Maximus the Confessor
http://dbpedia.org/resource/Maximus_the_Confessor an entity of type: Thing
Màxim el Confessor (grec antic: Μάξιμος ὁμολογητής; llatí: Maximus Confessor) o Màxim el Monjo (grec antic: Μάξιμος μοναχός) fou un destacat eclesiàstic romà d'Orient que va viure als segles vi i vii. És venerat com a sant per diverses confessions cristianes.
rdf:langString
Svatý Maxim Vyznavač, řecky Maximos Homologetes, latinsky Confessor (580 v Konstantinopoli – 662 na Kavkaze) byl byzantský mnich a teolog, církevní otec známý především jako odpůrce monotheletismu.
rdf:langString
Maximus Confessor („Maximus der Bekenner“; griechisch Μάξιμος Ὁμολογητής Maximos Homologetes) (* um 580; † 13. August 662) war ein griechischer Mönch und Theologe und wird in der römisch-katholischen und der orthodoxen Kirche als Heiliger verehrt.
rdf:langString
고백자 막시모스(영어: Maximus the Confessor, 그리스어: Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής)는 신학자 막시모스 또는 콘스탄티노폴리스의 막시모스(580년경 ~ 662년 8월 13일)로도 불리는 기독교인 수사이면서 신학자, 학자이다.
rdf:langString
Massimo il Confessore, o anche Confessore, (in greco antico: Μάξιμος ὁ ῾Ομολογητής, Máximos ho Homologētḗs; Costantinopoli, 580 circa – Lazica, 13 agosto 662) è stato un monaco cristiano e teologo bizantino, venerato come santo dalle Chiese cattolica e ortodossa. È chiamato il Confessore perché i fautori del monotelismo, senza martirizzarlo, gli tagliarono la lingua e la mano destra con le quali egli aveva per parola e per iscritto difeso l'ortodossia della fede cattolica.
rdf:langString
聖マクシモス（580年頃 - 662年8月13日、ギリシア語: Μάξιμος ο Ομολογητής, ラテン語: Maximus Confessor, 英語: Maximus the Confessor）は、キリスト教の神学者であり修道士。正教会・カトリック教会・聖公会・ルーテル教会で聖人。マクシムス、マクシム、マキシモス、マキシムとも転写される。 ギリシア教父の一人に数えられる。 各言語のΟμολογητής・Confessorの部分は、日本正教会では表信者、日本のカトリック教会では証聖者と訳される。正教会では克肖表信者聖マクシムとも呼ばれカトリック教会では証聖者マクシモスと呼ばれる。学問研究者によっては教派色をさけるため、告白者マクシモスと訳されることもある。 単意論への反駁で知られる。
rdf:langString
Maksym Wyznawca, właśc. Moschion, gr. Μάξιμος Ομολογητής, cs. Prepodobnyj Maksim Ispowiednik) (ur. ok. 580 w Konstantynopolu, zm. 662 w okolicach Batumi) – teolog grecki, święty Kościoła katolickiego i prawosławnego.
rdf:langString
Макси́м Іспові́дник, преподобний, теж відомий як Максим Богослов грец. Μάξιμος ο Ομολογητής (580 Константинополь — 13 серпня 662) — християнський подвижник, неоплатонік, чернець, богослов; викладач у Константинопольській вищій школі. Опонент єресі монофелітів, коментатор «Ареопагітик», вбачав завдання людини у відновленні цілісності своєї природи і космосу. Критикуючи оригенізм, Максим Ісповідник стверджує співіснування душі й тіла, проте сам він не уник платонівських ухилів (ідея «логосів»).
rdf:langString
مكسيموس المعترف ويُعرف أيضاً باسم مكسيموس اللاهوتي أو مكسيموس القسطنطينية (ق. 580 - 13 أغسطس 662) راهب مسيحي ولاهوتي وباحث ديني. بدأ مكسيموس حياته موظفاً حكومياً، ومساعدًا لهرقل الإمبراطور البيزنطي، إلا أنَّه اعتزل الحياة السياسية واتجه نحو الحياة الرهبانية. درس خلال حياته في مدارس فلسفية متنوعة كانت منتشرة في ذلك العصر مثل الحوارات الأفلاطونية وأعمال أرسطو وغيرهم من المعلقين على أعمالهم أمثال أفلوطين وفورفوريوس الصوري وباميليخوس وبرقليس.
