Lucanians
http://dbpedia.org/resource/Lucanians
شعب لوكاني (باللاتينية: Lucani) هم من الشعوب الإيطاليقية القديمة، والذين عاشوا في لوكانيا وتحدثوا اللغة الأوسكانية والتي هي عضو في عائلة اللغات الإيطاليقية.
rdf:langString
Els lucans foren un poble d'ètnia sabèl·lica, que va viure al sud d'Itàlia al segle V aC i després es van expandir cap a la Pulla i Bruttium. Cap al segle i, van perdre la seva identitat en barrejar-se amb els romans, els quals s'havien establert a la seva zona al s.III aC i els van acabar dominant durant la Segona Guerra Púnica (209 aC).
rdf:langString
Die Lukaner (manchmal auch Lukanier genannt) waren ein italisches Volk mit oskischer Sprache, das im 5. Jahrhundert v. Chr. zwischen den Flüssen Sele, Bradano, Lao und Crati beheimatet war. Das Land wurde nach ihnen Lukanien genannt und entspricht in etwa der heutigen Basilikata. Im Lauf des 4. Jahrhunderts v. Chr. erweiterten sie ihr Gebiet in Richtung Süd-West in das heutige Kalabrien. Dadurch entstanden Konflikte mit den großgriechischen Städten wie Syrakus und Tarent. In der Folgezeit gerieten sie unter den Einfluss Roms, seit dem 3. Jahrhundert v. Chr. standen sie unter römischer Herrschaft, seit dem 1. Jahrhundert v. Chr. waren sie endgültig romanisiert.
rdf:langString
Los lucanos fueron un pueblo itálico del subgrupo sabélico (la misma rama que los samnitas), que vivía en el sur de Italia en el siglo V a. C. Su territorio comprendía casi toda la que hoy se conoce como Basilicata (conocida históricamente como Lucania) más algunos sectores de Campania, Apulia y Brucio.
rdf:langString
The Lucanians (Latin: Lucani) were an Italic tribe living in Lucania, in what is now southern Italy, who spoke an Oscan language, a member of the Italic languages. Today, the inhabitants of the Basilicata region are still called Lucani, and so their dialect.
rdf:langString
루카니인(고대 그리스어: Λευκανοί 레우카노이[*]; 라틴어: Lucani)들은 오늘날 남부 이탈리아에 거주했던 라틴 민족이며, 이탈리아어파에 속하는 를 구사했다.
rdf:langString
De Lucani waren de Oskischsprekende inwoners van Lucanië in de oudheid. Deze waren van Samnitische stam, die ten gevolge van een ver sacrum ("lenteoffer", dit is een offer in tijden van nood), daarheen getrokken, de daar toen wonende en Oenotrii hadden onderworpen. Langs de kusten vond men vele Griekse kolonies (Magna Graecia), die het land beheersten. Behalve de Griekse kolonies Paestum of Posidonia, Velia (Elea), Buxentum, Thurii, Heracleopolis, Metapontum, lagen in het binnenland , , Acherontia.
rdf:langString
Os lucanos foram um povo de origem samnita, que se estabeleceu na Lucânia (atual Basilicata, região montanhosa da Itália meridional) no século V a.C. Foram fortemente influenciados pela civilização helênica, em decorrência da colonização do litoral.
rdf:langString
Οι Λουκανοί (λατινικά: Lucani) ήταν αρχαίος λαός της Ιταλίας. Είχαν δημοκρατικό πολίτευμα εκτός από καιρό πολέμου που την εξουσία ανελάμβανε ένας τύραννος. Σύμφωνα με νομίσματα και επιγραφές που έχουν βρεθεί τον 4o και 3o αιώνα π.X. χρησιμοποιούσαν το ελληνικό αλφάβητο. Όταν ο Πύρρος, βασιλιάς της Ηπείρου, εισέβαλε στην Ιταλία το 281 π.χ. οι Λουκάνι δήλωσαν υποταγή και συμμάχησαν μαζί του. Συμμάχησαν μαζί με τους κατά της Ρώμη, στον πόλεμο αυτό ,(90 - 88 π.Χ.), γνώρισαν την ήττα και την υποταγή στους Ρωμαίους και από τότε η Λουκανία αποτέλεσε μέρος της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας.
