List of English monarchs

http://dbpedia.org/resource/List_of_English_monarchs an entity of type: Thing

Toto je seznam anglických králů a vládnoucích královen. Seznam začíná Offou Mercijským, který byl dominantním panovníkem v druhé polovině osmého století, ačkoliv jeho moc jeho samotného nepřežila. rdf:langString

Berikut daftar raja/ratu Inggris. rdf:langString

La liste des monarques d'Angleterre réunit les rois et reines qui ont régné sur le royaume d'Angleterre de sa création au début du Xe siècle jusqu'à sa disparition en 1707. rdf:langString

잉글랜드 국왕(영어: King of England)은 잉글랜드 왕국의 국가원수다. rdf:langString

Quello che segue è un elenco dei monarchi inglesi che hanno regnato sull'Inghilterra prima, e sulla Gran Bretagna poi, dal Medioevo a oggi. rdf:langString

本表列出1707年聯合法令生效以前的英格兰君主，此后的英国君主列表参见英国君主列表。 rdf:langString

تبدأ قائمة ملوك وملكات مملكة إنجلترا بألفريد الكبير، الذي حكم في البداية، إحدى الممالك الأنجلو سكسونية السبع التي شكلت فيما بعد إنجلترا الحديثة. صمم ألفريد نفسه ملكًا للأنجلو ساكسونيين منذ عام 886 تقريبًا، وعلى الرغم من أنه لم يكن أول ملك يدعي حكم كل من الإنجليز، إلا أن حكمه يمثل بداية أول خط ملوك غير منقطع يحكم كل إنجلترا، أسرة وسكس. أحيانا تبدأ القوائم من أوفا من مرسيا، الذي كان مهيمناً في أواخر القرن الثامن، على الرغم من سلطته وقوته لم تساعده بحيث لم يمتد نفوذه إلى نورثمبريا ، في القرن التاسع مملكة وسكس أصبحت مهيمنة على باقي الممالك الإنجليزية الأخرى تحت سيطرة ملكها . rdf:langString

La monarquia del Regne d'Anglaterra comença amb Alfred el Gran (Alfred the Great) i acaba amb la reina Anne (Anna, Reina de Gran Bretanya), que va esdevenir Regne de Gran Bretanya quan el Regne d'Anglaterra es va fusionar amb el Regne d'Escòcia per a formar una unió l'any 1707. En els anys posteriors es consideren com Reis britànics. rdf:langString

Die Liste der Herrscher Englands enthält die souveränen Staatsoberhäupter des Königreichs England von dessen Einigung im 9. Jahrhundert bis zum Jahr 1707, als es durch den Act of Union im Königreich Großbritannien aufging. 1541 wurde das Königreich Irland gegründet, das in Personalunion mit England verbunden war. Ab 1603 bestand auch eine Personalunion mit Schottland, die schließlich 1707 in eine Realunion unter dem Namen Königreich Großbritannien gewandelt wurde (siehe Liste der britischen Monarchen). rdf:langString

Ο κατάλογος των βασιλέων και βασιλισσών του βασιλείου της Αγγλίας αρχίζει με τον Αλφρέδο το Μέγα, βασιλιά του Ουέσσεξ, ενός από τα μικρά βασίλεια που κυβερνούσαν ένα τμήμα της σύγχρονης Αγγλίας. Ο Αλφρέδος παρόλα αυτά καταγράφεται από τους περισσότερους ιστορικούς σαν βασιλιάς ολόκληρης της Αγγλίας. Ο τελευταίος βασιλιάς καταγράφεται η βασίλισσα Άννα, με την Άννα η Αγγλία συγχωνεύτηκε με την Σκωτία και δημιουργήθηκε η Μεγάλη Βρετανία (1707). Μετά την Άννα οι επόμενοι βασιλείς της Αγγλίας καταγράφονται ως βασιλείς της Μεγάλης Βρετανίας. rdf:langString

