Mayor of the palace
http://dbpedia.org/resource/Mayor_of_the_palace an entity of type: Thing
عمدة القصر كان حاكم الدار ملك الفرنجة. خلال الفترة الزمنيه من الجزء الثاني من القرن السابع عشر، تطور المكتب إلى «القوة التي ما وراء العرش».
rdf:langString
Majordom de palau (del llatí: maior domus: el més important o el principal de la casa, entenent que es parla de servidors) era l'intendent principal del rei durant el període merovingi.Durant el regnat dels últims reis merovingis, detenien realment el poder polític, exercint la funció de "primer ministre", funció aquesta que es transmetia, amb freqüència, de pares a fills.
rdf:langString
Majordomo laŭ esperantlingvaj vortaroj kiel PIV aŭ Reta Vortaro estas "ĉefservisto, gvidanta la internan funkciadon de nobela domo aŭ palaco". Ofte mem temis pri nobelo, kiu servis en la palaco aŭ kortumo de pli altranga nobelo, ekzemple reĝo aŭ imperiestro. Aparte en la mezepoka etno de frankoj la majordomoj havis gravan funkcion en la ŝtata administrado, estis konsilantoj forte aprezataj de siaj superulo, kaj en pluraj kazoj iĝis prapatroj de pli posta dinastio de reĝoj respektive imperiestroj. Historia ekzemplo de tio estas Pipino de Landen, kiu pere de sia filino Begga iĝis prapatro de la pli posta imperiestra dinastio de karolidoj.
rdf:langString
Das Amt des Hausmeiers (oder Majordomus bzw. maior domus, aus lateinisch maior „der Verwalter“ und domus „das Haus“, also des „Verwalters des Hauses“) zählte zu den Ämtern des frühmittelalterlichen Hofes. Im Merowingerreich gewannen die Hausmeier großen Einfluss und bestimmten maßgeblich die Politik des Reiches.
rdf:langString
Durante el periodo merovingio, el mayordomo de palacio (del latín: maior domus, que significa «el más importante o el principal de todos los servidores de la casa») era el intendente principal del rey. Durante el reinado de los últimos reyes merovingios, llegaron a tener el poder político, ejerciendo una función similar a la de «primer ministro». Este cargo, frecuentemente, era hereditario.
rdf:langString
Jauregiko Nagusia (latinez: maior domus edo majordomo: 'nagusia, garrantzitsuena', zerbitzari edo morroiez ari garela ulertuz) Merovingiar garaian erregearen ordezkari nagusia zen. Azken merovingiar erregeen agintaldian botere politikoa zuten, «lehen ministro» funtzioa betez, maiz funtzio hau aitatik-semera igaro ohi zen.
rdf:langString
Pada zaman wangsa Meroving, pembesar istana (bahasa Latin: maior palatii) atau pembesar graha (maior domus) adalah pengurus rumah tangga . Jabatan ini diciptakan pada abad ke-6, dan pada abad ke-7 berubah menjadi "kuasa di balik tahta" di timur laut kerajaan Austrasia. Pada 751, Pembesar Istana, Pipin Si Pendek, menggulingkan Raja Kilderik III dari takhta, dan dimahkotai sebagai Raja Orang Franka yang baru.
rdf:langString
Pendant la période mérovingienne, les maires du palais, parfois préfets du palais, étaient les plus hauts dignitaires des royaumes francs, après les rois. À l'origine simples intendants du roi dans son palais, ils vont progressivement étendre leur pouvoir et leurs fonctions, à partir du VIIe siècle, jusqu'à se trouver en mesure de déposer les rois. En 751, Pépin le Bref dépose le dernier roi mérovingien, Childéric III, et se fait reconnaitre comme souverain du royaume franc par le pape Zacharie et fonde ainsi la dynastie carolingienne.
