Musical nationalism
http://dbpedia.org/resource/Musical_nationalism an entity of type: Thing
تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها.
rdf:langString
Ο μουσικός εθνικισμός, σήμερα θεωρείται, ότι υπήρξε ως άτυπη και μη συντονισμένη προσπάθεια συνθετών διαφορετικών εθνικοτήτων, να καθιερώσουν στη χώρα ή το έθνος τους, ένα εθνικό ύφος μουσικής, προσδίδοντας ταυτόχρονα και εθνική μουσική ταυτότητα στα νεοαναδυόμενα έθνη. Αυτή η προσπάθεια, εκφράστηκε με την ενσωμάτωση παραδοσιακών εθνικών στοιχείων και θεματων σε μουσικά έργα, με χρήση των εργαλείων της κλασικής μουσικής και χαρακτηριστικών μουσικών ιδεών ή εντός μίας περιοχής, χώρας ή ενός έθνους, σε έργα κυριότερα όπερας, της οποίας το μουσικό είδος συνδυάζει λόγο, μουσική και σκηνική δράση. Στοιχεία που ενσωματώθηκαν, ήταν θέματα από την ιστορία, παραδοσιακές μελωδίες, ρυθμοί, κλπ.
rdf:langString
Musical nationalism refers to the use of musical ideas or motifs that are identified with a specific country, region, or ethnicity, such as folk tunes and melodies, rhythms, and harmonies inspired by them.
rdf:langString
국민악파(國民樂派, musical nationalism)는 작곡자가 자기 민족의 의식을 가지고 자기 민족의 고유한 특색을 음악에 담던 19세기 후반 서양의 음악 사조를 일컫는다. 국민악파가 대두되기 전 200여 년 가까이 유럽의 뛰어난 음악가는 요한 제바스티안 바흐에서 루트비히 판 베토벤에 이르기까지 대부분 독일인이었지만, 낭만주의 운동이 개인의 감정을 강조하자 작곡가들은 각 나라나 지방의 고유한 전통을 표현하기 위해 정성을 쏟았으며, 자기 나라의 음악 영향을 소중히 여겼다. 음악 양식에 국민성을 끌어들이는 것은 19세기 전부터 있었던 일이다. 그러나 그 전부를 국민악파 음악이라 부를 수는 없으며, 제국주의의 침략 등 어떤 사회적ㆍ정치적 상황을 배경으로 하여 의식적으로 국민 정체성을 반영한 음악 소재를 작품화하였을 경우에 국민악파 음악으로 정의할 수 있다.
rdf:langString
Il nazionalismo musicale si riferisce all'uso di idee o motivi musicali che si identificano con uno specifico paese, regione o etnia, canzoni popolari, melodie, ritmi e armonie ispirati ad essi.
rdf:langString
El Nacionalisme en música es refereix a l'ús de materials que són reconeguts com a nacionals. Per exemple, l'ús directe de la música tradicional, i l'ús de melodies, ritmes i harmonies inspirats per aquesta. El nacionalisme també inclou l'ús del folclore com a base d'obres programàtiques o òperes.
rdf:langString
En la música, el nacionalismo se refiere al uso de materiales o temas que son reconocibles como nacionales o regionales. Por ejemplo, el uso directo de la música folclórica, y el uso de melodías, ritmos y armonías inspirados por este tipo de música; también incluye el uso del folclore como base conceptual, estética e ideológica de obras programáticas u óperas.
rdf:langString
国民楽派（こくみんがくは）とは、19世紀中頃から20世紀にかけて、民族主義的な音楽を作った作曲家を総称していう。主にロマン派時代の作曲家を指して用いられ、近代音楽以降における民族主義音楽はそのまま『民族主義』と呼ぶ場合が多い。 ロシアを含むスラブ諸国・北欧・スペインにおいて、自国の民謡や民族音楽の音楽語法、形式を重視した楽派であり、ロシアのミハイル・グリンカがその嚆矢とされる。ドイツ・オーストリアの管弦楽やイタリア、フランスのオペラを規範としつつも、そこに民族的独自性を盛り込むという点が共通点であるが、相互の地域の音楽で共通するものはほとんど見られない。
rdf:langString
Музичний націоналізм (англ. Nationalism in Music) — в західному музикознавстві термін, що асоціюється з прагненням композиторів — представників народів, що боролися за державність — активно використовувати національний стиль у традиційних європейських жанрах. При цьому «націоналістичний» композитор — той, який сповна відданий ідеям націоналізму, натомість до категорії «національних» відносяться більшість композиторів тієї чи іншої країни, незалежно від їхнього етнічного походження.