rdf:langString
Ο Μάξιμος Ομολογητής (580 Κωνσταντινούπολη - 662 Λαζική, Πόντος) αποτελεί μία από τις σημαντικότερες ιστορικές και εκκλησιαστικές προσωπικότητες της βυζαντινής περιόδου. Κατά τον πολιτικό του βίο διετέλεσε στέλεχος υψηλά ιστάμενων κρατικών διοικητικών θέσεων και αργότερα Μοναχός. Ως μοναχός υπήρξε η κεντρική προσωπικότητα που πρωτοστάτησε στην εκκλησιαστική έριδα του μονοθελητισμού, η οποία είχε σαφείς πολιτικές, πολιτειακές και γεωπολιτικές προεκτάσεις, καθώς η θεολογία του υπήρξε ο πυρήνας της αντίδρασης στις βασιλικές επιδιώξεις για ένα θεολογικό συμβιβασμό μεταξύ ορθοδόξων καθολικών και μονοφυσιτών. Παράλληλα εξέφρασε με μεστό τρόπο τη διδασκαλία των προηγούμενων Οικουμενικών συνόδων, αναδεικνύοντας τον ως την εξέχουσα εκκλησιαστική προσωπικότητα της εποχής του, στοιχείο που τον οδήγησ
rdf:langString
Pri Sankta Maksimo la Konfesanto, laŭ oficiala biografio datita je la 9-a jarcento, oni diras jenon: Ĝia aŭtoro ŝajnas havinti certajn informojn nur el la de 649. Oni ne scias el kiuj fontoj li ĉerpas informojn pri la antaŭo. Li deklaras ke Sankta Maksimo idas (579 / 580) el nobela familio, kaj ke edukiĝis per studoj propraj de viroj survojiĝanta al kariero kaj de kortego kaj de Eklezio. Maksimo estis sekretario de la bizanca imperiestro Heraklio la 1-a; li eniris en la ekleziajn diskutojn pri Monofizitismo kaj precipe pri monotelismo kaj . Fuĝinte el Konstantinopolo al Afriko, ĉi tie li vivis monaĥan vivon ĉe , estonta patriarko de Jerusalemo. El Afriko li vizitis Romon kaj partoprenis en la Laterana Koncilio konvokita por rifuzi monotelismon.
rdf:langString
Máximo el Confesor (también conocido como Máximo el Teólogo y Máximo de Constantinopla) (c. 580 - 13 de agosto de 662) fue un monje, teólogo y erudito cristiano, considerado padre de la Iglesia. En su juventud, fue funcionario y asesor del Emperador bizantino Heraclio, pero dejó el servicio público para dedicarse a la vida monástica.
rdf:langString
Maximus the Confessor (Greek: Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής), also spelt Maximos, otherwise known as Maximus the Theologian and Maximus of Constantinople (c. 580 – 13 August 662), was a Christian monk, theologian, and scholar.
rdf:langString
Maksimus Pengaku Iman (bahasa Yunani: Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής, Maksimos ho Homologetes), yang juga dikenal dengan nama Maksimus Teolog dan Maksimus dari Konstantinopel (Sekitar 580 – 13 Agustus 662), adalah seorang rahib sekaligus teolog dan sarjana Kristen.
rdf:langString
Maxime le Confesseur dit parfois Maxime de Chrysopolis (580-662) est un moine et théologien byzantin. Il est reconnu saint et Père de l'Église chrétienne « indivise », célébré le 21 janvier par les orthodoxes, et inscrit au Martyrologe catholique à la date du 13 août (au jour de sa mort).
rdf:langString
Maximus Confessor (Constantinopel, 580 - bij de Zwarte Zee, 13 augustus 662) was een Grieks theoloog en kerkvader. Hij was secretaris van keizer Heraclius tot hij in 613 of 614 besloot om monnik te worden. Nadat hij verdreven werd door de Perzen uit Klein-Azië, vestigde hij zich in Carthago. Zijn feestdag wordt gevierd op 13 augustus.
rdf:langString
Макси́м Испове́дник (греч. Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής, лат. Maximus Confessor; 580, Константинополь — 13 августа 662, Схимарион, Лазика) — христианский монах, богослов и философ, известный непримиримой борьбой против ересей. Защитник и выразитель христологической доктрины диофелитства — учения о двух природных волях во Христе. Его труды использовал Иоанн Дамаскин в Точном изложении православной веры. Один из ведущих оппонентов политики византийских императоров, предпринятой с целью обеспечения единства империи, по объединению Православной церкви с монофизитами вокруг христологической доктрины (экклезиологической ереси) монофелитства — учения об одной, ипостасной (личностной) воле Богочеловека Иисуса Христа. Отвергал связанный с этой доктриной цезарепапизм.Максим Исповедник прославлен в лике преп
rdf:langString
Máximo, o Confessor (em grego: Μάξιμος ο Ομολογητής; latim: Maximus Confessor; 580 - Tsageri, 13 de agosto de 662), também conhecido como Máximo, o Teólogo e Máximo de Constantinopla, foi um monge e teólogo cristão. No início de sua vida foi servidor civil e ajudante do imperador bizantino Heráclio, porém desistiu da vida política para se dedicar ao monasticismo. É considerado um dos Pais da Igreja, grega (Oriental) e cristã.
