Norman Conquest
http://dbpedia.org/resource/Norman_Conquest an entity of type: Thing
Ovládnutí či dobytí Anglie Normany, též Normanský zábor, se datuje do roku 1066, kdy se Vilém Dobyvatel se svým vojskem vylodil na pobřeží Anglie. Jeho vítězství v bitvě u Hastingsu vyústilo v postupné ovládnutí Anglie Normany. Byla to velmi důležitá událost v anglických dějinách z několika důvodů. Normanská šlechta více spojila Anglii s kontinentální Evropou a zmenšila tak vliv vikingů. Byla vytvořena jedna z nejvlivnějších monarchií v Evropě, která ustanovila promyšlený vládní systém. Vpád ovlivnil anglický jazyk a anglickou kulturu a vytvořil základy pro rivalitu s Francií. Důležitá je i z hlediska národní hrdosti, protože to bylo poslední úspěšné nepřátelské dobytí Anglie.
rdf:langString
ノルマン・コンクエスト(英語: The Norman Conquest of England、ノルマン征服とも)は、1066年、ノルマンディー公ギヨーム2世による、イングランド王国の一連の戦いとその征服を指す。
rdf:langString
诺曼征服(英語:Norman conquest)或诺曼底征服英格兰(法語:Conquête normande de l'Angleterre)是指1066年法国的诺曼底公爵“威廉”对英格兰的入侵及征服,以及其給英格蘭歷史和英國皇室帶來諸多的後續影響。 这次征服徹底改变了英格兰的文化走向,从此英格兰受到法國的语言、文學、禮儀和美食的等方面的深遠影響,讓英國皇室至今也殘留著大量的當時習俗;在諾曼征服之後,英格蘭受到的北歐斯堪的纳维亚文化的影响力就迅速衰減,英格蘭開始直接從西歐中輸入當時欧洲的先進文化,英國歷史也與法國歷史展開了剪不斷、理還亂的連接。
rdf:langString
الغزو النورماندي لإنجلترا (يُدعي في بريطانيا بالغزو النورماندي، أو الفتح النورماندي) هو غزو واحتلال انجلترا في القرن الحادي عشر من طرف الجيوش النورماندية والبريتونية والفلمنكية، والجنود الفرنسيين تحت قيادة دوق نورماندي، والذي لُقب لاحقًا بويليام الفاتح.
rdf:langString
La conquesta normanda d'Anglaterra va ser la invasió i ocupació d'Anglaterra al segle xi per un exèrcit format per normands, bretons, flamencs i francesos liderat pel duc Guillem II de Normandia, qui després seria conegut com Guillem el Conqueridor.
rdf:langString
Η Νορμανδική κατάκτηση της Αγγλίας ήταν η εισβολή και κατάκτηση του Βασιλείου της Αγγλίας το έτος 1066 μ.Χ. από στρατό της Νορμανδίας, της Βρετάνης, της Φλάνδρας και της Γαλλίας υπό της καθοδήγηση του Δούκα της Νορμανδίας, Γουλιέλμου του Κατακτητή, κατόπιν βασιλέα της Αγγλίας. Η διεκδίκηση του Αγγλικού θρόνου από τον Γουλιέλμο οφειλόταν στην συγγενική του σχέση με τον άτεκνο Αγγλοσάξονα βασιλιά, Εδουάρδο τον Ομολογητή, ο οποίος πιθανώς ενθάρρυνε τις ελπίδες του Γουλιέλμου για τον θρόνο. Ο Εδουάρδος πέθανε τον Ιανουάριο του 1066 και τον διαδέχθηκε ο τελευταίος βασιλιάς της Αγγλίας, Χάρολντ Β΄.
rdf:langString
La Normana konkero de Anglio ekis la 28an de septembro 1066 per la invado de Anglio fare de William, Duko de Normandio. William famiĝis kiel Vilhelmo la Konkerinto post sia venko ĉe la Batalo apud Hastings la 14an de oktobro 1066, kie venkis super la reĝo Harold Godwinson. La armeo de Harold estis draste elĉerpita en la angla venko de la Batalo de Stamford Bridge en la 25an de septembro de 1066 super la armeo de la reĝo Harald la 3-a de Norvegio. Komence de 1071, William jam havis sekuran kontrolon de plej Anglio, kvankam pluis ribeloj kaj rezistando ĝis proksimume 1088.
rdf:langString
Die normannische Eroberung Englands im Jahr 1066 begann mit der Invasion des Königreichs England durch Herzog Wilhelm II. der Normandie, die nach der Schlacht bei Hastings zur normannischen Herrschaft über England führte. Herzog Wilhelm II. wurde dadurch mit dem Königstitel Wilhelm I. zum Herrscher des Königreichs England. Er bekam den Beinamen William the Conqueror (deutsch Wilhelm der Eroberer). Die Eroberung ist ein wesentlicher Meilenstein in der Geschichte Englands, da sie Die normannische Eroberung Englands war die letzte erfolgreiche Invasion der Insel.
rdf:langString
La conquista normanda de Inglaterra fue la invasión y ocupación de Inglaterra en el siglo XI por un ejército formado por normandos, bretones, flamencos y franceses liderado por el duque Guillermo II de Normandía, quien luego sería conocido como Guillermo el Conquistador.
rdf:langString
Ingalaterrako normandiar konkista, XI. mendean, Gilen II.a Normandiakoaren gidaritzapean normandiar, bretainiar eta frantziar gerlariez osatutako gudarosteak burututako Ingalaterrako Erresumaren konkista izan zen. Konista honi esker, historiara Gilen Konkistatzailea ezizenez igaro zen.
rdf:langString
The Norman Conquest (or the Conquest) was the 11th-century invasion and occupation of England by an army made up of thousands of Norman, Breton, Flemish, and French troops, all led by the Duke of Normandy, later styled William the Conqueror.
rdf:langString
Tharla Concas na Normannach ar Shasana sa11ú haois agus an Diúc Liam II na Normainne, nó Liam Concar. mar a bhí aithne air, i mbun. Bhí tionchar ollmhór ar Shasana ag cuid mhaith de na hathruithe a thug Liam Concar ar an saol tar éis dó teacht i gcoróin. Cruthaíodh uasaicme Normannach nua os cionn na Sacsanach dúchasach. Faoi 1086, bhí 80% de thalamh na ríochta faoi úinéireacht na Normannach.
rdf:langString
La conquête normande de l'Angleterre est l'invasion du royaume d'Angleterre par le duc de Normandie Guillaume le Conquérant en 1066 et son occupation du pays dans les années qui suivent. Le roi d'Angleterre Édouard le Confesseur meurt au début de l'année 1066 sans laisser d'enfants. Son beau-frère Harold Godwinson est choisi pour lui succéder, mais d'autres prétendants se font connaître. L'un d'eux, le roi norvégien Harald Hardrada débarque en Angleterre au mois de septembre. Il est vaincu et tué par Harold à la bataille de Stamford Bridge, le 25 septembre. Guillaume, duc de Normandie, débarque à son tour dans le Sussex quelques jours plus tard. Harold se porte à sa rencontre et l'affronte à la bataille d'Hastings le 14 octobre. Cet affrontement décisif voit la mort d'Harold et la victoire
rdf:langString
Penaklukan Inggris oleh Norman adalah invasi dan pendudukan Inggris yang dilancarkan oleh pasukan Norman, , dan Prancis yang dipimpin oleh Adipati Normandia William II (yang kelak dijuluki William Sang Penakluk) pada abad ke-11.
