Ludovic Lindsay, 16th Earl of Crawford
http://dbpedia.org/resource/Ludovic_Lindsay,_16th_Earl_of_Crawford an entity of type: Thing
第16代クロフォード伯爵ルドヴィック・リンジー（英語: Ludovic Lindsay, 16th Earl of Crawford、1600年 - 1652年11月7日頃）は、清教徒革命（イングランド内戦・）期のスコットランド貴族。「王党派伯爵」（The loyal Earl）と呼ばれた。
rdf:langString
Ludovic Lindsay, 16th Earl of Crawford (1600–1652), was a Scottish landowner and Royalist. He was the son of Henry Lindsay, 13th Earl of Crawford and Helen Chisholm. In 1633-1634 Lindsay served the Polish king and commanded a unit composed partially of Scotsmen during the Muscovite campaigns. In 1636-1638 he led the same unit in service of Felipe IV against the French in Flanders. Lindsay took part in the strange plot of 1641 called The Incident. Having joined King Charles I at Nottingham in 1642, he fought at the Battle of Edgehill, at the Battle of Newbury and elsewhere during the English Civil War; in 1644, just after the Battle of Marston Moor, the Scots Parliament declared he had forfeited his earldom, and, following the lines laid down when this was regranted in 1642, it was given to
rdf:langString
Людовик Линдси (англ. Ludovic Lindsay; 1600—1652), 16-й граф Кроуфод (c 1639 года), — шотландский государственный деятель периода Английской революции, один из наиболее последовательных сторонников короля Карла I.
rdf:langString
Людовік Ліндсі , 16-й граф Кроуфод (з 1639) (англ. Ludovic Lindsay; 1600—1652) — шотландський державний діяч періоду Англійської революції, один з найпослідовніших прибічників короля Карла I. Людовік Ліндсі походив з одного з найстарших шотландських графських родів і був вождем . З початком конвенантського руху в Шотландії в 1637 і Англійської революції в 1640 граф Кроуфорд зберіг вірність королю Карлу I і відмовився підписати «Національний ковенант». У 1641 він був звинувачений в змові проти лідерів ковенантерів ( і маркіза Гамільтона). Кроуфорд був змушений залишити Шотландію.
rdf:langString
rdf:langString
Ludovic Lindsay, 16th Earl of Crawford
rdf:langString
ルドヴィック・リンジー (第16代クロフォード伯爵)
rdf:langString
Линдси, Людовик, 16-й граф Кроуфорд
rdf:langString
Людовік Ліндсі, 16-й граф Кроуфорд
xsd:integer
2571088
xsd:integer
1119581139
xsd:integer
1639
rdf:langString
Ludovic Lindsay, 16th Earl of Crawford (1600–1652), was a Scottish landowner and Royalist. He was the son of Henry Lindsay, 13th Earl of Crawford and Helen Chisholm. In 1633-1634 Lindsay served the Polish king and commanded a unit composed partially of Scotsmen during the Muscovite campaigns. In 1636-1638 he led the same unit in service of Felipe IV against the French in Flanders. Lindsay took part in the strange plot of 1641 called The Incident. Having joined King Charles I at Nottingham in 1642, he fought at the Battle of Edgehill, at the Battle of Newbury and elsewhere during the English Civil War; in 1644, just after the Battle of Marston Moor, the Scots Parliament declared he had forfeited his earldom, and, following the lines laid down when this was regranted in 1642, it was given to John Lindsay, 1st Earl of Lindsay. Ludovic was taken prisoner at Newcastle-on-Tyne in 1644, following the seven-month Siege of Newcastle, and was condemned to death, but the sentence was not carried out, and in 1645 he was released by Montrose, under whom he served until the surrender of the King at Newark-on-Trent. Later he was in Ireland and in Spain and he died, probably in France, in 1652. At the death of Ludovic Lindsay, the title Earl of Crawford was passed, despite senior heirs, to his cousin, John Lindsay, who had already been created Earl of Lindsay. The earldoms of Crawford and Lindsay continued to be united until George Lindsay-Crawford, 22nd Earl of Crawford, (6th Earl of Lindsay) died unmarried in January 1808.
