Old Serbia

http://dbpedia.org/resource/Old_Serbia an entity of type: Location100027167

Altserbien (serbisch Стара Србија Stara Srbija) ist ein Begriff, der das Kerngebiet des mittelalterlichen Serbien beschreibt. Es umfasste die Regionen Raška, Kosovo, Metochien und Makedonien. rdf:langString

老塞爾維亞（塞爾維亞語：Стара Србија，拉丁轉寫Stara Srbija）是一個用來描述中世紀塞爾維亞核心地帶的詞語，包括、科索沃和馬其頓西北部。當地塞族人被稱為老塞爾維亞人（塞爾維亞語：Старосрбијанци，Starosrbijanci）。 rdf:langString

Old Serbia (Serbian: Стара Србија, romanized: Stara Srbija) is a Serbian historiographical term that is used to describe the territory that according to the dominant school of Serbian historiography in the late 19th century formed the core of the Serbian Empire in 1346-71. rdf:langString

Старая Сербия (серб. Стара Србија) — исторический термин, широко распространённый в сербской, дореволюционной русской и европейской историографии. Впервые был, вероятнее всего, сформулирован Вуком Ст. Караджичем в 1810—1820-е гг. Этим термином принято обозначать территорию средневекового сербского государства периода династии Неманичей (конец XII—XIV в.), которая не вошла в состав автономного сербского княжества при его создании в 1812—1833 гг. rdf:langString

Sérvia Velha é um conceito da década de 1840. Originalmente, dizia respeito a Metohija e, em particular, à sede do Patriarcado em Peć. Na Idade Média, as terras sérvias eram Sérvia Marítima e Sérvia Transmontana. A partir de 1868, as terras do ex-bizantino Tema da Bulgária passaram a ser identificadas com o conceito, com o qual Grande Sérvia entrou em conflito com os planos dos búlgaros durante o renascimento búlgaro. rdf:langString

Стара Сербія (серб. Стара Србија) — історичний термін, широко поширений в сербській, дореволюційній російській та європейській історіографії. Вперше був, найімовірніше, сформульований Вуком Караджичем в 1810-1820-их роках. Цим терміном прийнято позначати територію середньовічної сербської держави періоду династії Неманичів (кінець XII-XIV ст.), яка не увійшла до складу автономного сербського князівства при його створенні в 1812-1833 роках. rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Altserbien

rdf:langString Old Serbia

rdf:langString Sérvia Velha

rdf:langString Старая Сербия

rdf:langString Стара Сербія

rdf:langString 老塞爾維亞

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 5251799

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1106871572

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString Altserbien (serbisch Стара Србија Stara Srbija) ist ein Begriff, der das Kerngebiet des mittelalterlichen Serbien beschreibt. Es umfasste die Regionen Raška, Kosovo, Metochien und Makedonien.

rdf:langString Old Serbia (Serbian: Стара Србија, romanized: Stara Srbija) is a Serbian historiographical term that is used to describe the territory that according to the dominant school of Serbian historiography in the late 19th century formed the core of the Serbian Empire in 1346-71. The term does not refer to a defined region but over time in the late 19th century and the first decade of the 20th century it came to include the regions of Raška, Kosovo and Metohija and much of modern North Macedonia. The term Old Serbians (Serbian: Старосрбијанци, romanized: Starosrbijanci) were used as designations by Serb authors and later governments for Slavic populations from regions such as Vardar Macedonia. In modern historiography, the concept of Old Serbia as it developed in the 19th century has been criticised as a historical myth, based often on invented or tendentiously interpreted historical events.

rdf:langString Sérvia Velha é um conceito da década de 1840. Originalmente, dizia respeito a Metohija e, em particular, à sede do Patriarcado em Peć. Na Idade Média, as terras sérvias eram Sérvia Marítima e Sérvia Transmontana. A partir de 1868, as terras do ex-bizantino Tema da Bulgária passaram a ser identificadas com o conceito, com o qual Grande Sérvia entrou em conflito com os planos dos búlgaros durante o renascimento búlgaro. Em virtude do Tratado de Berlim (1878), novas terras búlgaras foram anexadas à Sérvia, o que levou à subsequente Guerra servo-búlgara de 1885 e às Guerras dos Balcãs. Em 1913 foi anexada pela Sérvia e pela Macedônia do Vardar, o que deu ao país um aspecto búlgaro ocidental, e a propaganda antibúlgara se baseava na vitória na batalha de Velbazhd, convenientemente esquecendo o caráter dinástico do conflito medieval.

