List of political parties in Italy

http://dbpedia.org/resource/List_of_political_parties_in_Italy an entity of type: Abstraction100002137

Ένα πολιτικό κόμμα, όπως ορίζεται από το άρθρο 49 του Συντάγματος της Ιταλικής Δημοκρατίας, αντιπροσωπεύει μια ελεύθερη οργάνωση πολιτών, οι οποίοι έχουν το δικαίωμα να διαχειρίζονται δημοκρατικά την πολιτική ζωή. rdf:langString

In Italien existieren zahlreiche politische Parteien, die zumeist in verschiedenen Allianzen organisiert sind. Die beiden größten Allianzen sind das Mitte-links-Bündnis und das Mitte-rechts-Bündnis, welche respektiv von dem Partito Democratico unter Enrico Letta beziehungsweise der Lega Nord unter Matteo Salvini angeführt werden. Von der großen Anzahl der aktiven Parteien sind aktuell sechs (ausgenommen die Regionalparteien) im italienischen Parlament vertreten. rdf:langString

イタリアの政党（イタリアのせいとう/イタリア語: Partiti politici italiani）は、イタリア共和国の活動している政党または政党連合、およびかつて存在した政党である。 rdf:langString

Un partito politico, così come definito dall'articolo 49 della Costituzione della Repubblica Italiana, rappresenta un'associazione libera di cittadini i quali detengono il diritto di amministrare democraticamente la vita politica. rdf:langString

Partie polityczne Włoch – układ głównych włoskich ugrupowań politycznych w 2014 oraz wykaz najważniejszych partii nieistniejących (od początku lat 90.). rdf:langString

Esta é uma lista dos partidos políticos da Itália. rdf:langString

目前有許多政黨在義大利運作。沒有單一政黨能獨自取得政權，因此必須與其他政黨組成執政聯盟。 rdf:langString

This article contains a list of political parties in Italy since Italian unification in 1861. Throughout history, numerous political parties have been operating in Italy, and since World War II no party has ever gained enough support to govern alone: parties thus form political alliances and coalition governments. rdf:langString

Les partis politiques italiens étaient[Quand ?] organisés en deux coalitions politiques dominantes[Lesquelles ?] de centre gauche et de centre droite. Nombreux[évasif] sont les partis actuellement[Quand ?] actifs dans la vie politique italienne. Un certain nombre[évasif] de petits partis[évasif] déclarent ne faire partie d'aucune coalition ; le seul ayant une représentation parlementaire significative est le Mouvement 5 étoiles[Quoi ?], qui a obtenu 25,55 % des voix aux élections générales italiennes de 2013. Depuis ces élections, une autre coalition, Avec Monti pour l'Italie, a obtenu plus de 10 % des voix et une représentation parlementaire plutôt consistante. À partir de 2008, la gauche historique (comme le Parti de la refondation communiste et les Verts) n'avait plus aucune représentat rdf:langString

이탈리아의 정당(이탈리아어: Partiti politici italiani)은 전통적으로 심하게 파편화되어 있었고 군소 정당이 난립해 왔다. 군소정당들은 연정 참여를 철회하면서 정치적 위기를 많이 야기했고 크기에 비해 정치적 영향력을 행사해왔다. 1990년대 초반 냉전체제와 동구권의 붕괴를 겪으면서 이탈리아 정당체제는 큰 변화를 겪는다. 이탈리아 공산당(PCI,Partito Comunista Italiano)이 좌파민주당(DS, Democratici di sinistra)로 이름을 바꾸면서 좌파정당은 파편화되 많은 소정당들이 생겨났다. 우파 보수정당도 이 시기에 많은 변화를 겪는다. 검사 폴의 "깨끗한 손(mani pulite)"에 의해 장기간 집권을 했던 기민당(DC)와 사민당(PSI, Partito Socialista Italiano)의 부패가 드러나면서 두 정당은 해체되기에 이른다. 기민당은 군소정당으로 분리되고 사민당은 해체되었다. 이런 정치적 변화 와중에 북부동맹(Lega Nord)과 민족동맹(Alleanza Nazionale)과 같은 지역주의 정당과 민족주의 극우정당들이 탄생하였다. rdf:langString

