No Woman, No Cry
http://dbpedia.org/resource/No_Woman,_No_Cry an entity of type: Thing
No, Woman, No Cry és una cançó reggae popularitzada pel jamaicà Bob Marley i The Wailers. Malgrat que la cançó va aconseguir la fama el 1974, com a part de l'àlbum , potser és més coneguda la versió en directe editada a l'àlbum de 1975 i que va aparèixer com a senzill. De fet, aquesta va ser la versió que es va incloure en el recopilatori de grans èxits, . La lletra de la cançó està acreditada a Vincent Ford. Ocupa el lloc 37 de la llista de les 500 millors cançons de tots els temps, segons la revista Rolling Stone.
rdf:langString
لا يا امرأة ابكي أو كما تنطق بـ نو وومان، نو كراي (بالإنجليزية: No Woman, No Cry) وتعني في معناها الصحيح «لا يا امرأة، لا تبكي» هي أغنية عالمية شهيرة لنجم الريغي بوب مارلي، التي ارتبطت بإسمه إلى وقتنا الحاضر، وجعل من عنوان الأغنية العبارة الرئيسة التي تتكرر في كل مقطع من مقاطع الأغنية. احتلت الأغنية الرقم 37 في تصنيف ضم 500 أغنية الأكثر تأثيرا في العالم على مدى كل العصور باللغة الإنجليزية، وهي القائمة التي انجزتها عام 2003 مجلة رولينغ ستون.
rdf:langString
No Woman, No Cry ist eine Reggae-Ballade von Bob Marley und Vincent Ford. Sie wurde berühmt durch den siebenminütigen Konzertmitschnitt auf dem 1975 veröffentlichten Live!-Album. Erstmals veröffentlicht wurde das Lied 1974 auf dem Album Natty Dread von Bob Marley & the Wailers. Der ursprüngliche Titel ist in Jamaika-Kreolisch verfasst: „No, woman, nah cry“ (Englisch: “No, woman, don't cry”, deutsch: „Nein, Frau, weine nicht“).
rdf:langString
"No Woman, No Cry" is a reggae song by Bob Marley and the Wailers. The song was recorded in 1974 and released on the studio album Natty Dread. The live recording of this song from the 1975 album Live! was released as a single and is the best-known version; it was later included on several compilation albums, including the greatest hits compilation Legend. It was recorded at the Lyceum Theatre in London on 17 July 1975 as part of his Natty Dread Tour. The live version of the song ranked No. 37 on Rolling Stone's 500 Greatest Songs of All Time.
rdf:langString
〈No Woman, No Cry〉는 밥 말리 & 더 웨일러스의 레게 노래다. 이 곡은 1974년 스튜디오 음반 《Natty Dread》에서 처음 알려지게 되었다. 이 스튜디오 버전은 드럼 머신을 사용했다. 1975년 음반 《Live!》의 라이브 버전은 싱글로 발매되었고 가장 잘 알려진 버전이다. 이 버전은 《Legend》라는 컴필레이션 음반에 포함되었고, 1975년 7월 17일 그의 의 일환으로 런던의 에서 녹음되었다. 이 곡의 라이브 버전은 《롤링 스톤》의 역사상 가장 위대한 노래 500곡 중 37위에 올랐다.
rdf:langString
「ノー・ウーマン、ノー・クライ」（No Woman, No Cry）は、ボブ・マーリー&ザ・ウェイラーズが1974年に発表した楽曲。グループの代表作の一つ。主に1975年のライブ・バージョンで知られる。
rdf:langString
"No Woman, No Cry" je reggae skladba od jamajské skupiny Bob Marley and the Wailers. Skladba se stala známou v roce 1974 prostřednictvím jejich studiového alba . Koncertní verze z alba Live! je ještě známější, byla nahrána 19. července 1975 v Lyceum Theatre v Londýně. Ve stejnou dobu byla nahrána skladba "Lively up Yourself". Byla to poslední nahrávka všech tří původních členů Wailers (Bob Marley, Peter Tosh a Neville "Bunny" Livingston - také známý jako Bunny Wailer). Tato verze rovněž nebyla vydána.
