Jar burial
http://dbpedia.org/resource/Jar_burial an entity of type: WikicatArchaeologicalFeatures
Un atuell d'enterrament és un recipient de ceràmica usat per a guardar les restes d'un difunt després d'incinerar-lo. Es descriu com a gran atuell de boca ampla, coll curt o sense coll, ventre esfèric ampli (segellat amb tapadora). S'utilitzaren en soterrars cerimonials de diverses cultures prehistòriques,[2] i poden associar-se o complementar-se amb processos funeraris com els anomenats camps d'urnes, el desenvolupament dels quals se situa a Europa entre el final de l'edat del bronze i l'inici de l'edat del ferro. Morfològicament presenten l'aspecte d'una tenalla o les antigues pitos de la cultura mediterrània,[5][6] tot i que els seus usos funeraris són comuns en molt diverses cultures i llocs del planeta.
rdf:langString
독무덤 또는 옹관묘(甕棺墓)는 금석 병용 시대의 분묘, 흙이나 돌 대신 큰 항아리 속에 시체를 넣어 만든 무덤이다. 부장품으로 화살촉, 도끼 등이 발견된다. 토기 하나를 사용한 것을 단식옹관, 두 개를 붙여서 사용한 것을 합구(合口) 옹관이라 한다. 매장법으로는 옹관을 수직으로 세워놓은 수직관과 수평으로 관을 눕혀 놓은 수평장이 있다. 낙랑 유적(樂浪遺蹟)에서는 어린아이의 옹관이 발견되었으며, 남쪽에서는 경남의 동래(東萊)·양산(梁山)·김해(金海)의 선사시대 유적에서 발견되었고, 삼국시대로 보이는 옹관 유물이 전남 나주군 반남면에서 발견되었다.
rdf:langString
甕棺墓(かめかんぼ)とは、甕(かめ)や壺(つぼ)を棺(ひつぎ)として埋葬する墓をいう。歴史的墓制として世界各地に見られるが、乳幼児の墓として用いられる例が多い。1個の甕に土器などの蓋をするもの(単棺)、2個の甕を開口部で合わせたもの(合口棺)などがある。気密性を確保するため、蓋や合口部を粘土などで固定することも多い。甕棺内部では、遺体を屈める屈葬(くっそう)の形態がとられる。屈葬及び甕棺の採用には、死者の魂を遺体にとどめておこうとする思想背景があった、と考える研究者もいる。考古学者である小林謙一によると甕棺墓は他の墓制より非常に作りやすいため、アジア各地に現れた甕棺墓は互いに密接な関連はなく偶然に各地で自然発生した可能性が高いと言う。
rdf:langString
Jar burials are human burials where the corpse is placed into a large earthenware and then is interred. Jar burials are a repeated pattern at a site or within an archaeological culture. When an anomalous burial is found in which a corpse or cremated remains have been interred, it is not considered a "jar burial".
rdf:langString
Una vasija de enterramiento es un receptáculo de cerámica empleado para guardar los restos de un difunto (no confundir con la urna cineraria donde se guardan las cenizas tras una cremación o incineración). Se describe como gran vasija de boca ancha, cuello corto o sin cuello, vientre esférico amplio (sellado con una tapa). Fueron utilizadas en los enterramientos ceremoniales de diversas culturas prehistóricas, y pueden asociarse o complementarse con procesos funerarios como los llamados campos de urnas, cuyo desarrollo se sitúa en Europa entre el final de la Edad del Bronce y el inicio de la Edad del Hierro. Morfológicamente presentan el aspecto de una tinaja o las antiguas pithoi de la cultura mediterránea, si bien sus usos funerarios son comunes en muy diversas culturas y lugares
rdf:langString
Кувши́нные погребе́ния — обычай захоронения в кувшинах, который в древности был широко распространен у разных народов. Под кувшинными погребениями подразумевается ингумация, во время которой покойник целиком укладывался в глиняный сосуд разных форм и размеров и таким образом закапывался в землю. Кувшинными погребениями нельзя считать кремационные захоронения в аналогичных сосудах. Этот обычай дал название распространённой в Закавказье с IV века до н. э. по VIII век н. э. культуре кувшинных погребений.