rdf:langString
第16代クロフォード伯爵ルドヴィック・リンジー（英語: Ludovic Lindsay, 16th Earl of Crawford、1600年 - 1652年11月7日頃）は、清教徒革命（イングランド内戦・）期のスコットランド貴族。「王党派伯爵」（The loyal Earl）と呼ばれた。
rdf:langString
Людовик Линдси (англ. Ludovic Lindsay; 1600—1652), 16-й граф Кроуфод (c 1639 года), — шотландский государственный деятель периода Английской революции, один из наиболее последовательных сторонников короля Карла I. Людовик Линдси происходил из одного из старейших шотландских графских родов и был вождём клана Линдси. С началом ковенантского движения в Шотландии в 1637 году и Английской революции в 1640 году граф Кроуфорд сохранил верность королю Карлу I и отказался подписать «Национальный ковенант». В 1641 году он был обвинен в заговоре против лидеров ковенантеров (графа Аргайла и маркиза Гамильтона). Кроуфорд был вынужден покинуть Шотландию. В 1642 году Людовик присоединился к армии короля Карла I. Он отличился в битвах с парламентскими войсками при Эджхилле и , а позднее, в 1644 году в сражении при Марстон-Муре. За свою лояльность королю Лидси получил прозвище «Верный граф». Будучи бездетным и последним представителем рода Линдси-Кроуфорд, Людовик в 1642 году передал свой титул и земли королю, получив их тут же обратно, но с правом передачи наследования Линдси-Байерсам, боковой линии дома, во главе которой стоял Джон Линдси, лорд Байерс. Незадолго до битвы при Марстон-Муре парламент Шотландии обвинил Кроуфорда в государственной измене и конфисковал его владения, передав их лорду Байерсу, который являлся одним из лидеров ковенантеров. Эта конфискация, однако, не вступила в юридическую силу до смерти Людовика. В 1644 году граф Кроуфорд был пленён шотландскими парламентскими войсками в Ньюкасле и приговорён к смертной казни. Однако приговор в действие не был приведён, и ковенантеры ограничились заключением Кроуфорда. В 1645 году он был освобождён войсками роялистов маркиза Монтроза, которые с боями продвигались по Шотландии. Кроуфорд вступил в армию Монтроза и был назначен командующим кавалерией роялистов. Он принял участие в роковой битве при Филипхоу, в результате которой войска короля были наголову разбиты и Шотландия вернулась под власть ковенантеров. После сдачи Карла I в плен шотландцам весной 1646 года граф Кроуфорд эмигрировал из страны. Он скончался в 1652 году в Гааге.
rdf:langString
Людовік Ліндсі , 16-й граф Кроуфод (з 1639) (англ. Ludovic Lindsay; 1600—1652) — шотландський державний діяч періоду Англійської революції, один з найпослідовніших прибічників короля Карла I. Людовік Ліндсі походив з одного з найстарших шотландських графських родів і був вождем . З початком конвенантського руху в Шотландії в 1637 і Англійської революції в 1640 граф Кроуфорд зберіг вірність королю Карлу I і відмовився підписати «Національний ковенант». У 1641 він був звинувачений в змові проти лідерів ковенантерів ( і маркіза Гамільтона). Кроуфорд був змушений залишити Шотландію. У 1642 Людовік приєднався до армії короля Карла I. Він відрізнявся в битвах з парламентськими військами і , а пізніше, в 1644, у битві при Марстон-Мурі. За свою лояльність королю Лідсі отримав прізвище «Вірний граф». Будучи бездітним і останнім представником роду Ліндсі-Кроуфорд, Людовік в 1642 передав свій титул і землю королю, отримав їх одразу назад, але з правом передачі наслідування Лінсді-Баєрсам, боковій лінії родини, на чолі якої стояв . Незадовго до битви при Мартсон-Мурі парламент Шотландії звинуватив Кроуфорда в державній зраді і конфіскував його володіння, передав їх , який є одним з лідерів конвенантерів. Ця конфіскація, однак, не вступила в юридичну силу до смерті Людовіка. У 1644 граф Кроуфорд потрапив у полон до шотландських парламентських військ в Ньюкаслі і був засуджений до смертної кари. Однак вирок у дію не був приведений, і конвенантери обмежились ув'язненням Кроуфорда. 1645 року він був звільнений військами роялістів , які з боями просувались по Шотландії. Кроуфорд вступив в армію Монтроза і був призначений командувачем кавалерією роялістів. Він взяв участь у фатальній , в результаті якої військо короля було розбите і Шотландія повернулась до конвенанторів. Після здачі Карла I у полон шотландцям весною 1646 року граф Кроуфорд емігрував з країни. Він помер у 1652 у Франції.
xsd:nonNegativeInteger
3036