Ocean heat content
http://dbpedia.org/resource/Ocean_heat_content an entity of type: Thing
يشير مصطلح المحتوى الحراري للمحيط (OHC) إلى الحرارة التي يمتصها المحيط وتُخزن بعد ذلك كشكل من أشكال الطاقة الداخلية أو المحتوى الحراري. يعتبر علم المحيطات وعلم المناخ من فروع العلوم التي تدرس محتوى حرارة المحيطات. تلعب التغييرات في محتوى حرارة المحيط دورًا هامًا في ارتفاع مستوى سطح البحر بسبب التمدد الحراري. مع انتشار القناعة العامة بأن ارتفاع درجة حرارة المحيطات مثّل 90% من تراكم طاقة ظاهرة الاحتباس الحراري بين عامي 1971 و2010. نشرت نحو ثلث الحرارة الزائدة على عمق أقل من 700 متر. وبالإضافة إلى التأثير المباشر للتوسع الحراري يساهم ارتفاع حرارة المحيطات في زيادة معدلات ذوبان الجليد في الأنهار الجليدية في مضيق جرينلاند والألواح الجليدية في أنتاركتيكا. تعتبر المحيطات الأعلى حرارة مسؤولة أيضًا عن تبييض الشعب المرجانية.
rdf:langString
Η θερμικότητα ωκεάνιου βάθους: (OHC) είναι η θερμότητα που αποθηκεύεται στον ωκεανό. Ωκεανογραφία και κλιματολογία είναι επιστημονικά πεδία, τα οποία μελετούν τη θερμότητα που αποθηκεύεται στον ωκεανό. Αλλαγές στην θερμότητα του ωκεάνιου βυθού διαδραματίζει σημαντικό ρόλο στην άνοδο της στάθμης της θάλασσας, λόγω της θερμικής διαστολής. Η θέρμανση που αποθηκεύεται στους ωκεανούς αντιπροσωπεύει το 90% της ενέργειας που συσσωρεύεται από την υπερθέρμανση του πλανήτη μεταξύ του 1971 και του 2010. Περίπου το ένα τρίτο της επιπλέον θερμότητας αποθηκεύεται σε βάθος μικρότερο από τα 700 μέτρα.
rdf:langString
[[Файл:Ocean Heat Content (2012).png|thumbnail|400px|right|Тепломісткість океану (ТО), NOAA [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.] 2012]] Тепломісткість океану (ТО) — кількість тепла, яку містить в собі океанська вода. Океанографія і кліматологія є тими галузями науки, які вивчають ТО. Зміни в ТО відіграють важливу роль у підвищенні рівня моря внаслідок теплового розширення. Можна сказати з високою впевненістю, що на нагрівання океану припадає 90% енергії, яка накопичилась між 1971 і 2010 роками внаслідок глобального потепління.
rdf:langString
En oceanografia i climatologia, el contingut de calor oceànica (CCO) és un terme per a l'energia absorbida pels oceans, on s'emmagatzema durant períodes de temps indefinits com a energia interna o entalpia. L'augment del CCO representa més del 90% de l'excés d'energia tèrmica de la Terra per l'escalfament global des de l'any 1970.Aproximadament un terç de l'energia afegida s'ha propagat a profunditats inferiors als 700 metres a partir del 2020.Els canvis en el contingut de calor dels oceans tenen conseqüències de gran abast per als ecosistemes marins i del planeta; incloent múltiples impactes als .
rdf:langString
Als Wärmeinhalt der Ozeane (engl. Ocean heat content (OHC)) wird die Abweichung der im Meer oder auch Teilen desselben (z. B. Ozeanen) gespeicherten thermischen Energie (der Wärmemenge) gegenüber einem Referenzwert bezeichnet. Wasser hat eine höhere Wärmekapazität als Luft und die Gesamtmasse der Atmosphäre entspricht einer knapp 3 m dicken Meerwasserschicht, während die Ozeane im Schnitt 3680 m tief sind; daher ist der Wärmeinhalt der Ozeane höher als der der Atmosphäre. Die Atmosphäre hat nur etwa 2 % der gesamten Wärmekapazität der Erde.