rdf:langString
Maximos Bekännaren, på latin Maximus Confessor, var en grekisk teolog och asket. Han föddes omkring 580 i en välbärgad familj och tjänstgjorde en period som förste sekreterare åt den bysantinske kejsaren. Omkring år 614 övergav han sin världsliga karriär och blev munk. Maximos Bekännaren var motståndare till monoteletismen, läran att Kristus endast hade en, gudomlig vilja. Ett viktigt inslag i hans lära är att historiens syfte är Guds inkarnation och mänsklighetens gudomliggörande genom återställandet av Guds rike. Hans motstånd mot monoteletismen och hans sympatier för den västliga kyrkan gjorde att han kom i konflikt med den bysantinske kejsaren. Han bestraffades med landsförvisning samt amputation av tungan och den högra handen. Han avled år 662. Maximos lära om Kristi två viljor godkän
rdf:langString
宣信者马克西姆（英語：St Maximus the Confessor，580年－661年8月13日），或稱認信者馬克西姆。基督教神学家、学者、教父、修道士，东正教、天主教、圣公会和路德宗圣徒、宣信者。曾受到拜占庭皇帝希拉克略（Heraclius）的邀請，擔任私人國事秘書一職，但就任不久即離職，入了幾個修道院，成為修道士。聽到有关基督一志論的內容就開啟他的反對争论生涯，他支持迦克墩派观点，因此遭到审判受到酷刑，舌头和右手被割并流放至死格鲁吉亚。後來皇帝、主教們和信徒們都認定他是迦克墩偉大的信仰辯護者，所以尊稱他為「任信者（或宣信者）」（the Confessor）。他極力支持的在第三次君士坦丁堡公会议得到承认，他的著作也得到平反，成為詮釋與教導信仰的正統標準著作。 神學觀＆思想 馬克西姆身為教父，是被東西方教會皆認可的，其神學也是當代普世教會所知道的。他的神學呈現出清晰的宇宙觀，也有天主教傳統的一部份。在馬克西姆的宇宙論中有解釋到：「獨一的道就是萬有的理，萬有的理即是獨一的道。」，而基督就是那道與真理，這是宇宙論的出發點，神是從虛無、混沌中，形成、創造了可見的與不可見的。這觀點在七世紀時，無論是從神學還是哲學，都還沒有融入在當時的文化。儘管如此，馬克西姆依然堅持其所信。 總結上述所說，這是馬克西姆的本體論，是他基督教的實體觀，所有受造物在某種意義上皆是神的啟示，都在神裡面、在神之下。
rdf:langString
rdf:langString
مكسيموس المعترف
rdf:langString
Màxim el Confessor
rdf:langString
Maxim Vyznavač
rdf:langString
Maximus Confessor
rdf:langString
Μάξιμος ο Ομολογητής
rdf:langString
Sankta Maksimo la Konfesanto
rdf:langString
Máximo el Confesor
rdf:langString
Maksimus Pengaku Iman
rdf:langString
Maxime le Confesseur
rdf:langString
Massimo il Confessore
rdf:langString
Maximus the Confessor
rdf:langString
고백자 막시모스
rdf:langString
聖マクシモス
rdf:langString
Maximus Confessor
rdf:langString
Maksym Wyznawca
rdf:langString
Máximo, o Confessor
rdf:langString
Максим Исповедник
rdf:langString
Maximos Bekännaren
rdf:langString
宣信者马克西姆
rdf:langString
Максим Сповідник
rdf:langString
Maximus the Confessor
rdf:langString
Maximus the Confessor
rdf:langString
Tsageri
xsd:date
0662-08-13
rdf:langString
rdf:langString
Haspin, Golan Heights or Constantinople
xsd:integer
137473
xsd:integer
1115001454
rdf:langString
Icon of St. Maximus
xsd:date
0662-08-13
xsd:gMonthDay
--08-13
rdf:langString
Asia
rdf:langString
Christianity
rdf:langString
Saints
rdf:langString
Biography
rdf:langString
Confessor, theologian, homologetes
rdf:langString
Màxim el Confessor (grec antic: Μάξιμος ὁμολογητής; llatí: Maximus Confessor) o Màxim el Monjo (grec antic: Μάξιμος μοναχός) fou un destacat eclesiàstic romà d'Orient que va viure als segles vi i vii. És venerat com a sant per diverses confessions cristianes.
