John III of Naples

http://dbpedia.org/resource/John_III_of_Naples an entity of type: Person

جون الثالث (توفي أواخر 968/ أوائل 969) كان أطول دوقات نابولي حكمًا بين عامي 928-968. كان ابن وخليفة مارينوس الأول. rdf:langString
Jean III de Naples (né vers 913 mort vers 969) fut duc de Naples vers 927/928 à 968/969. rdf:langString
Yohanes III (wafat akhir 968/awal 969.) merupakan seorang Adipati Napoli dengan masa pemerintahan paling lama (928–968). Ia adalah putra dan pewaris Marinus I. Pada awal pemerintahannya, ia berperang melawan Saracen dan kemudian membuat perjanjian dengan mereka setelah mereka muncul di bawah temboknya pada 929. Ia kemudian bersekutu dengan Langobardi Atenolfo III dari Benevento, dengan siapa ia menandatangani sebuah perjanjian, dan Landolfo I, rekan-pangeran Benevento, melawan Bizantium. Pasukan Yunani dikirim ke Puglia dan pengikut pemberontak dibatasi untuk mengakui wewenang kaisar di Konstantinopel. Yohanes kemudian menetapkan sebuah perjanjian dengan pangeran-pangeran salve fidelitate sanctorum imperatorum. rdf:langString
Giovanni III di Napoli (... – Napoli, 968) fu duca di Napoli dal 928 al 968. Dopo aver attaccato senza successo Gisulfo II di Benevento si ribellò ai Bizantini, venendo poi assediato a Napoli nel 955; lo stesso anno fu assaltato dai saraceni. rdf:langString
Иоа́нн III Неаполита́нский (итал. Giovanni III Napoli; умер в 968) — герцог Неаполя в 928—968 годах, его правление было самым долгим в истории герцогства. Сын и преемник . rdf:langString
Ο Ιωάννης, από την οικογένεια των Σεργίων, ήταν Δούκας της Νάπολης την περίοδο 920 - 968. Διάδοχος του δούκα Μαρίνου και ανώνυμης συζύγου, κόρη του Λάντολφ Γ΄ της Κάπουα και του Μπενεβέντο σύμφωνα με τον Σιτιπάνι. Θήτευσε για σαράντα δύο χρόνια και είχε τους βυζαντινούς τίτλους του Ανθύπατου και του Πατρικίου. Ο Ιωάννης είχε παντρευτεί την Θεοδώρα (951/963) κόρη του Άλμπεριτ Β του Σπολέτο και μαζί απέκτησαν τέσσερα παιδιά: * Μαρίνος Β 'της Νάπολης που διαδέχεται τον πατέρα του * Θεοδοντενάντα Σενάτριξ (πριν από το 962) * Λάντολφ * Δροσού Σενάτριξ (996/1019) rdf:langString
John III (died late 968/early 969) was the longest-reigning Duke of Naples (928–968). He was the son and successor of Marinus I. At the beginning of his reign, he warred against the Saracens and then made a treaty with them after they appeared beneath his walls in 929. He then allied with Lombards Atenulf III of Benevento, with whom he signed a pact, and Landulf I, joint-prince of Benevento, against the Byzantines. A Greek force was sent to Apulia and the rebellious vassals were constrained to recognise the authority of the emperor in Constantinople. John then confirmed a treaty with the princes salve fidelitate sanctorum imperatorum. rdf:langString
Іоанн III (†968) — неаполітанський дука (928–968), син дуки Марина I, який правив найдовше з усіх дук. На початку свого правлінню вював проти сарацинів, проте уклав з ними миний договір у 929 після появи мусульманського війська під стінами Неаполя. Пізніше об'єднався з лангобардськими князями Атенульфом III, з яким підписав договір, і Ландульфом I проти візантійців. Проте, під тиском грецьких військ, які прибули до Апулії бунтівні князі були змушені визнати верховенство візантійського імператора. У 958 Неаполь знову обложили сарацини. rdf:langString
rdf:langString جون الثالث من نابولي
rdf:langString Ιωάννης Γ΄ της Νάπολης
rdf:langString Jean III de Naples
rdf:langString Yohanes III dari Napoli
rdf:langString Giovanni III di Napoli
rdf:langString John III of Naples
rdf:langString Иоанн III (герцог Неаполя)
rdf:langString Іоанн III (неаполітанський дука)
xsd:integer 6065372
xsd:integer 987022420
xsd:integer 928
rdf:langString جون الثالث (توفي أواخر 968/ أوائل 969) كان أطول دوقات نابولي حكمًا بين عامي 928-968. كان ابن وخليفة مارينوس الأول.
