Japanese calligraphy
http://dbpedia.org/resource/Japanese_calligraphy an entity of type: Thing
شودو (باليابانية: 書道 = طريق الكتابة) هو فن الكتابة اليابانية، مستوحى من فن الخط الصيني. يعتبر من الفنون الراقية، وقد انتشر في أول أيامه بين النبلاء، رجال الدين ورجال الساموراي. يتم تدريسه اليوم في المدارس الحكومية للأطفال ويطلق عليه تسمية «شوجي» (Shuji). عل غرار الكتابة اليابانية استقدم هذا الفن من الصين. أثناء «فترة هييآن» طور نوع جديد من أنواع الكتابة سمي «». كان هذه النوع أكثر سلاسة وحروفه أكثر اتصالا من الخط الصيني الأصيل، والذي كان يطلق عليه اسم «كارايو». حافظت أنواع الكتابة الصينية على شعبيتها في أوساط رهبان زن البوذيين والطبقات المثقفة واستمر ذلك حتى بعد فترة هييآن.
rdf:langString
Japanese calligraphy (書道, shodō) also called shūji (習字) is a form of calligraphy, or artistic writing, of the Japanese language. For a long time, the most esteemed calligrapher in Japan had been Wang Xizhi, a Chinese calligrapher from the 4th century, but after the invention of Hiragana and Katakana, the Japanese unique syllabaries, the distinctive Japanese writing system developed and calligraphers produced styles intrinsic to Japan. The term shodō (書道, "way of writing") is of Chinese origin as it is widely used to describe the art of Chinese calligraphy during the medieval Tang dynasty.
rdf:langString
La calligraphie japonaise (書道, shodō), appelée aussi 習字 (shūji) est une forme de calligraphie, ou d'écriture artistique du Japonais. Durant longtemps, le calligraphe le plus renommé au Japon était Wang Xizhi, un calligraphe chinois du IVe siècle. Cependant, après l'invention des hiraganas et des katakanas, les syllabaires typiquement japonais, une forme particulière d'écritures du japonais s'est développé et les calligraphes ont produit un style propre. Le mot shodō (書道, « Voie de l'écriture ») a une origine chinoise et est couramment utilisé pour décrire l'art de la calligraphie chinoise durant la dynastie des Tang.
rdf:langString
Kaligrafi Jepang atau seni lukis huruf Jepang (書道 shodō) adalah sebuah bentuk dari kaligrafi, atau artistik, dari bahasa Jepang.
rdf:langString
Lo shodō (書道? "via della scrittura") è l'arte giapponese della calligrafia. Derivata dalla corrispondente arte cinese (shūfǎ, 書法), è nota in Corea come seoye (서예, 書藝) e in Vietnam come Thư Pháp (書法). Lo shodō ha influenzato altre forme d'arte giapponesi, come ad esempio il sumi-e, uno stile di pittura che impiega, come la scrittura, l'inchiostro di china.
rdf:langString
日本の書流（にほんのしょりゅう）とは、の流派の総称である。平安時代中期のから分派した和様の流派が、江戸時代中期、一系に収束するまでを本項の範囲とし、それ以外の著名な書流はに記す。は含めない。
rdf:langString
Японська каліграфія (яп. 書道 shodō), що також називається (яп. 習字 shūji) — різновид мистецтва каліграфії, або художнього письма, символів і текстів японською мовою. Тривалий час найшанованішим майстром каліграфії у Японії був Ван Січжи, китайський каліграф із 4-го століття, але після створення хіраґани і катакани, розвинулися унікальні японські складове письмо, і відмінна власна японська система письма і каліграфи створили стилі написання, що властиві Японії. Термін shodō (書道, "спосіб написання") має китайське походження і широко використовується як термін, що опсиує мистецтво китайської каліграфії середньовічних часів Династії Тан.
rdf:langString
Япо́нская каллигра́фия (яп. 書道 Сёдо, «Путь письма») — одна из форм каллиграфии, возникшая на основе китайской каллиграфии.
