Neo-Keynesian economics
http://dbpedia.org/resource/Neo-Keynesian_economics an entity of type: Thing
Nezaměňovat s Novokeynesiánství. Neokeynesiánství či neokeynesovství je ekonomický směr, který se po 2. světové válce vyvinul z díla britského ekonoma Johna Maynarda Keynese. Představuje verzi, která byla typická především pro vývoj keynesiánství v USA. Mezi nejvýznamnější zástupce patří John Hicks, Franco Modigliani a Paul Samuelson. Jejich myšlenky formovaly hlavní vývoj makroekonomie až do 70. let 20. století. Zjednodušeně řečeno klade neokeynesiánství důraz na roli státu, který může rozpohybovat ekonomiku formou levných „povzbuzovacích balíků peněz“.
rdf:langString
Der Neokeynesianismus ist eine volkswirtschaftliche Theorie, die zum Teil auf Ideen von John Maynard Keynes, zum Teil auf neoklassischer Theorie beruht. Der Neokeynesianismus ist nicht zu verwechseln mit dem Postkeynesianismus und dem Neukeynesianismus (englisch: New Keynesian Economics).
rdf:langString
( 신케인스학파는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 새케인스학파 문서를 참고하십시오.) 신케인스학파(neo-Keynesian economics)는 케인즈 경제학의 정태분석을 동태분석으로 발전시킨 경제 이론이다.
rdf:langString
ネオ・ケインジアン経済学（ネオ・ケインジアンけいざいがく）は、ジョン・メイナード・ケインズの著作から戦後にかけて発展したマクロ経済学の学派。経済学者のグループ（特にジョン・ヒックス、フランコ・モディリアーニ、ポール・サミュエルソン）は、ケインズの著作を解釈して形式化し、新古典派経済学のモデルと統合しようとした。その理論は新古典派総合として知られるようになり、ネオ・ケインジアン経済学のコアアイデアを形成する経済モデルを作成した。これらのアイデアは、戦後の主流派経済学を支配し、1950年代、1960年代、1970年代にマクロ経済学思想の主流を形成した。 スタグフレーションの到来とミルトン・フリードマンのようなマネタリストの研究がネオ・ケインジアン理論に疑問を投げかけたため、1970年代にネオ・ケインジアン理論は揺らいだ。その結果、1970年代の経済事象を説明できるツールをケインズ流の分析に取り入れるための一連の新しいアイデアが生まれた。ケインズ思想の次の大きな波は、ケインズのマクロ経済学の推論にミクロ的基礎付けを与える試みから始まった。これらのニュー・ケインジアンの研究が、現在マクロ経済理論の主流を形成している「新しい新古典派総合」を生み出した 。 新しいケインズ派の出現に続いて、ネオ・ケインジアンは「」と呼ばれることもあった。
rdf:langString
Neokeynesizm – doktryna ekonomiczna stanowiąca syntezę monetaryzmu i keynesizmu, będąca jego naturalną ewolucją na skutek kryzysów naftowych, podczas których teoria Keynesa zdawała się zawodzić. Jest to nurt heterogeniczny, cechuje się dużą różnorodnością, trudno więc znaleźć elementy będące według wszystkich zaliczanych do neokeynesizmu ekonomistów kluczowe. Określanie całego nurtu jako odwołania do Keynesizmu jest częściowym nadużyciem, ponieważ elementów wspólnych z myślą Keynesa jest bardzo mało.
rdf:langString
第一代新凯恩斯主义经济学（英語：Neo-Keynesian economics）又譯為新凯恩斯学派，是20世纪30年代到70年代间，特别是二战结束之后到20世纪70年代间从凯恩斯主义经济学中发展起来的一种總體经济学思想。它的主要的代表人物是保羅·薩繆爾森、弗蘭科·莫迪利安尼、约翰·希克斯、詹姆士·托賓、清瀧信宏等。 第一代新凯恩斯主义经济学的一个重要的子学派为新古典综合学派，该学派由约翰·希克斯与保罗·萨缪尔森创立。他們將第一代新古典主义经济学的數學分析方法引進凱恩斯經濟學中，充實了它的內容，之後形成新凱恩斯學派。
rdf:langString
تعتبر الاقتصادات الكينزية الجديدة من مدارس فكر الاقتصاد الكلي التي طُورت في فترة ما بعد الحرب من كتابات جون مينارد كينز. حاول مجموعة من خبراء الاقتصاد (وعلى وجه الخصوص جون هيكس وفرانكو موديلياني وبول سامويلسون) تفسير كتابات كينز وإضفاء الصفة الرسمية عليها وتركيبها مع النماذج النيوكلاسيكية للاقتصادات. أصبح عملهم يُعرف باسم التركيب النيوكلاسيكي وأنشأ النماذج التي شكلت الأفكار الأساسية للاقتصادات الكينزية الجديدة. سيطرت هذه الأفكار على الاقتصاد السائد في فترة ما بعد الحرب وشكلت الاتجاه العام لفكر الاقتصاد الكلي في خمسينيات القرن العشرين وستينياته وسبعينياته.
