Kazan Cathedral, Saint Petersburg

rdf:langString Казанський собор

rdf:langString Казанський кафедральний собор (собор Казанської Божої Матері) (Невський проспект, 25) — один з найбільших православних храмів Санкт-Петербургу, один із фасадів виходить на Невський проспект, інший — на . Кафедральний собор міста. До його будівництва статус кафедрального собору мав Петропавлівський, після нього — Ісаакіївський. У 90-і роки XX століття статус кафедрального знову повернули Казанському собору. Собор дав назву в дельті Неви, на якому він є, і на перетині Невського проспекту і каналу Грибоєдова. Довгий час був місцем зберігання однієї з головних святинь Російської Церкві — ікони Казанської Божої Матері, знайденою за Івана Грозного незабаром після завоювання Казані. Петро I розпорядився перевезти її з Москви (де її зберігали в однойменному храмі на Красній площі), у північну столицю, а в 1737, за царювання Анни Іванівни, для ікони звели Церкву Різдва Богородиці за проєктом архітектора Земцова, яка містилася на місці нинішнього фонтану. Павло I розпорядився замінити церкву, що занепала до того часу. Граф Олександр Сергійович Строганов, поблизу володінь якого будували храм, протегував свого колишнього кріпака Андрія Вороніхіна, за чиїм проєктом і спорудили собор. Закладений у 1801, собор добудували після смерті Павла I, у 1811 році. Храм став пам'ятником перемозі у франко-російській війні 1812 року, в 1813—1814 сюди звозили прапори переможених французьких полків. Через рік після закінчення війни в соборі був похований фельдмаршал Кутузов, який помер у пруському місті Бунцлау. У 1837 році за проєктом скульптора Орловського на площі з'явилися статуї полководців Кутузова і Барклай-де-Толлі.