Lajos Asztalos
http://dbpedia.org/resource/Lajos_Asztalos an entity of type: Thing
Lajos Asztalos [ˈlɒjoʃ ˈɒstɒloʃ] (* 29. Juli 1889 in Pécs; † 1. November 1956 in Budapest) war ein ungarischer Schachspieler und Schachautor.
rdf:langString
Lajos Asztalos est un joueur d'échecs hongrois né le 28 juillet 1889 à Pécs et mort le 31 octobre 1956 à Budapest. Champion de Hongrie en 1913, il émigra en Yougoslavie pendant l'entre-deux-guerres où il occupa un poste de professeur de philosophie. Avec l'équipe de Yougoslavie, il participa à quatre olympiades (1926, 1927, 1931 et 1936) et obtint la médaille d'argent par équipe lors de l'olympiade d'échecs officieuse de 1926 à Budapest. En 1942, il retourna en Hongrie et devint journaliste. Il reçut le titre de maître international à la création du titre en 1950. Il était arbitre international du jeu d'échecs et président de la commission de qualification de la Fédération internationale des échecs et président de la fédération hongroise des échecs de 1951 à sa mort en 1956.
rdf:langString
Lajos Asztalos (ur. 29 lipca 1889 w Peczu, zm. 1 listopada 1956 w Budapeszcie) – szachista węgierski, mistrz międzynarodowy od 1950, sędzia klasy międzynarodowej (International Arbiter) od 1951, profesor filozofii.
rdf:langString
Лайош Асталош (угор. Asztalos Lajos; 29 липня 1889, Печ — 30 жовтня 1956, Будапешт) — угорський шахіст, міжнародний майстер (1950), міжнародний арбітр (1951). Віце-президент Угорської шахової федерації (1947—1956), активний діяч ФІДЕ та секретар її кваліфікаційної комісії. Шаховий літератор. Національний майстер від 1912 року: посів 2-ге місце на турнірі Угорського шахового союзу в Тімішоарі. Того самого року виграв матч проти Балла (+5 -3 =2). У 1913 році переміг на турнірі майстрів у Дебрецені, випередивши Ріхарда Реті і Дьюлу Бреєра. На міжнародному турнірі пам'яті Рудольфа Харузека (Кошиці, 1918) — 5-те місце.
rdf:langString
Lajos Asztalos (Ljudevit Astaloš) (29 July 1889, Pécs – 1 November 1956, Budapest) was a Hungarian chess International Master, professor, and teacher of languages. At the beginning of his career, he tied for sixth-eighth at Budapest 1911 (third HUN-ch, Zoltán von Balla and Zsigmond Barász won); tied for 7-8th at Breslau (Wrocław) 1912 (18th DSB–Congress, B tourn, Bernhard Gregory won); took second, behind Gyula Breyer, at Temesvár 1912 (fourth HUN-ch); won at Debrecen 1913 (fifth HUN-ch); tied for 8-9th at Budapest 1913 (Rudolf Spielmann won), took fifth at Mannheim 1914 (Hauptturnier A); took 4th at Vienna 1917 (Quadrangular, Milan Vidmar won), and took 5th at Kaschau 1918 (Richard Réti won).
rdf:langString
Lajos Asztalos (Pécs, 29 luglio 1889 – Budapest, 1º novembre 1956) è stato uno scacchista ungherese naturalizzato jugoslavo. All'inizio della sua carriera partecipò a diversi Campionati ungheresi: nel 1911 si classificò 6º-8º a Budapest (vinsero Zoltán von Balla e Zsigmond Barász), nel 1912 arrivò secondo dietro a Gyula Breyer a Temesvár e nel 1913 vinse il campionato a Debrecen. Nel 1914 si classificò quinto nel torneo di Mannheim (Hauptturnier A), che fu interrotto dall'inizio della prima guerra mondiale. Nel 1950 gli fu attribuito il titolo di Maestro Internazionale.
rdf:langString
Ла́йош А́сталош (венг. Asztalos Lajos; 29 июля 1889, Печ — 30 октября 1956, Будапешт) — венгерский шахматист, международный мастер (1950), международный арбитр (1951). Вице-президент Венгерской шахматной федерации (1947—1956), активный деятель ФИДЕ и секретарь её квалификационной комиссии. Шахматный литератор. Национальный мастер с 1912 года: занял 2-е место на турнире Венгерского шахматного союза в Темешваре. В том же году выиграл матч у Балла (+5 −3 =2). В 1913 году победил в турнире мастеров в Дебрецене, опередив Р. Рети и Д. Брейера. На международном турнире памяти Р. Харузека (Кашау, 1918) — 5-е место.