rdf:langString
L'escola neokeynesiana o neokeynesianisme o síntesi neoclàssica - terme introduït per Paul Samuelson per referir-se al projecte d'integrar les visions neoclàssiques amb la keynesiana- va ser un dels paradigmes més visibles de l'economia durant la segona meitat del segle xx. L'enfocament neokeynesià sorgeix de la síntesi entre les primeres idees de John Maynard Keynes (veure Keynesianisme) i les idees procedents de l'escola neoclàssica. Aquesta escola de pensament econòmic va constituir l'ortodòxia econòmica fins a la dècada dels 80 del segle passat.
rdf:langString
La escuela neokeynesiana, neokeynesianismo o síntesis neoclásica - término introducido por Paul Samuelson para referirse al proyecto de integrar las visiones neoclásicas con la keynesianas- fue uno de los paradigmas más visibles de la economía en la segunda mitad del siglo XX. El enfoque neokeynesiano surge de la síntesis entre las primeras ideas de John Maynard Keynes (ver Keynesianismo) e ideas procedentes de la escuela neoclásica. Esta escuela de pensamiento económico constituyó la ortodoxia económica hasta la década de 1980.
rdf:langString
De neokeynesiaanse economie is een school van macro-economisch denken die in de periode na de Tweede Wereldoorlog werd ontwikkeld uit de geschriften van de Britse econoom John Maynard Keynes. Een groep economen (met name John Hicks, Franco Modigliani en Paul Samuelson), probeerden de geschriften van Keynes te interpreteren en te formaliseren en deze tot een synthese te brengen met de neoklassieke modellen van de economie. Hun werk is daarom ook bekend geworden als de neoklassieke synthese. Het creëerde de modellen die de kernideeën van de neokeynesiaanse economie vormen. Deze ideeën domineerden de mainstream economie in de naoorlogse periode. In de jaren 1950, '60 en '70 vormde zij de hoofdstroom van het macro-economisch denken.
rdf:langString
O neokeynesianismo ou nova escola keynesiana são termos introduzidos por Paul Samuelson (Prêmio Nobel de economia) para se referir ao projeto de integrar as visões das escolas neoclássicas com keynesianas.
rdf:langString
Неокейнсиа́нство (англ. Neo-keynesianism) — школа макроэкономической мысли, сложившаяся в послевоенный период на основе трудов Джона Мейнарда Кейнса. Группа экономистов (особенно большой вклад внесли Джон Хикс, Пол Самуэльсон и Франко Модильяни) сделала попытку интерпретировать и формализовать учение Кейнса и синтезировать его с неоклассическими моделями экономики. Их работа стала известна как «неоклассический синтез», на её основе были созданы модели, которые сформировали центральные идеи неокейнсианства. Расцвет неокейнсианства пришёлся на 1950-е, 60-е и 70-е годы.
rdf:langString
Neokeynesianism är en makroekonomisk skola som utvecklades under mellankrigstiden. De neokeynesianska ekonomerna försökte tolka och formalisera John Maynard Keynes tankar samt skapa en syntes mellan dessa och den neoklassiska teoribildningen. Denna teoribildning dominerade bland nationalekonomer mellan 1950 och 1970.
rdf:langString
Неокейнсіанська економіка — школа макроекономічної думки, яка була розроблена в післявоєнний період на основі праць Джона Мейнарда Кейнса. Група економістів (зокрема, Джон Хікс, Франко Модільяні та Пол Самуельсон) намагалися інтерпретувати та формалізувати писання Кейнса та синтезувати його з неокласичними моделями економіки. Їх праці стали відомі як неокласичний синтез і створили моделі, що сформували основні ідеї неокейнсіанської економіки. Ці ідеї домінували в мейнстрімній економіці в повоєнний період і складали основний напрямок макроекономічної думки у 1950-х, 1960-х та 1970-х роках.
