Moscow, third Rome
http://dbpedia.org/resource/Moscow,_third_Rome an entity of type: Thing
Der Ausdruck „Moskau, Drittes Rom“ (russisch Москва - третий Рим) wird im 16. Jahrhundert in drei Briefen des Philotheus (Filofei), Starez des Pskower Eleazar-Klosters, an den Großfürsten Wassili III., an den Kirchenschreiber Misjur Munechin und an Iwan den Schrecklichen geprägt. Seitdem wurde diese Wendung als vorgebliche Staatstheorie immer wieder aufgegriffen, um den Machtanspruch Russlands zu untermauern.
rdf:langString
Moscow, third Rome (Russian: Москва, третий Рим; Moskva, tretiĭ Rim) is a theological and political concept asserting Moscow as the successor to ancient Rome, with the Russian world carrying forward the legacy of the Roman Empire. The term "third Rome" refers to a historical topic of debate in European culture: the question of the successor city to the "first Rome" (Rome, within the Western Roman Empire) and the "second Rome" (Constantinople, within the Eastern Roman Empire).
rdf:langString
Det "Tredje Rom" är en beteckning som syftar på Moskva efter Östroms fall 1453, vid detta tillfälle flyttades maktbalansen i den grekisk-ortodoxa religionen till Ryssland och Moskva. Ryssland och dess Tsarer gillade tanken med att vara arvtagare till Östrom, och utnyttjade detta till att grundlägga det ryska imperiet. Man antog därför titel Tsar, som syftar tillbaka på Julius Caesar och man gjorde även det Östromerska rikets statsvapen till sitt eget, vilket är förklaringen till att Ryssland idag för den dubbelhövdade örnen i sitt vapen.
rdf:langString
Η Τρίτη Ρώμη (ρωσικά: Третий Рим), ονομασία που δίνεται στη Μόσχα μετά την άλωση της Κωνσταντινουπόλεως είναι η υποτιθέμενη διάδοχος της κληρονομιάς της αρχαίας Ρώμης (η «πρώτη Ρώμη»). Δεύτερη Ρώμη είναι η ονομασία που αναφέρεται συνήθως για την Κωνσταντινούπολη, την πρωτεύουσα της Βυζαντινής Αυτοκρατορίας, που ονομαζόταν επισήμως «Νέα Ρώμη» ή ένας από τους υποτιθέμενους διαδόχους της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας όπως τα Παπικά Κράτη και η Αγία Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία.
rdf:langString
L'expression « Moscou, troisième Rome » (en russe : Москва—третий Рим) résume une théorie politique voulant que Moscou, après être devenue la capitale du seul État indépendant orthodoxe, aurait reçu comme mission de protéger la foi orthodoxe et les traditions de la Rome impériale (première Rome) après la chute de Constantinople (deuxième Rome) en 1453.
rdf:langString
Moskwa – Trzeci Rzym – koncepcja historiozoficzna stworzona przez mnicha Filoteusza z Pskowa przypuszczalnie pod koniec XV wieku, głosząca, że pierwszy Rzym upadł na skutek herezji, drugi Rzym – Konstantynopol – na skutek zdrady prawdziwej wiary, trzecim Rzymem jest Moskwa, a czwartego już nie będzie. Najstarszym zachowanym dokumentem, w którym teoria trzech Rzymów została zaprezentowana jest list Filoteusza do księcia Wasyla III z roku 1510.
rdf:langString
Het idee van Moskou als een Derde Rome begon te spelen bij de eerste Russische tsaren. In de decennia na de val van Constantinopel (29 mei 1453), noemden sommigen Moskou al het 'Derde Rome'. Ivan III van Moskovië, die getrouwd was met Sophia Palaeologus (de nicht van de laatste Byzantijnse keizer Constantijn XI), kon het erfgenaamschap van het gevallen Oost-Romeinse Rijk opeisen.
rdf:langString
Москва — третий Рим («Третий Рим») — теологическая, историософская и политическая концепция, утверждающая, что Москва является преемницей Римской империи и Византии. Ставит целью доказать закономерность переноса политического и религиозного центра православного мира в Россию. Основные положения сформулированы в послании (ок. 1523 — не позднее 1524) Филофея, монаха псковского Спасо-Елеазаровского монастыря. Ряд исследователей считает, что концепция восходит к «Изложению пасхалии» (1492) митрополита Московского и всея Руси Зосимы, который, однако, не выходил за рамки идеи преемственности Москвы по отношению к Константинополю.