rdf:langString
rdf:langString
قومية موسيقية
rdf:langString
Nacionalisme (música)
rdf:langString
Μουσικός εθνικισμός
rdf:langString
Nacionalismo musical
rdf:langString
Nazionalismo musicale
rdf:langString
국민악파
rdf:langString
Musical nationalism
rdf:langString
国民楽派
rdf:langString
Музичний націоналізм
xsd:integer
3360763
xsd:integer
1115326227
rdf:langString
Vaughan Williams, Ralph. 1934. National Music. The Mary Flexner Lectures on the Humanities 2. London and New York: Oxford University Press.
rdf:langString
Rhys, Dulais. 1998. Joseph Parry: Bachgen Bach o Ferthyr. Cardiff: University of Wales Press. .
rdf:langString
Kornii, L. 1998. Історія української музики. Т.2 . – К. ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць.
rdf:langString
Machlis, Joseph. 1963. The Enjoyment of Music. New York: W. W. Norton.
rdf:langString
Moore, Jerrold Northrop. 1984. Edward Elgar: A Creative Life. Oxford and New York: Oxford University Press, .
rdf:langString
Lyudkevych, Stanyslav. 1999. Націоналізм у музиці / / С. Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи [Nationalism in Music: S. Ljudkevych. Research, Articles, Reviews, Performances] 2 vols. Vol 1: C. Людкевич [S. Lyudkevych] / Упоряд., ред., вступ. ст., пер. і прим. З. Шту-ндер. – Л. : Дивосвіт. – pp. 35–52.
rdf:langString
Goldberg, Halina. 2008. Music in Chopin's Warsaw. Oxford and New York: Oxford University Press.
rdf:langString
Malcolm, Noel, and Valentina Sandu-Dediu. 2015. "Enescu, George [Enesco, Georges]". Grove Music Online, edited by Deane Root. Oxford Music Online .
rdf:langString
Hrabovsky, Volodymyr. 2009. Станіслав Людкевич і націоналізм у музиці" [Stanislav Ljudkevych and Nationalism in Music]. Музикознавчі студії [Musicological Studies]: 37–45.
rdf:langString
Stevens, Halsey. 2016. "Béla Bartók: Hungarian Composer". Encyclopedia Britannica online .
rdf:langString
Grimley, Daniel M. 2006. Grieg: Music, Landscape and Norwegian Identity. Woodbridge ; Rochester, New York: Boydell Press. .
rdf:langString
Piston, Walter. 1961. "Can Music Be Nationalistic?" Music Journal 19, no. 7 : 25, 86.
rdf:langString
Milewski, Barbara. 1999. "Chopin's Mazurkas and the Myth of Folk". 19th-Century Music 23, no. 2 : 113–135.
rdf:langString
Parker, Robert L. 1983. Carlos Chávez: Mexico's Modern-Day Orpheus. Twayne's Music Series, Chris Frign and Camille Roman, consulting editors. Boston: Twayne Publishers. .
rdf:langString
Kennedy, Michael. 2006. "Nationalism in Music". The Oxford Dictionary of Music, second edition, revised, Joyce Bourne Kennedy, associate editor. Oxford and New York: Oxford University Press. .
rdf:langString
Crawford, Richard A. 1996. "Edward MacDowell: Musical Nationalism and an American Tone Poet". Journal of the American Musicological Society 49, no. 3 : 528–560.
rdf:langString
. 2009. Словник-довідник музичних термінів [Dictionary-Directory of Musical Terms] . Ternopil: Navchalna knyh. – Bohdan. .
rdf:langString
White, Harry, and Michael Murphy . 2001. Musical Constructions of Nationalism: Essays on the History and Ideology of European Musical Culture 1800–1945. Cork: Cork University Press. ; .