rdf:langString
rdf:langString
Neo-Keynesian economics
rdf:langString
اقتصادات كينزية جديدة
rdf:langString
Neokeynesianisme
rdf:langString
Neokeynesiánství
rdf:langString
Neokeynesianismus
rdf:langString
Neokeynesianismo
rdf:langString
Néokeynésianisme
rdf:langString
네오케인스학파
rdf:langString
ネオ・ケインジアン経済学
rdf:langString
Neokeynesiaanse economie
rdf:langString
Neokeynesizm
rdf:langString
Неокейнсианство
rdf:langString
Novo keynesianismo
rdf:langString
Neokeynesianism
rdf:langString
新凱恩斯學派
rdf:langString
Неокейнсіанська економіка
xsd:integer
852972
xsd:integer
1033586800
rdf:langString
L'escola neokeynesiana o neokeynesianisme o síntesi neoclàssica - terme introduït per Paul Samuelson per referir-se al projecte d'integrar les visions neoclàssiques amb la keynesiana- va ser un dels paradigmes més visibles de l'economia durant la segona meitat del segle xx. L'enfocament neokeynesià sorgeix de la síntesi entre les primeres idees de John Maynard Keynes (veure Keynesianisme) i les idees procedents de l'escola neoclàssica. Aquesta escola de pensament econòmic va constituir l'ortodòxia econòmica fins a la dècada dels 80 del segle passat. La primera generació d'economistes que va seguir a Keynes es va concentrar a combinar les seves idees amb les del paradigma dominant en aquella època, el neoclassicisme, específicament les percepcions d'Alfred Marshall, Léon Walras i Arthur Pigou. Entre els neokeynesiaos destacaren John Hicks, Franco Modigliani; James Tobin i Paul Samuelson. Entre aquests desenvolupaments destaca el famós Model IS-LM de Hicks i el llibre "Foundations of Economic Analysis" de Samuelson, que constituïren la base de l'educació de generacions d'economistes. A nivell més avançat, destaquen les modificacions que Samuelson, Modigilani i altres van introduir a l'Economia del benestar. Durant els setanta, desbordaren una sèrie de desenvolupaments econòmics que van sacsejar la teoria neokeynesiana, particularment l'existència de l'estagflació. El resultat va ser una sèrie de noves idees per proporcionar eines a l'anàlisi keynesià que fossin capaces d'explicar aquests esdeveniments econòmics, donant al pensament macroeconòmic una base microeconòmica. El primer manifest de la teoria neokeynesiana fou la col·lecció New Keynesian Economics el 1991, de i , entre d'altres. (veure Nova Economia Keynesiana)
rdf:langString
Nezaměňovat s Novokeynesiánství. Neokeynesiánství či neokeynesovství je ekonomický směr, který se po 2. světové válce vyvinul z díla britského ekonoma Johna Maynarda Keynese. Představuje verzi, která byla typická především pro vývoj keynesiánství v USA. Mezi nejvýznamnější zástupce patří John Hicks, Franco Modigliani a Paul Samuelson. Jejich myšlenky formovaly hlavní vývoj makroekonomie až do 70. let 20. století. Zjednodušeně řečeno klade neokeynesiánství důraz na roli státu, který může rozpohybovat ekonomiku formou levných „povzbuzovacích balíků peněz“.