This list of kings and reigning queens of the Kingdom of England begins with Alfred the Great, who initially ruled Wessex, one of the seven Anglo-Saxon kingdoms which later made up modern England. Alfred styled himself King of the Anglo-Saxons from about 886, and while he was not the first king to claim to rule all of the English, his rule represents the start of the first unbroken line of kings to rule the whole of England, the House of Wessex. rdf:langString

Seo liosta ríthe agus banríonacha Ríocht Shasana a thosaíonn le h[[Ailfrid Mór]], Rí Wessex, ar cheann de na foríochtaí a bhíod i gceannas ar roinnt de Shasana comhaimseartha. Cé nach raibh Alfred an chéad rí a rinne éileamh na Sasanaigh uilig a rialú, léiríonn a riail an chéad líne gan bhriseadh de Ríthe a bhí i gceannas ar Shasana ar fad, sé sin Teaghlach Wessex. B'í an bhanríon Áine monarc deireanach ríocht Shasana idirdhealaithe, agus as sin amach, ar an 8 Márta 1702, rinneadh banríon na Breataine Móire agus na hÉireann d'Áine. rdf:langString

最初にRex Anglorum（イングランド王）の称号を用いたのはマーシア王オファであるが、その権力は彼の後には生き延びることはなかった。9世紀にケント及びマーシアからサセックスを征服したウェセックスの王は次第にイングランド王国の他の王国に支配を及ぼすようになった。絶えることなく続くイングランド君主一覧は伝統的に829年のウェセックス王エグバートに始まる。アルフレッド大王とその男子のエドワード長兄王は〝アングロ＝サクソン国王〟の称号を用いた。アゼルスタンは927年にノーサンブリアを占領してからRex Anglorumの称号を採用した。ヘンリー2世の治世の開始時（1154年）に称号がRex Angliae（イングランド国王）になった。 rdf:langString

Od połowy V wieku Anglia zaczęła być podbijana przez plemiona anglosaskie, które z czasem stworzyły system państw, zwany heptarchią, na który składało się siedem głównych królestw: * Władcy Anglii Wschodniej * Władcy Essexu * Władcy Kentu * Władcy Mercji * Władcy Nortumbrii * Władcy Susseksu * Władcy Wesseksu. Te królestwa rywalizowały między sobą o hegemonię, a władca, któremu udało się uzyskać przewagę, nosił tytuł bretwalda.W IX w. największe znaczenie uzyskał Wessex, a kolejni jego władcy powiększali swoje wpływy i umacniali pozycję wśród państw anglosaskich. rdf:langString

A monarquia no Reino da Inglaterra começou com Etelstano e terminou com Ana, que se tornou rainha do Reino da Grã-Bretanha quando a Inglaterra e a Escócia se uniram no Tratado de União de 1707. Wesex era o reino anglo-saxão dominante no século IX, e Alfredo adotou o título de "Rei dos Ingleses e Saxões". No início do século X, seu filho Eduardo, o Velho controlava o sul da Inglaterra, porém Nortúmbria era independente até ser conquistada por Etelstano em 927. Assim, ele é considerado como sendo o primeiro rei da Inglaterra. rdf:langString

Lista över Englands regenter omfattar de personer, som vid och under någon tid har varit regent av England eller, innan det enade kungariket existerade, innehade någon liknande titel. Den förste person, som antog titeln Rex Anglorum (Engelsmännens konung, engelska King of the English) var Offa av Mercia, men hans maktanspråk dog med honom. Under 800-talet blev kungarna av Wessex, som erövrade Kent och Sussex från Mercia 825, alltmer dominerande över de andra engelska kungadömena. Den oavbrutna listan över Englands regenter börjar traditionellt med Egbert av Wessex 829. Alfred den store och hans son Edvard den äldre använde titeln Anglosaxarnas konung (engelska King of the Anglo-Saxons). Efter att Athelstan hade erövrat Northumbria 927, antog han titeln Rex Anglorum. Från och med Henrik II: rdf:langString

