Logocentrism
http://dbpedia.org/resource/Logocentrism an entity of type: WikicatSociologicalTheories
Der Begriff Logozentrismus wurde erstmals von Ludwig Klages gebildet, der damit die neuzeitliche Betonung der Rationalität als losgelöst von der Wirklichkeit des Lebens kritisierte und dieser Weltsicht ein „biozentrisches“ Konzept entgegenstellte, in dem das eigentliche Leben als Einheit von Körper und Seele betrachtet wird. Als Logozentrismus bezeichnen in der Folge vor allem poststrukturalistische Theorien die vernunftzentrierte Metaphysik und die abendländische Rationalität. Logozentrisches Denken wird hier als herrschender Diskurs bzw. als herrschende „Denkform“ betrachtet.
rdf:langString
"Logocentrism" is a term coined by the German philosopher Ludwig Klages in the early 1900s. It refers to the tradition of Western science and philosophy that regards words and language as a fundamental expression of an external reality. It holds the logos as epistemologically superior and that there is an original, irreducible object which the logos represent. According to logocentrism, the logos is the ideal representation of the Platonic ideal.
rdf:langString
Le logocentrisme est la tendance d'un discours à s'enfermer dans la propre logique de son langage et à le considérer comme modèle de référence. Cette notion est inventée par le philosophe allemand Ludwig Klages au début du XXe siècle et reprise par Jacques Derrida.
rdf:langString
ロゴス中心主義 (logocentrism) は、ジャック・デリダにより提唱された概念である。『グラマトロジーについて』の記事も参照のこと。 日本ではたいへんしばしば音声中心主義 (phonocentrism、w:Phonocentrism) という語と混同されている。さらに重ねて音声言語中心主義と誤訳されていることも非常に多い。なお、「音声中心主義」は、ソシュールによる言語学（およびフッサールの現象学）が、（デリダによれば）音声中心主義であることを批判したものだったが、言語学者がソシュールのことをそう論じたのでもないし、ソシュール（による言語学）が一般にそう考えられているというわけでもなく、そのような「音声中心主義である」とすること自体からデリダによるものである。
rdf:langString
In filosofia e nelle teorie della ricezione e della letteratura con logocentrismo si intende la centralità del logos come fondamento di un discorso e di un testo che vogliano considerarsi significanti e/o sensati.
rdf:langString
Na teoria da desconstrução, logocentrismo é um termo cunhado pelo filósofo alemão nos anos de 1920 e se refere à tendência no pensamento ocidental de se colocar o logos (palavra grega que significa palavra ou razão) como o centro de qualquer texto ou discurso. Jacques Derrida usou o termo para caracterizar boa parte do pensamento ocidental desde Platão: uma busca constante pela "verdade". Logocentrismo costuma ser confundido com , que é mais especificamente a valorização da fala sobre a escrita.
rdf:langString
逻各斯中心主义（logocentrism，亦称逻辑中心主义）是20世纪20年代由德国哲学家（Ludwig Klages）提出的哲学概念。逻各斯中心主义指的是把词汇和语言看作是对外部现实的根本表达的西方科学和哲学传统。它认为逻各斯（logos）在认识论上具有优越性，逻各斯所代表的是一个原初的、不可化约的对象。因此逻各斯中心主义主张，世界中的存在必然以逻各斯为中介。逻各斯正是柏拉图式的“理念”的观念化再现。
rdf:langString
Логоцентризм — в філософії критичної теорії і деконструкції означає тенденцію опори, часто необґрунтованої, на центральний елемент будь-якого тексту або предмета філософського аналізу, в той час як такого центрального елемента може і не існувати.Термін введений німецьким філософом Людвігом Клагесом в 1920-і роки, коли він критикував існуючу, на його думку, тенденцію західної філософської думки у всьому припускати простий взаємозв'язок: центр — периферія. У зв'язку з цим термін логоцентризм часто використовується як зневажливий термін при критиці робіт, у яких необґрунтовано передбачається ототожнення раціоналістичних уявлень із буттям, або прозорі відносини між мовою і смислами.
rdf:langString
El logocentrisme és la tendència d'un discurs, relat o narrativa a tancar-se dins de la seva pròpia lògica, i de la persona o grup que l'enuncia, i a considerar-se a ell mateix com a model de referència. Aquest concepte postestructuralista va ser introduït pel filòsof alemany i représ per Jacques Derrida. Es un tipus de centrisme i de biaix ideològic i cognitiu que ocorre sovint, però no únicament, al llenguatge del discurs. Per exemple, un cas particular del logocentrisme és el fonocentrisme, que parteix de la idea que la paraula parlada i els sons són superiors a la llengua escrita. També és usual a l'estètica, la literatura i la pròpia filosofia.
rdf:langString
En teoría crítica y deconstrucción, el logocentrismo es una frase acuñada por el filósofo alemán Ludwig Klages en los años 20 del siglo XX para referirse a la tendencia percibida en el pensamiento occidental de situar el centro de cualquier texto o discurso en el logos. Jacques Derrida usa el término para caracterizar la mayor parte del pensamiento occidental desde Platón: la búsqueda constante de la verdad. El término logocentrismo se confunde a veces con , que se refiere al privilegio del discurso sobre la escritura.