rdf:langString
تعتبر الاقتصادات الكينزية الجديدة من مدارس فكر الاقتصاد الكلي التي طُورت في فترة ما بعد الحرب من كتابات جون مينارد كينز. حاول مجموعة من خبراء الاقتصاد (وعلى وجه الخصوص جون هيكس وفرانكو موديلياني وبول سامويلسون) تفسير كتابات كينز وإضفاء الصفة الرسمية عليها وتركيبها مع النماذج النيوكلاسيكية للاقتصادات. أصبح عملهم يُعرف باسم التركيب النيوكلاسيكي وأنشأ النماذج التي شكلت الأفكار الأساسية للاقتصادات الكينزية الجديدة. سيطرت هذه الأفكار على الاقتصاد السائد في فترة ما بعد الحرب وشكلت الاتجاه العام لفكر الاقتصاد الكلي في خمسينيات القرن العشرين وستينياته وسبعينياته. جرت سلسلة من التحديثات التي هزت النظرية الكينزية الجديدة في سبعينيات القرن العشرين، فأدى ظهور الركود وعمل النقديين أمثال ميلتون فريدمان إلى إلقاء ظلال الشك على النظريات النيوكينزية. وكانت النتيجة سلسلة من الأفكار الجديدة لجلب أدوات التحليل الكينزي الذي كان قادرًا على تفسير الأحداث الاقتصادية لسبعينيات القرن العشرين. بدأت الموجة التالية من التفكير الكينزي مع محاولة لمنح المنطق الكينزي للاقتصاد الكلي أساسًا للاقتصاد الجزئي. ساعد الكينزيون الجدد في تكوين «تحليل نيوكلاسيكي جديد شكّل حينها الاتجاه السائد لنظرية الاقتصاد الكلي» وبعد ظهور المدرسة الكينزية الجديدة، كان يُشار إلى الكينزيين الجدد في بعض الأحيان باسم «الكينزيون القدامى».
rdf:langString
Der Neokeynesianismus ist eine volkswirtschaftliche Theorie, die zum Teil auf Ideen von John Maynard Keynes, zum Teil auf neoklassischer Theorie beruht. Der Neokeynesianismus ist nicht zu verwechseln mit dem Postkeynesianismus und dem Neukeynesianismus (englisch: New Keynesian Economics).
rdf:langString
La escuela neokeynesiana, neokeynesianismo o síntesis neoclásica - término introducido por Paul Samuelson para referirse al proyecto de integrar las visiones neoclásicas con la keynesianas- fue uno de los paradigmas más visibles de la economía en la segunda mitad del siglo XX. El enfoque neokeynesiano surge de la síntesis entre las primeras ideas de John Maynard Keynes (ver Keynesianismo) e ideas procedentes de la escuela neoclásica. Esta escuela de pensamiento económico constituyó la ortodoxia económica hasta la década de 1980. La primera generación de economistas que siguió a Keynes se concentró en combinar sus ideas con las del paradigma dominante en esa época, el neoclasicismo, específicamente las percepciones de Alfred Marshall, Léon Walras y Arthur Pigou. Entre los neokeynesianos se destacaron John Hicks, Franco Modigliani; James Tobin y Paul Samuelson. Entre esos desarrollos se destacan el famoso Modelo IS-LM de Hicks y el libro "Foundations of Economic Analysis" de Samuelson, que constituyeron la base de la educación de generaciones de economistas. A nivel más avanzado, se destaca las modificaciones que Samuelson, Modigilani y otros introdujeron a la Economía del bienestar. En los setenta se desbordó una serie de desarrollos económicos que sacudieron la teoría neokeynesiana, particularmente la existencia de la estanflación. El resultado fue una serie de nuevas ideas para proporcionar herramientas al análisis keynesiano que fueran capaces de explicar esos eventos económicos, dándole al pensamiento macroeconómico una base microeconómica. El primer manifiesto de la teoría neokeynesiana fue la colección New Keynesian Economics en 1991 de Gregory Mankiw y David Romer, entre otros. (ver Nueva Economía Keynesiana)
rdf:langString
De neokeynesiaanse economie is een school van macro-economisch denken die in de periode na de Tweede Wereldoorlog werd ontwikkeld uit de geschriften van de Britse econoom John Maynard Keynes. Een groep economen (met name John Hicks, Franco Modigliani en Paul Samuelson), probeerden de geschriften van Keynes te interpreteren en te formaliseren en deze tot een synthese te brengen met de neoklassieke modellen van de economie. Hun werk is daarom ook bekend geworden als de neoklassieke synthese. Het creëerde de modellen die de kernideeën van de neokeynesiaanse economie vormen. Deze ideeën domineerden de mainstream economie in de naoorlogse periode. In de jaren 1950, '60 en '70 vormde zij de hoofdstroom van het macro-economisch denken. In de jaren 1970 deed zich een reeks ontwikkelingen voor die de neokeynesiaanse theorie in diskrediet bracht. Het optreden van stagflatie en het werk van monetaristen zoals Milton Friedman deed twijfel ontstaan aan de neokeynesiaanse theorieën. Het resultaat zou een reeks nieuwe ideeën zijn om de keynesiaanse analyse van middelen te voorzien die deze in staat zou stellen om de economische gebeurtenissen van de jaren 1970 uit te leggen. De volgende golf van keynesiaanse denken begon met de poging om de keynesiaanse macro-economische redeneringen van een micro-economische fundament te voorzien. De nieuwe keynesianen hielpen met de creatie van de zogenaamde "nieuwe neoklassieke synthese", die op dit moment (2012) de hoofdstroom binnen de macroeconomische theorie vormt. Na de opkomst van de nieuwe keynesiaanse school, worden de neokeynesianen soms aangeduid als 'oud-keynesianen'.