rdf:langString
Lukanoj (en greka: Λευκανοί, translit. Leukanoí; en Latino: Lucani) estis popolo de la antikva Italio kiu okupis parton de la sudo de la duoninsulo kaj ludis gravan rolon en la historio de la Antikva Romo. Ili parolis Oskan lingvon, nome membro de la Italika lingvaro. Nuntempe, la loĝantoj de la regiono Basilikato estas ankoraŭ nomataj Lucani, kaj same ilia dialekto.
rdf:langString
Les Lucaniens (en latin, Lucanii) étaient un peuple italique qui habitait en Lucanie, une région à cheval sur les actuelles Basilicate et Campanie, en Italie. La langue parlée par les Lucaniens, le lucanien, est une langue indo-européenne osque qu'ils écrivaient avec des caractères grecs, notamment dans le cadre d'inscriptions publiques (à Serra di Vaglio ou Paestum), ou parfois sur des objets (le casque de la Vereiia des Lucaniens de Métaponte par exemple).
rdf:langString
I Lucani furono una popolazione appartenente al ceppo italico e di lingua osca, che giunse, nel V secolo a.C., nella terra che da essi prese il nome di Lucania, territorio genericamente compreso tra i fiumi Sele, Bradano, Laos e Crati, fino ad allora chiamato dai Greci Enotria, dal nome del popolo abitante in precedenza la regione, gli Enotri.
rdf:langString
Lukaner, ibland även lukanier, var ett italiskt folk som talade det italiska språket oskiska. Enligt Plinius d.ä. bestod lukanerna i sin tur av ett flertal mindre folk. Lukanerna hade sin bosättning i Lukanien, nuvarande Basilicata, och drev de stammar som tidigare bott där framförallt, enotrier, in i det bergiga inlandet. Lukanien begränsades av floderna Sele, Bradano, Laos och . Lukanernas städer låg oftast på bergstoppar och höjder och de levde huvudsakligen på fårskötsel. De dyrkade och Mephitis.
rdf:langString
Луканы (луканцы, лат. Lucani) — одно из древнеиталийских самнитских племён. К концу V века до н. э. расселились в южной Италии, дав название этому региону — Лукания. Говорили на языке оскско-умбрской группы.
rdf:langString
Лукани, луканці (лат. Lucani) — одне з древньоіталійських самнітських племен. До кінця V століття до н. е. розселилися в південній Італії, давши назву цьому регіону — Луканія. Говорили на мові осксько-умбрської групи.
rdf:langString
rdf:langString
لوكاني
rdf:langString
Lucans
rdf:langString
Lukaner
rdf:langString
Λουκανοί
rdf:langString
Lukanoj
rdf:langString
Lucanos
rdf:langString
Lucaniens
rdf:langString
Lucani
rdf:langString
Lucanians
rdf:langString
루카니인
rdf:langString
Lucani
rdf:langString
Lucanos
rdf:langString
Луканы
rdf:langString
Lukaner
rdf:langString
Лукани
xsd:integer
3347089
xsd:integer
1080320476
rdf:langString
شعب لوكاني (باللاتينية: Lucani) هم من الشعوب الإيطاليقية القديمة، والذين عاشوا في لوكانيا وتحدثوا اللغة الأوسكانية والتي هي عضو في عائلة اللغات الإيطاليقية.
rdf:langString
Els lucans foren un poble d'ètnia sabèl·lica, que va viure al sud d'Itàlia al segle V aC i després es van expandir cap a la Pulla i Bruttium. Cap al segle i, van perdre la seva identitat en barrejar-se amb els romans, els quals s'havien establert a la seva zona al s.III aC i els van acabar dominant durant la Segona Guerra Púnica (209 aC).
rdf:langString
Die Lukaner (manchmal auch Lukanier genannt) waren ein italisches Volk mit oskischer Sprache, das im 5. Jahrhundert v. Chr. zwischen den Flüssen Sele, Bradano, Lao und Crati beheimatet war. Das Land wurde nach ihnen Lukanien genannt und entspricht in etwa der heutigen Basilikata. Im Lauf des 4. Jahrhunderts v. Chr. erweiterten sie ihr Gebiet in Richtung Süd-West in das heutige Kalabrien. Dadurch entstanden Konflikte mit den großgriechischen Städten wie Syrakus und Tarent. In der Folgezeit gerieten sie unter den Einfluss Roms, seit dem 3. Jahrhundert v. Chr. standen sie unter römischer Herrschaft, seit dem 1. Jahrhundert v. Chr. waren sie endgültig romanisiert.