rdf:langString
궁재(宮宰, 라틴어:maior domus- "집안의 관리자"라는 뜻, 영어:Mayor of the Palace)는 중세 초기의 관직의 이름으로 특히 7세기에서 8세기 프랑크 왕국의 재상(宰相)을 지칭한다. 7세기에 메로빙거 왕조의 프랑크 왕국 아우스트라시아에서 궁재의 권한이 강화되어 어린 군주의 섭정이나 부왕의 지위까지 올랐으며 왕실 뿐만하니라 궁정의 관리 감독, 인사권, 군사지휘권까지도 가지게 되었다. 군주의 권력은 유명무실해졌으며 실질적인 결정권은 궁재에게 있는 경우가 많았다. 카롤링거 가문 출신의 인물들이 아우스트라시아 왕국의 궁재로 유명했는데 687년 헤르스탈의 피핀은 네우스트리아의 군대를 물리치고 사실상 3개의 프랑크 왕국(아우스트라시아, 네우스트리아, 부르군트)을 자신의 손에 넣었다. 그의 손자인 단신왕 피핀은 747년 궁재가 되었고 급기야 751년 메로빙거 왕조의 마지막 왕 힐데리히 3세를 폐위하고 스스로 왕위에 올라 카롤링거 왕조를 열었다.
rdf:langString
Hofmeier (Latijn: maior domus (majordomo); mv. maiores domus; ook dux domus regiae, senior domus, praefectus aulae) was oorspronkelijk de titel van het hoofd van de huishouding aan het hof van de Germaanse koninkrijken in de vroege middeleeuwen en zou vooral in de Frankische koninkrijken van de 7e en 8e eeuw aan het hof van de Merovingen aan belang winnen.
rdf:langString
Il maestro di palazzo, detto anche signore di palazzo o maggiordomo di palazzo (in latino maior domus, "maggior servitore della casa") era, nella Gallia merovingia e poi in quella carolingia, il funzionario che sovrintendeva al palazzo reale, all'epoca vero e proprio cuore amministrativo del regno.
rdf:langString
Majordom (łac. maiordomus, staropol. domarad, czyli starszy domu) – w średniowiecznej Europie urzędnik zarządzający dworem możnowładcy, marszałek dworu. Do jego obowiązków należało ściąganie podatków, dowodzenie wojskiem królewskim i przewodnictwo sądowi pałacowemu. W państwie Franków za czasów dynastii Merowingów patrymonialne pojmowanie władzy przez władców państwa Franków spowodowało umocnienie się pozycji majordomów, a w końcu przejęcie przez Pepina Krótkiego władzy – od jego koronacji w 751 roku urząd ten przestał istnieć.
rdf:langString
Майордо́м (палатный мэр; лат. major domus — старший по двору, старший по дому; фр. maire du palais) — старший сановник дворца времён Меровингов.
rdf:langString
宫相（拉丁語：Maior domus）是欧洲中世纪早期的官职，7世纪至8世纪间法兰克王国都有此官。名义上是掌管宫廷政务以及辅佐君王的亲近官员，但后来演变成王国内实权所在。 墨洛温王朝晚期的君王，许多都被宫相用作傀儡，后来因而被称为“无为王”（法語：rois fainéants）。随后此官职被允许父子传承，更加巩固了其权力，最终传到查理·马特手中，737年国王逝世，查理虽无篡位，却也不立新君，直到741年其子丕平三世便建立了加洛林王朝。 这个官职后世多指管理贵族豪宅事务的傭人，与其本意（Maior domus实指“管家”）更接近。
rdf:langString
Ο μαγιορδόμος είναι μεσαιωνικός τίτλος και σημαίνει κύριος του παλατιού. Η λέξη εκπορεύεται από τον λατινικό όρο maior domus ή και majordomo, που κυριολεκτικά σημαίνει «ανώτερος (/ κύριος) του οίκου» (γερμ. Hausmeier, Majordomus - αγγλ. Mayor of the Palace). Κατά τη δυναστεία των Μεροβιγγείων ο μαγιορδόμος ήταν ο διαχειριστής του παλατιού του βασιλιά των Φράγκων. Το αξίωμα υπήρχε από τον 6ο αιώνα και κατά τη διάρκεια του 7ου αιώνα εξελίχθηκε σε «εξουσία πίσω από το θρόνο» στο βορειοανατολικό βασίλειο της Αυστρασίας. Το 751 ο μαγιορδόμος Πιπίνος ο Βραχύς οργάνωσε την εκθρόνιση του Χιλδέριχου Γ΄ και στέφθηκε βασιλιάς στη θέση του.
rdf:langString
Under the Merovingian dynasty, the mayor of the palace (Latin: maior palatii or maior domus) was the manager of the household of the Frankish king. During the second half of the seventh century, the office evolved into the "power behind the throne". At that time the mayor of the palace held and wielded the real and effective power to make decisions affecting the kingdom, while the kings were increasingly reduced to performing merely ceremonial functions, which made them little more than figureheads (rois fainéants, 'do-nothing kings'). The office may be compared to that of the peshwa, shōgun, sarvadhikari or prime minister, all of which have similarly been the real powers behind some ceremonial monarchs.