rdf:langString
مكسيموس المعترف ويُعرف أيضاً باسم مكسيموس اللاهوتي أو مكسيموس القسطنطينية (ق. 580 - 13 أغسطس 662) راهب مسيحي ولاهوتي وباحث ديني. بدأ مكسيموس حياته موظفاً حكومياً، ومساعدًا لهرقل الإمبراطور البيزنطي، إلا أنَّه اعتزل الحياة السياسية واتجه نحو الحياة الرهبانية. درس خلال حياته في مدارس فلسفية متنوعة كانت منتشرة في ذلك العصر مثل الحوارات الأفلاطونية وأعمال أرسطو وغيرهم من المعلقين على أعمالهم أمثال أفلوطين وفورفوريوس الصوري وباميليخوس وبرقليس. عندما بدأ أحد أقرانه بتبني الموقف الكرستولوجي المعروف باسم مونوثيليتية، انجذب ماكسيموس إلى الجدلية، وأيد الصيغة الخلقيدونية التي تؤكد كون المسيح له إرادتين بشرية وإلهية. يعترف بقداسة مكسيموس في كل من الكنائس الأرثوذكسية الشرقية والكاثوليكية . اضطهد في نهاية حياته بسبب موقفه من الكريستولوجية وبُتر لسانه ويده اليمنى. نُفي بعدها وتوفي في 13 من أغسطس آب في مدينة تساغيري التي تقع في جورجيا اليوم، لكنَّ المجمع المسكوني الثالث بجَّل أعماله ورٌسم قديساً بعد وفاته. ويتميز القديس مكسيموس عن العديد من القديسين بالاحتفال به مرتين في العام، الأول تاريخ وفاته في 13 أغسطس والثاني 21 يناير. لُقب مكسيموس بالمعترف لأنه عانى من اعترافه بالمسيح والإيمان المسيحي، لكنَّه لم يُستشهد مباشرة بسببه.
rdf:langString
Svatý Maxim Vyznavač, řecky Maximos Homologetes, latinsky Confessor (580 v Konstantinopoli – 662 na Kavkaze) byl byzantský mnich a teolog, církevní otec známý především jako odpůrce monotheletismu.
rdf:langString
Maximus Confessor („Maximus der Bekenner“; griechisch Μάξιμος Ὁμολογητής Maximos Homologetes) (* um 580; † 13. August 662) war ein griechischer Mönch und Theologe und wird in der römisch-katholischen und der orthodoxen Kirche als Heiliger verehrt.
rdf:langString
Ο Μάξιμος Ομολογητής (580 Κωνσταντινούπολη - 662 Λαζική, Πόντος) αποτελεί μία από τις σημαντικότερες ιστορικές και εκκλησιαστικές προσωπικότητες της βυζαντινής περιόδου. Κατά τον πολιτικό του βίο διετέλεσε στέλεχος υψηλά ιστάμενων κρατικών διοικητικών θέσεων και αργότερα Μοναχός. Ως μοναχός υπήρξε η κεντρική προσωπικότητα που πρωτοστάτησε στην εκκλησιαστική έριδα του μονοθελητισμού, η οποία είχε σαφείς πολιτικές, πολιτειακές και γεωπολιτικές προεκτάσεις, καθώς η θεολογία του υπήρξε ο πυρήνας της αντίδρασης στις βασιλικές επιδιώξεις για ένα θεολογικό συμβιβασμό μεταξύ ορθοδόξων καθολικών και μονοφυσιτών. Παράλληλα εξέφρασε με μεστό τρόπο τη διδασκαλία των προηγούμενων Οικουμενικών συνόδων, αναδεικνύοντας τον ως την εξέχουσα εκκλησιαστική προσωπικότητα της εποχής του, στοιχείο που τον οδήγησε και στο προσωπικό του μαρτύριο και εξορία. Το θεολογικό, φιλοσοφικό και συγγραφικό του έργο σήμερα εκτιμάται για την αρτιότητα και την ιδιαιτερότητα του, ως ένα εξαίσιο δείγμα υψηλής θεολογίας με σημαντική χρήση φιλοσοφικών όρων και μεθόδων, που δεν αφήνει ασυγκίνητους για την ποιότητά του, τους σημαντικότερους θεολόγους, ερευνητές και φιλοσόφους της εποχής μας. Ο Μάξιμος συναριθμείται στους Αγίους της Ορθόδοξης και Ρωμαιοκαθολικής Εκκλησίας, καθώς και στις προτεσταντικές ομολογίες. Εορτάζεται στις 21 Ιανουαρίου.