Традиційно, Королівство Англія починається з Альфреда І Великого, короля Вессекса, у південно-східній частині Великої Британії. Останнім англійським монархом була королева Анна, яка стала королевою Великої Британії, коли Англія об'єдналася з Шотландією, щоб сформувати союз у 1707 році. Щодо монархів після королеви Анни див. список британських монархів. rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString قائمة ملوك إنجلترا

rdf:langString Llista de monarques anglesos

rdf:langString Seznam anglických králů

rdf:langString Liste der Herrscher Englands

rdf:langString Κατάλογος Άγγλων μοναρχών

rdf:langString Liste des monarques d'Angleterre

rdf:langString Liosta monarchaí Shasana

rdf:langString Daftar penguasa Inggris

rdf:langString Sovrani d'Inghilterra

rdf:langString List of English monarchs

rdf:langString 잉글랜드 국왕

rdf:langString イングランド君主一覧

rdf:langString Władcy Anglii

rdf:langString Lista de monarcas da Inglaterra

rdf:langString Lista över Englands regenter

rdf:langString Список монархів Англії

rdf:langString 英格蘭君主列表

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 160904

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1123872888

dbpprop:extraColumn

rdf:langString Claim !! Ref.

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString تبدأ قائمة ملوك وملكات مملكة إنجلترا بألفريد الكبير، الذي حكم في البداية، إحدى الممالك الأنجلو سكسونية السبع التي شكلت فيما بعد إنجلترا الحديثة. صمم ألفريد نفسه ملكًا للأنجلو ساكسونيين منذ عام 886 تقريبًا، وعلى الرغم من أنه لم يكن أول ملك يدعي حكم كل من الإنجليز، إلا أن حكمه يمثل بداية أول خط ملوك غير منقطع يحكم كل إنجلترا، أسرة وسكس. تبدأ قوائم ملوك إنجلترا من ألفريد العظيم، ملك وسكس، ومع ذلك لم يدعى ألفريد هذا اللقب، بحيث أن حفيده أثيلستان في 927 أصبح أول ملك لإنجلترا، واستمر هذا اللقب في وجود حتى عهد الملكة آن في 1707، بعد إعمال اتحاد مملكتين إنجلترا واسكتلندا، بحيث كانتا تحت عرش واحد منذ عام 1603، أن اغلب الذين حملوا هذا اللقب كانوا من الرجال، ومع ذلك ما يقرب ستة من النسوة حملنا هذا اللقب هذا اللقب وفضلاً عن ذلك كانتا أخيرتا ملكات اسكتلندا. أحيانا تبدأ القوائم من أوفا من مرسيا، الذي كان مهيمناً في أواخر القرن الثامن، على الرغم من سلطته وقوته لم تساعده بحيث لم يمتد نفوذه إلى نورثمبريا ، في القرن التاسع مملكة وسكس أصبحت مهيمنة على باقي الممالك الإنجليزية الأخرى تحت سيطرة ملكها . تأسست إمارة ويلز في المملكة إنجلترا بموجب النظام الأساسي لرودلان في عام 1284 ، وفي 1301 الملك إدوارد الأول استثمرت ابنه البكر، ومستقبل الملك إدوارد الثاني، وأمير ويلز. منذ ذلك الوقت، باستثناء الملك إدوارد الثالث، تحمل الأبناء الأكبر لجميع ملوك الإنجليز هذا اللقب. بعد وفاة الملكة إليزابيث الأولى دون قضية، في عام 1603 ، أصبح الملك جيمس السادس ملك اسكتلندا أيضًا جيمس الأول ملك إنجلترا، وانضم إلى تيجان إنجلترا واسكتلندا في اتحاد شخصي. بإعلان ملكي، صاغ جيمس نفسه «ملك بريطانيا العظمى» ، ولكن لم يتم إنشاء مثل هذه المملكة فعليًا حتى عام 1707 ، عندما اتحدت إنجلترا واسكتلندا لتشكيل مملكة بريطانيا العظمى الجديدة، مع وجود برلمان بريطاني واحد في وستمنستر، خلال فترة الحكم للملكة آن.

