Japanese cruiser Mikuma

rdf:langString Мікума (крейсер)

rdf:langString Мікума (Mikuma, яп. 三隈) – важкий крейсер Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні. Корабель, який відносився до крейсерів типу «Могамі», спорудили у 1935 році на верфі компанії Mitsubishi у Нагасакі. Особливістю крейсерів цього типу було встановлення башт головного калібру із трьома 155-мм гарматами, що дозволяло класифікувати їх як легкі крейсери. Водночас, проектантами одразу була врахована можливість заміни башт на традиційні із двома 203-мм гарматами, що й було зроблено наприкінці 1930-х та перевело кораблі до класу важких крейсерів (а попередні башти передали для лінкорів типу «Ямато» – втім, їх 155-мм універсальні гармати виявились не надто ефективними для ведення зенітного вогню). З 16 липня по 7 серпня 1941-го Мікума здійснив похід до Південно-Східної Азії, пов’язаний із введенням японських військ до Французького Індокитаю. Під час цієї операції крейсер спершу побував в порту Самах (острів Хайнань), а потім супроводжував конвой з військами до Сайгону (наразі Хошимін) на півдні В’єтнаму. Станом на 1941 рік корабель належав до . 20 – 26 листопада він прослідував з Куре до Самаху, а 4 грудня всі чотири кораблі дивізії у супроводі 3 есмінців вийшли в море, маючи завдання зайняти позицію в районі мису Камау (найпівденніший пункт в’єтнамського узбережжя) та провадити дистанційне прикриття Першого Малайського конвою. Останній вже у перший день бойових дій 8 грудня (тільки по іншу сторону лінії зміни дат від Перл-Гарбору) провів висадку десанту на півострові Малакка. Після цього японці почали очікувати на контратаку британського флоту і невдовзі після опівдня 9 грудня японський підводний човен повідомив про виявлення ворожої ескадри, головну силу якої складали 2 лінкора. На світанку 10 грудня крейсери 7-ї дивізії об’єднались з головними силами адмірала Кондо (2 лінкора та 2 важкі крейсера). Втім, на цей раз вступити в бій їм не довелось, оскільки тієї ж доби японська базова авіація потопила обидва ворожі лінкора. Після цього крейсерський загін прибув до острова Пуло-Кондоре (наразі Коншон, неподалік від південного завершення В’єтнаму), де розділився. Мікума та ще один крейсер під охороною есмінців «Хацуюкі» та «Сіраюкі» залишились біля цього острова, тоді як два інші вирушили для підтримки десанту на Борнео. 12 грудня 1941-го загін Мікума полишив район Пуло-Кондоре та з 14 грудня забезпечував прикриття Другого Малайського конвою, який розпочав розвантаження на півострові Малакка 16 грудня. 19 грудня Мікума прибув до бухти Камрань (центральна частина узбережжя В’єтнаму). 22 грудня 1941-го Мікума та ще один важкий крейсер під охороною есмінця «Хацуюкі» вийшли з Камрані для дистанційного прикриття висадки у Кучингу (центр нафтовидобутку на північно-західному узбережжі острова Борнео). Десантування успішно провели в ніч на 24 грудня, а 29 грудня загін Мікума повернувся до Камрані. 16 січня 1942-го Мікума полишив Камрань у складі великого з’єднання, яке включало ще 4 важкі та 2 легкі крейсери. Це пояснювалось отриманням японським командуванням хибних даних про прибуття до Сінгапуру чергового британського лінкора, так що 19 січня крейсер повернувся у Камрань. 23 січня 1942-го Мікума та ще один важкий крейсер під охороною есмінця «Уранамі» полишив Камрань в межах операції по створенню бази на островах Анамбас (дві з половиною сотні кілометрів на північний схід від Сінгапуру). Одразу після цього вони перейшли до дистанційного прикриття висадки в Ендау на півострові Малакка (менш ніж за півтори сотні кілометрів від головного британського гарнізону в Сінгапурі). Втім, безпосереднього прикриття виявилось достатньо і воно змогло самостійно відбити атаки авіації, а потім і есмінців, так що Мікума не довелось вступити у бій, а 28 січня він повернувся до Камрані. 10 лютого 1942-го Мікума та ще 4 важкі крейсери вийшли з Камрані в межах операції по висадці на сході Суматри в районі центру нафтовидобутку у Палембанзі. В ніч на 15 лютого японці здійснили висадку на острів Бангка (біля північно-східного узбережжя Суматри) та стали готуватись до просування по річці у напрямку Палембанга, де ще 14 числа викинули повітряний десант. 15 лютого надійшли повідомлення про наближення від Яви ворожої ескадри і загін Мікума почав готуватись до бою, проте вже під попередніми ударами авіації союзники відступили. 17 лютого дивізія Мікума відбула для дозаправки та відпочинку на островах Анамбас. 