Jain philosophy
http://dbpedia.org/resource/Jain_philosophy an entity of type: Thing
الفلسفة الجاينية هي أقدم فلسفة هندية تفصل بين الجسد (المادة) والروح (الوعي) تمامًا. تتعامل فلسفة جين مع الواقع وعلم الكونيات ونظرية المعرفة (دراسة المعرفة) والحيوية. وتحاول شرح الأساس المنطقي للوجود وطبيعة الكون ومكوناته وعبودية الروح مع الجسد ووسائل تحقيق الحرية. توضح نصوص جين أنه في كل نصف دورة من الزمن يأتي أربع وعشرون معلّم روحاني إلى جزء من الكون لتعليم مذهب الإيمان الصحيح والمعرفة الصحيحة والسلوك الصحيح. . تهدف فلسفة جين إلى تدريس تعاليم المعلمين الروحانيين التي تم تسجيلها في نصوص جين المقدسة. السمات المميزة لفلسفة جين هي:
rdf:langString
Jain philosophy refers to the ancient Indian philosophical system found in Jainism. One of the main features of Jain philosophy is its dualistic metaphysics, which holds that there are two distinct categories of existence, the living, conscious or sentient being (jiva) and the non-living or material (ajiva).
rdf:langString
ジャイナ哲学(जैन दर्शन Jaina darśana)は形而上学、真理、宇宙論、存在論、認識論、神学といった問題を広範囲にわたって扱う。古代インドに生まれたジャイナ教は基本的に有神論と無神論という対立を超越している。ジャイナ教はヴェーダ哲学と同時代に存在した古代の沙門哲学と連続している。ジャイナ哲学独自の特徴として、魂と肉体がそれぞれ独立した存在だと考えること、世界の創造主、所有者、維持者もしくは破壊者である超越的存在を認めないこと、世界に始まりがないこと(無始)、業の果報、非暴力を非常に重視すること、相対性と真理の多面性、それに解脱を究極目的とするといった物が挙げられる。ジャイナ哲学は存在の理論的根拠、宇宙の本性とその構成要素、隷属の本性と解放を実現する手段を説明しようとする。ジャイナ哲学は自制、克己、禁欲といった物を非常に重視しているためにしばしば禁欲主義的な運動とされてきた。また、真理は相対的で多様であると主張し、敵対する哲学のあらゆる可能な考え方を受け入れてきたために、ジャイナ哲学は哲学的自由主義の一つのモデルともされてきた。ジャイナ哲学は個人主義的な魂の本性と個人的な決定の責任、そして自助自立は人の自由に責任があることを強く支持する。
rdf:langString
Філософія джайнізму відноситься до давньо-індійської філософської системи філософії, що виникла в джайнізмі . Однією із головних особливостей джайнської філософії є її дуалістична метафізика, яка стверджує, що існують дві різні категорії існування: жива, свідома (джива) і нежива або ж матеріальна (аджива).
rdf:langString
rdf:langString
Jain philosophy
rdf:langString
فلسفة جاينية
rdf:langString
ジャイナ哲学
rdf:langString
Філософія джайну
xsd:integer
14298096
xsd:integer
1124549357
rdf:langString
الفلسفة الجاينية هي أقدم فلسفة هندية تفصل بين الجسد (المادة) والروح (الوعي) تمامًا. تتعامل فلسفة جين مع الواقع وعلم الكونيات ونظرية المعرفة (دراسة المعرفة) والحيوية. وتحاول شرح الأساس المنطقي للوجود وطبيعة الكون ومكوناته وعبودية الروح مع الجسد ووسائل تحقيق الحرية. توضح نصوص جين أنه في كل نصف دورة من الزمن يأتي أربع وعشرون معلّم روحاني إلى جزء من الكون لتعليم مذهب الإيمان الصحيح والمعرفة الصحيحة والسلوك الصحيح. . تهدف فلسفة جين إلى تدريس تعاليم المعلمين الروحانيين التي تم تسجيلها في نصوص جين المقدسة. السمات المميزة لفلسفة جين هي:
* الايمان باستقلال الروح عن الجسد المادي.
* دحض فكرة وجود الخالق الإلهي الأعلى أو المالك أو المحافظ أو المدمر للكون.
* الايمان بأن أفعال الشخص هي التي تحدد مصيره، وجود الكون الأبدي.
* التأكيد على مفهوم النسبية وتعدد جوانب الحقيقة.