rdf:langString Toto je seznam anglických králů a vládnoucích královen. Seznam začíná Offou Mercijským, který byl dominantním panovníkem v druhé polovině osmého století, ačkoliv jeho moc jeho samotného nepřežila.

rdf:langString La monarquia del Regne d'Anglaterra comença amb Alfred el Gran (Alfred the Great) i acaba amb la reina Anne (Anna, Reina de Gran Bretanya), que va esdevenir Regne de Gran Bretanya quan el Regne d'Anglaterra es va fusionar amb el Regne d'Escòcia per a formar una unió l'any 1707. En els anys posteriors es consideren com Reis britànics. Per exemple, Offa, rei de Mercia, i Egbert, rei de Wessex, de vegades es descriuen com reis d'Anglaterra popularment, però no ho fan tots els historiadors. Alfred el Gran va utilitzar el títol de rei dels Angles i dels Saxons (King of the Angles and Saxons) i és qui inicial la llista de sota. El seu fill Eduard el Vell (Edward the Elder) conquerí el Danelaw oriental, però va ser el seu fill Æthelstan el primer rei a governar tota Anglaterra quan va conquerir Northumbria l'any 927, i alguns historiadors moderns el consideren com el primer rei d'Anglaterra. El Principat de Gal·les (Principality of Wales) va ser incorporat al Regne d'Anglaterra dota l'Estatut de Rhudlan (Statute of Rhuddlan) l'any 1284, i l'any 1301 el rei Eduard I d'Anglaterra investí el seu fill primogènit, el futur rei Eduard II d'Anglaterra, com Príncep de Gal·les (Prince of Wales).

rdf:langString Die Liste der Herrscher Englands enthält die souveränen Staatsoberhäupter des Königreichs England von dessen Einigung im 9. Jahrhundert bis zum Jahr 1707, als es durch den Act of Union im Königreich Großbritannien aufging. Traditionell wird König Egbert von Wessex als erster in den Königslisten Englands geführt, da er der Erste aus dem Haus der Könige von Wessex war, der zumindest zeitweise eine Oberherrschaft über die angelsächsische Heptarchie auf der britischen Insel etablieren konnte. Seine Nachkommen vereinten die Kleinkönigreiche der Angeln und Sachsen zu einem angelsächsischen Königreich, das ab dem frühen 10. Jahrhundert schlicht auch England genannt wurde. Nach der Invasion durch Wilhelm den Eroberer im Jahr 1066 stand England kulturell und politisch unter dem Einfluss des französischen Festlandes und ging 1154 schließlich in das Territorialkonglomerat des Hauses Plantagenet ein, dem so genannten angevinischen Reich. Ab dem späten 12. Jahrhundert unterwarfen die englischen Könige schrittweise die irische Insel und Wales. Im frühen 13. Jahrhundert zerbrach das angevinische Reich, das Haus Plantagenet wandelte sich nach und nach in eine rein englische Dynastie. Der normannischstämmige Adel integrierte sich in die angelsächsische Bevölkerung und nahm nun schrittweise ein eigenständiges englisches Nationalbewusstsein an. 1541 wurde das Königreich Irland gegründet, das in Personalunion mit England verbunden war. Ab 1603 bestand auch eine Personalunion mit Schottland, die schließlich 1707 in eine Realunion unter dem Namen Königreich Großbritannien gewandelt wurde (siehe Liste der britischen Monarchen).