rdf:langString
宮宰（きゅうさい、ラテン語: Major Domus マーヨル・ドムス：大いなる家人）は、ヨーロッパ初期中世の職名ないし官職名。 ローマ帝国末期から民族大移動に至る時期のゲルマン諸国家および諸侯の宮廷職の首位を占める職で、もともとは、王家や諸侯の家政機関の管理者であった。この官職の性格としては、宮中伯に比せられることもある。 特に著名なのは、フランク王国メロヴィング朝の宮宰（maires du palais）で、王家の家政上の私事と公務の区別があいまいのまま、王領地の管理や王の側近の従士団の長を兼ねるようになり、メロヴィング朝後期の内乱時代において、王家の権限が弱まるとともに、王国の北東部を占めるアウストラシア、北西部を占めるネウストリア（ノイストリア）、南西部を占めるブルグント三分国の宮宰が国政面で王の代理として行政、裁判、戦争に参加する権能を持つようになった。 アウストラシアの宮宰カロリング家のピピン2世（中ピピン）が、ネウストリアの宮宰エブロインを687年のテリトリーの戦いで破るとカロリング家がフランク王国全体の宮宰となり、「フランク族の総帥にして首長」(Dux et Princeps Francorum) と称するまでに至った。
rdf:langString
O mordomo do palácio (ou do paço) ou prefeito do palácio (ou do paço) era um dos mais altos dignitários de alguns estados medievais europeus, nomeadamente dos reinos francos dos séculos VII e VIII, sendo responsável pela administração da casa real. A designação do cargo tem origem no latim "major domus" ("maior" ou "superior da casa"), abreviatura da designação completa do cargo "quasi magister palatii seu major domus regiæ" ("por assim dizer, mestre do palácio ou maior da casa do rei").
rdf:langString
Maior domus (rikshovmästare) var administratörer inom Frankerriket, tillsatta av den frankiska kungaätten merovingerna. "De långhåriga merovingerna" stred mest med varandra om makten, och överlät skötsel och administration åt sina rikshovmästare, sina maior domus (i funktion påminnande om jarlar i Norden och i Skottland). Den namnkunnigaste av dessa, Karl Martell, tog steget från administration till striden, och han är känd för att ha stoppat ett arabiskt anfall från Spanien vid Poitiers år 732.
rdf:langString
Мажордо́м, майордо́м або палатний мер (лат. major domus — старший по двору, фр. maire du palais) — старший сановник королівського палацу у Франції під час правління династії Меровінґів. У зв'язку з ослабленням королівської влади династії Меровінґів в середині VII ст. посада мажордома набула особливої сили. Важко визначити первісне значення цієї посади.
rdf:langString
rdf:langString
عمدة القصر
rdf:langString
Majordom de palau
rdf:langString
Hausmeier
rdf:langString
Μαγιορδόμος
rdf:langString
Majordomo
rdf:langString
Mayordomo de palacio
rdf:langString
Jauregiko Nagusi
rdf:langString
Pembesar istana
rdf:langString
Maire du palais
rdf:langString
Maestro di palazzo
rdf:langString
Mayor of the palace
rdf:langString
궁재
rdf:langString
Hofmeier
rdf:langString
宮宰
rdf:langString
Mordomo do palácio
rdf:langString
Majordom
rdf:langString
Майордом
rdf:langString
Maior domus
rdf:langString
Мажордом
rdf:langString
宫相
xsd:integer
148585
xsd:integer
1109783661
rdf:langString
عمدة القصر كان حاكم الدار ملك الفرنجة. خلال الفترة الزمنيه من الجزء الثاني من القرن السابع عشر، تطور المكتب إلى «القوة التي ما وراء العرش».
rdf:langString
Majordom de palau (del llatí: maior domus: el més important o el principal de la casa, entenent que es parla de servidors) era l'intendent principal del rei durant el període merovingi.Durant el regnat dels últims reis merovingis, detenien realment el poder polític, exercint la funció de "primer ministre", funció aquesta que es transmetia, amb freqüència, de pares a fills.