rdf:langString
노르만인의 잉글랜드 정복(Norman conquest of England)은 11세기에 노르망디 공작 윌리엄 1세, 일명 정복왕 윌리엄이 이끄는 노르만인, 브르타뉴인이 앵글로색슨 잉글랜드를 침공하여 정복한 사건이다. 윌리엄은 자식 없이 죽은 잉글랜드의 에드워드 참회왕과 자신의 친척 관계를 근거로 들며 잉글랜드 왕위를 주장했다. 참회왕은 1066년 죽었으며 그의 매제 고드윈의 아들 해럴드가 왕위를 계승했다. 1066년 9월, 노르웨이 국왕 하랄드 하르드라디가 잉글랜드 북부에 상륙, 에서 잉글랜드군에게 승리를 거두었다. 그러나 해럴드는 9월 25일 스탬퍼드브리지 전투에서 하르드라디를 꺾었고 하르드라디는 이 전투에서 사망했다. 그로부터 며칠 되지 않아 윌리엄이 잉글랜드 남부에 상륙했고, 해럴드는 병력 상당수를 북부에 남겨둔 채 윌리엄과 대적하기 위해 남하했다. 해럴드의 수비군은 윌리엄의 침략군과 10월 14일 헤이스팅스 전투에서 격돌했고, 그 결과 윌리엄이 승리하고 해럴드는 사망했다.
rdf:langString
La conquista normanna dell'Inghilterra fu l'invasione e l'occupazione nell'XI secolo da parte di un esercito di soldati normanni, bretoni e francesi, guidati da Guglielmo I, duca di Normandia, conosciuto più tardi come Guglielmo il Conquistatore, del regno anglosassone d'Inghilterra che culminò con la vittoria degli invasori nella battaglia di Hastings del 14 ottobre 1066, che stabilirono così il loro controllo sull'isola.
rdf:langString
Inwazja Normanów na Anglię była ostatnią, zakończoną sukcesem próbą podboju Brytanii. Przyczyną była bezpotomna śmierć 5 stycznia 1066 roku w Westminsterze króla Anglii Edwarda Wyznawcy. Król Edward, zajmujący się bardziej religią niż sprawami państwa, który mimo posiadania żony żył niczym w celibacie, obiecał na wiele lat przed swoją śmiercią następstwo tronu dalekiemu kuzynowi ze strony matki, księciu Normandii Wilhelmowi, jednak na łożu śmierci ustanowił następcą swojego szwagra Harolda, hrabiego Wessexu, który w dzień po śmierci króla koronował się.
rdf:langString
De Normandische verovering van Engeland begon in 1066 met de invasie en bezetting van het koninkrijk Engeland door een leger van Normandische, Bretonse, Vlaamse en Franse soldaten onder leiding van Willem II van Normandië, de latere Willem de Veroveraar.
rdf:langString
Conquista normanda da Inglaterra foi a invasão e ocupação da Inglaterra anglo-saxã no século XI por um exército normando, bretão e francês liderado pelo duque Guilherme II da Normandia, mais tarde Guilherme, o Conquistador.
rdf:langString
Нормандское завоевание Англии (англ. Norman conquest of England) — вторжение в 1066 году в Англию армии Вильгельма Завоевателя, герцога Нормандии, и последующее подчинение страны. Завоевание Англии началось с победы нормандцев в битве при Гастингсе в 1066 году, после чего герцог Вильгельм стал королём Англии. Окончательно завоевание завершилось подчинением местной феодальной знати новому королю к 1070—1075 годам.В результате завоевания в Англию были перенесены классические формы феодализма и военно-ленной системы, создано централизованное государство с сильной королевской властью. Резко усилилась ориентация страны на континентальную Европу и её вовлечённость в европейскую политику, а традиционные связи со Скандинавией ослабли. Завоевание оказало также значительное влияние на развитие англи
rdf:langString
Normandernas erövring av England inleddes 1066 med att den normandiske hertigen Vilhelms armé invaderade kungadömet England. Normanderna segrade inledningsvis i Slaget vid Hastings. Den påföljande framgångsrika erövringen av de brittiska öarna var en väsentlig och omvälvande händelse i Storbritanniens historia. Normanderna ersatte den tidigare härskande klassen med en fransktalande militär och kyrklig överklass. Detta ledde till en avgörande och bestående förändring av språk och kultur i England. Genom att England lades under härskare med ursprung i Frankrike, fick England en starkare anknytning till kontinenten, vilket ersatte den tidigare skandinaviska kontakten. Erövringen ledde också till en betydande brittisk inblandning i makten över Frankrike. Maktkampen kom att fortsätta i 750 år,
rdf:langString
Норманське завоювання Англії (англ. Norman conquest of England) — похід норманів на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом на Англію у 1066 році та її завоювання.Почалося з вторгнення до Королівства Англія військ Вільгельма і його перемоги в битві при Гастінгсі в 1066 році. Завоювання завершилось підкоренням місцевих феодалів новому королю в 1070—1075 роках, що дало норманам повний контроль над Англією, який міцно утвердився протягом найближчих декількох років.
rdf:langString
rdf:langString
غزو النورمان لإنجلترا
rdf:langString
Conquesta normanda d'Anglaterra
rdf:langString
Ovládnutí Anglie Normany
rdf:langString
Normannische Eroberung Englands
rdf:langString
Νορμανδική κατάκτηση της Αγγλίας
rdf:langString
Normana konkero de Anglio
rdf:langString
Ingalaterrako normandiar konkista
rdf:langString
Conquista normanda de Inglaterra
rdf:langString
Concas na Normannach ar Shasana
rdf:langString
Penaklukan Inggris oleh Norman
rdf:langString
Conquista normanna dell'Inghilterra
rdf:langString
Conquête normande de l'Angleterre
rdf:langString
ノルマン・コンクエスト
rdf:langString
노르만인의 잉글랜드 정복
rdf:langString
Norman Conquest
rdf:langString
Normandische verovering van Engeland
rdf:langString
Inwazja Normanów na Anglię w 1066
rdf:langString
Conquista normanda da Inglaterra
rdf:langString
Нормандское завоевание Англии
rdf:langString
Normandernas erövring av England
rdf:langString
诺曼征服英格兰
rdf:langString
Норманське завоювання Англії
xsd:integer
68832
xsd:integer
1122919770
rdf:langString
y
rdf:langString
Norman Conquest of England
rdf:langString
Anglo-Saxon England
rdf:langString
England
rdf:langString
Middle Ages
rdf:langString
European military history
rdf:langString
Ovládnutí či dobytí Anglie Normany, též Normanský zábor, se datuje do roku 1066, kdy se Vilém Dobyvatel se svým vojskem vylodil na pobřeží Anglie. Jeho vítězství v bitvě u Hastingsu vyústilo v postupné ovládnutí Anglie Normany. Byla to velmi důležitá událost v anglických dějinách z několika důvodů. Normanská šlechta více spojila Anglii s kontinentální Evropou a zmenšila tak vliv vikingů. Byla vytvořena jedna z nejvlivnějších monarchií v Evropě, která ustanovila promyšlený vládní systém. Vpád ovlivnil anglický jazyk a anglickou kulturu a vytvořil základy pro rivalitu s Francií. Důležitá je i z hlediska národní hrdosti, protože to bylo poslední úspěšné nepřátelské dobytí Anglie.