rdf:langString
Логоцентри́зм (от др.-греч. λόγος — «знание» и центр) — в философии критической теории и деконструкции означает тенденцию опоры, зачастую необоснованной, на центральный элемент любого текста или предмета философского анализа, в то время как такого центрального элемента может и не существовать.
rdf:langString
rdf:langString
Logocentrisme
rdf:langString
Logozentrismus
rdf:langString
Logocentrismo
rdf:langString
Logocentrismo
rdf:langString
Logocentrisme
rdf:langString
Logocentrism
rdf:langString
ロゴス中心主義
rdf:langString
Logocentrismo
rdf:langString
Логоцентризм
rdf:langString
逻各斯中心主义
rdf:langString
Логоцентризм
xsd:integer
907167
xsd:integer
1121267682
rdf:langString
El logocentrisme és la tendència d'un discurs, relat o narrativa a tancar-se dins de la seva pròpia lògica, i de la persona o grup que l'enuncia, i a considerar-se a ell mateix com a model de referència. Aquest concepte postestructuralista va ser introduït pel filòsof alemany i représ per Jacques Derrida. Es un tipus de centrisme i de biaix ideològic i cognitiu que ocorre sovint, però no únicament, al llenguatge del discurs. Per exemple, un cas particular del logocentrisme és el fonocentrisme, que parteix de la idea que la paraula parlada i els sons són superiors a la llengua escrita. També és usual a l'estètica, la literatura i la pròpia filosofia. El logocentrisme és fruit del món occidental modern i ja abans del centrisme europeu (eurocentrisme), que comprèn tota forma de racionalitat des d'una racionalitat "universal" que en realitat és europea, de l'imperialisme de tot allò europeu com "El Racional". Des del logos d'algunes filosofies de l'antiga Grècia va reprendre importància al renaixement i, amb la raó il·lustrada aquesta racionalitat va esdevenir instrumental. El logocentrisme europeu és binària, redueix tot a categories extremes i oposades, com bo i dolent, bonic i lleig, etc. i altament masclista pel fet d'incloure uns patriarcalisme i androcentrisme molt pronunciat, per la qual cosa l'estudi de les seves conseqüències en l'actualitat pertanyen als estudis de gènere i del feminisme. Occident ha elaborat diverses màscares de centrisme, com l'egocentrisme, l'androcentrisme, l'eurocentrisme i el logocentrisme, per a reduir l'altre. Totes són imperialistes i totalitàries, entenent l'estrany, l'aliè, com una variació. La descentralització no és suficient per a empoderar l'altre, és a dir, reconéixer el seu poder i transformar la relació de domini amb ell per una altra d'horitzontal, sinó que cal també socialitat: accedir i relacionar-se amb l'altre per mitjà de la carícia sense que perdi l'alteritat ni reduir-lo.
rdf:langString
Der Begriff Logozentrismus wurde erstmals von Ludwig Klages gebildet, der damit die neuzeitliche Betonung der Rationalität als losgelöst von der Wirklichkeit des Lebens kritisierte und dieser Weltsicht ein „biozentrisches“ Konzept entgegenstellte, in dem das eigentliche Leben als Einheit von Körper und Seele betrachtet wird. Als Logozentrismus bezeichnen in der Folge vor allem poststrukturalistische Theorien die vernunftzentrierte Metaphysik und die abendländische Rationalität. Logozentrisches Denken wird hier als herrschender Diskurs bzw. als herrschende „Denkform“ betrachtet.
rdf:langString
En teoría crítica y deconstrucción, el logocentrismo es una frase acuñada por el filósofo alemán Ludwig Klages en los años 20 del siglo XX para referirse a la tendencia percibida en el pensamiento occidental de situar el centro de cualquier texto o discurso en el logos. Jacques Derrida usa el término para caracterizar la mayor parte del pensamiento occidental desde Platón: la búsqueda constante de la verdad. El término logocentrismo se confunde a veces con , que se refiere al privilegio del discurso sobre la escritura. El logocentrismo se manifiesta en las obras de Platón, Jean-Jacques Rousseau, Ferdinand de Saussure, Claude Lévi-Strauss y muchos otros filósofos de la tradición occidental, todos los cuales consideran superior el discurso a la escritura (creyendo que escribir sólo representa o archiva el discurso), pero que más generalmente pretende establecer una presencia fundacional del Logos o la razón obtenida desde un supuesto origen común a todo conocimiento . Muchos ejemplos de este fenómeno pueden ser observados a través del privilegio del:
* discurso sobre la escritura
* presencia sobre la ausencia
* identidad sobre la diferencia
* plenitud sobre vacío
* significado sobre la falta de significado
* dominación sobre la sumisión
* vida sobre muerte
* luminosidad sobre oscuridad Jacques Derrida argumenta en su De la Gramatología que, en cada caso, el primer término está clásicamente concebido como original, auténtico y superior, mientras que el segundo es considerado secundario, derivativo e incluso "parásito". Derrida cree que para superar el pensamiento logocéntrico debemos pensarnos como "una relación con el otro", es decir, el "ahora" manifestado como significado a través de nosotros está siempre interconectado con varios significados a través del tiempo. Por esa razón, Derrida privilegia la escritura sobre el discurso.