rdf:langString
Οι Λουκανοί (λατινικά: Lucani) ήταν αρχαίος λαός της Ιταλίας. Είχαν δημοκρατικό πολίτευμα εκτός από καιρό πολέμου που την εξουσία ανελάμβανε ένας τύραννος. Σύμφωνα με νομίσματα και επιγραφές που έχουν βρεθεί τον 4o και 3o αιώνα π.X. χρησιμοποιούσαν το ελληνικό αλφάβητο. Στα μέσα του 5ου αιώνα π.χ. οι Λουκανοί μετακινήθηκαν προς την νότια Ιταλία. Συγκρούστηκαν με την ελληνική αποικία του Τάραντα ενώ αργότερα συμμάχησαν με τον Αλέξανδρο, βασιλιά της Ηπείρου, το 326 π.X. βοηθώντας τον να παρέμβει στις υποθέσεις της Μεγάλης Ελλάδας. Συχνά συμμαχούσαν με τους Ρωμαίους αλλά και πολεμούσαν εναντίον τους όπως κατά τους . Όταν ο Πύρρος, βασιλιάς της Ηπείρου, εισέβαλε στην Ιταλία το 281 π.χ. οι Λουκάνι δήλωσαν υποταγή και συμμάχησαν μαζί του. Συμμάχησαν μαζί με τους κατά της Ρώμη, στον πόλεμο αυτό ,(90 - 88 π.Χ.), γνώρισαν την ήττα και την υποταγή στους Ρωμαίους και από τότε η Λουκανία αποτέλεσε μέρος της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Η χώρα των Λουκανών (Λουκανία) είχε λίγες πόλεις, τα βουνά ήταν καλυμμένα με δάση στα οποία ζούσαν πολλά αγριογούρουνα, αρκούδες και λύκοι.
rdf:langString
Lukanoj (en greka: Λευκανοί, translit. Leukanoí; en Latino: Lucani) estis popolo de la antikva Italio kiu okupis parton de la sudo de la duoninsulo kaj ludis gravan rolon en la historio de la Antikva Romo. Ili parolis Oskan lingvon, nome membro de la Italika lingvaro. Nuntempe, la loĝantoj de la regiono Basilikato estas ankoraŭ nomataj Lucani, kaj same ilia dialekto. Lukana arto ĉefe survivis en Lukania vaz-pentrarto el tomboj, kion la elito komisiis grandnombre, kiel faris etruskoj sed malkiel la najbaroj romiaj kaj grekaj. Estas bona montro en la muzeo de Paestum. Granda proporcio montras ĉevalojn, ofte en kurkonkurenco.
rdf:langString
Los lucanos fueron un pueblo itálico del subgrupo sabélico (la misma rama que los samnitas), que vivía en el sur de Italia en el siglo V a. C. Su territorio comprendía casi toda la que hoy se conoce como Basilicata (conocida históricamente como Lucania) más algunos sectores de Campania, Apulia y Brucio.
rdf:langString
Les Lucaniens (en latin, Lucanii) étaient un peuple italique qui habitait en Lucanie, une région à cheval sur les actuelles Basilicate et Campanie, en Italie. La langue parlée par les Lucaniens, le lucanien, est une langue indo-européenne osque qu'ils écrivaient avec des caractères grecs, notamment dans le cadre d'inscriptions publiques (à Serra di Vaglio ou Paestum), ou parfois sur des objets (le casque de la Vereiia des Lucaniens de Métaponte par exemple). Leur genèse se fait au cours du Ve siècle av. J.-C., soit par le biais d'une migration des Samnites - ce que la tradition littéraire relate - soit par une ethnogenèse spontanée à la suite de la chute de l'empire de Sybaris.
rdf:langString
The Lucanians (Latin: Lucani) were an Italic tribe living in Lucania, in what is now southern Italy, who spoke an Oscan language, a member of the Italic languages. Today, the inhabitants of the Basilicata region are still called Lucani, and so their dialect.
rdf:langString
루카니인(고대 그리스어: Λευκανοί 레우카노이[*]; 라틴어: Lucani)들은 오늘날 남부 이탈리아에 거주했던 라틴 민족이며, 이탈리아어파에 속하는 를 구사했다.