rdf:langString
La conquesta normanda d'Anglaterra va ser la invasió i ocupació d'Anglaterra al segle xi per un exèrcit format per normands, bretons, flamencs i francesos liderat pel duc Guillem II de Normandia, qui després seria conegut com Guillem el Conqueridor. Guillem reclamava el tron anglès emparant-se en el seu parentiu amb el rei anglosaxó Eduard el Confessor, que no tenia descendència, circumstància que va encoratjar les esperances del normand d'aconseguir la seva entronització. Eduard va morir el gener de 1066 i li va succeir el seu cunyat Harold Godwinson. El rei Harald III de Noruega va envair el nord d'Anglaterra al setembre de 1066 i va aconseguir una victòria a la batalla de Fulford, però va ser derrotat per Harold a la batalla de Stamford Bridge el 25 de setembre d'aquell any. Guillem ja havia desembarcat al sud d'Anglaterra i Harold va marxar ràpidament cap allà per fer-hi front, encara que deixant gran part del seu exèrcit al nord. El 14 d'octubre de 1066 ambdós exèrcits es van enfrontar a la batalla de Hastings, que es va saldar amb la victòria de Guillem i la mort en combat d'Harold. Tot i que Guillerm va eliminar el seu principal rival, va haver d'enfrontar-se a nombroses rebel·lions els anys següents, per la qual cosa fins al 1072 no va poder refermar-se al tron. Les terres dels aristòcrates anglesos que es van resistir van ser confiscades, mentre que alguns van marxar a l'exili. Per tal de controlar el regne, Guillem va lliurar terres als seus serfs i va construir fortaleses i castells per tot el país. Els conqueridors van introduir canvis en la cort i el govern, la llengua francesa i van remodelar la composició de les classes altes, ja que Guillermo va convertir en feus les terres per imposar la seva autoritat. Altres canvis van afectar les classes agrícoles i la vida rural, on el major impacte sembla que es va produir per l'eliminació formal de l'esclavitud, cosa que va poder tenir relació o no amb la invasió. Hi va haver petites alteracions en l'estructura de govern, ja que els normands van assumir moltes de les formes de l'anterior administració anglosaxona.
rdf:langString
الغزو النورماندي لإنجلترا (يُدعي في بريطانيا بالغزو النورماندي، أو الفتح النورماندي) هو غزو واحتلال انجلترا في القرن الحادي عشر من طرف الجيوش النورماندية والبريتونية والفلمنكية، والجنود الفرنسيين تحت قيادة دوق نورماندي، والذي لُقب لاحقًا بويليام الفاتح. جاءت مطالب ويليام بالعرش الإنجليزي جراء صلة القرابة التي تجمعه بالملك الأنجلو ساكسوني إدوارد المعترف الذي لم يخلّف أطفالًا، والذي ربما غذّى مطامح وأحلام ويليام بالعرش. توفي إدوارد في شهر يناير من عام 1066، وخلفه صهره هارولد غدوينسون. غزا الملك النرويجي هارلد الثالث شمال إنجلترا في شهر سبتمبر من عام 1066، وانتصر في معركة فلفورد، ثم تمكن جيش غدوينسون من هزيمة وقتل هارلد الثالث في معركة ستامفورد بريدج في الخامس والعشرين من شهر سبمتبر. خلال أيام، رسى ويليام على ساحل إنجلترا الجنوبي. زحف جيش هارولد جنوبًا ليواجه جيش النورمانديين، تاركًا خلفه جزءًا كبيرًا من الجيش في الشمال. واجه الجيشان بعضهما في الرابع عشر من شهر أكتوبر في معركة هيستينغز: استطاعت قوات ويليام هزيمة جيش هارولد، والذي توفي في تلك المعركة. وعلى الرغم من هزيمة خصوم ويليام الرئيسيين، لكنه واجه تمردات وثورات في الأعوام اللواحقة، ولم يستطع حماية عرشه وتأمينه كليًا حتى عام 1072. صُودرت أراضي النخبة الإنجليزية المعارضة، وهرب بعض أفراد نخبة المجتمع إلى المنفى. منح ويليام في المقابل أراضٍ لأتباعه وبنى القلاع وأشرف على الحصون العسكرية على طول البلاد، أملًا بالسيطرة على مملكته الجديدة، وكلّ ذلك منظمٌ في كتاب دومزدي الذي أمر ويليام بوضعه، وهو عبارة عن مخطوطة سُجل فيها «الإحصاء الأكبر» وشمل معظم أراضي إنجلترا وأجزاءً من ويلز، وانتهى إعداده عام 1086. يُعد البلاط الملكي والحكومة إحدى منجزات الغزو النورماندي، بالإضافة إلى تداول اللغة النورماندية باعتبارها لغة النخبة، وعدد من التغيرات التي طرأت على الطبقات الرفيعة من المجتمع، فمنح ويليام الأراضي الخاضعة لسلطته المباشرة لمن يقسم بالولاء للملك. كان إلغاء العبودية بشكل رسمي إحدى التغيرات الأخرى التي برزت تدريجيًا، والتي بالإمكان ربطها بالغزو النورماندي. طرأت تبدلت طفيفة على بنية الحكومة، تزامنًا مع تسلّم الإداريين النورمانديين الكثير من مناصب الحكومة الأنغلوساكسونية السابقة.
rdf:langString
Die normannische Eroberung Englands im Jahr 1066 begann mit der Invasion des Königreichs England durch Herzog Wilhelm II. der Normandie, die nach der Schlacht bei Hastings zur normannischen Herrschaft über England führte. Herzog Wilhelm II. wurde dadurch mit dem Königstitel Wilhelm I. zum Herrscher des Königreichs England. Er bekam den Beinamen William the Conqueror (deutsch Wilhelm der Eroberer). Die Eroberung ist ein wesentlicher Meilenstein in der Geschichte Englands, da sie
* England stärker an das kontinentale Europa heranführte,
* den skandinavischen Einfluss auf der Insel zurückdrängte,
* die Bühne für den englisch-französischen Konflikt bereitete, der bis ins 19. Jahrhundert hinein andauern sollte,
* die Grundlagen für eine der mächtigsten Monarchien Europas schuf,
* den Beginn der Entwicklung des Common Law darstellt,
* das höchstentwickelte Verwaltungssystem Westeuropas vorbereitete sowie
* die englische Sprache und Kultur grundlegend veränderte. Die normannische Eroberung Englands war die letzte erfolgreiche Invasion der Insel.