rdf:langString Ο κατάλογος των βασιλέων και βασιλισσών του βασιλείου της Αγγλίας αρχίζει με τον Αλφρέδο το Μέγα, βασιλιά του Ουέσσεξ, ενός από τα μικρά βασίλεια που κυβερνούσαν ένα τμήμα της σύγχρονης Αγγλίας. Ο Αλφρέδος παρόλα αυτά καταγράφεται από τους περισσότερους ιστορικούς σαν βασιλιάς ολόκληρης της Αγγλίας. Ο τελευταίος βασιλιάς καταγράφεται η βασίλισσα Άννα, με την Άννα η Αγγλία συγχωνεύτηκε με την Σκωτία και δημιουργήθηκε η Μεγάλη Βρετανία (1707). Μετά την Άννα οι επόμενοι βασιλείς της Αγγλίας καταγράφονται ως βασιλείς της Μεγάλης Βρετανίας. Ο πρώτος βασιλιάς που έλαβε τον τίτλο Rex Anglorum (Βασιλιάς της Αγγλίας) ήταν ο Όφα της Μερκίας, αν και δεν διατήρησε την ισχύ του. Τον 9ο αιώνα ο βασιλιάς του Ουέσσεξ, Έγκμερτ, ο οποίος κυριαρχούσε ήδη στο Κεντ και στο Σάσσεξ κατέκτησε την Μερκία το 829 και την Νορθουμβρία το 830 και έγινε κυρίαρχος όλων των βασιλείων της Αγγλίας.

rdf:langString This list of kings and reigning queens of the Kingdom of England begins with Alfred the Great, who initially ruled Wessex, one of the seven Anglo-Saxon kingdoms which later made up modern England. Alfred styled himself King of the Anglo-Saxons from about 886, and while he was not the first king to claim to rule all of the English, his rule represents the start of the first unbroken line of kings to rule the whole of England, the House of Wessex. Arguments are made for a few different kings thought to have controlled enough Anglo-Saxon kingdoms to be deemed the first king of England. For example, Offa of Mercia and Egbert of Wessex are sometimes described as kings of England by popular writers, but it is no longer the majority view of historians that their wide dominions are part of a process leading to a unified England. Historian Simon Keynes states, for example, that "Offa was driven by a lust for power, not a vision of English unity; and what he left was a reputation, not a legacy." This refers to a period in the late 8th century when Offa achieved a dominance over many of the kingdoms of southern England, but this did not survive his death in 796. Likewise, in 829 Egbert of Wessex conquered Mercia, but he soon lost control of it. It was not until the late 9th century that one kingdom, Wessex, had become the dominant Anglo-Saxon kingdom. Its king, Alfred the Great, was overlord of western Mercia and used the title King of the Angles and Saxons, but he never ruled eastern and northern England, which was then known as the Danelaw, having earlier been conquered by the Danes from southern Scandinavia. His son Edward the Elder conquered the eastern Danelaw, but Edward's son Æthelstan became the first king to rule the whole of England when he conquered Northumbria in 927, and he is regarded by some modern historians as the first true king of England. The title "King of the English" or Rex Anglorum in Latin, was first used to describe Æthelstan in one of his charters in 928. The standard title for monarchs from Æthelstan until John was "King of the English". Cnut the Great, a Dane, was the first to call himself "King of England". In the Norman period "King of the English" remained standard, with occasional use of "King of England" or Rex Anglie. From John's reign onwards all other titles were eschewed in favour of "King" or "Queen of England". The Principality of Wales was incorporated into the Kingdom of England under the Statute of Rhuddlan in 1284, and in 1301 King Edward I invested his eldest son, the future King Edward II, as Prince of Wales. Since that time, the eldest sons of all English monarchs, except for King Edward III, have borne this title. After the death of Queen Elizabeth I without issue in 1603, King James VI of Scotland inherited the English crown as James I of England, joining the crowns of England and Scotland in personal union. By royal proclamation, James styled himself "King of Great Britain", but no such kingdom was actually created until 1707, when England and Scotland united during the reign of Queen Anne to form the new Kingdom of Great Britain, with a single British parliament sitting at Westminster. This marked the end of the Kingdom of England as a sovereign state.