Политические партии Италии — политические организации (объединения), действующие на территории Италии. Согласно статье 49 Конституции Итальянской Республики политическая партия это свободное объединение граждан, реализующих своё право «демократическим путём содействовать определению национальной политики». По результатам парламентских выборов 2013 года хотя бы в одной из палат итальянского парламента представлены 25 партий, в том числе региональные и эмигрантские. rdf:langString

I början på 1990-talet skakade en serie skandaler, som gavs öknamnet Tangentopoli (Mutstaden), det italienska politiska systemet. Konsekvenserna av den efterföljande stora polisutredningen, Mani pulite (rena händer), ledde inte bara till stora konstitutionella förändringar utom gjorde också om efterkrigstidens partipolitiska systemet. Nya partier och nya koalitioner uppkom. Till höger efterträdde bland annat mediamogulen Silvio Berlusconis Forza Italia! det stora kristdemokratiska partiet. Till vänster efterträdde Vänsterdemokraterna kommunistpartiet. Regeringskoalitionen Oppositionsalliansen rdf:langString

В Італії існує чимало політичних партій. Жодна партія в Італії не спромоглася отримати владу поодинці, тому зазвичай декілька партій формують коаліційний уряд. Під час загальних виборів 2008 року лише п'ять основних партій були представлені в парламенті. Правоцентристські партії Popolo della Libertà (Народ Свободи) і Lega Nord (Північна Ліга) підтримують IV Кабінет Міністрів Берлусконі. До лівоцентристської опозиції входять: Partito Democratico (Демократична партія) та Italia dei Valori (Італія цінностей). Unione dei Democratici Cristiani e di Centro (Об'єднання християнських демократів та центру) є єдиною національною партією за межами двох великих коаліцій, що представлена в парламенті. rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Liste der politischen Parteien in Italien

rdf:langString Κατάλογος πολιτικών κομμάτων της Ιταλίας

rdf:langString Liste des partis politiques en Italie

rdf:langString Partiti politici italiani

rdf:langString List of political parties in Italy

rdf:langString 이탈리아의 정당

rdf:langString イタリアの政党

rdf:langString Partie polityczne Włoch

rdf:langString Lista de partidos políticos na Itália

rdf:langString Политические партии Италии

rdf:langString Lista över politiska partier i Italien

rdf:langString 義大利政黨列表

rdf:langString Політичні партії Італії

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 396372

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1124740681

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString Ένα πολιτικό κόμμα, όπως ορίζεται από το άρθρο 49 του Συντάγματος της Ιταλικής Δημοκρατίας, αντιπροσωπεύει μια ελεύθερη οργάνωση πολιτών, οι οποίοι έχουν το δικαίωμα να διαχειρίζονται δημοκρατικά την πολιτική ζωή.

rdf:langString In Italien existieren zahlreiche politische Parteien, die zumeist in verschiedenen Allianzen organisiert sind. Die beiden größten Allianzen sind das Mitte-links-Bündnis und das Mitte-rechts-Bündnis, welche respektiv von dem Partito Democratico unter Enrico Letta beziehungsweise der Lega Nord unter Matteo Salvini angeführt werden. Von der großen Anzahl der aktiven Parteien sind aktuell sechs (ausgenommen die Regionalparteien) im italienischen Parlament vertreten.

rdf:langString Les partis politiques italiens étaient[Quand ?] organisés en deux coalitions politiques dominantes[Lesquelles ?] de centre gauche et de centre droite. Nombreux[évasif] sont les partis actuellement[Quand ?] actifs dans la vie politique italienne. Un certain nombre[évasif] de petits partis[évasif] déclarent ne faire partie d'aucune coalition ; le seul ayant une représentation parlementaire significative est le Mouvement 5 étoiles[Quoi ?], qui a obtenu 25,55 % des voix aux élections générales italiennes de 2013. Depuis ces élections, une autre coalition, Avec Monti pour l'Italie, a obtenu plus de 10 % des voix et une représentation parlementaire plutôt consistante. À partir de 2008, la gauche historique (comme le Parti de la refondation communiste et les Verts) n'avait plus aucune représentation au Parlement. Toutefois, Gauche, écologie et liberté a fait son retour au Parlement en 2013. Lors des élections générales italiennes de 2013, le bipolarisme a disparu pour aboutir à un parlement minoritaire sans majorité de gouvernement.