rdf:langString
"Logocentrism" is a term coined by the German philosopher Ludwig Klages in the early 1900s. It refers to the tradition of Western science and philosophy that regards words and language as a fundamental expression of an external reality. It holds the logos as epistemologically superior and that there is an original, irreducible object which the logos represent. According to logocentrism, the logos is the ideal representation of the Platonic ideal.
rdf:langString
Le logocentrisme est la tendance d'un discours à s'enfermer dans la propre logique de son langage et à le considérer comme modèle de référence. Cette notion est inventée par le philosophe allemand Ludwig Klages au début du XXe siècle et reprise par Jacques Derrida.
rdf:langString
ロゴス中心主義 (logocentrism) は、ジャック・デリダにより提唱された概念である。『グラマトロジーについて』の記事も参照のこと。 日本ではたいへんしばしば音声中心主義 (phonocentrism、w:Phonocentrism) という語と混同されている。さらに重ねて音声言語中心主義と誤訳されていることも非常に多い。なお、「音声中心主義」は、ソシュールによる言語学（およびフッサールの現象学）が、（デリダによれば）音声中心主義であることを批判したものだったが、言語学者がソシュールのことをそう論じたのでもないし、ソシュール（による言語学）が一般にそう考えられているというわけでもなく、そのような「音声中心主義である」とすること自体からデリダによるものである。
rdf:langString
In filosofia e nelle teorie della ricezione e della letteratura con logocentrismo si intende la centralità del logos come fondamento di un discorso e di un testo che vogliano considerarsi significanti e/o sensati.
rdf:langString
Логоцентри́зм (от др.-греч. λόγος — «знание» и центр) — в философии критической теории и деконструкции означает тенденцию опоры, зачастую необоснованной, на центральный элемент любого текста или предмета философского анализа, в то время как такого центрального элемента может и не существовать. Термин логоцентризм был введен немецким философом Людвигом Клагесом в 1920-е годы, когда он критиковал существовавшую, по его мнению, тенденцию западной философской мысли во всем предполагать простую взаимосвязь: центр — периферия. В этой связи термин логоцентризм часто используется как уничижительный термин при критике работ, необоснованно предполагающих прозрачные отношения между сутью и ссылкой или между языком и смыслом. Логоцентризм часто путают с фоноцентризмом, то есть тенденцией придавать центральное значение устной речи по сравнению с речью в письменной форме. Признаки логоцентризма обнаруживаются в работах Платона, Жан-Жака Руссо, Фердинанда де Соссюра, Клода Леви-Стросса и многих других философов западной традиции. Все они, по мнению критиков, либо ставили устную речь выше письменной, считая последнюю просто архивной формой устной речи, либо в более общем плане хотели бы установить основополагающее присутствие Логоса или «разума» как источника происхождения всех знаний (например, бога или Вселенной).
rdf:langString
Na teoria da desconstrução, logocentrismo é um termo cunhado pelo filósofo alemão nos anos de 1920 e se refere à tendência no pensamento ocidental de se colocar o logos (palavra grega que significa palavra ou razão) como o centro de qualquer texto ou discurso. Jacques Derrida usou o termo para caracterizar boa parte do pensamento ocidental desde Platão: uma busca constante pela "verdade". Logocentrismo costuma ser confundido com , que é mais especificamente a valorização da fala sobre a escrita.
rdf:langString
逻各斯中心主义（logocentrism，亦称逻辑中心主义）是20世纪20年代由德国哲学家（Ludwig Klages）提出的哲学概念。逻各斯中心主义指的是把词汇和语言看作是对外部现实的根本表达的西方科学和哲学传统。它认为逻各斯（logos）在认识论上具有优越性，逻各斯所代表的是一个原初的、不可化约的对象。因此逻各斯中心主义主张，世界中的存在必然以逻各斯为中介。逻各斯正是柏拉图式的“理念”的观念化再现。
rdf:langString
Логоцентризм — в філософії критичної теорії і деконструкції означає тенденцію опори, часто необґрунтованої, на центральний елемент будь-якого тексту або предмета філософського аналізу, в той час як такого центрального елемента може і не існувати.Термін введений німецьким філософом Людвігом Клагесом в 1920-і роки, коли він критикував існуючу, на його думку, тенденцію західної філософської думки у всьому припускати простий взаємозв'язок: центр — периферія. У зв'язку з цим термін логоцентризм часто використовується як зневажливий термін при критиці робіт, у яких необґрунтовано передбачається ототожнення раціоналістичних уявлень із буттям, або прозорі відносини між мовою і смислами.
xsd:nonNegativeInteger
10244