Logographer (legal)
http://dbpedia.org/resource/Logographer_(legal) an entity of type: WikicatAncientGreekLawyers
Un logògraf (Logographi) era una persona de l'antiga Grècia que escrivia discursos judicials i els venia als interessats; el primer que va practicar aquesta feina fou Antifont (al final de la guerra del Peloponès). O també aquells qui s'encarregaven d'escriure els comptes dels tributs imposats als particulars, així de com de a qui se'ls imposava, qui els pagava i qui els feia servir per a despeses (generalment despeses bèl·liques).
rdf:langString
Logograph (altgriechisch λογογράφος logographos, zusammengesetzt aus λόγος logos, deutsch ‚Wort‘ und γράφω grapho, deutsch ‚schreiben‘) ist die Bezeichnung für die Verfasser von Gerichtsreden im antiken Griechenland.
rdf:langString
The title of logographer (from the Ancient Greek λογογράφος, logographos, a compound of λόγος, logos, 'word', and γράφω, grapho, 'write') was applied to professional authors of judicial discourse in Ancient Greece. The modern term speechwriter is roughly equivalent.
rdf:langString
Le terme de logographe (du grec ancien λογογράφος / logográphos, de λόγος / lógos « parole, discours » et γράφω / gráphô, « écrire ») désigne les rédacteurs professionnels de discours judiciaires de la Grèce antique.
rdf:langString
La logografia (dal greco λόγος [lógos], "discorso", e γραφή [graphè], "scrittura") è, nella Grecia antica, l'arte dello scrivere, a pagamento, orazioni giudiziarie. Molti retori si adattarono a fare i logografi, tra i quali ci furono importanti figure politiche come Lisia, Iseo, Demostene, Tisia ed Isocrate. L'esistenza dei logografi fu determinata dal fatto che in molte città, ad esempio Atene, la legge permetteva ai cittadini di difendersi da soli, mentre escludeva gli oratori non cittadini. Lisia, ad esempio, in quanto meteco, poteva solo scrivere i propri λόγοι che venivano letti da altri.
rdf:langString
Логографи (грец. λογογράφοι, однина — λογογράφος, від грец. λόγος — слово, прозаїчний твір і грец. γράφω — пишу) — в Афінах (з кінця 5 століття до н. е.) складачі промов для виступу протилежних сторін у суді Давньої Греції. Готували промови на замовлення. Перед величезною колегією (в Афінах число суддів сягало 500, а всього суд присяжних — геліея — до 6 000 осіб) донести до кожного суть логічних доказів було справою майже безнадійною, набагато вигідніше було будь-яким способом діяти на почуття.
rdf:langString
rdf:langString
Logògraf (oficial)
rdf:langString
Logograph (Recht)
rdf:langString
Logographe (droit)
rdf:langString
Logografia (retorica)
rdf:langString
Logographer (legal)
rdf:langString
Логографи (судочинство)
xsd:integer
1578745
xsd:integer
1115893049
rdf:langString
Un logògraf (Logographi) era una persona de l'antiga Grècia que escrivia discursos judicials i els venia als interessats; el primer que va practicar aquesta feina fou Antifont (al final de la guerra del Peloponès). O també aquells qui s'encarregaven d'escriure els comptes dels tributs imposats als particulars, així de com de a qui se'ls imposava, qui els pagava i qui els feia servir per a despeses (generalment despeses bèl·liques).
rdf:langString
Logograph (altgriechisch λογογράφος logographos, zusammengesetzt aus λόγος logos, deutsch ‚Wort‘ und γράφω grapho, deutsch ‚schreiben‘) ist die Bezeichnung für die Verfasser von Gerichtsreden im antiken Griechenland.
rdf:langString
Le terme de logographe (du grec ancien λογογράφος / logográphos, de λόγος / lógos « parole, discours » et γράφω / gráphô, « écrire ») désigne les rédacteurs professionnels de discours judiciaires de la Grèce antique. À Athènes, dans l'Antiquité, la loi fait obligation au plaideur de soutenir lui-même sa cause devant le tribunal, par deux discours successifs. La notion d'avocat est inconnue. La loi ne tolère qu'un ami ou parent devant le tribunal pour l'aider. Si le plaideur se sent incapable de produire un discours convenable, il recourt aux services du logographe (on utilise aussi le terme λογοποιός / logopoiós, de ποιέω / poiéô, « fabriquer »), à qui il expose son cas. Le logographe écrit alors un discours que son client apprend par cœur et récite devant le tribunal. Selon la tradition, Antiphon (480–410 av. J.-C.) est le premier à avoir exercé cette profession.