* الأخلاق القائمة على تحرير الروح. تدعم ديانة جين الطبيعة الفردية للروح بقوة والمسؤولية الشخصية عن قرارات الفرد، وتتبنى فكرة أن الاعتماد على الذات والجهود الفردية هو وحده المسؤول عن تحرير الفرد.
rdf:langString
Jain philosophy refers to the ancient Indian philosophical system found in Jainism. One of the main features of Jain philosophy is its dualistic metaphysics, which holds that there are two distinct categories of existence, the living, conscious or sentient being (jiva) and the non-living or material (ajiva). Jain texts discuss numerous philosophical topics such as epistemology, metaphysics, ethics, cosmology and soteriology. Jain thought is primarily concerned with understanding the nature of living beings, how these beings are bound by karma (which are seen as fine material particles) and how living beings may be liberated (moksha) from the cycle of reincarnation. Also notable is the Jain belief in a beginning-less and cyclical universe and a rejection of a Creator deity. From the Jain point of view, Jain philosophy is eternal and has been taught numerous times in the remote past by the great enlightened tirthankaras ("ford-makers"). Historians trace the developments of Jain thought to a few key figures in ancient India, mainly Mahavira (c. 5th century BCE, a contemporary of the Buddha) and possibly Parshvanatha (c. 8th or 7th century BCE, though this is disputed). According to Paul Dundas, Jain philosophy has remained relatively stable throughout its long history and no major radical doctrinal shift has taken place. This is mainly because of the influence of Umaswati's Tattvārthasūtra, which has remained the central authoritative philosophical text among all Jains.
rdf:langString
ジャイナ哲学(जैन दर्शन Jaina darśana)は形而上学、真理、宇宙論、存在論、認識論、神学といった問題を広範囲にわたって扱う。古代インドに生まれたジャイナ教は基本的に有神論と無神論という対立を超越している。ジャイナ教はヴェーダ哲学と同時代に存在した古代の沙門哲学と連続している。ジャイナ哲学独自の特徴として、魂と肉体がそれぞれ独立した存在だと考えること、世界の創造主、所有者、維持者もしくは破壊者である超越的存在を認めないこと、世界に始まりがないこと(無始)、業の果報、非暴力を非常に重視すること、相対性と真理の多面性、それに解脱を究極目的とするといった物が挙げられる。ジャイナ哲学は存在の理論的根拠、宇宙の本性とその構成要素、隷属の本性と解放を実現する手段を説明しようとする。ジャイナ哲学は自制、克己、禁欲といった物を非常に重視しているためにしばしば禁欲主義的な運動とされてきた。また、真理は相対的で多様であると主張し、敵対する哲学のあらゆる可能な考え方を受け入れてきたために、ジャイナ哲学は哲学的自由主義の一つのモデルともされてきた。ジャイナ哲学は個人主義的な魂の本性と個人的な決定の責任、そして自助自立は人の自由に責任があることを強く支持する。 その歴史を通じて、ジャイナ哲学は一つにまとまったままで来たが、宗教としてのジャイナ教は様々な教派・宗派に分かれた。インド哲学の発展の中でジャイナ哲学の果たした役割は著しい。不害、業、解脱、輪廻などのジャイナ哲学の概念は様々な形でヒンドゥー哲学や仏教哲学といった他のインドの宗教の哲学に取り入れられてきた。ジャイナ教がその哲学をマハーヴィーラやその他のティールタンカラに帰する一方で、古代のクンダクンダやウマースヴァーティから近年のヤショーヴィジャヤに至るまで様々なジャイナ哲学者がジャイナ哲学・インド哲学の概念の発展に大きく貢献してきた。
rdf:langString
Філософія джайнізму відноситься до давньо-індійської філософської системи філософії, що виникла в джайнізмі . Однією із головних особливостей джайнської філософії є її дуалістична метафізика, яка стверджує, що існують дві різні категорії існування: жива, свідома (джива) і нежива або ж матеріальна (аджива). Джайнські тексти розкривають численні філософські теми, такі як епістемологія, метафізика, етика, космологія та сотеріологія . Думка джайністів насамперед пов'язана із розумінням природи живих істот, та того, як ці істоти пов'язані із кармою (яка розглядається як тонкі матеріальні частинки) і як живі істоти можуть бути звільнені (мокша) від циклу перевтілення . Також помітною є віра джайнів у безпочатковий і циклічний всесвіт і відмова від божества Творця . З джаїнської точки зору філософія джайну вічна. Великі просвітителі тиртханкари («творці бродів») в далекому минулому, численні рази викладали філософію джайну. Історики простежують розвиток джайнської думки до кількох ключових постатей у Стародавній Індії, головним чином Махавіри (бл. 5 ст. до н. е., сучасник Будди) і, можливо, Паршванатхи (бл. 8 або 7 ст. до н. е., хоча це спірне). За словами Пола Дандаса, джайнська філософія залишалася відносно стабільною протягом своєї довгої історії, і жодних значних доктринальних змін не відбулося. В основному це пов'язано з впливом «Татвартхасутри» Умасваті , який залишився центральним авторитетним філософським текстом серед усіх джайнів.
xsd:nonNegativeInteger
68599