rdf:langString
El shodō (書道|しょどう|el "camí de l'escriptura") és la cal·ligrafia japonesa. Es considera un art i una disciplina molt difícil de perfeccionar. S'ensenya com una matèria més als nens japonesos durant la seva educació elemental. Prové de la cal·ligrafia xinesa i es practica de manera tradicional: amb un pinzell, un tinter on es prepara la tinta xinesa i paper d'arròs. S'utilitzen els caràcters japonesos hiragana i katakana, així com els caràcters kanji derivats de l'escriptura xinesa. Els mestres de shodō són contractats per a la redacció de documents importants.
rdf:langString
Shodō (japanisch 書道, wörtlich: „Weg des Schreibens“) ist die nach Japan übernommene chinesische Kalligrafie. Die Grundlagen, also die Strichformen, die Schriftzeichen selbst, die Ästhetik, die Schrifttypen Siegelschrift (篆書 tensho), Kursivschrift (Semi-Kursivschrift, 行書 gyōsho), Grasschrift (草書 sōsho), Kanzleischrift (隷書 reisho) und Regelschrift (楷書 kaisho) und die Werkzeuge Papier, Tusche und Pinsel wurden etwa im 6. bis 7. Jahrhundert aus China übernommen.
rdf:langString
Shodoa (japonieraz 書道, "idazketaren bidea"), Japoniako kaligrafia da. Artetzat eta hobetzen zaila den diziplinatzat hartzen da, eta gai bat gehiago bezala irakasten zaie japoniako umeei lehen hezkuntzan. dator, eta duela milaka urte bezala praktikatzen da, pintzel batekin, tinta txinatarra prestatzen den tintontzi batekin, paperzapalgailua eta arrozez eginiko paper zati batekin. Gaur egun, batekin ere egin daiteke, tinta gordailua duen pintzel eramangarria.
rdf:langString
El shodō (書道 ''shodō''? «camino de la escritura») es la caligrafía japonesa. Se considera un arte y una disciplina muy difícil de perfeccionar y se enseña como una materia más a los niños japoneses durante su educación primaria. Proviene de la caligrafía China, y se practica a la usanza milenaria, con un pincel, un tintero donde se prepara la tinta china, pisapapeles y un pliego de papel de arroz. Actualmente también es posible usar un fudepen, pincel portátil con depósito de tinta.
rdf:langString
Kaligrafia japońska (jap. 書道 shodō; dosł. „droga pisma”) – ogólna nazwa kaligrafii, obejmująca kilka stylów pisma w języku japońskim, wywodząca się z kaligrafii chińskiej. Z racji tego, że pismo japońskie pochodzi od pisma chińskiego, w IV wieku n.e. najsłynniejszym kaligrafem w Japonii był Chińczyk Wang Xizhi. Jednak po powstaniu hiragany i katakany Japończycy wytworzyli swój własny styl. Przybory do pisania to:
rdf:langString
O Shodō (書道 "Caminho da escritura"?) é a caligrafia japonesa. É considerada uma arte e uma disciplina muito difícil de perfeccionar e é ensinada como uma matéria a mais às crianças japonesas durante a sua educação primária. Provém da caligrafia chinesa e é praticado no estilo antigo, com um pincel, um tinteiro onde se prepara a tinta nanquim, pisa-papel e uma folha de papel de arroz. Atualmente também é possível usar um fudepen, pincel portátil com depósito de tinta.
rdf:langString
Сьодо (каліграфія, яп. "шлях письма") - вид писемності на Сході. Був започаткований у Китаї, пізніше з'явився у Японії. Проте японські каліграфи швидко наздогнали попередників і створили декілька нових ієрографів, що вирізняються простотою та лаконічністю. Важливим елементом кожного майстра каліграфії є чотири складові: пензель, папір, туш та чорнильниця. Сучасні митці японського письма використовують шість предметів: сітадзікі(цинковка), судзурі(посудина для чорнила), ваші(папір), фуде(пензель), сумі(туш) та ханші(тонший папір).