rdf:langString
( 신케인스학파는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 새케인스학파 문서를 참고하십시오.) 신케인스학파(neo-Keynesian economics)는 케인즈 경제학의 정태분석을 동태분석으로 발전시킨 경제 이론이다.
rdf:langString
ネオ・ケインジアン経済学（ネオ・ケインジアンけいざいがく）は、ジョン・メイナード・ケインズの著作から戦後にかけて発展したマクロ経済学の学派。経済学者のグループ（特にジョン・ヒックス、フランコ・モディリアーニ、ポール・サミュエルソン）は、ケインズの著作を解釈して形式化し、新古典派経済学のモデルと統合しようとした。その理論は新古典派総合として知られるようになり、ネオ・ケインジアン経済学のコアアイデアを形成する経済モデルを作成した。これらのアイデアは、戦後の主流派経済学を支配し、1950年代、1960年代、1970年代にマクロ経済学思想の主流を形成した。 スタグフレーションの到来とミルトン・フリードマンのようなマネタリストの研究がネオ・ケインジアン理論に疑問を投げかけたため、1970年代にネオ・ケインジアン理論は揺らいだ。その結果、1970年代の経済事象を説明できるツールをケインズ流の分析に取り入れるための一連の新しいアイデアが生まれた。ケインズ思想の次の大きな波は、ケインズのマクロ経済学の推論にミクロ的基礎付けを与える試みから始まった。これらのニュー・ケインジアンの研究が、現在マクロ経済理論の主流を形成している「新しい新古典派総合」を生み出した 。 新しいケインズ派の出現に続いて、ネオ・ケインジアンは「」と呼ばれることもあった。
rdf:langString
Neokeynesizm – doktryna ekonomiczna stanowiąca syntezę monetaryzmu i keynesizmu, będąca jego naturalną ewolucją na skutek kryzysów naftowych, podczas których teoria Keynesa zdawała się zawodzić. Jest to nurt heterogeniczny, cechuje się dużą różnorodnością, trudno więc znaleźć elementy będące według wszystkich zaliczanych do neokeynesizmu ekonomistów kluczowe. Określanie całego nurtu jako odwołania do Keynesizmu jest częściowym nadużyciem, ponieważ elementów wspólnych z myślą Keynesa jest bardzo mało.
rdf:langString
Neokeynesianism är en makroekonomisk skola som utvecklades under mellankrigstiden. De neokeynesianska ekonomerna försökte tolka och formalisera John Maynard Keynes tankar samt skapa en syntes mellan dessa och den neoklassiska teoribildningen. Denna teoribildning dominerade bland nationalekonomer mellan 1950 och 1970. Den ekonomiska utvecklingen under 1970-talet präglades bland annat av oljekriserna 1973 och 1979, det definitiva slutet på den ekonomiska uppgång som skedde efter andra världskriget och i synnerhet fenomenet stagflation ledde till att den neokeynesianistiska skolan ifrågasattes då den inte klarade av att förklara dessa fenomen. På sikt ledde detta till att den nykeynesianistiska skolan utvecklades för att förklara dessa företeelser.
rdf:langString
O neokeynesianismo ou nova escola keynesiana são termos introduzidos por Paul Samuelson (Prêmio Nobel de economia) para se referir ao projeto de integrar as visões das escolas neoclássicas com keynesianas. O neokeynesianismo foi uma das correntes de pensamentos sócio-econômicos aplicados em gestões econômicas em âmbito mundial na segunda metade do século XX devido à recessão econômica mundial oriunda da grande depressão. A abordagem keynesiana no neokeynesianismo surge a partir da síntese das primeiras ideias de John Maynard Keynes e das visões oriundas das escolas neoclássicas sobre o livre mercado. De forma genérica, a escola neokeynesiana defende a economia de mercado onde exista uma regulação minima na economia por parte de órgãos e agentes reguladores controlados pelo estado para corrigir as falhas de mercado que possivelmente estejam presentes, a fim de maximizar os benefícios para a sociedade, além de alinhar uma politica de estado de bem estar social apoiado sobre o viés do liberalismo social.