rdf:langString
Москва — Третій Рим (рос. Москва — Третий Рим) — російська теологічна і політична концепція, яка стверджує, що Москва є наступницею Римської імперії. Православний чернець Філофей Псковський, головний ідеолог великого князя Василія Івановича, близько 1500 року сформулював світоглядну і політичну доктрину «третього Риму», яка мала потужний вплив на історію християнської цивілізації сходу Європи і центру Євразії, країн Русі Київської і Московії. Втім фактично запозичив ідею Фома тверського, що 1453 року (коли впав Константинополь) склав «Схвальне слово великого князя Бориса Олександровича», що обґрунтував тезу, що Твер — Третій Рим і Другий Константинополь.
rdf:langString
rdf:langString
Drittes Rom
rdf:langString
Τρίτη Ρώμη (Μόσχα)
rdf:langString
Troisième Rome (Moscou)
rdf:langString
Moscow, third Rome
rdf:langString
Derde Rome
rdf:langString
Moskwa – Trzeci Rzym
rdf:langString
Москва — третий Рим
rdf:langString
Tredje Rom (Moskva)
rdf:langString
Москва — Третій Рим
xsd:integer
62150459
xsd:integer
1121386024
rdf:langString
So know, pious king, that all the Christian kingdoms came to an end and came together in a single kingdom of yours, two Romes have fallen, the third stands, and there will be no fourth [emphasis added]. No one shall replace your Christian Tsardom according to the great Theologian [cf. ] [...].
rdf:langString
Η Τρίτη Ρώμη (ρωσικά: Третий Рим), ονομασία που δίνεται στη Μόσχα μετά την άλωση της Κωνσταντινουπόλεως είναι η υποτιθέμενη διάδοχος της κληρονομιάς της αρχαίας Ρώμης (η «πρώτη Ρώμη»). Δεύτερη Ρώμη είναι η ονομασία που αναφέρεται συνήθως για την Κωνσταντινούπολη, την πρωτεύουσα της Βυζαντινής Αυτοκρατορίας, που ονομαζόταν επισήμως «Νέα Ρώμη» ή ένας από τους υποτιθέμενους διαδόχους της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας όπως τα Παπικά Κράτη και η Αγία Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία. Την ονομασία "Τρίτη Ρώμη" απέκτησε η Μόσχα μετά το γάμο του Τσάρου Ιβάν Γ΄ της Ρωσίας με την ανηψιά του νεκρού Βυζαντινού αυτοκράτορα Ζωή Σοφία Παλαιολογίνα.
rdf:langString
Der Ausdruck „Moskau, Drittes Rom“ (russisch Москва - третий Рим) wird im 16. Jahrhundert in drei Briefen des Philotheus (Filofei), Starez des Pskower Eleazar-Klosters, an den Großfürsten Wassili III., an den Kirchenschreiber Misjur Munechin und an Iwan den Schrecklichen geprägt. Seitdem wurde diese Wendung als vorgebliche Staatstheorie immer wieder aufgegriffen, um den Machtanspruch Russlands zu untermauern.
rdf:langString
Moscow, third Rome (Russian: Москва, третий Рим; Moskva, tretiĭ Rim) is a theological and political concept asserting Moscow as the successor to ancient Rome, with the Russian world carrying forward the legacy of the Roman Empire. The term "third Rome" refers to a historical topic of debate in European culture: the question of the successor city to the "first Rome" (Rome, within the Western Roman Empire) and the "second Rome" (Constantinople, within the Eastern Roman Empire).