rdf:langString
"No Woman, No Cry" es una canción reggae popularizada por el jamaicano Bob Marley y The Wailers. A pesar de que la canción alcanzó la fama en 1974, como parte del álbum Natty Dread, quizás es más conocida la versión en directo editada en el álbum Live!, en 1975. De hecho, esta fue la versión que se incluyó en el recopilatorio de grandes éxitos, Legend. La letra de la canción está acreditada a , sin embargo Bob la escribió y la acreditó a su nombre debido a problemas con la industria discográfica y como agradecimiento por su amistad (Ford le acogió en su comedor social (soup kitchen) cuando no tenía donde ir, le enseñó a tocar sus primeros acordes de la guitarra, etc).
rdf:langString
No Woman, No Cry est une chanson de Bob Marley, créditée sous le nom de Vincent Ford. Elle figure sur l'album Natty Dread (1974), mais c'est la version de l'album Live!, sortie en single en août 1975 qui reste la plus célèbre et deviendra un succès planétaire. Cette chanson a été reprise notamment par Byron Lee, Joe Cocker, Boney M, les Fugees, Jimmy Cliff, Derrick Morgan, Johnny Clarke, Ken Boothe, Tapper Zukie, Rancid, Sean Kingston, Londonbeat, Gilberto Gil, Dubmatique, Joss Stone, Joan Baez, I Muvrini, Xavier Rudd, Yeshe.
rdf:langString
No Woman, No Cry è una canzone reggae, scritta da Vincent Ford e resa famosa da Bob Marley e il suo gruppo, The Wailers. La canzone fece una prima volta il giro del mondo nel 1974 grazie all'album registrato in studio Natty Dread. Tuttavia è forse più conosciuta la versione live contenuta nell'album del 1975 Live!, versione che è stata inserita nel greatest hits Legend. Sebbene sia stata scritta da Bob Marley stesso, i diritti d'autore di questa canzone furono intestati a "V. Ford": Vincent Ford (1940-2008) era un amico d'infanzia di Marley, proprietario di un povero locale di Trenchtown, il ghetto di Kingston in Jamaica, luogo di ristoro della povera gente del luogo e, a volte, dello stesso Bob, che era sul punto di fallire. Le entrate provenienti dai diritti di questa canzone hanno assic
rdf:langString
"No Woman, No Cry" é uma canção reggae de Bob Marley and the Wailers. A música foi gravada em 1974 e lançada no álbum de estúdio Natty Dread. É a canção mais regravada e aclamada da história do reggae. A versão que se tornou mais conhecida foi gravada ao vivo em Londres e lançada no álbum Live! de 1975, tendo sido considerada a definitiva. É esta a versão incluída na compilação Legend da qual fazem parte os maiores sucessos do cantor. O título refere-se a sua expressão jamaicana que significa "Não chores, mulher" e não deve ser confundido com "Mais feliz sem uma mulher".
rdf:langString
No Woman, No Cry – utwór Boba Marleya & The Wailers z 1974 roku, pochodzący z albumu Natty Dread, będący jednym z najbardziej znanych utworów reggae i Marleya. 18 lipca 1975 roku w ramach Natty Dread Tour utwór wykonany i zarejestrowany został w londyńskim Lyceum Theatre, a następnie zamieszczony na albumie koncertowym Live! Nagranie koncertowe, stanowiące obecnie najbardziej znaną wersję utworu i wydane jako singel, pojawiło się również na kompilacji Legend z 1984.
rdf:langString
No Woman, No Cry is een reggaenummer van Bob Marley and The Wailers dat voor het eerst verscheen in 1974 op het album Natty Dread. Het nummer werd pas echt bekend in de live-uitvoering zoals die is te horen op het album Live! uit 1975. Hoewel Bob Marley het nummer zelf schreef, werd het officieel toegeschreven aan "V. Ford". Ook enkele nummers van het album Rastaman Vibration van Bob Marley vermelden V. Ford. Vincent Ford (Kingston, Jamaica 1930) was een vriend van Marley die een gaarkeuken draaiende hield in Trenchtown, het getto van Marleys woonplaats Kingston. De inkomsten uit royalty's die Ford ontving, hielpen hem bij het in stand houden van de gaarkeuken. Vincent Ford overleed in Kingston op 28 december 2008.