rdf:langString
In oceanography and climatology, ocean heat content (OHC) is a term for the energy absorbed by the ocean, where it is stored for indefinite time periods as internal energy or enthalpy. The rise in OHC accounts for over 90% of Earth’s excess thermal energy from global heating between 1971 and 2018. It is extremely likely that anthropogenic forcing via rising greenhouse gas emissions was the main driver of this OHC increase. About one third of the added energy has propagated to depths below 700 meters as of 2020. As the vast majority (>90%) of the extra heat from increasing greenhouse gases is absorbed by the oceans, “global warming” is, in fact, mostly “ocean warming,” which makes ocean heat content and sea level rise the most vital indicators of climate change.
rdf:langString
En océanographie et en climatologie, le contenu thermique des océans (CTO) est l'énergie absorbée par l'océan, où elle est stockée pendant des périodes de temps indéfinies sous forme d'énergie interne ou d'enthalpie.
rdf:langString
Zawartość cieplna oceanu – zawartość ciepła w warstwie lub całej kolumnie oceanu. Zmiany zawartości cieplnej oceanu związane są z pobieraniem dochodzącego promieniowania słonecznego. Natomiast wypromieniowanie ciepła z oceanu powoduje ogrzewanie się warstwy powietrza przy powierzchni oceanu i oziębianie oceanu. Pomiary pojemności cieplnej oceanu wykonuje się za pomocą pomiaru temperatury na różnych głębokościach. Pierwsze pomiary zawartości ciepła w oceanie rozpoczęły się około 1960 za pomocą sonadży ze statków przy użyciu batytermografów. Experyment WOCE (World Ocean Circulation Experiment) w latach 1990 kontynuował te wcześniejsze pomiary. Ale dopiero pomiary z profilatorów Argo w początkach lat 2000 zaczęły dostarczać danych o globalnym zasięgu z dobrą rozdzielczością czasową. Pomiary z
rdf:langString
O aquecimento oceânico é a elevação da temperatura média dos oceanos. É um fenômeno que é observado no nosso passado geológico como ocorrendo por causas naturais, mas no presente vem sido intensificado em uma alta velocidade pela ação antrópica, como resultado do aquecimento global.
rdf:langString
rdf:langString
المحتوى الحراري للمحيط
rdf:langString
Contingut de calor oceànica
rdf:langString
Wärmeinhalt der Ozeane
rdf:langString
Θέρμανση Ωκεανών
rdf:langString
Contenu thermique des océans
rdf:langString
Ocean heat content
rdf:langString
Zawartość ciepła w oceanie
rdf:langString
Aquecimento oceânico
rdf:langString
Тепломісткість океану
xsd:integer
13165796
xsd:integer
1124384298
rdf:langString
collapsed
rdf:langString
collapsed
rdf:langString
En oceanografia i climatologia, el contingut de calor oceànica (CCO) és un terme per a l'energia absorbida pels oceans, on s'emmagatzema durant períodes de temps indefinits com a energia interna o entalpia. L'augment del CCO representa més del 90% de l'excés d'energia tèrmica de la Terra per l'escalfament global des de l'any 1970.Aproximadament un terç de l'energia afegida s'ha propagat a profunditats inferiors als 700 metres a partir del 2020.Els canvis en el contingut de calor dels oceans tenen conseqüències de gran abast per als ecosistemes marins i del planeta; incloent múltiples impactes als . La equatorial, més abundant i que és absorbida per les aigües