rdf:langString
Η Νορμανδική κατάκτηση της Αγγλίας ήταν η εισβολή και κατάκτηση του Βασιλείου της Αγγλίας το έτος 1066 μ.Χ. από στρατό της Νορμανδίας, της Βρετάνης, της Φλάνδρας και της Γαλλίας υπό της καθοδήγηση του Δούκα της Νορμανδίας, Γουλιέλμου του Κατακτητή, κατόπιν βασιλέα της Αγγλίας. Η διεκδίκηση του Αγγλικού θρόνου από τον Γουλιέλμο οφειλόταν στην συγγενική του σχέση με τον άτεκνο Αγγλοσάξονα βασιλιά, Εδουάρδο τον Ομολογητή, ο οποίος πιθανώς ενθάρρυνε τις ελπίδες του Γουλιέλμου για τον θρόνο. Ο Εδουάρδος πέθανε τον Ιανουάριο του 1066 και τον διαδέχθηκε ο τελευταίος βασιλιάς της Αγγλίας, Χάρολντ Β΄. Ένας από τους παράγοντες που διευκόλυνε την κατάκτηση των Νορμανδών υπήρξε η πρότερη εισβολή των Βίκινγκς στη βόρεια Αγγλία με την νίκη του Νορβηγού βασιλιά Χάραλντ Γ΄ τον Σεπτέμβριο του 1066 στην Μάχη του Φούλφορντ. Παρότι ο Αγγλικός στρατός νίκησε εν τέλει τον Χάραλντ στην Μάχη του Στάμφορντ Μπριτζ, δεν κατάφερε ανασυγκροτηθεί για να αποκρούσει την επερχόμενη Νορμανδική επίθεση. Ο Χάρολντ Β΄ της Αγγλίας αντιμετώπισε τον Δούκα της Νορμανδίας, Γουλιέλμο στην μάχη του Χέιστινγκς τον Οκτώβριο του 1066, κατά την οποία ο Χάρολντ θανατώθηκε και η Αγγλοσαξονική αντίσταση κάμφθηκε. Η νίκη του Γουλιέλμου στη μάχη του Χέιστιγκς ολοκλήρωσε την Νορμανδική κατάκτηση και θεωρείται ορόσημο, καθώς σηματοδοτεί το τέλος της Αγγλοσαξονικής περιόδου και την «αρχή της Αγγλικής ιστορίας».
rdf:langString
La Normana konkero de Anglio ekis la 28an de septembro 1066 per la invado de Anglio fare de William, Duko de Normandio. William famiĝis kiel Vilhelmo la Konkerinto post sia venko ĉe la Batalo apud Hastings la 14an de oktobro 1066, kie venkis super la reĝo Harold Godwinson. La armeo de Harold estis draste elĉerpita en la angla venko de la Batalo de Stamford Bridge en la 25an de septembro de 1066 super la armeo de la reĝo Harald la 3-a de Norvegio. Komence de 1071, William jam havis sekuran kontrolon de plej Anglio, kvankam pluis ribeloj kaj rezistando ĝis proksimume 1088. La normana konkero estis gravega evento en la . Ĝi ege deflankigis la indiĝenan regantan klason, anstataŭante ĝin per fremda, franclingva monarkio, aristokratio, kaj klerikularo. Tio siavice okazigis transformon de la angla lingvo kaj de la en nova epoko ofte manciata kiel "Normana Anglio". Per alportado de Anglio sub la kontrolon de regantoj originantaj de Francio, la normanda konkero interligis la landon pli proksime kun kontinenta Eŭropo, malpliigante la skandinavan influon, kaj ankaŭ metas en la scenejon rivalecon kun Francio kiu daŭros intermite dum multaj jarcentoj. Ĝi ankaŭ havis gravajn sekvojn por la resto de la Britaj Insuloj, preparante la terenon por pluaj normandokonkeroj en Kimrio kaj Irlando, kaj por ampleksa penetro en la aristokrataro de Skotlando de normanoj kaj aliaj franclingvaj familioj, kun la aldonita disvastiĝo de kontinentaj institucioj kaj kulturimpresoj.
rdf:langString
Ingalaterrako normandiar konkista, XI. mendean, Gilen II.a Normandiakoaren gidaritzapean normandiar, bretainiar eta frantziar gerlariez osatutako gudarosteak burututako Ingalaterrako Erresumaren konkista izan zen. Konista honi esker, historiara Gilen Konkistatzailea ezizenez igaro zen. Aurrez, Gilen I.a Normandiakoak ingeles tronua bereganatzeko itxaropenaz Eduardo Aitorlea errege anglosaxoiaren senidetza aldarrikatu zuen, eta 1066ko urtarrilaren 5ean hura seme-alabarik gabe hil zenean, Ingalaterrako Erresumaren erregetza. Baina erregetza haren anaiordea Harold II.a Ingalaterrakoaren eskuetara igaro zen. Dena den, Harold II.ak erregetza jaso eta berehala, Ingalaterrako ipar-ekialdeko kostaldera erresumaz bereganatzeko asmoz iritsi berria zen Harald III.a Norvegiakoaren bikingoen gudarosteari aurre egin beharra izan zion. Horrela, irailaren 25ean, Stamford Bridgeko guduan anglosaxoien gudarosteak bikingoak garaitu eta Ingalaterratik behin-betiko aldentzea lortu zuen. Une berean eta hegoaldean, irailaren 26an, Gilen I.a Normandiakoaren gudarosteak Mantxako kanala igaro eta Ingalaterrako hegoaldeko kostaldean lehorreratu zen. Hortaz, Harald III.a Norvegiakoak eta bere gudarosteak mehatxu berri horren berri izan bezain azkar hegoalderantz ahalik eta arinena joan ziren; halere, iparraldean gerlari asko utzi zituen, bikingoen beste eraso bat egon ez zedin. 1066ko urriaren 14an, Hastingseko gudua jazo zen. Hor, militarki ongi antolatuta eta ziurrenik nagusi zen normandiar gudarosteak bertaratzeko denbora laburrean bide luze bat burutu berri zuen anglosaxoi gudarostea garaitu zuen, gainera Harold II.a Ingalaterrakoa bere ere guduan hil zen. Gudu horrek Ingalaterrako Historiako berebiziko garrantzia izan zuen, herrialdearen etorkizuna, kultura, politika, legeak, hizkuntza eta ohiturak behin-betiko aldatu baizituen. Abenduaren 25ean, Gilen I.a Normandiakoa eta normandiar gudarostea Londres hiriburuan sartu eta Ingalaterrako Erresumako errege koroatua izan zen. Halere, Gilenek bere arerio nagusia hiltzea lortu arren, normandiarrek hurrengo urteetan anglosaxoien matxinada ugariei aurre egin behar izan zieten, horregatik 1072. urterarte Gilen II.a Ingalaterrakoak ezin izan zuen bere koroa guztiz ziurtatu izan. Anglosaxoi erresistentzia horrek anglosaxoi eliteek beren lurjabetzak galdu eta atzerrira ihes egitera derrigortuak egotera ekarri zuen. Ondorioz, Gilenek erresuma hobekiago kontrolatzeko asmoz Ingalaterrako lurjabetzak bere buruzagi leialenen artean banatu zituen, gainera bera eta bere ondorengo Ingalaterrako normandiar erregeek herrialde osoan zehar gaur egun ezagunak diren gaztelu eta gotorleku ugari eraikiarazi zituen.