rdf:langString Seo liosta ríthe agus banríonacha Ríocht Shasana a thosaíonn le h[[Ailfrid Mór]], Rí Wessex, ar cheann de na foríochtaí a bhíod i gceannas ar roinnt de Shasana comhaimseartha. Cé nach raibh Alfred an chéad rí a rinne éileamh na Sasanaigh uilig a rialú, léiríonn a riail an chéad líne gan bhriseadh de Ríthe a bhí i gceannas ar Shasana ar fad, sé sin Teaghlach Wessex. B'í an bhanríon Áine monarc deireanach ríocht Shasana idirdhealaithe, agus as sin amach, ar an 8 Márta 1702, rinneadh banríon na Breataine Móire agus na hÉireann d'Áine. Is minic a mbíonn argóintí ann faoi, cé acu, i measc ríochtaí ársa Angla-Shacsanach a ba chóir an t-aitheantas, céad Rí Shasana amach. Mar shampla, uaireanta tugann scríbhneoirí móréilimh an teideal 'ríthe Shasana' ar Offa, rí Mhercai, agus Egbert, rí Wessex, ach ní aontaíonn na staraithe go léir leo. Ag deireadh an ochtú haois, bhain Offa ceannasaíocht amach ar dheisceart Shasana, ach nír mhair a fhorlámhas i ndiaidh a bháis sa bhliain 796. Sa bhliain 829, chloígh Egbert Mercia, ach chaill sé an smacht a bhí aige uirthi go luath ina dhiaidh sin. Anonn sa naoú haois b'í Ríocht Wessex an ríocht Angla-Shacsanach is láidre. B'é Ailfrid Mór ardtiarna iarthair Mhercia agus d'úsáid dé an teideal 'Rí na nAnglach agus na Sacsanach', ach ní bhfuair sé riamh i gcumhacht in oirthear agus i dtuaisceart Shasana, ag an am sin bhí ansin i lámha na nDanar (a thugtaí 'Danelaw' uirthi. Chloígh a mhac [[Edward Mór]] oirthir [[Danelaw]], ach b'é Æthelstan, mac Edward an chéad rí a bhí in ann iomlán Shasana a rialú, nuair a chloígh sé Northumbria, sa bhliain 927, agus meastar de réir roinnt staraithe nua-aimseartha gurm é an chéad rí Shasana. An Phrionsacht na breataine Bige a bhí ionchorprú isteach i Ríocht Shasana faoi Reacht Rhuddlan i 1284, agus i 1301 Rí Edward mé a infheistiú ar a mhac is sine, ar an todhchaí Rí Edward II, mar an Prionsa na breataine Bige. Ós rud é an am sin, ach amháin le haghaidh an Rí Edward III, an duine is sine mac de gach monarchs béarla a bheith iompartha teideal seo. Tar éis an bháis na Banríona Eilís I, gan cheist, i 1603, an corónacha Shasana agus na Halban a bhí ceangailte, in pearsanta aontais faoi Rí Séamas VI na Halban, a bhí Séamus I Shasana. Ag ríoga forógra, James styled é féin ina "Rí na Breataine Móire", ach den sórt sin aon ríocht a bhí a cruthaíodh go dtí 1707, nuair a Sasana ndearnadh reachtacha aontais le Halbain go dtí foirm nua Ríocht aontaithe na Breataine Móire, i rith an réimeas na Banríona Anne.

rdf:langString Berikut daftar raja/ratu Inggris.

rdf:langString La liste des monarques d'Angleterre réunit les rois et reines qui ont régné sur le royaume d'Angleterre de sa création au début du Xe siècle jusqu'à sa disparition en 1707.

rdf:langString 잉글랜드 국왕(영어: King of England)은 잉글랜드 왕국의 국가원수다.