rdf:langString
Pri Sankta Maksimo la Konfesanto, laŭ oficiala biografio datita je la 9-a jarcento, oni diras jenon: Ĝia aŭtoro ŝajnas havinti certajn informojn nur el la de 649. Oni ne scias el kiuj fontoj li ĉerpas informojn pri la antaŭo. Li deklaras ke Sankta Maksimo idas (579 / 580) el nobela familio, kaj ke edukiĝis per studoj propraj de viroj survojiĝanta al kariero kaj de kortego kaj de Eklezio. Maksimo estis sekretario de la bizanca imperiestro Heraklio la 1-a; li eniris en la ekleziajn diskutojn pri Monofizitismo kaj precipe pri monotelismo kaj . Fuĝinte el Konstantinopolo al Afriko, ĉi tie li vivis monaĥan vivon ĉe , estonta patriarko de Jerusalemo. El Afriko li vizitis Romon kaj partoprenis en la Laterana Koncilio konvokita por rifuzi monotelismon. En 1973 estis eldonita libro pri la vivo de sankta Maksimo . Tiu teksto ne montras simpation por Maksimo: ŝajnas ke la celo estus humiligi Maksimon, kion la bizanca biografio evitas. Ŝajnas tamen versimilaj la informoj kiujn ĝi liveras pri lia junaĝo: Sankta Maksimo naskiĝis en Golan, en la vilaĝo Hasfin, el patro samariana kaj patrino persorigina. Orfa je la aĝo de naŭ jaroj, li estis akompanata de pastro ĉe la egumeno (abato) Pantaleono de la monaĥejo Sankta Karitono, dirita la “malnova laŭra” (asocio de monaĥejoj). Maksimo, do, kreskintus en monaĥa palestina medio impregnita per la porscia etoso de Origeno kaj de la grekaj Ekleziaj Patrioj. Li forlasis Palestinon en 614 okaze de la persa invado, kaj, alveninte Konstantinopolon, tie renkontis personojn bone akceptitajn ĉe la imperia kortego, kaj gastis ĉe la monaĥejo de . Laŭ du versioj en Afriko li komencis energie batalis kontraŭ la menciitaj herezoj kaj kompletigis siajn priasketajn kaj telogiajn verkojn. Dume imperia aŭtoritato elirigis dekreton favoran al la doktrino de monotelismo (laŭ kiu Kristo havis nur la dian volon kaj ne la homan volon) kaj kondamnis la . Pro tio la 17-an de julio de 653 papo Martino la 1-a kaj Maksimo la Konfesanto estis arestitaj kaj deportitaj al Konstantinopolo: Poste Maksimo eltenis unuan kondamnon al ekzilo en en Trakio; du imperiaj senditoj senefike provis eltordi el li kompromisan deklaron.
rdf:langString
Máximo el Confesor (también conocido como Máximo el Teólogo y Máximo de Constantinopla) (c. 580 - 13 de agosto de 662) fue un monje, teólogo y erudito cristiano, considerado padre de la Iglesia. En su juventud, fue funcionario y asesor del Emperador bizantino Heraclio, pero dejó el servicio público para dedicarse a la vida monástica. Después de mudarse a Cartago, estudió las obras de varios pensadores neoplatónicos y se convirtió en un escritor prominente. Cuando uno de sus amigos empezó a adoptar la postura cristológica conocida como monotelismo, Máximo se vio involucrado en la controversia teológica, en la cual apoyó la postura calcedoniana que afirmaba que Jesús de Nazaret tenía voluntad tanto humana como divina. Sus posiciones cristológicas fueron perseguidas y llevaron a su tortura y destierro, durante el que murió. Sin embargo, su teología fue confirmada por el Tercer Concilio de Constantinopla y fue venerado como santo poco tiempo después de su muerte y uno de los teólogos más importantes de la época patrística. Su festividad se celebra dos veces al año: el 13 de agosto en la Iglesia occidental y el 21 de enero en la oriental. Su título de «confesor de la fe» significa que sufrió por la fe cristiana, pero no murió mártir. Su Vida de la Virgen es considerada la primera biografía completa de María, madre de Jesús.
rdf:langString
Maximus the Confessor (Greek: Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής), also spelt Maximos, otherwise known as Maximus the Theologian and Maximus of Constantinople (c. 580 – 13 August 662), was a Christian monk, theologian, and scholar. In his early life, Maximus was a civil servant, and an aide to the Byzantine Emperor Heraclius. He gave up this life in the political sphere to enter the monastic life. Maximus had studied diverse schools of philosophy, and certainly what was common for his time, the Platonic dialogues, the works of Aristotle, and numerous later Platonic commentators on Aristotle and Plato, like Plotinus, Porphyry, Iamblichus, and Proclus. When one of his friends began espousing the Christological position known as Monothelitism, Maximus was drawn into the controversy, in which he supported an interpretation of the Chalcedonian formula on the basis of which it was asserted that Jesus had both a human and a divine will. Maximus is venerated in both the Catholic and Eastern Orthodox Churches. He was eventually persecuted for his Christological positions; following a trial, his tongue and right hand were mutilated. He was then exiled and died on 13 August 662, in Tsageri in present-day Georgia. However, his theology was upheld by the Third Council of Constantinople and he was venerated as a saint soon after his death. It is highly uncommon among the saints that he has two feast days: 13 August and 21 January. His title of "Confessor" means that he suffered for the Christian faith, but was not directly martyred.
