Neogrammarian
http://dbpedia.org/resource/Neogrammarian an entity of type: Thing
Les néogrammairiens (en allemand Junggrammatiker) forment une importante école linguistique, essentiellement allemande, qui s'est constituée à la fin des années 1870 à l'université de Leipzig autour du slaviste August Leskien. Leurs plus grands apports concernent la phonétique historique.
rdf:langString
Los neogramáticos (junggrammatiker) fueron un grupo de lingüistas, principalmente alemanes del siglo XIX, que constituyeron una escuela de pensamiento lingüístico que procuró introducir en la lingüística histórica los principios positivistas que triunfaban en la ciencia y la filosofía del momento, esperando renovar la gramática comparada. Varias de las tesis de los neogramáticos provocaron la controversia lingüística más importante del último cuarto del siglo XIX. Sus dos representantes más importantes son Hermann Osthoff y Karl Brugmann.
rdf:langString
The Neogrammarians (German: Junggrammatiker, 'young grammarians') were a German school of linguists, originally at the University of Leipzig, in the late 19th century who proposed the Neogrammarian hypothesis of the regularity of sound change.
rdf:langString
젊은이 문법학파(Junggramatiker), 소장문법학파, 신문법학파(neo-grammarian) 1870년대에 들어서면서 독일의 라이프치히(Leipzig) 대학을 중심으로 그 이전 시기의 언어 연구의 성향과 두드러진 차이점을 보이는 일군의 학자들이 나타났다. 이들은 그 당시에 비교적 젊은 새로운 세대의 학자들이었기 때문에 젊은이 문법학파라고 불렸다. (Leskien), (Brugmann), (Osthoff), (Delbrück) 등의 학자들과 이들의 연구방법론을 이론적으로 집대성한 헤르만 파울(Herman Paul)이 이들 젊은이 문법학파의 중심 멤버였으며, (Verner), 드 소쉬르(de Saussure), 휘트니(Whitney) 등도 이들과 깊은 관련을 맺고 있었다. 이들은 당시의 자연과학에서 발휘된 실증주의적 연구의 성과에 자극을 받아 언어학에서도 실증주의적인 방법을 도입하여 언어학을 정밀과학으로 다듬고자 했다. 이들의 연구는 '관찰할 수 있는 사실만이 과학의 유일한 연구대상'이라는 실증주의적 사고에 큰 영향을 받았다.
rdf:langString
青年文法学派（せいねんぶんぽうがくは、ドイツ語: Junggrammatiker）とは、1870年代後半以降のライプツィヒ大学を中心とする印欧語比較言語学の学者のグループを指す。比較言語学をそれまでよりも精緻な学問にすることに重要な貢献をした。 日本語の訳語は一定せず、少壮文法学派・若手文法学派・新文法学派(英語: Neogrammarian)などとも呼ぶ。
rdf:langString
Молодограматики (нім. Junggrammatiker) — школа в німецькому мовознавстві XIX століття, Представники якої вперше запропонували застосувати природно-наукові принципи верифікації наукового знання до мовознавства. Як конкретний приклад такого підходу вони запропонували гіпотезу регулярних фонетичних чергувань. Центральну роль в роботах молодограматиків відігравало порівняльно-історичне мовознавство, зокрема, індоєвропеїстика. Молодограматизм був панівною течією в лінгвістиці кінця XIX — 1-й третини XX століття.
rdf:langString
Mladogramatická škola byla skupina německých jazykovědců, kteří se na Lipské univerzitě na konci 19. století věnovali historicko-srovnávací lingvistice. Jedním z jejich přínosů byla hypotéza o zákonitosti hláskových změn, jež měla lingvistiku posunout na úroveň přírodních věd. Označení mladogramatikové, německy Junggrammatiker, původně posměšné, poukazovalo na jejich mladickou nezkušenost a polemickou bojovnost; skupina se k němu však později sama přihlásila.