superficials tropicals de la Terra, impulsa la propagació global de la calor cap als pols i cap al fons dels oceans. La superfície també intercanvia energia amb la troposfera inferior. El CCO respon així als canvis a llarg termini en l', els gasos d'efecte hivernacle i altres factors en el balanç energètic de la Terra. Els pocs metres superiors dels oceans de la Terra contenen més energia tèrmica que tota la seva atmosfera. Les emissions del CCO a l'atmosfera es produeixen principalment per evaporació i permeten el cicle de l'aigua planetari. Les emissions concentrades en associació amb temperatures altes a la superfície del mar ajuden a impulsar ciclons tropicals, , onades de calor atmosfèriques i altres fenòmens meteorològics extrems que poden penetrar molt a l'interior. L'escalfament dels oceans són els responsables del blanqueig dels coralls i contribueixen a la . Les són regions de temperatures de l'aigua que amenacen la vida i que són persistentment elevades.La redistribució de l'energia interna del planeta per la circulació atmosfèrica i els corrents oceànics produeix variabilitat climàtica interna, sovint en forma d'oscil·lacions irregulars, i ajuda a mantenir la circulació termohalina global. L'augment del CCO representa el 30-40% de l'augment global del nivell del mar des del 1900 fins al 2020 a causa de la dilatació tèrmica. També és un accelerador de la fusió de les banquises, icebergs i glaceres de marea. La retirada del gel resultant ha estat ràpida i generalitzada per al casquet polar àrtic, i dins dels fiords del nord com els de Groenlàndia i Canadà. Els impactes sobre el i les grans plataformes de gel antàrtiques que desemboquen a l'oceà Austral han variat segons la regió i també estan augmentant a causa de l'escalfament de les aigües. La ruptura de la i els seus veïns de l'Antàrtida Occidental van contribuir al voltant del 10% de l'augment del nivell del mar el 2020.
rdf:langString
يشير مصطلح المحتوى الحراري للمحيط (OHC) إلى الحرارة التي يمتصها المحيط وتُخزن بعد ذلك كشكل من أشكال الطاقة الداخلية أو المحتوى الحراري. يعتبر علم المحيطات وعلم المناخ من فروع العلوم التي تدرس محتوى حرارة المحيطات. تلعب التغييرات في محتوى حرارة المحيط دورًا هامًا في ارتفاع مستوى سطح البحر بسبب التمدد الحراري. مع انتشار القناعة العامة بأن ارتفاع درجة حرارة المحيطات مثّل 90% من تراكم طاقة ظاهرة الاحتباس الحراري بين عامي 1971 و2010. نشرت نحو ثلث الحرارة الزائدة على عمق أقل من 700 متر. وبالإضافة إلى التأثير المباشر للتوسع الحراري يساهم ارتفاع حرارة المحيطات في زيادة معدلات ذوبان الجليد في الأنهار الجليدية في مضيق جرينلاند والألواح الجليدية في أنتاركتيكا. تعتبر المحيطات الأعلى حرارة مسؤولة أيضًا عن تبييض الشعب المرجانية.
rdf:langString
Η θερμικότητα ωκεάνιου βάθους: (OHC) είναι η θερμότητα που αποθηκεύεται στον ωκεανό. Ωκεανογραφία και κλιματολογία είναι επιστημονικά πεδία, τα οποία μελετούν τη θερμότητα που αποθηκεύεται στον ωκεανό. Αλλαγές στην θερμότητα του ωκεάνιου βυθού διαδραματίζει σημαντικό ρόλο στην άνοδο της στάθμης της θάλασσας, λόγω της θερμικής διαστολής. Η θέρμανση που αποθηκεύεται στους ωκεανούς αντιπροσωπεύει το 90% της ενέργειας που συσσωρεύεται από την υπερθέρμανση του πλανήτη μεταξύ του 1971 και του 2010. Περίπου το ένα τρίτο της επιπλέον θερμότητας αποθηκεύεται σε βάθος μικρότερο από τα 700 μέτρα.
