Magnetosphere of Saturn
http://dbpedia.org/resource/Magnetosphere_of_Saturn an entity of type: Thing
غلاف زحل المغناطيسي هو تجويف نشأ من خلال تدفق الريح الشمسية من قِبل الحقل المغناطيسي المُتَولد داخيًا في الكوكب. اكتُشف في عام 1979 من قِبل المسبار الفضائي پيونير 11، غلاف زحل الجوي هو ثاني أكبر الأغلفة الجوية في النظام الشمسي بعد غلاف المشتري. ويقع الفاصل المغناطيسي وهو الحدود بين غلاف زحل المغناطيسي والريح الشمسية على مسافة حوالي 20 ضعف أنصاف أقطار زحل عن مركز الكوكب، بينما ذيله المغناطيسي يمتد وراءه إلى مئات أضعاف أنصاف أقطار زحل. في 1980-1981 تمت دراسة غلاف زحل المغناطيسي من خلال المسبار ڤوياجر. واعتبارًا من 2017 هو موضوع تحقيق جاري من خلال مهمة كاسيني التي وصلت إلى الكوكب في 2004.
rdf:langString
La magnetosfera de Saturn és la cavitat creada pel flux de vent solar pel camp magnètic intern del planeta. Va ser descoberta el 1979 per la sonda Pioneer 11, i és la segona més gran de cap planeta del sistema solar, després de la de Júpiter. La magnetopausa, el límit entre la magnetosfera de Saturn i el vent solar, es troba a una distància d'uns 20 radis saturnians del centre del planeta, mentre que la seva magnetocua s'estén fins a centenars de radis.
rdf:langString
Η μαγνητόσφαιρα του Κρόνου είναι η κοιλότητα που δημιουργείται από τη ροή του ηλιακού ανέμου και από το εσωτερικά παραγόμενο μαγνητικό πεδίο του Κρόνου. Ανακαλύφθηκε το 1979 από το διαστημόπλοιο Πάιονηρ 11, η μαγνητόσφαιρα του Κρόνου είναι η δεύτερη μεγαλύτερη μαγνητόσφαιρα στο Ηλιακό σύστημα μετά τη μαγνητόσφαιρα του Δία. Η , το όριο μεταξύ της μαγνητόσφαιρας του Κρόνου και του ηλιακού ανέμου, βρίσκεται σε απόσταση περίπου 20 ακτίνων του Κρόνου από το κέντρο του πλανήτη, ενώ η του εκτείνεται εκατοντάδες ακτίνες πίσω από τον Κρόνο.
rdf:langString
The magnetosphere of Saturn is the cavity created in the flow of the solar wind by the planet's internally generated magnetic field. Discovered in 1979 by the Pioneer 11 spacecraft, Saturn's magnetosphere is the second largest of any planet in the Solar System after Jupiter. The magnetopause, the boundary between Saturn's magnetosphere and the solar wind, is located at a distance of about 20 Saturn radii from the planet's center, while its magnetotail stretches hundreds of Saturn radii behind it.
rdf:langString
La magnétosphère de Saturne est une cavité créée dans le vent solaire par le champ magnétique de la planète. Découverte en 1979 par la sonde Pioneer 11, la magnétosphère de Saturne est la deuxième plus vaste au sein du système solaire, après celle de Jupiter. La magnétopause, frontière entre la magnétosphère de Saturne et le vent solaire, se trouve à environ vingt fois le rayon de Saturne depuis le centre de la planète, tandis que la s'étire derrière sur des centaines de fois le rayon de la planète.
rdf:langString
L'esistenza della magnetosfera di Saturno è stata accertata dalla sonda Pioneer 11 (1979), successivamente confermata da Voyager 1 e Voyager 2 (1980-1981) e attualmente studiata dalla missione Cassini che sta fornendo importanti dati. L'interazione tra la magnetosfera e la ionosfera provoca aurore polari che circondano i poli. Queste aurore sono state fotografate anche dall'HST.
