォ合同に改められた。
rdf:langString
Het Pact van Vilnius en Radom (Pools: Unia wileńsko-radomska, Litouws: Vilniaus-Radomo sutartis) was een reeks overeenkomsten tussen het groothertogdom Litouwen en het koninkrijk Polen die in januari 1401 werden afgesproken in Vilnius en later door de Poolse kroonraad in Radom werd geratificeerd.
rdf:langString
L'unione di Vilnius e Radom (in polacco Unia wileńsko-radomska, in lituano Vilniaus-Radomo sutartis) fu una serie di tre atti passati a Vilnius, nel Granducato di Lituania, e confermati dal consiglio della Corona a Radom, nel Regno di Polonia nel 1401. L'unione corresse la precedente unione di Krewo (1385) e confermò il trattato di Astrava (1392). Vitoldo, granduca di Lituania, diventò pienamente a capo delle questioni lituane, mentre Jogaila, re di Polonia si tenne il titolo di Duca Supremo. Dopo la morte di Vitoldo, la Lituania sarebbe governata da Jogaila o dal suo erede. L'unione è generalmente vista come un rafforzamento dell'unione polacco-lituana.
rdf:langString
Unia wileńsko-radomska (1401) – porozumienie oddające dożywotnio rządy na Litwie Witoldowi Kiejstutowiczowi jako wielkiemu księciu z zachowaniem dla Władysława Jagiełły władzy zwierzchniej.
rdf:langString
Ви́ленско-Ра́домская у́ния — государственный союз Королевства Польского и Великого княжества Литовского, заключённый в 1401 году. В условиях тяжелого поражения литовского войска в битве на Ворскле в 1399 году, а также усиления влияния Свидригайло, претендента на власть в Великом княжестве Литовском, Витовт, проводивший самостоятельную политику по отношению к Королевству Польскому, дал согласие на заключение нового союза между государствами. Акт, заложивший основы будущих отношений между государствами, был подписан двоюродным братом Витовта королём польским Ягайло в конце 1400 года около озера Круды между Гродно и Меречью (документ не сохранился). 18 января 1401 года на съезде в Вильне Витовт подписал акт о своей присяге Ягайло, который, будучи верховным правителем Литвы, передавал Витовту право пожизненного владения государством и признавал его титул великого князя литовского. После смерти Витовта его владения должны были отойти Ягайло или его наследникам. В случае, если бы Ягайло умер, не оставив наследников, польская сторона обещала допустить участие литовского и русского боярства в выборе нового польского монарха. Литвинам удалось отстоять право не выплачивать дань Польше; на необходимости этого пункта в договоре изначально настаивали поляки, однако позднее отказались от своих притязаний. В тот же день присутствовавшие на съезде удельные князья, епископы и бояре подписали акт, в котором обещали не нарушать заключенного между Ягайло и Витовтом соглашения (к документу было привешено 40 печатей). 11 марта того же года на съезде в Радоме польские паны издали аналогичный акт (к нему привешено 49 печатей). Историки отмечают, что во время заключения унии произошла институализация литовской рады, которая по отношению к Польше впервые выступила как отдельный государственный орган.
rdf:langString
Віленсько-Радомська унія 1401 року — договір про державний і політичний союз між Великим князівством Литовським та Королівством Польським. Підписаний литовськими феодалами 18 січня 1401 у Вільні і польськими 11 березня 1401 — в Радомі. Належить до державно-правових актів, що визначали різні форми стосунків між вказаними державами — від спроб інкорпорації Литви до союзу між ними. Такі акти впливали на зміну державно-правового статусу Великого князівства Литовського, у тому числі українських земель, що входили до його складу. Основою цього процесу стала Кревська унія 1385. Але вона залишилась унією персональною. Литовські, українські та білоруські православні князі виступали проти зближення з Польщею. Громадянська війна призвела до компромісу, внаслідок чого двоюрідний брат великого князя Ягайла — Вітовт — отримав з його рук владу над Литвою і удільними князівствами, правителі яких уже підписали «присяжні грамоти» Ягайлу. На з'їзді у 1398 литовські та руські князі і бояри проголосили Вітовта самостійним правителем держави, яка стала називатися Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське. Але невдовзі поразка українсько-литовських військ у битві на річці Ворсклі з татарами у 1399 році спонукала Вітовта до нових переговорів з Польщею, результатом яких стала Віленсько-Радомська унія 1401. За постановами унії Вітовт мав управляти Литвою самостійно, залишаючись з Ягайлом у відносинах, наближених до ленних. Пізніше Вітовт здобув титул великого князя, а Ягайло — найвищого князя Литви, що підкреслювало його вищість. У разі смерті Ягайла поляки обіцяли вибрати королем Вітовта. Крім того, було укладено обопільний союз для взаємної оборони. Завдяки унії об'єднані сили Польщі й Литви дістали рішучу перевагу у битві під Грюнвальдом 1410, де литовські, польські, українські та білоруські полки завдали Тевтонському ордену поразки.
xsd:nonNegativeInteger
8344