rdf:langString
Junggrammatiker nennt man eine Gruppierung von Linguisten der so genannten Leipziger Schule, die sich Ende der 1870er Jahre in Leipzig um August Leskien (1840–1916), Karl Brugmann (1849–1919) und Hermann Osthoff (1847–1909) gebildet hatte. Mit ihrer Hypothese der „Ausnahmslosigkeit der Lautgesetze“ versuchten sie die bis dahin als Geisteswissenschaft deklarierte Sprachwissenschaft im Zeichen der Naturwissenschaft neu zu begründen. Diese Entwicklung resultierte aus dem zunehmenden Wettbewerb der Geisteswissenschaften mit den Naturwissenschaften.
rdf:langString
Οι νεογραμματικοί (γερμανικά: Junggrammatiker) ήταν μέλη της ομώνυμης γλωσσολογικής σχολής που ανεπτύχθη στην Δυτική Ευρώπη και τις ΗΠΑ στο τελευταίο τρίτο του 19ου αιώνα ως αντίδραση στις θέσεις και πρακτικές της συγκριτικής γλωσσολογίας. Οι κύριες συμβολές τους σχετίζονται με τη μελέτη της γλωσσική μετατροπής και την Ινδοευρωπαϊκή γλώσσα, συμβάλλοντας στην ανάδειξη της σε κύριο επιστημονικό παράδειγμα, προωθώντας με αυτόν τον τρόπο τη σημασία της φωνητικής και της διαλεκτολογίας. Επίσης υποστήριξαν την επιστημονικότητα της γλωσσολογικής μελέτης προωθώντας τη χρήση δεδομένων. Μέλη της αποτέλεσαν ο Άγγλος , ο Γάλλος και οι Φραντς Μπόας, και Λέοναρντ Μπλούμφιλντ στη Βόρεια Αμερική.
rdf:langString
I Neogrammatici (in tedesco Junggrammatiker) furono un gruppo di linguisti tedeschi dell'Università di Lipsia che, a partire dagli anni settanta del XIX secolo, diedero un notevole impulso allo sviluppo dell'indoeuropeistica fino ad arrivare a definire una prima ricostruzione dell'indoeuropeo, definita nei decenni seguenti ricostruzione "classica" e definitivamente sintetizzata nella monumentale opera Lineamenti di grammatica comparata delle lingue indogermaniche (Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen, cinque volumi, 1897-1916) di Karl Brugmann e Berthold Delbrück.
rdf:langString
Młodogramatycy (niem. Junggrammatiker) – niemiecka językoznawcza szkoła naukowa ukształtowana w końcu lat siedemdziesiątych XIX wieku w Lipsku wokół Augusta Leskiena. Głównymi jej założeniami były psychologizm i historyzm. Młodogramatycy chcieli nadać językoznawstwu charakter nauki ścisłej tak jak nauki przyrodnicze. Nie uznawali aspektów kulturowych w rozwoju języka; odrzucali językoznawstwo teoretyczne, uogólniające, preferując badania szczegółowe, empiryczne. Uważali, że język jako zjawisko przyrody podlega prawom rozwoju. Sformułowali tezę o bezwyjątkowości praw głosowych – jeśli w pewnym języku lub dialekcie zachodzi zmiana fonetyczna, to zachodzi ona u wszystkich użytkowników tej mowy i we wszystkich wyrazach, w których występują warunki do takiej zmiany. Sformułowali także teorię an
rdf:langString
De Neogrammatici (of Junggrammatiker of Neogrammarians) was een groep taalkundigen die zich manifesteerde aan het eind van de negentiende eeuw. Door de Neogrammatici werd bewust geprobeerd een breuk te scheppen met de historische taalkunde die zij te weinig wetenschappelijk gefundeerd vonden. Zij stonden een puur empirische methode voor bij het onderzoek naar taal en taalverandering. Andere Neogrammatici waren Eduard Sievers, Wilhelm Braune, Karl Verner, Henry Sweet en August Leskien.