rdf:langString
Maksimus Pengaku Iman (bahasa Yunani: Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής, Maksimos ho Homologetes), yang juga dikenal dengan nama Maksimus Teolog dan Maksimus dari Konstantinopel (Sekitar 580 – 13 Agustus 662), adalah seorang rahib sekaligus teolog dan sarjana Kristen. Sebelum menjadi rahib, Maksimus adalah seorang pegawai aparatur sipil negara, bahkan terbilang salah seorang tangan kanan Kaisar Heraklius, tetapi akhirnya meninggalkan hiruk-pikuk dunia politik dan berkhalwat di biara. Maksimus menguasai ilmu filsafat dari berbagai aliran, dan sebagaimana yang lazim pada zamannya, mengenal baik karya-karya tulis dialog filsafat Plato maupun ulasan-ulasan aliran filsafat Plato tentang gagasan-gagasan Aristoteles dan Plato, misalnya karya-karya tulis Plotinus, Porfirius, Yamblikus, dan Proklus. Ketika salah seorang sahabatnya mulai menyiarkan paham kristologis Monotelitisme, Maksimus ikut terseret ke dalam kontroversi yang timbul akibat paham tersebut, dan mengusung salah satu tafsir rumusan Kristologi Kalsedon yang mendasari penegasan bahwa Yesus memiliki kehendak insani maupun kehendak ilahi. Lantaran berpendirian seperti inilah Maksimus akhirnya dianiaya. Sesudah diadili, lidah dan tangan kanannya dimutilasi. Maksimus selanjutnya menjalani pengasingan sampai akhir hayatnya pada tanggal 13 Agustus 662 di (sekarang di Georgia). Meskipun demikian, pendirian teologisnya dibenarkan Konsili Konstantinopel III, dan Maksimus sendiri dihormati sebagai orang kudus tidak lama sesudah wafat. Jarang sekali ada orang kudus seperti Maksimus yang diperingati dua kali dalam setahun, yakni setiap tanggal 13 Agustus dan 21 Januari. Gelar "Pengaku Iman" yang disandangkan kepada dirinya menandakan bahwa Maksimus sudah menderita sengsara demi iman Kristen, tetapi tidak langsung mati syahid. Maksimus dihormati sebagai orang kudus di Gereja Ortodoks Timur maupun di Gereja Katolik.
rdf:langString
Maxime le Confesseur dit parfois Maxime de Chrysopolis (580-662) est un moine et théologien byzantin. Il est reconnu saint et Père de l'Église chrétienne « indivise », célébré le 21 janvier par les orthodoxes, et inscrit au Martyrologe catholique à la date du 13 août (au jour de sa mort). Il est, parmi les Pères de l'Église, celui qui a le plus approfondi les questions de la présence de Dieu dans la nature, des relations intimes de tous les êtres créés à Dieu, de la façon dont l'homme peut entrer en relation avec les créatures et à travers elles avec Dieu, et du rôle de médiation que l'homme est appelé à exercer au sein de la création. À partir de la doctrine du salut, il a notamment développé l'idée d’une synergie entre la grâce divine et la liberté humaine qui peuvent se rejoindre à travers les deux volontés, humaines et divines (dyothélisme). Il est appelé « le Confesseur » en tant que confesseur de la foi, par les souffrances qu’il a subies de la part des partisans du monothélisme, qui sans l'amener à la mort (en martyr), lui ont coupé la langue et la main droite, avec lesquelles il défendait l'orthodoxie de la foi chrétienne en paroles et en écrits.
rdf:langString
Maximus Confessor (Constantinopel, 580 - bij de Zwarte Zee, 13 augustus 662) was een Grieks theoloog en kerkvader. Hij was secretaris van keizer Heraclius tot hij in 613 of 614 besloot om monnik te worden. Nadat hij verdreven werd door de Perzen uit Klein-Azië, vestigde hij zich in Carthago. Hij was een vruchtbaar schrijver (meer dan 90 geschriften staan op zijn naam) en een van de bekwaamste tegenstanders van het monotheletisme. Hierdoor kwam hij in grote moeilijkheden met het Byzantijnse gezag en werd in 653 gevangengenomen en naar Constantinopel gevoerd. Hij werd verbannen in 655 en vervolgens nogmaals in 662. Hij stierf na zware folteringen in ballingschap. Zijn feestdag wordt gevierd op 13 augustus.
rdf:langString
고백자 막시모스(영어: Maximus the Confessor, 그리스어: Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής)는 신학자 막시모스 또는 콘스탄티노폴리스의 막시모스(580년경 ~ 662년 8월 13일)로도 불리는 기독교인 수사이면서 신학자, 학자이다.
rdf:langString
Massimo il Confessore, o anche Confessore, (in greco antico: Μάξιμος ὁ ῾Ομολογητής, Máximos ho Homologētḗs; Costantinopoli, 580 circa – Lazica, 13 agosto 662) è stato un monaco cristiano e teologo bizantino, venerato come santo dalle Chiese cattolica e ortodossa. È chiamato il Confessore perché i fautori del monotelismo, senza martirizzarlo, gli tagliarono la lingua e la mano destra con le quali egli aveva per parola e per iscritto difeso l'ortodossia della fede cattolica.