rdf:langString
Магнітосфера Сатурна — це порожнина у сонячному вітрі, створена магнітним полем планети. Відкрита космічним апаратом Піонер 11 у 1979 році. За розмірами поступається лише магнітосфері Юпітера. Магнітопауза, границя між магнітосферою Сатурна та сонячним вітром, розташована на відстані порядка 20 радіусів Сатурна від його центру, а хвіст магнітосфери протягається на сотні радіусів. Взаємодія між магнітосферою Сатурна та сонячним вітром генерує яскраві овали полярного сяйва навколо полюсів планети, які спостерігаються у видимому, ультрафіолетовому та інфрачервоному світлі.
rdf:langString
rdf:langString
غلاف زحل المغناطيسي
rdf:langString
Magnetosfera de Saturn
rdf:langString
Μαγνητόσφαιρα του Κρόνου
rdf:langString
Magnétosphère de Saturne
rdf:langString
Magnetosfera di Saturno
rdf:langString
Magnetosphere of Saturn
rdf:langString
Магнітосфера Сатурна
rdf:langString
Saturn
xsd:integer
2309427
xsd:integer
1104629959
rdf:langString
radio, near-IR and UV
rdf:langString
<0.5°
rdf:langString
paleturquoise
rdf:langString
Aurorae on the south pole of Saturn as viewed by Hubble
rdf:langString
?
xsd:double
0.5
<kilometre>
60330.0
<kilometrePerSecond>
400.0
rdf:langString
غلاف زحل المغناطيسي هو تجويف نشأ من خلال تدفق الريح الشمسية من قِبل الحقل المغناطيسي المُتَولد داخيًا في الكوكب. اكتُشف في عام 1979 من قِبل المسبار الفضائي پيونير 11، غلاف زحل الجوي هو ثاني أكبر الأغلفة الجوية في النظام الشمسي بعد غلاف المشتري. ويقع الفاصل المغناطيسي وهو الحدود بين غلاف زحل المغناطيسي والريح الشمسية على مسافة حوالي 20 ضعف أنصاف أقطار زحل عن مركز الكوكب، بينما ذيله المغناطيسي يمتد وراءه إلى مئات أضعاف أنصاف أقطار زحل. غلاف زحل المغناطيسي ممتلئ بالپلازما التي تنشأ من كل من الكوكب وأقماره. المصدر الرئيسي هو القمر الصغير إنسيلادوس، الذي يخرج ما يصل إلى 1,000 كجم/ث من بخار الماء من السخانات على قطبه الجنوبي، والذي يتأين جزء منه ويُجبَر على المشاركة في الدوران مع حقل زحل المغناطيسي. وهذا يُحمِّل الحقل ما يصل إلى 100 كجم من مجموعة أيونات المياه في الثانية الواحدة. هذه الپلازما تتحرك تدريجيًا خروجًا من غلاف زحل المغناطيسي الداخلي من خلال آلية ثم تهرب من خلال الذيل المغناطيسي. يؤدي التفاعل بين غلاف زحل المغناطيسي والريح الشمسية إلى توليد شفق قطبي ساطع حول قطبي الكوكب تم رصده من خلال الضوء المرئي والأشعة تحت الحمراء والأشعة فوق البنفسجية. يرتبط الشفق القطبي بالإشعاع الكيلومتري الزحلي (Saturnian kilometric radiation-SKR)، الذي يمتد فاصله الترددي بين 100 كهز و1300 كهز وكان يُعتقد في وقت سابق بتعادله مع فترة تساوي دوران الكوكب. ومع ذلك، أظهرت القياسات اللاحقة دورية تعادل (SKR) تختلف بنسبة تصل إلى 1%، وهكذا من المرجح أنها لا تتطابق تمامًا مع فترة دوران زحل الحقيقية، والتي لا تزال غير معروفة في 2010. وبداخل غلاف زحل المغناطيسي توجد هناك أحزمة إشعاع والتي تحوي جسيمات مع طاقة تصل إلى عشرات ميجا إلكترون فولت. الجسيمات عالية الطاقة لها تأثير كبير على أسطح أقمار زحل الجليدية الداخلية. في 1980-1981 تمت دراسة غلاف زحل المغناطيسي من خلال المسبار ڤوياجر. واعتبارًا من 2017 هو موضوع تحقيق جاري من خلال مهمة كاسيني التي وصلت إلى الكوكب في 2004.