rdf:langString
I Lucani furono una popolazione appartenente al ceppo italico e di lingua osca, che giunse, nel V secolo a.C., nella terra che da essi prese il nome di Lucania, territorio genericamente compreso tra i fiumi Sele, Bradano, Laos e Crati, fino ad allora chiamato dai Greci Enotria, dal nome del popolo abitante in precedenza la regione, gli Enotri. All'inizio del IV secolo a.C. si espansero verso sud-ovest, nell'attuale Calabria, dove vennero in conflitto con i Greci della Magna Grecia, in particolare con Siracusa che riuscì a dividere i Lucani e a sbarrare loro il passo. L'espansionismo del popolo italico si volse allora verso est, dove si scontrò con Taranto. In seguito presero parte alle Guerre sannitiche e alle Guerre pirriche contro la potenza in ascesa di Roma, che riuscì a sottometterli nel 275 a.C. Tra III e I secolo a.C. i Lucani presero parte a diverse insurrezioni italiche contro il dominio romano, senza riuscire a riacquisire l'indipendenza; a partire dalla decisiva battaglia di Porta Collina (82 a.C.) ebbe inizio la loro definitiva romanizzazione.
rdf:langString
De Lucani waren de Oskischsprekende inwoners van Lucanië in de oudheid. Deze waren van Samnitische stam, die ten gevolge van een ver sacrum ("lenteoffer", dit is een offer in tijden van nood), daarheen getrokken, de daar toen wonende en Oenotrii hadden onderworpen. Langs de kusten vond men vele Griekse kolonies (Magna Graecia), die het land beheersten. Behalve de Griekse kolonies Paestum of Posidonia, Velia (Elea), Buxentum, Thurii, Heracleopolis, Metapontum, lagen in het binnenland , , Acherontia.
rdf:langString
Lukaner, ibland även lukanier, var ett italiskt folk som talade det italiska språket oskiska. Enligt Plinius d.ä. bestod lukanerna i sin tur av ett flertal mindre folk. Lukanerna hade sin bosättning i Lukanien, nuvarande Basilicata, och drev de stammar som tidigare bott där framförallt, enotrier, in i det bergiga inlandet. Lukanien begränsades av floderna Sele, Bradano, Laos och . Lukanernas städer låg oftast på bergstoppar och höjder och de levde huvudsakligen på fårskötsel. De dyrkade och Mephitis. I början av fyrahundratalet f.kr expanderade lukanerna mot sydväst och kom på så sätt i konflikt med grekerna, framförallt Syracusa. Detta ledde till att lukanerna började expandera österut, och kom i konflikt med Taranto, som valde att ta hjälp av Alexander I av Epirus. Alexander erövrade senare Heraklea Lucania från lukanerna. Lukanerna erövrade även staden Paestum på 300-talet f.Kr. Under det andra samnitiska kriget (326 - 304 f.Kr.)) växlade lukanerna mellan att vara allierade med Rom och med samniterna. Detta berodde på splittringar i folkgruppen som lett till olika falanger. Lukanerna var inblandade även i det tredje samnitiska kriget (298 - 290 f.Kr.). Senare attackerade lukanerna staden Thurii med stöd av Taranto. Thurii bad romarna om hjälp mot lukanerna 285 f.Kr. och 282 f.Kr. Detta var inledningen till de pyrriska kriget där Rom stod mot Taranto, lukanerna, samniterna, bruttier och Epirus kung Pyrrhus. Vid Heraklea i Lukanien mötte den romerska armén Pyrrhus armé där bland annat tjugo stridselefanter ingick. Även om Pyrrhus vann slaget, mycket beroende av romarnas rädsla för elefanterna, förlorade man kriget. Sedan blev man socii, det vill säga allierade med Rom, vilket innebar att man fick behålla sina seder och samhällststrukturer, men man nekades romerskt medborgarskap, vilket senare kom att leda till ytterligare konflikter. Slaget vid Cannae under det andra puniska kriget (218–202 f.Kr.) ledde till att lukanerna, liksom andra städer och folkgrupper i syditalien, valde att bli bundsförvanter med Hannibal. Detta var förmodligen av praktiska skäl: efter slaget vid Cannae var romarna mycket defensiva och lukanerna ville förhindra plunding och förstörelse av sitt område. Detta ledde till att Lukanien skövlades av båda sidor. Efter det andra puniska kriget blev lukanerna återigen allierade med Rom. Lukanerna, liksom andra italiska folk, ville ha utökade rättigheter som romerska medborgare, istället för att vara allierade med Rom. Konflikten eskalerade till bundsförvantskriget (91–88 f.Kr.), som Rom vann. Samniter och lukaner var de sista folkslag att underkasta sig Rom, och det dröjde ett tag innan de fick romerskt medborgarskap. Även i konflikten mellan Marius och Sulla (82 f.Kr.) blev lukanerna inblandade. Lukanerna besegrades under slaget vid Porta Collina, och detta blev det slutgiltiga nederlaget för lukanerna. Enligt samtida källor (Strabon) blev Lucanien i stort sett ödelagt efter krigen och lukanerna reste sig aldrig igen som autonomt folk utan de blev romaniserade.