rdf:langString
No Woman, No Cry (brittisk engelska: No Woman, don't cry) är en reggaelåt ursprungligen inspelad av Bob Marley & The Wailers. Den fanns med på albumet Natty Dread från 1974 och släpptes även som singel. Den kanske mest kända versionen är dock den på livealbumet Live! från 1975. No Woman, No Cry är tillsammans med Get Up, Stand Up och I Shot the Sheriff bandets tre mest kända låtar. Låten handlar om att trösta en kvinna som gråter över det hopplösa livet i slummen i Trenchtown, en fattig stadsdel i Kingston. Under 1970-talet förvandlades denna till en livsfarlig krigszon när anhängarna till landets två stora partier beväpnade sig med skjutvapen. Lyriken i "No Woman No Cry" uttrycker en tillbakablick på 1960-talet:
rdf:langString
No Woman, No Cry (с англ. — «Нет, женщина, не плачь») — песня в стиле регги, ставшая всемирным хитом в исполнении группы The Wailers — в 1974 году она вышла на их студийном альбоме Natty Dread.Наиболее известна концертная версия из альбома Live! 1975 года, она же вошла на сборник Legend. Песня получила 37 позицию в списке 500 величайших песен всех времён по версии журнала Rolling Stone. упомянут в песне «No Woman, No Cry», в строчках «I remember when we used to sit. In the government yard in Trenchtown»
rdf:langString
No Woman, No Cry — пісня в стилі регі, що стала всесвітнім хітом у виконанні групи Bob Marley & The Wailers. У 1974 році вона вийшла на їх студійному альбомі Natty Dread. Пісня отримала 37 позицію в списку 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone. У концертному варіанті «No woman, no cry» виконувалася в темпі 78 ударів на хвилину, у той час як у студійній - 96-99 ударів на хвилину. У студійній версії використовується драм-машина. Гітарні накладення зробив сесійний музикант Ел Андерсон, який грав у той момент у групі . В альбомі Live! також звучить його гітара.
rdf:langString
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
لا يا امرأة، لا تبكي
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
ノー・ウーマン、ノー・クライ
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman, No Cry (Live '75)
rdf:langString
No Woman, No Cry
xsd:integer
908115
xsd:integer
1124742319
xsd:date
2014-08-29
xsd:date
2019-11-19
xsd:date
2021-02-07
xsd:date
2021-06-30
xsd:date
2022-04-25
rdf:langString
Live! and Natty Dread
rdf:langString
Bob Marley
rdf:langString
Fugees
rdf:langString
Bob Marley & The Wailers
rdf:langString
The Fugees
rdf:langString
Tems and Marvel
rdf:langString
Gold
rdf:langString
Platinum
rdf:langString
Silver
rdf:langString
"Kinky Reggae"
xsd:integer
1996
2009
2013
2014
2022
rdf:langString
Fugees-No-Woman-No-Cry-96290.jpg
rdf:langString
NoWomanNoCry.jpg
rdf:langString
Black Panther: Wakanda Forever Prologue and Wakanda Forever: The Album
xsd:integer
3745
4620
rdf:langString
*Hollywood
*Marvel Music
rdf:langString
English, Jamaican Patois
xsd:integer
3
214.0
273.0
xsd:integer
1976
1997
2022
rdf:langString
true
rdf:langString
So Jah Seh
xsd:integer
1974
1996
2022
rdf:langString
Bob Marley and the Wailers, Steve Smith, Chris Blackwell
xsd:gMonthDay
--07-17
rdf:langString
Brazil
rdf:langString
Italy
rdf:langString
New Zealand
rdf:langString
United Kingdom
xsd:integer
1975
xsd:date
1996-11-18
xsd:date
2022-07-25
xsd:integer
1974
1975
1996
2004
rdf:langString
true
rdf:langString
Harry J. Studios, Kingston, Jamaica (original)
rdf:langString
No Woman, No Cry
rdf:langString
No Woman No Cry
rdf:langString
single
rdf:langString
Lyceum Theatre, London (live version)
rdf:langString
No, Woman, No Cry és una cançó reggae popularitzada pel jamaicà Bob Marley i The Wailers. Malgrat que la cançó va aconseguir la fama el 1974, com a part de l'àlbum , potser és més coneguda la versió en directe editada a l'àlbum de 1975 i que va aparèixer com a senzill. De fet, aquesta va ser la versió que es va incloure en el recopilatori de grans èxits, . La lletra de la cançó està acreditada a Vincent Ford. Ocupa el lloc 37 de la llista de les 500 millors cançons de tots els temps, segons la revista Rolling Stone.