rdf:langString
Ο μαγιορδόμος είναι μεσαιωνικός τίτλος και σημαίνει κύριος του παλατιού. Η λέξη εκπορεύεται από τον λατινικό όρο maior domus ή και majordomo, που κυριολεκτικά σημαίνει «ανώτερος (/ κύριος) του οίκου» (γερμ. Hausmeier, Majordomus - αγγλ. Mayor of the Palace). Κατά τη δυναστεία των Μεροβιγγείων ο μαγιορδόμος ήταν ο διαχειριστής του παλατιού του βασιλιά των Φράγκων. Το αξίωμα υπήρχε από τον 6ο αιώνα και κατά τη διάρκεια του 7ου αιώνα εξελίχθηκε σε «εξουσία πίσω από το θρόνο» στο βορειοανατολικό βασίλειο της Αυστρασίας. Το 751 ο μαγιορδόμος Πιπίνος ο Βραχύς οργάνωσε την εκθρόνιση του Χιλδέριχου Γ΄ και στέφθηκε βασιλιάς στη θέση του. Οι μαγιορδόμοι κατείχαν την πραγματική εξουσία λαμβάνοντας αποφάσεις που επηρέαζαν το βασίλειο, ενώ οι βασιλιάδες είχαν περιοριστεί κυρίως σε εθιμοτυπικό ρόλο, κάτι που τους καθιστούσε σχεδόν διακοσμητικά στοιχεία (rois fainéants, «βασιλιάδες τεμπέληδες»). Το αξίωμα του μαγιορδόμου μπορεί να θεωρηθεί ισοδύναμο με αυτό του Πεσβά, του Σόγκουν ή του Πρωθυπουργού, αξιώματα τα οποία έχουν το χαρακτηριστικό ότι ασκούν την πραγματική εξουσία πίσω από έναν εθιμοτυπικό μονάρχη. Στην Αυστρασία το αξίωμα του μαγιορδόμου είχε γίνει κληρονομικό της οικογένειας των Πεπινιδών. Το 687, μετά από νίκη του επί του δυτικού βασιλείου της Νευστρίας, ο Πεπίνος του Χέρσταλ πήρε τον τίτλο του Δούκα των Φράγκων για να τονίσει την αύξηση της εξουσίας του. Ο γιος και διάδοχός του, Κάρολος Μαρτέλος, έπαψε να ασχολείται με το façade, τον κατ' επίφαση βασιλιά και τα τελευταία τέσσερα χρόνια της ηγεμονίας του (743–747) ήταν ουσιαστικά ο βασιλιάς, καθώς ο προκάτοχός του είχε πεθάνει χωρίς να ορίσει διάδοχο.
rdf:langString
Majordomo laŭ esperantlingvaj vortaroj kiel PIV aŭ Reta Vortaro estas "ĉefservisto, gvidanta la internan funkciadon de nobela domo aŭ palaco". Ofte mem temis pri nobelo, kiu servis en la palaco aŭ kortumo de pli altranga nobelo, ekzemple reĝo aŭ imperiestro. Aparte en la mezepoka etno de frankoj la majordomoj havis gravan funkcion en la ŝtata administrado, estis konsilantoj forte aprezataj de siaj superulo, kaj en pluraj kazoj iĝis prapatroj de pli posta dinastio de reĝoj respektive imperiestroj. Historia ekzemplo de tio estas Pipino de Landen, kiu pere de sia filino Begga iĝis prapatro de la pli posta imperiestra dinastio de karolidoj.
rdf:langString
Das Amt des Hausmeiers (oder Majordomus bzw. maior domus, aus lateinisch maior „der Verwalter“ und domus „das Haus“, also des „Verwalters des Hauses“) zählte zu den Ämtern des frühmittelalterlichen Hofes. Im Merowingerreich gewannen die Hausmeier großen Einfluss und bestimmten maßgeblich die Politik des Reiches.
rdf:langString
Durante el periodo merovingio, el mayordomo de palacio (del latín: maior domus, que significa «el más importante o el principal de todos los servidores de la casa») era el intendente principal del rey. Durante el reinado de los últimos reyes merovingios, llegaron a tener el poder político, ejerciendo una función similar a la de «primer ministro». Este cargo, frecuentemente, era hereditario.
rdf:langString
Jauregiko Nagusia (latinez: maior domus edo majordomo: 'nagusia, garrantzitsuena', zerbitzari edo morroiez ari garela ulertuz) Merovingiar garaian erregearen ordezkari nagusia zen. Azken merovingiar erregeen agintaldian botere politikoa zuten, «lehen ministro» funtzioa betez, maiz funtzio hau aitatik-semera igaro ohi zen.