rdf:langString
La conquista normanda de Inglaterra fue la invasión y ocupación de Inglaterra en el siglo XI por un ejército formado por normandos, bretones, flamencos y franceses liderado por el duque Guillermo II de Normandía, quien luego sería conocido como Guillermo el Conquistador. Guillermo reclamaba el trono inglés amparándose en su parentesco con el rey anglosajón Eduardo el Confesor, que no tenía descendencia, circunstancia que alentó las esperanzas del normando de conseguir su entronización. Eduardo murió en enero de 1066 y le sucedió su cuñado Haroldo Godwinson. El rey Harald III de Noruega invadió el norte de Inglaterra en septiembre de 1066 y consiguió una victoria en la batalla de Fulford, pero fue derrotado por Haroldo en la batalla de Stamford Bridge el 25 de septiembre de ese año. Guillermo ya había desembarcado en el sur de Inglaterra y Haroldo marchó rápidamente hacia allí para hacerle frente, aunque dejando a gran parte de su ejército en el norte. El 14 de octubre de 1066 ambos ejércitos se enfrentaron en la batalla de Hastings, que se saldó con la victoria de Guillermo y la muerte en combate de Haroldo. Aunque Guillermo eliminó a su principal rival, todavía tuvo que enfrentarse a numerosas rebeliones en los años siguientes, por lo que hasta 1072 no pudo afianzarse en el trono. Las tierras de los aristócratas ingleses que se resistieron fueron confiscadas, mientras que algunos de ellos marcharon al exilio. Con el fin de controlar el reino, Guillermo entregó tierras a sus siervos y construyó fortalezas y castillos por todo el país. Los conquistadores introdujeron cambios en la corte y el gobierno, la lengua francesa y remodelaron la composición de las clases altas, pues Guillermo convirtió en feudos las tierras para imponer su autoridad. Otros cambios afectaron a las clases agrícolas y a la vida rural, donde el mayor impacto parece que se produjo por la eliminación formal de la esclavitud, lo cual pudo tener relación o no con la invasión. Hubo pequeñas alteraciones en la estructura de gobierno, pues los normandos asumieron muchas de las formas de la anterior administración anglosajona.
rdf:langString
The Norman Conquest (or the Conquest) was the 11th-century invasion and occupation of England by an army made up of thousands of Norman, Breton, Flemish, and French troops, all led by the Duke of Normandy, later styled William the Conqueror. William's claim to the English throne derived from his familial relationship with the childless Anglo-Saxon king Edward the Confessor, who may have encouraged William's hopes for the throne. Edward died in January 1066 and was succeeded by his brother-in-law Harold Godwinson. The Norwegian king Harald Hardrada invaded northern England in September 1066 and was victorious at the Battle of Fulford on 20 September, but Godwinson's army defeated and killed Hardrada at the Battle of Stamford Bridge on 25 September. Three days later on 28 September, William's invasion force of thousands of men and hundreds of ships landed at Pevensey in Sussex in southern England. Harold marched south to oppose him, leaving a significant portion of his army in the north. Harold's army confronted William's invaders on 14 October at the Battle of Hastings. William's force defeated Harold, who was killed in the engagement, and William became king. Although William's main rivals were gone, he still faced rebellions over the following years and was not secure on the English throne until after 1072. The lands of the resisting English elite were confiscated; some of the elite fled into exile. To control his new kingdom, William granted lands to his followers and built castles commanding military strongpoints throughout the land. The Domesday Book, a manuscript record of the "Great Survey" of much of England and parts of Wales, was completed by 1086. Other effects of the conquest included the court and government, the introduction of the Norman language as the language of the elites, and changes in the composition of the upper classes, as William enfeoffed lands to be held directly from the king. More gradual changes affected the agricultural classes and village life: the main change appears to have been the formal elimination of slavery, which may or may not have been linked to the invasion. There was little alteration in the structure of government, as the new Norman administrators took over many of the forms of Anglo-Saxon government.
rdf:langString
Tharla Concas na Normannach ar Shasana sa11ú haois agus an Diúc Liam II na Normainne, nó Liam Concar. mar a bhí aithne air, i mbun. Bhí tionchar ollmhór ar Shasana ag cuid mhaith de na hathruithe a thug Liam Concar ar an saol tar éis dó teacht i gcoróin. Cruthaíodh uasaicme Normannach nua os cionn na Sacsanach dúchasach. Faoi 1086, bhí 80% de thalamh na ríochta faoi úinéireacht na Normannach. Tugadh ísliú céime do na Sacsanaigh i gcúrsaí riaracháin, polaitiúla agus eaglasta chomh maith agus na Normannaigh ag glacadh na bpost ba thábhachtaí dóibh féin. Thairis sin, rinneadh teanga oifigiúil den Fhraincis, teanga dhúchais na Normannach agus fágadh teanga na Sacsanach, teanga an mhóraimh in áit na leathphingine, cé go ndearna Liam féin iarrachtaí é a fhoghlaim. Cheap Liam fear Iodálach darbh ainm Lanfranc, ina Ardeaspag ar Chanterbury, chun atheagrú a dhéanamh ar an eaglais i Sasana agus chun smacht na Normannach uirthi a chinntiú.