rdf:langString
Глекові поховання — поховання померлих у глеках (спеціально виготовлених або звичайних господарських), що були поширені в різних народів. Померлих ховали переважно в скорченому стані. Під глековим похованням мають на увазі інгумацію, тобто вкладання в глек цілого тіла померлого, але ним можуть називати й поховання решток трупоспалення, хоча на думку деяких авторів, такі кремаційні поховання не можна вважати глековими. Цей поховальний звичай дав назву поширеній в Закавказзі з IV ст. до н. е. до VIII ст. н. е. .
rdf:langString
rdf:langString
Atuell d'enterrament
rdf:langString
Vasija de enterramiento
rdf:langString
Jar burial
rdf:langString
독무덤
rdf:langString
甕棺墓
rdf:langString
Кувшинные погребения
rdf:langString
Глекові поховання
xsd:integer
33881926
xsd:integer
1095142350
rdf:langString
Un atuell d'enterrament és un recipient de ceràmica usat per a guardar les restes d'un difunt després d'incinerar-lo. Es descriu com a gran atuell de boca ampla, coll curt o sense coll, ventre esfèric ampli (segellat amb tapadora). S'utilitzaren en soterrars cerimonials de diverses cultures prehistòriques,[2] i poden associar-se o complementar-se amb processos funeraris com els anomenats camps d'urnes, el desenvolupament dels quals se situa a Europa entre el final de l'edat del bronze i l'inici de l'edat del ferro. Morfològicament presenten l'aspecte d'una tenalla o les antigues pitos de la cultura mediterrània,[5][6] tot i que els seus usos funeraris són comuns en molt diverses cultures i llocs del planeta.
rdf:langString
Jar burials are human burials where the corpse is placed into a large earthenware and then is interred. Jar burials are a repeated pattern at a site or within an archaeological culture. When an anomalous burial is found in which a corpse or cremated remains have been interred, it is not considered a "jar burial". Jar burial can be traced to various regions across the globe. It is noted to have been practiced as early as BCE 4500, and as recent as CE 15–17th centuries. Particular areas of studies on jar burial excavations include India, Indonesia, Lebanon, Palestine, Taiwan, Japan, Cambodia, Iran, Syria, Sumatra, Egypt, Malaysia, the Philippines, Thailand, Vanuatu, and Vietnam. These differing locations call for different methods, accoutrements, and rationales behind the jar burial practices. Cultural practices ranged from primary versus secondary burial, burial offerings (bronze/iron tools, weapons and bronze/silver/gold ornaments, wood, stone, clay, glass, and paste) in/around burials, and hierarchical structures represented in the location/method of the placement of jars. Among many cultures, a period of waiting occurs between the first burial and a second burial that often coincides with the duration of decomposition. The origin of this practice is considered to be the different concept of death held by these cultures. In such societies, death is held to involve a slow change, a passage from the visible society of the living to the invisible one of the dead. During the period of decomposition, the corpse is sometimes treated as if it were alive, provided with food and drink and surrounded by company. Some groups on the island of Borneo, for example, attach mystical importance to the disintegration of the body, sometimes collecting and carefully disposing of the liquids produced by decomposition.
rdf:langString
Una vasija de enterramiento es un receptáculo de cerámica empleado para guardar los restos de un difunto (no confundir con la urna cineraria donde se guardan las cenizas tras una cremación o incineración). Se describe como gran vasija de boca ancha, cuello corto o sin cuello, vientre esférico amplio (sellado con una tapa). Fueron utilizadas en los enterramientos ceremoniales de diversas culturas prehistóricas, y pueden asociarse o complementarse con procesos funerarios como los llamados campos de urnas, cuyo desarrollo se sitúa en Europa entre el final de la Edad del Bronce y el inicio de la Edad del Hierro. Morfológicamente presentan el aspecto de una tinaja o las antiguas pithoi de la cultura mediterránea, si bien sus usos funerarios son comunes en muy diversas culturas y lugares del planeta.
rdf:langString
독무덤 또는 옹관묘(甕棺墓)는 금석 병용 시대의 분묘, 흙이나 돌 대신 큰 항아리 속에 시체를 넣어 만든 무덤이다. 부장품으로 화살촉, 도끼 등이 발견된다. 토기 하나를 사용한 것을 단식옹관, 두 개를 붙여서 사용한 것을 합구(合口) 옹관이라 한다. 매장법으로는 옹관을 수직으로 세워놓은 수직관과 수평으로 관을 눕혀 놓은 수평장이 있다. 낙랑 유적(樂浪遺蹟)에서는 어린아이의 옹관이 발견되었으며, 남쪽에서는 경남의 동래(東萊)·양산(梁山)·김해(金海)의 선사시대 유적에서 발견되었고, 삼국시대로 보이는 옹관 유물이 전남 나주군 반남면에서 발견되었다.