rdf:langString
Als Wärmeinhalt der Ozeane (engl. Ocean heat content (OHC)) wird die Abweichung der im Meer oder auch Teilen desselben (z. B. Ozeanen) gespeicherten thermischen Energie (der Wärmemenge) gegenüber einem Referenzwert bezeichnet. Wasser hat eine höhere Wärmekapazität als Luft und die Gesamtmasse der Atmosphäre entspricht einer knapp 3 m dicken Meerwasserschicht, während die Ozeane im Schnitt 3680 m tief sind; daher ist der Wärmeinhalt der Ozeane höher als der der Atmosphäre. Die Atmosphäre hat nur etwa 2 % der gesamten Wärmekapazität der Erde. Vor allem infolge steigender Treibhausgaskonzentrationen erwärmt sich gegenwärtig die Erde. Der weitaus größte Teil der zusätzlichen Energie wird in den Ozeanen gespeichert, ihr zunehmender Wärmeinhalt ist wesentlicher Indikator der globalen Erwärmung. Der Fünfte Sachstandsbericht des IPCC stellt fest, dass mit hoher Wahrscheinlichkeit die Ozeane zwischen 1971 und 2010 etwa 93 % der zusätzlichen Energie gespeichert haben. Jüngere, von 2013 bis 2018 veröffentlichte Schätzungen deuten darauf hin, dass sich die Meereserwärmung seit 1991 beschleunigt hat und stärker ausfällt als im IPCC-Bericht von 2013 angegeben. Wegen der Wärmeausdehnung von Wasser trägt die Erwärmung der Ozeane signifikant zum Meeresspiegelanstieg bei. Die Erforschung der Meereswärme ist Gegenstand der Ozeanographie und Klimatologie.
rdf:langString
In oceanography and climatology, ocean heat content (OHC) is a term for the energy absorbed by the ocean, where it is stored for indefinite time periods as internal energy or enthalpy. The rise in OHC accounts for over 90% of Earth’s excess thermal energy from global heating between 1971 and 2018. It is extremely likely that anthropogenic forcing via rising greenhouse gas emissions was the main driver of this OHC increase. About one third of the added energy has propagated to depths below 700 meters as of 2020. As the vast majority (>90%) of the extra heat from increasing greenhouse gases is absorbed by the oceans, “global warming” is, in fact, mostly “ocean warming,” which makes ocean heat content and sea level rise the most vital indicators of climate change. Ocean waters are efficient absorbents of solar energy and have far greater heat capacity than atmospheric gases. The top few meters of the ocean consequently contain more thermal energy than Earth's entire atmosphere. Research vessels and stations have sampled sea surface temperatures and temperatures at greater depth and around the globe since before 1960. Additionally after year 2000, an expanding network of nearly 4000 Argo robotic floats has measured the temperature anomaly, or equivalently the change in OHC. Since at least 1990, OHC has increased at a steady or accelerating rate. The rate of change for the 2003-2018 period reached +0.58±0.08 W/m2, with uncertainty mainly due to the challenges of making multidecadal measurements with sufficient accuracy and spatial coverage. Changes in ocean heat content have far-reaching consequences for the planet's marine and terrestrial ecosystems; including multiple impacts to coastal ecosystems and communities. Effects include variations in sea level and polar ice sheets, climate change and shifts in extreme weather phenomena, and the migration and extinction of biological species.
rdf:langString
En océanographie et en climatologie, le contenu thermique des océans (CTO) est l'énergie absorbée par l'océan, où elle est stockée pendant des périodes de temps indéfinies sous forme d'énergie interne ou d'enthalpie. L'augmentation du CTO représente plus de 90 % de l'énergie thermique excédentaire de la Terre due au réchauffement climatique entre 1971 et 2018. Il est extrêmement probable que le forçage anthropique via l'augmentation des émissions de gaz à effet de serre ait été le principal moteur de cette augmentation. Environ un tiers de l'énergie ajoutée s'est propagée à des profondeurs inférieures à 700 mètres à partir de 2020. Comme la grande majorité (> 90%) de la chaleur supplémentaire provenant de l'augmentation des gaz à effet de serre est absorbée par les océans, le réchauffement climatique est, en fait, principalement le « réchauffement des océans », ce qui font de la teneur en chaleur des océans et l'élévation du niveau de la mer les indicateurs les plus vitaux du changement climatique. Les eaux océaniques absorbent efficacement l'énergie solaire et ont une capacité calorifique bien supérieure à celle des gaz atmosphériques. Les quelques mètres supérieurs de l'océan contiennent par conséquent plus d'énergie thermique que l'ensemble de l'atmosphère terrestre. Les navires et les stations de recherche ont échantillonné les températures de surface de la mer et les températures à une plus grande profondeur dans le monde entier depuis 1960. De plus, après l'an 2000, un réseau en expansion de près de 4000 flotteurs robotiques Argo a mesuré l'anomalie de température, ou de manière équivalente le changement du CTO. Depuis au moins 1990, le CTO a augmenté à un rythme constant ou accéléré. Le taux de variation pour la période 2003-2018 atteint +0,58 ± 0,08 W/m², avec une incertitude principalement due aux difficultés d'effectuer des mesures multi décennales avec une précision et une couverture spatiale suffisantes.