rdf:langString
聖マクシモス（580年頃 - 662年8月13日、ギリシア語: Μάξιμος ο Ομολογητής, ラテン語: Maximus Confessor, 英語: Maximus the Confessor）は、キリスト教の神学者であり修道士。正教会・カトリック教会・聖公会・ルーテル教会で聖人。マクシムス、マクシム、マキシモス、マキシムとも転写される。 ギリシア教父の一人に数えられる。 各言語のΟμολογητής・Confessorの部分は、日本正教会では表信者、日本のカトリック教会では証聖者と訳される。正教会では克肖表信者聖マクシムとも呼ばれカトリック教会では証聖者マクシモスと呼ばれる。学問研究者によっては教派色をさけるため、告白者マクシモスと訳されることもある。 単意論への反駁で知られる。
rdf:langString
Maksym Wyznawca, właśc. Moschion, gr. Μάξιμος Ομολογητής, cs. Prepodobnyj Maksim Ispowiednik) (ur. ok. 580 w Konstantynopolu, zm. 662 w okolicach Batumi) – teolog grecki, święty Kościoła katolickiego i prawosławnego.
rdf:langString
Máximo, o Confessor (em grego: Μάξιμος ο Ομολογητής; latim: Maximus Confessor; 580 - Tsageri, 13 de agosto de 662), também conhecido como Máximo, o Teólogo e Máximo de Constantinopla, foi um monge e teólogo cristão. No início de sua vida foi servidor civil e ajudante do imperador bizantino Heráclio, porém desistiu da vida política para se dedicar ao monasticismo. É considerado um dos Pais da Igreja, grega (Oriental) e cristã. Após se mudar para Cartago, Máximo estudou diversos autores neoplatônicos e se tornou também um proeminente autor. Quando um de seus amigos começou a desposar o ponto de vista cristológico conhecido como monotelismo, Máximo foi arrastado para a controvérsia, na qual apoiava a posição calcedoniana de que Jesus tinha tanto a vontade humana quanto a divina. Máximo é venerado tanto pela Igreja Ortodoxa quanto pela Igreja Católica Romana. Seus pontos de vista cristológicos o levaram a ser torturado e exilado. Sua morte ocorreu logo em seguida. O seu título de "Confessor" significa que ele sofreu pela fé cristã, mas não chegou ao martírio. Acredita-se que sua Vida da Virgem seja a mais antiga biografia completa de Maria.
rdf:langString
Maximos Bekännaren, på latin Maximus Confessor, var en grekisk teolog och asket. Han föddes omkring 580 i en välbärgad familj och tjänstgjorde en period som förste sekreterare åt den bysantinske kejsaren. Omkring år 614 övergav han sin världsliga karriär och blev munk. Maximos Bekännaren var motståndare till monoteletismen, läran att Kristus endast hade en, gudomlig vilja. Ett viktigt inslag i hans lära är att historiens syfte är Guds inkarnation och mänsklighetens gudomliggörande genom återställandet av Guds rike. Hans motstånd mot monoteletismen och hans sympatier för den västliga kyrkan gjorde att han kom i konflikt med den bysantinske kejsaren. Han bestraffades med landsförvisning samt amputation av tungan och den högra handen. Han avled år 662. Maximos lära om Kristi två viljor godkändes som officiell kyrkolära vid tredje konciliet i Konstantinopel 680–681. Maximos Bekännaren räknas som en av kyrkofäderna och har en framstående position inom såväl katolska som ortodoxa kyrkan. I både den katolska och den ortodoxa kyrkan räknas han till helgonen med minnesdag den 13 augusti.
rdf:langString
Макси́м Іспові́дник, преподобний, теж відомий як Максим Богослов грец. Μάξιμος ο Ομολογητής (580 Константинополь — 13 серпня 662) — християнський подвижник, неоплатонік, чернець, богослов; викладач у Константинопольській вищій школі. Опонент єресі монофелітів, коментатор «Ареопагітик», вбачав завдання людини у відновленні цілісності своєї природи і космосу. Критикуючи оригенізм, Максим Ісповідник стверджує співіснування душі й тіла, проте сам він не уник платонівських ухилів (ідея «логосів»).
rdf:langString
Макси́м Испове́дник (греч. Μάξιμος ὁ Ὁμολογητής, лат. Maximus Confessor; 580, Константинополь — 13 августа 662, Схимарион, Лазика) — христианский монах, богослов и философ, известный непримиримой борьбой против ересей. Защитник и выразитель христологической доктрины диофелитства — учения о двух природных волях во Христе. Его труды использовал Иоанн Дамаскин в Точном изложении православной веры. Один из ведущих оппонентов политики византийских императоров, предпринятой с целью обеспечения единства империи, по объединению Православной церкви с монофизитами вокруг христологической доктрины (экклезиологической ереси) монофелитства — учения об одной, ипостасной (личностной) воле Богочеловека Иисуса Христа. Отвергал связанный с этой доктриной цезарепапизм.Максим Исповедник прославлен в лике преподобных и в лике исповедников в Православных церквах и в лике святых Римско-католической церкви. Папа римский Бенедикт XVI, цитируя определение Максимом любви к Богу как проявляющейся исключительно в ответственности за другого человека, назвал Максима «великим Учителем Церкви» в своей энциклике Spe Salvi (2007), хотя в католицизме преподобный Максим не входит в список учителей Церкви. Его память Русская православная церковь совершает 13 августа (в греческих прологах на этот день указывается перенесение его мощей в Константинополь) и 21 января по юлианскому календарю.