rdf:langString
لا يا امرأة ابكي أو كما تنطق بـ نو وومان، نو كراي (بالإنجليزية: No Woman, No Cry) وتعني في معناها الصحيح «لا يا امرأة، لا تبكي» هي أغنية عالمية شهيرة لنجم الريغي بوب مارلي، التي ارتبطت بإسمه إلى وقتنا الحاضر، وجعل من عنوان الأغنية العبارة الرئيسة التي تتكرر في كل مقطع من مقاطع الأغنية. احتلت الأغنية الرقم 37 في تصنيف ضم 500 أغنية الأكثر تأثيرا في العالم على مدى كل العصور باللغة الإنجليزية، وهي القائمة التي انجزتها عام 2003 مجلة رولينغ ستون.
rdf:langString
"No Woman, No Cry" je reggae skladba od jamajské skupiny Bob Marley and the Wailers. Skladba se stala známou v roce 1974 prostřednictvím jejich studiového alba . Koncertní verze z alba Live! je ještě známější, byla nahrána 19. července 1975 v Lyceum Theatre v Londýně. Ve stejnou dobu byla nahrána skladba "Lively up Yourself". Byla to poslední nahrávka všech tří původních členů Wailers (Bob Marley, Peter Tosh a Neville "Bunny" Livingston - také známý jako Bunny Wailer). Tato verze rovněž nebyla vydána. Koncertní verze skladby se umístila na 37. místě v seznamu Rolling Stone-500 nejlepších písní všech dob časopisu Rolling Stone.
rdf:langString
No Woman, No Cry ist eine Reggae-Ballade von Bob Marley und Vincent Ford. Sie wurde berühmt durch den siebenminütigen Konzertmitschnitt auf dem 1975 veröffentlichten Live!-Album. Erstmals veröffentlicht wurde das Lied 1974 auf dem Album Natty Dread von Bob Marley & the Wailers. Der ursprüngliche Titel ist in Jamaika-Kreolisch verfasst: „No, woman, nah cry“ (Englisch: “No, woman, don't cry”, deutsch: „Nein, Frau, weine nicht“).
rdf:langString
"No Woman, No Cry" es una canción reggae popularizada por el jamaicano Bob Marley y The Wailers. A pesar de que la canción alcanzó la fama en 1974, como parte del álbum Natty Dread, quizás es más conocida la versión en directo editada en el álbum Live!, en 1975. De hecho, esta fue la versión que se incluyó en el recopilatorio de grandes éxitos, Legend. La letra de la canción está acreditada a , sin embargo Bob la escribió y la acreditó a su nombre debido a problemas con la industria discográfica y como agradecimiento por su amistad (Ford le acogió en su comedor social (soup kitchen) cuando no tenía donde ir, le enseñó a tocar sus primeros acordes de la guitarra, etc). Esta canción ocupa el puesto 37 de la lista de las 500 mejores canciones de todos los tiempos, según la revista Rolling Stone.
rdf:langString
"No Woman, No Cry" is a reggae song by Bob Marley and the Wailers. The song was recorded in 1974 and released on the studio album Natty Dread. The live recording of this song from the 1975 album Live! was released as a single and is the best-known version; it was later included on several compilation albums, including the greatest hits compilation Legend. It was recorded at the Lyceum Theatre in London on 17 July 1975 as part of his Natty Dread Tour. The live version of the song ranked No. 37 on Rolling Stone's 500 Greatest Songs of All Time.
