Ovatoscutum
http://dbpedia.org/resource/Ovatoscutum an entity of type: Eukaryote
Ovatoscutum és un gènere d'organismes ediacarians que conté una espècie, Ovatoscutum concentricum. És un organisme en forma de disc amb simetria radial. Ovatoscutum fou descrit inicialment per i el 1966. situa Ovatoscutum dins l'embrancament de bilateris extint dels , mentre que Waggoner sosté que podria haver estat un cnidari nedador.Dima Grazhdankin creu que molts fòssils ediacarians, incloent-hi Ovatoscutum, representen les restes de colònies microbials.
rdf:langString
Ovatoscutum concentricum is one of many enigmatic organisms known from the Ediacaran deposits of the Flinders Ranges, Australia, and the White Sea area in Russia, dating around 555 Ma.
rdf:langString
L’Ovatoscuto (Ovatoscutum concentricum) è uno dei tanti organismi enigmatici appartenenti alla cosiddetta fauna di Ediacara. I suoi resti fossili sono stati ritrovati principalmente in Australia, nelle zone delle Flinders Ranges.
rdf:langString
Оватоскутум (лат. Ovatoscutum, от scutum ovatum «яйцевидный щит») — род животных, представитель эдиакарской биоты. По форме напоминают округлый щит с концентрическими бороздами, сходящимися к треугольной задней линии тела. Борозды становятся шире при приближении к краям. Наиболее многочисленные окаменелости обнаружены в районе хребта Флиндерс (Австралия) и на побережье Белого моря (Россия, Архангельская область). Все находки относятся к одному виду Ovatoscutum concentricum. М. Федонкин отнёс оватоскутума к вымершему билатеральному типу Proarticulata.
rdf:langString
Оватоскутум (лат. Ovatoscutum від лат. scutum ovatum «яйцеподібний щит») — рід тварин едіакарской біоти. За формою нагадують округлий щит з концентричними борознами, що сходяться до трикутної задньої лінії тіла. Борозни стають ширшими біля країв. Найчисленніші скам'янілості виявлені в районі хребта Фліндерс (Австралія) і на узбережжі Білого моря (Росія, Архангельська область). Всі знахідки належать до одного виду Ovatoscutum concentricum.
rdf:langString
rdf:langString
Ovatoscutum
rdf:langString
Ovatoscutum
rdf:langString
Ovatoscutum
rdf:langString
Оватоскутум
rdf:langString
Оватоскутум
rdf:langString
Ovatoscutum concentricum
xsd:integer
10015612
xsd:integer
1020426602
rdf:langString
Glaessner & Wade, 1966
rdf:langString
Q20718918
rdf:langString
Q2322235
rdf:langString
Cast of Ovatoscutum concentricum
rdf:langString
Glaessner & Wade, 1966
rdf:langString
Ovatoscutum concentricum
rdf:langString
Ovatoscutum és un gènere d'organismes ediacarians que conté una espècie, Ovatoscutum concentricum. És un organisme en forma de disc amb simetria radial. Ovatoscutum fou descrit inicialment per i el 1966. situa Ovatoscutum dins l'embrancament de bilateris extint dels , mentre que Waggoner sosté que podria haver estat un cnidari nedador.Dima Grazhdankin creu que molts fòssils ediacarians, incloent-hi Ovatoscutum, representen les restes de colònies microbials.
rdf:langString
Ovatoscutum concentricum is one of many enigmatic organisms known from the Ediacaran deposits of the Flinders Ranges, Australia, and the White Sea area in Russia, dating around 555 Ma.
rdf:langString
L’Ovatoscuto (Ovatoscutum concentricum) è uno dei tanti organismi enigmatici appartenenti alla cosiddetta fauna di Ediacara. I suoi resti fossili sono stati ritrovati principalmente in Australia, nelle zone delle Flinders Ranges.
rdf:langString
Оватоскутум (лат. Ovatoscutum від лат. scutum ovatum «яйцеподібний щит») — рід тварин едіакарской біоти. За формою нагадують округлий щит з концентричними борознами, що сходяться до трикутної задньої лінії тіла. Борозни стають ширшими біля країв. Найчисленніші скам'янілості виявлені в районі хребта Фліндерс (Австралія) і на узбережжі Білого моря (Росія, Архангельська область). Всі знахідки належать до одного виду Ovatoscutum concentricum. Перші знахідки оватоскутума зроблені в 1966 році Мартіном Глесснером (Martin Glaessner) і Мері Уейд і з деякою невизначеністю інтерпретовані як наповнені повітрям вільноплаваючі хондрофори (гідроїдні з родини ). Аргументом на користь цієї інтерпретації була подібність відбитків оватоскутума до девонського плектодиска (лат. ) і до сучасних плаваючих хондрофорів Velella. Глесснер і Уейд зазначили, однак, що у оватоскутума не спостерігається ніяких ознак «вітрила», характерного для цих організмів. Потім з'явилося припущення, що оватоскутум був пелагіальним хондрофором, хоча ніяких істотних підтверджень цієї інтерпретації не було знайдено. Скам'янілості оватоскутума являють собою негативні відбитки на підошві з пісковика і супроводжуються текстурами типу «слонова шкіра» і бульбочковими структурами, характерними для ціанобактеріальних матів. В аналогічному оточенні виявляються скам'янілості інших бентосних едіакарських копалин: йоргії, , дикінсонії, трибрахідія, кімберелли, парванкорини та інших. Як і у інших бентосних тварин, скам'янілості оватоскутума часто несуть сліди поховання in situ. Це суперечить інтерпретації оватоскутума як пелагіального або плаваючого на поверхні організму. відніс оватоскутума до вимерлого білатерального типу Proarticulata.
rdf:langString
Оватоскутум (лат. Ovatoscutum, от scutum ovatum «яйцевидный щит») — род животных, представитель эдиакарской биоты. По форме напоминают округлый щит с концентрическими бороздами, сходящимися к треугольной задней линии тела. Борозды становятся шире при приближении к краям. Наиболее многочисленные окаменелости обнаружены в районе хребта Флиндерс (Австралия) и на побережье Белого моря (Россия, Архангельская область). Все находки относятся к одному виду Ovatoscutum concentricum. Первые находки оватоскутума сделаны в 1966 году Мартином Глесснером и Мэри Уэйд и с некоторой долей неопределённости интерпретированы как наполненные воздухом свободноплавающие хондрофоры (одно из семейств гидроидных). Аргументом в пользу этой интерпретации служило подобие отпечатков оватоскутума девонскому плектодиску (лат. ) и современным плавающим хондрофорам Velella. Глесснер и Уэйд отметили, однако, что у оватоскутума не наблюдается никаких признаков «паруса», характерного для этих организмов. В дальнейшем появилось предположение, что оватоскутум являлся пелагиальным хондрофором, хотя никаких существенных подтверждений этой интерпретации не было найдено. Окаменелости оватоскутума представляют собой негативные отпечатки на подошве песчаника и сопутствуют текстурам типа «слоновья кожа» и клубеньковым структурам, характерным для цианобактериальных матов. В аналогичном окружении обнаруживаются окаменелости других бентосных эдиакарских ископаемых: ёргии, андивы, дикинсонии, трибрахидия, кимбереллы, парванкорины и других. Как и у прочих бентосных животных, окаменелости оватоскутума часто несут следы погребения in situ. Это противоречит интерпретации оватоскутума как пелагиального или плавающего на поверхности организма. М. Федонкин отнёс оватоскутума к вымершему билатеральному типу Proarticulata.
xsd:nonNegativeInteger
6957