rdf:langString
Penaklukan Inggris oleh Norman adalah invasi dan pendudukan Inggris yang dilancarkan oleh pasukan Norman, , dan Prancis yang dipimpin oleh Adipati Normandia William II (yang kelak dijuluki William Sang Penakluk) pada abad ke-11. Klaim William atas tahta Inggris dapat ditilik kembali ke hubungan keluarganya dengan Raja Anglo-Saxon Edward sang Pengaku yang tak memiliki anak. Edward meninggal pada Januari 1066 dan digantikan oleh saudara iparnya, Harold Godwinson. Raja Norwegia lalu menyerbu Inggris utara pada September 1066 dan berhasil memenangkan , tetapi pada akhirnya Harold berhasil mengalahkan dan mencabut nyawanya dalam Pertempuran Jembatan Stamford pada September. Beberapa hari kemudian, pasukan William mendarat di Inggris selatan. Walaupun banyak pasukannya yang ditinggal di utara, Harold mencoba menghadapinya di Hastings pada 14 Oktober, tetapi pasukan William berhasil mengalahkan mereka dan Harold gugur dalam pertempuran. Meskipun saingan-saingan William sudah tiada, pemberontakan-pemberontakan masih meletus dan posisinya sebagai Raja Inggris masih belum aman hingga setelah tahun 1072. Wilayah kaum elit Inggris yang melawannya disita, sehingga beberapa elit lari ke pengasingan. Dalam upaya untuk mengendalikan wilayah barunya, William menganugerahkan tanah kepada para pendukungnya dan membangun kastil-kastil. Secara keseluruhan, penaklukan ini tidak hanya mengubah pemerintahan dan keluarga kerajaan Inggris, tetapi juga memperkenalkan penggunaan bahasa Norman sebagai bahasa elit dan mengubah komposisi kelas atas akibat penganugerahan tanah di bawah sistem feudalisme. Perubahan-perubahan yang berlangsung secara bertahap juga berdampak terhadap kehidupan para petani dan pedesaan. Perubahan yang paling besar adalah penghapusan perbudakan secara resmi, walaupun masih dipertanyakan apakah kebijakan ini memang merupakan dampak langsung dari penaklukan oleh bangsa Norman. Struktur pemerintahan tidak banyak berubah karena orang-orang Norman secara umum masih meneruskan sistem pemerintahan Anglo-Saxon.
rdf:langString
La conquête normande de l'Angleterre est l'invasion du royaume d'Angleterre par le duc de Normandie Guillaume le Conquérant en 1066 et son occupation du pays dans les années qui suivent. Le roi d'Angleterre Édouard le Confesseur meurt au début de l'année 1066 sans laisser d'enfants. Son beau-frère Harold Godwinson est choisi pour lui succéder, mais d'autres prétendants se font connaître. L'un d'eux, le roi norvégien Harald Hardrada débarque en Angleterre au mois de septembre. Il est vaincu et tué par Harold à la bataille de Stamford Bridge, le 25 septembre. Guillaume, duc de Normandie, débarque à son tour dans le Sussex quelques jours plus tard. Harold se porte à sa rencontre et l'affronte à la bataille d'Hastings le 14 octobre. Cet affrontement décisif voit la mort d'Harold et la victoire de Guillaume, qui est sacré à l'abbaye de Westminster le jour de Noël. La disparition des principaux rivaux de Guillaume n'apporte pas la tranquillité à l'Angleterre, qui est secouée par de nombreuses révoltes jusqu'en 1072. Pour mieux contrôler son royaume, Guillaume fonde de nombreux châteaux à des endroits stratégiques et redistribue à ses fidèles normands les terres confisquées à la noblesse anglo-saxonne ou danoise. L'invasion normande a des conséquences profondes pour l'histoire de l'Angleterre où la nouvelle classe dominante tient ses fiefs directement du roi et parle normand. Aux échelons inférieurs de la société, l'esclavage disparaît dans les décennies qui suivent la conquête, mais il s'agit peut-être de l'accélération d'un processus déjà en cours.
rdf:langString
ノルマン・コンクエスト(英語: The Norman Conquest of England、ノルマン征服とも)は、1066年、ノルマンディー公ギヨーム2世による、イングランド王国の一連の戦いとその征服を指す。
rdf:langString
노르만인의 잉글랜드 정복(Norman conquest of England)은 11세기에 노르망디 공작 윌리엄 1세, 일명 정복왕 윌리엄이 이끄는 노르만인, 브르타뉴인이 앵글로색슨 잉글랜드를 침공하여 정복한 사건이다. 윌리엄은 자식 없이 죽은 잉글랜드의 에드워드 참회왕과 자신의 친척 관계를 근거로 들며 잉글랜드 왕위를 주장했다. 참회왕은 1066년 죽었으며 그의 매제 고드윈의 아들 해럴드가 왕위를 계승했다. 1066년 9월, 노르웨이 국왕 하랄드 하르드라디가 잉글랜드 북부에 상륙, 에서 잉글랜드군에게 승리를 거두었다. 그러나 해럴드는 9월 25일 스탬퍼드브리지 전투에서 하르드라디를 꺾었고 하르드라디는 이 전투에서 사망했다. 그로부터 며칠 되지 않아 윌리엄이 잉글랜드 남부에 상륙했고, 해럴드는 병력 상당수를 북부에 남겨둔 채 윌리엄과 대적하기 위해 남하했다. 해럴드의 수비군은 윌리엄의 침략군과 10월 14일 헤이스팅스 전투에서 격돌했고, 그 결과 윌리엄이 승리하고 해럴드는 사망했다. 윌리엄의 주요 경쟁자들인 해럴드와 하르드라디가 사라졌지만 이후 몇 년에 걸쳐 잉글랜드에서는 노르만 침략자들에 저항하는 반란이 잇따랐고, 윌리엄은 1072년 이후에야 왕위를 확실히 확보할 수 있었다. 계속 저항하던 앵글로색슨인 귀족들의 영지는 몰수되었다. 일부 귀족들은 외국으로 망명했다. 윌리엄은 새로이 차지한 왕국을 다스리기 위해 자신을 따라온 기사들에게 잉글랜드 각지에 성을 쌓고 군사 거점을 지휘하도록 했다. 노르만 정복의 결과 상당한 변동이 있었다. 우선 권력층 언어로 노르만어가 사용되게 되었고, 윌리엄이 영토를 분봉함에 따라 지배계층의 구성도 변화했다. 한편 농촌 지역에서는 이때를 전후하여 잉글랜드 역사상 최초로 노예제가 공식적으로 폐지되었는데, 이것이 노르만인의 정복과 관련이 있는지 여부는 불확실하다. 정부 구조는 앵글로색슨 잉글랜드 시절에 비해 달라진 것이 거의 대부분 없었고, 새로운 노르만인 지배자들은 앵글로색슨인들의 행정구조 거의 대부분을 그대로 사용했다.