rdf:langString Ο Ιωάννης, από την οικογένεια των Σεργίων, ήταν Δούκας της Νάπολης την περίοδο 920 - 968. Διάδοχος του δούκα Μαρίνου και ανώνυμης συζύγου, κόρη του Λάντολφ Γ΄ της Κάπουα και του Μπενεβέντο σύμφωνα με τον Σιτιπάνι. Θήτευσε για σαράντα δύο χρόνια και είχε τους βυζαντινούς τίτλους του Ανθύπατου και του Πατρικίου. Στην αρχή της Θητείας του, έκανε πόλεμο εναντίον των Σαρακηνών και στη συνέχεια συνήψε μια συνθήκη μαζί τους μετά την εμφάνισή τους κάτω από τα τείχη του το 929. Όταν ο Ιωάννης ανανέωσε με τον πεθερό του, τον πρίγκιπα Λάντολφ και τον αδελφό του και συν-αντιβασιλέα Άτενολφ Γ΄ τη συνθήκη του 907-908. Ο αυτοκράτορας Ιωάννης Τσιμισκής το θεώρησε εχθρική συμμαχία και έστειλε βυζαντινό στρατό από την Απουλία εναντίον του δούκα που αναγκάστηκε να αναγνωρίσει την εξουσία του αυτοκράτορα της Κωνσταντινούπολης. Στη συνέχεια, ο Ιωάννης επιβεβαιώνει τη συνθήκη με τους πρίγκιπες επιφυλάσσοντας ρητά την πίστη του στο Βυζαντινό Αυτοκρατορικό παλάτι. Το 946, συμμάχησε με τον Λάντολφ Β΄του Μπενεβέντο κατά τη διάρκεια εισβολής του πριγκιπάτου του Σαλέρνο προκειμένου να εκτοπίσει τον πρίγκιπα Γκίλσοφ Α΄. Ηττήθηκαν από τους στρατούς της Αμάλφι και ο Ιωάννης αποσύρθηκε στη Νάπολη. Ο Λάντλοφ αλλάζει συμμαχία και από κοινού με τον Γκίλσοφ επιτίθενται στο Δουκάτο της Νάπολης και καταλαμβάνουν την Νόλα. Το 949, ο Ιωάννης έκανε μια δωρεά στην Εκκλησία των Αγίων Σεβερίνου & Σόζου, η οποία ιδρύθηκε αναμφίβολα από έναν από τους προκατόχους του. Το 950 ίδρυσε την Εκκλησία του Αγίου Μιχαήλ της Πόρτα Νόβα στη Νάπολη. Το 955, προσπάθησε πάλι να ξεφύγει από το αυτοκρατορικό υποτελές και ένας νέος Βυζαντινός στρατός στάλθηκε στη νότια Ιταλία υπό τη διοίκηση του στρατηγού της Καλαβρίας και του Θέματος της Λογοβάρδίας, . Ο Δούκας αφού του αρνήθηκε την είσοδο στη Νάπολη, ο Αργυρός αποβιβάστηκε στο λιμάνι και λεηλάτησε την πόλη, αναγκάζοντας τον Ιωάννη Γ 'να να ανανεώσει την υποταγή του στον αυτοκράτορα. Ωστόσο, το 962, ο Ιωάννης έδωσε υποτέλεια στο νέο αυτοκράτορα της Δύσης, Όθων Α', διότι το 958, η Νάπολη ήταν το αντικείμενο μιας νέας επίθεσης από τους Μουσουλμάνους. Το Δουκάτο της Νάπολης διατηρεί βιώσιμες σχέσεις με την Κωνσταντινούπολη η οποία του επέστρεψε στα χειρόγραφα της Νάπολης: τη χρονογραφία του Θεοφάνη του εξομολογητή, τα έργα του Φλάβιου Ιωσήφου, του ντε Τοντιγίου ντε Τίτου Ζωντανά, τα γραπτά του ψευδο Διονύσιου του Αρεοπαγίτη , και ένα Historia Alexandri Magni που ο Δούκας βιάζεται να μεταφράσει στα Λατινικά. Συνεπώς, το υποτελές του συνοδεύεται από μεγάλη πνευματική εγγύτητα. Ο Ιωάννης είχε παντρευτεί την Θεοδώρα (951/963) κόρη του Άλμπεριτ Β του Σπολέτο και μαζί απέκτησαν τέσσερα παιδιά: * Μαρίνος Β 'της Νάπολης που διαδέχεται τον πατέρα του * Θεοδοντενάντα Σενάτριξ (πριν από το 962) * Λάντολφ * Δροσού Σενάτριξ (996/1019)