rdf:langString Quello che segue è un elenco dei monarchi inglesi che hanno regnato sull'Inghilterra prima, e sulla Gran Bretagna poi, dal Medioevo a oggi.

rdf:langString 最初にRex Anglorum（イングランド王）の称号を用いたのはマーシア王オファであるが、その権力は彼の後には生き延びることはなかった。9世紀にケント及びマーシアからサセックスを征服したウェセックスの王は次第にイングランド王国の他の王国に支配を及ぼすようになった。絶えることなく続くイングランド君主一覧は伝統的に829年のウェセックス王エグバートに始まる。アルフレッド大王とその男子のエドワード長兄王は〝アングロ＝サクソン国王〟の称号を用いた。アゼルスタンは927年にノーサンブリアを占領してからRex Anglorumの称号を採用した。ヘンリー2世の治世の開始時（1154年）に称号がRex Angliae（イングランド国王）になった。ウェールズ公国は1284年のでイングランド王国に吸収され、1301年にエドワード1世は長男のエドワード2世にプリンス・オブ・ウェールズの称号を授けた。この時以来、エドワード3世を例外として全てのイングランド君主の長男はこの称号を帯びるようになった。1603年のエリザベス1世の死後、イングランドとスコットランドの王位はジェームズ1世のもとで一つとなった。国王の布告によってジェームズ1世は自らの称号を「グレートブリテンの王」とした。ジェームズ1世の即位以来、親を介して二重の相続人である両王国の後継者の称号を「イングランド王」ないしは「イングランド女王」とするのは、ジェームズ1世の布告に照らせば不正確である。しかし、この称号は今日に至るまでしばしば用いられる用法として存続している。1707年にイングランドはスコットランドと法律上合同を行い、グレートブリテン王国が成立した。1707年以来、イングランドは法律上は、グレートブリテン王国以降の連合王国から分離していない（ただし、スコットランドについては、連合王国の法体系上特別な扱いがなされることも多い）。ヘンリー2世以来、イングランドの支配下に置かれているアイルランド王国は1800年の連合法によって翌1801年にグレートブリテンおよびアイルランド連合王国の一部となった。この状態はアイルランド自由国成立後の1922年まで続き、その後の改名 (en) の結果、イングランドを含む連合王国の名称はグレートブリテンおよび北アイルランド連合王国となった。

rdf:langString Od połowy V wieku Anglia zaczęła być podbijana przez plemiona anglosaskie, które z czasem stworzyły system państw, zwany heptarchią, na który składało się siedem głównych królestw: * Władcy Anglii Wschodniej * Władcy Essexu * Władcy Kentu * Władcy Mercji * Władcy Nortumbrii * Władcy Susseksu * Władcy Wesseksu. Te królestwa rywalizowały między sobą o hegemonię, a władca, któremu udało się uzyskać przewagę, nosił tytuł bretwalda.W IX w. największe znaczenie uzyskał Wessex, a kolejni jego władcy powiększali swoje wpływy i umacniali pozycję wśród państw anglosaskich. Nie można jednoznacznie odpowiedzieć na pytanie, kto był pierwszym królem Anglii, a w historiografii jako pierwsi najczęściej wymieniani są: * Egbert (który w 825 roku przyjął tytuł bretwaldy, a w latach 829–830 rządził całą anglosaską Anglią) * Alfred Wielki (który w 879 roku przyjął tytuł króla Anglosasów) * Athelstan (który w 927 roku przyjął tytuł króla całej Brytanii).