rdf:langString
Neogramática é uma escola de pensamento lingüístico que procurou introduzir na lingüística histórica os princípios positivistas que triunfavam na ciência e na filosofia do momento, esperando renovar a . Conforme Faraco (2012), a Neogramática foi um movimento no século XIX de uma nova geração de estudiosos das línguas, relacionados à Universidade de Leipzig, na Alemanha, que foram contrários a certos pressupostos da Gramática Histórico-Comparativa praticada na época.
rdf:langString
Младограмма́тики (нем. Junggrammatiker) — школа в немецкой лингвистике XIX в., впервые предложившая применить естественно-научные принципы верификации научного знания к лингвистике. В качестве конкретного примера они предложили гипотезу регулярных фонетических соответствий. Центральную роль в работах младограмматиков играло сравнительно-историческое языкознание, в частности, индоевропеистика.
rdf:langString
Junggrammatiker kallas en grupp, huvudsakligen tyska, språkforskare, som från mitten av 1870-talet försökte att reformera den historiska lingvistikens metoder. Junggrammatikerna hävdade, att man vid etymologisk forskning skulle iaktta ljudlagarna med största noggrannhet, då dessa verkade "blint" och "utan undantag", en tes som först uttalades av August Leskien 1876. Då en form i ett givet språk inte stämde med vad man kunde vänta sig av ljudlagarna, skulle man inte slå sig till ro och betrakta denna som ett undantag, utan man skulle förklara dess uppkomst psykologiskt genom att undersöka, vilka analogier som kunde ha fått en språkbrukare till att bilda den. De språkliga förändringarna hade alltså uppstått antingen mekaniskt-fysiologiskt (ljudlagsenligt), eller psykologiskt genom utjämning
rdf:langString
rdf:langString
Mladogramatická škola
rdf:langString
Junggrammatiker
rdf:langString
Νεογραμματικοί
rdf:langString
Novgramatikuloj
rdf:langString
Neogramáticos
rdf:langString
Néogrammairien
rdf:langString
Neogrammatici
rdf:langString
青年文法学派
rdf:langString
젊은이 문법학파
rdf:langString
Neogrammarian
rdf:langString
Neogrammatici
rdf:langString
Młodogramatycy
rdf:langString
Младограмматики
rdf:langString
Neogramática
rdf:langString
Junggrammatiker
rdf:langString
Молодограматики
xsd:integer
1936074
xsd:integer
1009926738
rdf:langString
Mladogramatická škola byla skupina německých jazykovědců, kteří se na Lipské univerzitě na konci 19. století věnovali historicko-srovnávací lingvistice. Jedním z jejich přínosů byla hypotéza o zákonitosti hláskových změn, jež měla lingvistiku posunout na úroveň přírodních věd. Označení mladogramatikové, německy Junggrammatiker, původně posměšné, poukazovalo na jejich mladickou nezkušenost a polemickou bojovnost; skupina se k němu však později sama přihlásila. V českém prostředí se přívrženci mladogramatické školy vyznačovali zejména důrazem na přirozený vývoj jazyka a jeho objektivní pozorování, v protikladu se snahami brusičů o umělé zásahy do vývoje jazyka. Mezi výrazné české představitele patřili Jan Gebauer, Oldřich Hujer a další.