rdf:langString Старая Сербия (серб. Стара Србија) — исторический термин, широко распространённый в сербской, дореволюционной русской и европейской историографии. Впервые был, вероятнее всего, сформулирован Вуком Ст. Караджичем в 1810—1820-е гг. Этим термином принято обозначать территорию средневекового сербского государства периода династии Неманичей (конец XII—XIV в.), которая не вошла в состав автономного сербского княжества при его создании в 1812—1833 гг. В сербской культурной традиции термин «Старая Сербия» имеет яркую политическую окраску, поскольку на протяжении всего XIX столетия с помощью него очерчивали ту территорию, которую Сербия должна рано или поздно освободить от власти Османской империи. По итогам Берлинского мира 1878 г. Сербия получила северные районы Старой Сербии, однако большая часть её территории, включая Косово, Метохию, Санджак и Вардарскую Македонию, оставалась под властью Порты вплоть до Первой балканской войны 1912 г. При этом юго-западные и частично даже центральные районы Старой Сербии (например, Печ и Дечани) отошли в 1912 г. к союзной Черногории. Впоследствии в рамках Королевства СХС (Югославии) и СФР Югославии внутренние границы региона неоднократно менялись, и в итоге территория Старой Сербии была разделена между республиками Сербия и Македония. При этом, одни из ключевых с точки зрения историко-культурного значения районов Старой Сербии были объединены в автономный край Косово и Метохия с составе Республики Сербии. После распада СФРЮ, повлёкшего создание в 1992 г. независимого македонского государства, а также после фактического отделения в феврале 2008 г. Косова и Метохии, 2/3 территории Старой Сербии вновь оказалась за границами современного сербского государства. Следует также отметить, что некоторые районы Старой Сербии, не удалось присоединить к Сербии и в период её наибольшего территориального расширения в 1918—1991 гг. Это относится, в частности, к Шкодеру, который, по решению Лондонской конференции великих держав, в 1913 г. был передан Албании, а также к бόльшей части исторической Македонии, которая в 1913 г. была закреплена за Грецией.

rdf:langString 老塞爾維亞（塞爾維亞語：Стара Србија，拉丁轉寫Stara Srbija）是一個用來描述中世紀塞爾維亞核心地帶的詞語，包括、科索沃和馬其頓西北部。當地塞族人被稱為老塞爾維亞人（塞爾維亞語：Старосрбијанци，Starosrbijanci）。

rdf:langString Стара Сербія (серб. Стара Србија) — історичний термін, широко поширений в сербській, дореволюційній російській та європейській історіографії. Вперше був, найімовірніше, сформульований Вуком Караджичем в 1810-1820-их роках. Цим терміном прийнято позначати територію середньовічної сербської держави періоду династії Неманичів (кінець XII-XIV ст.), яка не увійшла до складу автономного сербського князівства при його створенні в 1812-1833 роках. У сербській культурній традиції термін «Стара Сербія» має яскраве політичне забарвлення, оскільки впродовж всього XIX століття за допомогою нього окреслювали ту територію, яку Сербія повинна рано чи пізно звільнити від влади Османської імперії. За підсумками Берлінського конгресу 1878 року Князівство Сербія отримало північні райони Старої Сербії, однак більша частина її території, включаючи Косово, Метохію, Санджак і Вардарську Македонію, залишалася під владою Османської імперії аж до Першої балканської війни 1912 р. при цьому південно-західні та частково навіть центральні райони Старої Сербії (наприклад, Печ і Дечані) відійшли в 1912 р. до союзного Королівства Чорногорія. Згодом в рамках Королівства СХС (Югославії) та СФР Югославії внутрішні кордони регіону неодноразово змінювалися, і в підсумку територія Старої Сербії була поділена між республіками Сербія і Македонія. При цьому, одні з ключових з точки зору історико-культурного значення районів Старої Сербії були об'єднані в автономний край Косово і Метохія у складі Республіки Сербії. Після розпаду СФРЮ, що спричинило у 1992 р. створення незалежної Македонської держави, а також після фактичного відділення у червні 1999 року Косова і Метохії, 2/3 території Старої Сербії знову опинилися за кордонами сучасної сербської держави. Слід також зазначити, що деякі райони Старої Сербії, не вдалося приєднати до Сербії і в період її найбільшого територіального розширення в 1918-1991 роках. Це відноситься, зокрема, до Шкодера, який, за рішенням Лондонської конференції великих держав, у 1913 р. був переданий Албанії, а також до тієї частини історичної області Македонія, яка в 1913 р. відійшла до Греції.

data from the linked data cloud