rdf:langString
Under the Merovingian dynasty, the mayor of the palace (Latin: maior palatii or maior domus) was the manager of the household of the Frankish king. During the second half of the seventh century, the office evolved into the "power behind the throne". At that time the mayor of the palace held and wielded the real and effective power to make decisions affecting the kingdom, while the kings were increasingly reduced to performing merely ceremonial functions, which made them little more than figureheads (rois fainéants, 'do-nothing kings'). The office may be compared to that of the peshwa, shōgun, sarvadhikari or prime minister, all of which have similarly been the real powers behind some ceremonial monarchs. In 687, after victory over the western kingdom of Neustria, the Austrasian mayor, Pippin of Herstal, took the title Duke of the Franks to signify his augmented rule. His son and successor, Charles Martel, ruled without elevating a new king during the last four years of his reign (737–741). His sons Carloman and Pepin the Younger elevated another Merovingian king, Childeric III, but he was eventually deposed in 751 by Pepin, who was crowned king in his place. See also Royal Administration of Merovingian and Carolingian Dynasties.
rdf:langString
Pada zaman wangsa Meroving, pembesar istana (bahasa Latin: maior palatii) atau pembesar graha (maior domus) adalah pengurus rumah tangga . Jabatan ini diciptakan pada abad ke-6, dan pada abad ke-7 berubah menjadi "kuasa di balik tahta" di timur laut kerajaan Austrasia. Pada 751, Pembesar Istana, Pipin Si Pendek, menggulingkan Raja Kilderik III dari takhta, dan dimahkotai sebagai Raja Orang Franka yang baru.
rdf:langString
Pendant la période mérovingienne, les maires du palais, parfois préfets du palais, étaient les plus hauts dignitaires des royaumes francs, après les rois. À l'origine simples intendants du roi dans son palais, ils vont progressivement étendre leur pouvoir et leurs fonctions, à partir du VIIe siècle, jusqu'à se trouver en mesure de déposer les rois. En 751, Pépin le Bref dépose le dernier roi mérovingien, Childéric III, et se fait reconnaitre comme souverain du royaume franc par le pape Zacharie et fonde ainsi la dynastie carolingienne.
rdf:langString
宮宰（きゅうさい、ラテン語: Major Domus マーヨル・ドムス：大いなる家人）は、ヨーロッパ初期中世の職名ないし官職名。 ローマ帝国末期から民族大移動に至る時期のゲルマン諸国家および諸侯の宮廷職の首位を占める職で、もともとは、王家や諸侯の家政機関の管理者であった。この官職の性格としては、宮中伯に比せられることもある。 特に著名なのは、フランク王国メロヴィング朝の宮宰（maires du palais）で、王家の家政上の私事と公務の区別があいまいのまま、王領地の管理や王の側近の従士団の長を兼ねるようになり、メロヴィング朝後期の内乱時代において、王家の権限が弱まるとともに、王国の北東部を占めるアウストラシア、北西部を占めるネウストリア（ノイストリア）、南西部を占めるブルグント三分国の宮宰が国政面で王の代理として行政、裁判、戦争に参加する権能を持つようになった。 アウストラシアの宮宰カロリング家のピピン2世（中ピピン）が、ネウストリアの宮宰エブロインを687年のテリトリーの戦いで破るとカロリング家がフランク王国全体の宮宰となり、「フランク族の総帥にして首長」(Dux et Princeps Francorum) と称するまでに至った。 中ピピンの子がカール・マルテルで、732年にトゥール・ポワティエ間の戦いでイスラム軍を破るとその名声は確固たるものとなり、751年にピピン3世が貴族たちに推挙されて王位につきカロリング朝を開いて、宮宰の職はいったん消滅した。 宮宰の職が復活するのは、ルートヴィヒ（ルイ）1世（敬虔王）のときで、帝室の財務長官職として置かれた。カロリング朝が断絶するに及んでドイツではPraeses palatiniという幼年の君主を単に後見する職になり、フランスでは、Sénéchal（家令）という類似する職となったが、かつてのメロヴィング朝後期のような力をもつことはなかった。
rdf:langString
궁재(宮宰, 라틴어:maior domus- "집안의 관리자"라는 뜻, 영어:Mayor of the Palace)는 중세 초기의 관직의 이름으로 특히 7세기에서 8세기 프랑크 왕국의 재상(宰相)을 지칭한다. 7세기에 메로빙거 왕조의 프랑크 왕국 아우스트라시아에서 궁재의 권한이 강화되어 어린 군주의 섭정이나 부왕의 지위까지 올랐으며 왕실 뿐만하니라 궁정의 관리 감독, 인사권, 군사지휘권까지도 가지게 되었다. 군주의 권력은 유명무실해졌으며 실질적인 결정권은 궁재에게 있는 경우가 많았다. 카롤링거 가문 출신의 인물들이 아우스트라시아 왕국의 궁재로 유명했는데 687년 헤르스탈의 피핀은 네우스트리아의 군대를 물리치고 사실상 3개의 프랑크 왕국(아우스트라시아, 네우스트리아, 부르군트)을 자신의 손에 넣었다. 그의 손자인 단신왕 피핀은 747년 궁재가 되었고 급기야 751년 메로빙거 왕조의 마지막 왕 힐데리히 3세를 폐위하고 스스로 왕위에 올라 카롤링거 왕조를 열었다.