rdf:langString
No Woman, No Cry est une chanson de Bob Marley, créditée sous le nom de Vincent Ford. Elle figure sur l'album Natty Dread (1974), mais c'est la version de l'album Live!, sortie en single en août 1975 qui reste la plus célèbre et deviendra un succès planétaire. Bob Marley a peut-être écrit la chanson ou la mélodie mais aurait donné les crédits de la chanson à son ami d'enfance Vincent Ford (1940-2008) afin d'assurer la survie de sa soupe populaire, se situant à Trenchtown, le ghetto où Marley a grandi. Une autre version veut qu'il ait crédité son ami d'enfance afin de ne pas verser de droits d'auteur à Danny Sims, propriétaire de Cayman Music avec qui il avait signé un contrat en 1968. Il est à noter que trois autres chansons Crazy Baldheads, Roots Rock Reggae et Positive Vibration ont été créditées à Vincent Ford. Le titre provient d’une expression jamaïcaine, « no woman, nuh cry » qui en créole jamaïcain signifie : « femme, ne pleure pas » (et non « pas de femme, pas de larmes »). La chanson est en partie inspirée de l'époque où Bob Marley passait son temps dans la cour (« yard ») de Vincent Ford avec Rita Anderson (qui deviendra Rita Marley sa femme) et quelques amis dans le ghetto de Trenchtown. Dans une interview du 24 juillet 2012, Rita Marley a confirmé cette version : « Dans cette chanson, Bob raconte notre vie à Trenchtown. Nous ne possédions rien, excepté nos pieds pour marcher. » Cette chanson a été reprise notamment par Byron Lee, Joe Cocker, Boney M, les Fugees, Jimmy Cliff, Derrick Morgan, Johnny Clarke, Ken Boothe, Tapper Zukie, Rancid, Sean Kingston, Londonbeat, Gilberto Gil, Dubmatique, Joss Stone, Joan Baez, I Muvrini, Xavier Rudd, Yeshe. Le chanteur américano-français Joe Dassin a par ailleurs intégré en 1978 à son répertoire, une version en français écrite par les paroliers Pierre Delanoë et Claude Lemesle qui, tout en conservant la musique, mais sans le rythme reggae, modifie le sens des paroles. Dans celles-ci, « Si tu penses à moi » (qui est aussi le titre) remplace « No woman no cry » au moment du refrain. Dassin a aussi interprété une version en espagnol, titrée Si tu me extrañas. Le magazine Rolling Stone l'a classé trente-septième plus grande chanson de tous les temps.
rdf:langString
〈No Woman, No Cry〉는 밥 말리 & 더 웨일러스의 레게 노래다. 이 곡은 1974년 스튜디오 음반 《Natty Dread》에서 처음 알려지게 되었다. 이 스튜디오 버전은 드럼 머신을 사용했다. 1975년 음반 《Live!》의 라이브 버전은 싱글로 발매되었고 가장 잘 알려진 버전이다. 이 버전은 《Legend》라는 컴필레이션 음반에 포함되었고, 1975년 7월 17일 그의 의 일환으로 런던의 에서 녹음되었다. 이 곡의 라이브 버전은 《롤링 스톤》의 역사상 가장 위대한 노래 500곡 중 37위에 올랐다.
rdf:langString
「ノー・ウーマン、ノー・クライ」（No Woman, No Cry）は、ボブ・マーリー&ザ・ウェイラーズが1974年に発表した楽曲。グループの代表作の一つ。主に1975年のライブ・バージョンで知られる。
rdf:langString
No Woman, No Cry – utwór Boba Marleya & The Wailers z 1974 roku, pochodzący z albumu Natty Dread, będący jednym z najbardziej znanych utworów reggae i Marleya. 18 lipca 1975 roku w ramach Natty Dread Tour utwór wykonany i zarejestrowany został w londyńskim Lyceum Theatre, a następnie zamieszczony na albumie koncertowym Live! Nagranie koncertowe, stanowiące obecnie najbardziej znaną wersję utworu i wydane jako singel, pojawiło się również na kompilacji Legend z 1984. W 2004 roku utwór został sklasyfikowany na 37. miejscu listy 500 utworów wszech czasów magazynu „Rolling Stone”. W 1995 roku cover utworu pojawił się na albumie The Score amerykańskiego hiphopowego zespołu Fugees.