rdf:langString
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
Асталош, Лайош
rdf:langString
Лайош Асталош
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
Lajos Asztalos
xsd:date
1956-11-01
xsd:date
1889-07-29
xsd:integer
12037736
xsd:integer
1003757767
xsd:date
1889-07-29
rdf:langString
Lajos Asztalos
xsd:date
1956-11-01
xsd:integer
10639
rdf:langString
Lajos Asztalos [ˈlɒjoʃ ˈɒstɒloʃ] (* 29. Juli 1889 in Pécs; † 1. November 1956 in Budapest) war ein ungarischer Schachspieler und Schachautor.
rdf:langString
Lajos Asztalos (Ljudevit Astaloš) (29 July 1889, Pécs – 1 November 1956, Budapest) was a Hungarian chess International Master, professor, and teacher of languages. At the beginning of his career, he tied for sixth-eighth at Budapest 1911 (third HUN-ch, Zoltán von Balla and Zsigmond Barász won); tied for 7-8th at Breslau (Wrocław) 1912 (18th DSB–Congress, B tourn, Bernhard Gregory won); took second, behind Gyula Breyer, at Temesvár 1912 (fourth HUN-ch); won at Debrecen 1913 (fifth HUN-ch); tied for 8-9th at Budapest 1913 (Rudolf Spielmann won), took fifth at Mannheim 1914 (Hauptturnier A); took 4th at Vienna 1917 (Quadrangular, Milan Vidmar won), and took 5th at Kaschau 1918 (Richard Réti won). After World War I, he moved to the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes (later known as Yugoslavia). In 1923, he tied for sixth-seventh in Trieste; (Paul Johner won). In 1924, he took third in Győr (7th HUN-ch, Géza Nagy won). In 1925, he took 5th in Budapest (Lovas and Sterk won), and tied for 13-14th in Debrecen (Hans Kmoch won). In 1926, he took third, behind Hermanis Matisons and Savielly Tartakower, in Bardejov (Bártfa, Bartfeld, Bardiów). In 1927 he took 4th in Kecskemét (Alexander Alekhine won). He represented Yugoslavia in Chess Olympiads:
* In 1926, in 2nd unofficial Chess Olympiad in Budapest – team silver medal;
* In 1927, at third board in 1st Chess Olympiad in London (+4 –3 =8);
* In 1931, at second board in 4th Chess Olympiad in Prague (+7 –3 =6);
* In 1936, at fourth board in 3rd unofficial Chess Olympiad in Munich (+5 –3 =8). In 1931, he took 13th in Bled (Alekhine won). In 1934, he took sixth in Maribor (Vasja Pirc and Lajos Steiner won). In 1935, he tied for 8-9th in Belgrade (Vasja Pirc and Borislav Kostić won). In 1938, he tied for 5-7th in Ljubljana (Kostić won). During World War II, Astaloš played for Croatia in a match against Slovakia on first board with Ivan Vladimir Rohaček (1 : 1) in Zagreb in December 1941. He returned to Hungary in 1942. Asztalos became Vice President of the Hungarian Chess Union and Secretary of the FIDE Qualification Committee. He was a professor of philosophy and a languages teacher. He died in Budapest during the Hungarian Revolution of 1956 against the Soviet Union. He was awarded the International Master (IM) title in 1950 and the International Arbiter (IA) title in 1951. He was the author of A sakkjáték elemei (Budapest 1951). Asztalos Memorial has been held regularly in Hungary since 1958 till 1971.
rdf:langString
Lajos Asztalos est un joueur d'échecs hongrois né le 28 juillet 1889 à Pécs et mort le 31 octobre 1956 à Budapest. Champion de Hongrie en 1913, il émigra en Yougoslavie pendant l'entre-deux-guerres où il occupa un poste de professeur de philosophie. Avec l'équipe de Yougoslavie, il participa à quatre olympiades (1926, 1927, 1931 et 1936) et obtint la médaille d'argent par équipe lors de l'olympiade d'échecs officieuse de 1926 à Budapest. En 1942, il retourna en Hongrie et devint journaliste. Il reçut le titre de maître international à la création du titre en 1950. Il était arbitre international du jeu d'échecs et président de la commission de qualification de la Fédération internationale des échecs et président de la fédération hongroise des échecs de 1951 à sa mort en 1956.