rdf:langString This article contains a list of political parties in Italy since Italian unification in 1861. Throughout history, numerous political parties have been operating in Italy, and since World War II no party has ever gained enough support to govern alone: parties thus form political alliances and coalition governments. In the 2022 general election four groupings obtained most of the votes and most of the seats in the two houses of the Italian Parliament: a centre-right coalition, composed of Brothers of Italy, Lega, Forza Italia, and minor allies; a centre-left coalition, composed of the Democratic Party and minor allies; the anti-establishment Five Star Movement; the liberal Action – Italia Viva. Coalition of parties for regional elections can be slightly different from those for general elections, due to different regional conditions (for instance, in some regions the Five Star Movement and the Democratic Party are in coalition, but not in other ones) and the presence of several regional parties, some of which active only at regional level.

rdf:langString イタリアの政党（イタリアのせいとう/イタリア語: Partiti politici italiani）は、イタリア共和国の活動している政党または政党連合、およびかつて存在した政党である。

rdf:langString 이탈리아의 정당(이탈리아어: Partiti politici italiani)은 전통적으로 심하게 파편화되어 있었고 군소 정당이 난립해 왔다. 군소정당들은 연정 참여를 철회하면서 정치적 위기를 많이 야기했고 크기에 비해 정치적 영향력을 행사해왔다. 1990년대 초반 냉전체제와 동구권의 붕괴를 겪으면서 이탈리아 정당체제는 큰 변화를 겪는다. 이탈리아 공산당(PCI,Partito Comunista Italiano)이 좌파민주당(DS, Democratici di sinistra)로 이름을 바꾸면서 좌파정당은 파편화되 많은 소정당들이 생겨났다. 우파 보수정당도 이 시기에 많은 변화를 겪는다. 검사 폴의 "깨끗한 손(mani pulite)"에 의해 장기간 집권을 했던 기민당(DC)와 사민당(PSI, Partito Socialista Italiano)의 부패가 드러나면서 두 정당은 해체되기에 이른다. 기민당은 군소정당으로 분리되고 사민당은 해체되었다. 이런 정치적 변화 와중에 북부동맹(Lega Nord)과 민족동맹(Alleanza Nazionale)과 같은 지역주의 정당과 민족주의 극우정당들이 탄생하였다. 이 외에도 1994년 이탈리아 최대 재벌 총수인 실비오 베를루스코니가 포르차 이탈리아(Forza Italia)를 창당하여 우파세력 내에서 주도적인 위치를 차지하였다. 이어서 1995년에는 로마노 프로디가 진보-개혁적 중도좌파연합체 을 창당하였다. 1996년 전후 최초로 진정한 의미에서 정권교체가 이루어졌다. 2001년까지 올리브동맹이 이끄는 중도연합이 정부를 이끌었다. 2001년 베룰루스코니가 이끄는 중도 우파 동맹 "자유의 집" 다수를 차지해 집권한다. 2006년 실시된 선거에서 로마노 프로디가 이끄는 연합이 근소한 표차로 우파동맹을 꺾고 집권에 성공했다.

rdf:langString Un partito politico, così come definito dall'articolo 49 della Costituzione della Repubblica Italiana, rappresenta un'associazione libera di cittadini i quali detengono il diritto di amministrare democraticamente la vita politica.

rdf:langString Partie polityczne Włoch – układ głównych włoskich ugrupowań politycznych w 2014 oraz wykaz najważniejszych partii nieistniejących (od początku lat 90.).