rdf:langString
No Woman, No Cry is een reggaenummer van Bob Marley and The Wailers dat voor het eerst verscheen in 1974 op het album Natty Dread. Het nummer werd pas echt bekend in de live-uitvoering zoals die is te horen op het album Live! uit 1975. Hoewel Bob Marley het nummer zelf schreef, werd het officieel toegeschreven aan "V. Ford". Ook enkele nummers van het album Rastaman Vibration van Bob Marley vermelden V. Ford. Vincent Ford (Kingston, Jamaica 1930) was een vriend van Marley die een gaarkeuken draaiende hield in Trenchtown, het getto van Marleys woonplaats Kingston. De inkomsten uit royalty's die Ford ontving, hielpen hem bij het in stand houden van de gaarkeuken. Vincent Ford overleed in Kingston op 28 december 2008. Vaak wordt gedacht dat het lied gaat over dat het als man prima leven is zonder vrouw. Dat klopt echter niet. De correcte schrijfwijze van de titel in het Jamaicaans-Engelse patois zou "No, woman, nuh cry" moeten zijn. Het woord "nuh", dat korter uitgesproken wordt dan "no", staat gelijk aan het Engelstalige "don't".Een voetstoots vertaling van "No woman, no cry" in het Jamaicaans-Engels is: "Nee, meisje, huil niet". Het nummer handelt over de kracht van vrouwen. "No Woman, No Cry" eindigde als 37ste in de 500 beste nummers aller tijden (volgens Rolling Stone).
rdf:langString
No Woman, No Cry è una canzone reggae, scritta da Vincent Ford e resa famosa da Bob Marley e il suo gruppo, The Wailers. La canzone fece una prima volta il giro del mondo nel 1974 grazie all'album registrato in studio Natty Dread. Tuttavia è forse più conosciuta la versione live contenuta nell'album del 1975 Live!, versione che è stata inserita nel greatest hits Legend. Sebbene sia stata scritta da Bob Marley stesso, i diritti d'autore di questa canzone furono intestati a "V. Ford": Vincent Ford (1940-2008) era un amico d'infanzia di Marley, proprietario di un povero locale di Trenchtown, il ghetto di Kingston in Jamaica, luogo di ristoro della povera gente del luogo e, a volte, dello stesso Bob, che era sul punto di fallire. Le entrate provenienti dai diritti di questa canzone hanno assicurato la sopravvivenza e l'efficienza della mensa fino ai giorni nostri. La versione di Marley and the Wailers di No Woman, No Cry occupa il numero 37 nella Lista delle 500 migliori canzoni secondo Rolling Stone.
rdf:langString
No Woman, No Cry (с англ. — «Нет, женщина, не плачь») — песня в стиле регги, ставшая всемирным хитом в исполнении группы The Wailers — в 1974 году она вышла на их студийном альбоме Natty Dread.Наиболее известна концертная версия из альбома Live! 1975 года, она же вошла на сборник Legend. Песня получила 37 позицию в списке 500 величайших песен всех времён по версии журнала Rolling Stone. Возможно, Боб Марли написал текст к песне и (или) мелодию; тем не менее, авторские права он отдал . Форду также принадлежат права на три песни с альбома Rastaman Vibration. Он был другом Марли и содержал бесплатную столовую для нуждающихся в (Trenchtown), гетто, в Кингстоне, где вырос Боб Марли. Авторские отчисления (роялти), получаемые Фордом, позволили ему содержать столовую. упомянут в песне «No Woman, No Cry», в строчках «I remember when we used to sit. In the government yard in Trenchtown» В этом месте жили известные исполнители регги — Питер Тош и . С 1930-х годов это был район трущоб, населённый сквоттерами. Он служил прибежищем для растафарианских коммун. В 1951 году район был разрушен ураганом «Чарли». После восстановления, он состоял из одно-двухэтажных бетонных домов, с внутренними двориками с общей кухней. Из-за недостатка средств канализации в районе не было. Её заменял открытый сточный ров. К 70-м годам район страдал от безработицы, сильно развилась преступность, однако, благодаря песне Боба Марли, это место стало привлекать туристов со всего мира.Боб Марли написал эту песню, когда заболела его мама, и чтобы как-то скрасить и увековечить труд женщин и матерей, он решил назвать её «Нет, женщина, не плачь» (оригинальный перевод). В концертном варианте «No woman, no cry» исполнялась в темпе 78 ударов в минуту, в то время как у студийной — 96-99 ударов в минуту; в студийной версии используется драм-машина.Гитарные наложения сделал сессионный музыкант Эл Андерсон, игравший в тот момент в группе Shakatu; в альбоме Live! также звучит его гитара.