rdf:langString
Οι νεογραμματικοί (γερμανικά: Junggrammatiker) ήταν μέλη της ομώνυμης γλωσσολογικής σχολής που ανεπτύχθη στην Δυτική Ευρώπη και τις ΗΠΑ στο τελευταίο τρίτο του 19ου αιώνα ως αντίδραση στις θέσεις και πρακτικές της συγκριτικής γλωσσολογίας. Οι κύριες συμβολές τους σχετίζονται με τη μελέτη της γλωσσική μετατροπής και την Ινδοευρωπαϊκή γλώσσα, συμβάλλοντας στην ανάδειξη της σε κύριο επιστημονικό παράδειγμα, προωθώντας με αυτόν τον τρόπο τη σημασία της φωνητικής και της διαλεκτολογίας. Επίσης υποστήριξαν την επιστημονικότητα της γλωσσολογικής μελέτης προωθώντας τη χρήση δεδομένων. Μέλη της αποτέλεσαν ο Άγγλος , ο Γάλλος και οι Φραντς Μπόας, και Λέοναρντ Μπλούμφιλντ στη Βόρεια Αμερική. Το έργο του , Principien der Sprachgenschichte το 1880 θεωρείται το προγραμματικό τους εγχειρίδιο. Από τις αρχές του 20ού αιώνα, το έργο του Φεντινάντ ντε Σοσίρ εκδόθηκε ως αντίδραση στις υπερβολές της σχολής και συνέβαλε στην αντικατάστασή της από τον .
rdf:langString
Junggrammatiker nennt man eine Gruppierung von Linguisten der so genannten Leipziger Schule, die sich Ende der 1870er Jahre in Leipzig um August Leskien (1840–1916), Karl Brugmann (1849–1919) und Hermann Osthoff (1847–1909) gebildet hatte. Mit ihrer Hypothese der „Ausnahmslosigkeit der Lautgesetze“ versuchten sie die bis dahin als Geisteswissenschaft deklarierte Sprachwissenschaft im Zeichen der Naturwissenschaft neu zu begründen. Diese Entwicklung resultierte aus dem zunehmenden Wettbewerb der Geisteswissenschaften mit den Naturwissenschaften. Die Bezeichnung Junggrammatiker, die als „junge Sprachwissenschaftler“ zu verstehen ist, soll ursprünglich vom Germanisten Friedrich Zarncke stammen, einem Mitglied der älteren Generation, der sie in Anlehnung an die Bezeichnung anderer „junger“ oder revolutionärer Bewegungen prägte, wie z. B. Junges Deutschland oder Junghegelianer. Zarncke verwies damit anlässlich einer Promotion in ironischer Weise auf die Unerfahrenheit und das militante Verhalten der jungen Generation. Die Bezeichnung wurde aber später von dieser jungen Generation wiederaufgenommen.
rdf:langString
Les néogrammairiens (en allemand Junggrammatiker) forment une importante école linguistique, essentiellement allemande, qui s'est constituée à la fin des années 1870 à l'université de Leipzig autour du slaviste August Leskien. Leurs plus grands apports concernent la phonétique historique.
rdf:langString
Los neogramáticos (junggrammatiker) fueron un grupo de lingüistas, principalmente alemanes del siglo XIX, que constituyeron una escuela de pensamiento lingüístico que procuró introducir en la lingüística histórica los principios positivistas que triunfaban en la ciencia y la filosofía del momento, esperando renovar la gramática comparada. Varias de las tesis de los neogramáticos provocaron la controversia lingüística más importante del último cuarto del siglo XIX. Sus dos representantes más importantes son Hermann Osthoff y Karl Brugmann.
rdf:langString
The Neogrammarians (German: Junggrammatiker, 'young grammarians') were a German school of linguists, originally at the University of Leipzig, in the late 19th century who proposed the Neogrammarian hypothesis of the regularity of sound change.
rdf:langString
젊은이 문법학파(Junggramatiker), 소장문법학파, 신문법학파(neo-grammarian) 1870년대에 들어서면서 독일의 라이프치히(Leipzig) 대학을 중심으로 그 이전 시기의 언어 연구의 성향과 두드러진 차이점을 보이는 일군의 학자들이 나타났다. 이들은 그 당시에 비교적 젊은 새로운 세대의 학자들이었기 때문에 젊은이 문법학파라고 불렸다. (Leskien), (Brugmann), (Osthoff), (Delbrück) 등의 학자들과 이들의 연구방법론을 이론적으로 집대성한 헤르만 파울(Herman Paul)이 이들 젊은이 문법학파의 중심 멤버였으며, (Verner), 드 소쉬르(de Saussure), 휘트니(Whitney) 등도 이들과 깊은 관련을 맺고 있었다. 이들은 당시의 자연과학에서 발휘된 실증주의적 연구의 성과에 자극을 받아 언어학에서도 실증주의적인 방법을 도입하여 언어학을 정밀과학으로 다듬고자 했다. 이들의 연구는 '관찰할 수 있는 사실만이 과학의 유일한 연구대상'이라는 실증주의적 사고에 큰 영향을 받았다.