rdf:langString
Hofmeier (Latijn: maior domus (majordomo); mv. maiores domus; ook dux domus regiae, senior domus, praefectus aulae) was oorspronkelijk de titel van het hoofd van de huishouding aan het hof van de Germaanse koninkrijken in de vroege middeleeuwen en zou vooral in de Frankische koninkrijken van de 7e en 8e eeuw aan het hof van de Merovingen aan belang winnen.
rdf:langString
Il maestro di palazzo, detto anche signore di palazzo o maggiordomo di palazzo (in latino maior domus, "maggior servitore della casa") era, nella Gallia merovingia e poi in quella carolingia, il funzionario che sovrintendeva al palazzo reale, all'epoca vero e proprio cuore amministrativo del regno.
rdf:langString
Majordom (łac. maiordomus, staropol. domarad, czyli starszy domu) – w średniowiecznej Europie urzędnik zarządzający dworem możnowładcy, marszałek dworu. Do jego obowiązków należało ściąganie podatków, dowodzenie wojskiem królewskim i przewodnictwo sądowi pałacowemu. W państwie Franków za czasów dynastii Merowingów patrymonialne pojmowanie władzy przez władców państwa Franków spowodowało umocnienie się pozycji majordomów, a w końcu przejęcie przez Pepina Krótkiego władzy – od jego koronacji w 751 roku urząd ten przestał istnieć.
rdf:langString
O mordomo do palácio (ou do paço) ou prefeito do palácio (ou do paço) era um dos mais altos dignitários de alguns estados medievais europeus, nomeadamente dos reinos francos dos séculos VII e VIII, sendo responsável pela administração da casa real. A designação do cargo tem origem no latim "major domus" ("maior" ou "superior da casa"), abreviatura da designação completa do cargo "quasi magister palatii seu major domus regiæ" ("por assim dizer, mestre do palácio ou maior da casa do rei"). Durante o século VII, o cargo de mordomo do palácio acabou por se tornar o detentor do verdadeiro poder por trás do trono da Austrásia, a parte setentrional do Reino dos Francos durante a dinastia merovíngia. A partir de meados do período merovíngio, o mordomo passou a deter e a exercer real e efetivamente o poder no que dizia respeito às decisões que afetavam o reino, reduzindo-se os reis ao desempenho de funções meramente cerimoniais, o que os tornava pouco mais do que reis nominais e simples figuras de proa. Por esta altura, o mordomo pode ser comparado a um primeiro-ministro de uma moderna monarquia constitucional — concentrando o poder efetivo, em nome de um rei meramente cerimonial — ou das figuras do xogum japonês e do indiano. O cargo tornou-se hereditário em favor da família dos pipinidas, de onde saíram poderosos mordomos do palácio, entre os quais Carlos Martel, sendo que nos últimos quatro anos do seu governo nem sequer existiu a figura de um rei, ainda que meramente de fachada, reinando ele próprio com o título de "duque e príncipe dos Francos" (dux et princeps Francorum). Depois da reunião da Austrásia e da Nêustria num único reino, Pepino, o Breve (mordomo desde 747) tomou a coroa aos merovíngios em 751, fundando uma dinastia carolíngia. O seu filho, Carlos Magno, assumiu um poder ainda maior, ao ser coroado Imperador em 800, tornando-se uma das maiores figuras da história da Europa. Em outros estados da Europa medieval, como foram os casos dos vários reinos ibéricos, existiram também os cargos de mordomo, segundo o modelo Franco.