rdf:langString
Луканы (луканцы, лат. Lucani) — одно из древнеиталийских самнитских племён. К концу V века до н. э. расселились в южной Италии, дав название этому региону — Лукания. Говорили на языке оскско-умбрской группы. В 343 году до н. э. луканы вели войну против союзного спартанско-тарентийского войска под начальством Архидама III, который погиб в битве с ними, но в 334 году до н. э. были разбиты другим союзником Тарента — эпиротами. 200 луканов дезертировали к Александру Молосскому и под его знамёнами разбили своих соплеменников подле Песта. Чуть позднее войско нового спартанского царя Клеонима вынудило луканов заключить мир с Тарентом и поставить во главе своего управления преданных Самнию людей, взамен чего луканы получили Метапонт. В 298 году до н. э. луканы вынужденно перешли на сторону римлян, но после победы в Третьей самнитской войне римляне в 285 году до н. э. расторгли союзнический договор с ними из-за их налётов на ряд греческих городов, просивших римского патроната. В ответ луканы, задержав римских послов, выставили сильное войско и заключили союз с кельтами, этрусками и умбрами. После победы Пирра при Гераклее луканы вместе с самнитами и бруттиями присоединились к нему, но в 272 году до н. э. были покорены римлянами и после этого часто восставали (на стороне Ганнибала в 216-215 годах до н. э. (когда по Полибию они могли выставить 30 тыс. пехотинцев и 3 тыс. всадников), в Союзнической войне 90/91—88 годов до н. э.). Большую часть армии луканов составляла мобильная легковооружённая пехота, привыкшая действовать в горах и лесах, где обычно устраивала засаду или блокаду противника в узкой долине, как в войне с эпиротами. По возможности армия окружала противника, избегая прямого столкновения, и забрасывала его дротиками, разгромив таким образом несколько греческих армий. Боевым луканским штандартом был бронзовый бык на древке.
rdf:langString
Os lucanos foram um povo de origem samnita, que se estabeleceu na Lucânia (atual Basilicata, região montanhosa da Itália meridional) no século V a.C. Foram fortemente influenciados pela civilização helênica, em decorrência da colonização do litoral.
rdf:langString
Лукани, луканці (лат. Lucani) — одне з древньоіталійських самнітських племен. До кінця V століття до н. е. розселилися в південній Італії, давши назву цьому регіону — Луканія. Говорили на мові осксько-умбрської групи. У 343 до н. е. лукани вели війну проти союзного спартансько-тарентійського війська під орудою , який загинув в битві з ними, але 334 до н. е. були розбиті іншим союзником Тарента — епірцями. 200 луканів дезертирували до Олександра Молоського та під його прапорами розбили своїх одноплемінників біля . Трохи пізніше військо нового спартанського царя змусило луканів укласти мир з Тарентом і поставити на чолі свого управління відданих Самнію людей, взамін чого лукани отримали Метапонт. У 298 до н. е. вимушено перейшли на сторону римлян, але після перемоги в Третій самнітській війні римляни 285 до н. е. розірвали союзний договір з ними — через їх нальоти на ряд грецьких міст, які просили римського патронату. У відповідь лукани, затримавши римських послів, виставили сильне військо й уклали союз з кельтами, етрусками й умбрами. Після перемоги Пірра при Гераклеї лукани разом з самнитами та бруттіями приєдналися до нього, але в 272 до н. е. підкорені римлянами та після цього часто повставали (на стороні Ганнібала в 216-215 до н. е. (коли по Полібію вони могли виставити 30 000 піхотинців і 3 000 вершників), в Союзницькій війні 90/91-88 до н. е.). Більшу частину армії луканів становила мобільна легкоозброєна піхота, яка звикла діяти в горах і лісах, де зазвичай влаштовувала засідку або блокаду противника у вузькій долині, як у війні з епірцями. По можливості армія оточувала противника, уникаючи прямого зіткнення, і закидала його дротиками, розгромивши таким чином кілька грецьких армій. Бойовим штандартом був бронзовий бик на держаку.
xsd:nonNegativeInteger
5336