rdf:langString
Zawartość cieplna oceanu – zawartość ciepła w warstwie lub całej kolumnie oceanu. Zmiany zawartości cieplnej oceanu związane są z pobieraniem dochodzącego promieniowania słonecznego. Natomiast wypromieniowanie ciepła z oceanu powoduje ogrzewanie się warstwy powietrza przy powierzchni oceanu i oziębianie oceanu. Pomiary pojemności cieplnej oceanu wykonuje się za pomocą pomiaru temperatury na różnych głębokościach. Pierwsze pomiary zawartości ciepła w oceanie rozpoczęły się około 1960 za pomocą sonadży ze statków przy użyciu batytermografów. Experyment WOCE (World Ocean Circulation Experiment) w latach 1990 kontynuował te wcześniejsze pomiary. Ale dopiero pomiary z profilatorów Argo w początkach lat 2000 zaczęły dostarczać danych o globalnym zasięgu z dobrą rozdzielczością czasową. Pomiary zawartości ciepła w oceanie dokonuje się także za pomocą altymetrii satelitarnej – pomiaru wysokości powierzchni oceanu. Zawartość ciepła w kolumnie oceanicznej koreluje się z wysokością powierzchni oceanu. Dane dotyczące zawartości ciepła w oceanie mogą być asymilowane przez modele numeryczne i powstaje wtedy tzw. reanaliza danych oceanicznych, z której dostaje się m.in. globalną informację na temat zawartości ciepła w oceanie. Powierzchniowa gęstość ciepła jest zdefiniowana jako gdzie: – gęstość wody, – ciepło właściwe wody, – głębokość na szczycie warstwy wody, – głębokość na dnie rozpatrywanej warstwy wody, – temperatura wody w zależności od głębokości. Pojemność cieplna warstwy oceanu jest też regulowana przez efekty dynamiczne, związane z przechodzeniem zaburzeń – jednym z przykładów są oceaniczne Fale Kelvina. W większej skali cyrkulacja termohalinowa może regulować pojemność cieplną oceanu w skali czasowej rzędu tysiąca lat.
rdf:langString
O aquecimento oceânico é a elevação da temperatura média dos oceanos. É um fenômeno que é observado no nosso passado geológico como ocorrendo por causas naturais, mas no presente vem sido intensificado em uma alta velocidade pela ação antrópica, como resultado do aquecimento global. O aquecimento oceânico desencadeia uma série de efeitos secundários de grande impacto por si mesmos, como a subida do nível do mar, mudanças na salinidade, oxigenação e estratificação das massas de água, prejuízos à biodiversidade, interferência nos padrões de ventos e chuvas e intensificação dos episódios de clima extremo, como os tufões, entre outras consequências. Essas mudanças atuam em combinação, potencializando seus efeitos, e afetam todo o planeta. Além de representarem um grave desequilíbrio ecológico, elas colocam sérios desafios para a sociedade em termos de segurança alimentar, física, política, econômica e social, tendo consequências que se ramificam sobre todos os aspectos da vida humana.
rdf:langString
[[Файл:Ocean Heat Content (2012).png|thumbnail|400px|right|Тепломісткість океану (ТО), NOAA [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.] 2012]] Тепломісткість океану (ТО) — кількість тепла, яку містить в собі океанська вода. Океанографія і кліматологія є тими галузями науки, які вивчають ТО. Зміни в ТО відіграють важливу роль у підвищенні рівня моря внаслідок теплового розширення. Можна сказати з високою впевненістю, що на нагрівання океану припадає 90% енергії, яка накопичилась між 1971 і 2010 роками внаслідок глобального потепління.
xsd:nonNegativeInteger
36411