rdf:langString I början på 1990-talet skakade en serie skandaler, som gavs öknamnet Tangentopoli (Mutstaden), det italienska politiska systemet. Konsekvenserna av den efterföljande stora polisutredningen, Mani pulite (rena händer), ledde inte bara till stora konstitutionella förändringar utom gjorde också om efterkrigstidens partipolitiska systemet. Nya partier och nya koalitioner uppkom. Till höger efterträdde bland annat mediamogulen Silvio Berlusconis Forza Italia! det stora kristdemokratiska partiet. Till vänster efterträdde Vänsterdemokraterna kommunistpartiet. 1994 vann Forza Italia och dess koalitionspartner Lega Nord valet, men regeringen avgick efter några månader då Lega Nord utträdde. En expeditionsministär stödd av vänsterpartier och Lega Nord regerade till Romano Prodis nya center-vänster koalition vann valen 1996. 2001 vann en center-höger koalition valen och en regering ledd av Silvio Berlusconi satt vid makten under hela den femåriga valperioden. Vid valet 2006 vann Prodis samarbetspartier valet men förlorde i valet 2008. Berlusconi förbereder därmed att återuppta styret. Regeringskoalitionen Regeringskoalitionen, eller L'Unione, består av olivträdskoalitionen och andra samarbetspartier * Olivträdskoalitionen, l'Ulivo * Democratici di Sinistra, ett postkommunistiskt vänsterparti, det största vänsterpartiet. * , ett centerparti. * Movimento Repubblicani Europei, ett litet vänsterliberalt parti. * Partito della Rifondazione Comunista, ett kommunistiskt parti. * Partito dei Comunisti Italiani, ett kommunistiskt parti. * Federazione dei Verdi, ett miljöparti. * Socialisti Democratici Italiani, ett litet socialdemokrtiskt parti. * , ett litet socialdemokratiskt parti. * Radicali Italiani, ett antikatolskt, drogliberalt och radikalt parti. * Italia dei Valori, ett liberalt parti som betonar kampen mot korruptionen. * Popolari-UDEUR, ett litet centerparti. * Partito Pensionati, ett . Oppositionsalliansen Oppositionsalliansen, den tidigare regeringskoalitionen, eller Frihetens hus består av följande partier. * Forza Italia under Silvio Berlusconi, ett parti. * Alleanza Nazionale, ett postfascistiskt nationalistisk parti som omvandlats till ett proisraeliskt konservativt högerparti. * Lega Nord, ett separatistiskt och invandringskritiskt parti. * , ett mindre kristdemokratiskt parti. * (UDC), ett mindre kristdemokratiskt parti. * Partito Repubblicano Italiano, ett klassiskt liberalt parti. * , ett libertarianskt parti. * Nuovo PSI, ett socialdemokratiskt parti, det gamla socialistpartiets efterträdare.

rdf:langString Esta é uma lista dos partidos políticos da Itália.

rdf:langString В Італії існує чимало політичних партій. Жодна партія в Італії не спромоглася отримати владу поодинці, тому зазвичай декілька партій формують коаліційний уряд. Під час загальних виборів 2008 року лише п'ять основних партій були представлені в парламенті. Правоцентристські партії Popolo della Libertà (Народ Свободи) і Lega Nord (Північна Ліга) підтримують IV Кабінет Міністрів Берлусконі. До лівоцентристської опозиції входять: Partito Democratico (Демократична партія) та Italia dei Valori (Італія цінностей). Unione dei Democratici Cristiani e di Centro (Об'єднання християнських демократів та центру) є єдиною національною партією за межами двох великих коаліцій, що представлена в парламенті. Деякі дрібні регіональні партії мають місця в парламенті, зокрема, Movimento per le Autonomie (Рух за автономії), Südtiroler Volkspartei (Південно-тирольська народна партія) та Union Valdôtaine (Об'єднання Валле д'Аости), в той час як багато інших - активні на регіональному рівні. У цей час найвпливовішими партіями є Popolo della Libertà та Partito Democratico.

rdf:langString Политические партии Италии — политические организации (объединения), действующие на территории Италии. Согласно статье 49 Конституции Итальянской Республики политическая партия это свободное объединение граждан, реализующих своё право «демократическим путём содействовать определению национальной политики». По результатам парламентских выборов 2013 года хотя бы в одной из палат итальянского парламента представлены 25 партий, в том числе региональные и эмигрантские. Для современной Италии характерна развитая многопартийная система (активно действует около 50 политических партий). Деятельность партий, участвующих в выборах, финансируется за счёт налогов по выбору самих налогоплательщиков. Крупнейшие партии страны, не обладая абсолютным большинством в парламенте, вынуждены формировать коалиционные правительства с менее крупными партиями. Пропаганда фашизма и деятельность фашистских организаций запрещена законом.

data from the linked data cloud