rdf:langString
L'expression « Moscou, troisième Rome » (en russe : Москва—третий Рим) résume une théorie politique voulant que Moscou, après être devenue la capitale du seul État indépendant orthodoxe, aurait reçu comme mission de protéger la foi orthodoxe et les traditions de la Rome impériale (première Rome) après la chute de Constantinople (deuxième Rome) en 1453. Cette théorie qui, d’une part justifiait le pouvoir absolu du souverain, d’autre part en faisait avec le patriarche le gardien de la foi orthodoxe, commença à circuler dès le milieu du XVe siècle, mais trouva son expression définitive au siècle suivant dans trois lettres écrites par le moine Philothée (Filofej) de Pskov au grand prince de Moscou, Ivan III, à son successeur, Vassili III (1505-1533), et au nouveau gouverneur de Pskov, M. G. Misiur-Munekhin. Ses défenseurs en voulaient pour preuve le mariage d’Ivan III avec la princesse Zoé Paléologue, nièce du dernier empereur romain d'Orient, l’utilisation du titre de « tsar » dérivé du titre romain de « César », l’adoption de l’aigle bicéphale ou la similarité des rites du couronnement à Moscou et à Constantinople. Si elle n’était pas sans attrait, cette thèse souffrait de graves lacunes et s’accordait mal avec les réalités politiques de la principauté que les grands princes s’appliquaient à transformer en un empire bien différent de ce qu’avait été l'Empire romain d'Orient. Élaborée et entretenue dans les milieux ecclésiastiques, cette théorie ne reçut que peu d’attention des cercles politiques sinon pour justifier le pouvoir absolu des souverains et finit par se voir vidée de sens lorsque Pierre Ier décida d’européaniser le pays et de transférer sa capitale de Moscou à Saint-Pétersbourg.
rdf:langString
Het idee van Moskou als een Derde Rome begon te spelen bij de eerste Russische tsaren. In de decennia na de val van Constantinopel (29 mei 1453), noemden sommigen Moskou al het 'Derde Rome'. Ivan III van Moskovië, die getrouwd was met Sophia Palaeologus (de nicht van de laatste Byzantijnse keizer Constantijn XI), kon het erfgenaamschap van het gevallen Oost-Romeinse Rijk opeisen. Vóór Ivan III maakten Stefan Uroš IV Dušan, de koning van Servië, en , koning van het Bulgaarse Rijk, die beiden verwant waren aan de Byzantijnse dynastie, vergelijkbare claims, toen in de 14e eeuw duidelijk werd dat het Byzantijnse Rijk op instorten stond. In Bulgaarse manuscripten werd het idee naar voren geschoven dat Veliko Tarnovo, de hoofdstad van het Bulgaarse Rijk, het nieuwe Constantinopel was. Deze plannen werden echter nooit waargemaakt. In 1389 versloegen de Ottomanen de Serven bij de Slag op het Merelveld, en maakten een eind aan het Tweede Bulgaarse Rijk in 1396 met de bezetting van het Despotaat Vidin. De ideeën die in Tarnovo broeiden werden naar Moskou gebracht door , een geestelijke van Bulgaarse afkomst, die in 1381 metropoliet van Moskou werd. Vaste vorm kreeg het idee, toen de Russische monnik Filofej in 1510 een panegyrische brief schreef aan grootvorst Vasili III van Moskou, waarin verkondigd werd: "Twee Romes zijn gevallen. Het derde houdt stand. En een vierde zal niet zijn. Niemand zal uw christelijk tsarendom vervangen!". In tegenstelling tot wat vaak gedacht wordt, identificeert Filofej het Derde Rome expliciet met Rusland, in plaats van Moskou. Aangezien enkele (Oost-)Romeinse prinsessen getrouwd waren met tsaren van Moskou, en Rusland na de val van Constantinopel de machtigste christelijk-orthodoxe staat was, waren de tsaren de opvolgers van het Byzantijnse Rijk, als rechtmatige heersers over de (christelijke) wereld. Net als het woord 'keizer' is ook het woord 'tsaar' afgeleid van het woord 'caesar'. Op 16 januari 1547 werd Ivan IV uitgeroepen tot eerste tsaar van Rusland. Op 2 november 1721 vernieuwde Peter de Grote deze titel tot "Imperator en Autocraat van Heel Rusland". De nieuwe titel moest zowel de traditionele claims van zijn voorgangers weerspiegelen, als het Keizerlijk Rusland als Europese grootmacht meer glans geven. Tot het einde van het tsarendom hebben de tsaren de droom van het Derde Rome willen waarmaken door Constantinopel te veroveren, en om te dopen tot een (orthodox) christelijke stad. In de Eerste Wereldoorlog waren ze hier bijna in geslaagd. In de lente van 1915 bereikten Russische diplomaten een overeenkomst met de Britse en Franse regering, dat Constantinopel na de oorlog Russisch grondgebied zou worden. Het ultieme doel van Rusland sinds eeuwen leek eindelijk in vervulling te kunnen gaan. De Russische Revolutie van 1917 bekoelde echter de relaties tussen de Russische machthebbers en het westen. Tussen 1919 en 1923 werden de buitenlandse machthebbers uit Turkije verdreven onder leiding van de militair Mustafa Kemal Atatürk. Nadat Atatürk president werd, knoopte hij zowel met het westen als met de Sovjets betrekkingen aan, en wist zo te voorkomen dat Turks grondgebied nog als diplomatiek wisselgeld zou worden gebruikt.