rdf:langString
Майордо́м (палатный мэр; лат. major domus — старший по двору, старший по дому; фр. maire du palais) — старший сановник дворца времён Меровингов.
rdf:langString
Maior domus (rikshovmästare) var administratörer inom Frankerriket, tillsatta av den frankiska kungaätten merovingerna. "De långhåriga merovingerna" stred mest med varandra om makten, och överlät skötsel och administration åt sina rikshovmästare, sina maior domus (i funktion påminnande om jarlar i Norden och i Skottland). Den namnkunnigaste av dessa, Karl Martell, tog steget från administration till striden, och han är känd för att ha stoppat ett arabiskt anfall från Spanien vid Poitiers år 732. Pippin den lille, Karl Martells son, blev den siste maior domus då han lät kröna sig till kung 751 och därmed ersatte den merovingiska ätten med den karolingiska på den frankiska tronen. De tidigaste karolingiska innehade också titeln maior domus, men den innebar då inte längre samma sak som när den först introducerades under den merovingiska tiden. (Jämför Birger jarl.)
rdf:langString
Мажордо́м, майордо́м або палатний мер (лат. major domus — старший по двору, фр. maire du palais) — старший сановник королівського палацу у Франції під час правління династії Меровінґів. У зв'язку з ослабленням королівської влади династії Меровінґів в середині VII ст. посада мажордома набула особливої сили. Важко визначити первісне значення цієї посади. Думка (Луден), що мажордоми завідували королівським майном, роздачею бенефіціїв та ленів дружинникам, відкинута, тому що при Меровінґах не було роздачі земель в умовне володіння. Мажордомів називають іноді Subregulus; звідси мажордом, за іншою думку (Цінкейзен), — начальник королівського двору, заміняв короля під час його відсутності. Найвірогідніше, що мажордом був виконувачем обов'язків колишнього сенешаля, який завідував всіма королівськими чиновниками і палацовим господарством («міністр двору»). Поступово посада сенешаля отримала велике значення, і він став називатися majordomus regiae. Мажордом завідував вже не тільки придворною службою, але керував маєтками короля, зосереджував у своїх руках військову й адміністративну владу, виконував судові функції і став главою держави, усунувши королів. Посада мажордома, яка спочатку повністю залежала від короля, стає прерогативою могутньої аристократії, що вибирає мажордома зі свого середовища. Мажордоми стали впливовими ще за Хлотара II і особливо за його сина Дагоберта I (628—638). Особливо відоме прізвище австразійских палатних мерів ( або Піпініди), родоначальником якої був Арнульф, єпископ Мецький. Разом з Піпіном Ланденським він управляв Австразією при Хлотарі II. Син Піпіна, Грімоальд (639—658), вже задумав оголосити королем Австразії свого сина, але передчасна спроба не мала успіху. Піпін Герістальський, розумний і хоробрий мажордом, розбив у 687 нейстрійського мажордома Берхера у; влада в Нейстрії та Бургундії перейшла до його рук, а посада мажордома стала спадковою, і Піпін прийняв титул dux et princeps Francorum. Роль короля стала мізерною, він був зовсім усунений від справ. У хроніках того часу була навіть формула: «Regnante rege, gubernante majore domus». Карл Мартелл став єдиним мажордомом і князем франків і навіть не вважав за потрібне заміщати померлого Меровінґа новим королем. Його син Піпін Короткий ув'язнив у монастир останнього Меровінґа, Хільдеріка III (751), був проголошений королем і помазаний папою Захарієм на престол.З нього почалась династія Каролінґів.
rdf:langString
宫相（拉丁語：Maior domus）是欧洲中世纪早期的官职，7世纪至8世纪间法兰克王国都有此官。名义上是掌管宫廷政务以及辅佐君王的亲近官员，但后来演变成王国内实权所在。 墨洛温王朝晚期的君王，许多都被宫相用作傀儡，后来因而被称为“无为王”（法語：rois fainéants）。随后此官职被允许父子传承，更加巩固了其权力，最终传到查理·马特手中，737年国王逝世，查理虽无篡位，却也不立新君，直到741年其子丕平三世便建立了加洛林王朝。 这个官职后世多指管理贵族豪宅事务的傭人，与其本意（Maior domus实指“管家”）更接近。
xsd:nonNegativeInteger
4827