rdf:langString
La magnetosfera de Saturn és la cavitat creada pel flux de vent solar pel camp magnètic intern del planeta. Va ser descoberta el 1979 per la sonda Pioneer 11, i és la segona més gran de cap planeta del sistema solar, després de la de Júpiter. La magnetopausa, el límit entre la magnetosfera de Saturn i el vent solar, es troba a una distància d'uns 20 radis saturnians del centre del planeta, mentre que la seva magnetocua s'estén fins a centenars de radis. La magnetosfera de Saturn està plena de plasmes originats des del planeta i els seus satèl·lits. La font principal és el satèl·lit Encèlad, que ejecta 1.000 kg/s de vapor d'aigua amb els guèisers del pol sud, una part dels quals són ionitzats i co-giren amb el camp magnètic de Saturn. La interacció entre la magnetosfera de Saturn i el vent solar genera aurores al voltant dels pols del planeta observat amb llum visible, infraroja i ultraviolada. Entre el 1980 i 1981 la magnetosfera de Saturn va ser estudiada pel programa Voyager. Actualment està sent objecte d'investigació de la sonda Cassini, que va arribar el 2004.
rdf:langString
Η μαγνητόσφαιρα του Κρόνου είναι η κοιλότητα που δημιουργείται από τη ροή του ηλιακού ανέμου και από το εσωτερικά παραγόμενο μαγνητικό πεδίο του Κρόνου. Ανακαλύφθηκε το 1979 από το διαστημόπλοιο Πάιονηρ 11, η μαγνητόσφαιρα του Κρόνου είναι η δεύτερη μεγαλύτερη μαγνητόσφαιρα στο Ηλιακό σύστημα μετά τη μαγνητόσφαιρα του Δία. Η , το όριο μεταξύ της μαγνητόσφαιρας του Κρόνου και του ηλιακού ανέμου, βρίσκεται σε απόσταση περίπου 20 ακτίνων του Κρόνου από το κέντρο του πλανήτη, ενώ η του εκτείνεται εκατοντάδες ακτίνες πίσω από τον Κρόνο. Η μαγνητόσφαιρα του Κρόνου είναι γεμάτη με πλάσμα που προέρχονται τόσο από τον πλανήτη όσο και από τους δορυφόρους του. Η κύρια πηγή είναι ο μικρός δορυφόρος Εγκέλαδος, το οποίο εκτοξεύει έως και 1.000 kg/s υδρατμούς από τους θερμοπίδακες στο νότιο πόλο του, ένα τμήμα του οποίου ιονίζεται και αναγκάζεται να συν-περιστρέφεται με το μαγνητικό πεδίο του Κρόνου. Αυτό φορτώνει το πεδίο με έως και 100 κιλά ιόντων νερού ανά δευτερόλεπτο. Αυτό το πλάσμα σταδιακά απομακρύνεται από την εσωτερική μαγνητόσφαιρα μέσω του μηχανισμού αστάθειας εναλλαγής και στη συνέχεια διαφεύγει μέσω της μαγνητοουράς. Η αλληλεπίδραση μεταξύ της μαγνητόσφαιρας του Κρόνου και του ηλιακού ανέμου δημιουργεί φωτεινά οβάλ σέλαα γύρω από τους πόλους του πλανήτη που παρατηρούνται σε ορατό, υπέρυθρο και υπεριώδες φως. Τα σέλαα σχετίζονται με την ισχυρή χιλιομετρική ακτινοβολία του Κρόνου (SKR), η οποία εκτείνεται στο διάστημα συχνοτήτων μεταξύ 100 kHz και 1300 kHz και κάποτε θεωρήθηκε ότι διαμορφώνεται με περίοδο ίση με την περιστροφή του πλανήτη. Ωστόσο, μεταγενέστερες μετρήσεις έδειξαν ότι η περιοδικότητα της διαμόρφωσης του SKR ποικίλλει έως και 1%, και έτσι πιθανώς δεν συμπίπτει ακριβώς με την πραγματική περιστροφική περίοδο του Κρόνου, η οποία από το 2010 παραμένει άγνωστη. Μέσα στη μαγνητόσφαιρα υπάρχουν ζώνες ακτινοβολίας, οι οποίες φιλοξενούν σωματίδια με ενέργεια τόσο υψηλή όσο δεκάδες μεγαηλεκτρονιοβόλτ. Τα ενεργητικά σωματίδια έχουν σημαντική επίδραση στις επιφάνειες των εσωτερικών παγωμένων δορυφόρων του Κρόνου. Το 1980-1981 η μαγνητόσφαιρα του Κρόνου μελετήθηκε από το διαστημόπλοιο Βόγιατζερ. Μέχρι τον Σεπτέμβριο του 2017 ήταν αντικείμενο συνεχούς έρευνας από την αποστολή Κασσίνι-Χόιχενς, η οποία έφτασε το 2004 και πέρασε πάνω από 13 χρόνια παρατηρώντας τον πλανήτη.