rdf:langString
The title of logographer (from the Ancient Greek λογογράφος, logographos, a compound of λόγος, logos, 'word', and γράφω, grapho, 'write') was applied to professional authors of judicial discourse in Ancient Greece. The modern term speechwriter is roughly equivalent. In the Athens of antiquity, the law required a litigant to make his case in front of the court with two successive speeches. Lawyers were unknown, and the law permitted only one friend or relative to aid each party. If a litigant did not feel competent to make his own speech effectively, he would seek the service of a logographer (also called a λογοποιός, logopoios, from ποιέω, poieo, 'to make'), to whom he would describe his case. The logographer would then write a speech that the litigant would learn by heart and recite in front of the court. Antiphon (480–410 BC) was among the first to practice this profession; the orator Demosthenes (384–322) was also a logographer. Many logographers built a foundation for a later career in politics by defending people who were the targets of politicized prosecutions.
rdf:langString
La logografia (dal greco λόγος [lógos], "discorso", e γραφή [graphè], "scrittura") è, nella Grecia antica, l'arte dello scrivere, a pagamento, orazioni giudiziarie. Molti retori si adattarono a fare i logografi, tra i quali ci furono importanti figure politiche come Lisia, Iseo, Demostene, Tisia ed Isocrate. L'esistenza dei logografi fu determinata dal fatto che in molte città, ad esempio Atene, la legge permetteva ai cittadini di difendersi da soli, mentre escludeva gli oratori non cittadini. Lisia, ad esempio, in quanto meteco, poteva solo scrivere i propri λόγοι che venivano letti da altri. Un sofista minore, Alcidamante, scrisse un piccolo trattato ("Su coloro che fabbricano discorsi scritti") in cui si affermava che un discorso scritto aveva maggior valore rispetto all'improvvisazione. Sono chiamati "logografi" anche gli scrittori che tra la fine del VI e gli inizi del V secolo a.C., trascrivendo le loro indagini di genere geografico, etnografico e genealogico, gettarono le basi per quella che noi chiamiamo - oggi - storiografia. Il più importante logografo dell'antichità fu, in questo senso, Ecateo di Mileto (560-480 a.C.) prima di Erodoto (484-425 a.C.), ritenuto convenzionalmente il primo storico occidentale.
rdf:langString
Логографи (грец. λογογράφοι, однина — λογογράφος, від грец. λόγος — слово, прозаїчний твір і грец. γράφω — пишу) — в Афінах (з кінця 5 століття до н. е.) складачі промов для виступу протилежних сторін у суді Давньої Греції. Готували промови на замовлення. В житті древнього грека суд мав дуже велике значення, але він був мало схожий на сучасний суд. Інституту прокурорів не існувало, обвинувачувачем міг виступати кожен. Обвинувачений захищався сам: виступаючи перед суддями, він намагався не стільки переконати їх у своїй невинності, скільки розжалобити, повернути їх симпатії на свою сторону. Для цієї мети застосовувалися найнесподіваніші прийоми. Якщо в обвинувачуваного була сім'я, він приводив своїх дітей, і ті просили суддів помилувати їхнього батька. Якщо він був воїном — він показував рубці від ран, отримані в бою за вітчизну. Якщо він був поетом — він читав свої вірші, демонструючи своє мистецтво. Перед величезною колегією (в Афінах число суддів сягало 500, а всього суд присяжних — геліея — до 6 000 осіб) донести до кожного суть логічних доказів було справою майже безнадійною, набагато вигідніше було будь-яким способом діяти на почуття. В умовах заплутаного судового права судитися в Афінах було справою нелегкою, до того ж не всі володіли даром слова, щоб привернути до себе слухачів. Тому ті, хто судився зверталися до послуг логографів, людей досвідчених, а головне, володівших ораторським талантом. Логографи, ознайомившись із суттю справи, складали за плату виступи своїх клієнтів, які ті завчали напам'ять і виголошували в суді. Бували випадки, коли логограф складав промову одночасно для позивача і для відповідача, тобто в одній промові спростовував те, що стверджував у другій.
xsd:nonNegativeInteger
3168