rdf:langString Lista över Englands regenter omfattar de personer, som vid och under någon tid har varit regent av England eller, innan det enade kungariket existerade, innehade någon liknande titel. Den förste person, som antog titeln Rex Anglorum (Engelsmännens konung, engelska King of the English) var Offa av Mercia, men hans maktanspråk dog med honom. Under 800-talet blev kungarna av Wessex, som erövrade Kent och Sussex från Mercia 825, alltmer dominerande över de andra engelska kungadömena. Den oavbrutna listan över Englands regenter börjar traditionellt med Egbert av Wessex 829. Alfred den store och hans son Edvard den äldre använde titeln Anglosaxarnas konung (engelska King of the Anglo-Saxons). Efter att Athelstan hade erövrat Northumbria 927, antog han titeln Rex Anglorum. Från och med Henrik II:s trontillträde 1154 blev titeln Rex Angliae (Kung av England, engelska King of England). inkorporerades i Kungariket England genom Rhuddlanstadgan 1284 och 1301 tilldelade Edvard I sin äldste son, den blivande Edvard II titeln Prins av Wales (engelska Prince of Wales). Sedan dess har äldste sonen till alla engelska monarker, med undantag av Edvard III burit denna titel. Efter att Elisabet I hade avlidit utan arvinge 1603 enades de engelska och skotska kronorna i personalunion under Jakob VI av Skottland, som blev Jakob I av England. Genom kunglig kungörelse kallade Jakob sig själv Kung av Storbritannien (engelska King of Great Britain), men något sådant kungarike existerade inte förrän 1707, då England genom unionsakterna gick i realunion med Skottland och då bildade Förenade kungariket Storbritannien (engelska United Kingdom of Great Britain). Regenter från och med ingåendet av denna union listas därför på lista över Storbritanniens regenter. De båda romerska kejsarna Marcus Mausaeus Carausius (285–293) och Caius Allectus (293–296), som styrde över den romerska provinsen Britannien, medtas inte i nedanstående lista, eftersom de var pretendenter till den romerska kejsarposten och inte regenter över något engelskt rike.

rdf:langString A monarquia no Reino da Inglaterra começou com Etelstano e terminou com Ana, que se tornou rainha do Reino da Grã-Bretanha quando a Inglaterra e a Escócia se uniram no Tratado de União de 1707. Wesex era o reino anglo-saxão dominante no século IX, e Alfredo adotou o título de "Rei dos Ingleses e Saxões". No início do século X, seu filho Eduardo, o Velho controlava o sul da Inglaterra, porém Nortúmbria era independente até ser conquistada por Etelstano em 927. Assim, ele é considerado como sendo o primeiro rei da Inglaterra. O Principado de Gales foi incorporado a Inglaterra sob o Estatuto de Rhuddlan em 1284, e em 1301, Eduardo I investiu em seu filho o título de Príncipe de Gales. Desde então, com exceção de Eduardo III, os filhos mais velhos e herdeiros do monarca inglês tem recebido esse título. Após a morte de Isabel I em 1603 sem herdeiros, as coroas da Inglaterra e Escócia foram unidas em união pessoal por Jaime VI da Escócia, que se tornou também Jaime I de Inglaterra. Por proclamação real, Jaime se intitulou "Rei da Grã-Bretanha", porém o título só passou a ser usado oficialmente a partir de 1707.

rdf:langString Традиційно, Королівство Англія починається з Альфреда І Великого, короля Вессекса, у південно-східній частині Великої Британії. Останнім англійським монархом була королева Анна, яка стала королевою Великої Британії, коли Англія об'єдналася з Шотландією, щоб сформувати союз у 1707 році. Щодо монархів після королеви Анни див. список британських монархів. Уельс був включений до складу Англії відповідно до Статуту 1284 року, і у 1301 король Едуард I Довгоногий призначив свого старшого сина, майбутнього короля Едварда II, Принцом Уельський. З цього часу, за винятком Едварда III, старші сини усіх англійських монархів носять цей титул. Після смерті королеви Єлизавети I у 1603 році, корони Англії і Шотландії були об'єднані в особистій унії Якоба VI, який став Якобом I Англійським. За королівською прокламацією, він називав себе «Король Великої Британії», королівство було створене лише у 1707 році (Акт про унію (1707)), під час правління королеви Анни.

data from the linked data cloud