rdf:langString
La magnétosphère de Saturne est une cavité créée dans le vent solaire par le champ magnétique de la planète. Découverte en 1979 par la sonde Pioneer 11, la magnétosphère de Saturne est la deuxième plus vaste au sein du système solaire, après celle de Jupiter. La magnétopause, frontière entre la magnétosphère de Saturne et le vent solaire, se trouve à environ vingt fois le rayon de Saturne depuis le centre de la planète, tandis que la s'étire derrière sur des centaines de fois le rayon de la planète. La magnétosphère de Saturne est rempli de plasma originaire de la planète et de ses satellites, notamment Encelade qui éjecte jusqu’à 600 kg/s de vapeur d’eau par ses geysers au pôle sud. Le champ magnétique se charge ainsi de 100 kg d’ions par seconde. Ce plasma se déplace de l’intérieur du champ vers la magnéto-queue. L’interaction de la magnétosphère et des vents solaires crée des aurores polaires sur les pôles de la planète dans le domaine du visible, de l’infrarouge et de l’ultraviolet. À l’intérieur de la magnétosphère se trouve une ceinture de radiation qui contient des particules d’énergie pouvant atteindre la dizaine de mégaélectronvolt. Ces particules ont alors une forte influence sur la surface des lunes glacées de Saturne.
rdf:langString
The magnetosphere of Saturn is the cavity created in the flow of the solar wind by the planet's internally generated magnetic field. Discovered in 1979 by the Pioneer 11 spacecraft, Saturn's magnetosphere is the second largest of any planet in the Solar System after Jupiter. The magnetopause, the boundary between Saturn's magnetosphere and the solar wind, is located at a distance of about 20 Saturn radii from the planet's center, while its magnetotail stretches hundreds of Saturn radii behind it. Saturn's magnetosphere is filled with plasmas originating from both the planet and its moons. The main source is the small moon Enceladus, which ejects as much as 1,000 kg/s of water vapor from the geysers on its south pole, a portion of which is ionized and forced to co-rotate with the Saturn's magnetic field. This loads the field with as much as 100 kg of water group ions per second. This plasma gradually moves out from the inner magnetosphere via the interchange instability mechanism and then escapes through the magnetotail. The interaction between Saturn's magnetosphere and the solar wind generates bright oval aurorae around the planet's poles observed in visible, infrared and ultraviolet light. The aurorae are related to the powerful saturnian kilometric radiation (SKR), which spans the frequency interval between 100 kHz to 1300 kHz and was once thought to modulate with a period equal to the planet's rotation. However, later measurements showed that the periodicity of the SKR's modulation varies by as much as 1%, and so probably does not exactly coincide with Saturn's true rotational period, which as of 2010 remains unknown. Inside the magnetosphere there are radiation belts, which house particles with energy as high as tens of megaelectronvolts. The energetic particles have significant influence on the surfaces of inner icy moons of Saturn. In 1980–1981 the magnetosphere of Saturn was studied by the Voyager spacecraft. Up until September 2017 it was a subject of ongoing investigation by Cassini mission, which arrived in 2004 and spent over 13 years observing the planet.