rdf:langString
rdf:langString
Japanese calligraphy
rdf:langString
شودو
rdf:langString
Cal·ligrafia japonesa
rdf:langString
Shodō
rdf:langString
Shodo
rdf:langString
Shodō
rdf:langString
Kaligrafi Jepang
rdf:langString
Calligraphie japonaise
rdf:langString
Shodō
rdf:langString
日本の書流
rdf:langString
Kaligrafia japońska
rdf:langString
Shodō
rdf:langString
Японская каллиграфия
rdf:langString
Сьодо
rdf:langString
Японська каліграфія
xsd:integer
1119777
xsd:integer
1124241623
rdf:langString
شودو (باليابانية: 書道 = طريق الكتابة) هو فن الكتابة اليابانية، مستوحى من فن الخط الصيني. يعتبر من الفنون الراقية، وقد انتشر في أول أيامه بين النبلاء، رجال الدين ورجال الساموراي. يتم تدريسه اليوم في المدارس الحكومية للأطفال ويطلق عليه تسمية «شوجي» (Shuji). عل غرار الكتابة اليابانية استقدم هذا الفن من الصين. أثناء «فترة هييآن» طور نوع جديد من أنواع الكتابة سمي «». كان هذه النوع أكثر سلاسة وحروفه أكثر اتصالا من الخط الصيني الأصيل، والذي كان يطلق عليه اسم «كارايو». حافظت أنواع الكتابة الصينية على شعبيتها في أوساط رهبان زن البوذيين والطبقات المثقفة واستمر ذلك حتى بعد فترة هييآن.
rdf:langString
El shodō (書道|しょどう|el "camí de l'escriptura") és la cal·ligrafia japonesa. Es considera un art i una disciplina molt difícil de perfeccionar. S'ensenya com una matèria més als nens japonesos durant la seva educació elemental. Prové de la cal·ligrafia xinesa i es practica de manera tradicional: amb un pinzell, un tinter on es prepara la tinta xinesa i paper d'arròs. S'utilitzen els caràcters japonesos hiragana i katakana, així com els caràcters kanji derivats de l'escriptura xinesa. Els mestres de shodō són contractats per a la redacció de documents importants. A més de requerir una gran precisió i sentit artístic per part de l'escriba, cada caràcter kanji ha de ser escrit segons un ordre dels trets específic, el que augmenta la disciplina requerida per als qui practiquen aquest art.
rdf:langString
Shodō (japanisch 書道, wörtlich: „Weg des Schreibens“) ist die nach Japan übernommene chinesische Kalligrafie. Die Grundlagen, also die Strichformen, die Schriftzeichen selbst, die Ästhetik, die Schrifttypen Siegelschrift (篆書 tensho), Kursivschrift (Semi-Kursivschrift, 行書 gyōsho), Grasschrift (草書 sōsho), Kanzleischrift (隷書 reisho) und Regelschrift (楷書 kaisho) und die Werkzeuge Papier, Tusche und Pinsel wurden etwa im 6. bis 7. Jahrhundert aus China übernommen. Heute geht es bei der Schaffung eines Shodō-Kunstwerkes vor allem um eine expressive Darstellung und die Erlangung eines persönlichen Ausdrucks.
rdf:langString
Shodoa (japonieraz 書道, "idazketaren bidea"), Japoniako kaligrafia da. Artetzat eta hobetzen zaila den diziplinatzat hartzen da, eta gai bat gehiago bezala irakasten zaie japoniako umeei lehen hezkuntzan. dator, eta duela milaka urte bezala praktikatzen da, pintzel batekin, tinta txinatarra prestatzen den tintontzi batekin, paperzapalgailua eta arrozez eginiko paper zati batekin. Gaur egun, batekin ere egin daiteke, tinta gordailua duen pintzel eramangarria. Shodoak, hiragana eta katakana japoniar karaktereen idazketa praktikatzen du, baita txinatar idazketatik etorritako kanji karaktereena ere. Gaur egun, arte honetan maisuak diren eskribauak daude, dokumentu garrantzitsuak idazteko kontratatzen direnak. Eskribauaren aldetik, zehaztasun eta grazia handia eskatzeaz gain, kanji karaktere bakoitza, trazu ordena zehatz batean idatzi behar da, arte hau praktikatzen dutenek behar duten diziplina gehitzen duena.