rdf:langString
I Neogrammatici (in tedesco Junggrammatiker) furono un gruppo di linguisti tedeschi dell'Università di Lipsia che, a partire dagli anni settanta del XIX secolo, diedero un notevole impulso allo sviluppo dell'indoeuropeistica fino ad arrivare a definire una prima ricostruzione dell'indoeuropeo, definita nei decenni seguenti ricostruzione "classica" e definitivamente sintetizzata nella monumentale opera Lineamenti di grammatica comparata delle lingue indogermaniche (Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen, cinque volumi, 1897-1916) di Karl Brugmann e Berthold Delbrück. Al movimento si fa riferimento anche con le espressioni Scuola neogrammaticale e Scuola di Lipsia.
rdf:langString
青年文法学派（せいねんぶんぽうがくは、ドイツ語: Junggrammatiker）とは、1870年代後半以降のライプツィヒ大学を中心とする印欧語比較言語学の学者のグループを指す。比較言語学をそれまでよりも精緻な学問にすることに重要な貢献をした。 日本語の訳語は一定せず、少壮文法学派・若手文法学派・新文法学派(英語: Neogrammarian)などとも呼ぶ。
rdf:langString
De Neogrammatici (of Junggrammatiker of Neogrammarians) was een groep taalkundigen die zich manifesteerde aan het eind van de negentiende eeuw. Door de Neogrammatici werd bewust geprobeerd een breuk te scheppen met de historische taalkunde die zij te weinig wetenschappelijk gefundeerd vonden. Zij stonden een puur empirische methode voor bij het onderzoek naar taal en taalverandering. De eerste aanzet tot deze nieuwe beweging werd gegeven door Karl Brugmann en Berthold Delbrück. Samen schreven zij de Grundriss der Indogermanischen Sprachen. Als manifest van de Neogrammatici wordt Prinzipien der Sprachgeschichte van Hermann Paul beschouwd. Hij stelde dat taal alleen onderzocht kon worden als taal die zich voortdurend ontwikkelt. De Neogrammatici waren dan ook niet zozeer geïnteresseerd in het reconstrueren van oervormen van taal, maar stelden de taal van het heden als basis van hun studie. Een belangrijk concept van de Neogrammatici was de klankwet: talen ontwikkelden zich volgens wetmatige bewegingen en als het scheen dat er uitzonderingen plaatsvonden dan was dat te verklaren door de wetmatige wijze waarop die uitzonderingen tot stand gekomen waren (een goed voorbeeld van deze denkwijze is de Wet van Verner). Alle taalveranderingen waren dus wetmatig te verklaren. De Neogrammatici zijn later bekritiseerd omdat ze te veel gefocust zouden zijn op blinde taalveranderingsprocessen. Toch hebben de Neogrammatici een grote invloed gehad op de wetenschap van de taalontwikkeling. Ze formuleerden taalontwikkelingen die later wetenschappelijk onderzocht en getoetst konden worden. Andere Neogrammatici waren Eduard Sievers, Wilhelm Braune, Karl Verner, Henry Sweet en August Leskien.