rdf:langString
Moskwa – Trzeci Rzym – koncepcja historiozoficzna stworzona przez mnicha Filoteusza z Pskowa przypuszczalnie pod koniec XV wieku, głosząca, że pierwszy Rzym upadł na skutek herezji, drugi Rzym – Konstantynopol – na skutek zdrady prawdziwej wiary, trzecim Rzymem jest Moskwa, a czwartego już nie będzie. Najstarszym zachowanym dokumentem, w którym teoria trzech Rzymów została zaprezentowana jest list Filoteusza do księcia Wasyla III z roku 1510. Po upadku Rzymu (476) i wielkiej schizmie (V–XIII wiek) chrześcijaństwo rozdzieliło się na dwa główne nurty – wschodnie i zachodnie. W oczach ówczesnych prawosławnych (chrześcijan wschodnich) chrześcijaństwo zachodnie (katolicyzm) było herezją. Głównym ośrodkiem prawosławia aż do XV wieku było Cesarstwo Bizantyńskie (Bizancjum). Podczas soboru florenckiego (na którym zasiadali także biskupi Wielkiego Księstwa Moskiewskiego) prawosławni biskupi bizantyńscy podporządkowali się papieżowi i zgodzili się wejść pod jurysdykcję Rzymu w zamian za pomoc papieską w walce przeciw Turkom, podczas gdy większość biskupów ruskich odmówiła na soborze posłuszeństwa papieżowi. Tym samym głównym ośrodkiem prawosławia stała się Rosja. Po wojnie z Turcją i nieudzieleniu obiecanej pomocy przez papieża, Bizancjum w 1453 upadło. Moskwa miała stać się kolejnym, nowym centrum świata, czyli „trzecim Rzymem” – czwartego miało już nie być. Po upadku Konstantynopola Moskwa chciała zyskać na znaczeniu jako spadkobierczyni Bizancjum, co podkreślić miało małżeństwo Iwana III z Zofią (Zoe) Paleolog (1472), ostatnią dziedziczką tronu bizantyjskiego i bratanicą ostatniego cesarza Bizancjum Konstantyna XI Dragazesa, a także przejęcie bizantyjskiego dwugłowego orła jako herbu państwa oraz bizantyjskiego ceremoniału dworskiego. Po zawarciu małżeństwa Iwan III Srogi jako pierwszy w historii książę moskiewski przyjął w 1478 tytuł „cara Wszechrusi”. Kolejni władcy rosyjscy kontynuowali tę tradycję, a od czasów koronacji Piotra I w 1721 roku przyjmowali tytuł „imperatora-cesarza”. Z kolei sułtanowie tureccy po zdobyciu Konstantynopola sami używali tytułu „cesarza rzymskiego”. Car Wszechrusi jako spadkobierca tradycji Rzymu i Bizancjum miał, pod sztandarem Cerkwi prawosławnej, pokonać „heretycki” Zachód na czele z papieżem i Świętym Cesarstwem Rzymskim. Ta koncepcja walnie wpłynęła na sformułowanie rosyjskiej ideologii imperialnej. Nicholas V. Riasanovsky i Mark D. Steinberg podkreślają, że autor doktryny nie zamierzał tworzyć ideologicznej podbudowy rosyjskiej polityki zagranicznej, a jedynie dążył do podkreślenia słuszności wiary prawosławnej. Koncepcja „Trzech Rzymów” nigdy nie stała się oficjalną doktryną polityczną państwa rosyjskiego. Cieszyła się jednak w Rosji popularnością i używano jej niekiedy w celu wytłumaczenia ekspansywnej polityki Imperium Rosyjskiego aż do upadku monarchii w Rosji w roku 1917.