rdf:langString
Japanese calligraphy (書道, shodō) also called shūji (習字) is a form of calligraphy, or artistic writing, of the Japanese language. For a long time, the most esteemed calligrapher in Japan had been Wang Xizhi, a Chinese calligrapher from the 4th century, but after the invention of Hiragana and Katakana, the Japanese unique syllabaries, the distinctive Japanese writing system developed and calligraphers produced styles intrinsic to Japan. The term shodō (書道, "way of writing") is of Chinese origin as it is widely used to describe the art of Chinese calligraphy during the medieval Tang dynasty.
rdf:langString
El shodō (書道 ''shodō''? «camino de la escritura») es la caligrafía japonesa. Se considera un arte y una disciplina muy difícil de perfeccionar y se enseña como una materia más a los niños japoneses durante su educación primaria. Proviene de la caligrafía China, y se practica a la usanza milenaria, con un pincel, un tintero donde se prepara la tinta china, pisapapeles y un pliego de papel de arroz. Actualmente también es posible usar un fudepen, pincel portátil con depósito de tinta. El shodō practica la escritura de caracteres japoneses hiragana y katakana, así como caracteres kanji derivados de la escritura china. Actualmente existen calígrafos maestros en este arte que son contratados para la redacción de documentos importantes. Además de requerir una gran precisión y gracia por parte del calígrafo, cada carácter kanji debe ser escrito según un específico, lo que aumenta la disciplina requerida a quienes practican este arte.
rdf:langString
La calligraphie japonaise (書道, shodō), appelée aussi 習字 (shūji) est une forme de calligraphie, ou d'écriture artistique du Japonais. Durant longtemps, le calligraphe le plus renommé au Japon était Wang Xizhi, un calligraphe chinois du IVe siècle. Cependant, après l'invention des hiraganas et des katakanas, les syllabaires typiquement japonais, une forme particulière d'écritures du japonais s'est développé et les calligraphes ont produit un style propre. Le mot shodō (書道, « Voie de l'écriture ») a une origine chinoise et est couramment utilisé pour décrire l'art de la calligraphie chinoise durant la dynastie des Tang.
rdf:langString
Kaligrafi Jepang atau seni lukis huruf Jepang (書道 shodō) adalah sebuah bentuk dari kaligrafi, atau artistik, dari bahasa Jepang.
rdf:langString
Lo shodō (書道? "via della scrittura") è l'arte giapponese della calligrafia. Derivata dalla corrispondente arte cinese (shūfǎ, 書法), è nota in Corea come seoye (서예, 書藝) e in Vietnam come Thư Pháp (書法). Lo shodō ha influenzato altre forme d'arte giapponesi, come ad esempio il sumi-e, uno stile di pittura che impiega, come la scrittura, l'inchiostro di china.