rdf:langString
甕棺墓(かめかんぼ)とは、甕(かめ)や壺(つぼ)を棺(ひつぎ)として埋葬する墓をいう。歴史的墓制として世界各地に見られるが、乳幼児の墓として用いられる例が多い。1個の甕に土器などの蓋をするもの(単棺)、2個の甕を開口部で合わせたもの(合口棺)などがある。気密性を確保するため、蓋や合口部を粘土などで固定することも多い。甕棺内部では、遺体を屈める屈葬(くっそう)の形態がとられる。屈葬及び甕棺の採用には、死者の魂を遺体にとどめておこうとする思想背景があった、と考える研究者もいる。考古学者である小林謙一によると甕棺墓は他の墓制より非常に作りやすいため、アジア各地に現れた甕棺墓は互いに密接な関連はなく偶然に各地で自然発生した可能性が高いと言う。
rdf:langString
Кувши́нные погребе́ния — обычай захоронения в кувшинах, который в древности был широко распространен у разных народов. Под кувшинными погребениями подразумевается ингумация, во время которой покойник целиком укладывался в глиняный сосуд разных форм и размеров и таким образом закапывался в землю. Кувшинными погребениями нельзя считать кремационные захоронения в аналогичных сосудах. Этот обычай дал название распространённой в Закавказье с IV века до н. э. по VIII век н. э. культуре кувшинных погребений. Самые ранние кувшинные погребения открыты в Египте, в могильниках IV-го тысячелетия до н. э. В периоде III—II тысячелетие до н. э. они появляются в Месопотамии, в некоторых регионах Средиземноморья и Малой Азии. На Кавказе кувшинные погребения открыты в Дагестане (вторая половина II-го тысячелетия до н. э.), в Абхазии (начало I-го тысячелетия до н. э.), в Колхиде (V-IV века до н. э.), но преемственной связи между ними культурой кувшинных погребений не устанавливается. На стыке тысячелетий погребения в керамических сосудах проводили на Японском архипелаге, эта практика была известна и в Лаосе, в Долине Кувшинов обнаружено несколько тысяч каменных кувшинов с захоронениями, датирующихся 500 годом до н. э. — 500 годом н. э. Известно, что у индейцев Южной Америки, тупи и араваков, обычай погребения в глиняных кувшинах существовал до XX века.
rdf:langString
Глекові поховання — поховання померлих у глеках (спеціально виготовлених або звичайних господарських), що були поширені в різних народів. Померлих ховали переважно в скорченому стані. Під глековим похованням мають на увазі інгумацію, тобто вкладання в глек цілого тіла померлого, але ним можуть називати й поховання решток трупоспалення, хоча на думку деяких авторів, такі кремаційні поховання не можна вважати глековими. Цей поховальний звичай дав назву поширеній в Закавказзі з IV ст. до н. е. до VIII ст. н. е. . Відомі з IV-III-го тисячоліть до н. е. у різних народів, що населяли Єгипет, острів Крит, території Греції, Іспанії, Італії. Найраніші глекові поховання відкриті в Єгипті, в могильниках IV-го тисячоліття до н. е. У III—II тисячоліттях з'являються в Межиріччі, в деяких районах Середземномор'я і Малої Азії. В I-му тисячолітті до н. е. і на початку н. е. були поширені серед населення Кавказу (Абхазія, Колхіда, Східне Закавказзя). На території України глекові поховання трапляються в некрополях античних міст Північного Причорномор'я. Однією з пам'яток цього типу є поховання на Козирському городищі поблизу Ольвії. Відомо, що в деяких народів Південної Америки ( і араваків) звичай поховання в глиняних глеках існував до XX століття. Обряд глекового поховання може відображати поширені в первісному суспільстві уявлення, пов'язані з культом плодючості, відродження, головну роль в якому відігравала жінка-мати. В цьому культі глиняні глеки уособлювали плодючу землю і жінку.
xsd:nonNegativeInteger
20012