rdf:langString
Det "Tredje Rom" är en beteckning som syftar på Moskva efter Östroms fall 1453, vid detta tillfälle flyttades maktbalansen i den grekisk-ortodoxa religionen till Ryssland och Moskva. Ryssland och dess Tsarer gillade tanken med att vara arvtagare till Östrom, och utnyttjade detta till att grundlägga det ryska imperiet. Man antog därför titel Tsar, som syftar tillbaka på Julius Caesar och man gjorde även det Östromerska rikets statsvapen till sitt eget, vilket är förklaringen till att Ryssland idag för den dubbelhövdade örnen i sitt vapen.
rdf:langString
Москва — третий Рим («Третий Рим») — теологическая, историософская и политическая концепция, утверждающая, что Москва является преемницей Римской империи и Византии. Ставит целью доказать закономерность переноса политического и религиозного центра православного мира в Россию. Основные положения сформулированы в послании (ок. 1523 — не позднее 1524) Филофея, монаха псковского Спасо-Елеазаровского монастыря. Ряд исследователей считает, что концепция восходит к «Изложению пасхалии» (1492) митрополита Московского и всея Руси Зосимы, который, однако, не выходил за рамки идеи преемственности Москвы по отношению к Константинополю. Согласно концепции, Русское государство и его столица являются последним («четвёртому не быти») земным воплощением «нерушимого» Римского царства, существовавшего со времени пришествия Иисуса Христа. Это духовное христианское «царство» не локализовано в пространстве и времени. Оно переходит от одного своего воплощения к другому согласно теории «переноса империи» («translatio imperii»), которая, в частности, восходит к Книге пророка Даниила. Эсхатологический смысл концепции Филофея («четвёртому не быти») предполагал скорое истечение времён.
rdf:langString
Москва — Третій Рим (рос. Москва — Третий Рим) — російська теологічна і політична концепція, яка стверджує, що Москва є наступницею Римської імперії. Православний чернець Філофей Псковський, головний ідеолог великого князя Василія Івановича, близько 1500 року сформулював світоглядну і політичну доктрину «третього Риму», яка мала потужний вплив на історію християнської цивілізації сходу Європи і центру Євразії, країн Русі Київської і Московії. Втім фактично запозичив ідею Фома тверського, що 1453 року (коли впав Константинополь) склав «Схвальне слово великого князя Бориса Олександровича», що обґрунтував тезу, що Твер — Третій Рим і Другий Константинополь. Згідно старця Філофея, історія світового православ'я і православного царства складається з трьох основних періодів: перший Рим (де Рим — осередок православ'я і столиця Римського царства перших століть, знищений єретиками, папістами-латинянами), другий Рим (Константинополь або Царгород як осередок православ'я і столиця Ромеї, знищений турками-мусульманами) і третій Рим (Москва як духовний осередок православ'я і отже потенційна столиця майбутньої імперії, молодого царства Руського, єдиного православного царства тогочасного світу). Після цього на думку Філофея людство ввійде в останній етап своєї історії перед кінцем історії і Страшним Судом, адже «четвертому Риму не бувати» («два убо Рима падоша, а третій стоит, а четвертому не быти»). Спочатку ідеологема «Москва — Третій Рим» замінила собою ідеологему «Москва — Другий Київ» і стала смисловою основою месіанської світоглядної концепції періоду формування Московської централізованої держави, а також постає прологом усієї російської філософії історії. Пізніше ідея російського месіанства отримає нову форму та почне розвиватись на основі нової парадигми — в системі філософських побудов щодо відношення Росії до Заходу у зв'язку з пошуком власних шляхів у світовій історії. Таким чином ідея Філофея почне доповнюватись новими сюжетами, отримувати додаткову аргументацію та нову інтерпретацію. Саме тому, зазначена ідеологема стає системоутворюючою для філософської та суспільної думки в цілому.
xsd:nonNegativeInteger
21737