rdf:langString
Miles, John. n.d. "Nationalism and Its Effect in the Romantic Era (1985)". Self-published on the author’s website on Tripod.com .
rdf:langString
y
rdf:langString
March 2015
rdf:langString
October 2013
rdf:langString
self-published on author's web page.
rdf:langString
Are these marches in some way nationalistic? If so, how, and is their nationalism representative of Elgar's music, or exceptions?
rdf:langString
El Nacionalisme en música es refereix a l'ús de materials que són reconeguts com a nacionals. Per exemple, l'ús directe de la música tradicional, i l'ús de melodies, ritmes i harmonies inspirats per aquesta. El nacionalisme també inclou l'ús del folclore com a base d'obres programàtiques o òperes. Generalment es relaciona el nacionalisme amb el romanticisme musical de mitjan segle xix, però hi ha proves del nacionalisme tant als inicis com a finals del segle xviii. El terme també s'usa sovint per a descriure la música regional del segle xx, sobretot de Llatinoamèrica. Fins molt recentment, el nacionalisme musical del segle xix ha estat considerat com una reacció contra el "domini" de la música romàntica alemanya. Països sovint relacionats amb el nacionalisme musical són Rússia (Mikhaïl Glinka i el Grup dels Cinc), Bohèmia (Bedřich Smetana i Antonín Dvořák), Noruega (Edvard Grieg), Finlàndia (Jean Sibelius), Catalunya (Isaac Albéniz i Enric Granados), Regne Unit (Edward Elgar i Frederick Delius) i els Estats Units (Horatio Parker i Edward Mac Dowell).
rdf:langString
تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها.
rdf:langString
Ο μουσικός εθνικισμός, σήμερα θεωρείται, ότι υπήρξε ως άτυπη και μη συντονισμένη προσπάθεια συνθετών διαφορετικών εθνικοτήτων, να καθιερώσουν στη χώρα ή το έθνος τους, ένα εθνικό ύφος μουσικής, προσδίδοντας ταυτόχρονα και εθνική μουσική ταυτότητα στα νεοαναδυόμενα έθνη. Αυτή η προσπάθεια, εκφράστηκε με την ενσωμάτωση παραδοσιακών εθνικών στοιχείων και θεματων σε μουσικά έργα, με χρήση των εργαλείων της κλασικής μουσικής και χαρακτηριστικών μουσικών ιδεών ή εντός μίας περιοχής, χώρας ή ενός έθνους, σε έργα κυριότερα όπερας, της οποίας το μουσικό είδος συνδυάζει λόγο, μουσική και σκηνική δράση. Στοιχεία που ενσωματώθηκαν, ήταν θέματα από την ιστορία, παραδοσιακές μελωδίες, ρυθμοί, κλπ.
rdf:langString
Musical nationalism refers to the use of musical ideas or motifs that are identified with a specific country, region, or ethnicity, such as folk tunes and melodies, rhythms, and harmonies inspired by them.
rdf:langString
En la música, el nacionalismo se refiere al uso de materiales o temas que son reconocibles como nacionales o regionales. Por ejemplo, el uso directo de la música folclórica, y el uso de melodías, ritmos y armonías inspirados por este tipo de música; también incluye el uso del folclore como base conceptual, estética e ideológica de obras programáticas u óperas. El nacionalismo suele relacionarse con el romanticismo musical de mediados del siglo XIX hasta mediados del siglo XX, pero hay ya evidencias del nacionalismo tanto a inicios como a finales del siglo XVIII. Históricamente, el nacionalismo musical del siglo XIX ha sido considerado como una reacción contra el «dominio» de la música romántica alemana. Los países más frecuentemente relacionados con el nacionalismo musical son: Rusia, Polonia, Rumanía, Hungría, Noruega, Finlandia, Suecia, Ucrania, España, Reino Unido, en Europa, y Estados Unidos, México, Brasil, Argentina, Chile, Cuba, Colombia, Puerto Rico, Venezuela, en América. El autor, compositor y musicólogo, que fundamenta esta corriente en España es Felipe Pedrell. El primer y más importante compositor iberoamericano en destacar en los círculos musicales de Europa fue el brasileño Heitor Villa-Lobos.