rdf:langString
La conquista normanna dell'Inghilterra fu l'invasione e l'occupazione nell'XI secolo da parte di un esercito di soldati normanni, bretoni e francesi, guidati da Guglielmo I, duca di Normandia, conosciuto più tardi come Guglielmo il Conquistatore, del regno anglosassone d'Inghilterra che culminò con la vittoria degli invasori nella battaglia di Hastings del 14 ottobre 1066, che stabilirono così il loro controllo sull'isola. Le pretese al trono di Guglielmo avevano origine nei suoi rapporti con Edoardo il Confessore che prima di morire lo aveva nominato suo successore al trono essendo egli senza un erede diretto. Edoardo morì nel gennaio del 1066 e l'assemblea del witan incoronò suo cognato Aroldo come successore. A contrastare Aroldo giunsero suo fratello Tostig e il re norvegese Harald III, che nel settembre del 1066 invasero il nord dell'Inghilterra; dopo una prima vittoria nella battaglia di Fulford, vennero sconfitti da Aroldo nella battaglia di Stamford Bridge del 25 settembre. Dopo pochi giorni, Guglielmo sbarcò nel sud dell'Inghilterra ed Aroldo si precipitò subito a sud per affrontarlo lasciando il grosso del suo esercito a nord. L'esercito di Aroldo si scontrò con gli invasori di Guglielmo il 14 ottobre 1066 nella battaglia di Hastings; le forze di Guglielmo sconfissero Aroldo che morì nello scontro. Benché con Aroldo fosse morto il più temibile dei suoi rivali, ci vollero ancora diversi anni prima che Guglielmo potesse sentirsi sicuro sul trono. Egli, infatti, dovette affrontare le resistenze interne che finirono solo nel 1072. Le terre dei nobili inglesi ribelli furono confiscate e alcuni di essi fuggirono in esilio. Per controllare il suo nuovo regno concesse terre ai suoi seguaci e fece costruire castelli in punti strategici del regno. Altri effetti della conquista inclusero la corte e il governo, l'introduzione della lingua normanna come lingua dei nobili, e cambiamenti nella composizione delle classi superiori con i territori feudali che venivano direttamente dal re. Modifiche più graduali hanno influenzato la vita delle classi e dei villaggi contadini: il cambiamento principale sembra essere stato l'eliminazione formale della schiavitù che può essere o meno collegato all'invasione. Ci fu poca alterazione nella struttura del governo e il governo normanno assunse molte delle forme di quello anglosassone. Questo evento fu comunque così importante nella storia dell'Inghilterra e anche dell'Europa da rappresentare un vero e proprio spartiacque all'interno del Medioevo inglese: l'Inghilterra dopo molti secoli tornò a essere più strettamente connessa con l'Europa e le sue vicende, mentre andò diminuendo l'influenza della Scandinavia. Gli eventi messi in moto dall'arrivo dei Normanni portarono alla nascita di una delle più potenti monarchie europee e di uno dei sistemi di governo più sofisticati dell'Europa occidentale. La conquista normanna gettò anche le basi per la lunghissima ostilità anglo-francese che durò fino all'entente cordiale del 1904. Rappresentò infine l'ultima conquista militare dell'isola da parte di un esercito straniero.
rdf:langString
Inwazja Normanów na Anglię była ostatnią, zakończoną sukcesem próbą podboju Brytanii. Przyczyną była bezpotomna śmierć 5 stycznia 1066 roku w Westminsterze króla Anglii Edwarda Wyznawcy. Król Edward, zajmujący się bardziej religią niż sprawami państwa, który mimo posiadania żony żył niczym w celibacie, obiecał na wiele lat przed swoją śmiercią następstwo tronu dalekiemu kuzynowi ze strony matki, księciu Normandii Wilhelmowi, jednak na łożu śmierci ustanowił następcą swojego szwagra Harolda, hrabiego Wessexu, który w dzień po śmierci króla koronował się. Na przełomie lipca i sierpnia Normanowie Wilhelma Zdobywcy zgromadzili flotę w ujściu Dives i w zatoce Calvados liczącą ok. 1000 statków i 10–12 tys. ludzi i oczekiwali na sprzyjający wiatr. W nocy z 27 na 28 września flota normandzka podniosła kotwice i nazajutrz wylądowała bez przeszkód na wybrzeżu angielskim, tracąc jedynie dwa okręty, w Pevensey, między Eastbourne i Hastings, gdzie Normanowie dzień później założyli umocniony obóz. Tymczasem Harold, który właśnie rozbił pod Stamford armię norweską Haralda Hardrady atakującą Anglię od północy, na wieść o lądowaniu Normanów rozpoczął marsz na Hastings zbierając po drodze fyrd (pospolite ruszenie). 14 października odbyła się pod Hastings zacięta bitwa, w której Normanowie pobili angielskie wojska. W walce zginął Harold, trafiony normańską strzałą w oko. Po bitwie Wilhelm rozpoczął marsz na Londyn. 20 października nakazał spalenie Romney za wymordowanie załogi zabłąkanego normańskiego statku i zajął Dover. Co prawda, w Londynie, na wieść o śmierci Harolda, został koronowany na króla Anglii ostatni potomek męski dynastii cerdyckiej, 13-letni Edgar II Ætheling, wnuk Edmunda II Żelaznobokiego, przyrodniego brata Edwarda Wyznawcy, jednak po zdobyciu Canterbury przez Normanów i poddaniu przez królową-wdowę Winchesteru nie był on w stanie zorganizować skutecznego oporu. W grudniu Normanowie zdobyli Rochester i rozpoczęli oblężenie Londynu uzyskując niebawem poparcie Stiganda, arcybiskupa Canterbury. Będący w beznadziejnej sytuacji Edgar podjął rokowania pokojowe – w przyrzekł Wilhelmowi wierność. Normanowie zajęli Londyn. 25 grudnia 1066 roku Wilhelm Zdobywca został koronowany w Winchesterze na króla Anglii. Wydał akt zakazujący wojskom normańskim grabieży i nałożył kontrybucję za walkę przeciw Normanom. Wkrótce rozpoczął budowę fortec w strategicznych miejscach kraju, które stały się podstawą władzy normańskiej w Anglii.
rdf:langString
De Normandische verovering van Engeland begon in 1066 met de invasie en bezetting van het koninkrijk Engeland door een leger van Normandische, Bretonse, Vlaamse en Franse soldaten onder leiding van Willem II van Normandië, de latere Willem de Veroveraar. Willems aanspraak op de Engelse troon ging terug op zijn familieband met de kinderloos gestorven Angelsaksische koning Eduard de Belijder, die Willems hoop op de troon mogelijk heeft aangemoedigd. Eduard de Belijder stierf in januari 1066 en werd opgevolgd door zijn zwager Harold Godwinson. In september 1066 viel de Noorse koning Harald Hardrada het noorden van Engeland binnen. Na een eerste overwinning bij de Slag bij Fulford, werd hij op 25 september 1066 echter door Harold Godwinson verslagen en gedood in de slag bij Stamford Bridge. Enkele dagen later landde Willem II van Normandië in Zuid-Engeland. Harold marcheerde naar het zuiden om hem zo snel mogelijk te confronteren. Daarbij liet hij een aanzienlijk deel van zijn leger in het noorden achter. Op 14 oktober stonden Harolds en Willems leger tegenover elkaar in de Slag bij Hastings. Deze slag werd een beslissende overwinning voor het Normandische leger en zijn bondgenoten. Harold Godwinson werd in deze slag gedood. Hoewel Willems belangrijkste rivalen nu definitief van het toneel waren verdwenen, werd hij in de daaropvolgende jaren nog steeds met opstanden geconfronteerd. Pas na 1072 zat hij veilig op zijn troon. De landerijen van de weerstand biedende Angelsaksische en vooral in het noorden en oosten Deense elite, werden in beslag genomen; een deel van deze elite ging in ballingschap. Om zijn nieuwe koninkrijk beter te kunnen beheersen, gaf Willem overal aan zijn volgelingen land in leen. Ook liet hij door het hele land kastelen op militair strategische plaatsen bouwen. Andere effecten van de Normandische verovering waren de introductie van een ander rechtssysteem, de introductie van Normandisch Frans als de taal van de elite, en veranderingen in de samenstelling van de hoogste klassen, aangezien Willem als koning rechtstreeks landerijen in leen gaf. De invloed van de verovering op de agrarische klassen en het dorpsleven verliep geleidelijker: de belangrijkste verandering schijnt de formele afschaffing van de slavernij te zijn geweest, die al dan niet met de invasie in verband kan worden gebracht. De structuur van de overheid zelf veranderde niet zo veel, aangezien de nieuwe Normandische bestuurders veel van de oude Angelsaksische regeringsvormen overnamen.