rdf:langString
No Woman, No Cry (brittisk engelska: No Woman, don't cry) är en reggaelåt ursprungligen inspelad av Bob Marley & The Wailers. Den fanns med på albumet Natty Dread från 1974 och släpptes även som singel. Den kanske mest kända versionen är dock den på livealbumet Live! från 1975. No Woman, No Cry är tillsammans med Get Up, Stand Up och I Shot the Sheriff bandets tre mest kända låtar. Låten handlar om att trösta en kvinna som gråter över det hopplösa livet i slummen i Trenchtown, en fattig stadsdel i Kingston. Under 1970-talet förvandlades denna till en livsfarlig krigszon när anhängarna till landets två stora partier beväpnade sig med skjutvapen. Lyriken i "No Woman No Cry" uttrycker en tillbakablick på 1960-talet: Låten skrevs förmodligen av Bob Marley själv, men även uppgavs som upphovsman. Ford var en vän till Marley som drev ett soppkök i Trenchtown, vilket räddade många barn, däribland Marley själv, från en svältdöd. Ett flertal artister har genom åren gjort covers på låten, däribland Joan Baez, Boney M., Wyclef Jean (Fugees) och Jimmy Cliff. Musiktidningen Rolling Stone placerade 2004 låten, i Bob Marley & The Wailers version, som nummer 37 på sin lista över de 500 största låtarna genom tiderna. Det kan även tilläggas att Bob Marley tillsammans med Janne Schaffer 1971 spelade in fyra låtar i ett pannrum i Nockeby väster om Stockholm, däribland "No Woman No Cry" Förmodligen en demoinspelning. Bob Marley sägs ha bott i pannrummet på en madrass eftersom tillgången på sängar var slut. Det rosa huset i Nockeby pryds av en skylt ovanför ytterdörren där det står "I detta hus bodde Bob Marley 1971".
rdf:langString
"No Woman, No Cry" é uma canção reggae de Bob Marley and the Wailers. A música foi gravada em 1974 e lançada no álbum de estúdio Natty Dread. É a canção mais regravada e aclamada da história do reggae. A versão que se tornou mais conhecida foi gravada ao vivo em Londres e lançada no álbum Live! de 1975, tendo sido considerada a definitiva. É esta a versão incluída na compilação Legend da qual fazem parte os maiores sucessos do cantor. A canção foi regravada por vários artistas, entre eles Rancid, NOFX, Boney M, , Joan Baez, Xavier Rudd, Jimmy Buffett, The Fugees, Sublime, Hugh Masekela e Gilberto Gil, músico e ex-ministro da cultura do Brasil. Mas apenas a banda de ska punk teve permissão da família de Marley para alterar a letra para o seu álbum . O título refere-se a sua expressão jamaicana que significa "Não chores, mulher" e não deve ser confundido com "Mais feliz sem uma mulher". A elegância e simultaneamente simplicidade das canções de Marley, o movimento e convicção da sua voz, a alma e a resposta da sua audiência quando cantava a música ao vivo, fez de "No Woman, No Cry" uma experiência quase espiritual para muitos ouvintes, chegando a soar como um salmo.
rdf:langString
No Woman, No Cry — пісня в стилі регі, що стала всесвітнім хітом у виконанні групи Bob Marley & The Wailers. У 1974 році вона вийшла на їх студійному альбомі Natty Dread. Пісня отримала 37 позицію в списку 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone. У концертному варіанті «No woman, no cry» виконувалася в темпі 78 ударів на хвилину, у той час як у студійній - 96-99 ударів на хвилину. У студійній версії використовується драм-машина. Гітарні накладення зробив сесійний музикант Ел Андерсон, який грав у той момент у групі . В альбомі Live! також звучить його гітара. Можливо, Боб Марлі написав текст до пісні і (або) мелодію; проте, авторські права він віддав Вінсенту Форду. Форду також належать права на три пісні з альбому . Він був другом Марлі і утримував безкоштовну їдальню для бідних в (Trenchtown), гетто, в Кінгстоні, де виріс Боб Марлі.
<minute>
3.0
xsd:nonNegativeInteger
19606
xsd:date
1975-07-17
xsd:double
180.0