24 лютого 1942-го Мікума і 3 інші важкі крейсери вирушили з бази на Анамбас для підтримки вторгнення на Яву, десантування на яку відбулось у ніч на 1 березня. При цьому 7-ма дивізія розділилась на два загони і Мікума разом зі ще одним важким крейсером під ескортом есмінця «Сікінамі» приєднались до безпосереднього прикриття висадки в затоці Бантам (до того групу транспортів до Бантам супроводжували 1 легкий крейсер та 6 есмінців). Саме тут в ніч десантування відбулось зіткнення із ворожими крейсерами, які намагались вирватись у Індійський океан після поразки в битві у Яванському морі (відоме як бій у Зондській протоці). Невдовзі після опівночі один з есмінців помітив силуети двох ворожих кораблів, а за півгодини есмінці вступили в бій, оскільки крейсери союзників спробували напасти на транспорти. В подальшому в бій вступили Мікума та інший важкий крейсер, а торпеди есмінців почали досягати цілі. У підсумку обидва крейсери союзників були потоплені, при цьому на Мікума загинуло 6 членів екіпажу. 4 березня Мікума полишив Яву та 5 березня прибув до Сінгапура. З 9 по 15 березня 1942-го Мікума та ще 4 важкі крейсери виходили з Сінгапура щоб прикрити висадку на півночі Суматри, яка відбулась 12 березня. Та ж сама група рушила в море 20 березня для прикриття десанту на Андаманські острови у Порт-Блер, який провели 23 числа. 26 березня загін Мікума прибув до південнобірманського порту Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря). Тим часом японське ударне авіаносне з’єднання вийшло для рейду до Індійського океану. Північніше від нього у Беyгальській затоці проти ворожого судноплавства повинно було діяти угрупованні із легкого авіаносця та 5 важких крейсерів, серед яких був і Мікума. 1 квітня 1942-го вони полишили Мергуй та попрямували на захід, а 6 квітня провели бліц неподалік від східного узбережжя Індії. При цьому загін розділився на три групи, з яких Мікума та ще один важкий крейсер під прикриттям одного есмінця склали південну, яка знищила 3 торгові судна – Dardanus (7726 GRT), Gandara (5281 GRT) та Indora (6622 GRT). 11 квітня загін, до якого належав Мікума, прибув до Сінгапура. 13 – 22 квітня крейсер прослідував до Куре, після чого пройшов короткочасний доковий ремонт. 22 – 26 травня 1942-го Мікума та інші 3 крейсери 7-ї дивізії під охороною 2 есмінців прослідували з Куре до Гуаму (Маріанські острова), звідки цей загін невдовзі вирушив в межах мідвейської операції, маючи завдання забезпечувати дистанційне прикриття транспортів з військами. 4 червня японське ударне авіаносне з’єднання зазнало катастрофічної поразки в битві при Мідвеї, що призвело до скасування операції. Ввечері того ж дня під час слідування 7-ї дивізії у кільватерному строю був помічений американський підводний човен у надводному положенні. Для ухилення від можливої атаки командир дивізії віддав наказ повернути на 45 градусів. Капітан «Мікума», який йшов третім в колонні, помилився та довернув на 90 градусів. "Могамі" був четвертим у колоні та чітко виконав наказ, через що таранив «Мікума». На Мікума був пробитий один з резервуарів для пального і нафта почала витікати в море, втім, більше серйозних пошкоджень не було. Оскільки Мікума та «Могамі» могли пересуватись лише із зменшеною проти звичайного швидкістю, 7-ма дивізія розділилась. Два крейсери попрямували уперед, а Мікума та «Могамі» залишились під охороною есмінців «Арасіо» та «Асасіо» і рухались зі швидкістю лише 12 вузлів. Вранці 5 червня 1942-го літаючий човен «Каталіна» з Мідвею виявив загін Могамі. Проти них вислали групу ударних літаків, при їй не вдалось досягнути якихось серйозних успіхів. Так само безрезультатним був наліт кількох горизонтальних бомбардувальників B-17 «Літаюча фортеця». Вранці 6 червня відбувся новий наліт, який провели літаки з авіаносця «Хорнет». Біля Мікума сталось кілька близьких розривів, проте це також не призвело до серйозних наслідків. Після опівдня під час атаки літаків з авіаносця «Ентерпрайз» Мікума отримав п’ять прямих влучань бомбами, ще дві розірвались неподалік від корабля. На кораблів виникло кілька пожеж, і дещо більше ніж за глину здетонували кілька власних торпед, що призвело до великої пробоїни нижче від ватерлінії. Віддали наказ полишити корабель і його екіпаж почав переходити важкий крейсер «Могамі» та есмінець «Арасіо», які стали біч-о-біч з Мікума. Під час наступного нальоту в Мікума потрапила ще одна бомба, додаткові пошкодження отримав і «Могамі». Як наслідок, невдовзі японські кораблі полишили Мікума та відновили рух, хоча встигли прийняти лише дві з половиною сотні осіб. Мікума тримався на воді ще 4 години, після чого затонув, загинуло біля семи сотень членів екіпажу. 9 червня американський підводний човен підібрав 2 вцілілих з Мікума.