rdf:langString John III (died late 968/early 969) was the longest-reigning Duke of Naples (928–968). He was the son and successor of Marinus I. At the beginning of his reign, he warred against the Saracens and then made a treaty with them after they appeared beneath his walls in 929. He then allied with Lombards Atenulf III of Benevento, with whom he signed a pact, and Landulf I, joint-prince of Benevento, against the Byzantines. A Greek force was sent to Apulia and the rebellious vassals were constrained to recognise the authority of the emperor in Constantinople. John then confirmed a treaty with the princes salve fidelitate sanctorum imperatorum. In 946, he allied with Landulf II of Benevento in an invasion of Salerno with the intent of deposing Prince Gisulf I. They were defeated by an army of Mastalus I of Amalfi and John retired to Naples. Landulf turned around and joined with Gisulf in attacking the Neapolitan duchy. They took Nola. In 949, John made a donation to the church of Saints Severinus and Sossus, which had possibly been founded by one of his predecessors. In 950, he himself founded the church of Saint Michael Porta Nova in Naples. In 955, he attempted again to throw off the imperial yoke and again an army was sent to Italy under the strategos of Calabria and Langobardia, Marianos Argyros. Refused entry into Naples, it landed in the harbour and pillaged the city, forcing John to submit. In 962, however, John switched his allegiance to the new emperor in the West, Otto I. In 958, Naples was subject to another Muslim siege. John's wife was the Roman senatrix Theodora, daughter of the famous Theodora and Theophylact I, Count of Tusculum. John was thus related by marriage to the famed Marozia. He sent his son Landulf to be raised in Rome by Marozia. His sister Orania married Docibilis II of Gaeta, cementing alliance between Gaeta and Naples. His elder son, Marinus, would succeed him in Naples. In 944, Marinus was appointed co-duke, and, in that same year, Odo of Cluny visited and influenced John to affirm the possessions of the monasteries in his domains. John was a man of letters and an amateur philosopher. He and Theodora commissioned the archpriest Leo to go to Constantinople as ambassador and bring back as many Greek manuscripts as possible. Leo returned with the Chronographia of Theophanes, the Antiquities of the Jews by Flavius Josephus, De Prodigiis by Livy, the writings of Pseudo-Dionysius the Areopagite, and the Historia Alexandri Magni. After Theodora's death, John took to reading and theorising, contemplation and translation into Latin, according to Leo. An interesting anecdote is told of this duke by Peter Damian. The legend probably dates from 981 and may have basis in historical fact. In a vision, John saw a group of devils leading a line of horses drawing carts full of hay for the purpose of burning Pandulf Ironhead, the deceased prince of Capua, and himself, still very alive. John decided then and there to abdicate, but only with the permission of the Emperor Otto II first. This he died before receiving.