rdf:langString
Неокейнсіанська економіка — школа макроекономічної думки, яка була розроблена в післявоєнний період на основі праць Джона Мейнарда Кейнса. Група економістів (зокрема, Джон Хікс, Франко Модільяні та Пол Самуельсон) намагалися інтерпретувати та формалізувати писання Кейнса та синтезувати його з неокласичними моделями економіки. Їх праці стали відомі як неокласичний синтез і створили моделі, що сформували основні ідеї неокейнсіанської економіки. Ці ідеї домінували в мейнстрімній економіці в повоєнний період і складали основний напрямок макроекономічної думки у 1950-х, 1960-х та 1970-х роках. У своїй теорії Кейнс виходив зі «статичного стану економіки», абстрагуючись від зростання капіталовкладень, технічного прогресу та інших змін в ній. У своїй макроекономічній моделі Кейнс не вийшов за рамки короткочасних періодів і не досліджував фактори, від яких залежить тривалий, стійкий ріст капіталістичного господарства. Неокейнсіанці виступили з критикою «статичного» характеру теорії Кейнса, яке орієнтувало на розгляд кількісних залежностей лише простого відтворення. Послідовники Кейнса в центр уваги поставили проблеми регулювання економічного зростання і динаміки. Однак поява стагфляції та праці монетаристів, таких як Мілтон Фрідман, у 1970-х роках поставили під сумнів неокейнсіанські теорії. Результатом цього стали ідеї залучення нових інструментів до кейнсіанського аналізу, які могли б пояснити економічні події 1970-х. Наступна велика хвиля кейнсіанського мислення почалася зі спроби надати кейнсіанським макроекономічним міркуванням мікроекономічне підґрунтя. Нові кейнсіанці допомогли створити "новий неокласичний синтез", який на сьогодні є мейнстрімом макроекономічної теорії. Після появи нової кейнсіанської школи неокейнсіанців іноді називали "старокейнсіанцями".
rdf:langString
Неокейнсиа́нство (англ. Neo-keynesianism) — школа макроэкономической мысли, сложившаяся в послевоенный период на основе трудов Джона Мейнарда Кейнса. Группа экономистов (особенно большой вклад внесли Джон Хикс, Пол Самуэльсон и Франко Модильяни) сделала попытку интерпретировать и формализовать учение Кейнса и синтезировать его с неоклассическими моделями экономики. Их работа стала известна как «неоклассический синтез», на её основе были созданы модели, которые сформировали центральные идеи неокейнсианства. Расцвет неокейнсианства пришёлся на 1950-е, 60-е и 70-е годы. В 1970-е годы ряд событий сотряс неокейнсианскую теорию. Наступление стагфляции и работы монетаристов, таких как Милтон Фридман, посеяли сомнения в неокейнсианской теории. В результате появился целый ряд новых идей, которые привнесли новые инструменты в кейнсианский анализ и позволили объяснить экономические события 1970-х годов. Следующая большая волна кейнсианства началась с попыток объяснить кейнсианский макроэкономический подход на микроэкономической основе. Новое кейнсианство позволило создать новый неоклассический синтез, который в настоящее время стал основным течением макроэкономической теории. После появления новой кейнсианской школы неокейнсианство стали иногда называть старым кейнсианством.
rdf:langString
第一代新凯恩斯主义经济学（英語：Neo-Keynesian economics）又譯為新凯恩斯学派，是20世纪30年代到70年代间，特别是二战结束之后到20世纪70年代间从凯恩斯主义经济学中发展起来的一种總體经济学思想。它的主要的代表人物是保羅·薩繆爾森、弗蘭科·莫迪利安尼、约翰·希克斯、詹姆士·托賓、清瀧信宏等。 第一代新凯恩斯主义经济学的一个重要的子学派为新古典综合学派，该学派由约翰·希克斯与保罗·萨缪尔森创立。他們將第一代新古典主义经济学的數學分析方法引進凱恩斯經濟學中，充實了它的內容，之後形成新凱恩斯學派。
xsd:nonNegativeInteger
77