rdf:langString
宣信者马克西姆（英語：St Maximus the Confessor，580年－661年8月13日），或稱認信者馬克西姆。基督教神学家、学者、教父、修道士，东正教、天主教、圣公会和路德宗圣徒、宣信者。曾受到拜占庭皇帝希拉克略（Heraclius）的邀請，擔任私人國事秘書一職，但就任不久即離職，入了幾個修道院，成為修道士。聽到有关基督一志論的內容就開啟他的反對争论生涯，他支持迦克墩派观点，因此遭到审判受到酷刑，舌头和右手被割并流放至死格鲁吉亚。後來皇帝、主教們和信徒們都認定他是迦克墩偉大的信仰辯護者，所以尊稱他為「任信者（或宣信者）」（the Confessor）。他極力支持的在第三次君士坦丁堡公会议得到承认，他的著作也得到平反，成為詮釋與教導信仰的正統標準著作。 神學觀＆思想 馬克西姆身為教父，是被東西方教會皆認可的，其神學也是當代普世教會所知道的。他的神學呈現出清晰的宇宙觀，也有天主教傳統的一部份。在馬克西姆的宇宙論中有解釋到：「獨一的道就是萬有的理，萬有的理即是獨一的道。」，而基督就是那道與真理，這是宇宙論的出發點，神是從虛無、混沌中，形成、創造了可見的與不可見的。這觀點在七世紀時，無論是從神學還是哲學，都還沒有融入在當時的文化。儘管如此，馬克西姆依然堅持其所信。 馬克西姆認為，「神的意願就是在萬有之先的理」，也就是說，神所創造的萬物之所以可以成為自己，就是因為是在神裡面，在神良善的意願當中，而這創造的行動也是神自由的行動。上述提到的神的自由，是馬克西姆反對基督一志論的論證。他表示神是不必受到必然性的束縛，神的本性就是神，就是造物主，本性是美善的。這樣想，誰賦予神必然性？ 馬克西姆對創造的神學性描述，提到「事物並非屬性的集合，事物可以被屬性表達，但屬性不能被事物表述。」，也提到神的意願是萬有生存的依據，萬有因著神的意願（萬有之理）而活動。以人來舉例說明，人性的本質屬性，是神賦予人的；人始終是人，但也是自由的，在自己本性的範圍內，可以自主地去思考與行動；而這一切都是在神的意願之下。 總結上述所說，這是馬克西姆的本體論，是他基督教的實體觀，所有受造物在某種意義上皆是神的啟示，都在神裡面、在神之下。 神學論爭－基督一志論vs.基督二志說 在第三次君士坦丁堡會議有涉及一場神學論爭，即是基督一志論與，最後獲勝的是以馬克西姆的作為主要代表。馬克西姆對的堅持，反映出對人的自由意志的肯定。馬克西姆的，不只是他神學的其中一環，而是體現了他神學的一個基調－即聯合即分別的神學（theology of simultaneous union and distinction）：「結合的事物在一不可分離的聯合中仍然保持別殊而又不混淆（thing united remain distinct and without confusion in an inseparable union）」，這也不只是在他的基督論體現，也體現在他的三一論及教會論。 雖說馬克西姆支持迦克墩派觀點，但迦克墩的傳統對於馬克西姆來說只是神學資源的一部份，馬克西姆真正想說的不只是基督論的條文，而是基督的奧秘；而這奧秘並非只關於基督，而是整個宇宙。 對於「愛」的思想及著作 對於愛，馬克西姆強調愛是生於無情慾，信徒需要克服以及自愛。這樣無情慾的詮釋是積極地指向完全的愛，其中包含平等對待鄰舍，是一種豐盛的新生，積極參與愛裡的平等。因為整個受造的合一是神對世界的心意，情慾與自愛的目標可說是相反，因此需要去克服。 馬克西姆嚮往神與人的合一，在他的著作＜論愛四百則＞中有說到：「只有神才是本來就美善，只有仿傲神的人才從本意而成為美善的。因為他的目的就是要把壞人與本來美善的他聯合一處，使他們也變成美善。」他不僅表達了神平等的愛世人，也表示信徒也應平等愛世人。
xsd:nonNegativeInteger
34281
xsd:gYear
0580
xsd:gYear
0662
rdf:langString
Confessor, theologian, homologetes