rdf:langString Jean III de Naples (né vers 913 mort vers 969) fut duc de Naples vers 927/928 à 968/969.
rdf:langString Yohanes III (wafat akhir 968/awal 969.) merupakan seorang Adipati Napoli dengan masa pemerintahan paling lama (928–968). Ia adalah putra dan pewaris Marinus I. Pada awal pemerintahannya, ia berperang melawan Saracen dan kemudian membuat perjanjian dengan mereka setelah mereka muncul di bawah temboknya pada 929. Ia kemudian bersekutu dengan Langobardi Atenolfo III dari Benevento, dengan siapa ia menandatangani sebuah perjanjian, dan Landolfo I, rekan-pangeran Benevento, melawan Bizantium. Pasukan Yunani dikirim ke Puglia dan pengikut pemberontak dibatasi untuk mengakui wewenang kaisar di Konstantinopel. Yohanes kemudian menetapkan sebuah perjanjian dengan pangeran-pangeran salve fidelitate sanctorum imperatorum.
rdf:langString Giovanni III di Napoli (... – Napoli, 968) fu duca di Napoli dal 928 al 968. Dopo aver attaccato senza successo Gisulfo II di Benevento si ribellò ai Bizantini, venendo poi assediato a Napoli nel 955; lo stesso anno fu assaltato dai saraceni.
rdf:langString Иоа́нн III Неаполита́нский (итал. Giovanni III Napoli; умер в 968) — герцог Неаполя в 928—968 годах, его правление было самым долгим в истории герцогства. Сын и преемник .
rdf:langString Іоанн III (†968) — неаполітанський дука (928–968), син дуки Марина I, який правив найдовше з усіх дук. На початку свого правлінню вював проти сарацинів, проте уклав з ними миний договір у 929 після появи мусульманського війська під стінами Неаполя. Пізніше об'єднався з лангобардськими князями Атенульфом III, з яким підписав договір, і Ландульфом I проти візантійців. Проте, під тиском грецьких військ, які прибули до Апулії бунтівні князі були змушені визнати верховенство візантійського імператора. У 946 він у союзі з князем Беневентським Ландульфом II напав на Гізульфа I Салернського. Однак, військо потрапило у засаду в проході біля печери біля Кава де Тіррені, що змусило їх відмовитись від задуму. Невдовзі Ландульф розірвав союз з неаполітанцями, об'єднався з Гізульфом і осадив Нолу. Йому вдалось захопив Акіно. У 955 Іоанн зробив спробу порушити клятву вірності візантійському імператору, а тому до Неаполя прибуло візантійське військо на чолі з стратигом . Незважаючи на цю загрозу Іоанн у 962 вступив у союз з імператором Священної Римської імперії Оттоном I. У 958 Неаполь знову обложили сарацини. Дружиною Іоанна була Феодора, внучка відомих римських патриціїв Феодори та . Тому, Іоанн перебував у родинних зв'язках із сумновідомою Марозією. Він послав свого сина Ландульфа до неї у Рим для виховання. Його сестра Оранія вийшла заміж за герцога Гаетанського Доцибіла II, що зміцнило союз між Неаполем і Гаетою. У 944 Іоанн призначив свого старшого сина Марина співправителем. Іоанн був освіченою людиною та любителем філософії. Він і Феодора послали священика на ім'я Лев до Константинополя як посла та наказали йому привезти якомога більше старовинних рукописів. Лев привіз їм Феофана Сповідника, «Юдейські старожитності» Флавія Йосифа та інші твори. Після смерті Феодори Іоанн перечитував їх і перекладав на латину.
xsd:nonNegativeInteger 4792

data from the linked data cloud