rdf:langString
Lajos Asztalos (Pécs, 29 luglio 1889 – Budapest, 1º novembre 1956) è stato uno scacchista ungherese naturalizzato jugoslavo. All'inizio della sua carriera partecipò a diversi Campionati ungheresi: nel 1911 si classificò 6º-8º a Budapest (vinsero Zoltán von Balla e Zsigmond Barász), nel 1912 arrivò secondo dietro a Gyula Breyer a Temesvár e nel 1913 vinse il campionato a Debrecen. Nel 1914 si classificò quinto nel torneo di Mannheim (Hauptturnier A), che fu interrotto dall'inizio della prima guerra mondiale. Dopo il termine della guerra si trasferì in Jugoslavia e rappresentò tale paese in quattro Olimpiadi degli scacchi:
* Budapest 1926 (olimpiade non ufficiale): medaglia d'argento di squadra;
* Londra 1927 (prima olimpiade): (+4 –3 =8);
* Praga 1931 (quarta olimpiade): (+7 –3 =6);
* Monaco di Baviera 1936(olimpiade non ufficiale): (+5 –3 =8). Nel 1931 partecipò al Torneo di Bled, vinto nettamente da Alechin, terminando al 13º e penultimo posto. Dopo la seconda guerra mondiale tornò in Ungheria e diventò vice presidente della federazione ungherese e segretario del comitato di qualificazione della FIDE. Nel 1950 gli fu attribuito il titolo di Maestro Internazionale. Di professione era un insegnante di filosofia e di lingue. Morì nel 1956 durante la Rivoluzione ungherese contro l'occupazione sovietica. Dal 1958 al 1971 si è svolto annualmente in Ungheria il torneo "Asztalos Memorial" in suo onore.
rdf:langString
Ла́йош А́сталош (венг. Asztalos Lajos; 29 июля 1889, Печ — 30 октября 1956, Будапешт) — венгерский шахматист, международный мастер (1950), международный арбитр (1951). Вице-президент Венгерской шахматной федерации (1947—1956), активный деятель ФИДЕ и секретарь её квалификационной комиссии. Шахматный литератор. Национальный мастер с 1912 года: занял 2-е место на турнире Венгерского шахматного союза в Темешваре. В том же году выиграл матч у Балла (+5 −3 =2). В 1913 году победил в турнире мастеров в Дебрецене, опередив Р. Рети и Д. Брейера. На международном турнире памяти Р. Харузека (Кашау, 1918) — 5-е место. После первой мировой войны жил в Югославии. Успешно выступал на Олимпиадах 1927 и 1931 (в составе югославской команды) и ряда международных турниров: Дьёр (1924) — 3-е; Бардейов (1926) — 3-е ; Кечкемет (1927) — 4-е; Любляна (1938) — 5-7-е места. С 1942 года в Венгрии, продолжал участвовать в соревнованиях: Диошдьёр (1943) — 3-е; Коложвар (1943) — 4-е; Дебрецен (1948) — 3-е места (последнее выступление в соревнованиях). С 1949 года занимался общественной, педагогической и литературной деятельностью в области шахмат. Автор ряда шахматных книг, многочисленных статей и переводов советских шахматных изданий. В 1958—1971 годах в Венгрии проводились мемориалы Асталоша.
rdf:langString
Lajos Asztalos (ur. 29 lipca 1889 w Peczu, zm. 1 listopada 1956 w Budapeszcie) – szachista węgierski, mistrz międzynarodowy od 1950, sędzia klasy międzynarodowej (International Arbiter) od 1951, profesor filozofii.
rdf:langString
Лайош Асталош (угор. Asztalos Lajos; 29 липня 1889, Печ — 30 жовтня 1956, Будапешт) — угорський шахіст, міжнародний майстер (1950), міжнародний арбітр (1951). Віце-президент Угорської шахової федерації (1947—1956), активний діяч ФІДЕ та секретар її кваліфікаційної комісії. Шаховий літератор. Національний майстер від 1912 року: посів 2-ге місце на турнірі Угорського шахового союзу в Тімішоарі. Того самого року виграв матч проти Балла (+5 -3 =2). У 1913 році переміг на турнірі майстрів у Дебрецені, випередивши Ріхарда Реті і Дьюлу Бреєра. На міжнародному турнірі пам'яті Рудольфа Харузека (Кошиці, 1918) — 5-те місце.
xsd:nonNegativeInteger
6183
rdf:langString
Lajos Asztalos
rdf:langString
International Master(1950)
rdf:langString
International Arbiter(1951)