rdf:langString
Młodogramatycy (niem. Junggrammatiker) – niemiecka językoznawcza szkoła naukowa ukształtowana w końcu lat siedemdziesiątych XIX wieku w Lipsku wokół Augusta Leskiena. Głównymi jej założeniami były psychologizm i historyzm. Młodogramatycy chcieli nadać językoznawstwu charakter nauki ścisłej tak jak nauki przyrodnicze. Nie uznawali aspektów kulturowych w rozwoju języka; odrzucali językoznawstwo teoretyczne, uogólniające, preferując badania szczegółowe, empiryczne. Uważali, że język jako zjawisko przyrody podlega prawom rozwoju. Sformułowali tezę o bezwyjątkowości praw głosowych – jeśli w pewnym języku lub dialekcie zachodzi zmiana fonetyczna, to zachodzi ona u wszystkich użytkowników tej mowy i we wszystkich wyrazach, w których występują warunki do takiej zmiany. Sformułowali także teorię analogii – formy językowe zmieniają się w sposób nieumotywowany fonetycznie, poprzez podobieństwo do innych form. Dzięki ich badaniom odkryto rodziny językowe i pokrewieństwo między nimi.
rdf:langString
Junggrammatiker kallas en grupp, huvudsakligen tyska, språkforskare, som från mitten av 1870-talet försökte att reformera den historiska lingvistikens metoder. Junggrammatikerna hävdade, att man vid etymologisk forskning skulle iaktta ljudlagarna med största noggrannhet, då dessa verkade "blint" och "utan undantag", en tes som först uttalades av August Leskien 1876. Då en form i ett givet språk inte stämde med vad man kunde vänta sig av ljudlagarna, skulle man inte slå sig till ro och betrakta denna som ett undantag, utan man skulle förklara dess uppkomst psykologiskt genom att undersöka, vilka analogier som kunde ha fått en språkbrukare till att bilda den. De språkliga förändringarna hade alltså uppstått antingen mekaniskt-fysiologiskt (ljudlagsenligt), eller psykologiskt genom utjämning och nybildningar efter givna mönster (analogibildningar). Dessa teorier framställdes och belystes genom talrika exempel i en mängd avhandlingar, dels självständiga, som Hermann Osthoffs Das physiologische und psychologische Moment in der sprachlichen Formenbildung (1879), dels tryckta i tidskrifter, främst junggrammatikernas huvudorgan, Hermann Pauls och Wilhelm Braunes, "Beiträge zur Geschichte der deutschen Sprache" och Karl Brugmanns och Hermann Osthoffs "Morphologische Untersuchungen"; den mest djupgående behandlingen av skolans uppfattning om språkförändringarnas väsen gavs dock av Hermann Paul i hans verk Prinzipien der Sprachgeschichte (1880, fjärde upplagan 1909). En skildring av skolans förtjänster gavs av i Junggrammatische Streifzüge im Gebiete der Syntax (1883). Eftersom flera av junggrammatikerna uppträdde starkt polemiskt, blev de även föremål för omfattande kritik, i synnerhet omkring 1885. Motståndarna intog tre olika ståndpunkter; antingen hävdade man den gamla uppfattningen, att ljudlagarna medgav många undantag (främst Georg Curtius), eller så sade man att junggrammatikernas ståndpunkt i huvudsak är riktig, men inte ny, då redan August Schleicher och hans lärjungar hade följt samma principer långt innan dessa (Johannes Schmidt; även Hermann Collitz, som var benägen att endast se junggrammatikerna som ett sällskap för inbördes beundran); eller så vände man sig mot junggrammatikernas indelning av språkförändringar i ljudlagsenliga och analogibildningar, så att man trots visst erkännande av junggrammatikerna, inte ansåg att dessa hade trängt djupt nog in i språkets väsen (Hugo Schuchardt, Ueber die Lautgesetze 1885; Otto Jespersen i "Nordisk Tidsskrift for Filologi" och "Internationale Zeitschrift für allgemeine Sprachwissenschaft" 1886). Adolf Noreen hävdade 1912 att den då gängse indelningen av uttalsförändringar i ljudlagsenliga och analogibildningar är felaktig, bland annat därför, att de flesta ljudlagsenliga förändringar själva beror på analogi (associationsverksamhet) och därför att denna indelning inte ger plats åt de funktionellt motiverade uttalsändringar, som inte beror på analogi. De flesta ljudlagar uttrycker nämligen inte, såsom man antagit, en fysiologisk, utan en rent psykisk process, en akt av associationsverksamhet.