rdf:langString
日本の書流（にほんのしょりゅう）とは、の流派の総称である。平安時代中期のから分派した和様の流派が、江戸時代中期、一系に収束するまでを本項の範囲とし、それ以外の著名な書流はに記す。は含めない。
rdf:langString
Kaligrafia japońska (jap. 書道 shodō; dosł. „droga pisma”) – ogólna nazwa kaligrafii, obejmująca kilka stylów pisma w języku japońskim, wywodząca się z kaligrafii chińskiej. Z racji tego, że pismo japońskie pochodzi od pisma chińskiego, w IV wieku n.e. najsłynniejszym kaligrafem w Japonii był Chińczyk Wang Xizhi. Jednak po powstaniu hiragany i katakany Japończycy wytworzyli swój własny styl. Przybory do pisania to:
* pędzel (jap. 筆 fude);
* tusz (jap. 墨 sumi);
* kamień do rozcierania tuszu (jap. 硯 suzuri);
* naczynie z wodą do rozpuszczania tuszu (jap. 水入れ mizu-ire);
* papier (jap. 和紙 washi);
* podkładka pod papier z miękkiego materiału (jap. 下敷き shitajiki);
* podłużny, wąski ciężarek dociskający papier (jap. 文鎮 bunchin). Podstawowe style to: pismo pieczęciowe (jap. 篆書 tensho; chiń. zhuànshū), pismo kancelaryjne (jap. 隸書 reisho; chiń. lìshū), pismo wzorcowe (jap. 楷書 kaisho; chiń. kǎishū), pismo bieżące (jap. 行書 gyōsho; chiń. xíngshū); i pismo trawiaste (jap. 草書 sōsho; chiń. cǎoshū).
rdf:langString
O Shodō (書道 "Caminho da escritura"?) é a caligrafia japonesa. É considerada uma arte e uma disciplina muito difícil de perfeccionar e é ensinada como uma matéria a mais às crianças japonesas durante a sua educação primária. Provém da caligrafia chinesa e é praticado no estilo antigo, com um pincel, um tinteiro onde se prepara a tinta nanquim, pisa-papel e uma folha de papel de arroz. Atualmente também é possível usar um fudepen, pincel portátil com depósito de tinta. O shodō pratica a escritura dos caracteres japoneses hiragana e katakana, assim como os caracteres kanji, os caracteres chineses. Atualmente existem calígrafos que são contratados para a elaboração de documentos importantes. Além de exigir alta precisão e graça pelo calígrafo, cada caractere dos kanji devem ser escritos segundo uma específica, o que aumenta a disciplina necessária daqueles que praticam esta arte.
rdf:langString
Японська каліграфія (яп. 書道 shodō), що також називається (яп. 習字 shūji) — різновид мистецтва каліграфії, або художнього письма, символів і текстів японською мовою. Тривалий час найшанованішим майстром каліграфії у Японії був Ван Січжи, китайський каліграф із 4-го століття, але після створення хіраґани і катакани, розвинулися унікальні японські складове письмо, і відмінна власна японська система письма і каліграфи створили стилі написання, що властиві Японії. Термін shodō (書道, "спосіб написання") має китайське походження і широко використовується як термін, що опсиує мистецтво китайської каліграфії середньовічних часів Династії Тан.
rdf:langString
Япо́нская каллигра́фия (яп. 書道 Сёдо, «Путь письма») — одна из форм каллиграфии, возникшая на основе китайской каллиграфии.
rdf:langString
Сьодо (каліграфія, яп. "шлях письма") - вид писемності на Сході. Був започаткований у Китаї, пізніше з'явився у Японії. Проте японські каліграфи швидко наздогнали попередників і створили декілька нових ієрографів, що вирізняються простотою та лаконічністю. Важливим елементом кожного майстра каліграфії є чотири складові: пензель, папір, туш та чорнильниця. Сучасні митці японського письма використовують шість предметів: сітадзікі(цинковка), судзурі(посудина для чорнила), ваші(папір), фуде(пензель), сумі(туш) та ханші(тонший папір). Виділяють три стилі написання: касьо(лінії чіткі; пензель відривається від аркуша; ієрогліфи квадратні; використовується рідко), госьо (напівкурсив; лінії заокруглені), сьосьо (лінії нечіткі; курсив; ієрогліфи промальовуються швидко). У 1948 році була утворена Асоціація майстрів сучасної каліграфії. Кожного року її члени влаштовують виставки на яких демонструють три види ієрогліфів: перші - варіант стародавніх часів, другі - сучасний стиль, треті - роботи каліграфістів високого рівня.
xsd:nonNegativeInteger
27072