rdf:langString
Normandernas erövring av England inleddes 1066 med att den normandiske hertigen Vilhelms armé invaderade kungadömet England. Normanderna segrade inledningsvis i Slaget vid Hastings. Den påföljande framgångsrika erövringen av de brittiska öarna var en väsentlig och omvälvande händelse i Storbritanniens historia. Normanderna ersatte den tidigare härskande klassen med en fransktalande militär och kyrklig överklass. Detta ledde till en avgörande och bestående förändring av språk och kultur i England. Genom att England lades under härskare med ursprung i Frankrike, fick England en starkare anknytning till kontinenten, vilket ersatte den tidigare skandinaviska kontakten. Erövringen ledde också till en betydande brittisk inblandning i makten över Frankrike. Maktkampen kom att fortsätta i 750 år, fram till 1815. Det fick konsekvenser för de brittiska öarna i sin helhet, eftersom det även öppnade upp för en normandisk invasion av Wales och Irland. Den innebar också en omfattande förändring av aristokratin i Skottland – av normandiska och andra fransktalande familjer – samt införandet av ett feodalt system i den södra delen av Skottland. De brittiska öarna omformades av en feodal fransk kultur.
rdf:langString
Нормандское завоевание Англии (англ. Norman conquest of England) — вторжение в 1066 году в Англию армии Вильгельма Завоевателя, герцога Нормандии, и последующее подчинение страны. Завоевание Англии началось с победы нормандцев в битве при Гастингсе в 1066 году, после чего герцог Вильгельм стал королём Англии. Окончательно завоевание завершилось подчинением местной феодальной знати новому королю к 1070—1075 годам.В результате завоевания в Англию были перенесены классические формы феодализма и военно-ленной системы, создано централизованное государство с сильной королевской властью. Резко усилилась ориентация страны на континентальную Европу и её вовлечённость в европейскую политику, а традиционные связи со Скандинавией ослабли. Завоевание оказало также значительное влияние на развитие английской культуры и языка. В результате адаптации северофранцузских государственных и социальных институтов к англосаксонской правовой традиции сформировалась система англо-нормандской монархии, просуществовавшая до середины XII века, которая легла в основу средневекового английского государства.
rdf:langString
Conquista normanda da Inglaterra foi a invasão e ocupação da Inglaterra anglo-saxã no século XI por um exército normando, bretão e francês liderado pelo duque Guilherme II da Normandia, mais tarde Guilherme, o Conquistador. A reivindicação de Guilherme ao trono inglês vinha de sua relação familiar com o rei anglo-saxão Eduardo, o Confessor (r. 1042–1066), que não tinha filhos, e que pode ter encorajado suas esperanças ao trono. Eduardo morreu em janeiro de 1066 e foi sucedido pelo cunhado Haroldo Godwinson. O rei norueguês Haroldo III invadiu o norte da Inglaterra em setembro de 1066, saindo vitorioso na Batalha de Fulford, porém o rei inglês derrotou e matou o norueguês na Batalha de Stamford Bridge em 25 de setembro. Poucos dias depois, Guilherme desembarcou na Inglaterra. Haroldo II foi para o sul a fim de enfrentá-lo, deixando uma boa parte de seu exército no norte. Os exércitos de Haroldo e Guilherme se encontraram no dia 14 de outubro na Batalha de Hastings; as forças de Guilherme derrotaram as de Haroldo, que morreu na batalha. Apesar de seus principais rivais terem sido mortos, Guilherme mesmo assim enfrentou rebeliões nos anos seguintes e apenas assegurou completamente o trono em 1072. As terras dos resistentes ingleses foram confiscadas; alguns membros da elite foram para o exílio. Para controlar seu novo reino, Guilherme entregou terras aos seus seguidores e construiu castelos para comandar pontos de importância militar. Outros efeitos da conquista incluíram a corte e o governo, a introdução da língua normanda como o idioma da nova elite e mudanças na composição das classes altas, já que Guilherme manteve o direito de diretamente entregar terras como feudos. Mudanças graduais afetaram as classes agrárias e a vida nos vilarejos: a principal mudança parece ter sido a abolição formal da escravidão, que pode ou não estar ligada à invasão. Houve poucas mudanças na estrutura do governo, já que os novos administradores normandos assumiram muitas formas de governo dos anglo-saxões.
rdf:langString
诺曼征服(英語:Norman conquest)或诺曼底征服英格兰(法語:Conquête normande de l'Angleterre)是指1066年法国的诺曼底公爵“威廉”对英格兰的入侵及征服,以及其給英格蘭歷史和英國皇室帶來諸多的後續影響。 这次征服徹底改变了英格兰的文化走向,从此英格兰受到法國的语言、文學、禮儀和美食的等方面的深遠影響,讓英國皇室至今也殘留著大量的當時習俗;在諾曼征服之後,英格蘭受到的北歐斯堪的纳维亚文化的影响力就迅速衰減,英格蘭開始直接從西歐中輸入當時欧洲的先進文化,英國歷史也與法國歷史展開了剪不斷、理還亂的連接。
rdf:langString
Норманське завоювання Англії (англ. Norman conquest of England) — похід норманів на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом на Англію у 1066 році та її завоювання.Почалося з вторгнення до Королівства Англія військ Вільгельма і його перемоги в битві при Гастінгсі в 1066 році. Завоювання завершилось підкоренням місцевих феодалів новому королю в 1070—1075 роках, що дало норманам повний контроль над Англією, який міцно утвердився протягом найближчих декількох років. Нормандське завоювання стало поворотною подією в історії Англії з кількох причин. По-перше, воно усунуло місцевий правлячий клас, замінивши його іноземною, франкомовною монархією, аристократією та церковною ієрархією. Це, у свою чергу, призвело до утворення англійської мови та започаткувало сучасне розуміння англійської культури. Французьке походження правителів зменшило скандинавський вплив, тісніше пов'язало Англію з континентальною Європою і заклало основу для суперництва з Францією, яке тривало з перервами упродовж багатьох століть. Також завоювання мало важливі наслідки для всіх Британських островів та проклало шлях до подальших нормандських завоювань в Уельсі та Ірландії, а також широкого проникнення до складу верхівки суспільства Шотландії нормандської аристократії, що супроводжувалось поширенням континентальних видів державних установ і культурних факторів.
xsd:nonNegativeInteger
63492