rdf:langString
Младограмма́тики (нем. Junggrammatiker) — школа в немецкой лингвистике XIX в., впервые предложившая применить естественно-научные принципы верификации научного знания к лингвистике. В качестве конкретного примера они предложили гипотезу регулярных фонетических соответствий. Центральную роль в работах младограмматиков играло сравнительно-историческое языкознание, в частности, индоевропеистика. Крупнейшие представители: Карл Бругман и Герман Остгоф (авторы «Манифеста» младограмматиков), Бертольд Дельбрюк, Август Лескин, Герман Пауль, Вильгельм Мейер-Любке, в России — Филипп Фортунатов и его школа. Крупнейшими критиками младограмматизма были: Георг Курциус, Николай Крушевский, Гуго Шухардт (основатель противостоящей младограмматизму Школы слов и вещей), Грациадио Исайя Асколи, Иоганнес Шмидт, Фердинанд де Соссюр. Младограмматизм был господствующим течением в лингвистике конца XIX — 1-й трети XX века; позднее на Западе его сменили другие течения, в то время как в СССР идеи младограмматизма («историзма в языкознании») сыграли положительную роль при борьбе с «новым учением о языке» Н. Я. Марра. С позиций младограмматизма написана статья И. В. Сталина (фактически — в соавторстве с А. С. Чикобавой) «Марксизм и вопросы языкознания».
rdf:langString
Neogramática é uma escola de pensamento lingüístico que procurou introduzir na lingüística histórica os princípios positivistas que triunfavam na ciência e na filosofia do momento, esperando renovar a . Conforme Faraco (2012), a Neogramática foi um movimento no século XIX de uma nova geração de estudiosos das línguas, relacionados à Universidade de Leipzig, na Alemanha, que foram contrários a certos pressupostos da Gramática Histórico-Comparativa praticada na época. Várias das teses dos neogramáticos provocaram a controvérsia lingüística mais importante do último quarto do século XIX. Seus representantes mais importantes são:
* (1840-1916)
* (1847-1909)
* Karl Brugmann (1848-1919)
* (1842-1922)
* Hermann Paul (1846-1921)
* (1850-1926)
* (1850-1932) As relações linguísticas são perceptíveis na fala individual, permitindo uma ponte entre a pesquisa linguística e a pesquisa psicológica. É importante relacionar o uso coletivo e o individual da língua, para entender melhor o mecanismo da mudança línguistica. Dois mecanismos que desencadeiem a mudança no uso individual são a mudança espontânea, na qual se explica pelas tensões sintagmáticas e segundo as adaptações da fala individual a outra fala individual, o que pressupõe o intercurso verbal como um momento importante na mudança. Paul afirma em seus estudos que a mudança se dá por meio dos "passos infinistesimais", a expressão ficou conhecida como "lei do mínimo esforço" A mudança não tem um ritmo permanente, e conforma-se à estabilidade maior ou menor dos usos individuais. Outro ponto, diz que somente os fatores fonéticos podem condicionar a mudança. No caso do apagamento de sons, a perda permuta, adição, apagamento, transposição e outros. Um dos casos que ocorreu no apagamento de sons, foi o marcador de plural, pois na fala individual do dia-a-dia é fácil vermos a utilização de " as menina" em vez de "as meninas".
rdf:langString
Молодограматики (нім. Junggrammatiker) — школа в німецькому мовознавстві XIX століття, Представники якої вперше запропонували застосувати природно-наукові принципи верифікації наукового знання до мовознавства. Як конкретний приклад такого підходу вони запропонували гіпотезу регулярних фонетичних чергувань. Центральну роль в роботах молодограматиків відігравало порівняльно-історичне мовознавство, зокрема, індоєвропеїстика. Молодограматизм був панівною течією в лінгвістиці кінця XIX — 1-й третини XX століття.
xsd:nonNegativeInteger
4924