rdf:langString
국민악파(國民樂派, musical nationalism)는 작곡자가 자기 민족의 의식을 가지고 자기 민족의 고유한 특색을 음악에 담던 19세기 후반 서양의 음악 사조를 일컫는다. 국민악파가 대두되기 전 200여 년 가까이 유럽의 뛰어난 음악가는 요한 제바스티안 바흐에서 루트비히 판 베토벤에 이르기까지 대부분 독일인이었지만, 낭만주의 운동이 개인의 감정을 강조하자 작곡가들은 각 나라나 지방의 고유한 전통을 표현하기 위해 정성을 쏟았으며, 자기 나라의 음악 영향을 소중히 여겼다. 음악 양식에 국민성을 끌어들이는 것은 19세기 전부터 있었던 일이다. 그러나 그 전부를 국민악파 음악이라 부를 수는 없으며, 제국주의의 침략 등 어떤 사회적ㆍ정치적 상황을 배경으로 하여 의식적으로 국민 정체성을 반영한 음악 소재를 작품화하였을 경우에 국민악파 음악으로 정의할 수 있다.
rdf:langString
Il nazionalismo musicale si riferisce all'uso di idee o motivi musicali che si identificano con uno specifico paese, regione o etnia, canzoni popolari, melodie, ritmi e armonie ispirati ad essi.
rdf:langString
国民楽派（こくみんがくは）とは、19世紀中頃から20世紀にかけて、民族主義的な音楽を作った作曲家を総称していう。主にロマン派時代の作曲家を指して用いられ、近代音楽以降における民族主義音楽はそのまま『民族主義』と呼ぶ場合が多い。 ロシアを含むスラブ諸国・北欧・スペインにおいて、自国の民謡や民族音楽の音楽語法、形式を重視した楽派であり、ロシアのミハイル・グリンカがその嚆矢とされる。ドイツ・オーストリアの管弦楽やイタリア、フランスのオペラを規範としつつも、そこに民族的独自性を盛り込むという点が共通点であるが、相互の地域の音楽で共通するものはほとんど見られない。 『国民楽派』という言葉は、当時ヨーロッパにおける音楽の先進地域であったドイツ、フランス、イタリアなどを音楽の中心地域とし、その他の国々や地方をその周辺地域と見る視点から生まれたものであるため、「ドイツ民族主義」や「フランス民族主義」・「イタリア民族主義」等は、この場合含まれない。また、出身地のハンガリー人を自称しながらもドイツ人家系で作風もドイツロマン派の本流を成すフランツ・リストなども国民楽派とは呼ばれない。ピョートル・チャイコフスキーは国民楽派とみなされることもあるが、ドイツ音楽の影響が濃く生前はロシア国内においては「西欧派」と見なされていたことから、外して語られることも多い。比較的見過ごされがちだが、国自体は先進国であり音楽消費地としても大国であったイギリスにおいても、作曲文化に関しては18世紀以降ドイツやイタリアに大きく後塵を拝してきたこともあり、国民楽派的な運動は存在した。
rdf:langString
Музичний націоналізм (англ. Nationalism in Music) — в західному музикознавстві термін, що асоціюється з прагненням композиторів — представників народів, що боролися за державність — активно використовувати національний стиль у традиційних європейських жанрах. При цьому «націоналістичний» композитор — той, який сповна відданий ідеям націоналізму, натомість до категорії «національних» відносяться більшість композиторів тієї чи іншої країни, незалежно від їхнього етнічного походження. В українському музикознавстві термін «націоналізм» вжив Станіслав Людкевич у статті «Націоналізм у музиці» (1905), однак пізніше, як за радянських часів, так і на рубежі століть, термін вже не використовувався. На думку Володимира Грабовського уникнення терміну «націоналізм» в радянському музикознавстві було пов'язано з його невідповідністю офіційній ідеології пролетарського інтернаціоналізму та з тим фактом, що у радянській науці національне могло існувати лише в парі з соціалістичним, на зразок «національне за формою, соціалістичне за змістом», де національному відводилася роль декору соціалістичного. Сама стаття Людкевича в оригінальному вигляді була перевидана лише в 1999 році.
xsd:nonNegativeInteger
38663