rdf:langString
L'esistenza della magnetosfera di Saturno è stata accertata dalla sonda Pioneer 11 (1979), successivamente confermata da Voyager 1 e Voyager 2 (1980-1981) e attualmente studiata dalla missione Cassini che sta fornendo importanti dati. La magnetosfera di Saturno è la cavità creata nel flusso del vento solare dal campo magnetico generato internamente dal pianeta. Si pensa che il meccanismo che genera questo campo magnetico sia - come per Giove - l'elevata velocità di rotazione dello strato di idrogeno metallico all'interno del pianeta. Il suo orientamento è quasi coincidente con l'asse di rotazione (con uno scarto inferiore all'1%). Quella di Saturno è per dimensioni la più grande magnetosfera planetaria dopo quella di Giove, estendendosi intorno al pianeta per circa 20 volte il suo raggio e con una coda di oltre 2 milioni di km in direzione opposta al Sole. È permeata da plasma composto da elettroni e nuclei atomici ionizzati, prodotti sia dal pianeta che dalle sue lune e in particolare da Encelado, che vi riversa fino a 1000 kg di vapor d'acqua al secondo attraverso i suoi geyser. L'interazione tra la magnetosfera e la ionosfera provoca aurore polari che circondano i poli. Queste aurore sono state fotografate anche dall'HST. Altre interazioni dovute al campo magnetico sono state osservate tra i suoi satelliti: una nube composta da atomi di idrogeno che va dall'orbita di Titano fino all'orbita di Rea e un disco di plasma, anche questo formato da idrogeno e ioni di ossigeno, che si estende dall'orbita di Teti fino quasi all'orbita di Titano. Il plasma ruota in sincronia quasi perfetta con il campo magnetico di Saturno.
rdf:langString
Магнітосфера Сатурна — це порожнина у сонячному вітрі, створена магнітним полем планети. Відкрита космічним апаратом Піонер 11 у 1979 році. За розмірами поступається лише магнітосфері Юпітера. Магнітопауза, границя між магнітосферою Сатурна та сонячним вітром, розташована на відстані порядка 20 радіусів Сатурна від його центру, а хвіст магнітосфери протягається на сотні радіусів. Магнітосфера Сатурна наповнена плазмою, що продукується планетою та її супутниками. Серед супутників найбільшу роль грає Енцелад, гейзери якого щосекунди викидають близько 1000 кг водяної пари, частина якої іонізується магнітним полем Сатурна. Взаємодія між магнітосферою Сатурна та сонячним вітром генерує яскраві овали полярного сяйва навколо полюсів планети, які спостерігаються у видимому, ультрафіолетовому та інфрачервоному світлі.
rdf:langString
yes
rdf:langString
~27 Rs
xsd:integer
21
xsd:double
0.5
rdf:langString
O+, H2O+, OH+, H3O+, HO2+ and O2+ and H+
rdf:langString
~100 kg/s
rdf:langString
~22 Rs
xsd:integer
50
xsd:integer
10
xsd:double
0.1
xsd:nonNegativeInteger
49856
